ЛЮДІОМІЛ®

Новартіс Фарма

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

табл. в/о 25 мг, №  30

Мапротилін 25 мг

Допоміжні речовини: аерогель кремнію, кальцію фосфат, лактоза, магнію стеарат, кислота стеаринова, гідроксипропілметилцелюлоза, заліза оксид жовтий, полісорбат 80, титану діокис, тальк, крохмаль пшеничний, заліза оксид червоний (е 172).

За рецептомA

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛЮДІОМІЛ®

(Ludiomil®)

Склад

діюча речовина: maprotiline;

1 таблетка містить 25 мг мапротиліну гідрохлориду;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний; кальцію фосфат; лактози моногідрат; магнію стеарат; кислота стеаринова; крохмаль кукурудзяний; гідроксипропілметилцелюлоза; заліза оксид жовтий (Е 172); полісорбат 80; титану діоксид (Е 171); тальк; заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів.

Код АТС N06A A21.

Клінічні характеристики

Показання

Депресії:

  • ендогенні та інволюційні;
  • психогенні, реактивні і невротичні, депресії виснаження;
  • соматогенні;
  • приховані депресії;
  • менопаузна (клімактерична) депресія.

Інші депресивні порушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, стан апатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичного характеру у пацієнтів з депресією і/або за наявності тривожності.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до мапротиліну або будь-яких інших компонентів препарату, перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів.
  • Захворювання, що супроводжуються судомним синдромом або зниженим порогом судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології, алкоголізм).
  • Гостра стадія інфаркту міокарда та порушення внутрішньосерцевої провідності.
  • Виражені порушення функції печінки та нирок.
  • Закритокутова глаукома.
  • Затримка відтоку сечі (наприклад, при захворюваннях передміхурової залози).
  • Одночасне лікування інгібіторами МАО.
  • Гостре отруєння алкоголем, снодійними або психотропними засобами.

Спосіб застосування та дози

Під час лікування хворий повинен перебувати під медичним наглядом. Режим дозування слід підбирати індивідуально, змінювати у зв’язку зі змінами стану хворого та його реакції на препарат. Наприклад, можна збільшити дозу ввечері, одночасно знизивши денну дозу, або призначити цілу добову дозу посеред дня за один прийом.

Після того, як буде відзначено істотне зменшення вираженості симптомів, можна зменшити дозу препарату. Однак, якщо при цьому знов буде спостерігатися погіршення стану хворого, дозу препарату потрібно збільшити до первинного рівня.

Мета лікування — досягнення терапевтичного ефекту при застосуванні найменшої ефективної дози препарату. Це особливо важливо для підлітків та пацієнтів похилого віку, для яких порівняно з пацієнтами інших вікових груп характерна нестабільність вегетативної нервової системи і більш виражена реакція на препарат.

Таблетки Людіомілу слід ковтати цілими і запивати достатньою кількістю рідини.

Рекомендована добова доза — 75–150 мг. В залежності від тяжкості симптомів, відповіді на лікування, сприйнятливості, початкова добова доза може бути 25 мг (від 1 до 3 разів на добу), або 75 мг (1 раз на добу), потім поступово доводимо до ефективної дози.

Не можна перевищувати добову дозу, що становить 150 мг.

Депресії помірного та середнього ступеня вираженості (особливо в амбулаторних пацієнтів). Людіоміл застосовується в дозі 25 мг 1–3 рази на добу або 25–75 мг 1 раз на добу залежно від вираженості симптомів та реакції пацієнта на лікування.

Виражені депресії (особливо у стаціонарних хворих). Людіоміл застосовується у дозі 25 мг

3 рази на добу або 75 мг 1 раз на добу. При необхідності добова доза Людіомілу може бути підвищена до максимальної величини — 150 мг; ця доза може застосовуватися в один чи декілька прийомів залежно від чутливості та реакції пацієнта.

Інші депресивні порушення настрою. Рекомендована початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. При необхідності добову дозу Людіомілу можна поступово збільшувати до 25 мг 3 рази на добу або 75 мг 1 раз на добу, залежно від сприйнятливості та реакції пацієнта на лікування

Пацієнти літнього віку. Зазвичай рекомендується застосовувати невеликі дози Людіомілу. Початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. При необхідності, залежно від сприйнятливості хворого та досягнутого ефекту, добову дозу препарату можна поступово збільшувати до 75 мг (по 25 мг 3 рази на добу або 75 мг 1 раз на добу).

