Декасан^® (Decasan) (270258) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Декаметоксин - 0,2 мг/мл

Декасан (діюча речовина — декаметоксин) відповідно до АТС-класифікації відноситься до групи антисептичних та дезінфікуючих засобів. Він має широкий спектр протимікробної, протигрибкової та противірусної дії завдяки здатності взаємодіяти з фосфатними групами ліпідів цитоплазматичної мембрани мікроорганізмів та таким чином порушувати її проникність та призводити до руйнування клітини. Декаметоксин застосовується у клінічній практиці з 1970-х років та до наших днів з незмінно високою ефективністю, має широкий спектр показань до застосування.

Механізм дії декаметоксина

У результаті досліджень було встановлено, що декаметоксин діє бактерицидно на Pseudomonas aeruginosa, а також Escherichia coli та Micrococcus lysodeikticus. У зв’язку з тим, що декаметоксин є поверхнево-активною речовиною, він змінює проникність мембрани патогену, призводячи до деструкції та загибелі мікроорганізму, що зумовлює його бактерицидну дію (Shchetina V.N. et al., 1990). Бактеріостатична ж дія зумовлена наступними механізмами: інактивація екзотоксинів патогенів (Ковальчук В.П., 2002); зниження адгезії патогенних мікроорганізмів (Жорняк O.I. та співавт., 2010).
У дослідженні in vitro продемонстрована протигрибкова ефективність декаметоксину стосовно грибів роду Candida, що були виділені у хворих із хронічними захворюваннями кишечнику. Також встановлено, що лікарська стійкість до декаметоксину розвивається дуже повільно та не досягає високого рівня (Palii G.K., Ivanova S.A., 1986).

