ДИКЛОФЕНАК таблетки

Юнік Фармасьютикал Лабораторіз

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

табл. в/о кишково-розч. 50 мг блістер, № 10, № 20, № 100

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-01-23 р. № 54. Р.п. № UA/3939/03/01

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: диклофенак натрію;

1 таблетка містить диклофенаку натрію 50 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, метакрилатного сополімеру дисперсія, натрію гідроксид, діетилфталат, полісорбат 80 (Твін 80), титану діоксид (Е 171), барвник Жовтий захід FCF (Е 110).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби.

Код АТС

М01А В05.

Клінічні характеристики

Показання

Короткочасне лікування (максимум 2 тижні) таких гострих станів:

  • посттравматичний біль, запалення і набряк, наприклад, унаслідок розтягнення;
  • післяопераційний біль, запалення і набряк, наприклад, після стоматологічних або ортопедичних операцій;
  • біль та/або запалення, що супроводжують запальні гінекологічні захворювання, наприклад, первинну десминорею або аднексит;
  • больові синдроми з боку хребта;
  • ревматичні захворювання поза суглобових тканин;
  • як допоміжний засіб при інфекціях ЛОР-органів, наприклад, при ларинготонзиліті, отиті, що супроводжуються вираженим болем і запаленням.

Дорослим пацієнтам:

напади мігрені з або без передвісників.

Відповідно до загальноприйнятих підходів до лікування інфекційно-запальних захворювань необхідно також застосовувати етіотропні засоби. Ізольоване підвищення температури не є показанням до застосування Диклофенаку.

Протипоказання

  • Підвищена гіперчутливість до активної речовини або до інших компонентів препарату;
  • алергічні реакції в анамнезі (кропив’янка, гострий риніт, назальні поліпи, бронхоспазм, «аспіринова астма» або інші симптоми, подібні до алергії) після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів;
  • виразка шлунка і/або дуоденальні виразки, шлунково-кишкові кровотечі або перфорація;
  • запальні захворювання кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт);
  • тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П’ю, цироз печінки та асцит);
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
  • тяжка серцева недостатність (клас ІІІ-IV за NYHA);
  • розлади системи кровотворення;
  • розлади гомеостазу (включаючи гемофілію);
  • терапія післяопераційного болю після операції на серці;
  • застійна серцева недостатність (NYHA II-IV);
  • ішемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію, перенесений інфаркт міокарда;
  • цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;
  • захворювання периферичних артерій;
  • лікування періопераційного болю при аорто-коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу).

Спосіб застосування та дози

Відповідно до загальних рекомендацій, препарат слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах, які є достатніми для полегшення симптомів захворювання протягом найкоротшого періоду часу.

Приймати таблетки слід цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води під час прийому їжі або після їди.

Для дітей віком від 14 років і старше: добова доза препарату становить 50–100 мг, яку слід розподілити на 2–3 прийоми. Не слід перевищувати максимальну добову дозу у 150 мг. Даних щодо застосування Диклофенаку для лікування нападів мігрені у дітей на даний час немає.

Для дорослих: рекомендована доза препарату становить 100–150 мг на добу. Добову дозу слід розподілити на 2–3 прийоми. Після досягнення оптимального терапевтичного ефекту, дозу можна поступово зменшити до підтримуючого рівня — 75–100 мг на добу.

При первинній дисменореї добову дозу Диклофенаку слід підбирати індивідуально. Добова доза зазвичай становить 50–100 мг. У разі необхідності протягом наступних кількох менструальних циклів, дозу підвищують до максимальної — 200 мг на добу. Застосування таблеток Диклофенак слід розпочинати при появі перших симптомів та продовжувати протягом кількох днів залежно від реакції та симптоматики.

Мігрень. Препарат слід застосовувати при перших ознаках нападу. Рекомендована доза препарату становить 50 мг. Наступні 50 мг можна застосовувати через 2 години після першого прийому. У разі необхідності можна продовжити застосування препарату через 4–6 годин, але слід пам’ятати, що максимальна доза препарату становить 200 мг на добу.

