0
UA | RU

Фемостон® Конті / Фемостон® Конті Міні (Femoston® Conti / Femoston® Conti Mini)

Склад і форма випуску

Фемостон® Конті
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер 1 мг/5 мг № 28
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер 1 мг/5 мг № 56
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер 1 мг/5 мг № 84
РечовинаКількість
Естрадіол1 мг
Дідрогестерон5 мг
№ UA/4837/01/01 від 30.11.2020
За рецептом
Фемостон® Конті Міні
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер 2,5 мг/0,5 мг № 28
таблетки, вкриті плівковою оболонкою блістер 2,5 мг/0,5 мг № 84
РечовинаКількість
Дідрогестерон2,5 мг
Естрадіол0,5 мг
№ UA/13464/01/01 від 21.03.2019
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка

Естрадіол. Активний компонент 17β-естрадіол хімічно та біологічно подібний до природного жіночого статевого гормону естрадіолу. Він заміщує втрату продукування власного естрогену у жінок у менопаузальний період та зменшує вираженість симптомів менопаузи.

Естрогени запобігають втраті маси кісткової тканини після настання менопаузи чи оваріектомії.

Дидрогестерон — активний при пероральному застосуванні прогестаген, дія якого порівнянна з ефектом прогестерону, що вводиться парентерально.

У зв’язку з тим, що естрогени стимулюють ріст ендометрія, якщо не застосовується прогестаген, вони підвищують ризик гіперплазії ендометрія та карциноми. Додавання до терапії прогестагену значно знижує індукований естрогенами ризик гіперплазії ендометрія у жінок зі збереженою маткою.

Дані клінічних досліджень

Фемостон® Конті

Зменшення вираженості симптомів дефіциту естрогенів і поліпшення профілю кровотеч. Зменшення вираженості симптомів менопаузи відзначали під час перших декількох тижнів лікування.

Аменорею (без кровотеч та кров’янистих виділень) виявляли у 88% жінок протягом 10–12-го місяця лікування. Нерегулярні кровотечі та/чи кров’янисті виділення з’являлися у 15% жінок протягом перших 3 міс лікування та у 12% — на 10–12-й місяць лікування.

Профілактика остеопорозу. Дефіцит естрогенів після настання менопаузи пов’язаний з підвищенням резорбції кісткової тканини і зменшенням кісткової маси. Вплив естрогенів на щільність кісткової тканини є дозозалежним. Захисний ефект естрогенів проявляється тільки під час їх застосування. Після припинення замісної гормональної терапії (ЗГТ) швидкість зменшення кісткової маси є такою ж, як і у жінок, які не одержували зазначеної терапії.

Дані дослідження «Ініціативи заради здоров’я жінок» Women Health Initiative (WHI) і метааналіз інших досліджень свідчать про те, що застосування ЗГТ у переважно здорових жінок у монотерапії естрогеном або в комбінації з прогестагеном знижує ризик виникнення переломів стегнової кістки, хребців та інших видів переломів, що виникають внаслідок остеопорозу. ЗГТ також може запобігати переломам у жінок з низькою щільністю кісткової тканини та/або діагностованим остеопорозом, але дані про це обмежені.

Після 1 року лікування препаратом щільність кісткової тканини у поперековому відділі хребта підвищувалася приблизно на 4,0±3,4% (середнє значення ± стандартне відхилення (СВ)). У 90% пацієнток щільність кісткової тканини підвищувалася або залишалася незмінною на тлі лікування.

Фемостон® Конті також впливав на щільність кісткової тканини стегнової кістки. Після 1 року лікування препаратом Фемостон® Конті щільність кісткової тканини шийки стегна становила 1,5±4,5% (середнє значення ± СВ), для вертлюга — 3,7±6,0% (середнє значення ± СВ) і для трикутника Вардса — 2,1±7,2% (середнє значення ± СВ).

Частка жінок, у яких відзначали збереження або підвищення щільності кісткової тканини в цих трьох ділянках стегнової кістки після лікування препаратом Фемостон® Конті, становила 71; 66 та 81% відповідно.

Фемостон® Конті Міні

Зменшення вираженості симптомів дефіциту естрогенів і поліпшення профілю кровотеч. Зменшення вираженості симптомів менопаузи відмічали під час перших кількох тижнів лікування.

При прийомі препарату Фемостон® Конті Міні починаючи з 4-го тижня лікування зменшення помірних і тяжких гарячих припливів було статистично значущим порівняно з плацебо. Кількість помірних і тяжких гарячих припливів продовжувала зменшуватися до кінця періоду лікування на 13-му тижні. Під час 2 досліджень аменорея (відсутність кровотеч або кров’янистих виділень) спостерігалася у 91 і 88% жінок відповідно під час 10–12-го місяців лікування. Нерегулярні кровотечі та/або кров’янисті виділення з’являлися у 10 і 21% жінок під час перших 3 міс лікування та у 9 і 12% — під час 10–12-го місяців терапії.

Фармакокінетика

Фемостон® Конті

Естрадіол

Всмоктування. Всмоктування естрадіолу залежить від розміру часток: мікронізований естрадіол швидко всмоктується у ШКТ.

