• Кабинет
  • БОНВІВА® (BONVIVA)

    Склад і форма випуску

    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 150 мг, № 1, 3Ціни в аптеках
    Кислота ібандронова
    150 мг
    Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон к 25, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромеллоза, титану діокис, тальк, макрогол 6000.
    № UA/5164/01/01 від 04.07.2016 до 04.07.2021
    A За рецептом
    розчин для ін'єкцій 3 мг/3 мл шприц у комплекті з голкою, № 1Ціни в аптеках
    Кислота ібандронова
    3 мг/3 мл
    № UA/5164/02/01 від 19.03.2018
    A За рецептом

    Інструкція

    БОНВІВА® (BONVIVA®)

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

    Затверджено МОЗ Украiни від 2016-07-04 р. № 669. Р.п. № UA/5164/01/01

    Склад

    діюча речовина: 1 таблетка містить 150 мг ібандронової кислоти у формі 168,75 мг натрію ібандронату моногідрату;

    допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон К25; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; кислота стеаринова 95; кремнію діоксид колоїдний безводний;

    плівкова оболонка: Опадрай 00А28646 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк), макрогол 6000.

    Лікарська форма

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

    Фармакотерапевтична група

    Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати.

    КОД АТС М05В А06.

    Клінічні характеристики

    Показання

    Постменопаузальний остеопороз, з метою попередження переломів.

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи до будь-якого іншого компонента препарату.

    Некоригована гіпокальціємія. Як і при застосуванні інших бісфосфонатів, до початку лікування Бонвівою® потрібно відкоригувати гіпокальціємію. Захворювання стравоходу зі сповільненням спорожнення стравоходу, наприклад, стриктура, ахалазія (див. розділ «Особливості застосування»). Неспроможність знаходитись у вертикальному положенні (стояти чи сидіти) протягом щонайменше 60 хвилин.

    Спосіб застосування та дози.

    Для лікування остеопорозу рекомендована доза Бонвіви® — 1 таблетка 150 мг 1 раз на місяць. Таблетки слід приймати в один і той же день щомісячно.

    Бонвіву® слід приймати за 60 хв до першого прийому їжі чи рідини (окрім води) в день (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») чи інших пероральних препаратів чи добавок (включаючи кальцій):

    • Таблетки слід ковтати цілими, не розжовувати і запивати 1 склянкою звичайної води (180–240 мл), сидячи чи стоячи. Пацієнтам не слід лежати протягом 60 хв після прийому Бонвіви®.
    • Запивати Бонвіву® слід лише звичайною водою. Необхідно зауважити, що деякі мінеральні води можуть містити високі концентрації кальцію і тому їх не можна використовувати.
    • Пацієнтам не слід розжовувати чи смоктати препарат через можливість утворення виразок на слизовій ротоглотки.

    Пацієнта слід проінформовати у випадку, якщо щомісячна доза препарату була пропущена, то пацієнтові слід одразу, як тільки згадає, прийняти препарат наступного ранку протягом 7 днів. Наступні дози препарату пацієнту потрібно приймати у раніше встановлений день місяця. Якщо пройшло більш ніж 7 днів від дня необхідного для прийому препарату, то слід пропустити прийом і наступну дозу приймати у запланований день. Не слід приймати 2 таблетки по 150 мг протягом одного тижня.

    Спеціальні рекомендації з дозування.

    Пацієнти з печінковою недостатністю.

    Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

    Пацієнти з нирковою недостатністю.

    Корекція дози не потрібна пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≥30 мл/хв). При кліренсі креатиніну ≤30 мл/хв рішення про призначення Бонвіви має базуватися на індивідуальній оцінці ризик/перевага (див. розділ «Фармакокінетика в особливих випадках»).

    Вік. Корекція дози не потрібна.

    Побічні реакції.

    Клінічні дослідження

    Для опису частоти побічних реакцій використовуються наступні категорії: поширені (>1/100, ≤ 1/10), непоширені (1/100 — 1/1,000), рідко поширені (1/1,000 — 1/10,000).

    Загальна кількість пацієнток, у яких були зареєстровані побічні реакції, тобто побічні явища з можливим чи вірогідним зв'язком з досліджуваним препаратом, склала 22,7% і 25% при застосуванні Бонвіви® 150 мг 1 раз на місяць через 1 і 2 роки лікування відповідно. Більшість побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням препарату, були від легкого до середнього ступеня тяжкості та не призводили до припинення лікування.

    Порушення з боку імунної системи: рідко поширені: реакції гіперчутливості;

    Неврологічні розлади: поширені: головний біль; непоширені: запаморочення.

    Шлунково-кишкові розлади: поширені: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, діарея, абдомінальний біль, диспепсія, нудота, гастрит, езофагіт; непоширені: езофагіт, включаючи звиразкування стравоходу чи стриктури, блювання, дисфагія, метеоризм; рідко поширені: дуоденіт.

    Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені: висипання; рідко поширені: ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янка.

    Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: поширені: артралгія, міалгія, судоми у м'язах, м'язово-скелетний біль, м'язово-скелетна ригідність; непоширені: біль у спині.

    Загальні розлади: поширені: грипоподібний синдром*; непоширені: слабкість.

