Аспірин^® C (Aspirin^® C) (269155) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Кислота ацетилсаліцилова - 400 мг

Кислота аскорбінова (вітамін С) - 240 мг

фармакодинаміка. Ацетилсаліцилова кислота належить до групи НПЗП з аналгетичними, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Механізм її дії полягає в незворотній інактивації ферментів ЦОГ, що відіграють важливу роль у синтезі простагландинів.
При пероральному прийомі в дозах 0,3–1 г ацетилсаліцилову кислоту застосовують для полегшення болю і станів, які супроводжуються лихоманкою, таких як застуда, для зниження температури тіла і зменшення вираженості болю у суглобах та м’язах.
Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів, блокуючи синтез тромбоксану А₂.
Водорозчинний вітамін кислота аскорбінова є частиною захисної системи організму проти радикалів кисню та інших окисників як ендогенного, так і екзогенного походження, які відіграють особливу роль у запальних процесах та функціонуванні лейкоцитів.
Результати in vitro та ex vivo досліджень показали, що кислота аскорбінова позитивно впливає на лейкоцитарну імунну відповідь людини.
Аскорбінова кислота необхідна для синтезу внутрішньоклітинних речовин (мукополісахаридів), які одночасно з волокнами колагену відповідають за цілісність стінок капілярів і, таким чином, знижують проникність судин.
Додавання аскорбінової кислоти до ацетилсаліцилової кислоти зменшує пошкодження ШКТ та вираженість окиснювального стресу. Ці переваги, можливо, є результатом покращення профілю переносимості комбінації ацетилсаліцилової кислоти з аскорбіновою кислотою порівняно з ацетилсаліциловою кислотою, що застосовується окремо.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко та повністю всмоктується у ШКТ. Під час та після абсорбції вона перетворюється на основний активний метаболіт — саліцилову кислоту. C_max ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові досягається через 10–20 хв, саліцилатів — через 20–120 хв.
Ацетилсаліцилова та саліцилова кислоти повністю зв’язуються з білками плазми крові та швидко розподіляються в організмі.
Саліцилова кислота проникає крізь плаценту й екскретується у грудне молоко.
Саліцилова кислота метаболізується в печінці. Метаболітами саліцилової кислоти є саліцилсечова кислота, саліцилфенол глюкуронід, саліцилацил глюкуронід, гентизинова кислота та гентизинсечова кислота.
Кінетика виведення саліцилової кислоти залежить від дози, оскільки метаболізм обмежений активністю печінкових ферментів. Т_½ залежить від дози і збільшується від 2–3 год при застосуванні низьких доз до 15 год — при застосуванні високих доз. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться з організму переважно нирками.
Після перорального застосування кислота аскорбінова абсорбується в кишечнику через Na⁺-залежну активну транспортну систему, найбільш активно — у проксимальному відділі кишечнику. Абсорбція не пропорційна дозі. При підвищенні добової пероральної дози аскорбінової кислоти її концентрація у плазмі крові та інших рідинах організму не підвищується пропорційно, а має тенденцію наближатися до верхньої межі.
Аскорбінова кислота фільтрується клубочковою системою нирок та реабсорбується проксимальними канальцями під дією активного Na⁺-залежного процесу. Основні метаболіти виводяться із сечею у вигляді оксалатів та дикетогулонової кислоти.

— незначний або помірний біль, такий як головний біль, зубний біль, періодичний біль у жінок, больові симптоми, пов’язані із застудою (наприклад головний біль, біль у горлі, біль у кінцівках).
— Гарячка.

