Нейромідин^® таблетки (Neiromidinum^® tablets)

Іпідакрин - 20 мг

фармакодинаміка. Нейромідин − це препарат, що має біологічно вигідну комбінацію двох молекулярних ефектів — блокади калієвої проникності мембрани та інгібування холінестерази. При цьому блокада калієвої проникності мембрани відіграє вирішальну роль.
Блокада калієвої проникності мембрани приводить перш за все до продовження реполяризаційної фази потенціалу дії збудженої мембрани і підвищення активності пресинаптичного аксона. Це приводить до збільшення входу іонів кальцію у пресинаптичну терміналь, що, у свою чергу, приводить до збільшення викиду медіатору в пресинаптичну щілину у всіх синапсах. Підвищення концентрації медіатору в синаптичній щілині сприяє сильнішій стимуляції постсинаптичної клітини внаслідок медіатор-рецепторної взаємодії. У холінергічних синапсах інгібування холінестерази стає причиною ще більшого накопичення нейромедіатора в синаптичній щілині і посилення функціональної активності постсинаптичної клітини (скорочення, проведення збудження).
Нейромідин посилює дію ацетилхоліну, адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину на гладкі м’язи.
Нейромідин проявляє такі фармакологічні ефекти:
– стимуляція і відновлення нервово-м’язової передачі;
– відновлення проведення імпульсу у периферичній нервовій системі після її блокади різними агентами (травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів тощо);
– посилення скорочуваності гладком’язових органів;
– специфічно помірно стимулює ЦНС з окремими проявами седативного ефекту;
– покращення пам’яті та здатності до навчання;
– аналгетичний ефект.
Препарат не має тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної і канцерогенної, а також алергічної та імунотоксичної дії, також не впливає на ендокринну систему.
Фармакокінетика. Після прийому препарат швидко всмоктується з травного тракту. C_max активної речовини досягається у плазмі крові через 1 год після прийому. Із крові Нейромідин швидко надходить у тканини, і в стадії стабілізації в сироватці крові виявляється тільки 2% препарату, Т_½ у фазі розподілу — 40 хв, 40–50% активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Нейромідин абсорбується переважно з дванадцятипалої кишки, трохи менше з тонкої і клубової кишок, тільки 3% дози всмоктується у шлунку. Елімінація препарату Нейромідин з організму здійснюється за рахунок поєднання ниркових і позаниркових механізмів (біотрансформація, секреція з жовчю), при цьому переважає секреція із сечею. Тільки 3,7% Нейромідину виділяється з сечею в незміненому вигляді, що свідчить про швидкий метаболізм препарату в організмі.

захворювання периферичної нервової системи (нейропатії, неврити, поліневрити і полінейропатії, мієлополірадикулоневрити), міастенія та міастенічний синдром різної етіології.
Бульбарні паралічі і парези.
Порушення пам’яті різної етіології (хвороба Альцгеймера та інші форми старечого порушення розумової діяльності); при затримці розумового розвитку у дітей.
Відновлювальний період органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.
У комплексній терапії розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи.
Атонія кишечнику.