У табл. 1 представлено середні постійні фармакокінетичні показники естрадіолу (Е2), естрону (Е1) та естрону сульфату (Е1S) для мікронізованого естрадіолу.

Дані представлені як середні (SD).

Таблиця 1.

Естрадіол 1 мг
Показник E2 E1 Параметри E1S
Cmax (пг/мл) 71 (36) 310 (99) Cmax (нг/мл) 9,3 (3,9)
Cmin (пг/мл) 18,6 (9,4) 114 (50) Cmin (нг/мл) 2,099 (1,340)
Cav (пг/мл) 30,1 (11,0) 194 (72) Cav (нг/мл) 4,695 (2,350)
AUC0–4 (пг∙год/мл) 725 (270) 4767 (1857) AUC0–4 (нг∙год/мл) 112,7 (55,1)

Розподіл. Естрогени можуть знаходитися у незв’язаному або зв’язаному стані. Близько 98–99% дози естрадіолу зв’язується з протеїнами плазми крові, з яких 30–52% — з альбуміном та близько 46–69% — з глобуліном, що зв’язує статеві гормони.

Біотрансформація. Після перорального застосування естрадіол активно метаболізується. Основними некон’югованими та кон’югованими метаболітами є естрон та естрону сульфат. Ці метаболіти можуть брати участь в естрогенній активності безпосередньо або після перетворення на естрадіол. Естрону сульфат може проходити через ентерогепатичну циркуляцію.

Виведення. У сечі основними сполуками є глюкуроніди естрону та естрадіолу. Т½ становить 10–16 год. Естрогени проникають у грудне молоко.

Залежність від дози та часу. При щоденному пероральному введенні препарату Фемостон® Конті концентрація естрадіолу досягає рівноважного стану приблизно через 5 днів. У більшості випадків Сss досягаються у проміжку від 8-го до 11-го дня прийому.

Дидрогестерон

Всмоктування. Після перорального застосування дидрогестерон швидко всмоктується з Tmax 0,5–2,5 год. Абсолютна біодоступність дидрогестерону (пероральна доза 20 мг порівняно з в/в інфузією 7,8 мг) становить 28%.

У табл. 2 представлено середні постійні встановлені фармакокінетичні показники дидрогестерону та дигідродидрогестерону (ДГД). Дані представлені як середні (SD).

Таблиця 2.

Дидрогестерон 5 мг
Показник Дидрогестерон ДГД
Cmax (нг/мл) 0,90 (0,59) 24,68 (10,89)
AUC0–t (нг∙год/мл) 1,55 (1,08) 98,37 (43,21)
AUСinf (нг∙год/мл) 121,36 (63,63)

Розподіл. Після в/в введення дидрогестерону Vss становить ≈1400 л. Дидрогестерон та ДГД зв’язуються з білками плазми крові на >90%.

Біотрансформація. Після перорального введення дидрогестерон швидко метаболізується з утворенням ДГД. Рівні основного активного метаболіту 20α-ДГД досягають піку через ≈1,5 год після прийому. Рівні ДГД у плазмі крові в основному вищі порівняно зі спорідненим лікарським засобом. Відношення AUC та Cmax ДГД та дидрогестерону становлять близько 40 та 25 відповідно. Середній кінцевий Т½ дидрогестерону та ДГД коливається між 5–7 та 14–17 год відповідно.

Загальною властивістю всіх метаболітів є збереження 4,6-дієн-3-онової конфігурації початкової сполуки та відсутність 17α-гідроксилювання. Цим пояснюється відсутність естрогенного та андрогенного ефектів дидрогестерону.

Виведення. Після перорального введення міченого дидрогестерону в середньому 63% дози виводиться із сечею. Загальний плазмовий кліренс становить 6,4 л/хв. Повне виведення здійснюється протягом 72 год. ДГД наявний у сечі переважно у вигляді кон’югату з глюкуроновою кислотою.

Залежність від дози та часу. Фармакокінетика при одноразовому та багаторазовому застосуванні має лінійний характер у діапазоні пероральних доз 2,5–10 мг. Порівняння кінетики одноразової та багаторазових доз показує, що фармакокінетика дидрогестерону та ДГД не змінюється в результаті повторного застосування. Рівноважний стан досягався після 3 днів лікування.

Фемостон® Конті Міні

Естрадіол

Всмоктування. Всмоктування естрадіолу залежить від розміру часток. Мікронізований естрадіол швидко всмоктується із ШКТ.

У табл. 3 представлено середні рівноважні фармакокінетичні показники естрадіолу (Е2), естрону (Е1) та естрону сульфату (Е1S) для мікронізованого естрадіолу. Дані представлено як середні (SD).

Таблиця 3.

Естрадіол 0,5 мг
Показники E2 E1 Показники Е1S
Cmax (пг/мл) 34,8 (30,4) 182 (110) Cmax (нг/мл) 6,98 (3,32)
Cmin (пг/мл)
Cav (пг/мл) 21,5 (16,0)
AUC0–t (пг∙год/мл) 516 (383) 2959 (2135) AUC0–t (нг∙год/мл) 82,0 (42,6)

Розподіл. Естрогени визначаються в незв’язаному або зв’язаному стані. Близько 98–99% дози естрадіолу зв’язується з протеїнами плазми крові, з яких 30–52% — з альбуміном та близько 46–69% — з глобуліном, що зв’язує статеві гормони.