Аспірин С приймають внутрішньо після їди.
Шипучі таблетки розчиняють в 1 склянці води безпосередньо перед прийомом. Дозу препарату розраховують за ацетилсаліциловою кислотою.
Аспірин С не можна застосовувати довше 4 діб без консультації лікаря.
Дорослі та діти віком від 15 років. 1–2 шипучі таблетки як однократна доза. Повторний прийом можливий через 4–8 год. Добова доза становить 3–6 шипучих таблеток. Максимальна добова доза ацетилсаліцилової кислоти не повинна перевищувати 3 г.
Попередження. Для хворих із супутніми порушеннями функції печінки або нирок необхідно знизити дозу препарату або збільшити інтервал між застосуваннями.
Діти. Препарат застосовують у дітей віком від 15 років.
Не слід застосовувати препарати, які містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям із ГРВІ, які супроводжуються або не супроводжуються підвищенням температури тіла, без консультації лікаря. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі типу А, грипі типу В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою та потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому разі не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.

— гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів, аскорбінової кислоти або будь-якого компонента препарату.
— БА, спричинена застосуванням саліцилатів або інших НПЗП в анамнезі.
— Гострі шлунково-кишкові виразки.
— Геморагічний діатез.
— Тяжкі захворювання нирок; виражена ниркова недостатність.
— Сечокам’яна хвороба.
— Виражена печінкова недостатність.
— Виражена серцева недостатність.
— Схильність до тромбозів, тромбофлебіт.
— Цукровий діабет.
— Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиж або більше (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
— Третій триместр вагітності (див. Застосування у період вагітності або годування груддю).

нижче наводяться всі відомі побічні реакції протягом лікування ацетилсаліциловою кислотою, включаючи ті, що спостерігаються при тривалому застосуванні високих доз у хворих на ревматизм. Частота побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000) та частота невідома (не можна визначити із наявних даних). З боку ШКТ. Часті: диспепсія, біль у епігастральній ділянці та абдомінальний біль, печія, діарея, нудота, блювання, спазми шлунка. Поодинокі: запалення ШКТ, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, які можуть спричинити шлунково-кишкові кровотечі і перфорації з відповідними лабораторними та клінічними проявами. Частота невідома: діафрагмове захворювання кишечнику (особливо при тривалому лікуванні). Рідкісні: транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки.
З боку крові та лімфатичної системи. Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може підвищувати ризик розвитку кровотеч, потенційно можливе збільшення тривалості кровотечі. Цей ефект може тривати 4–8 днів після застосування ацетилсаліцилової кислоти. Поодинокі: періопераційні кровотечі, гематоми, урогенітальні кровотечі, носові кровотечі, кровотечі з ясен. Рідкісні: серйозні кровотечі, такі як шлунково-кишкові кровотечі та церебральні геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою АГ та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які у поодиноких випадках можуть загрожувати життю.
Кровотечі можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія.
У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази тяжкого ступеня повідомлялося про гемоліз та розвиток гемолітичної анемії.
З боку імунної системи. Поодинокі: у пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів можливий розвиток алергічних реакцій з боку дихальної системи, ШКТ та серцево-судинної системи, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив’янка, свербіж, екзема, риніт, закладеність носа, зниження АТ. Рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, та некардіогенний набряк легень. У хворих на БА можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму, алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня.
З боку нервової системи. Головний біль, запаморочення, погіршення слуху; дзвін у вухах і сплутаність свідомості можуть бути ознаками передозування. Порушення сну.
Інші: відчуття жару.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Нечасті: реакції гіперчутливості з боку шкіри. Поодинокі: реакції гіперчутливості з боку шкіри тяжкого ступеня (ексудативна мультиформна еритема).
При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пошкодження гломерулярного апарату нирок, утворення уратних та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах, ниркова недостатність; пошкодження інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія) та порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету; дистрофія міокарда; тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз, гемолітична анемія; зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску), у хворих із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази кров’яних тілець можливий гемоліз еритроцитів; дисбактеріоз ротової порожнини; порушення обміну цинку, міді.

