Левофлоцин (Levoflocin)

Левофлоксацин - 500 мг

фармакодинаміка. Лікарський засіб має широкий спектр антимікробної дії. Швидкий бактерицидний ефект забезпечується через пригнічення левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, що належить до ІІ типу топоізомераз. У результаті порушується об’ємна структура ДНК бактерій і блокується їх поділ.
Спектр активності левофлоксацину включає нижченаведені мікроорганізми.
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus haemolyticus methi-S, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni–I/S/R, Streptococcus pyogenes.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis b+/b-, Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus.
Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H. pylori.
До дії препарату непостійно чутливі:
– грампозитивні аероби: Stphylococcus haemolyticus methi-R;
– грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia;
– анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris, Clostridium difficile.
До дії препарату резистентні:
– грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi–R.
Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.
Види, які можуть набувати резистентності
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метициліночутливі, коагулазонегативні Staphylococcus spp.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.
Анаероби: Bacteroides fragilis.
Природно резистентні штами
Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.
Механізм розвитку резистентності. Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типах топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa) і механізми відтоку, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.
Виявлена перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Межові концентрації антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму). EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) левофлоксацину для визначення чутливості опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів.
Таблиця 1
Клінічно визначені EUCAST MIК левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01)

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід звернутися за експертною консультацією, коли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, залишається під питанням.
Фармакокінетика
Всмоктування. Левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується у травному тракті з C_max у плазмі крові, що досягається через 1–2 год після прийому.
Абсолютна біодоступність — майже 100%. Підлягає лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50–600 мг. Прийом їжі незначною мірою впливає на всмоктування препарату.
Розподіл. Близько 30–40% левофлоксацину зв’язується з протеїном плазми крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після однократної і повторної дози 500 мг, що вказує на хороший розподіл у тканинах організму.
Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.
Розподіл у слизовій оболонці бронхів і секреті бронхіального епітелію. C_max левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 мг/г та 10,8 мг/мл відповідно.
Розподіл у тканині легень. C_max левофлоксацину в тканині легень при дозі понад 500 мг per os становила близько 11,3 мг/г та досягалася протягом 4–6 год після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі крові.
Розподіл у рідині пухирів. C_max левофлоксацину в рідині пухирів після прийому 500 мг 1 чи 2 рази на добу становила 4 та 6,7 мкг/мл відповідно.
Розподіл у СМР. Левофлоксацин погано проникає у СМР.
Розподіл у тканині передміхурової залози. Після перорального застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині передміхурової залози становили 8,7; 8,2 та 2 мкг/г відповідно через 2; 6 та 24 год; середнє співвідношення концентрації у передміхуровій залозі/плазмі крові — 1,84.
Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8–12 год після одноразового введення дози 150; 300 або 500 мг per os становила 44; 91 та 200 мкг/мл відповідно.
Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметиллевофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється з сечею.
Виведення. Після перорального введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (Т_½ становить 6–8 год). Виділення здійснюється в основному нирками (понад 85% введеної дози). Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після в/в та перорального введення. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50–600 мг.

препарат призначати дорослим для лікування таких інфекцій:
— гострий бактеріальний риносинусит;
— загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт;
— негоспітальна пневмонія;
— ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
— неускладнений цистит.
При вищезазначених інфекціях препарат слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використовувати антибактеріальні препарати, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування даних інфекцій;
— гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечових шляхів;
— хронічний бактеріальний простатит.
Препарат також може застосовуватися для завершення курсу терапії у пацієнтів, у яких відзначене покращення під час початкового лікування левофлоксацином в/в.
Слід звернути увагу на офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

препарат приймати 1 або 2 рази на добу незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Левофлоксацин слід приймати щонайменше за 2 год до або через 2 год після прийому препаратів, що містять солі заліза, антацидів і сукралфату, оскільки останні можуть зменшити всмоктування препарату.
Загальна доза залежить від типу і тяжкості інфекції, а також чутливості можливого збудника до левофлоксацину. Тривалість лікування становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування левофлоксацином протягом 48–72 год після нормалізації температури тіла або підтвердженої мікробіологічними тестами відсутності збудників.
Таблиця 2

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну <50 мл/хв:
Таблиця 3

*Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
**Застосовувати препарат в іншій лікарській формі з нижчим дозуванням.
Дозування для пацієнтів з порушеннями функцій печінки. Корекції дози не потрібно, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виділяється переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.
Діти. Протипоказано застосовувати у дітей, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

препарат протипоказано застосовувати при підвищеній чутливості до левофлоксацину, інших хінолонів або будь-яких компонентів препарату; при епілепсії; пацієнтам зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів; дітям; у період вагітності та годування грудьми.

у дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та нюху).
Частота побічних ефектів, зазначених у таблиці 4, визначалася за допомогою таких критеріїв: дуже часто (≥1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (≥1/10 000), невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
У кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження серйозності.
Таблиця 4

^aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози.
^bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.
Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, — напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

слід уникати застосування препарату у пацієнтів, які мали серйозні побічні реакції в минулому при прийомі хінолонів та фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.
Метицилінорезистентний S. aureus. Метицилінорезистентний золотистий стафілокок резистентний до фторхінолонів, у тому числі й до левофлоксацину, тому левофлоксацин не рекомендується призначати для лікування інфекцій, спричинених метицилінорезистентним золотистим стафілококом, за винятком випадків, коли підтверджена чутливість мікроорганізму до левофлоксацину.
Частим збудником інфекцій сечовивідних шляхів може бути резистентна до левофлоксацину E. coli, що слід взяти до уваги, призначаючи левофлоксацин пацієнтам із захворюваннями сечовивідних шляхів. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.
Левофлоксацин може застосовуватися при лікуванні гострого бактеріального синуситу та загостренні хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були належним чином діагностовані.
Нозокоміальна інфекція внаслідок P. aeruginosa та тяжкі випадки пневмококової пневмонії можуть вимагати комбінованої терапії.
Тривалі, інвалідизуючі й потенційно незворотні серйозні побічні реакції. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька систем організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психічну та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.
Тендиніт та розриви сухожиль. Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям, іноді двобічні, можуть виникати протягом 48 год після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляли, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які одночасно застосовують ГКС. Таким чином, слід уникати одночасного застосування ГКС.
При перших ознаках тендиніту (наприклад болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад іммобілізація). ГКС не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час чи після лікування левофлоксацином, включаючи і кілька тижнів після застосування, може бути ознакою хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити прийом препарату і застосувати відповідну терапію, включаючи специфічну терапію. Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом. Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати судоми. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, також (як і інші хінолони) його слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів зі схильністю до судом та з уже існуючими ураженнями ЦНС, при одночасній терапії з фенбуфеном та подібними НПЗП або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін. У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. У пацієнтів із латентною або виявленою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази застосування хінолонів може призводити до гемолітичних реакцій, тому застосовувати левофлоксацин таким пацієнтам слід з обережністю, контролюючи стан пацієнта щодо можливої появи гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виділяється в основному нирками, дозу левофлоксацину слід коригувати (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку), навіть після першого застосування. У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря.
Тяжкі бульозні реакції. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.
Зміна рівня глюкози у крові. Як і при застосуванні інших хінолонів, можливі зміни глюкози у крові, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію, особливо у хворих на цукровий діабет, які одночасно застосовують пероральні гіпоглікемічні засоби (глібенкламід) або інсулін. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити моніторинг рівня глюкози у крові.
Реакції фоточутливості. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки фоточутливості. З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, рекомендовано уникати сильного сонячного або штучного ультрафіолетового опромінювання (ультрафіолетові лампи, солярій) під час прийому або протягом 48 год після припинення застосування препарату.
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Через можливе підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення) та/або виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином) слід спостерігати за коагуляційними тестами, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому разової дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають такі реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. Слід дотримуватися обережності, призначаючи лікарський засіб пацієнтам із психічними розладами чи пацієнтам із психотичними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу Q–T. Слід дотримуватися обережності при призначенні левофлоксацину пацієнтам з факторами ризику пролонгації інтервалу Q–T, наприклад пацієнтам із вродженим подовженим інтервалом Q–T, при одночасному застосуванні препаратів, які подовжують інтервал Q–T (клас ІА та ІІІ антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби); особам літнього віку; хворим з некоригованим дисбалансом електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія); пацієнтам з хворобами серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Аневризма аорти та розшарування аорти. У ході епідеміологічних досліджень було встановлено, що при застосуванні фторхінолонів у пацієнтів зростає ризик аневризми аорти та розшарування аорти. Зокрема, це стосується осіб похилого віку.
Тому пацієнтам, які мають обтяжений аневризмою аорти сімейний анамнез, пацієнтам із раніше діагностованими аневризмою аорти та/або розшаруванням аорти, а також пацієнтам, яка мають фактори ризику або стани, що сприяють розвитку аневризми аорти та/або розшарування аорти (наприклад синдром Марфана, судинний синдром Елерса — Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертензія, атеросклероз), фторхінолони слід призначати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та можливостей застосування інших варіантів лікування.
При появі раптового болю в животі, грудній клітці або у спині у період застосування препарату пацієнтам слід терміново звернутися до лікаря.
Периферична нейропатія. У пацієнтів, які отримували хінолони або фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної нейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно незворотного стану.
Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при застосуванні левофлоксацину, переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом. Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.
Міастенія. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність застосовування підтримки дихання у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати у пацієнтів з міастенією гравіс в анамнезі.
Розлади зору. Якщо виявлено порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога.
Суперінфекція. При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.
Лабораторні дослідження. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, і тому може відзначатися хибно негативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Кількість досліджень застосування левофлоксацину у період вагітності обмежена. Дослідження на тваринах не вказують на репродуктивну токсичність. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини та з огляду на експериментальні дані, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Годування грудьми. Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують грудьми. Недостатньо інформації про екскрецію левофлоксацину у грудне молоко, хоча інші фторхінолони проникають у грудне молоко. Через відсутність досліджень дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують грудьми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Фертильність. Левофлоксацин не спричиняє погіршення фертильності або репродуктивної функції у тварин.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Такі небажані побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, сонливість, розлади зору і слуху, порушують здатність концентрувати увагу і швидко реагувати, тому препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які керують транспортними засобами або працюють з механізмами, що вимагають підвищеної уваги.

вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин
Солі заліза, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину суттєво зменшується при одночасному прийомі з антацидами, що містять магній та алюміній, а також з препаратами, що містять солі заліза або з диданозином (диданозин у буферній таблетці з алюмінієм або магнієм). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, що містять цинк, призводить до зниження їх всмоктування.
Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магніє- або алюмінієвмісні антациди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами), протягом 2 год до або після прийому препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Солі кальцію мінімально впливають на всмоктування левофлоксацину.
Сукральфат. Біодоступність левофлоксацину значно знижується при одночасному застосуванні з сукральфатом. Якщо пацієнту необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, проміжок часу між прийомом цих препаратів має становити не менше 2 год.
Теофілін, фенбуфен та інші НПЗП. Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну (субстрат CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP 1A2. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид та циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.
Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24%, пробенециду — на 34%, оскільки обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.
Інше. На фармакокінетику левофлоксацину не чинили клінічно значущого впливу при одночасному застосуванні такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.
Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби
Циклоспорин. Т_½ циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення) та/або кровотечі, що можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q–T. Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби).
Інше. Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP 1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP 1A2.
Інші форми взаємодії
Прийом їжі. Не виявлено клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі.
Не рекомендується при застосуванні левофлоксацину вживати алкоголь.

симптоми. Найважливіші передбачувані симптоми передозування левофлоксацину стосуються ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості, судомні напади, галюцинації, тремор); подовження інтервалу Q–T, а також реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок.
Лікування. У випадках передозування необхідно здійснювати ретельний нагляд за станом пацієнта, включаючи ЕКГ. Лікування — симптоматичне. У випадках очевидного передозування слід призначати промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка слід застосовувати антацидні засоби. Відсутній специфічний антидот. Гемодіаліз, включаючи перитонеальний діаліз, неефективний. Немає жодних специфічних антидотів.

при температурі не вище 25 °С.