Біотрансформація. Після перорального застосування естрадіол активно метаболізується. Основними некон’югованими і кон’югованими метаболітами є естрон і естрону сульфат. Ці метаболіти можуть відігравати роль в естрогенній активності безпосередньо або після перетворення на естрадіол. Естрону сульфат може брати участь в ентерогепатичній циркуляції.

Виведення. У сечі основними сполуками є глюкуроніди естрону та естрадіолу. Т½ становить 10–16 год. Естрогени проникають у грудне молоко.

Залежність від дози та часу. При щоденному застосуванні препарату Фемостон® Конті Міні концентрація естрадіолу досягає рівноважного стану приблизно через 5 днів. У більшості випадків концентрація рівноважного стану досягається в проміжку від 8-го до 11-го дня прийому.

Дидрогестерон

Всмоктування. Після перорального застосування дидрогестерон швидко всмоктується з Tmax 0,5–2,5 год. Абсолютна біодоступність дидрогестерону (перорально введена доза 20 мг порівняно з в/в інфузією 7,8 мг) становить 28%.

У табл. 4 представлено середні рівноважні фармакокінетичні показники дидрогестерону та ДГД. Дані представлено як середні (SD).

Таблиця 4.

Дидрогестерон 2,5 мг
Показники Дидрогестерон ДГД
Cmax (нг/мл) 0,759 (0,313) 18,9 (7,22)
Cmin (нг/мл) 0,0309 (0,0209)
Cav (нг/мл) 0,117 (0,0455)
AUC0–t (нг∙год/мл) 2,81 (1,09) 90,4 (44,1)

Розподіл. Після в/в введення дидрогестерону рівноважний Vd становить близько 1400 л. Дидрогестерон та ДГД зв’язуються з білками плазми крові більше ніж на 90%.

Біотрансформація. Після перорального застосування дидрогестерон швидко метаболізується з утворенням ДГД. Рівні основного активного метаболіту 20α-ДГД досягають піку приблизно через 1,5 год після прийому. Рівні ДГД у плазмі крові значно вищі порівняно з вихідною речовиною. Відношення AUC і Cmax ДГД до дидрогестерону становлять близько 40 і 25 відповідно. Середній кінцевий Т½ дидрогестерону та ДГД коливається між 5–7 і 14–17 год відповідно. Загальною властивістю всіх метаболітів є збереження 4,6-дієн-3-онової конфігурації вихідної сполуки і відсутність 17α-гідроксилювання. Цим пояснюється відсутність естрогенного й андрогенного ефектів дидрогестерону.

Виведення. Після перорального застосування міченого дидрогестерону в середньому 63% дози виводиться із сечею. Загальний плазмовий кліренс становить 6,4 л/хв. Повне виведення здійснюється протягом 72 год. ДГД наявний у сечі переважно у вигляді кон’югату з глюкуроновою кислотою.

Залежність від дози і часу. Фармакокінетика при одноразовому і багаторазовому застосуванні має лінійний характер у діапазоні пероральних доз 2,5–10 мг. Порівняння кінетики одноразової і багаторазових доз показує, що фармакокінетика дидрогестерону та ДГД не змінюється в результаті повторного застосування. Рівноважний стан досягався після 3 днів лікування.

Показання Фемостон Конті / Фемостон Конті Міні

Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні. ЗГТ для усунення симптомів, зумовлених дефіцитом естрогенів у жінок у менопаузальний період, не раніше ніж через 12 міс від останньої менструації.

Фемостон® Конті. Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузальний період при високому ризику переломів. Фемостон® Конті слід застосовувати лише в разі непереносимості або наявності протипоказань до застосування інших лікарських препаратів для профілактики остеопорозу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Досвід лікування у жінок віком >65 років обмежений.

Застосування Фемостон Конті / Фемостон Конті Міні

Фемостон® Конті. Фемостон® Конті застосовувати перорально щодня відповідно до безперервного комбінованого режиму так, як описано нижче.

Приймати по 1 таблетці щодня впродовж кожного 28-денного циклу. Кожен блістер призначений для застосування протягом 28 днів. Після цього слід негайно починати новий цикл. Такі цикли лікування, що слідують один за одним, безперервні.

У разі дефіциту естрогенів у жінок у постменопаузальний період як початкову та підтримувальну дозу слід приймати найнижчу ефективну дозу, а тривалість періоду лікування має бути якнайкоротшою (також див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Безперервне комбіноване лікування можна розпочати препаратом Фемостон® Конті залежно від часу, що минув від початку менопаузи, і тяжкості симптомів. Жінки, у яких менопауза настала природно, можуть розпочати лікування препаратом через 12 міс після останньої менструації. Жінки, у яких менопауза настала внаслідок хірургічного втручання, можуть розпочати лікування негайно. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від клінічної відповіді.

У жінок, які не застосовують ЗГТ, або у жінок, які переходять з безперервної комбінованої ЗГТ, лікування можна розпочати в будь-який зручний день. У жінок, які переходять із циклічної чи безперервної послідовної ЗГТ, лікування слід починати одразу з наступного дня після завершення попереднього циклу.