ацетилсаліцилова кислота
Аспірин С застосовують з обережністю при:
– гіперчутливості до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також за наявності алергії на інші речовини;
– шлунково-кишкових виразках в анамнезі, у тому числі при хронічній чи рецидивуючій виразковій хворобі або шлунково-кишкових кровотечах в анамнезі;
– одночасному застосуванні антикоагулянтів;
– порушеннях функції нирок або порушеннях кровообігу (таких як захворювання судин нирок, застійна серцева недостатність, дегідратація, масивні хірургічні втручання, сепсис або значні крововтрати), оскільки ацетилсаліцилова кислота може додатково підвищувати ризик пошкодження нирок та спричиняти гостру ниркову недостатність;
– порушеннях функції печінки.
У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропив’янкою, шкірним свербежем, набряком слизової оболонки та поліпами носа, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗЗ на тлі лікування препаратом Аспірин^® С можливий розвиток бронхоспазму, нападу бронхіальної астми або інших реакцій гіперчутливості.
В силу свого ефекту пригнічення агрегації тромбоцитів, який триває до кількох діб після застосування, ацетилсаліцилова кислота може підвищувати схильність до кровотеч під час та після хірургічних втручань (включаючи невеликі операції, наприклад видалення зубів).
При застосуванні малих доз ацетилсаліцилової кислоти може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до подаґри у пацієнтів зі зниженим виведенням сечової кислоти.
У хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може спричиняти гемоліз або гемолітичну анемію. Факторами, що підвищують ризик гемолізу, є, наприклад, застосування високих доз, гарячка або гострі інфекції.
Тривале застосування аналгетиків може призводити до появи головного болю.
Частий прийом знеболювальних засобів може викликати тимчасове порушення роботи нирок з ризиком розвитку ниркової недостатності (аналгетична нефропатія). Ризик є особливо високим, коли одночасно застосовують декілька різних аналгетиків.
1 шипуча таблетка лікарського засобу Аспірин С містить 466,4 мг натрію, що відповідає 23% максимальної добової дози (2 г на добу), рекомендованої ВООЗ для дорослих. Це слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженням натрію.
Аскорбінова кислота
Пацієнтам, схильним до кальцій-оксалатного нефролітіазу, або з рецидивуючим нефролізом аскорбінову кислоту слід застосовувати з обережністю.
При прийомі високих доз та тривалому застосуванні препарату необхідно контролювати функцію нирок та рівень артеріального тиску, а також функцію підшлункової залози.
Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із захворюваннями нирок легкого та помірного ступеня в анамнезі.
Оскільки аскорбінова кислота підвищує абсорбцію заліза, її застосування у високих дозах може бути небезпечним для пацієнтів з гемохроматозом, таласемією, поліцитемією, лейкемією і сидеробластною анемією. Пацієнтам із високим вмістом заліза в організмі слід застосовувати препарат у мінімальних дозах.
Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при одночасному вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.
Також всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах та ахілії. Аскорбінова кислота як відновник може впливати на результати лабораторних досліджень, наприклад, при визначенні вмісту в крові глюкози, білірубіну, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази тощо.
Оскільки аскорбінова кислота чинить легку стимулюючу дію, препарат не рекомендується приймати наприкінці дня.
Довготривале застосування високих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування може виникнути парадоксальний гіповітаміноз. Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які містять ацетилсаліцилову кислоту та вітамін С.
З обережністю слід застосовувати препарат при поліцитемії, лейкемії.
Результат дослідження на наявність прихованої крові у калі може бути хибнонегативним.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Аспірин С можна застосовувати в період вагітності тільки в тому випадку, коли інші лікарські засоби не є ефективними та тільки після оцінки співвідношення ризик/користь.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Абсолютний ризик вад розвитку серця зростає з < 1 % до 1,5 %. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії.
Наявні епідеміологічні дані щодо виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти.
Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.
Під час І і ІІ триместру вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. У жінок, які можуть бути вагітними, або під час І і ІІ триместру вагітності доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:
– серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
– порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.
На жінку і плід наприкінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:
– можливість подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після дуже низьких доз;
– гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження тривалості пологів.
Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час ІІІ триместру вагітності.
Годування груддю. Саліцилати та їхні метаболіти проникають у грудне молоко у невеликій кількості. Оскільки побічних ефектів у немовлят дотепер не спостерігалося, немає необхідності переривати грудне вигодовування, якщо лікарський засіб застосовується час від часу. Проте при тривалому застосуванні чи застосуванні високих доз лікарського засобу грудне вигодовування необхідно припинити.
Фертильність. Існують певні свідчення, що препарати, які пригнічують синтез простагландинів, можуть порушувати репродуктивну функцію у жінок через вплив на овуляцію. Це явище має оборотний характер і зникає після відміни лікування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не відзначалося впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