    *Транзиторні, грипоподібні симптоми були повідомлені при застосуванні Бонвіви® 150 мг один раз на рік, як правило, при застосуванні першої дози. Такі симптоми були, як правило, короткотривалі, легкого чи середнього ступеня тяжкості, які зникали протягом продовження лікування без необхідності медикаментозної корекції. Грипоподібні симптоми включали такі явища як гострофазова реакція чи симптоми: міалгія, артралгія, підвищення температури, озноб, слабкість, нудота, втрата апетиту, біль у кістках.

    Пацієнти з попереднім анамнезом шлунково-кишкового захворювання, включаючи пацієнтів з пептичною виразкою без свіжих кровотеч чи госпіталізації і пацієнтів з диспепсією чи рефлюксом, контрольованим за допомогою медикаментозного лікування, були включені в дослідження лікування 1 раз на місяць. У цих пацієнтів не було різниці в частоті побічних явищ зі сторони верхніх відділів шлунково-кишкового тракту при застосуванні Бонвіви в дозі 150 мг 1 раз на місяць порівняно з дозою 2,5 мг/день.

    Досвід постмаркетингового застосування

    Розлади м'язово-скелетної системи і сполучної тканини: випадки остеонекрозу щелепних кісток повідомлялися дуже рідко у пацієнток, які отримували ібандронову кислоту (див. розділ «Особливості застосування»).

    Розлади з боку органа зору: при застосуванні бісфосфонатів, у тому числі ібандронової кислоти, повідомлялося про запальні порушення з боку очей: увеїт, епісклерит, склерит. У деяких випадках розрішення цих запальних порушень відбувалося лише після відміни бісфосфонатів.

    Передозування.

    Може спостерігатися розвиток побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як шлункові розлади, печія, езофагіт, гастрит чи виразка. Для зв'язування Бонвіви® слід призначати молоко чи антацидні засоби. Через ризик подразнення стравоходу не слід викликати блювання. Пацієнтам необхідно знаходитись у вертикальному положенні.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Немає клінічного досвіду застосування Бонвіви вагітним жінкам. Невідомо, чи проникає Бонвіва® у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю.

    Діти.

    Безпека та ефективність застосування Бонвіви® дітям не встановлені.

    Особливості застосування

    Остеопороз діагностується при виявленні низької мінеральної щільності кісткової тканини (Т індекс <2,0 SD (SD — стандартне відхилення)) і/чи наявністю в анамнезі перелому внаслідок остеопорозу чи при низькій мінеральной щільності кісткової тканини (Т індекс <2,5 SD) при відсутності зареєстрованих раніше переломів унаслідок остеопорозу.

    До початку лікування Бонвівою® потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. Слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну Д.

    Бісфосфонати для перорального застосування можуть викликати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. У зв'язку з вказаними можливими ефектами та можливістю погіршення основного захворювання необхідно виявляти обережність при застосуванні Бонвіви® пацієнтам з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки).

    При застосуванні пероральних бісфосфонатів повідомлялося про випадки езофагіту, виразок стравоходу, ерозій стравоходу, які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації, рідко з кровотечою чи з наступним розвитком стріктури чи перфорації. Ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які не виконують рекомендації щодо дозування і/чи у осіб, які продовжують приймати бісфосфонати перорально після розвитку симтомів подразнення стравоходу. Тому пацієнти повинні звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій по дозуванню (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

    Лікарям слід бути уважними щодо симптомів подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про припинення прийому Бонвіви та необхідність звернутися до лікаря при появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудниною, печія).

    Хоча в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалось збільшення ризику, при постмеркетинговому застосуванні пероральних бісфосфонатів були повідомлені випадки виразок шлунка і дванадцятипалої кишки. Деякі з них були важкими та з ускладненнями.

    Оскільки нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) і бісфосфонати можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту, необхідно з обережністю застосовувати НПЗЗ одночасно з Бонвівою®.

    При застосуванні бісфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток. Більшість випадків зафіксовані у пацієнтів з пухлинами, яким проводилися стоматологічні втручання, однак у деяких випадках остеонекроз спостерігався у хворих із постменопаузальним остеопорозом чи іншими захворюваннями. До відомих факторів ризику остеонекрозу щелепних кісток належать діагноз пухлинного захворювання, супутня терапія (хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди), супутні захворювання (анемія, коагулопатія, інфекції, попередні захворювання зубів). Більшість випадків спостерігалися у пацієнтів, які отримували бісфосфонати внутрішньовенно, однак у деяких випадках — у пацієнтів, які отримували бісфосфонати перорально.

    Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток при терапії бісфосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу. Невідомо, чи припинення терапії бісфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепних кісток у

    пацієнтів, яким показані стоматологічні втручання. У кожному випадку рішення приймається на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.

    Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

    Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи іншими (потенційно небезпечними) механізмами не проводились. Проте слід брати до уваги побічні дії, що виникають під час застосування препарату Бонвіва® (запаморочення).

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Взаємодія лікарський засіб — їжа.

    Продукти харчування, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), в тому числі молоко, харчові добавки, можуть порушувати всмоктування препарату, тому їх потрібно вживати не раніше ніж через 60 хв після прийому Бонвіви®.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

    Пепарати кальцію, антациди та деякі інші пероральні засоби, до складу яких входять полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), можуть порушувати всмоктування Бонвіви®. Тому інтервал між прийомом Бонвіви® та інших пероральних препаратів має становити не менше 60 хв.