Побічні реакції

Побічні дії, зазвичай, слабовиражені і скороминущі, зникають після припинення застосування препарату або зниження його дози. Вони не обов’язково пов’язані з рівнем препарату в крові або його дозою. Часто буває важко відрізнити побічні дії препарату від реакцій, що спостерігаються при депресії, такі як загальна слабкість, порушення сну, відчуття тривоги, запор, сухість у роті. Людіоміл необхідно припинити приймати у випадку розвитку серйозних побічних явищ, наприклад, з боку нервової системи або психічної сфери.

Особи похилого віку особливо чутливі до антихолінергічних ефектів Людіомілу, а також до його впливу на нервову, серцево-судинну системи та психічну сферу. У хворих похилого віку здатність метаболізувати та виводити лікарські засоби може бути знижена, внаслідок чого підвищується ризик збільшення рівнів препарату в крові при застосуванні майже терапевтичних доз.

При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,<1/10); нечасто (≥1/1000<1/100); рідко (≥1/10000<1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки.

Психічні порушення: часто — збудження, неспокій, ажитація, відчуття тревоги, манія, гипоманія, порушення лібідо, агресивність, порушення сну, безсоння, кошмари, депресія;

рідко — делірій, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів літнього віку), нервозність; дуже рідко — активація симптомів психозу, деперсоналізація, підвищений ризик розвітку суїцидальної поведінки, суїцидальної мотивації, суїциду у молодих людей, віком до 25 років на початку лікування антидепресантами.

Порушення метаболізму та трофіки: часто — збільшений апетит.

Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, легке запаморочення, головний біль, тремор, міоклонус; часто — седація, погіршення пам’яті, порушення уваги, дизартрія, парестезії; рідко — судоми, атаксія, акатизія; дуже рідко — дискінезії, розлад координації рухів, втрата свідомості,синкопе, дисгезія.

Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття; рідко — аритмія; дуже рідко — порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, блокада ніжок пучка Гіса, зміни інтервалу PQ), подовження інтервалу QT, поліморфна шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, мерехтіння.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто — сухість у роті; часто — нудота, блювання, абдомінальні порушення, запор; рідко — діарея, дуже рідко — стоматит, зниження апетиту.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — алергічний дерматит, висипання, кропив’янка, фоточутливість, гіпергідроз; дуже рідко — свербіж, шкірний васкуліт, алопеція, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Гепатобіліарні порушення: дуже рідко — гепатит (з жовтяницею або без неї).

Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко — синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Респіраторні, торакальні і медіастинальні порушення: дуже рідко — алергічний альвеоліт з еозинофілією або без неї, бронхоспазм, інтерстиціальні захворювання легень, гіперемія носа.

Порушення з боку крові і лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто — єректильна дисфункція; дуже рідко — гіпертрофія молочних залоз, галакторея.

Судинні порушення: часто — припливи, поступальна гіпотонія, дуже рідко — пурпура.

Порушення з боку скелетно-м’ язової системи, сполучної тканини та кісток: часто — м ‘язова слабкість.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: часто — порушення сечовипускання; дуже рідко — затримка сечі.

Порушення з боку органів чуття: часто — порушення акомодації, помутніння зору; дуже рідко — шум у вухах, розвиток глаукоми.

Інфекції та інвазії: дуже рідко — карієс зубів.

Загальні порушення та порушення у місці введення: дуже часто — втомлюваність;

часто — гіпертермія; дуже рідко — набряк (місцевий або генералізований).

Обстеження: часто збільшення ваги тіла, відхилення у електрокардіограмі (наприклад, зміни зубця ST і T); рідко — збільшення кров'яного тиску, порушення показників функціональних проб печінки; дуже рідко — порушення на електроенцефалограмі.

Пошкодження, отруєння, процедурні ускладнення: дуже рідкопадіння.

Нижчезазначені симптоми іноді виникають після термінової відміни або швидкого зниження дози препарату: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, збудження, відчуття тривоги, посилення депресії або депресивних порушень настрою, які вимагали лікування. Поява цих симптомів не вказує на наявність медикаментозної залежності.

