Плеостін (Pleostin)

діюча речовина: atorvastatin calcium;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить аторвастатину кальцію 10,82 мг, 21,64 мг, 43,28 мг у перерахуванні на аторвастатин 10 мг, 20 мг, 40 мг;

допоміжні речовини (таблетки по 10 мг, 20 мг): целюлоза мікрокристалічна, лактоза моногідрат, кальцію карбонат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат 80, вода очищена, магнію стеарат, опадрі білий (13В58802);

допоміжні речовини (таблетки по 40 мг): целюлоза мікрокристалічна, лактоза моногідрат, кальцію карбонат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат 80, вода очищена, магнію стеарат, опадрі білий (OY 58900).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази.

Профілактика серцево-судинної патології.

Профілактика ішемічної хвороби серця, її ускладнень та інсульту у пацієнтів з наявністю факторів ризику серцево-судинних захворювань: паління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень холестерину ЛПВЩ (холестерин-ліпопротеїнів високої щільності) та наявність у сімейному анамнезі інформації про серцево-судинні захворювання в молодому віці.

Аторвастатин призначають для:

• зниженню ризику інфаркту міокарда;
• зниженню ризику інсульту;
• зниженню ризику процедур реваскуляризації при стенакардії.

Пацієнтам із сахарним діабетом 2-го типу і без клінічних симптомів коронарних захворювань, але з багаточисельними чинниками ризику розвитку коронарної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, куріння або гіпертензія, аторвастатин призначається для:

• зниження ризику інфаркту міокарду;
• зниження ризику інсульту

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:

• зниження ризику розвитку нефатального інфаркту міокарда;
• зниження ризику розвитку фатального та не фатального інсульту;
• зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;
• зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
• зниження ризику виникнення стенокардії.

Діти (10–17 років).

Аторвастатин призначається як допоміжний засіб до дієти для зниження рівня загального холестерину, Х-ЛНЩ (холестерин-ліпопротеїнів низької щільності) та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, якщо навіть за умови дотримання адекватної дієти

а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл або

б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл та:

• у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
• у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево- судинних захворювань (тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність в сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці).

Підвищена чутливість до компонентів препарату; активні захворювання печінки або підвищення сироваткової активності трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВМН) неясного ґенезу.

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові. Дані про побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. Застосовується така класифікація за частотою виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 — <1/10); нечасто (≥1/1000 — <1 /100); рідко (≥1/10000 — <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

Як і в разі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази,у пацієнтів що отримували аторвастатин відмічалось підвищення сироваткових трансаміназ. Ці зміни, як правило, в легкій мірі, переходящі і не вимагають припинення лікування. Клінічно значиме (утричі більше ніж верхній рівень норми) підвищення рівня сироваткових трансаміназ спостерігалось у 0,8% пацієнтів, які отримували аторвастатин. Ці порушення були прямо пропорційні дозі і були зворотніми у всіх пацієнтів. Підвищення рівня креатінкинази (КK) плазми утричі більше ніж верхній рівень норми спостерігалося у 2,5% пацієнтів, приймаючих аторвастатин в клінічних випробуваннях, як і в разі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. У 0,4% пацієнтів приймаючих аторвастатин спостерігалися рівні, в 10 разів більші, ніж верхній рівень норми (див. розділ Особливості застосування).

Діти: Клінічна база даних по безпеці включає інформацію про 249 педіатричних пацієнтів, які отримували аторвастатин, серед яких 7 пацієнтів були менше 6 років, 14 пацієнтів були у віці від 6 до 9 років і 228 пацієнтів були у віці від 10 до 17 років.

На основі наявних даних, частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей такі ж, як у дорослих. В даний час досвід відносно довгострокового призначення препарату дітям обмежений. Наступні небажані явища були зареєстровані при призначенні деяких статинів: сексуальна дисфункція, депресія, поодинокі випадки інтерстиціального ураження легенів, особливо при тривалому лікуванні (див. розділ Особливості застосування)

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином не існує. У випадках передозування препарату при потребі проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Оскільки аторвастатин екстенсивно зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може суттєво підвищити кліренс аторвастатину.

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти або інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, еритроміцину, азольних протигрибкових препаратів).

Антациди. Одночасне пероральне призначення аторвастатину та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням рівнів аторвастатину у плазмі на 35%. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Антипірин. Внаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохромними ізоферментами, вважається малоймовірною.

Колестипол. Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25%) при одночасному призначенні аторвастатину і колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Циметидин. Ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Дигоксин. Багаторазовий одночасний прийом дигоксину та 10 мг аторвастатину не супроводжувався підвищенням рівноважної концентрації дигоксину у плазмі крові. Водночас застосування дигоксину та 80 мг аторвастатину призвело до підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин, необхідно перебувати під відповідним наглядом.

