КАРНІТЕН (CARNITEN) (264483) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Левокарнітин (L-карнітин) - 1 г

фармакодинамічні параметри. Левокарнітин є природним компонентом, необхідним для енергетичного обміну у людини. Продемонстровано, що левокарнітин полегшує транспорт довголанцюгових жирних кислот до мітохондрій, тим самим доставляючи субстрат для окиснення та подальшої продукції енергії. Жирні кислоти використовуються як енергетичний субстрат у всіх тканинах, крім головного мозку. У скелетних м’язах та міокарді жирні кислоти є основним субстратом для продукції енергії.
Первинний системний дефіцит карнітину характеризується низькими концентраціями левокарнітину в плазмі крові, еритроцитах та/або тканинах організму. Неможливо визначити, які симптоми викликані дефіцитом карнітину, а які зумовлені органічною ацидемією, що лежить в їх основі. Слід очікувати, що симптоми внаслідок обох патологічних станів ↓ після застосування левокарнітину.
Є повідомлення, що левокарнітин може сприяти виведенню надлишку органічних або жирних кислот у пацієнтів з дефектами метаболізму жирних кислот та/або специфічними органічними ацидопатіями, при яких відбувається біоакумуляція естерів ацил-КоА.
Вторинний дефіцит левокарнітину може бути наслідком вродженого дефекту метаболізму. Левокарнітин може полегшити перебіг у пацієнтів із вродженими дефектами метаболізму, що призводять до накопичення токсичних органічних кислот. Захворювання, для яких цей ефект левокарнітину є характерним, такі: глутарова ацидурія II типу, метилмалонова ацидурія, дефіцит середньоланцюгової ацил-КоА-дегідрогенази жирних кислот. У цих хворих відбувається аутоінтоксикація за рахунок кумуляції сполук ацил-КоА, що порушують проміжний обмін. Подальший гідроліз сполук ацил-КоА до його вільної кислоти призводить до ацидозу, що може бути небезпечним для життя. Левокарнітин елімінує сполуки ацил-КоА шляхом утворення ацилкарнітину, що швидко екскретуються з організму.
Фармакокінетичні параметри. При пероральному застосуванні абсорбція висока. C_max у плазмі крові = 3 год, терапевтична концентрація зберігається протягом 9 год. При в/м введенні виявляється в плазмі крові протягом 4 ч. Після в/в введення вже через 3 год зникає з крові. Легко проникає в печінку та міокард, повільніше — в м’язи. Екскретується нирками переважно у вигляді ацильних ефірів.

первинний та вторинний дефіцит карнітину у дорослих та дітей, в тому числі у новонароджених та немовлят;
вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, у яких виконується гемодіаліз;
гіпотрофія новонароджених та дітей;
наслідки родової травми та асфіксії;
терапія анорексії, фізичного виснаження, травматичної енцефалопатії;
затримка росту дітей до 16 років;
легка форма тиреотоксикозу.

таблетки повільно розсмоктують або розжовують. Під час терапії бажано здійснювати контроль концентрації вільного карнітину та ацилкарнітину в плазмі крові та сечі.
Вроджені дефекти обміну речовин: 200 мг/кг/добу, розподілених на 2–4 прийоми.
При менш серйозних станах: 50–100 мг/кг/добу.
Якщо не спостерігається поліпшення стану хворого та результатів біохімічних досліджень дозу слід підвищити протягом короткого періоду.
При гострих порушеннях метаболізму: до 400 мг/кг/добу або в/в введення в дозі 100 мг/кг/добу.
Підтримувальна терапія при гемодіалізі: 1 г/добу. У день гемодіалізу прийом препарату per os після процедури.
Розчин для ін’єкцій
В/в повільно протягом 2–3 хв.
Вроджений дефект метаболізму: під час терапії слід контролювати рівень карнітину та ацилкарнітину в плазмі крові та сечі. Доза залежить від виду вродженого дефекту метаболізму та тяжкості перебігу захворювання.
У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може = до 100 мг/кг/добу, розподілена на 3–4 введення. У разі необхідності можуть застосовуватися вищі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.
Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз. Перед початком терапії левокарнітином бажано здійснювати контроль концентрації карнітину в плазмі крові.
Діагноз вторинного дефіциту карнітину встановлюється при співвідношенні ацилкарнітину до вільного карнітину >0,4 та/або концентрації вільного карнітину <20 мкмоль/л.
Дозу 2 г слід вводити в/в струминно в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід визначати шляхом моніторування концентрації ацилкарнітину та вільного карнітину в плазмі крові та оцінки стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину в м’язах та кардіоміоцитах спостерігається через ≈3 міс після досягнення нормальної концентрації карнітину в плазмі крові.
Якщо введення карнітину припинити, його рівень буде знову ↓. Необхідність повторного курсу насичення визначають шляхом кількісного визначення концентрації карнітину в плазмі крові через рівні проміжки часу та моніторингу стану пацієнта.
Гемодіаліз — підтримувальна терапія. Після курсу насичення шляхом в/в введення левокарнітину застосовують підтримувальну дозу — 1 г препарату/добу per os. У день проведення гемодіалізу левокарнітин застосовують в/в в дозі 1 г безпосередньо після завершення чергового сеансу.

гіперчутливість до компонентів препарату.

різні порушення з боку травного тракту середньої тяжкості спостерігалися при тривалому прийомі левокарнітину per os, включаючи короткочасну нудоту та блювання, абдомінальний біль та діарею. ↓ дози часто зменшує вираженість або усуває симптоми з боку травного тракту. Необхідно ретельно контролювати переносимість препарату протягом першого тижня застосування per os та після будь-якого ↑ дози. Зазвичай в/в введення левокарнітину добре переноситься.

препарат покращує засвоєння глюкози, за умови наявності цукрового діабету та гіпоглікемічної терапії можливий розвиток гіпоглікемії. Тому слід ретельно здійснювати контроль терапії з метою її своєчасної корекції.
Таблетки жувальні містять цукрозу, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом та особам, що дотримуються низькокалорійної дієти.
Левокарнітин є фізіологічною речовиною, тому ризик звикання або розвитку залежності відсутній.
Період вагітності та годування грудьми. У доклінічних дослідженнях тератогенності у препарату не виявлено. При застосуванні препарату в найвищій дозі 600 мг/кг у піддослідних тварин спостерігалася статистично незначне ↑ частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх строках. Значення цих результатів для людини невідоме. Враховуючи те, що дефіцит карнітину є серйозним для організму матері, ризик при припиненні терапії карнітином під час вагітності вищий, ніж теоретичний ризик для плода у разі продовження терапії левокарнітином.
Левокарнітин — звичайний компонент людського молока.
Діти. Левокарнітин в формі таблеток призначають дітям у віці ≥12 років.
У формі розчину для ін’єкцій препарат призначають дітям з 1-го дня життя, в тому числі й недоношеним.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами невідома.

одночасне застосування ГКС призводить до депонування левокарнітину в тканинах організму (окрім печінки). Інші анаболічні засоби підсилюють дію препарату.

повідомлення про токсичність левокарнітину при передозуванні відсутні. Застосування препарату у високих дозах може викликати діарею. Елімінація левокарнітину з плазми крові за допомогою гемодіалізу легка.
Лікування: промивання шлунка; симптоматична та підтримувальна терапія. Відсутні повідомлення про випадки передозування, що загрожують життю.

таблетки: не потребують спеціальних умов зберігання.
Розчин для ін’єкцій: при температурі не вище 25 °С.