Якщо прийом дози пропущено, її необхідно прийняти якомога швидше. Якщо минуло більше ніж 12 год, лікування рекомендується продовжувати з прийому наступної таблетки, не приймаючи пропущену. У випадках пропущеної таблетки може підвищуватися імовірність проривної кровотечі або кров’янистих виділень.

Фемостон® Конті можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Фемостон® Конті Міні. Для прийому внутрішньо.

Тривале застосування комбінації: естроген і прогестаген приймають щодня без перерви. Слід приймати по 1 таблетці на добу впродовж 28-денного циклу.

Фемостон® Конті Міні слід приймати постійно, без перерви у прийомі таблеток з різних упаковок.

Для початку і продовження лікування постменопаузальних симптомів слід застосовувати мінімальну ефективну дозу впродовж мінімального періоду часу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Тривалу комбіновану терапію можна починати з препарату Фемостон® Конті Міні або Фемостон® Конті залежно від часу, що минув від початку менопаузи, та тяжкості симптомів.

Залежно від клінічної відповіді згодом дозу можна коригувати відповідно до індивідуальних потреб.

Пацієнтки, які переходять з тривалого послідовного або циклічного прийому інших препаратів, повинні завершити 28-денний цикл лікування, після чого вони можуть перейти на прийом препарату Фемостон® Конті Міні. Пацієнтки, які переходять з тривалого прийому комбінованих препаратів, можуть починати лікування препаратом Фемостон® Конті Міні в будь-який час.

Якщо прийом таблетки пропущений, її слід прийняти якомога швидше. Якщо минуло більше 12 год, лікування слід продовжити з прийому наступної таблетки, не приймаючи пропущену дозу. У таких випадках імовірність проривної кровотечі або появи кров’янистих виділень може бути підвищена.

Фемостон® Конті Міні можна приймати незалежно від прийому їжі.

Протипоказання

  • діагностований у минулому, наявний або підозрюваний рак молочної залози;
  • встановлені або підозрювані естрогенчутливі пухлини (наприклад рак ендометрія);
  • встановлені або підозрювані прогестагенчутливі пухлини (наприклад менінгіома);
  • вагінальні кровотечі нез’ясованого генезу;
  • нелікована гіперплазія ендометрія;
  • активна венозна тромбоемболія (ВТЕ) в анамнезі (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій);
  • наявність тромбофілічних розладів (наприклад дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну, див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
  • гостре або недавно перенесене тромбоемболічне захворювання артерій (наприклад стенокардія, інфаркт міокарда);
  • гостре захворювання печінки або захворювання печінки в анамнезі, за якого показники функції печінки не нормалізувалися;
  • порфірія;
  • відома гіперчутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Побічна дія

найчастішими побічними реакціями у пацієнтів, які застосовували терапію естрадіолом/дидрогестероном під час проведення клінічних досліджень, були головний біль, біль у животі, біль/чутливість молочних залоз та біль у попереку.

Під час клінічних досліджень (n=4929) відзначали такі побічні реакції з нижченаведеною (табл. 5) частотою.

Таблиця 5.

Класи систем органів згідно з MedDRA Дуже

часто: ≥1/10

Часто:

≥1/100,

<1/10

Нечасто: ≥1/1000, <1/100 Рідко: ≥1/10 000 до  1/1000
Інфекції та паразитарні захворювання   Вагінальний

кандидоз

Циститоподібний синдром (для Фемостон® Конті)  
Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені     Збільшення розміру міоми  
З боку системи крові та лімфатичної системи       Гемолітична анемія* (для Фемостон® Конті)
З боку імунної системи     Гіперчутливість  
З боку психіки   Депресія, нервозність Вплив на лібідо  
З боку ЦНС Головний біль Мігрень, запаморочення   Менінгіома* (для Фемостон® Конті)
З боку органа зору       Збільшення кривизни рогівки*, непереносимість контактних лінз*
З боку серця       Інфаркт міокарда
Судинні розлади     ВТЕ**, АГ, захворювання периферичних судин, варикоз (для Фемостон® Конті) Інсульт* (для Фемостон® Конті)
З боку ШКТ Біль у животі Нудота, блювання,

метеоризм

Диспепсія (для Фемостон® Конті)  
З боку гепатобіліарної системи     Порушення функції печінки (у деяких випадках у комбінації з жовтяницею, астенією чи нездужанням і болем у животі), захворювання жовчного міхура  
З боку шкіри та підшкірної клітковини   Алергічні шкірні реакції (наприклад висип, кропив’янка, свербіж)   Ангіоневротичний набряк, вузлувата еритема* (для Фемостон® Конті), судинна пурпура; хлоазма або мелaзма, які можуть зберігатися при відміні лікування* (для Фемостон® Конті)
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Біль у спині     Судоми нижніх кінцівок* (для Фемостон® Конті)
З боку репродуктивної системи та молочних залоз Біль/чутливість молочних залоз Порушення менструального циклу (включаючи постменопаузальні кров’янисті виділення, метрорагію, менорагію, оліго-/аменорею, нерегулярні менструації, дисменорею) біль у ділянці таза, цервікальні виділення Збільшення молочних залоз, передменструальний синдром  
Загальні розлади та реакції

в місці введення

  Астенічні стани (астенія, втома, погане самопочуття), периферичний набряк    
Відхилення від норми, виявлені у результаті обстеження   Збільшення маси тіла Зменшення маси тіла  

*Побічні реакції, про які інформували у спонтанних повідомленнях, які не відмічали під час клінічних досліджень, додано в частоту «рідко».