    Фармакокінетичні дослідження взаємодії у жінок у постменопаузальному періоді продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії з тамоксифеном чи препаратами гормональної замісної терапії (естрогени). Не спостерігалося будь-якої взаємодії при одночасному прийомі з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою.

    Ранітидин при внутрішньовенному введені збільшує біодоступность ібандронової кислоти приблизно на 20%. Корекція дози Бонвіви® при одночасному прийомі з блокаторами Н2-рецепторів чи іншими препаратами, що підвищують рівень кислотності шлункового соку, не потрібна.

    Ібандронова кислота не впливає на печінкові ізоферменти Р450. Зв'язування з білками плазми при прийомі препарату незначне. Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації. Шлях виведення ібандронової кислоти не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка. Ібандронова кислота — високоактивний азотовмісний бісфосфонат, інгібітор кісткової резорбції та активності остеокластів. Ібандронова кислота попереджає кісткову деструкцію, викликану блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинами та екстрактами пухлин іn vivo. Не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, у 5000 раз більших необхідних для лікування остеопорозу.

    Не впливає на процес поповнення пула остеокластів. Селективна дія ібандронової кислоти на кісткову тканину обумовлена її високою спорідненістю з гідроксиапатитом, що складає мінеральний матрикс кістки. Ібандронова кислота дозозалежно пригнічує кісткову резорбцію та не має прямого впливу на формування кісткової тканини. У жінок у період менопаузи знижує підвищену швидкість оновлення кісткової тканини до рівня репродуктивного віку, що призводить до прогресивного збільшення кісткової маси, зниження показників розщеплення кісткового колагену в сечі та сироватці крові, частоти переломів і збільшення мінеральної щільності кісток.

    Висока ефективність і терапевтичний діапазон ібандронової кислоти дозволяє використовувати гнучкий режим дозування і періодичний режим лікування з тривалими проміжками без прийому препарату у порівняно низьких дозах.

    Гістологічний аналіз зразків, отриманих при біопсії кістки через 2 і 3 роки лікування жінок у постменопаузальному періоді, показав нормальний стан кісткової тканини. Крім того, не було виявлено жодних свідчень про недостатність мінералізації.

    Фармакокінетика.

    Всмоктування. Після перорального прийому ібандронова кислота швидко всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Плазмові концентрації збільшуються пропорційно до дози до 50 мг при пероральному прийомі. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 30 хвилин — 2 години (в середньому через 1 годину) при прийомі натщесерце, абсолютна біодоступність складає близько 0,6%. Всмоктування погіршується при одночасному прийомі з їжею чи питтям (крім звичайної води). Біодоступність зменшується приблизно на 90% при вживанні звичайного сніданку порівняно з біодоступністю при прийомі препарату натщесерце. Якщо ібандронова кислота приймалась за 60 хвилин до їди, не спостерігається значного зменшення біодоступності. При вживанні їжі чи питва менше ніж через 60 хвилин після прийому препарату, приріст як біодоступності, так і мінеральної щільності кісткової тканини зменшується.

    Розподіл. Після першого системного розподілу ібандронова кислота швидко зв'язується з кістковою тканиною або виділяється з сечею. 40–50% від кількості препарату, що циркулює у крові, добре проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв'язується близько 85%.

    Метаболізм. Немає даних про метаболізм ібандронової кислоти в тварин і людини.

    Виведення. Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (40–50%), решта виводиться у незміненому вигляді через нирки. Та частина ібандронової кислоти, що не всмокталася, виводиться незміненою з фекаліями.

    У середньому період напіввиведення коливається в межах 10–72 годин. Початкові рівні препарату у плазмі швидко знижуються і досягають 10% від пікового значення протягом 8 годин після перорального введення.

    Загальний кліренс ібандронової кислоти — 84–160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у здорових жінок у період постменопаузи) складає 50–60% від загального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

    Фармакокінетика в особливих випадках.

    Стать. Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

    Раса. Немає даних про клінічно значиму міжетнічну різницю між пацієнтами азіатської і європейської раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

    Пацієнти з нирковою недостатністю. Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності лінійно залежить від кліренсу креатиніну. У хворих із помірним порушенням функції нирок (креатинін ≥30 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно. В осіб з вираженими порушеннями функції нирок (креатинін ≤30 мл/хв), які отримують перорально 10 мг ібандронової кислоти на день протягом 21 дня, спостерігалося підвищення концентрації препарату у плазмі в 2–3 рази порівняно з пацієнтами з незміненою функцією нирок (кліренс=129 мл/хв). Загальний кліренс ібандронової кислоти був зменшений до 44 мл/хв в осіб з тяжкими порушеннями функції нирок.

    Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає даних щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Печінка не бере значної участі у кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться через нирки і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, у хворих із порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна. Оскільки зв'язування ібандронової кислоти у терапевтичних концентраціях з білками плазми крові низьке (85%), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого підвищення концентрації вільного препарату.

    Пацієнти літнього віку. Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який слід прийняти до уваги (див. розділ «Пацієнти з нирковою недостатністю»).

