Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Ерупніл (Erupnil) (265874) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Аналоги
Ерупніл (Erupnil)

Аналоги Ерупніл (Erupnil)

Енап® таблетки, 5 мг, блістер, № 20; КРКА
Енап® таблетки, 10 мг, блістер, № 60; КРКА
Енап® таблетки, 20 мг, блістер, № 20; КРКА
Еналаприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Еналаприл-Тева таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Раміприл-Тева таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Еналаприл-Тева таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Ліприл таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Борщагівський ХФЗ
Каптоприл таблетки, 0,025 г, блістер, в пачці, в пачці, № 20; Київмедпрепарат
Лізиноприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 60; Тева Україна
Ліприл таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Борщагівський ХФЗ
Еналаприл таблетки, 20 мг, блістер, в пачці, в пачці, № 20; Київмедпрепарат
Рамізес таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Фармак
Енап® таблетки, 2,5 мг, блістер, у картонній коробці, у карт. коробці, № 20; КРКА
Рамізес таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Фармак
Енап® таблетки, 10 мг, блістер, № 20; КРКА
Пренеса® таблетки, 4 мг, блістер, № 90; КРКА
Раміприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Рамі Сандоз® таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Sandoz
Тритаце® таблетки, 10 мг, № 28; Санофі-Авентіс Україна
Раміприл-Дарниця таблетки, 5 мг, блістер у пачці, № 30; Дарниця ФФ
Еналозид® Моно таблетки, 10 мг, № 20; Фармак
Еналаприл-Дарниця таблетки, 10 мг, контурна чарункова упаковка, в пачці, в пачці, № 20; Дарниця ФФ
Еналаприл-Здоров'я таблетки, 5 мг, блістер, № 20; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Пренеса® таблетки, 8 мг, блістер, № 90; КРКА
Лізиноприл-Тева таблетки, 20 мг, блістер, № 60; Тева Україна
Тритаце® таблетки, 5 мг, № 28; Санофі-Авентіс Україна
Ліприл таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Борщагівський ХФЗ
Еналаприл таблетки, 10 мг, блістер, в пачці, в пачці, № 20; Київмедпрепарат
Амприл® таблетки, 5 мг, блістер, № 30; КРКА
Лізиноприл-Тева таблетки, 5 мг, блістер, № 60; Тева Україна
Раміприл-Дарниця таблетки, 10 мг, блістер у пачці, № 30; Дарниця ФФ
Рамізес таблетки, 2,5 мг, блістер, № 30; Фармак
Рамі Сандоз® таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Sandoz
Амприл® таблетки, 2,5 мг, блістер, № 30; КРКА
Хартил® таблетки, 10 мг, блістер, № 28; Егіс
Еналаприл-Здоров'я таблетки, 20 мг, блістер, № 20; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Диротон® таблетки, 10 мг, блістер, № 28; Гедеон Ріхтер
Еналаприл-Здоров'я таблетки, 10 мг, блістер, № 20; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Пренеса® таблетки, 4 мг, блістер, № 30; КРКА
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 5 мг, блістер, № 20; Астрафарм
Пренеса® таблетки, 8 мг, блістер, № 30; КРКА
Каптоприл таблетки, 25 мг, № 20; Астрафарм
Періндопрес® таблетки, 4 мг, контурна чарункова упаковка, № 30; Дарниця ФФ
Баратон® таблетки, 5 мг, блістер, № 28; Гледфарм
Амприл® таблетки, 10 мг, блістер, № 30; КРКА
Диротон® таблетки, 20 мг, блістер, № 28; Гедеон Ріхтер
Пренелія® таблетки, 4 мг, блістер, № 30; Артеріум Лтд
Періндопрес® таблетки, 8 мг, контурна чарункова упаковка, № 30; Дарниця ФФ
Лізиноприл-Тева таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Хартил® таблетки, 5 мг, блістер, № 28; Егіс
Еналаприл-Тева таблетки, 20 мг, блістер, № 90; Тева Україна
Еналаприл-Здоров'я таблетки, 5 мг, блістер, № 30; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Берліприл® 20 таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Berlin-Chemie AG
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Астрафарм
Баратон® таблетки, 10 мг, блістер, № 28; Гледфарм
Еналаприл-Астрафарм таблетки, 20 мг, блістер, № 20; Астрафарм
Еналаприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 90; Тева Україна