Передозування

При передозуванні Людіомілу розвиваються такі ж симптоми та скарги, що й при передозуванні трициклічних антидепресантів. Основними ускладненнями є порушення з боку діяльності серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести до летального кінця незалежно від дози.

Симптоми, звичайно, проявляються в межах 4 годин після застосування і досягають максимальної величини через 24 години. Внаслідок повільного всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення гепатоентеральної рециркуляції мапротиліну ризик для життя пацієнта зберігається протягом 4–6 днів.

Можливі такі симптоми:

З боку ЦНС: сонливість, ступор, кома, атаксія, неспокій, збудливість, посилення рефлексів, ригідність м’язів, хореоатетозні рухи, судоми.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія, аритмії, порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність, дуже рідко — зупинка серця.

Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, пропасниця, мідріаз, пітливість, олігурія, анурія.

Лікування. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне та підтримуюче. Пацієнти, у яких відзначаються ознаки передозування Людіомілу, особливо діти, повинні бути госпіталізовані і перебувати під пильним медичним спостереженням не менше

72 годин.

Необхідно якнайшвидше провести промивання шлунка або, якщо пацієнт у свідомості, викликати блювання. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід провести інтубацію трахеї; блювання у цьому випадку викликати заборонено. Вказані заходи рекомендовано проводити, якщо від початку передозування пройшло не більше 12 годин, оскільки антихолінергічна дія препарату може сповільнити його всмоктування. Для сповільнення всмоктування мапротиліну можна застосовувати активоване вугілля.

Лікування полягає в сучасних методах інтенсивної терапії з постійним моніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові. При необхідності застосовують протисудомну терапію, штучну вентиляцію легенів та інші методи реанімації. З моменту появи інформації про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судомні напади, застосовувати його у випадках передозування Людіомілу не рекомендовано. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні, оскільки концентрації мапротиліну в плазмі крові незначні.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

У дослідженнях на тваринах було виявлено, що Людіоміл не має тератогенної або мутагенної дії, не призводить до фертильності або уражень плоду. Однак безпека застосування препарату для лікування жінок у період вагітності поки що не встановлена. Відомі окремі повідомлення про можливий взаємозв’язок між побічними діями на плід людини і застосуванням Людіомілу. Людіоміл не слід призначати у період вагітності, за винятком тих випадків, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує ризик для плода.

З метою запобігання розвитку у новонародженого таких симптомів, як задишка, летаргія, збудження, тахікардія, гіпотензія, судоми, гіпотермія, Людіоміл слід відмінити хоча б за

7 тижнів до очікуваного дня пологів (за умови, що це дозволяє стан пацієнтки).

Мапротилін проникає у грудне молоко. Після прийому Людіомілу в добовій дозі 150 мг протягом 5 днів концентрація мапротиліну в грудному молоці перевищує концентрацію в плазмі крові в 1,3–1,5 разу. Хоча в опублікованих повідомленнях вказується, що Людіоміл не призводить до розвитку побічних явищ у новонароджених, у період годування груддю слід відмінити або прийом препарату, або годування груддю.

Діти.

У дітей не проводили досліджень щодо безпечності та ефективності Людіомілу, тому застосовувати його в цій віковій категорії не рекомендується.

Особливості застосування

Є окремі повідомлення про розвиток судом при застосуванні терапевтичних доз Людіомілу у хворих, які не мали вказівок в анамнезі на судоми. Іноді в цих випадках мали місце фактори (наприклад, одночасне застосування лікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності), дія яких може призводити до розвитку судом. Ризик розвитку судом може підвищуватися при одночасному застосуванні фенотіазинових похідних, при раптовій відміні одночасного застосування бензодіазепінів або у випадку швидкого підвищення дози Людіомілу більше, ніж звичайна рекомендована доза. Хоча чіткого причинного зв’язку виявлено не було, однак очевидно, що ризик появи судом може зменшуватися при дотриманні таких рекомендацій: розпочинати лікування Людіомілом необхідно з невеликої дози; зберігати початкову дозу незмінною протягом 2 тижнів із наступним повільним підвищенням дози, невеликими «кроками»; для тривалого підтримуючого лікування застосовувати мінімальну ефективну дозу; уникати одночасного застосування лікарських засобів, які знижують поріг судомної готовності (наприклад, фенотіазинів) або, якщо такі засоби все ж таки застосовуються, з великою обережністю змінювати їх дози; уникати швидкої відміни одночасного застосування бензодіазепінів.

Є повідомлення про те, що трициклічні та тетрациклічні антидепресанти можуть викликати аритмії, синусову тахікардію та сповільнення внутрішньосерцевої провідності. У зв’язку з цим необхідно з обережністю призначати вказані препарати хворим похилого віку та пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями, у тому числі з інфарктом міокарда в анамнезі, аритміями та/або ішемічною хворобою серця. Цим пацієнтам, особливо при тривалому лікуванні антидепресантами, показаний постійний контроль функції серця, у тому числі ЕКГ. Пацієнтам, які схильні до ортостатичної гіпотензії, слід постійно вимірювати артеріальний тиск.

У хворих на шизофренію, які приймали трициклічні антидепресанти, іноді спостерігались загострення психотичної симптоматики. Ризик розвитку такого ускладнення слід враховувати при призначенні Людіомілу. У хворих з циклічними афективними розладами, які приймали трициклічні антидепресанти в період депресивної фази захворювання, мали місце гіпоманіакальні або маніакальні явища. У цих випадках може виникнути необхідність у зниженні дози Людіомілу, майже його відміні, і призначенні антипсихотичного засобу. Електросудомна терапія в період застосування Людіомілу можлива тільки при уважному спостереженні за пацієнтом.

Трициклічні антидепресанти у пацієнтів зі схильністю до медикаментозних (деліріозних) психозів та у пацієнтів літнього віку можуть провокувати їх розвиток, особливо в нічний час. Ці явища, звичайно, зникають самостійно через декілька днів після відміни препарату.

При тяжких депресіях завжди підвищений ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до появи ремісії. Є повідомлення про те, що в окремих випадках застосування антидепресантів може призводити до посилення суїцидальних тенденцій. В одному з досліджень у групі хворих, які отримували профілактичне лікування Людіомілом (монополярна депресія), було виявлено посилення суїцидального типу поведінки. Як встановлено, Людіоміл можна зіставити з іншими антидепресантами за кількістю летальних випадків внаслідок передозування. Тому на всіх стадіях лікування необхідно пильно спостерігати за хворими медичному персоналу та членам родини. Щоб уникнути ризику передозування, лікування слід проводити в мінімальних дозах, які підтримують задовільний стан пацієнта.

Слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують сумісну терапію пероральними гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном. У пацієнтів, хворих на діабет, слід контролювати рівні глюкози в крові на початку та припиненні курсу лікування Людіомілом.

Під час тривалої терапії Людіомілом рекомендується регулярно контролювати показники функції печінки та нирок.

Людіоміл слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на підвищення внутрішньоочного тиску або затримку сечі, особливо при гіпертрофії передміхурової залози.

Людіоміл слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з гіпертиреозом, а також у тих, хто приймає препарати гормонів щитоподібної залози (можливе підвищення частоти побічних дій з боку серця).

Слід уникати раптової відміни або раптового зниження дози Людіомілу, оскільки це може призвести до побічних дій. При тривалому лікуванні антидепресантами можливе підвищення ризику появи карієсу зубів. У зв’язку з цим при тривалій терапії рекомендується постійне обстеження пацієнта стоматологом.

Внаслідок спорідненої антихолінергічної дії мапротиліну та трициклічних антидепресантів можливе зниження сльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини, що може призвести до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носять контактні лінзи.

Трициклічні антидепресанти можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність, особливо у пацієнтів літнього віку, які перебувають у стаціонарі. Тому у випадку появи запору у пацієнта необхідно вжити відповідних заходів.

Існує незначна кількість повідомлень про зміни числа лейкоцитів у периферичній крові під час лікування Людіомілом, тому слід періодично контролювати цей показник та наявність пропасниці і болю в горлі. Дотримання цих рекомендацій особливо актуальне в перші місяці лікування та при тривалій терапії Людіомілом.

Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Людіоміл. Продовження лікування Людіомілом буде безпечнішим порівняно з тими порушеннями, які можуть виникнути внаслідок раптової відміни препарату перед операцією.