**Докладніше див. нижче.

Ризик розвитку раку молочної залози. Повідомляється про підвищений до 2 разів ризик діагностування раку молочної залози у жінок, які отримують комбіновану естроген-прогестагенову терапію протягом періоду більше 5 років.

Ризик у пацієнток, які отримують монотерапію естрогеном, є нижчим, ніж у тих, хто приймає комбіновану естроген-прогестагенову терапію.

Рівень ризику залежить від тривалості застосування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Нижче представлено оцінку абсолютного ризику за результатами найбільшого рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження WHI та найбільшого метааналізу проспективних епідеміологічних досліджень.

Таблиця 6. Розрахований додатковий ризик раку молочної залози після 5 років застосування у жінок з індексом маси тіла 27 кг/м2

Вік на початку ЗГТ (роки) Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які ніколи не приймали ЗГТ, за 5-річний період (50–54 роки)* Відношення ризику Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ, через 5 років
ЗГТ із застосуванням тільки естрогенів
50 13,3 1,2 2,7
ЗГТ із застосуванням комбінації естрогену та прогестагену
50 13,3 1,6 8,0

* Взято з базових показників захворюваності в Англії у 2015 р. у жінок з індексом маси тіла 27 кг/м2.

Примітка. Оскільки захворюваність на рак молочної залози відрізняється у кожній країні ЄС, кількість додаткових випадків раку молочної залози також пропорційно зміниться.

Таблиця 7. Розрахований додатковий ризик раку молочної залози після 10 років застосування у жінок з індексом маси тіла 27 кг/м2

Вік на початку ЗГТ (роки) Кількість випадків на 1000 жінок, які ніколи не застосовували ЗГТ, за 10-річний період (50–59 років)* Відношення ризику Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ, через 10 років
ЗГТ із застосуванням тільки естрогенів
50 26,6 1,3 7,1
ЗГТ із застосуванням комбінації естрогену та прогестагену
50 26,6 1,8 20,8

* Взято з базових показників захворюваності в Англії у 2015 р. у жінок з індексом маси тіла 27 кг/м2.

Примітка. Оскільки захворюваність на рак молочної залози відрізняється в кожній країні ЄС, кількість додаткових випадків раку молочної залози також пропорційно зміниться.

Таблиця 8. Дослідження WHI у США: додатковий ризик раку молочної залози після 5 років застосування

Віковий діапазон (роки) Кількість випадків на 1000 жінок у групі плацебо протягом 5 років Відношення ризику та

95% ДІ

Кількість додаткових випадків на 1000 жінок, які застосовували ЗГТ протягом 5 років (95% ДІ)
Замісна гормональна монотерапія естрогеном ККЕ
50–79 21 0,8 (0,7–1,0) -4 (-6–0)2
ККЕ+MПA комбінована естроген-прогестагенова ЗГТ
50–79 17 1,2 (1,0–1,5) +4 (0–9)

 У жінок, які не застосовували ЗГТ до початку дослідження, явного ризику протягом перших 5 років лікування не спостерігалося; після 5 років проведення ЗГТ ризик був вищим, ніж у тих, хто не приймав ЗГТ.

2 WHI дослідження у жінок з відсутньою маткою, які не показали підвищення ризику розвитку раку молочної залози.

ККЕ — кон’югований кінський естроген, МПА — медроксипрогестерону ацетат.

Ризик раку ендометрія

Жінки в період постменопаузи зі збереженою маткою. Ризик раку ендометрія становить близько 5 випадків на кожну 1000 жінок зі збереженою маткою, які не приймають ЗГТ.

Жінкам зі збереженою маткою не рекомендується ЗГТ із застосуванням лише естрогену, оскільки це підвищує ризик розвитку раку ендометрія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Залежно від тривалості прийому монотерапії естрогеном та дози естрогену підвищення ризику раку ендометрія в епідеміологічних дослідженнях коливалося від 5 до 55 додаткових випадків, діагностованих у кожної 1000 жінок віком 50–65 років.

Додавання прогестагену до монотерапії естрогеном протягом принаймні 12 днів на цикл може запобігти такому підвищенню ризику. У дослідженні MWS застосування протягом 5 років комбінованої (послідовної чи постійної) ЗГТ не підвищувало ризику розвитку раку ендометрія (відношення ризику 1,0 (0,8–1,2)).

Рак яєчника. Застосування ЗГТ лише естрогеном або комбінованої естроген-прогестагенової ЗГТ асоціювалося з дещо підвищеним ризиком розвиткураку яєчника (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Згідно з даними метааналізу, отриманими у 52 епідеміологічних дослідженнях, повідомлялося про підвищений ризик розвитку раку яєчника у жінок, які застосовували ЗГТ, порівняно з жінками, які ніколи не застосовували ЗГТ (відношення ризику 1,43; 95% ДІ 1,31–1,56). У пацієнток віком 50–54 років, які застосовували ЗГТ протягом 5 років, це спричиняло один додатковий випадок на 2000 жінок. У пацієнток віком 50–54 років, які не застосовували ЗГТ, рак яєчника діагностують приблизно у двох на 2000 жінок протягом 5 років.

