Ліволін форте (Livolin forte) (270524) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Есенційні фосфоліпіди - 300 мг

Тіаміну мононітрат - 10 мг

Рибофлавін - 6 мг

Піридоксину гідрохлорид - 10 мг

Ціанокобаламін - 10 мкг

Нікотинамід - 30 мг

Токоферолу ацетат - 10 мг

фармакодинаміка. Діючою речовиною Ліволіну Форте є лецитин 35%, що містить фосфоліпіди.
Фосфоліпіди, що входять до складу препарату, за своєю хімічною структурою подібні до ендогенних фосфоліпідів, але переважають їх за рахунок високого вмісту поліненасичених жирних кислот. Ці молекули вбудовуються переважно у структури клітинних мембран та полегшують відновлення ушкоджених тканин печінки. Фосфоліпіди проявляють гепатопротекторний ефект при ушкодженнях клітин печінки вірусами, алкоголем, токсичними речовинами. У клітинах зростає швидкість надходження та виведення речовин, забезпечується відновлення ферментних систем та покращання метаболізму печінки.
Фосфоліпіди впливають на порушений метаболізм жирів шляхом регуляції метаболізму ліпопротеїдів, у результаті чого нейтральні жири та ХС перетворюються на форми, придатні для транспортування, особливо завдяки збільшенню здатності ЛПВЩ приєднувати ХС, та спрямовуються для подальшого окиснення. Під час виведення фосфоліпідів через жовчовивідні шляхи літогенний індекс знижується і відбувається стабілізація жовчі.
Вітамінний комплекс виконує такі функції: нікотинамід проявляє гіполіпідемічний ефект та запобігає жировому переродженню печінки; піридоксин як кофермент бере участь у метаболізмі фосфоліпідів, амінокислот та білків; тіамін бере участь у вуглеводному обміні; рибофлавін є кофактором численних дихальних ферментів; токоферил діє як антиоксидант на рівні клітинної мембрани, запобігає окисненню ненасичених жирних кислот.
При пероральному застосуванні понад 90% препарату всмоктується в тонкій кишці. Основна кількість розщеплюється під дією фосфоліпази-А до1-ацил-лізо-фосфатидилхоліну, 50% якого одразу розщеплюється до поліненасиченого фосфатидилхоліну ще під час всмоктування в тонкій кишці. Поліненасичений фосфатидилхолін потрапляє в кров через лімфатичні шляхи і далі, переважно у комплексі з ЛПВЩ, транспортується в печінку. Максимальний вміст фосфатидилхоліну у крові через 6–24 год після перорального застосування становить у середньому 20%.
Фармакокінетика. Не досліджувалася.

жирова дегенерація печінки (включно з ураженням печінки при цукровому діабеті), гострі та хронічні гепатити, цироз печінки, перед- і післяопераційне лікування хворого при хірургічному втручанні на печінці та жовчовивідних шляхах, токсичні ураження печінки, токсикози вагітності, радіаційний синдром.

доза препарату для дорослих і дітей віком від 12 років зазвичай становить по 1 капсулі 3 рази на добу. Приймати капсули під час прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води.
Дози препарату і тривалість лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, особливостей перебігу захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту та переносимості препарату. У середньому курс лікування становить не менше 3 міс.

підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, сої, арахісу чи арахісової олії. Алергічні захворювання. Внутрішньопечінковий холестаз. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Уніполярна та клінічна депресія.

в окремих випадках при застосуванні препарату можливе виникнення наступних побічних ефектів.
З боку ШКТ: диспептичні розлади, нудота, блювання, діарея, запор, печія, дискомфорт та біль в епігастрії, зниження апетиту.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив’янка, відчуття свербежу.
В осіб з індивідуальною непереносимістю будь-якого компонента препарату можливі реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію.
Можливе забарвлення сечі в жовтий колір.

з обережністю та після консультації з лікарем застосовувати препарат при тяжких захворюваннях серця, нирок, підвищеному ризику розвитку тромбоемболій, у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, новоутвореннях, нефролітіазі, еритремії, еритроцитозі, гіперурикемії.
Застосування препарату може призвести до хибнопозитивної проби на уробіліноген з використанням реактиву Ерліха.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат можна застосовувати в період вагітності або годування грудьми за показаннями в разі призначення та контролю лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.
Діти. Протипоказаний дітям віком до 12 років.

вітамін В₆ послаблює дію леводопи, запобігає або зменшує токсичні прояви, які спостерігаються при застосуванні ізоніазиду та інших протитуберкульозних препаратів.
ПАСК, циметидин, препарати кальцію, етанол зменшують всмоктування вітаміну В₁₂.
Рибофлавін несумісний зі стрептоміцином і знижує ефективність антибактеріальних препаратів (окситетрацикліну, доксицикліну, еритроміцину, тетрацикліну і лінкоміцину). Трициклічні антидепресанти, іміпримін та амітриптилін, інгібують метаболізм рибофлавіну, особливо у тканинах серця.
Не рекомендується застосовувати разом з іншими полівітамінними препаратами, оскільки можливе передозування останніх в організмі.
Вітамін Е не можна застосовувати разом з препаратами заліза, срібла, засобами, що мають лужне середовище (натрію гідрокарбонат, трисамін), антикоагулянтами непрямої дії (дикумарин, неодикумарин тощо).
Вітамін Е посилює дію стероїдних препаратів та НПЗП (диклофенак натрію, ібупрофен, преднізолон тощо); знижує токсичну дію серцевих глікозидів (дигітоксин, дигоксин), вітамінів А та D. Призначення вітаміну Е у високих дозах може спричиняти дефіцит вітаміну А в організмі.
Вітамін Е та його метаболіти проявляють антагоністичну дію відносно вітаміну К.
Підвищує ефективність протиепілептичних лікарських засобів у хворих на епілепсію (у яких вміст у крові продуктів перекисного окиснення ліпідів підвищений). Колестирамін, колестипол, мінеральні олії знижують всмоктування вітаміну Е.

симптоми: нудота, блювання, діарея, головний біль, сонливість, в’ялість, гіперемія обличчя, дратівливість, посилення проявів побічних реакцій. При тривалому застосуванні у високих дозах можлива периферична нейропатія.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, гіперосмотичних проносних засобів.
При передозуванні вітаміну В₁: анорексія, головний біль, безсоння, дратівливість, нудота, нервозність, прискорене серцебиття, тремор і блювання.
При передозуванні вітаміну B₆: симптоми включають атаксію і сенсорну нейропатію з дози 50 мг до 2 г на добу протягом тривалих періодів часу. Дози 70–357 мг/кг добре переносяться.
Передозування нікотинаміду: симптоми включають шлунково-кишковий розлад. Лікування підтримувальне.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.