При необхідності застосування диклофенаку натрію у дозі 75 мг препарат застосовують у відповідному дозуванні або іншій лікарській формі.

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Побічні реакції

З боку травного тракту: гастропатія (гастралгія та дискомфорт в епігастральній ділянці, нудота, блювання, відчуття переповненості шлунка, відрижка, печія, метеоризм, діарея, геморагічна діарея, абдомінальний біль, диспепсія), ерозивно-виразкові порушення травного тракту (включаючи порушення стравоходу, шлунка, пептичну виразку, гастроінтестинальну виразку з або без кровотечі або перфорації, численні виразки травного тракту), перфорація шлунка або кишечнику (інтенсивний ріжучий біль, відчуття печіння в епігастральній ділянці, фекалії з домішками крові, мелена, блювання з домішками крові), гастрити, гастроінтестинальна кровотеча, неспецифічний коліт з кровотечею чи без, езофагіт, сухість у роті, запор, токсичні гепатити; нечасті побічні реакції — блювання, коліти або їх загострення (включаючи геморагічний коліт і загострення виразкового коліту або хвороби Крона), зменшення апетиту або анорексія, сухість і болючість слизової оболонки ротової порожнини, відчуття спазмів, глосит, афтозні стоматити (ерозія, виразки, білий наліт на слизовій оболонці ротової порожнини), виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, панкреатити.

З боку центральної нервової системи та психічні розлади: головний біль, запаморочення, судоми, асептичний менінгіт, погіршення та втрата пам’яті, депресія, психотичні реакції, периферична поліневропатія (тремор, біль або слабкість у м’язах рук і ніг), порушення чутливості, включаючи парестезії, сонливість, дратівливість, нічні жахи, відчуття тривоги, безсоння, слабкість та підвищена втомлюваність, дезорієнтація, спотворення смакових відчуттів, порушення мозкового кровообігу.

З боку органів чуття: токсична амбліопія, зниження гостроти зору, диплопія, нечіткість зору, скотома, погіршення та втрата слуху, інші порушення слуху, порушення смакових відчуттів, дзвін у вухах, вертиго.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, шкірні висипання (переважно еритема або кропив’янка), гіперемія шкіри, бульозні висипання, екзема, ексудативна мультиформна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еритродермія (ексфоліативний дерматит), фотодерматити (сильний сонячний опік, шкірні висипання, порушення пігментації), випадання волосся, пурпура, включаючи алергічну пурпуру.

З боку сечостатевої системи: затримка рідини, вагінальний біль невідомого генезу, що періодично повторюється, дисменорея, гематурія, цистит, полакіурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, олігурія або анурія, зниження функції нирок, периферичні набряки, медулярний некроз нирки, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, гепатит, що супроводжується і не супроводжується жовтяницею, порушення функції печінки, фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, гемолітична анемія; апластична анемія; анемія, що пов’язана з внутрішньою кровотечею; екхімоз; лейкопенія; нейтропенія; тромбоцитопенія з/без пурпури.

З боку органів дихання: диспное (утруднене дихання).

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, аритмія, кардіалгія, колапс, біль у загрудинній ділянці, кровотечі з носа, васкуліт, тахікардія, застійна серцева недостатність, інфаркт міокарда.

З боку ендокринної системи: зниження маси тіла, васкуліт.

Алергічні та імунопаталогічні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції (осередкова гіперемія, кропив’янка, свербіж шкіри, задишка, набряк Квінке повік або параорбітальних тканин, губ, язика, голосової щілини; давлячий загрудинний біль, артеріальна гіпотензія, захриплість, анафілактичний шок (зазвичай розвивається швидко), бронхоспастична алергічна реакція (напади бронхіальної астми), пневмоніт.