Еналаприл-Тева таблетки, 5 мг, блістер, № 90; Тева Україна
Еналаприл-Астрафарм таблетки, 20 мг, блістер, № 90; Астрафарм
Берліприл® 5 таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Berlin-Chemie AG
Пренелія® таблетки, 8 мг, блістер, № 30; Артеріум Лтд
Еналаприл-Астрафарм таблетки, 10 мг, блістер, № 90; Астрафарм
Диротон® таблетки, 5 мг, блістер, № 28; Гедеон Ріхтер
Каптоприл таблетки, 50 мг, блістер, № 20; КРКА
Периндоприл-Дарниця таблетки, 4 мг, контурна чарункова упаковка, № 30; Дарниця ФФ
Рамімед® таблетки, 10 мг, № 30; Medochemie Ltd., Cyprus, Europe
Лізиноприл-Тева таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Рамімед® таблетки, 5 мг, № 30; Medochemie Ltd., Cyprus, Europe
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 20 мг, блістер, № 20; Астрафарм
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 20 мг, блістер, № 60; Астрафарм
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 10 мг, блістер, № 60; Астрафарм
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Астрафарм
Каптоприл таблетки, 25 мг, блістер, № 20; КРКА
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 10 мг, блістер, № 20; Астрафарм
Рамімед® Комбі таблетки, 5 мг + 25 мг, № 30; Medochemie Ltd., Cyprus, Europe
Рамі Сандоз® таблетки, 2,5 мг, блістер, № 30; Sandoz
Еналаприл таблетки, 10 мг, блістер, № 20; Лубнифарм
Еналаприл-Астрафарм таблетки, 10 мг, блістер, № 20; Астрафарм
Периндоприл-Дарниця таблетки, 8 мг, контурна чарункова упаковка, № 30; Дарниця ФФ
Лізиноприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Тева Україна
Еналаприл таблетки, 0,01 г, блістер, № 90; Лекхім-Харків
Еналаприл таблетки, 10 мг, блістер, тм solution pharm, тм solution pharm, № 20; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Амприл® таблетки, 1,25 мг, блістер, № 30; КРКА
Каптоприл таблетки, 0,025 г, блістер, в пачці, в пачці, № 20; Тернофарм
Лізиноприл таблетки, 10 мг, блістер, тм tabula vita, тм tabula vita, № 20; Астрафарм
Лізиноприл таблетки, 20 мг, блістер, тм tabula vita, тм tabula vita, № 20; Астрафарм
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 5 мг, блістер, № 60; Астрафарм
Каптоприл таблетки, 12,5 мг, блістер, № 20; КРКА
Лізиноприл-Астрафарм таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Астрафарм
Еналаприл таблетки, 0,01 г, блістер, № 20; Червона зірка
Еналаприл таблетки, 0,01 г, блістер, № 20; Лекхім-Харків
Еналаприл таблетки, 0,01 г, блістер, № 50; Лекхім-Харків
Лоприл Босналек® таблетки, 10 мг, блістер, № 20; Босналек
Берліприл® 10 таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Berlin-Chemie AG
Каптоприл таблетки, 25 мг, тм а+, тм а+, № 20; Астрафарм
Лізиноприл таблетки, 10 мг, блістер, тм а+, тм а+, № 20; Астрафарм
Лізиноприл таблетки, 20 мг, блістер, тм а+, тм а+, № 20; Астрафарм
Лізиноприл таблетки, 5 мг, блістер, тм а+, тм а+, № 20; Астрафарм
Лізиноприл таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Астрафарм
Алітер таблетки, 8 мг, блістер у пачці, № 30; Мікрохім
Алітер таблетки, 4 мг, блістер у пачці, № 30; Мікрохім
Диротон® таблетки, 5 мг, блістер, № 56; Гедеон Ріхтер
Диротон® таблетки, 10 мг, блістер, № 56; Гедеон Ріхтер
Диротон® таблетки, 20 мг, блістер, № 56; Гедеон Ріхтер
Еналаприл таблетки, 10 мг, блістер, тм ронфарм, тм ронфарм, № 20; КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я
Еналозид® Моно таблетки, 5 мг, № 20; Фармак
Ірумед таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Белупо
Ірумед Таблетки, 5 мг, блістер, № 30 Белупо
Немає в наявності
Ірумед таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Белупо
Ірумед Таблетки, 10 мг, блістер, № 30 Белупо
Немає в наявності
Ірумед таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Белупо
Ірумед Таблетки, 20 мг, блістер, № 30 Белупо
Немає в наявності
Каптоприл таблетки, 25 мг, тм solution pharm, тм solution pharm, № 20; Астрафарм
Каптоприл таблетки, 25 мг, тм ілан фарм, тм ілан фарм, № 20; Астрафарм