    Фармацевтичні характеристики

    Основні фізико-хімічні властивості: таблетки подовженої форми, білого чи майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку таблетки гравування BNVA, з іншого — 150.

    Термін придатності. 5 років.

    Умови зберігання.

    Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С

    Упаковка

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, № 1, № 3 у блістері у картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія.

    Місцезнаходження

    Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.

    ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

    Склад:

    діюча речовина: ibandronic acid;

    1 попередньо наповнений шприц (3 мл розчину) містить ібандронової кислоти 3 мг у формі натрію ібандронату моногідрату 3,375 мг;

    концентрація ібандронової кислоти у розчині для ін’єкцій становить 1 мг/мл;

    допоміжні речовини: натрію хлорид; кислота оцтова льодяна; натрію ацетат, тригідрат; вода для ін’єкцій.

    Лікарська форма.

    Розчин для ін’єкцій.

    Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

    Фармакотерапевтична група.

    Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати.

    Кислота ібандронова.

    Код АТХ М05В А06.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка.

    Ібандронова кислота — високоактивний азотовмісний бісфосфонат, який селективно діє на кісткову тканину і специфічно пригнічує активність остеокластів та не має прямого впливу на формування кісткової тканини. Препарат не впливає на процес поповнення пулу остеокластів. У жінок у період менопаузи знижує підвищену швидкість оновлення кісткової тканини до рівня пременопаузи, що призводить до прогресивного збільшення кісткової маси і зниження частоти переломів.

    Ібандронова кислота пригнічує кісткову резорбцію. Іn vivo ібандронова кислота попереджає кісткову деструкцію, спричинену експериментально блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинами та екстрактами пухлин. У молодих (швидко зростаючих) щурів також спостерігалася резорбція кісток, що призводила до збільшення нормальної кісткової маси у порівнянні з тваринами, які не отримували лікування.

    Тваринні моделі підтверджують, що ібандронова кислота є високо потужним інгібітором активності остеокластів. У щурів, що ростуть, не спостерігалося ознак порушення мінералізації навіть при застосуванні доз, що перевищують більше ніж у 5000 разів дозу, яка необхідна для лікування остеопорозу.

    Щоденне довготривале застосування і періодичне застосування (через великі інтервали) протягом тривалого часу у щурів, собак і мавп асоціювалося з утворенням нової кістки нормальної якості зі збереженням або підвищеною механічною силою навіть при застосуванні в токсичному діапазоні. Ефективність щоденного і періодичного введення ібандронової кислоти з інтервалом між дозами 9–10 тижнів була підтверджена в клінічному дослідженні (MF 4411) за участю людей. У цьому дослідженні ібандронова кислота продемонструвала ефективність щодо попередження виникнення переломів.

    В тваринних моделях ібандронова кислота призводить до біохімічних змін, що свідчать про дозозалежне пригнічення резорбції кісткової тканини, включаючи зниження рівня біохімічних маркерів деградації кісткового колагену в сечі (таких як дезоксипіридинолін, перехресно зшитий N-телопептид колагену I типу).

    Щоденне і періодичне застосування (з інтервалом між дозами 9–10 тижнів, поквартально) ібандронової кислоти перорально або внутрішньовенно у жінок у період менопаузи призводило до біохімічних змін, що свідчать про дозозалежне пригнічення кісткової резорбції.

    Внутрішньовенне введення препарату Бонвіва® призводить до зниження рівнів сироваткового С-телопептиду альфа-ланцюга колагену типу І протягом 3–7 днів від початку лікування і до зниження рівня остеокальцину протягом 3 місяців.

    Після припинення лікування спостерігається повернення до патологічних рівнів, які спостерігались до початку лікування, підвищеної кісткової резорбції, що пов’язано з постменопаузальним остеопорозом.

    Гістологічний аналіз зразків, отриманих при біопсії кістки через 2 і 3 роки лікування жінок у постменопаузальному періоді ібандроновою кислотою перорально у дозі 2,5 мг щоденно і внутрішньовенно періодично у дозі до 1 мг кожні 3 місяці, показав нормальний стан кісткової тканини. Крім того, не було виявлено жодних свідчень про недостатність мінералізації. Через 2 роки лікування ін’єкціями препарату Бонвіва® у дозі 3 мг спостерігалося очікуване зниження кісткового метаболізму, а також нормальна якість кісткової тканини і відсутність дефектів мінералізації.

    Фармакокінетика.

    Первинний фармакологічний вплив ібандронової кислоти на кістки не має прямого відношення до фактичних концентрацій ібандронової кислоти у плазмі крові, як продемонстровано в різних дослідженнях у тварин і людини.

    Плазмова концентрація ібандронової кислоти зростає пропорційно дозі після внутрішньовенного введення 0,5–6 мг.

    Розподіл

    Після первинної системної експозиції ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється із сечею. У людини очевидний кінцевий об’єм розподілу становить щонайменше 90 л і приблизно 40–50% від кількості препарату, що циркулює у крові, проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв’язується близько 85–87% (визначено в умовах in vitro при застосуванні ібандронової кислоти в терапевтичних концентраціях), отже, через заміщення спостерігається низький потенціал взаємодії з іншими лікарськими засобами.

    Метаболізм

    Немає даних про метаболізм ібандронової кислоти у тварин і людини.

