Цефепім Юрія-Фарм порошок для розчину для ін'єкцій 1000 мг флакон №1

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду еквівалентно цефепіму 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтуватого кольору.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім.

Код АТХ J01D Е01.

Фармакодинаміка.

Клінічний досвід

Безпеку та ефективність цефепіму для емпіричного лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією оцінювали у двох багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях. У 317 пацієнтів порівнювали монотерапію цефепімом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин) з монотерапією цефтазидимом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин).

Характеристики оцінюваної популяції пацієнтів наведені в таблиці нижче:

Демографічні дані пацієнтів (лише перший епізод)

* САТ — систолічний артеріальний тиск.

Показники клінічної відповіді наведені в таблиці нижче. Для всіх критеріїв вимірювання цефепім був терапевтично еквівалентним цефтазидиму.

Зведені показники відповіді при емпіричному лікуванні фебрильної нейтропенії

Даних, які демонструють ефективність монотерапії цефепімом у пацієнтів із підвищеним ризиком тяжких інфекцій (включно з пацієнтами з нещодавньою трансплантацією кісткового мозку в анамнезі, артеріальною гіпотензією на початку лікування, або із супутніми злоякісними гематологічними пухлинами і тяжкою чи тривалою нейтропенією), недостатньо. Немає даних щодо пацієнтів із септичним шоком.

Межові значення

Визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефепіму:

¹ Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до цефокситину.

² Чутливість стрептококів груп A, B, C та G до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до бензилпеніциліну.

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися залежно від географічного регіону та часу для деяких видів бактерій. Тому корисно мати інформацію про поширеність місцевої резистентності, особливо для лікування тяжких інфекцій. Ці дані можуть лише дати орієнтовні показники щодо ймовірності чутливості бактеріального штаму до цефепіму.

Цефепім активний відносно наступних мікроорганізмів:

Чутливі види

Грампозитивні аероби: Staphylococcus Meti-S, Streptococcus, Streptococcus pneumoniae.

Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella, Morganella morganii, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella.

Анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.

Помірно чутливі види бактерій (середня чутливість in vitro)

Грамнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa.

Резистентні види бактерій

Грампозитивні аероби: ентерококи, Listeria, Staphylococcus Meti-R^*.

Грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.

* Частота резистентності до метициліну становить приблизно від 30 до 50% усіх стафілококів і зустрічається переважно в медичних закладах.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні доз 250 мг — 2 г (внутрішньовенно) і 500 мг — 2 г (внутрішньом’язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розподіл

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих чоловіків після одноразового 30-хвилинного внутрішньовенного / внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче:

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл)

Концентрації цефепіму у тканинах і біологічних рідинах організму наведені в таблиці нижче:

Середня концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах

* Сеча збирається в інтервалі 0–4 години після застосування.

** Плазма взята через 4 години після ін’єкції.

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250 мг — 2 г. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані становить 18 літрів. Середній період напіввиведення —
2 години. Накопичення лікарського засобу не спостерігалося у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 днів. Зв’язування з білками крові — нижче 19% і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Метаболізм

Цефепім погано метаболізується. Приблизно 7% від прийнятої дози перетворюється на оксид N-метилпіролідину та виводиться із сечею.

Виведення

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий кліренс цефепіму становить 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації. 85% введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після внутрішньовенного введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі — через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12–16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення 1 або 2 г середня концентрація в сечі у часовому проміжку 12–24 години становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення цефепіму. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнтів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Період напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13–17 годин.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає необхідності змінювати режим дозування.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (> 65 років) з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація < 50 мл/хв) дозу слід коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення нирками (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»). Повідомляли про випадки оборотної енцефалопатії. Більшість випадків виникала у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози, вищі за рекомендовані, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділи «Побічні реакції» і «Передозування»).

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців та < 40 кг не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

Інфекції, спричинені чутливою до цефепіму мікрофлорою:

Дорослі і діти > 40 кг

Лікування пацієнтів, які страждають на бактеріємію, пов’язану або потенційно пов’язану з однією з зазначених нижче інфекцій:

• негоспітальні інфекції нижніх дихальних шляхів, включно з тяжкою пневмонією;
• ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
• епізоди гарячки у пацієнтів з нейтропенією.

Монотерапія цефепімом показана для емпіричного лікування пацієнтів із нейтропенічною гарячкою. Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, для пацієнтів після нещодавньої трансплантації кісткового мозку в анамнезі, а також для пацієнтів з артеріальною гіпотензією, з основною злоякісною гематологічною пухлиною або з тяжкою чи тривалою нейтропенією) антимікробна монотерапія може бути недоцільною. Даних щодо ефективності монотерапії цефепімом для цих пацієнтів недостатньо (див. розділ «Фармакологічні властивості»);

• інфекції жовчовивідних шляхів.

Діти віком від 2 місяців та ≤ 40 кг

• Епізоди гарячки у пацієнтів з нейтропенією, коли очікувана тривалість нейтропенії коротка.

Наявні клінічні дані щодо дітей не дозволяють рекомендувати застосування цефепіму як монотерапії.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до інших антибіотиків із групи цефалоспоринів (див. розділ «Особливості застосування») або до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, монобактамів і карбапенемів).

Бактеріостатичні антибіотики

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію бета-лактамних антибіотиків.

Специфічні проблеми дисбалансу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є виражений інфекційний або запальний характер захворювання, вік і загальний стан пацієнта. За цих обставин важко відрізнити інфекційну патологію від її лікування при виникненні дисбалансу МНВ. Вказані класи антибіотиків застосовуються частіше, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, деякі цефалоспорини і препарати, що містять котримоксазол.

Гіперчутливість

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про випадки тяжких реакцій гіперчутливості, іноді з летальним наслідком.

При виникненні алергічних реакцій необхідно припинити введення лікарського засобу.

Перед початком лікування цефепімом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів.

Антибіотики варто призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. Якщо є сумніви, необхідна присутність лікаря при першому введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Серйозні реакції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Енцефалопатія

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами і особливо — у разі передозування та/або ниркової недостатності у пацієнтів літнього віку.

Діарея, спричинена Clostridium difficile

При застосуванні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile. Тяжка форма діареї може призвести до небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час або після застосування лікарського засобу, оскільки повідомляли про виникнення захворювання протягом 2 місяців після припинення лікування.

Потрібно негайно припинити лікування та почати відповідну специфічну терапію. Слід уникати вживання продуктів, що сприяють запорам.

Ниркова недостатність

У разі ниркової недостатності, якщо кліренс креатиніну менше або дорівнює 50 мл/хв, або в будь-якому випадку, що може порушити функцію нирок, дозу потрібно коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози») для компенсації зниження швидкості виведення цефепіму внаслідок підвищення концентрації цефепіму у плазмі крові.

Дозування слід коригувати відповідно до стадії ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості відповідного типу мікроорганізмів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Суперінфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. У разі розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Пацієнти літнього віку

Досліджено розподіл цефепіму у людей літнього віку (> 65 років). Серед 6400 дорослих, які були включені у клінічні випробування, 35% були старше 65 років і 16% старше 75 років. Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Однак, оскільки функція нирок погіршується з віком, дозу необхідно коригувати відповідно до стану функції нирок пацієнта (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Доцільно стежити за функцією нирок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та з сильними діуретиками.

Вплив на результати біологічних тестів

У пацієнтів, які приймали цефепім двічі на добу, описано позитивний тест Кумбса у разі відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі у період лікування лікарським засобом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Антибактеріальна дія

Зважаючи на обмежений спектр антибактеріальної дії, цефепім не показаний для лікування певних типів інфекцій, окрім випадків, коли мікроорганізми уже ідентифіковано та відомо, що вони чутливі до цефепіму, або якщо існує серйозна підозра, що ймовірні мікроорганізми є чутливими (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вагітність

Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-яких вад розвитку плода або фетотоксичних ефектів внаслідок застосування цефепіму.

Однак застосування цефепіму у період вагітності можна розглядати лише за необхідності через відсутність адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень з участю вагітних жінок.

Годування груддю

У малих концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому жінкам, які годують груддю, слід вживати запобіжних заходів при лікуванні цефепімом. Якщо у немовляти з’явилися діарея, кандидоз або шкірні висипання, потрібно припинити годування груддю або застосування лікарського засобу.

Фертильність

У щурів жодних змін фертильності не спостерігалося. Даних про вплив цефепіму на фертильність людини немає.

Лікарський засіб може суттєво впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами, зокрема через можливе виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Передозування»).

Дозування

Пацієнти з нормальною функцією нирок

Дорослі і діти > 40 кг

Звичайні дози, рекомендовані при монотерапії або в комбінації:

* Доза 2 г 3 рази на добу застосовували лише як монотерапію.

Діти віком від 2 місяців та < 40 кг

50 мг/кг в/в 3 рази на добу. Наявні клінічні дані щодо немовлят і дітей не дозволяють рекомендувати застосування цефепіму як монотерапії.

Тривалість лікування зазвичай становить 7–10 днів; більш тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Для лікування епізоду гарячки у пацієнтів з нейтропенією звичайна тривалість лікування не повинна бути менше 7 днів або до зникнення нейтропенії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Цефепім виводиться через нирки винятково шляхом клубочкової фільтрації. Отже, для пацієнтів з нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація < 50 мл/хв) дозу необхідно коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення через нирки. Для визначення підтримувальної дози слід оцінити клубочкову фільтрацію.

Протоколи коригування дози для пацієнтів з нирковою недостатністю описані в таблиці нижче:

* У дні діалізу дозу слід вводити після сеансу діалізу.