Ефективність застосування Декасану в хірургії

У нещодавньому клінічному дослідженні представлено досвід лікування 17 хворих з холангітом різного генезу із застосуванням антисептика Декасан. Відмічена клінічна ефективність препарату в комплексній терапії холангіту, підтверджена результатами бактеріологічного дослідження жовчі (Aripova N.U., Magzumov I.Kh., 2014).
Ефективнусть Декасану в лікуванні холангіогенного абсцесу печінки продемонстрована в клінічному дослідженні. Описані результати лікування 47 хворих з холангіогенним абсцесом печінки. У дослідженні доведена ефективність санації порожнини абсцесу Декасаном (Nychytailo M.I. et al., 2005).
Декасан пропонується до застосування в комплексному лікуванні інфікованого некрозу підшлункової залози та його ускладнень (Nichitailo M.E., 2010), а також у лікуванні гострої абдомінальної інфекційної патології різноманітного генезу (Fomin P.D. et al., 2009).
В іншому дослідженні представлені результати комплексної терапії 37 хворих, прооперованих у зв’язку з розвитком гострих абдомінальних хірургічних захворювань. 22 хворим проводилася місцева терапія 0,02% антисептичним розчином декаметоксину. Відмічено його позитивний вплив на перебіг захворювання, зниження частоти гнійно-септичних ускладнень, у тому числі у хворих, прооперованих з приводу гострого некротичного панкреатиту (Konovalov E.P., 2004).
Представлено досвід лікування 91 хворого з перитонітом різноманітного генезу із застосуванням антисептика Декасану. Відмічена виражена клінічна ефективність порівняно з іншими антисептиками в комплексному лікуванні перитоніту (Nazirov F.N., 2014).
На основі аналізу результатів досліджень було встановлено, що застосування розчину катіонного антисептика (у тому числі 0,02% розчину декаметоксину) для санації черевної порожнини дозволяє знизити мікробне забруднення при проведенні санації, а також завдяки цьому знижується частота післяопераційних ускладнень при хірургічному перитоніті та кількість випадків летальних наслідків (Boiko V.V. et al., 2012).
У 102 хворих була проаналізована ефективність Декасану в лікуванні гнійних інфекцій параректальної ділянки. Згідно з отриманими даним Декасан є ефективним препаратом для місцевої терапії даної патології (Zakharash M.P., 2011).
Також декаметоксин зарекомендував себе як ефективний лікарський засіб для попередження нагноєння післяопераційних ран після видалення параректальних або куприкових кіст (Klimenko A.N., Lukhimets A.D., 1982).
В одному з клінічних досліджень була вивчена ефективність Декасану в комплексній терапії некрозу м’яких тканин, у результаті якого розвинувся сепсис. Сепсис є тяжкою генералізованою інфекцією, яку викликають зазвичай патогенні бактерії. Він часто є причиною госпіталізації та летального наслідку. Досвід, отриманий у результаті дослідження, сприяв кращому розумінню патомеханізмів даного стану, розробці терапії, спрямованої на покращення загального стану хворих, а також обов’язкового включення місцевого застосування антибактеріальних та антисептичних засобів у гнійному осередку. У дослідження було включено 192 хворих (жінок — 103, чоловіків — 89). Відповідно до класифікації септичних станів (Chicago, 1991) хворих було розділено на 3 групи: 1-ша група — з локальною формою інфекції, 2-га група — із синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ, англ. абревіатура SIRS), що тривав до 72 год, 3-я група — з різноманітними формами сепсису, у котрих ССЗВ тривав 72 год та більше. У хворих, у яких обробка рани проводилася розчином Декасану, відмічали зменшення вираженості болю, набряку тканин, ранню санацію рани та ранню появу в рані грануляцій. Запропонований авторами алгоритм лікування сепсису включає комплексний підхід до лікування інфекції шляхом раннього хірургічного втручання, інтенсивну підтримувальну терапію, етіотропну антибактеріальну терапію та місцеве застосування антисептичної терапії розчином Декасану. У результаті було зроблено висновок, що Декасан можна рекомендувати для дезінфекції шкіри, слизових оболонок та ран у вогнищах інфекції, викликаної бактеріями, грибами та найпростішими (Fuss J., 2016).
Декаметоксин також може застосовуватися для лікування опікової хвороби. В одному з клінічних досліджень була встановлена етіологія інфекційних ускладнень у 71 хворого з опіками тяжкого ступеня. Встановлено, що основними збудниками інфекції у хворих з опіковою хворобою є S. aureus (35,9%), A. baumannii (25%), P. aeruginosa (12,82%), P. mirabilis (5,12%). Доведено ефективну бактерицидну активність антисептичних розчинів Декасану, мірамістину, хлоргекседину. Стосовно стафілокока відмічено високі антимікробні властивості перев’язувальних матеріалів, до складу яких входять іони декаметоксину, хлоргексидину, фурагіну, срібла. Доведена клінічна ефективність застосування матеріалів, просочених антимікробним складом декаметоксину з карбоксиметилкрохмалем, оксиетилцелюлозою та полівінілацетатом, що застосовуються для профілактики та лікування інфекційно-гнійно-запальних ускладнень у хворих з опіками (Nazarchuk O.A., 2016).
В іншому дослідженні представлені результати спостереження 154 пацієнтів з відкритою черепно-мозковою травмою. Була підтверджена ефективність декаметоксину у хворих з гнійно-запальними ускладненнями (Pedachenko E.G. et al., 1992).
Декаметоксин уже багато років широко застосовується в якості антисептика в хірургії. Так, у клінічному дослідженні були продемонстровані переваги його застосування в лікуванні гнійних процесів на кисті (Kravets V.P., 1987) та в комплексному лікуванні ускладнених форм пароніхію (Palii G.K. et al., 1988).
Ще в одному дослідженні, у якому взяли участь 286 пацієнтів із гнійно-запальними захворюваннями пальців та кистей (196 пацієнтів (68,5%) — з панарицієм, 82 (28,7%) — з флегмонами та абсцесами, 6 (2,1%) — з фурункулами та 2 (0,7%) — з карбункулами, була підтверджена ефективність застосування декаметоксину у складі комплексного лікування даної патології (Fishchenko А. et al., 1992).

Ефективність декаметоксину в лікуванні захворювань органів дихання

Декаметоксин продемонстрував свою ефективність і в отоларингології. У клінічних дослідженнях була показана ефективність застосування декаметоксину при інгаляційному введенні в лікуванні неспецифічних захворювань респіраторного тракту у дітей (Kravets A.A. et al., 1976).
Декаметоксин продемонстрував ефективність у лікуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота (Palii G.K. et al., 1975), а також у лікуванні хронічного тонзиліту (Zubovich A.P., 1978). У дослідженнях була визначена чутливість патогенної мікрофлори, виділеної у дітей із захворюваннями респіраторного тракту, до декаметоксину (Palii G.K., 1974). Декаметоксин може застосовуватися для передопераційної підготовки хворих з неспецифічними захворюваннями органів дихання (Lukhimets V.A., 1985).
Декаметоксин у комплексній терапії в поєднанні з антибіотиками є ефективним у лікуванні гнійно-запальних захворювань органів дихання (Radionov B.V. et al., 1986). Ефективність декаметоксину в комплексному лікуванні хронічного бронхіту також підтверджена клінічними дослідженнями. У дослідженні взяли участь 72 хворих із хронічним бронхітом (катаральним, гнійним, а також гнійним бронхітом, ускладненим гнійними деструктивними процесами). Усі хворі отримували комплексну терапію із застосуванням декаметоксину в якості місцевого антибактеріального засобу. У даному дослідженні встановлено, що включення до комплексної терапії декаметоксину є ефективним не лише за рахунок його прямої антисептичної дії, а й завдяки тому, що даний препарат знижує резистентність мікроорганізмів до антибіотиків (Lukhimets V.A., Pilipchuk V.N., 1990).
Декасан має дуже широкий спектр показань до застосування. Так, було запропоновано застосування декаметоксину в комплексній терапії хронічного гастриту в поєднанні із супутньою патологією жовчовивідних шляхів (Mokhun’ I.K. et al., 1982).

Безпека Декасану, встановлена в результаті досліджень

На теперішній час особлива увага приділяється безпеці застосування місцевих антисептиків та іх впливу на клітинний цикл, а також такі показники, як фрагментація ДНК та апоптоз. У дослідженні на щурах було продемонстровано, що Декасан при більш високій антимікробній ефективності є безпечнішим антисептиком, ніж мірамістин. Продемонстровано за допомогою проточної цитометрії, що декаметоксин виявляв мінімальний проапоптичний вплив на клітини рогівки щурів після 2 тиж застосування препарату. Також було відмічено, що зниження проліферації клітин було незначним, як і збільшення фрагментації ядерної ДНК. Це свідчить про відсутність цитотоксичного ефекту декаметоксину. При вивченні аналогічних параметрів після застосування мірамістину було виявлено зниження мітотичної активності клітин, значне збільшення фрагментації ДНК та підвищення апоптозу, що свідчить про більш високий профіль безпеки декаметоксину порівняно з мірамістином.
Проведено морфологічне дослідження для вивчення локального впливу на тканини. Спеціальний текстиль просочували сумішшю декаметоксину з модифікованими полісахаридами. За результатами дослідження було встановлено, що токсичний вплив антисептичного медичного текстилю, просоченого декаметоксином, на тканини макроорганізму відсутнє. У той же час спостерігався позитивний ефект на перебіг регенеративних процесів, епітелізацію ран, протинабряковий та протизапальний вплив (Nazarchuk O.A., 2013).

Висновки

Декасан — антисептик, показаний до застосування при широкому спектрі інфекційно-запальних захворювань. Його ефективність та безпека підтверджені у клінічних дослідженнях. Застосування Декасану для місцевої санації вогнища інфекції дозволяє знизити необхідність у застосуванні антибіотиків, а також підвищити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків при їх поєднаному застосуванні з Декасаном. Даний препарат не спричиняє токсичної дії. Єдиним протипоказанням до застосування є індивідуальна непереносимість декаметоксину. Відсутні обмеження щодо застосування Декасану в період вагітності та годування груддю. Як поверхнево-активний катіонний антисептик Декасан несумісний з милом та іншими аніонними поверхнево-активними речовинами.