    Виведення

    Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (приблизно 40–50% у жінок в постменопаузальному періоді), решта виводиться у незміненому вигляді нирками.

    Діапазон очевидного періоду напіввиведення широкий та коливається в межах 10–72 годин. Оскільки розраховані значення значною мірою залежать від тривалості дослідження, застосованої дози, чутливості методу аналізу, кінцевий період напіввиведення, вірогідно, є суттєво довшим, як і у інших бісфосфонатів. Початковий рівень препарату у плазмі крові швидко знижується і досягає 10% від максимального значення протягом 3 годин і 8 годин після внутрішньовенного введення або перорального застосування відповідно.

    Загальний кліренс ібандронової кислоти низький та в середньому становить 84–160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50–60% від загального кліренсу і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між очевидним, загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

    Шляхи секреції, ймовірно, не включають відомі кислотну і основну системи транспортування, залучені у виділення інших діючих речовин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Крім того, ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти P450 у людини і не індукує систему цитохрому P450 у щурів.

    Фармакокінетика в особливих випадках

    Стать

    Показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

    Раса

    Немає даних про клінічно значиму міжетнічну різницю між пацієнтами монголоїдної і європеоїдної раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

    Пацієнти з нирковою недостатністю

    Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності лінійно залежить від кліренсу креатиніну. Хворим із легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно.

    У осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ® не рекомендовано пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Фармакокінетика ібандронової кислоти у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності оцінювалася лише у невеликої кількості пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, тому фармакокінетика ібандронової кислоти у пацієнтів, які не перебувають на діалізі, невідома. Через обмеженість даних ібандронову кислоту не слід застосовувати пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності.

    Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)

    Немає даних щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з печінковою недостатністю. Печінка не бере значної участі у кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться нирками і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином у хворим із печінковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна.

    Пацієнти літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)

    Вивчені фармакокінетичні параметри при багатовимірному аналізі не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який слід брати до уваги (див. розділ «Пацієнти з нирковою недостатністю»).

    Діти (див. розділ «Спосіб застосування та дози»)

    Немає даних щодо застосування препарату Бонвіва® дітям.

    Клінічні характеристики.

    Показання.

    Лікування остеопорозу у жінок в постменопаузальний період з підвищеним ризиком переломів. Продемонстровано зниження ризику вертебральних переломів, ефективність щодо запобігання переломів шийки стегна не встановлена.

    Протипоказання.

    Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи до будь-якого іншого компонента препарату (див. розділ «Склад»).

    Гіпокальціємія.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

    Метаболічні взаємодії не вважаються вірогідними, оскільки ібандронова кислота не пригнічує основні печінкові ізоферменти Р450 у людини та не індукує систему печінкового цитохрому Р450 у щурів (див. розділ «Фармакокінетика»). Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації.

    Особливості застосування.

    Помилки введення

    Необхідно дотримуватися обережності та уникати введення препарату Бонвіва® внутрішньоартеріально або у навколовенозний простір, оскільки це може спричинити пошкодження тканин.

    Гіпокальціємія

    Застосування препарату Бонвіва®, як і застосування інших бісфосфонатів, що вводяться внутрішньовенно, може призвести до тимчасового зниження сироваткових рівнів кальцію. До початку лікування препаратом Бонвіва® потрібно відкоригувати наявну гіпокальціємію. Всі інші порушення метаболізму кісткової тканини та мінерального обміну речовин також слід ефективно лікувати. Слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну D, оскільки це важливо для всіх пацієнтів.

    Анафілактична реакція/шок

    У пацієнтів, які отримували лікування ібандроновою кислотою внутрішньовенно, спостерігалися випадки анафілактичної реакції/шоку, у т.ч. з летальним наслідком.

    Під час внутрішньовенного введення препарату мають бути легкодоступними засоби відповідної медичної допомоги і моніторингу. При виникненні анафілактичної або іншої тяжкої реакції гіперчутливості/алергічної реакції слід негайно припинити ін’єкцію і розпочати відповідне лікування.

    Ниркова недостатність

    Пацієнтам із супутніми захворюваннями або тим, хто застосовує лікарські засоби, що можуть несприятливо впливати на нирки, в період лікування слід регулярно проходити обстеження відповідно до належної медичної практики.

    Через обмежений клінічний досвід ін’єкції препаратом Бонвіва® не рекомендовані пацієнтам, у яких рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика»).

    Серцева недостатність

    Пацієнтам з ризиком розвитку серцевої недостатності слід уникати надмірної гідратації.

    Остеонекроз щелепних кісток

    Остеонекроз щелепних кісток спостерігався дуже рідко під час постмаркетингового застосування у пацієнтів, які отримували препарат Бонвіва® з приводу остеопорозу (див. розділ «Побічні реакції»).

    Початок лікування або нового курсу лікування слід відстрочити для пацієнтів з незагоєними відкритими ушкодженнями м'яких тканин ротової порожнині.

    Перед початком лікування препаратом Бонвіва® пацієнтам із супутніми факторами ризику рекомендується стоматологічне обстеження з відповідним профілактичним втручанням та індивідуальною оцінкою співвідношення користі-ризику.

