Інбутол® концентрат для розчину для інфузій 100 мг/1мл флакон 10 мл, №1 Лікарський препарат

діюча речовина: етамбутолу гідрохлорид;

1 мл розчину містить 100 мг етамбутолу гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.

Протитуберкульозні засоби. Код АТX J04A K02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Етамбутол застосовувати для лікування туберкульозу, спричиненого мікобактеріями туберкульозного комплексу з Mycobacterium tuberculosis, як найпоширенішого збудника туберкульозу на додаток до тих, що виникають рідше, а саме: Mycobacterium bovis, Mycobacterium microti та Mycobacterium africani.

Антибактеріальна ефективність етамбутолу проявляється бактеріостатичною або бактерицидною дією залежно від концентрації препарату. При концентраціях етамбутолу 6–8 мкг/мл та більше він проявляє бактерицидну дію, при більш низьких концентраціях — бактеріостатичну ефективність.

Етамбутол діє на проліферацію позаклітинних мікобактерій та на макрофаги з проліферуючими внутрішньоклітинними мікобактеріями. Внутрішньоклітинні концентрації у 7 разів вищі, ніж позаклітинні.

Механізм дії етамбутолу недостатньо вивчений, однак, швидше за все, він пов’язаний з інгібуванням арабіносилтрансферази EmbB, яка порушує структуру бактеріальної клітинної стінки. Незважаючи на швидку дифузію етамбутолу у бактеріальну клітину, значне пригнічення росту відбувається лише через 24 години.

Дія ізоніазиду та рифампіцину синергічно доповнюється етамбутолом.

Механізм резистентності

У M. tuberculosis резистентність до етамбутолу пов’язана з мутаціями в опероні embCAB, зокрема в гені embB, який кодує арабіносилтрансферазу.

Поширеність набутої резистентності

Поширеність набутої резистентності до збудників туберкульозу Mycobacterium tuberculosis, що найчастіше виникає та реєструється з комплексу Mycobacterium tuberculosis, відносно етамбутолу варіюється залежно від регіону та часу.

За даними звітності, збудники туберкульозу, як правило, чутливі до етамбутолу. Однак слід завжди звертатися до спеціалістів за порадами з питань лікування.

Навіть при несумісності інших антимікобактеріальних хіміотерапевтичних засобів з боку пацієнтів або осіб, які потребують повторного лікування, що зазвичай вказує на проблему резистентності, спричинену різними факторами, бажано застосовувати етамбутол із заданою чутливістю.

Етамбутол не впливає на інші бактерії, віруси чи грибки.

Фармакокінетика.

Концентрації активних компонентів у сироватці крові після внутрішньовенного введення залежать від рівня дозування та часу введення. Таким чином, у середньому концентрація препарату становила близько 4,2 мкг/мл при застосуванні 20 мг/кг маси тіла через
2 години після внутрішньовенного введення. Концентрація лікарського засобу в сироватці крові (близько 5 мкг/л при застосуванні 25 мг/кг маси тіла) була досягнута приблизно через 2 години після перорального прийому.

Розподіл

Етамбутол швидко виводиться із плазми крові. Етамбутол зв’язується з білками сироватки крові залежно від концентрації і проникає у багато різних тканин та клітин. Він добре розподіляється у легеневій тканині і накопичується у клітинах, наприклад в еритроцитах і макрофагах. В еритроцитах етамбутол залишається зв’язаним протягом більш тривалого періоду часу, що в 2–4 рази перевищує значення відповідної концентрації у плазмі крові. Вважається, що еритроцити представляють собою резервуар, з якого етамбутол вивільняється повільно. Концентрація етамбутолу в макрофагах збільшується в 7 разів порівняно з позаклітинним простором.

Етамбутол проникає через гематоенцефалічний бар’єр у достатній кількості лише у пацієнтів із запальними менінгітами. Етамбутол потрапляє до кровообігу плода. У крові плода концентрація етамбутолу становить приблизно 32% від концентрації препарату у крові матері.

Зв’язування етамбутолу з білками крові залежить від його концентрації, наприклад при концентрації етамбутолу 0,6 мкг/л зв’язування з білками плазми крові становить 39%, а при концентрації 4,8 мкг/л — лише 8,3%.

Метаболізм та виведення

Період напіввиведення з організму у здорових пацієнтів, які не мають проблем з нирками, становить (2)-4-(6) годин. Етамбутол практично не змінюється протягом перших кількох годин після перорального введення і лише 15% виділяються з сечею у вигляді неактивних метаболітів.

