Памідол розчин для ін'єкцій 370 мг йоду/мл флакон 100 мл №1

діюча речовина: йопамідол;

1 мл розчину містить йопамідолу 612,4 мг еквівалентно йоду 300 мг або йопамідолу 755,3 мг еквівалентно йоду 370 мг;

допоміжні речовини: трометамін, кальцію-натрію едетат, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин повинен бути прозорою безбарвною або світло-жовтою, злегка в’язкою рідиною, яка не містить сторонніх включень.

Контрастні засоби. Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Код АТХ V08A B04.

Фармакодинаміка.

Йопамідол — це контрастна речовина, яка належить до нового покоління неіонних сполук, розчинність якої обумовлена наявністю гідрофільних замінників у молекулі. В результаті розчин має низьку осмоляльність на противагу іонним сполукам.

Доведено ефективність йопамідолу як рентгеноконтрастної речовини в нейрорадіології, ангіографії, флебографії, артрографії, урографії, церебральній ангіографії та вентрикулографії лівого шлуночка та коронарографії. Його токсичність, особливо кардіотоксичність і токсичність щодо ЦНС, нижчі, ніж у іонних контрастних сполук.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика йопамідолу відповідає відкритій двокамерній фармакокінетичній моделі з елімінацією першого порядку. Йопамідол розподіляється у позаклітинній рідині, але не проникає у клітини. Об’єм розподілу становить до 0,28 л/кг.

Виведення майже повністю відбувається нирками. Менше 1% введеної дози виділяється з калом протягом 72 годин після прийому препарату. Виведення швидке, до половини введеної дози може бути виділене зі сечею протягом перших двох годин після прийому препарату.

Немає жодних доказів наявності біотрансформації.

Зв’язування з білками плазми крові незначне.

Рентгеноконтрастна речовина:

Для дозування 300 мг/мл:

• люмбальної і торако-цервікальної мієлографії;
• церебральної ангіографії;
• периферичної ангіографії;
• флебографії;
• підсилення при комп’ютерній томографії;
• урографії;
• артрографії.

Для дозування 370 мг/мл:

• периферичної артеріографії;
• ангіокардіографії та лівошлуночкової вентрикулографії;
• коронарної артеріографії;
• ретроградної аортографії;
• селективної ниркової артеріографії;
• селективної вісцеральної ангіографії;
• цифрової субтракційної ангіографії;
• урографії.

Підвищена чутливість до діючої речовини йопамідолу та/або йоду чи до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Виражений гіпертиреоз.

Здатність тканини щитовидної залози засвоювати йод після введення йопамідолу знижена протягом 2 — 6 тижнів.

Перевірка працездатності щитовидної залози: використання йодовмісної контрастної речовини може вплинути на тести функції щитовидної залози, які залежать від визначення йоду, такі як зв’язування йоду білками та поглинання радіоактивного йоду. Як наслідок, вони не будуть точно відображати функцію щитовидної залози протягом 16 днів після введення йодовмісного контрасту. Тести функції щитовидної залози, що не залежать від визначення йоду, наприклад визначення рівня Т₃, абсорбованого на смолі, і загального або вільного тироксину (Т₄), не зазнають впливу.

Введення рентгеноконтрастних речовин у хворих на цукровий діабет з нефропатією, що приймають бігуаніди, може прискорити розвиток лактоацидозу.

Щоб запобігти розвитку лактоацидозу у хворих на цукровий діабет, які отримують пероральні антидіабетичні препарати класу бігуанідів, прийом бігуанідів слід припинити за 48 годин до введення контрастної речовини і відновити тільки після перевірки функції нирок та повернення її до початкового рівня перед дослідженням.

Повідомлялося про розвиток артеріального тромбозу внаслідок введення йопамідолу після прийому папаверину.

Пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями та/або артеріальною гіпертензією, які отримують діуретики, інгібітори АПФ та/або бета-блокатори, мають більш високий ризик розвитку небажаних реакцій при введенні йодовмісної контрастної речовини.

У пацієнтів, які отримують бета-блокатори, існує підвищений ризик розвитку більш тяжких анафілактоїдних реакцій.

Введення вазопресорів сильно потенціює неврологічні ефекти внаслідок внутрішньоартеріального введення контрастної речовини.

Повідомлялось про нефротоксичність у пацієнтів з дисфункцією печінки, які отримували пероральні холецистографічні препарати з подальшим внутрішньосудинним введенням контрастної речовини. Таким чином, введення внутрішньосудинних контрастних засобів слід відкласти пацієнтам, які нещодавно отримували холецистографічну контрастну речовину.

Контрастні речовини можуть впливати на показники лабораторного визначення рівня білірубіну, білка або неорганічних речовин (наприклад, заліза, міді, кальцію, фосфату). Не слід проводити кількісне визначення цих речовин у той же день після введення контрастної речовини.

Зафіксовано нетипові небажані реакції, наприклад почервоніння шкіри, гарячку і грипоподібні симптоми, після введення йопамідолу у пацієнтів, які отримували інтерлейкін-2.

Інтратекальне (субарахноїдальне) введення

Необхідно уникати прийому нейролептиків через зниження ними порога судомної готовності. Те ж саме стосується анальгетиків, антиеметиків, антигістамінних та седативних засобів групи фенотіазину. Якщо це можливо, слід припинити прийом таких препаратів принаймні за 48 годин до введення контрастної речовини і відновити їх прийом не раніше ніж через 24 години.

Як і всі інші контрастні речовини, препарат може спричиняти анафілактичні реакції або інші прояви алергії (нудота, блювання, задишка, почервоніння шкіри, кропив’янка, артеріальна гіпотензія). Якщо виявлено схильність до алергії, астми або несприятливих реакцій, коли такі спостерігалися при попередніх обстеженнях, застосовувати препарат слід з особливою обережністю. Вводити його таким пацієнтам можна тільки тоді, коли користь від застосування значно переважає ризик виникнення перелічених ускладнень. При цьому необхідно забезпечити можливість негайного здійснення відповідних реанімаційних заходів.

При проведенні радіографії особливу увагу слід приділяти пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки або серцевого м’яза, тяжкими системними хворобами та мієломатозом. В останньому випадку у пацієнтів у жодному разі не можна допускати дегідратації. Порушення балансу рідини або електролітів слід усувати перед застосуванням препарату.

Особливу увагу необхідно також звертати на пацієнтів із помірно або значно зниженою функцією нирок (що проявляється підвищенням рівня сечовини у крові) або хворих на цукровий діабет. Істотні відхилення показників функції нирок можна мінімізувати шляхом здійснення гідратаційних заходів. Після застосування препарату стан функції нирок у таких пацієнтів необхідно постійно перевіряти.

Пацієнтів із гепаторенальною недостатністю слід обстежувати тільки у разі, якщо таке обстеження є необхідним. Повторні обстеження можна проводити тільки через 5–7 днів.

З особливою обережністю застосовують препарат у випадках, коли він уводиться у правий шлуночок серця або легеневу артерію пацієнта з легеневою гіпертензією. Ангіографія правого шлуночка серця здійснюється лише за абсолютними показаннями.

Пацієнтам, хворим на епілепсію (у тому числі в анамнезі), слід продовжувати застосування відповідних лікарських засобів. У деяких випадках протисудомну терапію доцільно проводити навіть за 48 годин до обстеження.

Застосування препарату може призвести до спотворення результатів досліджень функції щитовидної залози.

Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози ін’єкцію йопамідолу слід проводити дуже обережно. У пацієнтів, які раніше лікувалися від гіпертиреозу, існує ризик рецидиву гіперфункції щитовидної залози (див. розділ «Протипоказання»).

Неіонні контрастні речовини мають in vitro нижчу антикоагулянтну активність, ніж іонні засоби. Тому ангіографію слід проводити дуже обережно. Неіонні контрастні речовини не можна залишати в ін’єкційному шприці у контакті з кров’ю.

Внутрішньосудинні катетери необхідно часто промивати, щоб мінімізувати коагуляцію, яка іноді після застосування препарату призводила до виникнення тяжких тромбоемболічних ускладнень.

Пацієнтам із феохромоцитомою попередньо слід уводити α-адреноблокатори, оскільки внаслідок внутрішньосудинного застосування йопамідолу може виникнути тяжкий гіпертонічний криз.

Внутрішньосудинна ін’єкція йопамідолу пацієнтам із моноклональною гемапатією (множинна мієлома, макроглобулінемічний ретикулолімфоматоз) є потенційно небезпечною.

Щоб зменшити небезпеку порушення функції нирок, перед уведенням йопамідолу пацієнту слід забезпечити інтенсивну гідратацію.

Знизити ризик виникнення небажаних реакцій під час дослідження пацієнтів із дрепаноцитозом можна, здійснивши належну гідратацію організму і застосувавши мінімально необхідний об’єм препарату.

Подібно до всіх йодовмісних контрастних речовин, йопамідол може спричинити тяжкі або летальні реакції. Під час обстеження необхідно забезпечити доступ до вени пацієнта для надання невідкладної допомоги у разі розвитку реакції непереносимості. Поруч необхідно мати реанімаційну апаратуру та відповідні лікарські засоби.

Після завершення обстеження пацієнт повинен протягом щонайменше 30 хвилин залишатися під наглядом лікаря.

Перед процедурою рентгенодіагностики пацієнтів слід регідратувати. Хворим із тяжкими порушеннями функції печінки або міокарда, мієломатозом, діабетом, поліурією або oлігурією, гіперурикемією, немовлятам, пацієнтам літнього віку і хворим з тяжкими системними хворобами регідрація не проводиться. Перед введенням препарату необхідно відкоригувати всі розлади водно-електролітного балансу.

Хворим із порушеннями функції нирок потенційно нефротоксичні лікарські засоби не застосовують до повного виведення контрастного засобу з організму. Введення контрастного засобу відкладається, доки порушена функція нирок не буде відновлена.

За даними досліджень, переносимість підігрітого контрастного засобу є кращою, тому перед введенням рекомендується нагрівати контрастний засіб до температури тіла.

Пацієнти мають перебувати під наглядом щонайменше протягом 1 години після процедури, оскільки більшість побічних реакцій має місце у певний проміжок часу. До відома пацієнта слід довести, що алергічні реакції можуть виникнути протягом кількох днів після процедури, у такому випадку йому слід негайно проконсультуватися у лікаря.

Під час проведення ангіографічних процедур можлива агрегація тромбоцитів, пошкодження чи перфорація стінки судини, через це необхідно зважати на час маніпулювання катетером і тривалість ін’єкції контрастного засобу. Рекомендуються тестові ін’єкції для впевненості у належному розміщенні катетера.

Ангіографію не слід проводити хворим на гомоцистинурію, оскільки вона підвищує ризик виникнення тромбозу та емболії.

У пацієнтів, яким здійснюють периферичну ангіографію, повинна спостерігатися пульсація в артерії, в яку вводиться контрастний засіб. У пацієнтів із хворобою Бюргера або ризиком розвитку інфекції разом із сильною ішемією ангіографію потрібно виконувати з особливою обережністю та при наявності абсолютних показань.

З особливою обережністю слід проводити венографію хворим із підозрою на флебіт, ішемію, місцеві інфекції або з повним венозним тромбозом.

Введення йодовмісного контрастного засобу може загострити симптоми бульбоспінального паралічу.

Діти, у тому числі немовлята

Немовлята (вік <1 року), особливо новонароджені, надзвичайно чутливі до електролітного дисбалансу та гемодинамічних змін. Тому застосовувати препарат слід з особливою обережністю, враховуючи рекомендовані дози препарату, особливості проведення відповідної процедури обстеження та стан пацієнта.

При обстеженні дітей віком до 6 років, у тому числі немовлят, пацієнтам не обмежують споживання рідини перед введенням гіпертонічного розчину контрасту. Крім того, коригують будь-який уже існуючий водний та електролітний дисбаланс.

У дитячій рентгенології введення контрастної речовини у праву камеру серця ціанотичним новонародженим з легеневою гіпертензією і порушенням серцевої функції слід проводити з великою обережністю.

У новонароджених, особливо у недоношених новонароджених, через ризик гіпотиреозу внаслідок перевантаження йодом рекомендується перевірка стану функції щитовидної залози (зазвичай визначення рівня ТТГ і Т4) через 7 — 10 днів та протягом 1 місяця після введення йодовмісної контрастної речовини.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку піддаються особливому ризику побічних реакцій у зв’язку зі зниженням фізіологічних функцій, особливо при використанні високих доз контрастної речовини. У цих пацієнтів більш вірогідні ішемія міокарда, значна аритмія та шлуночкові екстрасистолії, а також вища ймовірність розвитку гострої ниркової недостатності.

Жінки репродуктивного віку

Рентгенологічне обстеження жінок потрібно по можливості проводити під час преовуляторної фази менструального циклу і уникати під час вагітності.

При проведенні будь-якого рентгенологічного обстеження жінкам репродуктивного віку із або без застосуванням контрастної речовини потрібно використовувати захисні засоби від опромінення.

Дотепер не було жодних повідомлень щодо застосування йопамідолу у період вагітності.

Оскільки вагітним взагалі рекомендовано якомога менше зазнавати дії випромінювання, слід ретельно зважити, наскільки корисним буде те чи інше рентгенологічне обстеження з використанням контрастної речовини. Крім радіаційного опромінення плода, при оцінюванні співвідношення користі-ризику використання йодовмісних контрастних засобів слід також враховувати чутливість до йоду щитовидної залози плода.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини виділяються у грудне молоко в невеликих кількостях. Памідол слід призначати жінкам, тільки якщо лікар вважає це необхідним та з урахуванням користі/ризику.

Після застосування препарату слід бути обережними при керуванні автотранспортом і здійсненні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Для внутрішньовенного або внутрішньоартеріального застосування.

Дозування залежить від типу обстеження, віку, маси тіла, серцевої функції, функції нирок і загального стану пацієнта, а також застосовуваної методики. Як і для інших контрастних речовин, дозування повинно бути мінімальним, але достатнім, щоб досягти бажаного результату.

Особливе дозування для пацієнтів літнього віку не потрібне, але слід використовувати найнижчі ефективні дози.

Для дозування 300 мг/мл:

• внутрішньошлуночковий;
• внутрішньоартеріальний;
• внутрішньовенний;
• внутрішньосуглобовий;
• субарахноїдальний (інтратекальний);
• інтрацистернальний.

Таблиця 1

* У разі необхідності повторити; ** відповідно до маси тіла та віку дитини.

Для дозування 370 мг/мл:

• внутрішньоартеріальний;
• внутрішньовенний;
• внутрішньошлуночковий.

Таблиця 2

* У разі необхідності повторити; ** відповідно до маси тіла та віку дитини.

Не застосовувати об’єм більше 250 мл. Об’єм одноразової ін’єкції залежить від судинної ділянки у місці введення.

Препарат застосовують у педіатричній практиці. При цьому необхідно чітко визначити групу дітей з підвищеним ризиком виникнення небажаних реакцій, а саме: які страждають на бронхіальну астму; захворювання серця, що супроводжуються ціанозом шкіри; застійну серцеву недостатність; мають в анамнезі алергічні реакції; рівень креатиніну у плазмі крові яких є вищим за 1,5 мг/дл; діти віком до 12 місяців.

При передозуванні може посилитися побічна дія препарату. За необхідності для виведення йопамідолу з організму може бути використаний гемодіаліз. Лікування передозування спрямоване на підтримку всіх життєво важливих функцій та виведення контрастної речовини зі збереженням доброї гідратації пацієнта.

Внутрішньосудинне

У разі випадкового внутрішньосудинного передозування втрату води та електролітів потрібно компенсувати шляхом відповідної інфузії. Протягом не менше трьох днів слід контролювати функцію нирок.

Використання йодовмісної контрастної речовини може викликати несприятливі побічні реакції, які зазвичай проявляються від легкої до помірної вираженості і мають тимчасовий характер. Однак, як повідомлялося, тяжкі та небезпечні для життя реакції іноді призводять до летального наслідку.