    Оцінюючи ризик виникнення остеонекрозу щелепних кісток у пацієнта, слід брати до уваги такі фактори ризику:

    • Активність лікарського засобу, який пригнічує кісткову резорбцію (ризик вищий у разі застосування сполук з високою активністю); спосіб введення (ризик вищий при парентеральному введенні) і кумулятивна доза кістково-резорбційної терапії.
    • Злоякісні новоутворення, супутні патологічні стани (зокрема анемія, коагулопатії, інфекція), тютюнопаління.
    • Супутнє лікування: кортикостероїди, хіміотерапія, інгібітори ангіогенезу, променева терапія ділянки голови та шиї.
    • Неналежна гігієна ротової порожнини, захворювання періодонта, погано підібрані зубні протези, захворювання зубів в анамнезі, інвазивні стоматологічні втручання, наприклад видалення зубів.

    Під час лікування препаратом Бонвіва® усім пацієнтам слід дотримуватися належної гігієни ротової порожнини, проходити регулярні огляди у стоматолога і негайно повідомляти про будь-які симптоми з боку ротової порожнини, такі як рухливість зубів, біль чи набряк, незагойні виразки або виділення. Під час лікування інвазивні стоматологічні втручання потрібно проводити лише після ретельного розгляду: їх слід уникати під час і найближчим часом після застосування препарату Бонвіва®.

    План ведення пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток, має бути розроблений в умовах тісної співпраці лікаря зі стоматологом або щелепно-лицьовим хірургом, досвідченим у лікуванні остеонекрозу щелепних кісток. Слід розглянути питання про тимчасове переривання лікування препаратом Бонвіва® до покращення стану і зменшення супутніх факторів ризику.

    Oстеонекроз зовнішнього слухового проходу

    При застосуванні бісфосфонатів повідомляли про остеонекроз зовнішнього слухового проходу, переважно у зв’язку з тривалою терапією. До факторів ризику виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового проходу належать застосування стероїдних гормонів і хіміотерапії та/або місцеві фактори ризику, такі як інфекція або травма. Імовірність виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового проходу слід враховувати у пацієнтів, які отримують бісфосфонати і у яких наявні симптоми з боку вуха, включаючи хронічні інфекції вуха.

    Атипові переломи стегна

    Атиповий підвертлюжний та діафізарний переломи стегнової кістки відмічались при лікуванні бісфосфонатами, в першу чергу, у пацієнтів, які отримували тривале лікування остеопорозу. Ці поперекові або короткі косі переломи можуть статися в будь-якому місці вздовж стегна — від трохи нижче малого вертлюга стегнової кістки до трохи вище надвиросткового підвищення. Ці переломи виникають після мінімальної травми або при відсутності травми, і деякі пацієнти відчувають біль у ділянці стегна або паховий біль, що часто асоціюється з характерними рисами стресового перелому, впродовж від кількох тижнів до кількох місяців, перш ніж перелом проявиться у вигляді повного перелому стегнової кістки. Переломи часто були двосторонніми, тому слід також оглянути інше стегно у пацієнтів, які отримують лікування бісфосфонатами і у яких виник діафізарний перелом стегнової кістки. Також повідомлялось про погане загоєння цих переломів. Питання про припинення застосування бісфосфонатів пацієнтам із підозрюваними атиповими переломами стегнової кістки необхідно розглянути до завершення оцінки стану пацієнта, враховуючи індивідуальну оцінку користі та ризику.

    Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам слід рекомендувати повідомляти про біль у ділянці стегна, тазостегнового суглоба або про паховий біль; всі пацієнти з такими симптомами повинні бути обстежені щодо неповного перелому стегнової кістки.

    Натрій не входить до складу препарату Бонвіва®.

    Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

    Застосування у період вагітності або годування груддю.

    Вагітність

    Препарат Бонвіва® призначений до застосування лише жінкам у постменопаузі. Препарат не слід застосовувати жінкам репродуктивного віку.

    Немає належних даних щодо застосування ібандронової кислоти вагітним жінкам. У дослідженнях на щурах спостерігалася певна репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Бонвіва® не слід застосовувати під час вагітності.

    Годування груддю

    Невідомо, чи проникає ібандронова кислота у грудне молоко. Дослідження продемонстрували наявність низьких рівнів ібандронової кислоти у молоці лактуючих щурів після внутрішньовенного введення. Препарат Бонвіва® не слід застосовувати під час годування груддю.

    Фертильність

    Немає даних щодо впливу ібандронової кислоти у людини. У репродуктивних дослідженнях у щурів при пероральному прийомі у високих добових дозах ібандронова кислота знижувала фертильність.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

    З огляду на особливості фармакодинаміки, фармакокінетичний профіль і повідомлені побічні реакції, очікується, що Бонвіва® не має або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

    Спосіб застосування та дози.

    Дозування

    Рекомендована доза ібандронової кислоти становить 3 мг у вигляді внутрішньовенної ін’єкції тривалістю 15–30 секунд, кожні 3 місяці. Препарат призначений лише для внутрішньовенного введення (див. «Особливості застосування»).

    Пацієнтам необхідно додатково приймати кальцій та вітамін D (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

    Якщо планову дозу пропущено, ін’єкцію препарату слід зробити одразу, як тільки це буде можливо. В подальшому ін’єкції потрібно робити кожні 3 місяці з моменту останнього введення препарату.