Ризик ВТЕ. ЗГТ асоціюється з підвищенням у 1,3–3 рази відносного ризику розвитку ВТЕ, тобто тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії. Виникнення такого явища є більш імовірним впродовж першого року застосування ЗГТ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

У 4–7 з 1000 жінок віком від 50 років, які не приймають ЗГТ в середньому протягом 5 років, можливе утворення тромбу у венах.

У 9–12 з 1000 жінок віком від 50 років, які приймають естроген-прогестагенову ЗГТ протягом 5 років, можливе утворення тромбу у венах (тобто додаткових 5 випадків).

Ризик ІХС. Ризик ІХС дещо підвищений у жінок віком від 60 років, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Ризик ішемічного інсульту. Застосування терапії тільки естрогеном та естроген-прогестагенової терапії асоціюється з підвищенням до 1,5 раза відносного ризику ішемічного інсульту. Ризик геморагічного інсульту на тлі застосування ЗГТ не підвищується.

Відносний ризик не залежить від віку або тривалості застосування, але оскільки базовий ризик значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

У 8 з 1000 жінок віком від 50 років, які не приймають ЗГТ в середньому протягом 5 років, можливе виникнення ішемічного інсульту. У 11 з 1000 жінок віком від 50 років, які приймають ЗГТ в середньому протягом 5 років, можливе виникнення ішемічного інсульту (тобто додаткових 3 випадки).

Інші побічні реакції, про які повідомлялося у зв’язку з естроген-прогестагеновою терапією:

новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначеної етіології: естрогензалежні новоутворення, як доброякісні, так і злоякісні, наприклад рак ендометрія та яєчника. Збільшення розміру менінгіоми;

з боку імунної системи: системний червоний вовчак;

з боку обміну речовин та харчування: гіпертригліцеридемія;

з боку ЦНС: можлива деменція, хорея, загострення епілепсії;

з боку судин: артеріальна тромбоемболія;

з боку ШКТ: панкреатит (у жінок з уже існуючою гіпертригліцеридемією);

з боку шкіри та підшкірної клітковини: мультиформна еритема;

порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нетримання сечі;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: фіброзно-кістозні зміни в молочних залозах, ерозія шийки матки;

вроджені та спадкові генетичні розлади: погіршення перебігу порфірії;

відхилення від норми, виявлені у результаті обстеження: підвищений загальний рівень гормонів щитоподібної залози.

Особливості застосування

для лікування симптомів дефіциту естрогенів у жінок у період постменопаузи лікування за допомогою ЗГТ слід розпочинати, тільки якщо ці симптоми значною мірою несприятливо впливають на якість життя. Регулярно необхідно проводити ретельну оцінку користі та ризиків ЗГТ, як мінімум щорічно, і лікування доцільно продовжувати, тільки якщо користь перевищує ризики.

Дані щодо ризиків, пов’язаних із ЗГТ при лікуванні передчасної менопаузи, обмежені. Однак завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку співвідношення користі та ризиків у таких жінок є більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/подальше спостереження. Перед початком ЗГТ або в разі необхідності поновлення ЗГТ після перерви слід з’ясувати повний медичний анамнез (включаючи сімейний анамнез). Фізикальне обстеження (включаючи гінекологічне обстеження та обстеження молочних залоз) необхідно провести, враховуючи дані анамнезу, протипоказання та застереження до застосування. Під час лікування рекомендується проводити регулярні огляди, частота і обсяг яких визначаються індивідуально. Жінок слід поінформувати, про які зміни в молочних залозах необхідно повідомляти лікареві або медичній сестрі (див. нижче Рак молочної залози). Регулярне обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад мамографію, слід проводити відповідно до діючих інструкцій для здорових жінок, враховуючи медичні потреби індивідуально для кожної жінки.

Захворювання, при яких необхідно спостерігати за станом здоров’я пацієнток. За наявності будь-якого з нижчезазначених захворювань у даний момент, у минулому та/чи збільшення їх вираженості у період вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнткам слід перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що ці стани можуть рецидивувати або їх перебіг погіршуватися під час лікування препаратом Фемостон® Конті/Фемостон® Міні. До них належать:

— лейоміома (міома матки) або ендометріоз;

— фактори ризику тромбоемболічних захворювань (див. нижче);

— фактори ризику естрогенчутливих пухлин, наприклад перший ступінь спадкової схильності до раку молочної залози;

— АГ;

— захворювання печінки (наприклад аденома печінки);

— цукровий діабет із судинними ускладненнями або без них;

— жовчнокам’яна хвороба;

— мігрень або головний біль (сильний);

— системний червоний вовчак;

— гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);

— епілепсія;

— БА;

— отосклероз;

— менінгіома.

Причини для негайного припинення терапії. ЗГТ необхідно припинити негайно у разі виявлення протипоказання, а також у таких ситуаціях:

— поява жовтяниці або порушення функції печінки;

— значне підвищення АТ;

— поява вперше мігренеподібного головного болю;

— вагітність.

