БАНЕОЦИН мазь (BANEOCIN^® ointment) (268610) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Бацитрацин цинк - 250 МО/г

Неоміцину сульфат - 5000 МО/г

фармакодинаміка. Банеоцин — комбінований антибактеріальний лікарський засіб для зовнішнього застосування, який містить два бактерицидних антибіотики із синергічною дією. Бацитрацин — поліпептидний антибіотик, активний головним чином щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як гемолітичний стрептокок, стафілокок, Clostridium spp., Corynebacterium diphtheriae, Treponema pallidum, а також відносно деяких грамнегативних патогенних мікроорганізмів, таких як Neisseria spp. і Haemophilus influenzae. Спектр дії препарату включає також актиноміцети і фузобактерії. Стійкі до бацитрацину штами виявляють рідко.
Неоміцин активний щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, таких як стафілококи, Proteus, Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Salmonellae, Shigellae, Haemophilus influenzae, Pasteurella, Neisseria meningitidis, Vibrio cholerae, Bordetella pertussis, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli, Mycobacterium tuberculosis, Borrelia і Leptospira icterohaemorrhagiae.
Комбіноване застосування бацитрацину та неоміцину забезпечує широкий антимікробний спектр, хоча препарат неактивний щодо Pseudomonas, Nocardia spp., грибів і вірусів.
Зазвичай бацитрацин і неоміцин не слід призначати системно. Місцеве застосування мазі значно знижує ризик сенсибілізації, що властиво для системного призначення антибіотиків.
Фармакокінетика. Оскільки всмоктування бацитрацину і неоміцину через уражену шкіру незначне, C_max досягається в місці застосування. Тканинна переносимість оцінюється як відмінна, інактивації біологічними продуктами, кров’ю і тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наносити на значні уражені ділянки шкіри, слід брати до уваги можливість абсорбції препарату та її наслідки (див. ПОБІЧНА ДІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
При правильному застосуванні мазь Банеоцин чинить місцеву дію на ділянці застосування. Якщо відбувається абсорбція діючих речовин, сироватковий T_½ неоміцину і бацитрацину становить близько 2–3 год.
Бацитрацин незначною мірою всмоктується через слизову оболонку і шкіру. Однак може мати місце всмоктування через шкіру за наявності відкритих ран.
Неоміцин у мінімальній кількості абсорбується через інтактну шкіру. Через запалену або уражену шкіру та за відсутності кератинового шару (виразки, рани, опіки) неоміцин абсорбується швидко.

місцеве лікування та профілактика бактеріальних інфекцій шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:
– фурункули, карбункули (після хірургічного втручання), абсцеси (після розтину), псевдофолікуліт волосся бороди, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, псевдофурункульоз, пароніхії;
– бактеріальні інфекції шкіри обмеженого ступеня, у тому числі контагіозне імпетиго, інфіковані варикозні виразки, вторинні інфекції при екземі, інфекції при опіках, після косметичної хірургії та пересадки шкіри (також із профілактичною метою та при застосуванні пов’язок);
– як допоміжна терапія при лікуванні інфікованих ран (наприклад при зовнішньому отиті, вторинному інфікуванні хірургічних рубців) та ран, що довго загоюються.

у дорослих і дітей мазь Банеоцин слід застосовувати зазвичай 2–3 рази на добу протягом 7 днів.
При лікуванні рекомендується наносити мазь на ділянку шкіри, що не перевищує 1% від поверхні тіла (це відповідає розміру долоні).
При місцевому застосуванні більше 7 діб доза неоміцину не має перевищувати 1 г/добу (еквівалентно 200 г мазі). При повторному курсі максимальну дозу слід знизити вдвічі.
Невелику кількість мазі наносити на уражену ділянку і злегка втирати. У разі необхідності після нанесення препарату на уражену ділянку можна накласти марлеву пов’язку.
Літні пацієнти (віком від 65 років). Не потрібно коригувати дозу пацієнтам літнього віку.
Діти. Даних щодо безпеки застосування препарату в даній лікарській формі у дітей раннього віку недостатньо, тому застосування препарату у дітей можливе за призначенням лікаря після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

підвищена чутливість до компонентів препарату або інших аміноглікозидних антибіотиків. Значні та тяжкі ураження шкіри (можлива резорбція препарату з розвитком ототоксичного ефекту з втратою слуху). Якщо можлива неконтрольована абсорбція препарату, не застосовувати у пацієнтів з тяжкими кардіогенними або нефрогенними екскреторними порушеннями, а також за наявності в анамнезі уражень вестибулярної та кохлеарної систем. Не застосовувати в зовнішній слуховий прохід при перфорації барабанної перетинки та на ділянки навколо очей.

частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо розрахувати за наявними даними).
Зазвичай при зовнішньому застосуванні препарат переноситься добре.
З боку імунної системи: рідко — у разі наявності алергічних реакцій на неоміцин виникає також перехресна алергія на інші аміноглікозидні антибіотики приблизно у 50% випадків; частота невідома — може виникати підвищена чутливість до неоміцину та багатьох інших речовин у разі застосування препарату при хронічних дерматозах або хронічному отиті середнього вуха. За певних обставин алергія може проявитися як відсутність успішного загоєння рани.
З боку нервової системи: невідомо — ураження вестибулярного нерва, нервово-м’язова блокада.
З боку органа слуху та лабіринту: частота невідома — ототоксичність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко — алергічні реакції, що виявляються головним чином як контактний дерматит. Алергічні реакції, спричинені неоміцином, виникають не так часто, як загалом вважається; частота невідома — у разі тривалого застосування можуть виникати такі алергічні реакції, як почервоніння, сухість і лущення шкіри, висип, свербіж. Поширення уражень або відсутність загоєння можуть бути спричинені алергією. Не можна виключити фотосенсибілізацію або фототоксичні реакції в разі впливу сонячних променів або ультрафіолетового випромінювання.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома — нефротоксичність.

Банеоцин, мазь, не можна застосовувати в ротовій порожнині, особливо у дітей.
При застосуванні препарату у пацієнтів з ураженими великими ділянками шкіри слід брати до уваги можливість абсорбції активних компонентів препарату і, як наслідок, розвиток ото- та/або нефротоксичної дії. Оскільки ризик виникнення токсичних ефектів зростає у пацієнтів з вираженими порушеннями печінки та/або нирок, у таких хворих слід контролювати показники сечі, крові, робити аудіометричні дослідження до та під час інтенсивної терапії Банеоцином.
Слід дотримуватися застережних заходів при тривалому застосуванні препарату у хворих із хронічним середнім отитом через можливий ототоксичний ефект.
Слід уникати комбінації аміноглікозидів системної та місцевої дії через ризик виникнення кумулятивної токсичності.
Якщо відмічається неконтрольована абсорбція Банеоцину, слід враховувати можливість розвитку блокади нервово-м’язової провідності, особливо у хворих на ацидоз, тяжку міастенію (Myasthenia gravis) в анамнезі або іншими нервово-м’язовими порушеннями. Нервово-м’язова блокада усувається препаратами кальцію або прозерином (неостигміном).
При тривалому лікуванні можливий надмірний ріст резистентних мікроорганізмів та грибів. У такому разі слід призначати відповідне лікування.
Хворим, у яких розвинулася алергія або суперінфекція, препарат необхідно відмінити.
При контакті із сонячним світлом або УФ-опроміненням можуть виникати фототоксичні реакції або фотосенсибілізація.
Мазь містить допоміжну речовину ланолін, що може спричинити місцеві шкірні реакції (наприклад контактний дерматит).
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Якщо є ризик всмоктування діючих речовин у період вагітності або годування грудьми, препарат можна застосовувати лише у випадку, якщо, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Як і інші аміноглікозидні антибіотики, неоміцин проникає через плацентарний бар’єр. Були повідомлення про порушення слуху у плода внаслідок системного застосування високих доз аміноглікозидів.
Перед годуванням грудьми необхідно видалити залишки препарату з молочної залози кип’яченою водою та стерильною ватою.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Невідома.

якщо виникає системна абсорбція, при одночасному застосуванні цефалоспоринів або аміноглікозидних антибіотиків зростає ризик розвитку нефротоксичних реакцій.
Одночасне застосування сечогінних засобів, таких як етакринова кислота або фуросемід, може посилити ознаки ото- або нефротоксичності.
У разі системної абсорбції при застосуванні разом з опіоїдними анальгетиками, знеболювальними засобами або міорелаксантами підвищується ризик розвитку порушень нервово-м’язової провідності.

при застосуванні в дозах, що суттєво перевищують рекомендовані, внаслідок можливого всмоктування активних речовин препарату слід брати до уваги симптоми, що вказують на нефро- та/або ототоксичні реакції, особливо у хворих із трофічними виразками.
Лікування: терапія симптоматична.

при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Інформація для спеціалістів сфери охорони здоров’я.