    Оптимальна тривалість лікування остеопорозу бісфосфонатами не встановлена. Слід періодично переглядати питання щодо необхідності продовження лікування з урахуванням користі та потенційного ризику застосування препарату Бонвіва® для кожного пацієнта окремо, особливо після 5 або більше років застосування препарату.

    Спеціальні групи пацієнтів

    Пацієнти з нирковою недостатністю

    Ін’єкції препарату Бонвіва® не рекомендовані пацієнтам, у яких рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренс креатиніну (визначений або розрахований) нижче 30 мл/хв, оскільки дані клінічних досліджень, у тому числі в цій групі пацієнтів, обмежені (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

    Корекція дози не потрібна пацієнтам з легкою або помірною нирковою недостатністю, сироватковий рівень креатиніну у яких дорівнює або нижче 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренс креатиніну (визначений або розрахований) дорівнює або перевищує 30 мл/хв.

    Пацієнти з печінковою недостатністю

    Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

    Пацієнти літнього віку (>65 років)

    Корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

    Діти

    Немає відповідного досвіду щодо застосування препарату Бонвіва® дітям (віком до 18 років). Застосування препарату Бонвіва® дітям (віком до 18 років) не вивчалося (див. розділи «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика»).

    Особливі вказівки щодо застосування

    Якщо лікарський засіб вводиться в існуючу інфузійну систему для внутрішньовенного введення, інфузатом (розчин для вливання) має бути або ізотонічний розчин, або 5% розчин глюкози (50 мг/мл). Це також стосується розчинів, які застосовують для промивання катетера та інших приладів.

    Будь-який невикористаний розчин для ін’єкції, шприц та голки для ін’єкцій необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог. Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму.

    Слід строго дотримуватись нижчезазначеного щодо застосування і утилізації шприців та інших колючих та ріжучих інструментів:

    • Голки і шприци ніколи не слід застосовувати повторно.
    • Помістити всі використані голки і шприци у контейнер для колючих та ріжучих інструментів (проколостійкий контейнер для одноразового застосування).
    • Цей контейнер має знаходитись у недоступному для дітей місці.
    • Не слід викидати контейнер для колючих та ріжучих інструментів у побутове сміття.
    • Наповнений контейнер слід утилізувати згідно з локальними вимогами або згідно з інструкціями лікаря.

    Діти.

    Немає відповідного досвіду щодо застосування препарату Бонвіва® дітям (віком до 18 років). Застосування препарату Бонвіва® дітям (віком до 18 років) не вивчалося (див. розділ «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика»).

    Передозування.

    Специфічної інформації про лікування передозування препаратом Бонвіва® немає.

    З огляду на наявні знання про бісфосфонати, передозування при внутрішньовенному введенні може призвести до гіпокальціємії, гіпофосфатемії та гіпомагніємії. Клінічно значущі зниження сироваткових рівнів кальцію, фосфору та магнію слід коригувати внутрішньовенним введенням кальцію глюконату, фосфату калію чи натрію та сульфату магнію відповідно.

    Побічні реакції.

    Резюме профілю з безпеки

    Найбільш серйозними побічними реакціями, про які повідомлялося, є анафілактична реакція/шок, атипові переломи стегна, остеонекроз щелепних кісток, запалення ока (див. «Опис окремих побічних реакцій» і розділ «Особливості застосування»).

    Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялось, були артралгія і грипоподібні симптоми. Ці симптоми зазвичай асоціювалися із першою дозою, загалом були короткотривалими, легкої або помірної тяжкості і, як правило, зникали після продовження лікування та не вимагали медикаментозного втручання (див. «Опис окремих побічних реакцій»).

    Нижче наведено повний перелік відомих побічних реакцій.

    Безпека лікування ібандроновою кислотою у дозі 2,5 мг на добу перорально вивчалася у 1 251 пацієнта, які брали участь в 4 плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях, при цьому більшість пацієнтів були учасниками базового трирічного дослідження переломів (MF 4411).

    В базовому дворічному дослідженні у жінок в постменопаузальний період з остеопорозом (ВМ16550) загальний профіль безпеки був подібним для препарату Бонвіва® у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій по 3 мг кожні 3 місяці і ібандронової кислоти у дозі 2,5 мг перорально щоденно. Загальна кількість пацієнтів, у яких виникла побічна реакція, становила відповідно 26,0% та 28,6% після одного та двох років застосування препарату Бонвіва® у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій по 3 мг кожні 3 місяці. У більшості випадків побічні реакції не призводили до припинення лікування.

    Побічні реакції зазначено нижче згідно з термінологією Медичного словника нормативно-правової діяльності MedDRA за класами систем органів та категоріями частоти. За частотою побічні реакції поділяються на дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100 до <1/10), непоширені (≥ 1/1000 до <1/100), рідко поширені (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі частот побічні реакції зазначено в порядку зменшення тяжкості.

     

    Побічні реакції , що були зареєстровані протягом ІІІ фази досліджень ВМ16550 та MF4411 у жінок в постменопаузальний період, які отримували препарат Бонвіва® у вигляді внутрішньовенних ін'єкцій по 3 мг кожні 3 місяці або ібандронову кислоту у дозі 2,5 мг перорально щоденно та під час постмаркетингового застосування.