Гіперплазія ендометрія та карцинома. У жінок з невидаленою маткою ризик виникнення гіперплазії ендометрія та раку ендометрія підвищується при тривалому застосуванні ЗГТ тільки естрогенами. Виявлене зростання ризику раку ендометрія у жінок, які приймають тільки препарати естрогену, коливається в діапазоні 2–12 разів порівняно з тими, хто не приймає їх, залежно від тривалості лікування та дози естрогену (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Після припинення лікування ризик може залишатися підвищеним принаймні протягом 10 років.

Циклічна комбінація препарату естрогену з прогестагеном протягом принаймні 12 днів на місяць/на 28-денний цикл або безперервна комбінована естроген-прогестагенова терапія у жінок зі збереженою маткою запобігає надмірному ризику, асоційованому із застосуванням тільки естрогену.

Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі або кров’янисті виділення. Якщо вони виникають через деякий час після початку лікування або тривають після припинення терапії, необхідно з’ясувати їх причину. Це може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісних новоутворень.

Рак молочної залози. Загальні дані показують підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову або тільки естрогенову ЗГТ, що залежить від тривалості терапії.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія. Як рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження WHI, так і метааналіз проспективних епідеміологічних досліджень узгоджено показали підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок, які застосовують комбіновану естроген-прогестагенову терапію як ЗГТ, що стає очевидним приблизно після 3 (1–4) років (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Монотерапія естрогеном. Дослідження WHI не виявило підвищення ризику розвитку раку молочної залози у жінок після гістеректомії, які приймають ЗГТ із застосуванням монотерапії естрогеном. У ході обсерваційних досліджень переважно повідомлялося про незначне підвищення ризику діагностування раку молочної залози, що є істотно нижчим, ніж у пацієнток, які приймають комбінації естрогену і прогестагену (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Результати масштабного метааналізу показали, що після припинення лікування підвищений ризик з часом знизиться, а час, необхідний для повернення до початкового рівня, залежить від тривалості попереднього застосування ЗГТ. У разі, коли ЗГТ застосовувалася понад 5 років, ризик може зберігатися протягом 10 років або довше. ЗГТ, особливо комбінована естроген-прогестагенова терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.

Рак яєчника. Рак яєчника виникає значно рідше, ніж рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, засвідчили дещо підвищений ризик у жінок, які застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з прогестагеном як ЗГТ; цей ризик виявляється протягом 5 років застосування та знижується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, зокрема дослідження WHI, свідчать, що застосування комбінованих ЗГТ може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

ВТЕ. ЗГТ пов’язана з 1,3–3-разовим підвищенням ризику розвитку ВТЕ, тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Виникнення цієї патології є більш імовірним протягом першого року проведення ЗГТ, аніж пізніше (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

У пацієнток з відомими тромбофілічними ускладненнями відмічають підвищений ризик ВТЕ, і ЗГТ може додатково його підвищувати. Тому ЗГТ протипоказана для цієї групи пацієнток (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є застосування естрогенів, старший вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (індекс маси тіла >30 кг/м2), вагітність/післяпологовий період, системний червоний вовчак і карцинома. Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує. Як і для всіх післяопераційних пацієнтів, необхідно вжити заходів для запобігання ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо після планової операції очікується тривала іммобілізація, рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4–6 тиж до оперативного втручання. Лікування можна поновлювати, тільки коли жінка повністю відновить свою рухливість.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі, але з наявністю у родичів першого ступеня родинного зв’язку тромбозу в молодому віці, можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (під час скринінгу виявляють лише частину тромбофілічних розладів).

Якщо ідентифіковано вроджений тромбофілічний розлад, який супроводжується тромбозом у члена сім’ї в анамнезі, або якщо розлад тяжкий (наприклад недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С або комбінація розладів), ЗГТ протипоказана.

У жінок, які вже приймають постійно антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити співвідношення користі/ризику застосування ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії, препарат потрібно негайно відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад болісної набряклості ноги, раптового болю в грудній клітці, задишки).

ІХС. Немає отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з/без ІХС, які приймали комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія. Відносний ризик виникнення ІХС на тлі застосування комбінованої естроген-прогестагенової ЗГТ дещо підвищений. Оскільки базовий абсолютний ризик ІХС значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ІХС, зумовлених застосуванням естрогенів та прогестагенів, дуже мала у здорових жінок у період, близький до менопаузи, але буде зростати у старшому віці.

Монотерапія естрогеном. Дані рандомізованих контрольованих досліджень не показали підвищеного ризику розвитку ІХС у жінок після гістеректомії, які отримують монотерапію естрогеном.

Ішемічний інсульт. Комбінована естроген-прогестагенова терапія та монотерапія естрогеном асоціюються з підвищенням ризику ішемічного інсульту до 1,5 раза. Відносний ризик не змінюється з віком або часом, що минув після настання менопаузи. Проте, оскільки базовий абсолютний ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Інші стани. Естрогени можуть спричинювати затримку рідини, і тому необхідно уважно стежити за станом здоров’я пацієнтів, які мають порушення функції серця чи нирок.

