Корвалтаб Екстра (Corvaltab Extra)

Гвайфенезин - 100 мг

Доксиламіну гідроген сукцинат - 3,5 мг

Етиловий ефір альфа-бромізовалеріановї кислоти - 8,2 мг

фармакодинаміка. Судинорозширювальний (коронаролітичний), седативний, снодійний засіб. Чинить м’яку антиангінальну дію. Сприяє зниженню збудливості ЦНС, чинить заспокійливу дію та полегшує настання природного сну.
Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти, що входить до складу препарату, чинить спазмолітичну, коронаролітичну та седативну дію; у високих дозах виявляє також легкий снодійний ефект.
Гвайфенезин чинить анксіолітичну (протитривожну) дію.
Доксиламіну гідроген сукцинат є блокатором Н₁-гістамінових рецепторів і виявляє седативний, гіпногенний та протиалергічний ефекти.
Фармакокінетика. Гвайфенезин швидко (через 30 хв) абсорбується в ШКТ. Переважно проникає в тканини, що містять кислі мукополісахариди. Після перорального введення C_max досягається через 1–2 год, а терапевтична концентрація зберігається протягом 6 год. Т_½ гвайфенезину становить близько 1 год. Екскретується з мокротинням та виділяється нирками у вигляді метаболітів, а також у незміненому стані. C_max доксиламіну гідроген сукцинату в плазмі крові досягається в середньому через 2 год (Т_max) після прийому препарату.
Середній Т_½ доксиламіну з плазми крові становить у середньому 10 год.
Доксиламіну гідроген сукцинат частково метаболізується у печінці шляхом деметилювання та N-ацетилювання. Т_½ може значно збільшитися в осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю. Різні метаболіти, що утворюються при розпаді молекули, не є кількісно значущими, оскільки 60% застосованої дози виявляється у сечі у формі незміненого доксиламіну.

нерізко виражені спазми коронарних судин; нейроциркуляторна дистонія — у комплексній терапії; неврози з підвищеною дратівливістю; підвищена збудливість; легка форма безсоння; дерматози, які супроводжуються свербежем.

дозування та тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного хворого. Як правило, призначають по 1 таблетці препарату 2–3 рази на добу до їди. При легкій формі безсоння призначають по 1–2 таблетці за 30 хв до сну.
Діти. Досвід застосування для лікування дітей відсутній, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

підвищена чутливість до компонентів препарату або антигістамінних засобів.
Тяжкі порушення функції нирок та печінки, печінкова порфірія.
Закритокутова глаукома в анамнезі пацієнта або сімейному анамнезі.
Уретропростатичні розлади з ризиком затримки сечі.
Тяжка серцева недостатність.
Депресія та інші розлади, що супроводжуються пригніченням діяльності ЦНС.

в окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
з боку нервової системи: астенія, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, головний біль, сонливість, легке запаморочення, сплутаність свідомості, парадоксальне збудження, втомлюваність, сповільненість реакцій, безсоння (у пацієнтів літнього віку), зниження концентрації уваги.
З боку ШКТ: відчуття дискомфорту у травній системі, біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, запор, сухість у роті, при тривалому застосуванні — порушення функції печінки.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як утруднене ковтання, набряк обличчя, губ, язика або горла, риніт, шкірний висип, свербіж, кропив’янка, лихоманка, кома, гранулоцитопенія й анафілактичний шок.
З боку крові та лімфатичної системи: анемія, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку дихальної системи: утруднене дихання, бронхоспазм, задишка.
З боку сечовивідної системи: уролітіаз, затримка сечовипускання.
З боку серцево-судинної системи: сильне серцебиття, брадикардія, артеріальна гіпотензія.
З боку органа зору: кон’юнктивіт, сльозотеча, ністагм, порушення зору (порушення акомодації, нечіткість зору, галюцинації, дефект поля зору).
Повідомлялося про випадки зловживання та виникнення лікарської залежності. Крім того, відомо, що H₁-антигістамінні лікарські засоби спричиняють седативний ефект, когнітивні розлади та порушення психомоторної активності.
Вказані явища зникають при зниженні дози або припиненні прийому препарату.
При довготривалому застосуванні високих доз препарату можливий розвиток бромізму.
У разі виникнення небажаних побічних реакцій слід звернутися за консультацією до лікаря.