Анафілактична реакція (анафілактоїдні реакції/підвищена чутливість) може проявлятися у вигляді слабко вираженого місцевого або більш поширеного ангіоневротичного набряку, набряку язика, ларингоспазму або набряку гортані, дисфагії, фарингіту та відчуття стискання у горлі, болю в гортані та глотці, кашлю, кон’юнктивіту, риніту, чхання, відчуття жару, підвищення пітливості, слабкості, запаморочення, блідості, задишки, хрипів, бронхоспазму і помірної гіпотензії. Можливі шкірні реакції у вигляді різного типу висипань, поширеної еритеми, поширених пухирців, кропив’янки та свербежу. Ці реакції, які виникають незалежно від застосованої дози та способу введення, можуть бути першими ознаками початкової стадії шоку. Введення контрастної речовини потрібно негайно припинити і у разі необхідності через венозний доступ розпочати специфічне лікування.

Після внутрішньосудинного введення у більшості випадків реакція з’являється протягом декількох хвилин з моменту введення. Однак реакція сповільненого типу, що зазвичай проявляється на шкірі, може проявлятися, в основному, протягом 2 — 3 днів, рідше — протягом 7 днів після введення контрастної речовини.

Після субарахноїдального введення більшість побічних реакцій проявляються із затримкою в кілька годин через повільне всмоктування з місця введення і розподілу по всьому організму. Реакції зазвичай спостерігаються протягом 24 годин після ін’єкції.

Більш серйозні реакції, пов’язані зі серцево-судинною системою, такі як розширення судин з вираженою гіпотензією, тахікардія, задишка, збудження, ціаноз і втрата свідомості, що розвиваються до зупинки дихання та/ або серця, можуть призвести до летального наслідку.

Ці реакції можуть розвиватися швидко і вимагають повної та інтенсивної серцево-легеневої реанімації.

Перші прояви зупинки кровообігу можуть настати як відразу при, так і без початкових респіраторних симптомів або без інших ознак або симптомів, описаних вище.

Внутрішньосудинне введення, дорослі

Побічні реакції класифікуються за класом системи органів і частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥1/100 до ≥1/10), нечасто (від ≥1/1000 до ≥1/100), рідко (від ≥1/10000 до ≥1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними).

Таблиця 3

* Серцеві реакції можуть виникати внаслідок небезпечної процедури коронарної катетеризації, ці ускладнення включають тромбоз та емболію коронарної артерії.

** Як і з іншими йодовмісними контрастними речовинами, в дуже рідкісних випадках шкірно-слизові синдроми, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та мультиформна еритема, були зареєстровані після введення йопамідолу.

*** Можливі біль та набряк у місці ін’єкції. У більшості випадків це відбувається через екстравазацію контрастної речовини. Ці реакції зазвичай тимчасові та проходять без ускладнень. Однак запалення і навіть некроз шкіри були помічені в дуже рідкісних випадках. Повідомлялося про окремі випадки екстравазації, які призвели до розвитку синдрому стискування.

Внутрішньосудинне введення, діти

Частота та серйозність побічних реакцій у дітей схожі з такими у дорослих.

Таблиця 4

Субарахноїдальне введення, дорослі

* Можлива анафілаксія (анафілактоїдні реакції/підвищена чутливість). Сильні анафілактоїдні реакції з порушенням кровообігу та зниженням артеріального тиску, що призводить до непритомності або зупинки серця та шоку, який загрожує життю, трапляються набагато рідше після субарахноїдального введення, ніж після внутрішньосудинного введення.

4 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С, в захищеному від світла та вологи місці.

По 50 мл або по 100 мл розчину для ін’єкцій у скляних флаконах, закупорених бромбутиловими гумовими пробками, обжатими алюмінієвими ковпачками. По 1 флакону разом з інструкцією для медичного застосування поміщають у картонну коробку.

За рецептом.

«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»), Індія/Unique Pharmaceutical Laboratories (a division of J.B. Chemicals & Pharmaceuticals Ltd.), India.

Ділянка № 4, Фаза-ІV, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Естейт, місто Панолі — 394 116, округ Бхарух, Індія/Plot No.4, Phase-IV, G.I.D.C. Industrial Estate, City: Panoli — 394 116, Dist: Bharuch, India.