НІТРО (NITRO)

діюча речовина: 1 мл містить нітрогліцерину 5 мг;

допоміжні речовини: етанол 96%, пропіленгліколь, вода для ін'єкцій.

Концентрат для інфузій.

Периферичні вазодилататори, які застосовують в кардіології. Органічні нітрати.
Код АТС С01D А02.

Сильний та тривалий біль ішемічного генезу в ділянці серця, асоційований з інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією.

Недостатність насосної функції серця і набряк легень, асоційований з гострим інфарктом міокарда.

Гіпертензія, пов'язана з операцією на відкритому серці та іншими хірургічними втручаннями.

Забезпечення контрольованої гіпотензії під час хірургічних втручань.

Підвищена чутливість до нітрогліцерину та інших нітросполук; гіповолемія; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск <90 мм рт. ст.); гострий інфаркт міокарда з локалізацією у правому шлуночку; підвищений внутрішньочерепний тиск (внаслідок травми голови чи крововиливу в мозок); тампонада серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; констриктивний перикардит, закритокутова глаукома, токсичний набряк легень; анемія; гостра судинна недостатність (шок, судинний колапс).

Силденафіл. Одночасне застосування інгібітора фосфодіестерази типу 5 силденафілу, оскільки силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів (перерва між прийомами повинна становити не менше 48 год).

Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від клінічної відповіді та систолічного артеріального тиску.

Звичайно застосовують інфузійний розчин, що містить 100 мкг/мл нітрогліцерину. Такий розчин готується шляхом розведення 5 ампул Нітро, концентрату для інфузій (= 50 мг нітрогліцерину) в 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду, 5% розчину глюкози або ізотонічного глюкозо-сольового розчину для отримання концентрації розчину 100 мкг/мл. Можна застосовувати більші концентрації, але не більше 400 мкг/мл.

Системи для інфузій повинні бути виготовлені з поліетилену (PE), поліпропілену (PP),
політетрафторетилену (PTFE) чи скла. Нітрогліцерин абсорбується матеріалами, виготовленими з полівінілхлориду (PVC) та поліуретану (PU), що вимагає підвищення його дози.

При внутрішньовенному введенні нітрогліцерину спостерігаються виражений гемодинамічний ефект. Тому препарат застосовується тільки в умовах стаціонару і вимагає постійного контролю функції серцево-судинної системи. Систолічний тиск крові не повинен знижуватися більш ніж на 10–15 мм ртутного стовпчика у нормотензивних пацієнтів, не більше ніж на 5 мм ртутного стовпчика у хворих на артеріальну гіпотензію або схильних до неї, частота пульсу не повинна підвищуватися більш ніж на 5 уд/хв, якщо в цей же час чітко поліпшується клінічна картина.

Симптоми: артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття жару, гіперемія, головний біль, прискорене серцебиття, синкопе. Підвищення внутрішньочерепного тиску, що може привести до сплутання свідомості та неврологічних розладів. Передозування протягом декількох годин може спричинити інтоксикацію етанолом.

Лікування: надмірну артеріальну гіпотензію можна усунути шляхом зниження швидкості інфузії препарату чи припинення його введення. При тяжкій гіпотензії хворого слід покласти в горизонтальне положення з опущеним головним кінцем ліжка. При гіпотензії, асоційованій з брадикардією, показане застосування атропіну і допаміну. Гіпоксія, спричинена метгемоглобінемією, може спричинити ціаноз, метаболічний ацидоз, кому, судоми, судинний колапс. При метгемоглобінемії внутрішньовенно вводять розчин метиленового синього (1–2 мг/кг маси тіла).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Інформація про застосування препарату в період вагітності обмежена, тому його не рекомендується застосовувати вагітним. Побічні реакції, які спостерігаються у немовляти, якого годує жінка, що лікується препаратом, малоймовірні та слабо виражені. На період лікування годування груддю слід припинити. У випадку необхідності застосування препарату за життєвими показаннями слід співставити співвідношення користь/ризик.

Діти. Досвід застосування у дітей обмежений.

При призначенні препарату особливу увагу слід приділяти пацієнтам з анемією, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, аортальним або мітральним стенозом, “легеневим” серцем, тяжкими порушеннями функції нирок або печінки, гіпотиреозом, порушенням харчування або гіпотермією.

Нітро, концентрат для інфузій, містить в якості допоміжної речовини 345 мг/мл етанолу. При максимальній швидкості інфузії нітрогліцерину (400 мкг/хв) надходження етанолу становить приблизно 1,7 г/год, що в 3–5 разів перевищує швидкість його елімінації у здорових дорослих людей. Нітро, концентрат для інфузій, слід застосовувати для лікування дітей, вагітних жінок і пацієнтів, хворих на епілепсію та з порушенням функції печінки тільки за життєвими показаннями. У цих випадках повинна застосовуватись максимально низька доза.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат застосовують в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з морфіном та іншими вазодилататорами, інгібіторами АПФ, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами, діуретиками, іншими гіпотензивними, нейролептичними засобами та трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, віагрою (силденафілом) та іншими препаратами-інгібіторами

фосфодіестерази 5 типу, опіоїдними аналгетиками, етанолом та етанолвмісними препаратами підсилюється гіпотензивна дія нітрогліцерину; з бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами АПФ спостерігається посилення, а з симпатоміметиками
(норадреналін, мезатон) — пригнічення антиангінальної дії. Поєднання з дигідроерготаміном може призвести до підвищення біодоступності останнього, збільшуючи ризик дигідроерготамін-індукованого коронарного спазму. Застосування нітрогліцерину на фоні хінідину або новокаїнаміду може викликати ортостатичний колапс. При застосуванні з гепарином можливе зниження антикоагулянтної дії. Атропін та інші препарати, що мають
М-холіноблокуючу дію (етазицин, етмозин), можуть знизити ефект нітрогліцерину, у результаті зниження секреції та біозасвоєності препарату. Фенобарбітал активує метаболізм нітратів в печінці, донатори сульфідрильних груп (каптоприл, ацетилцистеїн, унітіол) відновлюють знижену чутливість до препарату.

Фармакодинаміка. Нітрогліцерин — антиангінальний препарат групи периферичних вазодилататорів з переважною дією на венозні судини. Механізм дії пов'язаний з вивільненням активної речовини оксиду азоту (NO) у гладкій мускулатурі судин. Оксид азоту спричиняє активацію гуанілатциклази й підвищує рівень цГМФ, що призводить до розслаблення гладком'язових клітин у стінках судин. Під впливом нітрогліцерину артеріоли і прекапілярні сфінктери розслаблюються меншою мірою, ніж великі артерії і вени.

Антиангінальна дія нітрогліцерину пов'язана головним чином зі зменшенням потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення вен і зменшення припливу крові до правого передсердя) та постнавантаження (зменшення загального периферичного опору судин). Сприяє розподілу коронарного кровообігу в ішемізованих ділянках міокарда. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих на ІХС, стенокардію. При серцевій недостатності сприяє розвантаженню міокарда головним чином за рахунок зменшення переднавантаження. Знижує тиск у малому колі кровообігу.

Фармакокінетика. Ефект спостерігається через 1–2 хв від початку інфузії гліцерилтринітрату і триває 3–5 хв.

Об'єм розподілу гліцерилтринітрату — 3,3±1,2 л/кг. При концентрації в сироватці
50–500 мкг/л 60% нітрогліцерину зв'язується з протеїнами плазми.

Метаболізм нітрогліцерину здійснюється переважно в печінці під впливом глутатіонзалежної редуктази. Крім того, в сироватці проходить спонтанний гідроліз і неорганічне розщеплювання нітрогліцерину. Метаболіти переважно водорозчинні, частково чи повністю звільнені від азоту, надалі метаболізуються до глюкуронідів та екскретуються із сечею або жовчю. Ентерогепатична рециркуляція не спостерігається.

Фармакокінетика нітрогліцерину складна та залежить від індивідуальних особливостей пацієнтів. Коливання зумовлені, наприклад, первинним метаболізмом при проходженні через печінку, великим об'ємом розподілу, концентрацією в стінках судин, значною різницею концентрацій в артеріях і венах, гідролізу в сироватці та непостійній концентрації в плазмі. Плазматичний кліренс нітрогліцерину при тривалій інфузії становить 230±9 мл/хв/кг.

Зберігати при температурі 15–25 °C в недоступному для дітей місці.

Розчин повинен бути використаний відразу після розведення!

По 2 мл в ампулі, по 5 ампул у картонній коробці.

За рецептом.

Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.

Оріонінтіе 1, 02200 Еспоо, Фінляндія/Orionintie 1, 02200 Espoo, Finland.