Інші: зміни у результатах лабораторних тестів.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Передозування

Симптоми: запаморочення, головний біль, нудота, блювання, діарея, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі, психомоторне збудження, дзвін у вухах, судоми, втрата свідомості; у випадку вираженого отруєння можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. У дітей — міоклонічні судоми, нудота, блювання, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі, розлади функції печінки або нирок.

Лікування. При підозрі на отруєння препаратом необхідно якомога скоріше провести промивання шлунка та прийняти активоване вугілля.

Симптоматичні і підтримуючі заходи показані при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судомний синдром, порушення з боку травного тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи, як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, стануть корисними для виведення Диклофенаку, оскільки активні речовини препарату значною мірою зв’язуються з білками плазми крові і зазнають інтенсивного метаболізму.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Диклофенак не слід застосовувати у період І і ІІ триместрів вагітності, за винятком, якщо потенціальна користь прийому препарату для матері перевищує потенційний ризик для плода, і лише в мінімальній ефективній дозі. Препарат протипоказаний в III триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

У період годування груддю Диклофенак протипоказаний.

Діти. Препарат у даному дозуванні застосовують дітям старше 14 років.

Загальні застереження щодо застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) системної дії.

Для зменшення ризику виникнення гастроінтестинальної виразки, кровотечі або перфорації, що можуть виникати у будь-який період лікування НПЗЗ, незалежно від їх селективності стосовно ЦОГ-2 і навіть при відсутності симптомів–передвісників або факторів схильності в анамнезі, слід застосовувати найменші ефективні дози протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнтам з порушенням з боку травного тракту, порушенням функції печінки або з підозрою на виразку шлунка або кишечнику в анамнезі даний препарат слід застосовувати лише у випадку абсолютного показання і під ретельним медичним наглядом.

У дослідженнях продемонстровано підвищений ризик виникнення тромботичних кардіоваскулярних і цереброваскулярних ускладнень при застосуванні певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. На даний час точно невідомо, чи такий ризик корелює безпосередньо з ЦОГ-1/ЦОГ-2 селективністю окремих НПЗЗ. Оскільки на даний час для порівняння немає даних стосовно тривалого лікування диклофенаком у максимальних дозах, не можна виключити існування подібного підвищеного ризику. До того часу, поки не будуть отримані такі дані, слід ретельно оцінювати співвідношення ризик-користь перед призначеням диклофенаку пацієнтам з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, церебро-васкулярними розладами, облітеруючими захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління). Через існування такого ризику слід застосовувати найменші ефективні дози протягом найкоротшого періоду часу.

Вплив НПЗЗ на нирки зумовлює затримку рідини і набряки та/або артеріальну гіпертензію. Тому диклофенак слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням з боку серця або іншими станами, при яких є схильність до затримки рідини. З обережністю застосовують препарат пацієнтам, які одночасно застосовують діуретики або інгібітори АПФ, або мають підвищений ризик розвитку гіповолемії.

При застосуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомлялося про розвиток гастроінтестинальної кровотечі, виразки або перфорації, що можуть бути летальними, і можуть виникати впродовж лікування, з або без симтомів-передвісників або тяжких гастроінтестинальних розладів в анамнезі.

У пацієнтів літнього віку такі ускладнення мають зазвичай більш серьозні наслідки. У разі виникнення гастроінтестинальної кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують лікування препаратом Диклофенак, даний лікарський засіб слід відмінити.

Дуже рідко у зв’язку з застосуванням НПЗЗ, повідомлялось про тяжкі реакції з боку шкіри (у деяких випадках — летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик виникнення таких реакцій у пацієнтів існує на початку лікування, поява цих реакцій, як правило, відбувається уподовж першого місяця лікування. Препарат Диклофенак слід відмінити при появі перших ознак висипань, ураженнях слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

Як і при застосуванні всіх аналгетиків, при тривалому застосуванні препарату для лікування головного болю може спостерігатися покращання або погіршення стану (головний біль через надмірне застосування лікарських засобів). Якщо головний біль виникає внаслідок надмірного застосування аналгетиків, не слід збільшувати дозу аналгетиків, у таких випадках лікування слід припинити. Головний біль внаслідок надмірного застосування препаратів слід запідозрити у пацієнтів з частими або щоденними нападами головного болю, які виникають, не дивлячись на (або через) регулярне застосування аналгетиків.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, рідко можуть розвиватися алергічні реакції (включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції), навіть без попереднього застосування диклофенаку. Як і інші НПЗЗ, Диклофенак завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Застереження.