Після внутрішньовенного введення в середньому (50)-70–80% дози міститься в сечі протягом 24-х годин, приблизно 0,8% дози виявляється у фекаліях протягом 48 годин. Етамбутол переважно має клубочкову фільтрацію, а також секретується у меншому об’ємі тубулярно. Якщо значення кліренсу креатиніну падають нижче 100 мл/хв, слід очікувати накопичення етамбутолу, за умови, що дозування залишиться незмінним.

Оскільки збереження функції нирок має важливе значення для екскреції, то її порушення підвищує ризик накопичення препарату, що потребує корекції дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Етамбутол виводиться при гемодіалізі, меншою мірою — при перитонеальному діалізі.

Інбутол^®, концентрат для приготування розчину для інфузій призначається для лікування туберкульозу.

Інбутол^® застосовувати для лікування дорослих, підлітків та дітей.

− Лікування всіх форм і стадій легеневого та позалегеневого туберкульозу з чутливістю до етамбутолу і тільки у комбінації з іншими протитуберкульозними хіміотерапевтичними засобами.

− Емпірична терапія на початковій фазі стандартного лікування туберкульозу при нечіткому характері резистентності або у випадках повторного лікування.

− Для застосування у модифікованих терапевтичних схемах лікування туберкульозу з доведеною резистентністю до одного або декількох компонентів стандартного комбінованого лікування.

Після завершення рекомендованого лікарем терміну лікування інфузійною формою етамбутолу пацієнту слід продовжити лікування пероральними формами препарату.

При застосуванні препарату Інбутол^® необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо застосування антимікробних препаратів.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента допоміжних речовин;
• ураження зорового нерва в анамнезі;
• інші наявні серйозні захворювання очей (наприклад, виражена діабетична ретинопатія);
• ураження очей, що заважають контролю гостроти зору;
• пацієнти, у яких надійний контроль гостроти зору неможливий або більше не є можливим з інших причин.

Пацієнти, які страждають на алкоголізм та отримують дисульфірам, мають підвищений ризик порушення функції зору при використанні етамбутолу.

Вплив на дані лабораторних досліджень

У разі достатньої концентрації в сироватці крові етамбутол вступає у взаємодію з фентоламіном і дає помилкові позитивні результати тестування при діагностиці феохромоцитоми.

Основною побічною дією етамбутолу є пошкодження зорового нерва. Односторонній або двосторонній аксіальний ретробульбарний неврит зорового нерва проявляється порушенням кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), зниженням гостроти зору або центральною скотомою, періаксіальним невритом з обмеженням полів зору. Тому слід проводити офтальмологічні огляди (контроль гостроти зору) перед початком лікування та кожні 4 тижні протягом усієї терапії. Для пацієнтів з порушенням функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити частіше.

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість порушення зору, слід звертати увагу на здатність до читання (читання газет тощо) та негайно повідомляти лікаря про будь-які відхилення. У таких випадках лікування етамбутолом слід негайно припинити, щоб уникнути незворотних пошкоджень.

При нирковій недостатності рекомендується корегувати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з нирковою недостатністю слід регулярно контролювати концентрацію етамбутолу у плазмі крові.

Рекомендується з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперурикемією та/або подагрою.

Для того щоб уникнути високих концентрацій етамбутолу в сироватці крові, Інбутол^® концентрат для приготування розчину для інфузій слід розводити у розчиннику та вводити внутрішньовенно із заданою швидкістю протягом не менше 2 годин.

Діти віком до 6 років, у яких достовірне визначення гостроти зору ще неможливе, повинні отримувати етамбутол тільки після ретельного аналізу співвідношення користі та ризику.

Внутрішньовенну форму лікарського засобу слід з обережністю застосовувати дітям віком від 6 до 12 років, оскільки недостатньо результатів клінічних досліджень у цій віковій групі. Тому Інбутол^® можна використовувати лише для підтримання життєво важливих показників та під контролем концентрації активної речовини в сироватці крові.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

В постреєстраційному періоді повідомлялось про тяжкі шкірні побічні реакції (ТШПР) у зв’язку із застосуванням етамбутолу, включаючи індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS), яка може загрожувати життю або призвести до летального наслідку.

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми і ретельно спостерігати за шкірними реакціями.

Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, етамбутол слід негайно відмінити та розглянути альтернативне лікування (за необхідності).

Якщо у пацієнта на тлі застосування етамбутолу розвинулася серйозна реакція, така як DRESS, лікування етамбутолом не можна поновлювати в жодному разі.

У дітей поява висипу може бути помилково прийнята за основну інфекцію або альтернативний інфекційний процес, і лікарі повинні враховувати можливість реакції на етамбутол у дітей, у яких під час терапії етамбутолом розвиваються симптоми висипу та лихоманки.

Вагітність

Етамбутол проникає через плаценту. Обмежена кількість даних не дозволяє зробити висновок про побічний вплив етамбутолу у терапевтичних дозах на вагітність або здоров’я плода та новонароджених. Експериментальні дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність етамбутолу у високих дозах. Застосування етамбутолу протипоказане у період вагітності.

Період годування груддю

Етамбутол проникає у грудне молоко. Концентрації препарату у грудному молоці відповідають концентраціям у сироватці крові матері. Застосування етамбутолу протипоказане у період годування груддю.

Фертильність

Етамбутол спричиняє проблеми з фертильністю у самців щурів. Немає даних про вплив Інбутолу^® на здатність до запліднення у людей.

У період лікування етамбутол може впливати на швидкість реакції, тому не допускається керування автотранспортом або іншими механізмами. При наявності порушення зору, спричиненого етамбутолом, водіння та експлуатація машин може становити небезпеку для пацієнта та оточуючих.

Етамбутол належить до стандартних терапевтичних методів лікування туберкульозу (завжди у рамках комбінованої терапії).

Вибір схеми лікування туберкульозу та комбінованих препаратів базується на локальних даних резистентності, на результатах тесту резистентності для кожного окремого пацієнта та готовності пацієнта до співпраці та його відповідальності.

Стандартне лікування туберкульозу

Етамбутол слід застосовувати у рамках стандартного лікування туберкульозу для щоденної терапії на початковій стадії разом з ізоніазидом, рифампіцином та піразинамідом протягом 2 місяців.

Дозування

Для лікування туберкульозу етамбутолом використовувати наступні дози, виходячи з маси тіла для одноразового щоденного застосування:

Дорослі та підлітки:

15 (15–20) мг/кг маси тіла;

максимальна добова доза: 1600 мг.

Діти віком до 12 років: (де контроль гостроти зору може успішно застосовуватись)

20 (15–25) мг/кг маси тіла.

Будь-який туберкульоз у дитячому віці слід лікувати в тісній співпраці з досвідченими центрами. Внутрішньовенне введення етамбутолу в цій віковій групі відбувається лише за життєво важливими показаннями та під контролем концентрації препарату в сироватці крові.

Інтермітуюча терапія туберкульозу

Рекомендується щоденне введення препаратів для лікування туберкульозу протягом усього періоду лікування, оскільки ця схема гарантує максимальну терапевтичну безпеку.

Якщо щоденне введення препарату неможливо реалізувати з обґрунтованих причин, інтермітуючу терапію слід проводити лише у фазі безперервності та лише у
ВІЛ-негативних пацієнтів з повною чутливістю до протитуберкульозних препаратів та в якості контрольованої терапії.

Дорослі:

3 рази на тиждень: 30 мг/кг маси тіла.

Дозування при нирковій недостатності

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю залежить від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ у мл/хв). Підбір дозування проводиться шляхом зміни інтервалу дозування та, при необхідності, контролюється визначенням рівня препарату в сироватці крові. Проте, підбір дозування залежно від визначення рівня препарату в сироватці крові необхідний для пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

* Провести визначення рівня препарату в сироватці крові: етамбутол: C_max = 2–6 мг/л 2 години після прийому (піковий рівень) або < 1,0 мг/л перед наступною дозою (частковий рівень).

Етамбутол добре виводиться шляхом діалізу. Швидке виведення при гемодіалізі (t_1/2 становить 2 години), помірне виведення при перитонеальному діалізі (t _1/2 становить 5 годин).

Етамбутол слід вводити у дні проведення діалізу за 4–6 годин до самого початку діалізу або одразу після проведення.

Дозування при печінковій недостатності

При тяжких порушеннях функції печінки підвищується концентрація етамбутолу в сироватці крові, тому необхідний контроль рівня препарату в сироватці крові.

Спосіб застосування

Щоденне введення лікарського засобу Інбутол^® здійснюється шляхом внутрішньовенної інфузії. Для цього необхідну кількість Інбутолу^® (що відповідає вказаній добовій дозі) розчинити у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити не менше 2 годин. Добову дозу вводити внутрішньовенно краплинно у вигляді разової дози.

Тривалість застосування

Тривалість внутрішньовенного застосування Інбутолу^® слід розглядати у рамках можливості переведення пацієнта на прийом пероральної форми препарату для подальшого продовження курсу лікування.

Тривалість застосування етамбутолу при туберкульозі загалом залежить від призначеної схеми лікування.

У разі резистентності до одного з препаратів, що застосовують при стандартній терапії (наприклад ізоніазиду або рифампіцину) або при наявності мультирезистентності до різних препаратів (підтвердження резистентності, як мінімум до ізоніазиду та рифампіцину) етамбутол застосовувати з відповідною чутливістю під час усієї розширеної та модифікованої схеми лікування.