під час прийому препарату слід уникати вживання спиртних напоїв.
Слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку через ризик виникнення запаморочень.
Під час лікування препаратом може загострюватися синдром нічного апное (збільшення кількості та тривалості зупинок дихання).
В окремих випадках може спостерігатися зміна кольору сечі.
Ризик зловживання та виникнення лікарської залежності низький. Однак повідомлялося про випадки зловживання, внаслідок чого виникала лікарська залежність. Необхідно ретельно контролювати ознаки зловживання або залежності від лікарського засобу. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів. Не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів із розладами, спричиненими прийомом психоактивних речовин, в анамнезі.
Доксиламіну сукцинат залишається в організмі протягом близько 5 Т_½. Т_½ може бути значно довшим у осіб літнього віку з нирковою або печінковою недостатністю. При повторних застосуваннях препарат або його метаболіти досягають рівноважного стану набагато пізніше та на більш високому рівні. Ефективність і безпека лікарського засобу можуть бути оцінені після досягнення рівноважного стану.
Може бути потрібна корекція дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Н₁-антигістамінні засоби слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку через ризик виникнення когнітивних розладів, седативного ефекту, повільної реакції та/або запаморочення, що підвищує ризик падінь (наприклад коли люди встають вночі) з наслідками, які часто є серйозними для цієї категорії пацієнтів.
У пацієнтів літнього віку з нирковою або печінковою недостатністю відмічають підвищення концентрації лікарського засобу в плазмі крові та зниження плазмового кліренсу. Рекомендується знизити дозу лікарського засобу.
Для запобігання сонливості протягом дня необхідно пам’ятати, що тривалість сну після прийому препарату повинна бути не менше 7 год.
Препарат слід застосовувати з обережністю у таких категорій пацієнтів з:
– хронічним або безперервним кашлем, зумовленим БА, палінням, хронічним бронхітом та емфіземою;
– порушенням ниркової функції;
– міастенією гравіс;
– гострими шлунково-кишковими розладами.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Препарат не призначають у період вагітності та годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. На період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або від роботи з іншими механізмами, що потребує швидкості психомоторних реакцій. Необхідно пам’ятати про ризик виникнення денної сонливості, особливо особам, які керують транспортними засобами або працюють з іншими механізмами. У разі недостатньої тривалості сну ризик зниження швидкості реакції підвищується. Див. також розділ ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

комбінації, яких слід уникати. При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, можливе взаємне посилення дії, а також посилення дії етанолу. Дія препарату посилюється на фоні прийому алкоголю. Слід уникати вживання з натрію оксибутиратом, з огляду на посилення пригнічення ЦНС. Зниження швидкості реакції може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами.
Слід враховувати, що в разі застосування комбінації препарату з:
– атропіном та атропіноподібними лікарськими засобами (іміпраміновими антидепресантами, більшістю атропіноподібних Н₁-антигістамінних засобів антихолінергічними протипаркінсонічними препаратами, атропіновими спазмолітичними лікарськими засобами, дизопірамідом, фенотіазиновими нейролептиками, а також клозапіном) можливе виникнення таких побічних ефектів, як затримка сечі, запор, сухість у роті;
– антидепресантами, похідними морфіну (знеболювальними засобами та засобами, що застосовуються для лікування кашлю і замісної терапії), нейролептиками; барбітуратами, бензодіазепінами; анксіолітиками, крім бензодіазепінів; седативними антидепресантами (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); іншими снодійними засобами, седативними Н₁-антигістамінними засобами; антигіпертензивними засобами центральної дії, баклофеном, пізотифеном, талідомідом — можливе посилення пригнічення ЦНС. Зниження швидкості реакції може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами.
Цей лікарський засіб може посилювати дію м’язових релаксантів.
Вплив на результати лабораторних аналізів. Гвайфенезин може зумовити хибнопозитивні результати діагностичних тестів, при яких визначають 5-гідроксиіндолоцтову кислоту (фотометричний метод з використанням нітросонафтолу як реагента) та ванілмигдалеву кислоту у сечі. З огляду на це лікування препаратом Корвалтаб Екстра необхідно припинити за 48 год до збору сечі для проведення вказаного аналізу.

можливі сонливість, слабкість, запаморочення, шлунково-кишкові розлади й ознаки антихолінергічних ефектів: збудження, розширення зіниць, параліч акомодації, сухість у роті, почервоніння обличчя та шиї, гіпертермія, синусова тахікардія. Дуже високі дози можуть викликати такі симптоми, як збудження, сплутаність свідомості та пригнічення дихання. Є рідкісні повідомлення про камені у сечовому міхурі або нирках пацієнтів, які впродовж тривалого часу приймали у великій кількості гвайфенезин.
Тривалий прийом лікарських засобів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом, яке характеризується такими симптомами: стан сплутаності свідомості, атаксія, апатія, депресивний настрій, кон’юнктивіт, застуда, акне або пурпура. Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний наслідок у результаті судинної недостатності, дихального паралічу або набряку легень.
Лікування: припинення прийому препарату, промивання шлунка та симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій серцево-судинної та дихальної системи і збереження електролітної рівноваги. Виведення іонів брому з організму можна прискорити введенням значної кількості розчину столової солі з одночасним введенням салуретичних засобів. Специфічного антидоту немає.

у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.