внутрішньо.
При невритах — по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Курс лікування — від 10–15 днів при гострих невритах до 20–30 днів при хронічних невритах. У разі необхідності курс лікування повторювати 2–3 рази з інтервалом у 2–4 тиж до досягнення максимального ефекту.
При мієлополірадикулоневритах і парезах — по 1 таблетці 2–3 рази на добу протягом 30–40 днів. Курси лікування повторювати багаторазово з перервою 1–2 міс. Курси лікування повторювати до досягнення терапевтичного ефекту.
При міастенії і міастенічних синдромах — по 1–2 таблетці 2–3 рази на добу. При тяжких формах дозу можна підвищити до 200 мг на добу (по 2 таблетки 5 разів на добу через 2–3 год). Лікування курсове, по черзі з класичними антихолінестеразними препаратами.
При розсіяному склерозі і інших формах демієлінізуючих захворювань нервової системи, бульбарному паралічі — по 1 таблетці 3–5 разів на добу протягом 60 днів 2–3 рази на рік.
При хворобі Альцгеймера та інших формах старечого порушення розумової діяльності починати з дози 1–2 таблетки на добу, розподіливши на 2 прийоми, з поступовим підвищенням дози на 2 таблетки на тиждень до 6–10 таблеток на добу (2 таблетки 3–5 разів на добу). Тривалість лікування — від 4 міс до 1 року. Можлива курсова терапія — по 4–5 міс з перервою в 1–2 міс.
При органічних ураженнях ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями, — по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Середній курс лікування — 30 днів. У разі необхідності курс лікування можна повторити.
При атонії кишечнику — від 1 до 3 таблеток на добу, розподіливши дозу на 3 прийоми. Курс лікування становить 1–3 тиж.
Дітям віком від 12 років із затримкою розумового розвитку та захворюваннями периферичної нервової системи. Нейромідин призначати по 1 таблетці (20 мг) 2–3 рази на добу. Курс лікування становить 1–2 міс, залежно від клінічної картини.
Діти. Препарат можна застосовувати у дітей віком від 12 років.

підвищена чутливість до іпідакрину.
Епілепсія.
Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами.
Стенокардія.
Виражена брадикардія.
БА.
Вестибулярні розлади.
Механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.
Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення.

класифікація побічних реакцій: дуже часто (≥10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі випадки; частота невідома (неможливо визначити за доступними даними).
Препарат Нейромідин переноситься добре. Можливі побічні ефекти пов’язані із збудженням М-холінорецепторів.
З боку серця: часто — підсилене серцебиття, брадикардія, біль за грудиною.
З боку нервової системи: нечасто (при прийомі у високих дозах) — запаморочення, головний біль, сонливість, загальна слабкість, м’язові судоми.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — підсилене відділення секрету бронхів, бронхоспазм.
З боку ШКТ: часто — підсилене слиновиділення, нудота; нечасто (при застосуванні у високих дозах) — блювання, рідко — діарея, біль в епігастрії.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома — жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — підсилене потовиділення; нечасто (після прийому високих доз) — можливі алергічні реакції, у тому числі кропив’янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання.
З боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.
Холіноблокатори (атропін тощо) можуть знижувати слиновиділення і брадикардію.
У разі розвитку небажаних побічних дій слід знижувати дозу або короткочасно (на 1–2 дні) переривати застосування лікарського засобу.

з обережністю застосовувати у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, захворюваннями дихальних шляхів, включаючи гострі захворювання дихальних шляхів, захворюваннями серцево-судинної системи, які не пов’язані з коронарними болями, з тиреотоксикозом.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Нейромідин підвищує тонус матки і може спричинити передчасні пологи, тому в період вагітності застосування лікарського засобу протипоказане.
У період годування грудьми застосування препарату протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Нейромідин може проявляти седативну дію, тому слід бути обережними під час керування транспортними засобами.

Нейромідин посилює седативний ефект у комбінації із засобами, які пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти підсилюються при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази і М-холіноміметичними засобами.
У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку холінергічного кризу, якщо Нейромідин застосовують одночасно з холінергічними засобами. Зростає ризик розвитку брадикардії, якщо блокатори β-адренорецепторів застосовувалися до початку лікування препаратом Нейромідин.
Нейромідин можна застосовувати в комбінації з ноотропними препаратами.
Алкоголь підсилює побічні ефекти препарату.
Церебролізин покращує психічну дію Нейромідину.

при тяжкій інтоксикації може розвинутися холінергічний криз.
Симптоми: бронхоспазм, сльозотеча, підсилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перильстатики ШКТ, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмії, зниження АТ, занепокоєння, тривожність, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.
Лікування: симптоматична терапія. Застосування М-холіноблокаторів (атропін, циклодол, метацин).

в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.