Жінки з наявною раніше гіпертригліцеридемією повинні перебувати під ретельним спостереженням під час проведення замісної терапії естрогенами або ЗГТ, оскільки рідко у жінок із цією патологією рівень тригліцеридів у плазмі крові значно підвищувався під час лікування естрогенами, що призводило до панкреатиту.

Естрогени підвищують рівень тироксинзв’язувального глобуліну, призводячи до збільшення циркулюючих гормонів щитоподібної залози, який визначають за рівнем зв’язаного з білком йоду, рівнями Т4 (при аналізі з використанням колонок або при радіоімунному аналізі), або рівнями Т3 (за допомогою радіоімунного аналізу). Захоплення трийодтироніну (Т3) зменшене в результаті підвищених рівнів тироксинзв’язувального глобуліну. Концентрації вільних трийодтироніну (Т3) і тироксину (Т4) не змінюються. Рівні інших зв’язувальних білків у плазмі крові, кортикоїдзв’язувального глобуліну та глобуліну, що зв’язує статеві гормони, можуть підвищуватися, що призводить до підвищення концентрації ГКС і статевих гормонів у крові. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми крові (ангіотензин-ренін-субстрату, α1-антитрипсину, церулоплазміну).

ЗГТ не поліпшує когнітивні функції. Доказів щодо підвищеного ризику розвитку деменції у жінок, які починають лікування комбінованими препаратами або препаратами естрогену у віці >65 років, немає.

Пацієнткам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа чи мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Фемостон® Конті не належить до засобів контрацепції.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми

Вагітність. Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні не показаний для застосування у період вагітності. Якщо вагітність настала під час лікування препаратом Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні, прийом препарату слід негайно припинити.

Достатніх даних щодо застосування естрадіолу/дидрогестерону в період вагітності немає.

У літературі повідомлялося, що застосування деяких прогестагенів пов’язане з підвищеним ризиком розвитку гіпоспадії. Однак у зв’язку зі змішаними факторами у період вагітності не можна остаточно визначитися щодо ролі прогестагенів у розвитку гіпоспадії.

На сьогодні результати більшості епідеміологічних досліджень відносно випадкового впливу на плід комбінації естрогенів та прогестагенів свідчать про відсутність тератогенного ризику або токсичного ризику для плода.

Годування грудьми. Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні не показаний для застосування у період годування грудьми.

Вплив на здатність завагітніти. Фемостон® Конті не показаний для застосування у жінок репродуктивного віку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Діти. Фемостон® Конті/Фемостон® Конті Міні не призначений для застосування у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

дослідження лікарських взаємодій не проводилися.

Ефективність естрогенів і прогестагенів може порушуватися.

Метаболізм естрогенів і прогестагенів може посилюватися при одночасному застосуванні речовин з відомою здатністю індукувати ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, особливо ферменти 2В6, 3А4, 3А5, 3А7 системи цитохрому Р450. До таких речовин належать протисудомні засоби (наприклад фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн) та протиінфекційні засоби (наприклад рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренц).

Незважаючи на те, що ритонавір і нелфінавір відомі як потужні інгібітори CYP 3А4, А5, А7, при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами вони, навпаки, індукують вказані ферменти.

Рослинні препарати, компонентом яких є звіробій перфорований (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів і прогестагенів завдяки впливу на CYP 3А4.

Клінічно доведено, що підвищений метаболізм естрогенів і прогестагенів може призвести до послаблення їх ефекту і зміни профілю маткових кровотеч.

Естрогени можуть перешкоджати метаболізму інших лікарських засобів.

Естрогени можуть пригнічувати ферменти CYP, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, шляхом конкурентної інгібіції. Це особливо слід враховувати стосовно лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом, таких як:

— такролімус і циклоспорин А (CYP 3A4, 3A3);

— фентаніл (CYP 3A4);

— теофілін (CYP 1A2).

Клінічно це може призвести до підвищення плазмових рівнів таких речовин до токсичних концентрацій. Таким чином, може бути потрібний ретельний моніторинг рівня лікарських засобів протягом тривалого періоду, а також зниження дози такролімусу, фентанілу, циклоспорину А та теофіліну.

Передозування

як естрадіол, так і дидрогестерон, є речовинами з низькою токсичністю. При передозуванні можуть виникати такі симптоми, як нудота, блювання, чутливість молочних залоз, запаморочення, біль у животі, сонливість/втомлюваність та кровотеча відміни. Малоймовірно, що при передозуванні знадобиться будь-яке специфічне чи симптоматичне лікування. Вищеописана інформація стосується також випадків передозування у дітей.

Умови зберігання

Фемостон® Конті. Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Фемостон® Конті Міні, Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 22.10.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують Фемостон Конті / Фемостон Конті Міні

Дисфункція яєчників МКХ E28.9
Жіноче безпліддя МКХ N97.9
Інтрамуральна лейоміома матки МКХ D25.1
Інші незапальні хвороби піхви МКХ N89.8
Лейоміома матки МКХ D25.9
Менопауза і клімактеричний стан у жінок (клімакс) МКХ N95.1
Менопаузальні і перименопаузальні порушення неуточнені МКХ N95.9
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko