Різоптан^® (Rizoptan)

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат.

Ризатриптан - 10 мг

фармакодинаміка. Ризатриптан селективно з високою афінністю зв’язується з рецепторами людини 5-HT_1B і 5-HT_1D та має незначний вплив або зовсім не має впливу або фармакологічної дії на 5-HT2-, 5-HT3-, адренергічні α₁-, α₂- або β-, дофамінергічні D₁-, D₂-, гістамінові H_1-, мускаринові або бензодіазепінові рецептори.
Терапевтична активність ризатриптану при лікуванні мігреневого головного болю може бути пояснена його агоністичним впливом на 5-HT_1B- та 5-HT_1D-рецептори екстрацеребральних інтракраніальних кровоносних судин, які, як вважається, розширюються під час нападу, і трійчастих сенсорних нервів, які іннервують їх. Активація 5-HT_1B- та 5-HT_1D-рецепторів може призвести до звуження інтракраніальних кровоносних судин, які викликають біль, та інгібування вивільнення нейропептиду, що веде до зниження запалення чутливих тканин і зменшення передачі центрального тригемінального больового сигналу.
Фармакокінетика
Абсорбція. Після перорального застосування ризатриптан швидко і повністю абсорбується. Середня біодоступність таблеток при пероральному прийомі становить близько 40–45%, а середня C_max в плазмі крові досягаються приблизно через 1–1,5 год (T_max). Пероральний прийом ризатриптану під час сніданку з високим вмістом жирів не впливав на ступінь абсорбції ризатриптану, але абсорбція його була затримана приблизно на 1 год.
Вплив їжі: T_max затримується приблизно на 1 год, якщо таблетки приймають у стані ситості.
Розподіл. Ризатриптан мінімально (14%) зв’язується з протеїнами плазми крові. Об’єм розподілу становить близько 140 л у чоловіків і 110 л у жінок.
Біотрансформація. Первинний шлях метаболізму ризатриптану проходить через окиснювальне дезамінування моноаміноксидазою-A (MAO-A) до метаболіту індолілоцтової кислоти, який не є фармакологічно активним. Утворюється невелика кількість N-монодезметил-ризатриптану, метаболіту, активність якого схожа на активність первинної речовини на рецептори 5-HT_1B/1D, але не виявляє значного впливу на фармакодинамічну активність ризатриптану. Концентрація в плазмі крові N-монодезметил-ризатриптану становить близько 14% від концентрацій первинної речовини, виводиться сполука з такою самою швидкістю. Інші другорядні метаболіти включають N-оксид, 6-гідроксисполуку та сульфатний кон’югат 6-гідроксиметаболіту. Жоден із цих другорядних метаболітів не виявляє фармакологічної активності.
Виведення. Після перорального прийому дози вище діапазону доз 2,5–10 мг AUC збільшується майже пропорційно. У чоловіків і жінок період напіврозпаду ризатриптану в плазмі крові в середньому становить 2–3 год. Кліренс ризатриптану в плазмі становить у середньому близько 1000–1500 мл/хв у чоловіків і близько 900–1100 мл/хв у жінок; близько 20–30% цього становить нирковий кліренс. Після перорального прийому ¹⁴C-міченого ризатриптану близько 80% радіоактивності виводиться із сечею і близько 10% дози — з калом. Це свідчить про те, що метаболіти головним чином виділяються нирками.
Відповідно до пресистемного метаболізму ризатриптану близько 14% пероральної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, тоді як 51% — у вигляді метаболіту індолілоцтової кислоти. Не більше 1% виводиться із сечею у вигляді активного метаболіту N-монодезметилу.
Якщо ризатриптан приймати у максимальних дозах, щоденного накопичування препарату в плазмі крові не відбувається.
Характеристики у різних пацієнтів
Пацієнти з нападом мігрені: напад мігрені не впливає на фармакокінетику ризатриптану.
Стать: у чоловіків площа під кривою ризатриптану (10 мг перорально) була приблизно на 25% меншою, ніж у жінок, C_max — на 11% менше, а T_max був приблизно однаковим. Ця очевидна фармакокінетична різниця не має клінічної значимості.
Пацієнти літнього віку: концентрації ризатриптану в плазмі крові аналогічні таким у молодих пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції печінки (тяжкість печінкової недостатності за Чайлдом — П’ю — 5–6 балів): відомо, що після перорального застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю концентрації ризатриптану в плазмі крові були схожими з його концентраціями у молодих чоловіків і жінок, які брали участь у дослідженні. Значне збільшення площі під кривою (на 50%) і C_max (на 25%) відмічали у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (тяжкість печінкової недостатності за Чайлдом — П’ю — 7 балів). У пацієнтів з тяжкістю печінкової недостатності за Чайлдом — П’ю >7 балів (тяжка печінкова недостатність) фармакокінетика не вивчалася.
Пацієнти з порушенням функції нирок: відомо, що у пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10–60 мл/хв/1,73 м²) AUC ризатриптану не мала суттєвих відмінностей від AUC у здорових пацієнтів. У пацієнтів на гемодіалізі (кліренс креатиніну <10 мл/хв/1,73 м²) площа під кривою ризатриптану була приблизно на 44% більше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. C_max ризатриптану в плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю будь-якого ступеня була така сама, як і у здорових пацієнтів.

невідкладна терапія фази головного болю при нападах мігрені, з аурою або без.

застосовують внутрішньо. Не застосовувати Різоптан з профілактичною метою.
Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи рідиною.
Час абсорбції затримується приблизно на 1 год, якщо приймати препарат у стані ситості.
Рекомендована доза — 10 мг.
Повторний прийом: наступну дозу можна прийняти не раніше ніж через 2 год; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше 2 доз.
– При повторному головному болю протягом наступних 24 год: якщо після полегшення первинного нападу головний біль повертається, можна прийняти ще одну дозу. Необхідно дотримуватися вищевказаних норм дозування.
– За відсутності ефекту: ефективність повторної дози для лікування того самого нападу, коли перша доза не мала ефекту, не перевірялася під час досліджень ризатриптану. Таким чином, якщо після прийому першої дози у пацієнта не виникло терапевтичного ефекту, не можна приймати другу дозу для лікування того самого нападу.
Дослідження ризатриптану показали, що навіть якщо відсутній терапевтичний ефект під час одного нападу, залишається ймовірність виникнення терапевтичного ефекту при наступних нападах.
Деяким пацієнтам потрібно призначати Різоптан у нижчій дозі (5 мг), особливо таким групам пацієнтів:
– пацієнти, які приймають пропранолол. Приймати ризатриптан треба не раніше ніж через 2 год після прийому пропранололу;
– пацієнти з легкою та помірною нирковою недостатністю;
– пацієнти з легкою та помірною печінковою недостатністю.
Між прийомом двох доз проміжок часу повинен становити не менше 2 год; протягом 24-годинного періоду можна прийняти не більше 2 доз.
Пацієнти віком від 65 років. Ефективність і безпека прийому ризатриптану у пацієнтів віком від 65 років не були систематично вивчені.
Діти (віком до 18 років). Ефективність і безпека застосування Різоптан у дітей (віком до 18 років) не були встановлені.

гіперчутливість до ризатриптану або будь-якої допоміжної речовини.
Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO) або застосування протягом 2 тиж з моменту припинення лікування інгібіторами MAO.
Тяжка печінкова або тяжка ниркова недостатність.
Порушення мозкового кровообігу або транзиторна ішемічна атака в анамнезі.
Помірна або тяжка артеріальна гіпертензія, а також нелікована легка артеріальна гіпертензія.
Встановлена хвороба коронарних артерій, у тому числі ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі або зафіксована безсимптомна ішемія), ознаки та симптоми ішемічної хвороби серця або стенокардія Принцметала.
Захворювання периферичних кровоносних судин.
Одночасне застосування ризатриптану й ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (включаючи метисергід) або інших агоністів рецептора 5-HT_1B/1D.

найбільш поширеними побічними ефектами є запаморочення, сонливість і слабкість/втомлюваність. Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (>10%); часто (1–10%); нечасто (0,1–1%); поодинокі (0,01–0,1%); рідко (<0,01%); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
З боку імунної системи: поодинокі — алергічні реакції, анафілаксія/анафілактоїдна реакція.
З боку психіки: часто — безсоння; нечасто — дезорієнтація, дратівливість.
З боку нервової системи: часто — запаморочення, сонливість, парестезія, головний біль, гіпестезія, зниження розумової активності; нечасто — атаксія, тремор, вертиго, дисгевзія/неприємний присмак, непритомність; частота невідома — судоми, серотоніновий синдром.
З боку органа зору: нечасто — нечіткий зір.
З боку серцево-судинної системи: часто — серцебиття, припливи; нечасто — аритмія, тахікардія, зміни на ЕКГ, гіпертензія; поодинокі — порушення мозкового кровообігу (згідно з повідомленнями більшість цих побічних реакцій виникла у пацієнтів з факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), брадикардія; частота невідома — ішемія або інфаркт міокарда (згідно з повідомленнями більшість цих побічних реакцій виникла у пацієнтів із факторами ризику розвитку захворювання коронарних артерій), ішемія периферичних судин.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — дискомфорт у глотці; нечасто — задишка; поодинокі — свистяче дихання.
З боку травного тракту: часто — нудота, сухість у роті, блювання, діарея, диспепсія; нечасто — відчуття спраги; частота невідома — ішемічний коліт.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — почервоніння; нечасто — свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк (наприклад набряк обличчя, язика та набряк глотки), висип, підвищене потовиділення; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетних м’язів і сполучної тканини: часто — відчуття тяжкості; нечасто — біль у шиї, ригідність, скутість, м’язова слабкість, біль у ділянці обличчя, міалгія.
Загальні розлади: часто — астенія/втома, біль у животі або грудях.

Різоптан не можна застосовувати для профілактики.
Вплив їжі: при одночасному прийомі з їжею абсорбція ризатриптану затримується приблизно на 1 год. Тому початок дії препарату може бути затриманий, якщо приймати його у стані ситості (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Різоптан слід призначати тільки тим пацієнтам, у яких був встановлений чіткий діагноз — мігрень. Різоптан не слід призначати пацієнтам з базилярною або геміплегічною мігренню.
Різоптан не слід застосовувати для лікування атипового головного болю, тобто такого, що може бути пов’язаний із потенційно серйозними захворюваннями (наприклад інсульт, розірвана аневризма), при яких звуження цереброваскулярних судин може бути небезпечним.
Прийом ризатриптану може бути пов’язаний із транзиторними симптомами, у тому числі такими, як біль у грудях і відчуття стиснення у грудях, що може набувати інтенсивного характеру й охоплювати горло. Якщо такі симптоми викликають підозру на ішемічну хворобу серця, прийом препарату необхідно припинити та провести належне обстеження.
Як і інші агоністи рецепторів 5-HT_1B/1D, ризатриптан не можна призначати без попереднього обстеження пацієнтам, у яких імовірне захворювання серця, та пацієнтам з ризиком розвитку захворювання коронарних судин (наприклад пацієнтам з АГ, цукровим діабетом, курцям або тим, хто приймає замісну нікотинову терапію; чоловікам віком від 40 років, жінкам у період постменопаузи, пацієнтам з міжшлуночковою блокадою і тим, у кого в сімейному анамнезі серйозні випадки захворювань коронарних судин). Кардіологічне обстеження може не виявити усіх пацієнтів із захворюваннями серця, й у дуже поодиноких випадках при прийомі агоністів рецепторів 5-HT₁ серйозні серцеві ускладнення спостерігалися у пацієнтів без існуючих серцево-судинних захворювань. Пацієнтам з діагностованим коронарним атеросклерозом ризатриптан призначати не можна (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Агоністи рецептора 5-HT_1B/1D асоційовані з коронароспазмом. У деяких випадках при застосуванні агоністів рецептора 5-HT_1B/1D повідомлялося про розвиток ішемії або інфаркту міокарда.
Інші агоністи рецептора 5-HT_1B/1D (наприклад суматриптан) не можна призначати одночасно з ризатриптаном.
Рекомендується зачекати принаймні 6 год після прийому ризатриптану, перш ніж приймати препарати ерготамінового ряду (наприклад ерготамін, дигідроерготамін або метисергід). Перш ніж прийняти ризатриптан, необхідно впевнитися, що після останнього прийому препаратів, що містять ерготамін, минуло щонайменше 24 год.
Після одночасного застосування триптанів і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну повідомлялося про серотоніновий синдром (у тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром’язові порушення). Ці реакції можуть бути серйозними. Якщо одночасне призначення ризатриптану та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну відповідає клінічним показанням, рекомендується проводити відповідний нагляд за станом пацієнта, особливо на початку лікування, у період підвищення доз або під час додавання іншого серотонінергічного засобу.
Небажані ефекти частіше виникають під час одночасного застосування триптанів (агоністів 5-HT_1B/1D) і рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum).
У пацієнтів, які приймають триптани, до яких належить і ризатриптан, може виникати набряк Квінке (наприклад набряк обличчя, язика та гортані). Якщо виникає ангіоневротичний набряк язика або глотки, пацієнт повинен знаходитися під медичним наглядом до зникнення симптомів. Лікування триптанами слід негайно припинити і замінити препаратом, що належить до іншого класу лікарських засобів.
Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози і галактози не повинні його приймати.
Призначаючи ризатриптан пацієнтам, які приймають субстрати CYP 2D6, необхідно брати до уваги їх потенційну взаємодію.
Головний біль, спричинений надмірним прийомом препарату. Тривале застосування будь-якого знеболювального препарату від головного болю може посилювати головний біль. Якщо виникає така ситуація (або є підозри на це), необхідно проконсультуватися з лікарем і припинити лікування. Головний біль, спричинений надмірним прийомом препарату, можна підозрювати у пацієнтів, у яких часто або щоденно виникає головний біль, незважаючи на регулярний прийом препаратів від головного болю.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Репродуктивна функція. Вплив на репродуктивну функцію людини не вивчався. Відомо, що дослідження на тваринах показали мінімальний вплив на репродуктивну функцію при концентраціях у плазмі крові, які набагато перевищували терапевтичні концентрації для людей (більше ніж у 500 разів).
Застосування під час вагітності. Безпека застосування ризатриптану для вагітних не встановлена. Відомо, що дослідження на тваринах, у яких брали до уваги розвиток ембріона/плода або хід вагітності, пологи і післяродовий розвиток, не продемонстрували шкідливого впливу при рівні дозування, який перевищує рівні терапевтичного дозування для людини.
Оскільки дослідження репродуктивної функції і внутрішньоутробного розвитку тварин не завжди прогнозують реакцію організму людини, Різоптан під час вагітності слід призначати тільки в разі нагальної потреби.
Застосування в період годування груддю. Повідомлялося, що при дослідженнях на тваринах ризатриптан у великій кількості виділявся з молоком. Скороминуще, ледве помітне зменшення маси тіла у потомства, що годується молоком матері, спостерігалося тільки тоді, коли системний вплив на організм матері набагато перевищував максимальний рівень впливу для людей. Стосовно людей дані відсутні.
Таким чином, жінкам, які годують груддю, слід призначати ризатриптан з обережністю. Слід мінімізувати вплив на немовля шляхом відмови від годування груддю протягом 24 год після прийому препарату.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У деяких пацієнтів мігрень або прийом Різоптану може спричинити сонливість. Повідомлялося також про те, що в деяких пацієнтів, які приймали ризатриптан, виникало запаморочення. Тому під час нападів мігрені й після прийому Різоптану пацієнтам слід оцінювати свою здатність виконувати складні завдання.

ерготамін, похідні алкалоїдів ріжків (у тому числі метисергід), інші агоністи рецепторів 5-HT_1В/1D: через адитивний ефект одночасне застосування ризатриптану й ерготаміну, похідних алкалоїдів ріжків (у тому числі метисергіду) або інших агоністів рецепторів 5-HT_1В/1D (наприклад суматриптану, золмітриптану, наратриптану) підвищує ризик вазоконстрикції коронарної артерії й гіпертензивної дії. Така комбінація протипоказана (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Інгібітори МАО: ризатриптан в основному метаболізується за допомогою підтипу MAO-A. Концентрація в плазмі крові ризатриптану і його активного N-монодезметил-метаболіту зростає шляхом одночасного застосування селективного інгібітора МАО-A із зворотною дією. При застосуванні неселективних інгібіторів МАО із зворотною дією (наприклад лінезоліду) очікується схожий або більший ефект. Через ризик виникнення коронароспазму і АГ призначення ризатриптану пацієнтам, які приймають інгібітори МАО, протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Блокатори β-адренорецепторів: концентрація ризатриптану в плазмі крові може зростати через одночасний прийом пропранололу. Це збільшення, найбільш імовірно, спричинене взаємодією первинного метаболізму двох препаратів, оскільки MAO-A відіграє певну роль у метаболізмі як ризатриптану, так і пропранололу. Така взаємодія призводить до середнього збільшення AUC і C_max до 70–80%. Пацієнтам, які приймають пропранолол, слід застосовувати Різоптан у дозі 5 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лікарські засоби надолол і метопролол не змінюють концентрації ризатриптану в плазмі крові.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну та серотоніновий синдром: надходили повідомлення про пацієнтів із симптомами, подібними до серотонінового синдрому (у тому числі змінений психічний статус, розлад вегетативної нервової системи та нейром’язові порушення), які виникали після застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну, серотоніну та триптанів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Дослідження іn vitro показують, що ризатриптан інгібує цитохром P450 2D6 (CYP 2D6). Клінічних даних стосовно їх взаємодії немає. Призначаючи ризатриптан пацієнтам, які приймають субстрати CYP 2D6, слід враховувати їх потенційну взаємодію.

ризатриптан 40 мг (який приймали у вигляді однієї дози або двох доз із 2-годинним інтервалом між дозами) зазвичай добре переносився; найчастішими побічними ефектами при прийомі препарату були запаморочення і сонливість.
Після передозування можуть виникати АГ або інші більш серйозні серцево-судинні симптоми. Пацієнтам, щодо яких є підозра на передозування ризатриптаном, слід проводити очищення травного тракту (наприклад промивання шлунка, з подальшим застосуванням активованого вугілля). Після цього протягом принаймні 12 год необхідно проводити клінічний і ЕКГ-моніторинг, навіть якщо клінічні симптоми не виявлено.
Вплив гемодіалізу та перитонеального діалізу на концентрації ризатриптану в сироватці крові невідомий.

при температурі не вище 25 °C.