Медопексол (Medopexol)
діюча речовина: pramipexole;
1 таблетка містить праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 0,125 мг, що еквівалентно праміпексолу 0,088 мг; або праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 0,25 мг, що еквівалентно праміпексолу 0,18 мг; або праміпексолу дигідрохлориду моногідрату 1 мг, що еквівалентно праміпексолу 0,7 мг;
допоміжні речовини: маніт (E 421), крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 0,088 мг: білі круглі плоскі таблетки діаметром приблизно 6,5 мм;
таблетки по 0,18 мг: білі двоопуклі довгасті таблетки з рисками з обох боків. Розміри приблизно 8 х 4 мм;
таблетки по 0,7 мг: білі круглі плоскі таблетки з рискою з одного боку. Діаметр приблизно 9 мм.
Протипаркінсонічні засоби. Агоністи допаміну.
Код АТХ N04B C05.
Фармакодинаміка.
Праміпексол є допаміновим агоністом з високою селективністю та специфічністю до допамінових рецепторів підтипу D2 і має переважну спорідненість із D3-рецепторами, він відзначається повною внутрішньою активністю.
Праміпексол полегшує паркінсонічні рухові порушення шляхом стимуляції допамінових рецепторів стріатуму (смугастого тіла). Дослідження на тваринах продемонстрували, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обіг допаміну.
Точний механізм дії праміпексолу при лікуванні синдрому неспокійних ніг невідомий. Хоча патофізіологія синдрому неспокійних ніг загалом невідома, нейрофармакологічні дані вказують на залучення первинної допамінергічної системи.
Фармакокінетика.
Праміпексол швидко та повністю всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність становить понад 90%. Максимальна концентрація у плазмі реєструється між 1-ою та 3-ою годиною. Швидкість всмоктування не зменшується при одночасному вживанні їжі, але не зменшується загальний рівень всмоктування. Праміпексолу притаманна лінійна кінетика і, незалежно від лікарської форми, відносно незначні коливання плазмового рівня у різних пацієнтів.
У людей зв’язування праміпексолу з білками дуже низьке (<20%), а об’єм розподілу — високий (400 л).
Праміпексол метаболізується у людей тільки у незначній кількості.
Виведення нирками незміненого праміпексолу є найважливішим шляхом елімінації. Приблизно 90% дози, міченої 14C, виводиться нирками, тоді як менше 2% визначається у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий — приблизно 400 мл/хв. Період напіввиведення (t ½) — від 8 годин у молодих пацієнтів до 12 годин в осіб літнього віку.
Лікування ознак та симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона у дорослих: як монотерапія (без леводопи) або у комбінації з леводопою протягом перебігу захворювання до пізніх стадій, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (феномен «включення-виключення»).
Симптоматичне лікування ідіопатичного синдрому неспокійних ніг від помірного до тяжкого ступеня у дорослих (у дозі не вище 0,75 мг).
Гіперчутливість до праміпексолу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Зв’язування з білками плазми крові
Праміпексол зв’язується з білками плазми крові дуже незначною мірою (<20%) і має низьку біотрансформацію. Тому взаємодія з іншим препаратом, який впливає на зв’язування білків плазми або елімінацію шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Оскільки антихолінергічні засоби елімінуються переважно щляхом метаболізму у печінці, взаємодія малоймовірна. Взаємодію з антихолінергічними засобами не досліджували. Фармакокінетичної взаємодії між селегініном і леводопою немає.
Інгібітори/конкуренти активного шляху ниркової елімінації
Циметидин зменшує нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34%, ймовірно шляхом пригнічення системи транспорту катіонної ренальної канальцевої секреції. Препарати, які пригнічують активну ренальну канальцеву секрецію або самі елімінуються цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом і призводити до зменшення кліренсу праміпексолу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з Медопексолом слід розглянути можливість зниження дози останнього.
Комбінація з леводопою
Під час збільшення дози Медопексолу пацієнтам із хворобою Паркінсона рекомендується зменшення дози леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів слід залишити незмінними.
Через можливий адитивний вплив необхідно виявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби або вживає алкоголь у комбінації з праміпексолом (див. розділи «Особливості застосування», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).
Антипсихотичні лікарські засоби
Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Особливості застосування»), якщо можливі антагоністичні ефекти.
Призначати Медопексол пацієнтам із хворобою Паркінсона із порушеннями функції нирок у зменшених дозах пропонується відповідно до розділу «Спосіб застосування та дози».
Галюцинації. Галюцинації — відомі побічні реакції лікування допаміновими агоністами і леводопою. Пацієнтів необхідно проінформувати, що можуть виникнути галюцинації (у більшості випадків — зорові).
Дискінезія. При комбінованій терапії з леводопою при прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може розвинутись на початку титрування Медопексолу. У такому випадку дозу леводопи потрібно знизити.
Дистонія. Осьова дистонія, включаючи антеколіс, камптокормію та плеврототонус (синдром Пізи), іноді виникала у пацієнтів із хворобою Паркінсона після початкової дози або поступового збільшення дози праміпексолу. Хоча дистонія може бути симптомом хвороби Паркінсона, симптоми дистонії у пацієнтів із хворобою Паркінсона зменшуються після зменшення дози або відміни праміпексолу.
Якщо виникла дистонія, необхідно розглянути перегляд схеми лікування допамінергічними препаратами та підібрати дозу праміпексолу.
Раптовий напад сонливості та сонливість. Застосування праміпексолу пов’язане зі сонливістю та епізодами раптового нападу сонливості, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Були нечасті повідомлення про раптовий напад сонливості під час щоденної активності, у деяких випадках — без усвідомлення або попереджувальних ознак. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність виявити обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування Медопексолом. Пацієнтам зі сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з технікою. Крім того, слід розглянути можливість зниження дози або скорочення терміну лікування. Через можливий адитивний вплив слід виявляти обережність, якщо пацієнт застосовує інші седативні лікарські засоби або вживає алкоголь у комбінації з праміпексолом (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).
Розлади контролю над спонуканням. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку розладів контролю над спонуканням. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що при лікуванні агоністами допаміну, включаючи Медопексол, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивну розтрату грошей, переїдання та компульсивне вживання їжі.
При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози чи припинення прийому препарату.
Манія і делірій. Пацієнтів слід ретельно контролювати щодо розвитку манії та делірію. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, мають знати, що манія та делірій можуть виникати у пацієнтів, які отримують терапію праміпексолом. При розвитку таких симптомів необхідно розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому препарату.
Тяжкі серцево-судинні захворювання. У випадку тяжких серцево-судинних захворювань необхідно особливо обережно призначати препарат. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією.
Пацієнти з розладами психіки. Пацієнтам із розладами психіки слід лікуватися агоністами допаміну лише у випадку, коли потенційна користь від застосування переважає ризики. Слід уникати одночасного застосування антипсихотичних лікарських засобів із праміпексолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейролептичний злоякісний синдром. Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, спостерігалися після раптової відміни допамінергічного лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Офтальмологічне обстеження. Рекомендується регулярне офтальмологічне обстеження у випадку розладу зору.
Синдром відміни агоністів допаміну. Cиндром відміни агоністів допаміну спостерігався при застосуванні агоністів допаміну, включаючи праміпексол (див. розділ «Побічні реакції»). Щоб припинити лікування, пацієнтам із хворобою Паркінсона дозу праміпексолу слід знижувати поступово (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Обмежені дані свідчать про те, що пацієнти з порушеннями контролю імпульсів та пацієнти, які отримують високу добову дозу та/або високі кумулятивні дози агоністів дофаміну, можуть мати високий ризик розвитку синдрому відміни агоністів допаміну. Синдром відміни може включати апатію, тривожність, депресію, втому, підвищену пітливість, біль і відсутність ефекту після застосування леводопи. Перш ніж зменшити дозу та припинити застосування праміпексолу, пацієнтів слід проінформувати про можливі симптоми відміни. За пацієнтами слід ретельно стежити під час зниження дози та відміни прийому праміпексолу. У разі виражених та/або стійких симптомів синдрому відміни агоністів допаміну може бути розглянуте тимчасове повторне призначення праміпексолу у найменшій ефективній дозі.
Аугментація (посилення симптомів). Лікування синдрому неспокійних ніг допамінергічними препаратами може спричинити аугментацію. Аугментація проявляється у формі ранньої появи симптомів ввечері (або навіть вдень), підсиленням симптоматики та поширенням симптомів на верхні кінцівки. Аугментацію спеціально досліджували у процесі контрольованого клінічного дослідження упродовж 26 тижнів. Аугментація була виявлена у 11,8% пацієнтів у групі праміпексолу (N=152) та у 9,4% пацієнтів у групі плацебо (N=149). Аналіз часу до аугментації за Капланом-Мейєром не продемонстрував жодної суттєвої різниці між групами праміпексолу та плацебо.
Ниркова недостатність. Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю, оскільки праміпексол виділяється нирками.
Рабдоміоліз. Єдиний випадок рабдоміолізу зареєстрований у 49-річного чоловіка з прогресуючою хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом. Пацієнт був госпіталізований із підвищеним рівнем креатинфосфокінази (СРК — 10,631 МО/л). Симптоми зникли після припинення лікування.
Вплив на вагітність і лактацію у людей не досліджувався. Медопексол можна застосовувати під час вагітності тільки у випадку, коли потенційна користь більша за потенційний ризик для плода.
Оскільки лікування Медопексолом пригнічує секрецію пролактину, можливе зменшення лактації. Екскреція праміпексолу у грудне молоко не вивчалась у жінок. Медопексол не рекомендують застосовувати протягом періоду годування груддю. Якщо не можна уникнути застосування препарату, слід припинити годування груддю.
Досліджень щодо впливу на фертильність людини не проводилось.
Медопексол може мати значний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Можлива поява галюцинацій або сонливості.
Пацієнтам зі сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості під час застосування Медопексолу слід утримуватися від керування автомобілем та потенційно небезпечної діяльності, коли погіршення пильності підвищує ризик серйозного ушкодження або летального наслідку.
(Вся інформація щодо дозування стосується форми праміпексолу у вигляді праміпексолу дигідрохлориду).
Хвороба Паркінсона
Добову дозу слід приймати у 3 прийоми однаковими частками.
Початкове лікування
Дозу препарату необхідно збільшувати поступово, з початкової 0,375 мг на добу кожні 5–7 днів як наведено нижче. Якщо у пацієнтів не виникає непереносимих побічних явищ, дозу необхідно титрувати до досягнення максимального терапевтичного ефекту.
При необхідності подальшого збільшення дози добову дозу потрібно збільшувати на 0,75 мг щотижня до максимальної, яка становить 4,5 мг на добу. Однак слід мати на увазі, що частота виникнення сонливості підвищується при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу.
Підтримувальна терапія
Індивідуальна доза коливається від 0,375 мг до максимальної 4,5 мг на добу. Під час збільшення дози ефект лікування спостерігали починаючи з добової дози 1,5 мг. Подальше коригування дози потрібно здійснювати залежно від клінічної відповіді та побічних реакцій. При прогресуючій хворобі Паркінсона доза вище 1,5 мг на добу може бути доцільною для пацієнтів, для яких планується зменшення дози леводопи при комбінованій терапії з леводопою. Рекомендується зниження дози леводопи у разі збільшення дози Медопексолу та під час підтримувальної терапії, залежно від реакції пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Припинення лікування
Раптове переривання допамінергічної терапії може призвести до розвитку нейролептичного злоякісного синдрому. Дозу праміпексолу слід зменшувати на 0,75 мг на добу до добової дози 0,75 мг. Після цього дозу слід знижувати до 0,375 мг на добу (див. розділ «Особливості дозування»). Синдром відміни агоністів допаміну може з`являтися під час поступового зниження дози, тому може бути необхідним тимчасове підвищення дози перед тим, як відновлювати зниження дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Дозування для хворих із порушеннями функції нирок
Виділення праміпексолу залежить від функції нирок. Нижченаведена схема дозування пропонується для початкової терапії.
Пацієнти із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв не потребують зменшення добової дози або частоти прийому.
Пацієнтам із кліренсом креатиніну 20–50 мл/хв початкову добову дозу Медопексолу слід застосовувати у два прийоми, починаючи з 0,125 мг 2 рази на добу (0,25 мг/добу). Не слід перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 2,25 мг.
Пацієнтам із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв добову дозу Медопексолу слід застосовувати в один прийом, починаючи з 0,125 мг/добу. Не можна перевищувати максимальну добову дозу праміпексолу 1,5 мг.
При погіршенні функції нирок на тлі підтримувальної терапії добову дозу Медопексолу зменшують на стільки відсотків, на скільки відбулося зменшення рівня кліренсу креатиніну. Наприклад, за умови зниження кліренсу креатиніну на 30% добову дозу Медопексолу зменшують на 30%. Добову дозу можна застосовувати у два прийоми, якщо кліренс креатиніну знаходиться в межах 20–50 мл/хв, і в один, якщо кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв.
Дозування для хворих із порушеннями функції печінки
Для пацієнтів із порушеннями функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90% засвоєного препарату виводиться нирками. Потенційний вплив порушення функції печінки на фармакокінетику праміпексолу не досліджувався.
Синдром неспокійних ніг
Рекомендована початкова доза Медопексолу становить 0,125 мг 1 раз на добу за 2–3 години до сну. Для пацієнтів, які потребують додаткового полегшення симптомів, дозу можна збільшувати кожні 4–7 днів до максимальної дози 0,75 мг на добу (як наведено нижче у таблиці).
Потрібно оцінити реакцію пацієнта на лікування після 3 місяців та переглянути необхідність продовження терапії. Якщо лікування переривається більше ніж на кілька днів, слід повторно розпочати з дози, яка зазначена вище.
Припинення лікування
Оскільки добова доза для лікування синдрому неспокійних ніг не перевищує 0,75 мг, застосування Медопексолу можна припиняти без поступового зменшення дози. У процесі 26-тижневого плацебо-контрольованого клінічного дослідження спостерігалося поновлення симптомів синдрому неспокійних ніг (посилення тяжкості симптомів порівняно з початковим рівнем) у 10% пацієнтів (14 зі 135 пацієнтів) після раптового припинення застосування праміпексолу. Такий ефект спостерігався для всіх доз.
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок
Виведення Медопексолу з організму залежить від функції нирок. Пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 20 мл/хв не потрібно зменшувати добову дозу.
Застосування праміпексолу не вивчалося у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, та у пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції нирок.
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки
Для пацієнтів із порушеннями функції печінки зменшення дози не вважається необхідним, оскільки майже 90% засвоєного препарату виводиться нирками.
Таблетки необхідно приймати перорально, запиваючи водою, під час вживання їжі чи в інший час.
Хвороба Паркінсона. Безпека та ефективність застосування Медопексолу для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Обґрунтування можливості застосування Медопексолу дітям при хворобі Паркінсона немає.
Синдром неспокійних ніг. Застосування Медопексолу не рекомендується дітям (віком до 18 років) через недостатність даних з безпеки та ефективності.
Синдром Туретта. Медопексол не слід застосовувати дітям або підліткам із синдромом Туретта через негативне співвідношення переваги/ризику такого лікування.
Клінічний досвід значного передозування відсутній. Очікувані побічні ефекти, пов’язані з фармакодинамічним профілем допамінового агоніста, включають нудоту, блювання, гіперкінезію, галюцинації, збудження та артеріальну гіпотензію. Антидот при передозуванні допаміновим агоністом не встановлений. У випадку появи ознак збудження центральної нервової системи можна призначати нейролептики. Лікування пацієнтів при передозуванні може потребувати загальних підтримувальних заходів, зокрема промивання шлунка, внутрішньовенного введення рідини, застосування активованого вугілля та контролю роботи серця за допомогою електрокардіографії.
Більшість побічних реакцій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується.
Частота виникнення побічних реакцій має наступну класифікацію: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).
Хвороба Паркінсона
У пацієнтів із хворобою Паркінсона при лікуванні праміпексолом побічними рекціями (≥5%) були нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запор, галюцинації, головний біль та втомлюваність. Частота виникнення сонливості підвищується при застосуванні доз вище 1,5 мг на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією при прийомі у комбінації з леводопою є дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникнути на початку лікування, особливо якщо праміпексол титрується занадто швидко.
Інфекції та інвазії: нечасто — пневмонія.
З боку ендокринної системи: нечасто — порушення секреції антидіуретичного гормону1.
Психічні розлади: часто — порушення сну, симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка, сплутаність свідомості, галюцинації, безсоння; нечасто — переїдання1, патологічний потяг до відвідування магазинів, марення, гіперфагія1, гіперсексуальність, розлади лібідо, параноя, патологічний потяг до азартних ігор, занепокоєння, делірій; рідко — манія.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, дискінезія, сонливість; часто — головний біль; нечасто — амнезія, гіперкінезія, раптовий напад сонливості, синкопе.
З боку органів зору: часто — порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору.
З боку серцево-судинної системи: часто — артеріальна гіпотензія; нечасто — серцева недостатність1.
З боку дихальної системи: нечасто — задишка, гикавка.
З боку травної системи: дуже часто — нудота; часто — запор, блювання.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто — гіперчутливість, свербіж, висипання.
Загальні розлади: часто — підвищена втомлюваність, периферичні набряки; частота невідома — синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, підвищену пітливість і біль).
Дослідження: часто — зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту; нечасто — збільшення маси тіла.
1 Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95% частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась під час клінічних досліджень серед 2762 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які лікувалися праміпексолом.
Синдром неспокійних ніг
У пацієнтів зі синдромом неспокійних ніг при лікуванні праміпексолом найчастішими побічними реакціями (≥5%) були нудота, головний біль, запаморочення та втомлюваність. Нудота і підвищена втомлюваність частіше спостерігались у жінок (20,8% і 10,5% відповідно) порівняно із чоловіками (6,7% і 7,3% відповідно) при лікуванні праміпексолом.
Інфекції та інвазії: нечасто — пневмонія2.
З боку ендокринної системи: нечасто — порушення секреції антидіуретичного гормону2.
Психічні розлади: часто — порушення сну, безсоння; нечасто — симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка (переїдання, патологічний потяг до відвідування магазинів, гіперсексуальність та патологічний потяг до азартних ігор); сплутаність свідомості, манія2, галюцинації, гіперфагія2, розлади лібідо, марення2, параноя2, занепокоєння, делірій2.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; нечасто — амнезія2, дискінезія, гіперкінезія2, раптовий напад сонливості, синкопе.
З боку органів зору: нечасто — порушення зору, включаючи диплопію, нечіткість зору і погіршення гостроти зору.
З боку серцево-судинної: нечасто — серцева недостатність2, артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи: нечасто — задишка, гикавка.
З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто — запор, блювання.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: нечасто — гіперчутливість, свербіж, висипання.
Загальні розлади: часто — підвищена втомлюваність; нечасто — периферичні набряки; частота невідома — синдром відміни агоністів допаміну (включаючи апатію, тривожність, депресію, втому, підвищену пітливість і біль).
Дослідження: нечасто — зменшення маси тіла, включаючи зниження апетиту, збільшення маси тіла.
2 Ця побічна реакція спостерігалась у постмаркетинговому періоді. У 95% частота не вище ніж нечасто, але може бути нижчою. Встановлення точної частоти неможливе, оскільки побічна реакція не спостерігалась у процесі клінічних досліджень серед 1395 пацієнтів зі синдромом неспокійних ніг, які лікувалися праміпексолом.
Сонливість. Застосування праміпексолу часто пов’язане зі сонливістю, іноді з надмірною сонливістю у денний час та епізодами раптового нападу сонливості (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади лібідо. Застосування праміпексолу нечасто може спричиняти розлади лібідо (підвищення або зниження).
Розлади контролю над спонуканням. При лікуванні агоністами дофаміну, включаючи Медопексол, можуть спостерігатися симптоми розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивну розтрату грошей, переїдання та компульсивне вживання їжі (див. розділ «Особливості застосування»).
Синдром відміни агоністів допаміну. У разі зниження дози або припинення застосування агоністів допаміну (включаючи праміпексол) можуть виникати немоторні побічні реакції. Симптоми включають апатію, тривожність, депресію, втому, підвищену пітливість і біль (див. розділ «Особливості застосування»).
Серцева недостатність. Серцева недостатність спостерігалася у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У процесі фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно із відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95% СІ, 1,21–2,85).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції у період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вони дають змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні даного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про випадки будь-яких побічних реакцій за допомогою системи фармаконагляду України.
3 роки.
Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.
За рецептом.
Спеціфар СА/Specifar SA.
1, 28 вул. Октовріу, Ажиа Варвара, 12351, Греція/1, 28 Octovriou str., Agia Varvara, 12351, Greece.
Медокемі ЛТД/Medochemie LTD.
1–10, вул. Константинуполес, Лімассол, 3011, Кіпр/1–10 Constantinoupoleos Street, Limassol, 3011, Cyprus.