Еритроміцин/кларитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину у плазмі крові.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів, до складу яких входить норетіндрон та етинілестрадіол, супроводжувалось підвищенням показників AUC для цих компонентів відповідно на 30% та 20%. Цей факт підвищення необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які приймають аторвастатин.

Варфарин. Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено. 

Фармакодинаміка.

Аторвастатин — селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази — ключового ферменту, що перетворює ГМГ-КоА в мевалонову кислоту — попередник стеролів, включаючи холестерин).

В крові холестерин та тригліцериди (ТГ) циркулюють як компоненти ліпопротеїнових комплексів: ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів середньої щільності (ЛПСЩ), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ).

Три гліцериди і холестерин у печінці включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), надходять у плазму і транспортуються у периферичні тканини. Із ЛПДНЩ утворюються ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), що катаболізуються шляхом взаємодії з високо афінними рецепторами ЛПНЩ.

Аторвастатин знижує утворення холестерину ЛПНЩ і кількість часток ЛПНЩ. Він спричиняє виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів, а також зумовлює сприятливі зміни якості циркулюючих ЛПНЩ.

Підвищений рівень в плазмі загального холестерину (загальний Х), холестерину у складі

ліпопротеїнів низької щільності ЛПНЩ (ЛПНЩ-Х) і аполіпопротеїну Б (апо Б) веде до атеросклерозу у людей і є фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань, в той час коли підвищений рівень . ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ-Х) зменшує ризик серцево-судинної патології.

Аторвастатин ефективно знижує рівень холестерину ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє провідну роль у синтезі холестерину і кліренсі ЛПНЩ. Зниження рівня холестерину ЛПНЩ корелює з дозою препарату і його концентрацією в організмі. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну Б та три гліцеридів, і дещо підвищує рівень холестерину ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує рівень холестерину ліпопротеїнів середньої щільності (ЛПСЩ).

Фармакокінетика.

Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після прийому внутрішньо; Максимальна концентрація в плазмі C_max досягається через 1–2 години. Ступінь абсорбції і концентрації аторвастатину в плазмі крові підвищується пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази — близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пре системним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і/або при "першому проходженні" через печінку. Їжа знижує швидкість та ступінь абсорбції приблизно на 25% і 9% відповідно (про що свідчать результати визначення C_max і AUC), проте рівень Хс-ЛПНЩ при прийомі аторвастатину натщесерце і під час вживання їжі знижується практично в однаковій мірі. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час рівні його в плазмі нижчі (C_max і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранкові години, зниження Хс-ЛПНЩ не залежить від часу доби, в яки приймають препарат.

Розподіл. Середній об'єм розподілу Vd аторвастатину становить близько 381 літру. Зв'язування аторвастатину з білками плазми не менше 98%. Відношення рівнів аторвастатину в еритроцитах/плазмі крові становить близько 0,25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити.
Метаболізм. Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- і парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окиснення. іn vitro орто- і парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію щодо ГМГ-КоА-редуктази, що подібна з дією аторвастатину. Інгібуюча активність щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% обумовлена активністю циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що цитохром Р450 3А4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові людини при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту.
Виведення. Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або поза печінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінкової рециркуляції). Період напіввиведення (T_1/2) становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20–30 годин завдяки їх наявності. Після прийому внутрішньо в сечі виявляють менше 2% дози аторвастатину.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Люди похилого віку.

Концентрація аторвастатину в плазмі крові у людей літнього віку (віком ≥ 65 років) вище (C_max приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх людей, порівняно із загальною групою пацієнтів, виявлено не було.

Діти. Дослідження фармакокінетики препарату у дітей не проводилися.

Стать. Концентрації аторвастатину в плазмі у жінок відрізняються (C_max приблизно на 20% вище, а AUC на 10% нижче) від таких у чоловіків. Однак клінічно значущих відмінностей впливу препарату на ліпідний обмін у чоловіків і жінок не виявлено.

Ниркова недостатність. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його дію на показники ліпідного обміну. У зв'язку з цим зміни дози у хворих з порушенням функції нирок не потрібно.

Аторвастатин не виводиться під час гемодіалізу внаслідок інтенсивного зв'язування з білками плазми.

Печінкова недостатність. Концентрації аторвастатину значно підвищуються (C_max і AUC приблизно в 16 і 11 разів відповідно) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю).

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері. По 3 блістери (3 х10 таблеток) у пачці із картону.

За рецептом.