    Порушення з боку імунної системи: непоширені — загострення астми; рідко поширені — реакції гіперчутливості; дуже рідко поширені — анафілактична реакція/шок*†.

    Порушення з боку нервової системи: поширені — головний біль.

    Порушення з боку органів зору: рідко поширені — запалення ока*†.

    Судинні розлади: непоширені — флебіт/тромбофлебіт.

    Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: поширені — гастрит, диспепсія, діарея, біль у животі, нудота, запор.

    Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені — висипання; рідко поширені — ангіоневротичний набряк, опухання/набряк обличчя, кропив’янка; дуже рідко поширені — синдром Стівенса–Джонсона†, мультиформна еритема†, бульозний дерматит†.

    Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: поширені — артралгія, міалгія, м’язово-скелетний біль, біль у спині; непоширені — біль у кістках; рідко поширені — атиповий підвертлюжний та діафізарний переломи стегнової кістки†; дуже рідко поширені — остеонекроз щелепних кісток*†. Остеонекроз зовнішнього слухового проходу (побічна реакція, характерна для бісфосфонатів як класу)†. Остеоартрит, порушення функцій суглобів.

    Загальні розлади та стан у місці введення: поширені — грипоподібне захворювання*, втома; непоширені — реакції у місці введення, астенія.

    *Див. нижче.

    †Виявлені під час постмаркетингового застосування.

    Опис окремих побічних реакцій

    Грипоподібне захворювання

    Грипоподібне захворювання включало такі симптоми, як реакції чи симптоми гострої фази, у т.ч. міалгію, артралгію, гарячку, озноб, втому, нудоту, втрату апетиту та біль у кістках.

    Остеонекроз щелепних кісток

    Повідомлялося про випадки остеонекрозу щелепних кісток, переважно у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, які отримували лікування препаратами, що інгібують кісткову резорбцію, зокрема ібандроновою кислотою (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про випадки остеонекрозу щелепних кісток під час постмаркетингового застосування ібандронової кислоти.

    Запалення ока

    При застосуванні ібандронової кислоти повідомлялося про запальні порушення з боку очей: увеїт, епісклерит, склерит. У деяких випадках ці запальні порушення зникали лише після відміни бісфосфонатів.

    Анафілактична реакція/шок

    У пацієнтів, які отримували лікування внутрішньовенною ібандроновою кислотою, спостерігалися випадки анафілактичної реакції/шоку, у тому числі летальні.

    Термін придатності.

    2 роки.

    Умови зберігання.

    Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 оС.

    Несумісність.

    Препарат Бонвіва® не слід змішувати з розчинами, що містять кальцій, або з іншими лікарськими засобами для внутрішньовенного застосування.

    Упаковка.

    По 3 мл розчину в попередньо наповненому шприці.

    По 1 попередньо наповненому шприцу в комплекті з 1 стерильною голкою для ін’єкцій поміщеною в пластмасовий контейнер в картонній коробці з маркуванням українською мовою.

    Категорія відпуску.

    За рецептом.

    Виробник.

    Рош Діагностикс ГмбХ

    Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

    Сандхоферштрассе 116, 68305 Маннхайм, Німеччина.

    Діагнози, при яких застосовують БОНВІВА

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Ціни на БОНВІВА в містах України

    Вінниця 1316.29 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 51, тел.: +3804325503031,199.95 грн./уп.

    Дніпро 1351.25 грн./уп.

    «НЕ БОЛЕЙ! СЕМЬЯ АПТЕК» Дніпро, вул. Новокримська, 4, тел.: +3806336067341,263.20 грн./уп.

    Житомир 1330.36 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Велика Бердичівська, 41, тел.: +3804125512301,222.95 грн./уп.

    Запоріжжя 1266.53 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +3806322761281,214.95 грн./уп.

    Івано-Франківск 1336.75 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 147А1,275.80 грн./уп.

    Київ 1291.96 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Київ, просп. Перемоги, 100А1,196.99 грн./уп.

    Луцьк 1258.49 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +3806765320221,167.99 грн./уп.

    Львів 1356.68 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Львів, вул. Петлюри, 2, тел.: +3803229286191,210.99 грн./уп.

    Миколаїв 1258.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Велика Морська, 21, тел.: +3805123774041,258.95 грн./уп.

    Одеса 1313.13 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, бульв. італьїанський, 111,233.95 грн./уп.

    Рівне 1305.99 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +3806777139531,305.99 грн./уп.

    Тернопіль 1228.99 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Тернопіль, вул. Руська, 23, тел.: +3806724040191,180.99 грн./уп.

    Ужгород 1424.49 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Ужгород, вул. Заньковецької, 77Б, тел.: +3806767137851,387.99 грн./уп.

    Харків 1396.92 грн./уп.

    «АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ» Харків, вул. 23-го Серпня, 34, тел.: +3805771766221,277.00 грн./уп.

    Хмельницький 1266.65 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Хмельницький, шосе Старокостянтинівське, 17/1, тел.: +3809816979331,196.99 грн./уп.

    Чернігів 1258.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, вул. Шевченка, 22, тел.: +3804622303961,258.95 грн./уп.

    Чернівці 1397.23 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернівці, вул. Головна, 178, тел.: +3803725136101,214.95 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko