Інсувіт 30/70 (Insuvit 30/70)

діюча речовина: insulin (human);

1 мл суспензії, що складається з розчину інсуліну людського 30% і суспензії інсуліну людського ізофану 70%, містить інсуліну людcького (ДНК-рекомбінантного) 100 МО;

допоміжні речовини: метакрезол, цинку оксид, гліцерин, фенол зріджений, протаміну сульфат, натрію гідрофосфат безводний, кислота хлористоводнева розведена або розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

Суспензія для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія білого кольору, яка під час зберігання розшаровується на безбарвну або майже безбарвну надосадову рідину та білий осад, який легко суспендується після струшування.

Антидіабетичні препарати. Інсуліни та аналоги для ін’єкцій середньої та тривалої дії у комбінації з інсуліном короткої дії (людським).

Код АТХ А10А D01.

Фармакодинаміка.

Цукрознижувальний ефект інсуліну полягає у сприянні поглинанню глюкози тканинами після зв’язування інсуліну з рецепторами м’язових і жирових клітин, а також в одночасному пригніченні виділення глюкози з печінки.

Інсувіт^® 30/70 є інсуліном подвійної дії.

У середньому профіль дії після підшкірної ін’єкції такий:

початок дії — протягом 0,5 години;

максимальний ефект настає через 2–8 годин після введення;

тривалість дії — до 24 годин.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення (t_1/2) інсуліну з крові становить кілька хвилин, тому профіль дії препарату інсуліну обумовлений виключно характеристиками його абсорбції. Цей процес залежить від низки факторів (наприклад, від дози інсуліну, способу та місця ін’єкції, товщини підшкірної жирової клітковини, типу діабету), що зумовлює значну варіабельність ефекту препарату інсуліну у хворих.

Абсорбція

Профіль всмоктування визначається тим, що цей інсулін є сумішшю інсулінів, які характеризуються швидким та подовженим всмоктуванням. Пік концентрації в плазмі крові інсуліну короткої дії настає протягом 1,5–2,5 годин після підшкірної ін’єкції.

Розподіл

Значного зв’язування інсуліну з білками плазми крові, за винятком циркулюючих антитіл до нього (при їх наявності), виявлено не було.

Метаболізм

Людський інсулін розщеплюється інсуліновими протеазами чи інсуліндеградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідізомеразою. Вважається, що є низка ділянок, на яких відбуваються розриви (гідроліз) молекули людського інсуліну. Жоден із метаболітів, що утворюються після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація

Тривалість кінцевого t_1/2інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. Тому тривалість кінцевого t_1/2 вказує на швидкість всмоктування, а не елімінації (як такої) інсуліну з плазми крові (t_1/2 інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За даними проведених досліджень t_1/2 становить 5–10 годин.

Доклінічні дані безпеки

У доклінічних дослідженнях з фармакологічної безпеки (токсичність повторного введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність та розвиток плода) не було виявлено будь-якої небезпеки введення препарату людині.

Лікування цукрового діабету.

Гіпоглікемія.

Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгредієнта лікарського засобу.

Як відомо, ряд лікарських засобів впливає на обмін глюкози.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні: пероральні цукрознижувальні засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лікарські засоби, які можуть підвищувати потребу в інсуліні: пероральні контрацептиви, тіазиди, глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, гормон росту і даназол.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні.

Алкоголь може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект інсуліну.

Гіперглікемія

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті І типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихається.

При діабеті І типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який є смертельно небезпечним.

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія може виникнути при застосуванні дуже високої дози інсуліну порівняно з потребою в інсуліні. У разі гіпоглікемії або підозри на гіпоглікемію препарат не вводити.

Пропуск вживання їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження може призвести до появи гіпоглікемії.

Хворі, у яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози у крові завдяки інтенсивній інсулінотерапії, можуть відзначити зміни звичних симптомів-провісників гіпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичайні симптоми-провісники можуть зникнути у пацієнтів з довготривалим діабетом.

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай збільшують потребу в інсуліні.

Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози можуть потребувати зміни дози інсуліну.

Коли пацієнта переводять на інший тип інсуліну, симптоми гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з тими, які відчував пацієнт, коли застосовував попередній інсулін.

Переведення з інших інсулінів

Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем.

Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (людський або аналог людського інсуліну) та/або методу виробництва (рДНК технології чи інсулін тваринного походження) може зумовити необхідність корекції дози інсуліну.

Пацієнти, яких переводять на Інсувіт^® 30/70 з іншого типу інсуліну, можуть потребувати підвищення кількості денних ін’єкцій або зміни дози порівняно з інсуліном, який вони зазвичай застосовували. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування.

Реакції в місцях ін’єкцій

При застосуванні будь-якої інсулінотерапії можуть виникнути реакції в місці ін’єкції, що можуть включати біль, почервоніння, свербіж, кропив’янку, набряк, синці та запалення. Постійна зміна місця ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки, може зменшити або запобігти появі цих реакцій. Реакції зазвичай проходять через кілька днів або тижнів. У рідких випадках реакції в місці ін’єкції можуть потребувати припинення лікування препаратом Інсувіт^® 30/70.

Пацієнтів потрібно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін’єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Існує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення глікемічного контролю після ін’єкцій інсуліну в місцях цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін’єкції на неуражену ділянку шкіри може призводити до гіпоглікемії. Рекомендується проводити моніторинг рівня глюкози в крові після зміни місця введення та у разі необхідності коригувати дози антидіабетичних препаратів.

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і вживання їжі.

Суспензії інсуліну не слід застосовувати в інсулінових насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну.

Комбінація лікарського засобу Інсувіт^® 30/70 з піоглітазонами

При застосуванні піоглітазонів у комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки розвитку застійної серцевої недостатності, особливо у хворих із факторами ризику. Це потрібно враховувати при призначенні лікування комбінацією піоглітазонів з інсуліном. При комбінованому застосуванні цих препаратів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення симптомів застійної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та виникнення набряків. У разі будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазонами слід припинити.

Для попередження випадкових помилок при застосуванні препарату пацієнта необхідно попередити про необхідність завжди перевіряти етикетку на препараті перед кожною ін’єкцією для запобігання переплутування Інсувіту^® 30/70 з іншими препаратами інсуліну.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Препарат Інсувіт^® 30/70 можна застосовувати пацієнтам літнього віку.

У пацієнтів літнього віку слід посилити моніторинг рівня глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Ниркова та печінкова недостатність

Ниркова та печінкова недостатність може знизити потребу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.

Вміст допоміжних речовин

Інсувіт^® 30/70 містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Оскільки інсулін не проходить через плацентарний бар’єр, немає обмежень у лікуванні діабету інсуліном у період вагітності.

Протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та спостереження за лікуванням вагітних жінок, хворих на діабет, оскільки при неадекватному контролі діабету як гіпоглікемія, так і гіперглікемія підвищують ризик виникнення вад розвитку та смерті плода.

Потреба в інсуліні зазвичай знижується у І триместрі вагітності та істотно зростає у ІІ та ІІІ триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні зазвичай швидко повертається до вихідного рівня.

Обмежень щодо лікування діабету препаратом Інсувіт^® 30/70 у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не створює жодного ризику для дитини, однак може виникнути необхідність корекції дози і дієти для матері.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну не виявили будь-якого негативного впливу на фертильність.

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику в ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами).

Хворим слід рекомендувати вживати заходів щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин варто зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

Інсувіт^® 30/70 є двофазним людським інсуліном. До його складу входять інсулін короткої дії та інсулін тривалої дії. Препарати двофазного інсуліну зазвичай вводять 1 або 2 рази на добу, коли необхідно одержати швидкий початковий ефект з подальшим більш тривалим ефектом.

Інсувіт^® 30/70 — це готова для застосування суміш розчинного та ізофан-інсуліну. Режим лікування пацієнта слід призначати, виходячи з індивідуальних метаболічних потреб.

Дозування

Сила дії людського інсуліну виражається у міжнародних одиницях (МО).

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідно до потреб хворого.

Індивідуальна добова потреба в інсуліні зазвичай становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може зростати у хворих із резистентністю до інсуліну (наприклад, у пубертатному періоді або при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інсуліну.

Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного або додаткового вживання їжі, що містить вуглеводи.

Корекція дози

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай підвищують потребу хворого в інсуліні. Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози вимагають зміни дози інсуліну.

Корекція дози може також бути потрібна при зміні фізичної активності або звичайного раціону харчування пацієнта. Підбір дози також може бути необхідним при переведенні хворих на інші препарати інсуліну.

Введення

Інсувіт^® 30/70 призначений тільки для підшкірних ін’єкцій. Суспензію інсуліну ніколи не вводять внутрішньовенно.

Інсувіт^® 30/70 зазвичай вводять під шкіру стегна або ділянки передньої черевної стінки. Можна також вводити у ділянку сідниць або дельтоподібного м’яза плеча.

При підшкірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбувається швидше, ніж при введенні в інші ділянки тіла.

Тривалість дії залежить від дози, місця введення, температури та рівня фізичної активності.

Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.

Після ін’єкції голка повинна залишатися під шкірою не менше 6 секунд. Це забезпечить введення повної дози.

Для зниження ризику ліподистрофії та амілоїдозу шкіри місце ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла (див. розділи інструкції «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

При введенні інсулінового препарату слід уникати введення голки у кровоносну судину. Після введення препарату не можна розтирати місце ін’єкції. Для пацієнтів слід провести докладний інструктаж щодо методики виконання ін’єкцій. При проведенні ін’єкції слід дотримуватись правил асептики. Щоб уникнути гнійно-запальних ускладнень, не використовуйте одноразовий шприц повторно.

Не застосовувати препарат Інсувіт^® 30/70:

• в інфузійних насосах;
• у разі алергії (гіперчутливості) до людського інсуліну або до будь-якого іншого інгредієнта препарату;
• при підозрі на розвиток гіпоглікемії (низький рівень цукру у крові);
• якщо картридж або пристрій, що містить картридж, падали, пошкоджені або зім’яті;
• якщо препарат зберігався неналежним чином або був заморожений;
• якщо суспензія інсуліну не стає рівномірно білою та мутною після перемішування.

Перед застосуванням препарату Інсувіт^® 30/70:

• переконатися в тому, що тип інсуліну відповідає призначеному;
• завжди слід перевіряти картридж, включаючи гумовий поршень (пробку); не використовувати картридж, якщо є будь-які зовнішні пошкодження.

Як застосовувати цей препарат інсуліну

Інсувіт^® 30/70 вводити шляхом ін’єкції під шкіру (підшкірно). Ніколи не вводити інсулін безпосередньо у вену або м’яз. Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки тіла, щоб знизити ризик розвитку ущільнень або віспин на шкірі. Найкращими місцями для самостійного введення ін’єкції є передня частина живота, сідниці, передня частина стегон або плечей.

Інсулін буде діяти швидше, якщо вводити його у ділянку передньої частини живота.

Інсувіт^® 30/70 (у флаконах) слід вводити спеціальними інсуліновими шприцами, які мають відповідне градуювання.

Пацієнтам рекомендовано утилізувати голку та шприц після кожної ін’єкції.

Перед введенням препарату необхідно впевнитися у тому, що градуювання шприца відповідає концентрації інсуліну, вказаній на етикетці флакона. Використовувати шприци лише з градуюванням, яке відповідає концентрації інсуліну у цьому флаконі.

1. Гумову мембрану слід продезінфікувати ватним тампоном, змоченим у медичному спирті.

2. Струсити флакон, щоб його вміст став білим та непрозорим. Не можна різко струшувати флакон, оскільки це може призвести до утворення піни, що заважатиме точному вимірюванню дози.

3. Набрати у шприц кількість повітря, ідентичну до дози інсуліну, що вводиться.

4. Упорснути вміст шприца у флакон з інсуліном.

5. Струсити флакон і набрати у шприц необхідну дозу інсуліну. Перевірити, чи не залишилося бульбашок повітря у шприці, перевірити дозу, що вводиться.

6. Ввести інсулін підшкірно.

Як вводити інсулін:

• відтягнути шкіру двома пальцями, ввести голку під шкіру і ввести вміст шприца;
• утримати голку під шкірою протягом 6 секунд і, переконавшись, що інсулін введений повністю, вийняти голку;
• якщо на поверхні шкіри з’явилася кров після того, як вийняли голку, необхідно щільно притиснути цю ділянку шкіри ватним тампоном.

Для введення Інсувіту^® 30/70 у картриджах необхідно використовувати шприц-ручку згідно з її детальною інструкцією з використання. Перед застосуванням інсуліну у картриджах з препаратом Інсувіт^® 30/70 його слід ресуспендувати, перекочуючи картридж між долонями 10 разів та перевертаючи на 180° 10 разів до набуття суспензією рівномірного помутніння або молочного забарвлення. Якщо рідина у картриджі не набула належного вигляду, слід повторити операцію до повного розмішування вмісту картриджа. Потрібно регулярно перевіряти зовнішній вигляд вмісту картриджа і не використовувати його, якщо суспензія містить грудки або якщо частинки білого кольору прилипають до дна чи стінок картриджа, роблячи скло матовим. Картриджі не призначені для змішування різних інсулінів. Не допускається повторне заповнення картриджа. Шприц-ручка призначена лише для індивідуального використання. Необхідно суворо дотримуватись інструкції виробника з використання шприц-ручки.

Препарат Інсувіт^®30/70 можна застосовувати дітям та підліткам.

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, однак після його введення може розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій, якщо застосовувалися занадто високі, порівняно з потребами пацієнта, дози.

Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим на діабет рекомендують постійно мати при собі декілька продуктів, що містять цукор.

У разі тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стані, особи, які пройшли відповідний інструктаж, повинні ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1,0 мг). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також потрібно вводити внутрішньовенно у разі, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10–15 хвилин.

Після того як хворий опритомніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву.

Найчастішим побічним ефектом терапії є гіпоглікемія. За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препарату після випуску його на ринок, частота виникнення гіпоглікемії варіює в різних групах хворих, при різних режимах дозування та рівнях контролю глікемії.

На початку інсулінотерапії можуть спостерігатися порушення рефракції, набряк та реакції у місці ін’єкції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції зазвичай транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може спричинити стан гострої больової нейропатії, зазвичай оборотний. Інтенсифікація інсулінотерапії для швидкого поліпшення контролю глікемії може спричинити тимчасове загострення діабетичної ретинопатії, проте тривалий, добре налагоджений контроль глікемії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.

За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реакції, класифіковані за частотою та класами систем органів згідно з MedDRA.

За частотою виникнення побічні реакції було розподілено на такі, що виникають дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити на основі наявних даних).

З боку імунної системи:

нечасто — кропив’янка, висипання;

дуже рідко — анафілактичні реакції*.

З боку метаболізму та харчування:

дуже часто – гіпоглікемія*.

З боку нервової системи:

нечасто — периферичні нейропатії (болісні нейропатії).

З боку органів зору:

нечасто — діабетична ретинопатія;

дуже рідко — порушення рефракції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

нечасто — ліподистрофія*;

частота невідома — амілоїдоз шкіри.

Генералізовані порушення та реакції в місці введення:

нечасто — реакції в місцях ін’єкції, набряк.

*Див. інформацію нижче.

Окремі побічні реакції

Анафілактичні реакції

Симптоми генералізованої гіперчутливості (включаючи генералізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомості) зустрічаються дуже рідко, але можуть бути потенційно небезпечними для життя.

Гіпоглікемія

Найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, виникнення судом з подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головного мозку і навіть до летального наслідку. Симптоми гіпоглікемії зазвичай виникають раптово. Вони можуть включати холодний піт, блідість і похолодніння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичайне стомлення або слабкість, сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття.

Розлади шкіри та підшкірної клітковини

Ліподистрофія та амілоїдоз шкіри можуть виникнути на місці ін’єкції та затримувати місцеве всмоктування інсуліну. Постійна зміна місця ін’єкції в межах однієї ділянки може допомогти зменшити ці реакції або запобігти їм (див. розділ «Особливості застосування»).

Педіатрична популяція

На підставі даних післяреєстраційного досвіду та клінічних досліджень частота, тип та серйозність побічних реакцій, що спостерігаються у дітей, не відрізняються від побічних реакцій у загальній популяції.

Інші особливі популяції

На підставі даних післяреєстраційного досвіду та клінічних досліджень частота, тип та серйозність побічних реакцій, що спостерігаються у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, не відрізняються від побічних реакцій у загальній популяції.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Лікарям рекомендується повідомляти про підозрювані побічні реакції до місцевих органів фармаконагляду.

2 роки.

Термін зберігання препарату у картриджах і флаконах після відкриття 42 доби при температурі не вище 25 °С, захищаючи від перегрівання та сонячних променів. Картриджі, які використовуються, не слід тримати у холодильнику. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі від 2 °С до 8 °С (у холодильнику). Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 3 мл у картриджі. По 5 картриджів у блістері, по 1 блістеру у пачці.

По 10 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці.

За рецептом.

Біокон Байолоджикс Лімітед, Індія.

Biocon Biologics Limited, India.

АТ «Фармак», Україна.

Блок № В1, В2, В3, Q13 оф Q1 енд W20 та Юніт S18, Фьорст Флоор, Блок В4, Спеціальна економічна зона, Ділянки №: 2, 3, 4 та 5, Фаза ІV, Боммасандра — Джігані Лінк Роуд, Боммасандра Пост, Бенгалуру — 560 099, Індія.

Block No. B1, B2, B3, Q13 of Q1 and W20 & Unit S18, 1st Floor, Block B4, Special Economic Zone, Plot No: 2, 3, 4 & 5, Phase IV, Bommasandra — Jigani Link Road, Bommasandra Post, Bengaluru — 560 099, India.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

ВІТАЛ Фарма ГмбХ, Німеччина.

VITAL Pharma GmbH, Germany.

Шабервег 28б, 61348 Бад-Гомбург-фор-дер-Хее, Німеччина.

Schaberweg 28b, 61348 Bad Homburg v.d. Hohe, Germany.