Людіоміл, таблетки, містять моногідрат лактози. У пацієнтів з непереносимістю галактози, глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції — цей лікарський засіб не слід застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтів, що приймають Людіоміл, слід попереджати про те, що в них можуть виникнути нечіткість зору, сонливість та інші порушення з боку ЦНС і що в таких випадках їм слід відмовитися від керування автомобілем, роботи з механізмами, а також від занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Пацієнтів слід також попереджати про те, що вживання алкоголю або лікарських засобів, вказаних у розділі „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”, може супроводжуватись посиленням побічних дій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори МАО. Не слід призначати Людіоміл протягом 14 днів після відміни інгібіторів МАО (ризик виражених лікарських взаємодій, що призводить до розвитку гіперпірексії, тремору, генералізованих клонічних судом, делірію; можливий летальний кінець). Цього правила дотримуються і тоді, коли інгібітори МАО призначають після попередньої терапії Людіомілом.

Антигіпертензивні засоби. Людіоміл може знижувати (або майже блокувати) антигіпертензивну дію антиадренергічних засобів, таких як гуанетидин, бетанідин, резерпін, клонідин та альфа-метилдопа. Тому у випадках, коли одночасно із застосуванням Людіомілу необхідне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби іншого типу (наприклад, діуретики, вазодилататори, β-адреноблокатори, які не зазнають вираженої біотрансформації). Крім того, слід мати на увазі, що швидка відміна Людіомілу може призвести до вираженої гіпотензії. У випадку, коли Людіоміл застосовується разом з

β-адреноблокаторами, які характеризуються високою біотрансформацією (наприклад, з пропранололом), може відзначатися підвищення концентрації мапротиліну в плазмі крові. При застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід регулярно вимірювати рівень мапротиліну в плазмі крові і, при необхідності, змінювати дозу Людіомілу.

Симпатоміметичні засоби. Людіоміл може потенціювати серцево-судинні ефекти симпатоміметичних засобів, таких як адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин, у тому числі і в тих випадках, коли вони входять до складу крапель для носа або місцевих анестетиків (наприклад, тих, що застосовуються у стоматології). У цих ситуаціях слід уважно спостерігати за хворими (контроль артеріального тиску, серцевого ритму) та старанно підбирати дози препаратів.

Антихолінергічні засоби. Людіоміл може потенціювати дію лікарських засобів, що мають антихолінергічний вплив (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на зіницю ока, ЦНС, кишечник та сечовий міхур.

Антиаритміки. Не слід призначати Людіоміл у комбінації з антиаритмічними засобами типу хінідину. Антихолінергічна дія хінідину може бути причиною дозозалежного синергізму з Людіомілом.

Одночасне застосування Людіомілу з транквілізаторами може призвести до підвищення концентрації мапротиліну у плазмі крові, зниження порога судомної готовності та розвитку судом. Комбінація препарату з тіоридазином може призводити до розвитку тяжких аритмій.

Лікарські засоби, які активують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати, карбамазепін та пероральні контрацептиви), можуть посилювати метаболізм мапротиліну і, відповідно, знижувати ефективність Людіомілу. Крім того, може відзначатися збільшення концентрацій фенітоїну або карбамазепіну в сироватці крові і прискорення характерних для них побічних дій. У разі таких комбінацій лікарських засобів може буде необхідно переглянути дози препаратів.

Метилфенідат може призводити до підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі крові та посилення їх дії.

Антикоагулянти. Людіоміл може посилювати антикоагулянтну дію кумаринових похідних шляхом інгібування їх метаболізму в печінці. У цих випадках слід пильно контролювати величину протромбінового часу, а при необхідності знижувати дозу антикоагулянту.

Протидіабетичні засоби. Одночасне застосування Людіомілу з похідними сульфонілсечовини або інсуліну може призводити до потенціювання гіпоглікемічної дії. У хворих на цукровий діабет необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові як на початку терапії Людіомілом, так і наприкінці.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Одночасне застосування Людіомілу з флуокситином або флувоксаміном може призвести до значного підвищення рівня мапротиліну в крові і розвитку відповідних побічних дій. Внаслідок великого періоду напіввиведення флуокситину та флувоксаміну ці побічні явища можуть зберігатися тривалий час.

Депресанти ЦНС. Пацієнтів, які приймають Людіоміл, слід попереджувати про те, що їх реакція на алкоголь, барбітурати та інші засоби, що пригнічують ЦНС, може бути вираженішою.

Одночасне застосування Людіомілу з бензодіазепіном може призводити до посилення седативної дії.

Антагоністи Н2-рецепторів. Показано, що циметидин інгібує метаболізм деяких трициклічних антидепресантів, що призводить до підвищення їх концентрації в крові і збільшення частоти побічних реакцій (сухість у роті, порушення зору). Хоча про взаємодію циметидину з Людіомілом не повідомлялося, можливо, у випадку одночасного застосування цих препаратів потрібно буде знизити дозу Людіомілу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Людіоміл є тетрациклічним антидепресантом, проте має багато властивостей, характерних для трициклічних антидепресантів. Він має добре збалансований спектр дії, підвищує настрій, знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість. При прихованій депресії препарат позитивно впливає на симптоми соматичного характеру.

Мапротилін відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічною структурою та фармакологічними властивостями. Він чинить виражену та селективну інгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичними нейронами кори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу на зворотне захоплення серотоніну. Мапротилін має слабо або помірно виражену спорідненість із центральними α1-адренорецепторами, також чинить інгібуючу дію на гістамінові Н1-рецептори, та помірну антихолінергічну дію.

Вважається, що в механізмі дії препарату при його тривалому застосуванні також мають значення зміни функціонального статусу нейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система) та/або нейромедіаторних систем (норадреналін, серотонін, γ-аміномасляна кислота).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після одноразового прийому таблетки, вкритої оболонкою, мапротиліну гідрохлорид повільно, але повністю всмоктується. Середнє значення абсолютної біодоступності становить 66–70%. Після одноразового застосування внутрішньо 50 мг препарату максимальна концентрація в крові становить 48–150 нмоль/л (13–47 нг/мл) і досягається в межах 8 годин.

При повторному застосуванні Людіомілу внутрішньо в дозі 150 мг на добу рівноважна концентрація мапротиліну в крові досягається на наступний тиждень лікування і становить 320–1270 нмоль/л (100–400 нг/мл), незалежно від того, чи застосовується вся добова доза одноразово чи у три прийоми. Величини рівноважної концентрації перебувають у лінійній залежності від дози препарату, але в окремих пацієнтів вони значною мірою варіюють.

Розподіл. Коефіцієнт розподілу мапротиліну між цілісною кров’ю і плазмою становить 1,7. Середнє значення об’єму розподілу становить 23–27 л/кг. Зв’язування мапротиліну з білками плазми становить 88–90%, незалежно від віку пацієнта та характеру хвороби. Концентрація мапротиліну у спинномозковій рідині становить 2–13% від концентрації в сироватці крові.

Метаболізм. Мапротиліну гідрохлорид значною мірою метаболізується, лише 2–4% від прийнятої дози препарату виводиться з сечею у незмінному стані.

Основним метаболітом є фармакологічно активна речовина — диметилове похідне. Декілька гідроксильованих і/або метоксильованих метаболітів мають неістотне значення: вони виводяться з сечею у вигляді кон’югатів.

Виведення. Період напіввиведення мапротиліну становить у середньому 43–45 годин. Величина загального кліренсу варіює від 510 до 570 мл/хв. Після застосування одноразової дози препарату виведення триває в межах 21 дня: 2/3 дози виводиться з сечею (у незмінному стані або у вигляді кон’югатів) і приблизно 1/3 — з калом.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. При застосуванні тієї ж самої дози препарату у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) рівноважні концентрації активної речовини в крові більші, ніж у пацієнтів молодого віку. Період напіввиведення препарату довший, тому добову дозу потрібно зменшувати у два рази. При порушенні функції нирок (значення функції креатиніну 24–37 мл/хв.) період напіввиведення мапротиліну незначною мірою змінюється за умови, що функція печінки нормальна. Виведення метаболітів нирками зменшується, але це компенсується збільшенням виведення з жовчю

Фармацевтичні характеристики

Основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: сiро-оранжевi, круглi, злегка опуклi, вкриті оболонкою таблетки зі скошеними краями, з тисненням «CG» з одного боку і «DP» — з іншого.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Стосовно умов зберігання не існує особливих рекомендацій. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

10 таблеток, вкритих оболонкою, в блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Novartis Urunleri / Новартіс Урунлері.

Місцезнаходження

34912, Kurtkoy, Istanвul, Turkey / 34912, Курткой, Стамбул, Туреччина.

Дата додавання: 24.01.2019 р.

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте першим

Додати свій