Каптоприл таблетки, 0,025 г, блістер, тм anc pharma, тм anc pharma, № 20; Київмедпрепарат
Лацеран таблетки, 5 мг, блістер, № 28; САН
Лацеран таблетки, 10 мг, блістер, № 28; САН
Лізиноприл-Тева таблетки, 10 мг, блістер, № 50; Teva
Лінотор® таблетки, 20 мг, блістер, № 28; Фарма Інтернешенал
Лінотор® Таблетки, 20 мг, блістер, № 28 Фарма Інтернешенал
Немає в наявності
Лінотор® таблетки, 10 мг, блістер, № 28; Фарма Інтернешенал
Лінотор® Таблетки, 10 мг, блістер, № 28 Фарма Інтернешенал
Немає в наявності
Лінотор® таблетки, 5 мг, блістер, № 28; Мегаком
Лінотор® Таблетки, 5 мг, блістер, № 28 Мегаком
Немає в наявності
Лоприл Босналек® таблетки, 20 мг, блістер, № 20; Босналек
Лоприл Босналек® таблетки, 5 мг, блістер, № 20; Босналек
Перистар таблетки, 4 мг, блістер, № 30; Люпін
Перистар таблетки, 8 мг, блістер, № 30; Люпін
Пренеса® таблетки, 2 мг, блістер, № 30; КРКА
Промеприл® таблетки, 4 мг, блістер, № 60; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 4 мг, блістер, № 60 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Промеприл® таблетки, 4 мг, блістер, № 100; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 4 мг, блістер, № 100 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Промеприл® таблетки, 8 мг, блістер, № 30; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 8 мг, блістер, № 30 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Промеприл® таблетки, 8 мг, блістер, № 60; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 8 мг, блістер, № 60 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Промеприл® таблетки, 8 мг, блістер, № 100; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 8 мг, блістер, № 100 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Промеприл® таблетки, 4 мг, блістер, № 30; PRO.MED.CS Praha a.s.
Промеприл® Таблетки, 4 мг, блістер, № 30 PRO.MED.CS Praha a.s.
Немає в наявності
Рамаг таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Профарма Інтернешнл Трейдінг Лімітед
Рамаг Таблетки, 10 мг, блістер, № 30 Профарма Інтернешнл Трейдінг Лімітед
Немає в наявності
Рамаг таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Профарма Інтернешнл Трейдінг Лімітед
Рамаг Таблетки, 5 мг, блістер, № 30 Профарма Інтернешнл Трейдінг Лімітед
Немає в наявності
Рамігама® 10 таблетки, 10 мг, № 20; Вьорваг Фарма
Рамігама® 10 Таблетки, 10 мг, № 20 Вьорваг Фарма
Немає в наявності
Рамігама® 10 таблетки, 10 мг, № 50; Вьорваг Фарма
Рамігама® 10 Таблетки, 10 мг, № 50 Вьорваг Фарма
Немає в наявності
Рамігама® 10 таблетки, 10 мг, № 100; Вьорваг Фарма
Рамігама® 10 Таблетки, 10 мг, № 100 Вьорваг Фарма
Немає в наявності
Рамігама® 5 таблетки, 5 мг, № 20; Вьорваг Фарма
Рамігама® 5 Таблетки, 5 мг, № 20 Вьорваг Фарма
Немає в наявності
Рамімед® таблетки, 2,5 мг, № 30; Medochemie Ltd., Cyprus, Europe
Рамімед® Таблетки, 2,5 мг, № 30 Medochemie Ltd., Cyprus, Europe
Немає в наявності
Скоприл® таблетки, 10 мг, № 30; Алкалоїд
Скоприл® Таблетки, 10 мг, № 30 Алкалоїд
Немає в наявності
Скоприл® таблетки, 20 мг, № 30; Алкалоїд
Скоприл® Таблетки, 20 мг, № 30 Алкалоїд
Немає в наявності
Стопресс таблетки, 8 мг, блістер, № 30; Польфарма
Стопресс Таблетки, 8 мг, блістер, № 30 Польфарма
Немає в наявності
Стопресс таблетки, 4 мг, блістер, № 30; Польфарма
Стопресс Таблетки, 4 мг, блістер, № 30 Польфарма
Немає в наявності
Стопресс таблетки, 4 мг, блістер, № 10; Польфарма
Стопресс Таблетки, 4 мг, блістер, № 10 Польфарма
Немає в наявності
Стопресс таблетки, 8 мг, блістер, № 10; Польфарма
Стопресс Таблетки, 8 мг, блістер, № 10 Польфарма
Немає в наявності
Фозикард® таблетки, 10 мг, блістер, № 30; Teva
Фозикард® таблетки, 5 мг, блістер, № 30; Teva
Фозикард® таблетки, 20 мг, блістер, № 30; Teva
Фозикард® таблетки, 5 мг, блістер, № 28; Teva
Хартил® таблетки, 2,5 мг, блістер, № 28; Егіс
Форма випуску
Таблетки
Дозування
2 мг
Кількість штук в упаковці
30 шт.
Виробник
Гленмарк
Сертифікат
UA/14981/01/01 від 23.03.2021
Міжнародна назва

Ерупніл інструкція із застосування

Склад

діюча речовина: периндоприлу тертбутиламін;

1 таблетка містить 2 мг, 4 мг або 8 мг периндоприлу тертбутиламіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію cтеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2 мг: білі круглі, двоопуклі таблетки, гладенькі з обох боків;

таблетки по 4 мг: білі довгасті таблетки з рисками з обох боків, з гравіруванням «РР» з одного боку і «4» — з іншого;

таблетки по 8 мг: білі круглі, двоопуклі таблетки, з гравіруванням «РР» з одного боку і «8» — з іншого.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Код АТХ С09А А04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Периндоприл належить до групи інгібіторів АПФ. Фармакологічну активність виявляє метаболіт периндоприлу периндоприлат, який пригнічує АПФ і гальмує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що чинить судинозвужувальну дію, а також перешкоджає розпаду брадикініну до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження ангіотензину ІІ у плазмі крові, що спричиняє підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок інгібування негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну) і зменшення виділення альдостерону. Оскільки АПФ блокує активність брадикініну, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої і локальної калікреїн-кінінової системи, а також до активації системи простагландину. Можливо, що даний механізм сприяє настанню гіпотензивної дії інгібіторів АПФ і частково викликає деякі побічні дії (наприклад, кашель).

Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти не показали in vitro здатності інгібувати дію АПФ.

Гіпертензія

Периндоприл діє при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня: слабкого, середнього та тяжкого, знижує систолічний і діастолічний артеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи на спині, так і в положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Як наслідок, збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень.

Зазвичай нирковий кровотік збільшується, тоді як рівень гломерулярної фільтрації зазвичай залишається без змін.

Максимальна гіпотензивна активність досягається через 4–6 годин після застосування одноразової дози лікарського засобу і зберігається протягом не менше ніж 24 години; ефект при мінімальній активності препарату становить приблизно 87–100% ефекту при максимальній активності.

Зниження артеріального тиску настає швидко. У пацієнтів, сприйнятливих до лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні периндоприл сприяє відновленню еластичності великих артерій і зменшує гіпертрофію лівого шлуночка серця, збільшує серцевий викид.

Комбінація інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком призводить до адитивного синергізму.

Комбінація інгібітора АПФ з тіазидним препаратом також знижує ризик гіпокаліємії, що виникає при застосуванні діуретиків.

Серцева недостатність

Периндоприл полегшує роботу серця, знижуючи переднавантаження і постнавантаження.

Дослідження пацієнтів зі серцевою недостатністю показали:

  • зниження тиску наповнення лівого і правого шлуночків;
  • зниження загального опору периферичних судин;
  • збільшення хвилинного серцевого викиду і поліпшення серцевого індексу.

У порівняльних дослідженнях перше застосування периндоприлу у дозі 2 мг пацієнтам із серцевою недостатністю легкого і середнього ступенів не спричинило достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо.

Фармакокінетика.

Периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні. Максимальна концентрація периндоприлу у плазмі крові досягається через 1 годину. Біодоступність становить 65–70%. Метаболізується з утворенням 1 активного метаболіту периндоприлату (20% дози) та 5 неактивних метаболітів. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові становить 1 годину. Максимальна концентрація периндоприлу у плазмі крові досягається через 3–4 години після застосування препарату.

Вживання їжі знижує перетворення периндоприлу у периндоприлат та зменшує біодоступність, тому Ерупніл рекомендується приймати 1 раз на добу, перорально, вранці перед сніданком. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі крові досягається через 3–4 години. Тривалість дії — 24 години.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв’язування з білками крові становить менше 30%, але залежить від концентрації препарату.

Периндоприлат виводиться зі сечею, а період напіввиведення вільної фракції становить 3–5 годин. За рахунок поступової дисоціації периндоприлату і зв’язку з АПФ ефективний період його напіввиведення становить 25 годин. При курсовому лікуванні не кумулюється в організмі; рівновага досягається через 4 доби після початку терапії.

При повторному застосуванні накопичення периндоприлу не спостерігається.

Елімінація периндоприлату уповільнена у хворих літнього віку, пацієнтів зі серцевою і нирковою недостатністю. Підбір дози пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується проводити з урахуванням ступеня порушення функції нирок (кліренс креатиніну).

При діалізі кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом печінки: нирковий кліренс вихідної молекули уповільнюється удвічі. Однак кількість периндоприлу, що утворюється, не знижується, тому підбирати дози не потрібно.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Серцева недостатність.

Застосовують для запобігання повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями, а також для запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Тривале застосування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).

Протипоказання

Підвищена чутливість до периндоприлу, будь-якої складової препарату або до будь-якого іншого інгібітора АПФ.

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі після застосування будь-яких інгібіторів АПФ.

Ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк.

Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовину аліскірен, пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або з нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Значний двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного препарату, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію

Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити гіперкаліємію: аліскірен; солі калію; калійзберігаючі діуретики; інгібітори АПФ; антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ; нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ); гепарини; імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасне застосування вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.

Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»)

Аліскірен

Протипоказане (див. розділ «Протипоказання») одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтам із порушеннями функції нирок з огляду на підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, порушення функції нирок, кардіоваскулярної захворюваності та летальності.

Екстракорпоральні методи лікування

Екстракорпоральні методи лікування, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як високопроточні мембрани для діалізу або гемофільтрації (наприклад, поліакрилові мембрани) та для аферезу ліпопротеїдів низької щільності з декстрансульфатом, що може призвести до підвищення ризику виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Сакубітрил/валсартан

Одночасне застосування периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне інгібування неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування не рекомендоване (див. розділ «Особливості застосування»)

Аліскірен

При одночасному застосуванні периндоприлу з аліскіреном у будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів із порушеннями функції нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, порушення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності й летальності підвищується.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину

Опубліковано дані про те, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з такими при монотерапії препаратами, що впливають на РААС. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітора АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Естрамустин

Підвищується ризик виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).

Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол)

У пацієнтів, які одночасно застосовують ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), можливе підвищення ризику розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, амілорид та інші), солі калію

Можливе виникнення гіперкаліємії (потенційно летальної), особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак, якщо одночасне призначення вищезазначених речовин необхідне, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг рівня калію у плазмі крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. пункт «Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги».

Літій

При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію у плазмі крові і, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії. Не рекомендується застосовувати периндоприл із препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення обов’язково слід ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги

Протидіабетичні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби)

Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найвірогідніше цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен

Посилюється антигіпертензивний ефект. У разі необхідності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозу антигіпертензивних засобів.

Діуретики

У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або вживанню солі перед початком терапії периндоприлу терт-бутиламіном. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.

При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або необхідно призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітора АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика.

У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)

У разі одночасного застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітора АПФ необхідно мати на увазі, що:

  • у випадку недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ–ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40%, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком;
  • перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності;
  • рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.

НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту ≥3 г/добу

Можливе послаблення антигіпертензивного ефекту під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику порушення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, також необхідно приділити увагу моніторингу функції нирок одразу після призначення комбінованої терапії та періодично надалі.

Рацекадотрил

Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може зростати при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який застосовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус)

У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування, що потребує уваги

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори

Одночасне застосування антигіпертензивних засобів може підвищити гіпотензивний ефект периндоприлу терт-бутиламіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин)

У пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітора АПФ, можливе підвищення ризику виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV).

Анестетики, трициклічні антидепресанти або антипсихотропні засоби

Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото

Нітратоподібна реакція (симптоми: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) виникає рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат).

Особливості застосування

Стабільна ішемічна хвороба серця

Якщо протягом першого місяця лікування периндоприлом спостерігався епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим, як вирішувати питання про продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія

Застосування інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів з гіповолемією, у тих, хто приймає діуретики, перебуває на дієті з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням або у пацієнтів із тяжкою ренінзалежною артеріальною гіпертензією (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Симптоматична артеріальна гіпотензія більш імовірна у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії найбільш імовірне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити виникнення інфаркту міокарда або інсульту.

При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0,9% (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском периндоприлу терт-бутиламін може спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може з’явитися необхідність зниження дози або відміни препарату.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлу терт-бутиламін слід з обережністю призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія).

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну <60 мл/хв) початкову дозу периндоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а далі — залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках — із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай оборотна.

У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівня сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, який зазвичай повертався до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря з маленьких доз та з обережною титрацією доз. Зважаючи на вищезазначене, лікування діуретиками може спричиняти виникнення артеріальної гіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікування периндоприлу терт-бутиламіном.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо коли периндоприлу терт-бутиламін призначали одночасно з діуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу терт-бутиламіну.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типу діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Пацієнти після трансплантації нирки

Досвід щодо призначення периндоприлу терт-бутиламіну пацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації нирки відсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу терт-бутиламіну (див. розділ «Побічні реакції»). Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінити препарат і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. В окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у ділянці обличчя та губ, стан пацієнта покращується зазвичай без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може бути корисним для зменшення симптомів.

Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитися під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів та стабілізації стану.

Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов’язаний із прийомом інгібітора АПФ, перебувають у групі підвищеного ризику щодо виникнення ангіоедеми під час прийому інгібітора АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомляли про рідкісні випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.

Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном

Одночасне застосування периндоприлу зі сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому перед початком лікування інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрилом) у пацієнтів, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.

Одночасне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом)

Пацієнти, які одночасно лікуються інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), можуть належати до групи підвищеного ризику, розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з порушеннями функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ)

Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу ЛПНЩ з використанням декстрансульфату можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої терапії

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітора АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Печінкова недостатність

Випадки, коли на тлі прийому інгібітора АПФ розвивається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці та прогресує у блискавичний некроз печінки та іноді летальний наслідок, виникають рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на тлі прийому інгібітора АПФ, необхідно припинити його застосування та пройти відповідне медичне обстеження й отримати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія та анемія

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які у поодиноких випадках не відповідають на інтенсивну антибіотикотерапію. Якщо периндоприл призначати таким пацієнтам, рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів крові. Пацієнти повинні знати, що необхідно повідомляти про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, пропасницю).

Расовий фактор

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас. Що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів афро-американців з артеріальною гіпертензією.

Кашель

Повідомляли про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель непродуктивний, стійкий та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

Периндоприл може блокувати вторинне утворення ангіотензину ІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що спричиняють гіпотензію. Препарат слід відмінити за 1 день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальної гіпотензії, якщо вважають, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, триамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або інших препаратів, які спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам із порушеннями функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозну, іноді летальну аритмію. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю, часто проводячи моніторинг рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, хворі на цукровий діабет

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій

Одночасний прийом літію та периндоприлу зазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Калійзберігаючі препарати, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм

Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Подвійна блокада РААС

Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на лікування антигіпертензивними препаратами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний препарат не рекомендується.

Вагітність

Застосування інгібіторів АПФ не рекомендується у період вагітності. Якщо застосування інгібіторів АПФ вважається необхідним, жінки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати, які мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні у період вагітності. Якщо під час лікування підтверджується вагітність, застосування лікарського засобу необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Допоміжні речовини

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам із рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано приймати Ерупніл.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Застосування інгібіторів АПФ протипоказане під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування підтверджується вагітність, застосування лікарського засобу необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.

Якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ у період вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Не рекомендується застосування периндоприлу тертбутиламіну в період годування груддю у зв’язку з відсутністю даних щодо його проникнення у грудне молоко. Під час годування груддю бажано призначити альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки, особливо під час годування новонародженого або недоношеного немовляти.

Фертильність

Вплив на репродуктивну здатність або фертильність відсутній.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При керуванні автомобілем або при роботі з іншими механізмами необхідно брати до уваги ймовірність розвитку симптомів, що можуть виникнути внаслідок раптового зниження артеріального тиску (запаморочення або слабкості).

Спосіб застосування та дози

Периндоприл призначений дорослим для перорального застосування.

Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу, вранці перед вживанням їжі.

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, профілю пацієнта та показників артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Препарат можна призначати як монотерапію або у комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів.

Рекомендована початкова доза становить 4 мг, приймають 1 раз на добу, вранці.

Пацієнтам із високою активністю РААС (особливо пацієнтам із реноваскулярною гіпертензією, порушенням водно-електролітного балансу, серцевою декомпенсацією або тяжкою гіпертензією, а також пацієнтам літнього віку) через можливість раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози) рекомендовано розпочинати лікування з дози 2 мг під наглядом лікаря, якщо потрібно — в умовах стаціонару.

Дозу можна підвищити до 8 мг через 1 місяць.

На початку застосування препарату можливе виникнення симптоматичної гіпотензії, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі.

Якщо можливо, слід припинити застосування діуретиків за 2–3 дні до початку терапії периндоприлом.

Якщо застосування діуретиків у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не можна припинити, лікування периндоприлом слід розпочинати з дози 2 мг під контролем ниркової функції і рівня вмісту калію в сироватці крові. Дозу препарату слід підбирати залежно від динаміки артеріального тиску. У разі необхідності можна відновити застосування діуретиків.

Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг, поступово збільшуючи її до 4 мг через місяць після початку лікування, потім — до 8 мг, залежно від функції печінки.

Серцева недостатність

Застосування Ерупнілу у комбінації з калійзберігаючими діуретиками і/або дигоксином, і/або бета-блокаторами необхідно розпочинати під пильним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза — 2 мг 1 раз на добу, вранці. При добрій переносимості цю дозу можна поступово збільшувати на 2 мг до досягнення дози 4 мг 1 раз на добу зі збереженням інтервалу між підвищенням дози не менше 2 тижнів. Основою для такої корекції дози повинна бути клінічна реакція кожного конкретного пацієнта.

Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями

Рекомендована початкова доза становить 2 мг.

Після двох тижнів лікування дозу можна збільшити до 4 мг. Якщо після двох тижнів лікування у дозі 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити додатково 1 таблетку індапаміду. Лікування можна почати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Захворювання коронарних артерій

Застосування Ерупнілу слід розпочинати з дози 4 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім збільшити її до 8 мг 1 раз на добу, залежно від функції нирок та за умови доброї переносимості дози 4 мг.

Лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім — по 4 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня, потім збільшити добову дозу до 8 мг при застосуванні 1 раз на добу, залежно від функції нирок. Збільшувати дозу можна лише за умови доброї переносимості меншої попередньої дози.

Порушення функції нирок

У разі наявності захворювань нирок підбір дози необхідно проводити залежно від значень кліренсу креатиніну (КК):

  • при КК ≥ 60 мл/хв рекомендована доза становить 4 мг на добу;
  • при КК = 30–60 мл/хв рекомендована доза — 2 мг на добу;
  • при КК = 15–30 мл/хв рекомендована доза — 2 мг через день;
  • при КК<15 мл/хв рекомендована доза — 2 мг у день діалізу (пацієнтам, які проходять гемодіаліз, необхідно приймати препарат після діалізу; діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози препарату (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).

Діти

Периндоприл не рекомендується призначати дітям через відсутність досліджень у цій групі пацієнтів.

Передозування

Інформація про передозування периндоприлу є обмеженою.

Симптоми

Виражена артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, печінкова недостатність, брадикардія, запаморочення, кашель, занепокоєння, головний біль, колапс, тахікардія, аритмія, гіпервентиляція, ниркова недостатність, тривожність.

Лікування

Промивання шлунка з призначенням активованого вугілля. При клінічно значущій артеріальній гіпотензії необхідно підтримувати функцію серцево-судинної системи з постійним контролем роботи серця та легенів. Хворого рекомендується перевести у горизонтальне положення з низьким узголів’ям, показана внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду, норадреналіну, при розвитку серцевої недостатності — строфантину. У разі можливості слід розглянути варіант лікування ангіотензином ІІ у вигляді інфузії та/або внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл виводиться з організму під час гемодіалізу. У разі брадикардії, резистентної до терапії, показано проведення електрокардіостимуляції. Слід постійно контролювати життєво важливі показники, рівень електролітів та креатиніну в сироватці крові.