Загальні.

Слід уникати одночасного застосування препарату Диклофенак та інших НПЗЗ системної дії, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, оскільки немає підтверджень щодо переваг синергічної дії, а також через виникнення додаткових побічних ефектів.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам літнього віку. Зокрема, рекомендовано призначати найнижчі ефективні дози фізично слабким пацієнтам літнього віку або якщо маса тіла пацієнта нижча за норму.

Астма в анамнезі.

У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (наприклад, назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ) чи хронічними інфекціями респіраторного тракту (особливо з проявами, подібними до симптомів алергічного риніту) при прийомі НПЗЗ частіше, ніж у інших пацієнтів виникають такі побічні ефекти як загострення бронхіальної астми (так звана непереносимість анальгетиків або аналгетична астма), набряк Квінке, кропив’янка. У зв’язку з цим таким хворим необхідні спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Вищевказане також стосується пацієнтів з алергічними проявами при застосуванні інших препаратів, наприклад, висипання, свербіж, кропив’янка.

Вплив на травний тракт (ТТ).

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, ретельний медичний нагляд і особлива обережність є необхідними при призначенні препарату Диклофенак пацієнтам із симптомами, що вказують на порушення з боку травного тракту, чи з вказівкою на виразку. Кровотечу або перфорацію шлунка або кишечнику в анамнезі. Ризик виникнення кровотечі шлунково-кишкового тракту підвищується при збільшенні дози НПЗЗ, а також у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо було ускладнення (кровотеча або перфорація), та у пацієнтів літнього віку. Для зменшення ризику токсичного впливу на ТТ у таких пацієнтів лікування слід починати та підтримувати у найнижчих ефективних дозах. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, яким необхідне одночасне застосування препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту чи інших препаратів, що підвищують ризик шкідливого впливу на ТТ, слід розглянути можливість комбінованої терапії із застосуванням захистних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).

Пацієнти з токсичним впливом на ТТ в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомити лікарю про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про кровотечу з ТТ). З обережністю призначають препарат пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищувати ризик виникнення виразки чи кровотечі (кортикостероїди системної дії, антикоагулянти, антитромботичні препарати або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

Вплив на печінку.

Пацієнтам з порушенням з боку печінки слід забезпечити постійний медичний нагляд, оскільки їх стан може погіршитися.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть зростати рівні одного і більше ферментів печінки. Це спостерігалось дуже часто при застосуванні диклофенаку у дослідженнях (приблизно у 15% пацієнтів), але дуже рідко супроводжувалось проявом клінічних симптомів. У більшості випадків спостерігалось зростання до граничних рівнів. Зростання рівнів печінкових ферментів супроводжувалося клінічними проявами ураження печінки. Зростання рівнів ферментів було, як правило, оборотним, після припинення застосування препарату.

Слід зазначити, що препарат Диклофенак рекомендований лише для короткого курсу лікування (не більше 2 тижнів). У випадку призначення диклофенаку на тривалий період застережним заходом є регулярне спостереження за функцією печінки. Застосування даного препарату слід припинити, якщо спостерігається порушення або погіршення функції печінки, якщо клінічні ознаки або симптоми свідчать про розвиток захворювання печінки або якщо виникають інші симптоми, наприклад, еозинофілія, висипання. Гепатит може виникати без продромальних симптомів.

Окрім зростання рівнів печінкових ферментів, рідко повідомлялося про тяжкі реакції з боку печінки, включаючи жовтяницю і фульмінантний гепатит, некроз печінки і печінкову недостатність, що у деяких випадках були летальними.

З обережністю застосовують диклофенак пацієнтам з печінковою порфірією через ймовірність провокування нападу.

Вплив на нирки.

Тривале застосування високих доз НПЗЗ часто призводить до виникнення набряків і артеріальної гіпертензії.

Особливої обережності слід дотримуватися пацієнтам з порушенням з боку серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які одночасно застосовують діуретики або препарати, що мають значно впливати на функцію нирок, а також пацієнтам з істотним зменшенням об’єму позаклітинної рідини, наприклад, перед/після хірургічних втручань. При призначенні у таких випадках Диклофенаку проводять моніторинг функції нирок. Після припинення терапії стан пацієнтів зазвичай нормалізується.

Вплив на гематологічні показники.

Препарат Диклофенак рекомендований лише для короткочасного курсу лікування. У разі призначення даного препарату на триваліший період рекомендується (як і для інших НПЗЗ) регулярно контролювати гемограму.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів, тому слід ретельно контролювати стан пацієнтів з порушенням гемостазу.

Диклофенак містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, тяжкою лактазною недостатністю або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Під час лікування препаратом не слід вживати алкоголь.

Призначати диклофенак пацієнтам із значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати із збільшенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати у пацієнтів старше 65 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Зазвичай при прийомі препарату у рекомендованих дозах і при короткочасному курсі лікування впливу на швидкість реакції не спостерігається. Проте пацієнтам, у яких при застосуванні препарату Диклофенак виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, не слід керувати автотранспортом, або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Наступні види взаємодій спостерігалися при застосуванні препарату Диклофенак та/або інших доз та форм диклофенаку.

Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендовано проводити контроль рівня літію в сироватці крові.

Дигоксин. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрації дигоксину у плазмі крові. Рекомендовано проводити контроль рівня дигоксину в сироватці крові.

Сечогінні і антигіпертензивні засоби. Як і для інших НПЗЗ одночасне застосування диклофенаку та сечогінних або антигіпертензивних препаратів (наприклад, бета-адреноблокаторів, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) може призводити до зниження антигіпертензивного ефекту. Тому комбінацію цих препаратів слід застосовувати з обережністю; а пацієнтам, особливо літнього віку, слід періодично контролювати артеріальний тиск. Пацієнти повинні отримувати належні дози рідини, а також слід проводити контроль функції нирок після початку комбінованої терапії, а надалі — регулярно, особливо при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ у зв’язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. Одночасне лікування із застосуванням калійзберігаючих діуретинів може спричинити підвищення рівня калію в сироватці крові, тому рівень калію слід постійно перевіряти.

Інші НПЗЗ і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку з іншими НПЗЗ системної дії або кортикостероїдами може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій з боку ТТ.

Антикоагулянти і антитромботичні засоби призначають з обережністю. Оскільки одночасне застосування з диклофенаком може підвищувати ризик виникнення кровотечі. Хоча клінічні дослідження не вказують на те, що диклофенак впливає на дію антикоагулянтів, є окремі повідомлення про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти. Рекомендований постійний контроль стану таких пацієнтів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Одночасне призначення НПЗЗ системної дії, включаючи диклофенак, та СІССЗ може підвищувати ризик виникнення кровотечі у ТТ.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна призначати одночасно з пероральними антидіабетичними препаратами без впливу на їх клінічний ефект. Проте були окремі повідомлення про гіперглікемію та гіпоглікемію, що потребує коригування дози антидіабетичних препаратів. Рекомендований контроль рівня глюкози в крові протягом комбінованої терапії.

Метотрексат. З обережністю застосовують НПЗЗ не менше, ніж за 24 години перед або після лікування метотрексатом, оскільки концентрації метотрексату у крові можуть зростати і посилювати токсичність.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може підвищувати нефротоксичність циклоспорину внаслідок впливу на ниркові простагландини, тому диклофенак слід застосовувати у дозах нижчих, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Антибіотики хінолінового ряду. Були окремі повідомлення про судоми, виникнення яких могло бути пов’язаним з одночасним застосуванням хінолонів та НПЗЗ.