протипоказані комбінації. Застосування ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах 15 мг/тиж і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними препаратами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом у дозах <15 мг/тиж підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними препаратами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).
Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає незворотному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів з ризиком серцево-судинних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.
При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3 г та більше на добу із НПЗП (завдяки взаємопосилюючому ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.
При одночасному застосуванні препарату Аспірин C та антикоагулянтів/тромболітиків підвищується ризик розвитку кровотечі. Тому хворих, яким необхідна тромболітична терапія, потрібно обстежувати з метою виявлення симптомів зовнішньої чи внутрішньої кровотечі.
Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідин, клопідогрель): підвищується ризик кровотечі.
Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).
При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього у плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.
При одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти та пероральних антидіабетичних препаратів групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетилсаліцилової кислоти і витіснення сульфонілсечовини, зв’язаної з протеїнами плазми крові.
Діуретичні засоби у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою в дозі 3 мг на добу та вище знижують клубочкову фільтрацію завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках, також знижується ефект діуретичних засобів.
Системні глюкокортикостероїди (за винятком гідрокортизону, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона). При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти одночасно з кортикостероїдами знижується рівень саліцилатів у крові та підвищується ризик передозування після закінчення лікування, а також підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.
Інгібітори АПФ у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти спричиняють зниження клубочкової фільтрації внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів та зниження гіпотензивного ефекту.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту через можливість синергічного ефекту.
При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої.
Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.
Аскорбінова кислота зменшує токсичність сульфаніламідних препаратів, знижує дію гепарину та непрямих антикоагулянтів, сприяє засвоєнню заліза, підвищує всмоктування пеніциліну, етинілестрадіолу, алюмінію (необхідно враховувати при одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюміній); посилює ефект побічної дії саліцилатів (ризик виникнення кристалурії). Препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, глюкокортикостероїди при тривалому застосуванні зменшують запаси вітаміну С в організмі. При одночасному застосуванні аскорбінова кислота зменшує хронотропну дію ізопреналіну; у високих дозах — підвищує виведення мексилетину нирками. Барбітурати та примідон підвищують виведення аскорбінової кислоти із сечею. Аскорбінова кислота знижує терапевтичну дію нейролептиків (похідних фенотіазину), канальцеву реабсорбцію амфетаміну і трициклічних антидепресантів. Прийом аскорбінової кислоти разом із дефероксаміном підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Вітамін С можна приймати через 2 години після ін’єкції дефероксаміну. У високих дозах аскорбінова кислота впливає на резорбцію вітаміну В₁₂. Аскорбінова кислота посилює виділення оксалатів із сечею, таким чином підвищуючи ризик формування у сечі оксалатних каменів.
Несумісність. Застосування метотрексату у дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми крові).

саліцилатна токсичність (застосування понад 100 мг/кг/добу більше 2 діб може спричинити токсичність) можлива через хронічну інтоксикацію, що виникла внаслідок тривалої терапії, а також через гостру інтоксикацію (передозування), яка потенційно загрожує життю і причинами якої можуть бути, наприклад, випадкове застосування дітьми або передозування.
Хронічна інтоксикація саліцилатами може мати прихований характер, оскільки її ознаки неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, зазвичай настає тільки після повторного застосування у високих дозах.
Симптоми. Запаморочення, дзвін у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості. Зазначені симптоми можна контролювати шляхом зниження дози. Дзвін у вухах можливий при концентрації саліцилатів у плазмі крові понад 150–300 мкг/мл. Більш серйозні побічні реакції спостерігаються при концентрації саліцилатів у плазмі крові >300 мкг/мл.
Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який залежить від віку пацієнта та тяжкості інтоксикації. У дітей найбільш характерним проявом є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не можна оцінити лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або в разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишково-розчинною оболонкою.
У силу складних патофізіологічних ефектів ознаками й симптомами отруєння саліцилатами можуть бути:
інтоксикація від слабкої до помірної — тахіпное, гіперпное, дихальний алкалоз. Підвищене потовиділення, нудота та блювання;
інтоксикація від помірної до тяжкої — респіраторний алкалоз, що супроводжується компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексією.
З боку дихальної системи: від гіперпное, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання й асфіксії.
З боку серцево-судинної системи: від аритмії, гіпотензії до зупинки серця. Також спостерігаються дегідратація, олігоурія аж до ниркової недостатності; порушення метаболізму глюкози, кетоз; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні зміни — від пригнічення тромбоцитів до коагулопатій.
З боку нервової системи: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС, що виявляється у вигляді сонливості, пригнічення свідомості до розвитку коми та судом.
Зміни з боку лабораторних та інших показників: алкалемія, алкалурія, ацидемія, ацидурія, зміни АТ, зміни на ЕКГ, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміни ниркової функції, гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей). Підвищений рівень кетонових тіл, гіпопротромбінемія.
Передозування аскорбінової кислоти. Аскорбінова кислота є водорозчинним вітаміном, її надмірна кількість виводиться із сечею.
Але в літературі повідомлялося про гостре та хронічне передозування, спричинене аскорбіновою кислотою. У пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази передозування аскорбінової кислоти може викликати окиснювальний гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та значне підвищення рівня оксалатів у сироватці крові та сечі. Було виявлено, що підвищений рівень оксалатів призводить до відкладення кальцію у хворих, які перебувають на діалізі. Крім того, є кілька повідомлень про те, що високі дози вітаміну С як при пероральному, так і при в/в застосуванні можуть провокувати утворення кальцій-оксалатних конкрементів у нирках, розвиток кальцій-оксалатної кристалурії у схильних до підвищеної кристалізації солей пацієнтів, розвиток тубулоінтерстиціальної нефропатії, а також гострої ниркової недостатності через каменеутворення в нирках.
При тривалому застосуванні вітаміну С у високих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози, що потребує контролю за станом останньої.
Застосування високих доз вітаміну С може призвести до блювання, нудоти або діареї, які зникають після його відміни.
Лікування. При отруєнні ацетилсаліциловою кислотою необхідна термінова госпіталізація у спеціалізоване відділення. Лікування інтоксикації, спричиненої передозуванням ацетилсаліцилової кислоти, визначається ступенем тяжкості, клінічними симптомами та забезпечується стандартними методами, які застосовують при отруєнні (промивання шлунка, застосування активованого вугілля, форсований діурез). Усі застосовані заходи мають бути спрямовані на прискорення видалення препарату та відновлення електролітного і кислотно–лужного балансу. Залежно від стану кислотно-лужної рівноваги та електролітного балансу проводять інфузійне введення розчинів електролітів. Лужний діурез проводять до досягнення рН сечі між 7,5 та 8. Слід розглядати необхідність проведення форсованого лужного діурезу, якщо плазмова концентрація саліцилату вище 500 мг/л (3,6 ммоль/л) або вище 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей. При серйозних отруєннях показаний гемодіаліз. Необхідно забезпечити адекватне відновлення рідини та симптоматичне лікування.

при температурі не вище 25 °C.