Побічні реакції

Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ.

Найчастіші побічні реакції, які спостерігалися під час застосування периндоприлу у процесі клінічних досліджень: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, порушення зору, дзвін у вухах, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання, свербіж, шкірні висипання, судоми м’язів, астенія.

При застосуванні периндоприлу під час клінічних досліджень та у післяреєстраційний період спостерігалися побічні реакції, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити згідно з наявною інформацією).

MedDRA
Класи систем органів
Побічні реакціїЧастота
З боку системи крові та лімфатичної системиЕозинофіліянечасто
Агранулоцитоз або панцитопеніядуже рідко
Зниження рівня гемоглобіну та гематокритудуже рідко
Лейкопенія/нейтропеніядуже рідко
Гемолітична анемія у пацієнтів із вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливості застосування»)дуже рідко
Тромбоцитопеніядуже рідко
Порушення метаболізму та обміну речовинГіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»)нечасто
Гіперкаліємія, яка зникає після відміни препарату (див. розділ «Особливості застосування»)нечасто
Гіпонатрієміянечасто
З боку психікиЗміни настроюнечасто
Депресіянечасто
Порушення снунечасто
З боку нервової системиЗапамороченнячасто
Головний більчасто
Парестезіячасто
Вертигочасто
Сонливістьнечасто
Непритомністьнечасто
Сплутаність свідомостідуже рідко
З боку органів зоруПорушення зоручасто

З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухахчасто
З боку серцяПальпітаціянечасто
Тахікардіянечасто
Стенокардія (див. розділ «Особливості застосування»)дуже рідко
Аритміядуже рідко
Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування»)дуже рідко
З боку судинної системиГіпотензія (та пов’язані з нею симптоми)часто
Васкулітнечасто
Припливи жарурідко
Інсульт може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високим ризиком (див. розділ «Особливості застосування»)дуже рідко
Синдром Рейночастота невідома
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостінняСухий кашельчасто
Задишкачасто
Бронхоспазмнечасто
Еозинофільна пневмоніядуже рідко
Ринітдуже рідко
З боку шлунково-кишкового трактуБіль у животічасто
Запорчасто
Діареячасто
Порушення смаку (дисгевзія)часто
Диспепсіячасто
Нудотачасто
Блюваннячасто
Сухість у ротінечасто
Панкреатитдуже рідко
З боку гепатобіліарної системиЦитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливості застосування»)дуже рідко
З боку шкіри та підшкірної тканиниСвербіжчасто
Шкірні висипаннячасто
Кропив’янка (див. розділ «Особливості застосування»)нечасто
Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ «Особливості застосування»)нечасто
Реакції фоточутливостінечасто
Пемфігоїднечасто
Гіпергідрознечасто
Посилення симптомів псоріазурідко
Мультиформна еритемадуже рідко
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканиниСудоми м’язівчасто
Артралгіянечасто
Міалгіянечасто
З боку сечовидільної системиНиркова недостатністьнечасто
Анурія/олігуріярідко
Гостра ниркова недостатністьрідко
З боку репродуктивної системи та молочних залозЕректильна дисфункціянечасто
Загальні розладиАстеніячасто
Біль у грудній клітцінечасто
Нездужаннянечасто
Периферичні набрякинечасто
Гіпертерміянечасто
ДослідженняПідвищення рівня сечовини у кровінечасто
Підвищення креатиніну у плазмі кровінечасто
Підвищення рівня білірубіну у плазмі кровірідко
Підвищення рівня печінкових ферментіврідко
Ушкодження, отруєння та ускладнення прийомуПадіннянечасто
Розлади з боку ендокринної системиСиндром неадекватної секреції антидіуретичних гормонів (СНСАДГ)рідко

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Гленмарк Фармасьютикалз Лтд./Glenmark Pharmaceuticals Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Ділянка № С-7, промислова зона Колваль, Колваль, Бардез, Гоа — 403 513, Індія/Plot № S-7, Colvale Industrial Estate, Colvale, Bardez, Goa — 403 513, India.