Інфузійний розчин необхідно візуально перевірити перед використанням. Використовувати слід лише прозорий розчин без видимих частинок.

Невикористані залишки лікарського засобу або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Діти віком до 6 років, у яких достовірне визначення гостроти зору ще неможливе, повинні отримувати етамбутол тільки після ретельного аналізу співвідношення користі та ризику.

Внутрішньовенну форму лікарського засобу слід з обережністю застосовувати дітям віком від 6 до 12 років, оскільки недостатньо результатів клінічних досліджень у цій віковій групі (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми інтоксикації

Запаморочення, головний біль, поліневрит, неврит зорового нерва (можливе виникнення сліпоти), погіршення гостроти зору, розвиток неврологічних порушень, сплутаність свідомості, галюцинації, відсутність апетиту, нудота, блювання, шлунково-кишкові розлади, діарея, гарячка, пригнічення дихання, асистолія.

Лікування

Специфічного антидоту немає, у разі виникнення симптомів інтоксикації препарат слід відмінити.

Лікування симптоматичне. Внутрішньовенно краплинно вводити розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводити форсований діурез. При виникненні неврологічних або офтальмологічних побічних реакцій рекомендовано призначення вітамінів В₁, В₆ і В₁₂, калікреїну та стероїдів. Здійснювати контроль і заходи щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхідності проводити реанімаційні заходи.

Показані перитонеальний діаліз або гемодіаліз. При загрозливих станах рекомендовано обмінне переливання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, в яких етамбутол накопичується у значній кількості.

Частота наступних побічних реакцій значно відрізняється у загальноприйнятій літературі. Інформативні дослідження з достатньою кількістю пацієнтів недоступні.

Оцінка побічних реакцій базується на наступній частоті випадків: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/10000), частота невідома (частота не може бути визначена з наявних даних).

Порушення з боку органів зору

Дуже часто: дозозалежний неврит зорового нерва з порушенням кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), зниження гостроти зору, центральна скотома або обмеження зовнішніх полів зору*.

Частота невідома: незворотні порушення зору (сліпота) у разі несвоєчасного припинення лікування.

Неврологічні розлади

Часто: парестезії (особливо в кінцівках), головний біль, запаморочення, тремор пальців рук.

Психічні розлади

Часто: сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації.

Розлади з боку сечовидільної системи

Нечасто: нефротоксичні ефекти.

Порушення обміну речовин, метаболізму

Дуже часто: підвищення рівня сечової кислоти (особливо у пацієнтів із подагрою)*.

Порушення з боку імунної системи

Нечасто: алергічні реакції, такі як висип, свербіж, гарячка та/або лейкопенія.

Рідко: тяжкі реакції гострої гіперчутливості (анафілактичний шок).

Частота невідома: пневмоніт, нейтропенія з еозинофілією, синдром Стівенса-Джонсона.

Шлунково-кишкові розлади

Частота невідома: метеоризм, відчуття важкості та переповнення, дискомфорт у ділянці живота, нудота.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: свербіж, висип, лишай.

Частота невідома: індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади гепатобіліарної системи

Нечасто: розлади функції печінки (підвищений рівень трансаміназ, гепатит)*.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: лейкопенія (як складова алергічних реакцій).

Рідко: зміна картини крові, наприклад тромбоцитопенія.

Частота невідома: нейтропенія з еозинофілією (як складова алергічних реакцій).

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Частота невідома: пневмоніт (як складова алергічних реакцій).

^{*див. опис вибраних побічних реакцій}

Опис вибраних побічних реакцій

Неврит зорового нерва: симптоми, як правило, мають зворотну силу, якщо були виявлені на ранній стадії, і якщо Інбутол^® відмінено одразу.

Підвищення рівня сечової кислоти: приблизно у 50% хворих, які проходили лікування, особливо у пацієнтів із подагрою, у крові було виявлено підвищений вміст сечової кислоти. Передбачається конкуруючий механізм виведення сечової кислоти у системі канальців. Такий результат може з’явитися вперше через 24 години після застосування однієї дози або навіть після 90 днів лікування, і може бути спричинений супутнім лікуванням ізоніазидом та піридоксином. Також були зафіксовані випадки артралгії, пов’язані з 4-лінійною комбінованою терапією (рифампіцин, ізоніазид, піразинамід та етамбутол).

Порушення функції печінки: можуть виникнути особливо при високих дозах етамбутолу.

Заходи при виникненні побічних реакцій

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілаксія)

Лікування лікарським засобом Інбутол^® слід негайно припинити та розпочати необхідні заходи (наприклад введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, симпатоміметиків та при необхідності проведення штучної вентиляції легень).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Не заморожувати.

По 10 мл або 20 мл у флаконах скляних.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281–01–01.