Якщо відома лише концентрація креатиніну в сироватці крові, то для оцінки кліренсу креатиніну можна використовувати формулу Кокрофта. Концентрація креатиніну в сироватці крові має відображати стабільний стан функції нирок:

кліренс креатиніну (мл/хв) = маса тіла (кг) × (140 — вік) / 7,2 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Ця формула стосується чоловіків. У жінок отримане значення слід помножити на 0,85.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, фармакокінетичні характеристики цефепіму свідчать про необхідність зниження дози. Ці пацієнти повинні отримати навантажувальну дозу 1 г у перший день, потім 500 мг у наступні дні. Приблизно 68% загальної кількості цефепіму, наявного в організмі, виводиться через 3 години діалізу. У день діалізу цефепім слід ввести після діалізу. Якщо можливо, цефепім слід вводити щодня в один і той же час.

Пацієнтам, які перебувають на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі, цефепім можна застосовувати у дозах, рекомендованих для пацієнтів з нормальною функцією нирок, але кожні 48 годин.

Цефепім можна вводити внутрішньовенно (0,5 г; 1 г; 2 г) у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії протягом 3–5 хвилин або у вигляді 30-хвилинної інфузії, або глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г; 1 г).

Внутрішньовенне введення

Цефепім можна розчинити водою для ін’єкцій або будь-яким іншим сумісним розчинником (див. нижче підрозділ «Сумісність»).

Відновлений об’єм перед введенням

Розведені розчини, призначені для внутрішньовенного введення, можна застосовувати безпосередньо шляхом повільного внутрішньовенного введення (3–5 хвилин) або через крапельницю і безпосередньо в сумісну інфузійну рідину протягом 30 хвилин.

Внутрішньом’язове введення

Розводити 500 мг або 1 г цефепіму водою для ін’єкцій або 0,5% чи 1% розчином лідокаїну гідрохлориду.

Сумісність

Цефепім сумісний з такими розчинниками та розчинами: натрію хлорид 0,9% (з або без глюкози 5%), глюкоза 5 або 10%, розчин Рінгера (з або без глюкози 5%), натрію лактат M/6.

Цефепім можна вводити одночасно з іншими антибіотиками за умови, що використовується інший шприц, в інше місце інфузії або ін’єкції.

Як і у випадку з іншими цефалоспоринами, розведений розчин може змінити колір на жовто-бурштиновий, що не означає втрату активності.

Візуальний огляд

Препарати для парентерального застосування слід візуально перевірити перед застосуванням, щоб переконатися у відсутності частинок. У разі виявлення частинок препарат не слід використовувати.

Приготовлені розчини препарату можна зберігати протягом 24 годин при температурі від 20 °C до 25 °C або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 2 місяців.

Симптоми

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, особливо у разі передозування та/або ниркової недостатності.

Лікування

У випадках тяжкого передозування, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, рівні цефепіму в сироватці крові можна зменшити за допомогою гемодіалізу. Перитонеальний діаліз неефективний.

Побічні реакції, про які повідомляли протягом лікування, наведено нижче за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома — не можна встановити частоту за наявними даними.

Інфекції та інвазії

Нечасто: оральний кандидоз.

Рідко: кандидоз.

Дуже рідко: вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, еозинофілія.

Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

Частота невідома: апластична анемія*, гемолітична анемія*, агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: анафілактичний шок.

З боку психіки

Частота невідома: галюцинації**, сплутаність свідомості**.

З боку нервової системи

Рідко: головний біль, парестезія.

Дуже рідко: судоми, дисгевзія, запаморочення.

Частота невідома: енцефалопатія**, судоми**, стан зниженої уваги та зміненої свідомості**, епілепсія**, міоклонус**, кома**.

З боку судин

Нечасто: флебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції, тромбофлебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції.

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, розширення судин.

Частота невідома: крововилив*.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Рідко: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея.

Нечасто: нудота, блювання.

Рідко: запор.

Дуже рідко: псевдомембранозний коліт, коліт, біль у животі, виразка ротової порожнини.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання.

Нечасто: еритема, кропив’янка, свербіж.

Частота невідома: токсичний епідермоліз*, синдром Стівенса — Джонсона*, мультиформна еритема*.

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко: ниркова недостатність.

Частота невідома: токсична нефропатія*.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко: генітальний свербіж.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: реакція у місці інфузії.

Нечасто: запалення у місці інфузії, біль та запалення у місці внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, гарячка.

Рідко: озноб.

Лабораторні дослідження

Дуже часто: позитивна проба Кумбса.

Часто: підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, білірубінемія, підвищений протромбіновий та активований частковий тромбопластиновий час.

Нечасто: транзиторне підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко: зниження вмісту фосфору в сироватці крові.

Частота невідома: хибнопозитивна глюкозурія*.

* Ці побічні ефекти, як правило, пов’язані з іншими препаратами того ж класу.

** При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, і, особливо, у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Передозування»). Як правило, симптоми нейротоксичності покращувалися після припинення лікування та/або після гемодіалізу. Однак було кілька випадків летальних результатів.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки (з дати виробництва форми in bulk).

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Приготовлені розчини препарату для внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів у холодильнику (2–8 °С).

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені в розділах «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Флакон з порошком. По 1 або по 10 флаконів у коробці.

За рецептом.

ТОВ «Юрія-Фарм» (пакування із форми in bulk НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал Компані Лімітед, Китай).

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вулиця Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281–01–01.