Потужні інгібітори СYP2C9. З обережністю застосовують одночасне призначення диклофенаку та інгібіторів СYP2C9 (таких як сульфінпіразон і вориконазол), яке може призвести до значного збільшення піку концентрації в плазмі та дії диклофенаку у зв’язку з інгібуванням метаболізму диклофенаку.

Фенітоїн. При використанні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендовано здійснювати моніторинг концентрації в плазмі фенітоїну. Рекомендується у зв’язку з можливим збільшенням впливу фенітоїну.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Диклофенак натрію — активна речовина Диклофенаку, є нестероїдною сполукою з вираженими жарознижувальними, аналгетичними та протизапальними властивостями. Диклофенак натрію як неселективний інгібітор ЦОГ-1 і ЦОГ- 2 порушує метаболізм арахідонової кислоти і гальмує біосинтез простагландинів шляхом пригнічення активності ферменту простагландинсинтетази і таким чином значно зменшує прояв симптомів запалення і підвищену чутливість нервових закінчень до механічних подразнень і дії біологічно активних речовин, що утворюються у місці запалення.

При ревматичних захворюваннях протизапальна й аналгетична дія Диклофенаку призводить до зменшення вираженості болю (як у спокої, так і при русі), вранішньої скутості, припухлості суглобів і, тим самим, до поліпшення функціонального стану пацієнта.

При травмах та у посттравматичний період, диклофенак зменшує біль та запальний набряк.

Фармакокінетика.

Диклофенак швидко і повністю абсорбується із кишковорозчинних таблеток. Після одноразового внутрішнього прийому Диклофенаку у дозі 50 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається приблизно через 2–3 години та становить 1,5 мкг/мл. Концентрація речовини у плазмі крові лінійно пропорційна дозі. Не спостерігалося ніяких змін у фармакокінетиці диклофенаку при багаторазовій дозі; препарат не акумулюється якщо хворий дотримується рекомендованого інтервалу між прийомами.

Біодоступність диклофенаку становить 50%. Зв’язування з білками крові становить 95–98% (переважно з альбуміном). Диклофенак проникає до синовіальної рідини де максимальна концентрація досягається на 2–4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3–6 годин (концентрація активної субстанції у синовіальній рідині через 4–6 годин після застосування препарату є вищою, ніж у плазмі крові і лишається вищою на протязі наступних 12 годин).

50% активної субстації метаболізується шляхом «першого проходження» через печінку. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) після перорального прийому становить приблизно половину від площі у випадку парентерального введення такої ж дози. Метаболізм диклофенаку відбувається переважно за рахунок разового гідроксилювання та кон’югації з глюкороновою кислотою. Система Р450 CYP2С9 ферменту також приймає участь у метаболізмі препарату. Фармакологічна активність метаболітів є нижчою, ніж у диклофенаку.

Системний кліренс диклофенаку становить 260 мл/хв. Період напіввиведення з плазми крові становить 1–2 години. 60% отриманої дози виводиться у формі метаболітів через нирки; менш ніж 1% виводиться у незмінному вигляді; решта дози виводиться в формі метаболітів з жовчю.

У хворих із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв.) збільшується питома вага виведення метаболітів з жовчю, тому підвищення їх концентрації у крові не спостерігається.

В осіб літнього віку та у пацієнтів з хронічними гепатитом і компенсованим цирозом печінки суттєвих змін фармакокінетики диклофенаку не спостерігалося.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки оранжевого кольору у кишковорозчинній оболонці.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток в блістері; по 1 або по 2 або по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»).

Місцезнаходження

Ділянка № 218–219, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Еріа, Панолі 394 116, Гуджарат, Індія.</p

Дата додавання: 17.07.2018 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій