ВАЛЕЗА (VALESA)

Склад і форма випуску

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 40 мг, № 30Ціни в аптеках
№ UA/13308/01/01 від 11.12.2019 до 11.12.2024
B За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 80 мг, № 30Ціни в аптеках
№ UA/13308/01/02 від 11.12.2019 до 11.12.2024
B За рецептом
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 160 мг, № 30Ціни в аптеках
№ UA/13308/01/03 від 11.12.2019 до 11.12.2024
B За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Валсартан — специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Діє вибірково на рецептори підтипу AT1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II в плазмі крові після блокади AT1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований AT2-рецептор, який урівноважує ефект AT1-рецептора. Вираженої агоністичної активності відносно рецепторів підтипу AT1 валсартан не проявляє.

Спорідненість валсартану з рецепторами підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вища, ніж з рецепторами підтипу AT2. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа II, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II, руйнуючи брадикінін. Антагоністи ангіотензину II не викликають кашлю, оскільки не впливають на активність АПФ і не посилюють продукцію брадикініну і субстанції Р.

В результаті застосування препарату у пацієнтів з АГ знижується артеріальний тиск без впливу на частоту пульсу. У більшості пацієнтів початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2 год, максимум — 4–6 год після перорального прийому одноразової дози препарату. Після прийому препарату антигіпертензивний ефект зберігається >24 год. Різка відміна валсартану не пов’язана з розвитком «рикошетної» АГ або інших побічних клінічних подій.

Фармакокінетика. Після перорального прийому валсартану Cmax в плазмі крові досягається протягом 2–4 год. Середня величина абсолютної біодоступності становить 23%. При застосуванні валсартану з їжею AUC зменшується на 40%, а Cmax в плазмі крові — приблизно на 50%. Обсяг розподілу в період рівноважного стану після в/в введення валсартана низький і становить близько 17 л. Валсартан значною мірою (на 94–97%) зв’язується з білками плазми крові, переважно з альбуміном.

Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається у вигляді метаболітів). Гідроксиметаболіт був виявлений в плазмі крові при низьких концентраціях (<10% AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Для валсартану характерна мультиекспоненційна кінетика виведення (T½α <1 год і T½β близько 9 год). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник з калом (близько 83% дози) і нирками (близько 13% дози). Після в/в введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год і його нирковий кліренс — 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T½ валсартана становить 6 год. Середній час досягнення Cmax і T½ валсартану у пацієнтів з серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Показники AUC і Cmax валсартану майже пропорційні підвищенню дози вище клінічного діапазону (40–160 мг 2 рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1,7. Кліренс валсартану після перорального прийому становить близько 4,5 л/год. Вік не впливає на кліренс препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Пацієнти похилого віку. У деяких пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану дещо більше виражено, ніж у молодих пацієнтів, однак це не має клінічного значення.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Не виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну >10 мл/хв) корекція дози не потрібна. Дані про безпеку застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <10 мл/хв і осіб, які перебувають на гемодіалізі, відсутні. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

Печінкова недостатність. Близько 70% дози препарату виводиться з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації. У пацієнтів зі слабким та помірним ступенем печінкової недостатності біодоступність (AUC) валсартану подвоюється порівняно з такою у здорових добровольців. Не виявлено кореляції між ступенем порушення функції печінки і концентрацією валсартану в плазмі крові. Застосування валсартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не вивчалося.

Показання ВАЛЕЗА

Артеріальна гіпертензія (таблетки 40 мг). Лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 6–18 років.

Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг, 160 мг). Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих і дітей віком 6–18 років.

Постінфарктний стан. Лікування пацієнтів зі стабільною симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після недавнього (12 год—10 днів) інфаркту міокарда.

Серцева недостатність. Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів при неможливості застосування інгібіторів АПФ або як доповнення до терапії інгібіторами АПФ при неможливості застосування блокаторів β-адренорецепторів.

Застосування ВАЛЕЗА

препарат Валеза приймають незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

АГ у дорослих (таблетки 80 мг, 160 мг). Рекомендована початкова доза валсартану становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект спостерігається протягом 2 тиж, а максимальний ефект — протягом 4 тиж. У деяких пацієнтів, у яких не вдається досягти адекватного зниження артеріального тиску, дозу можна підвищити до 160 мг і до максимальної — 320 мг.

Валезу можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами. Одночасне застосування діуретиків, наприклад гідрохлоротіазиду, буде ще більше знижувати артеріальний тиск у цих пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна починати вже через 12 год після перенесеного інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу дозу валсартану необхідно підвищити до 40 мг; 80 мг і 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів. Для отримання початкової дози таблетку 40 мг можна розділити навпіл.

Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Рекомендується, щоб рівень дози 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тиж після початку лікування, а максимальна доза — через 3 міс залежно від переносимості пацієнтом лікування в період титрування дози. Якщо виникають симптоматична артеріальна гіпотензія або ниркова дисфункція, слід розглянути питання про зниження дози.

Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза становить 40 мг 2 рази на добу. Дозу підвищують методом титрування з інтервалом не менше 2 тиж до 80 мг або 160 мг 2 рази на добу, тобто до максимальної дози, яка добре переноситься.

Слід розглянути можливість зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза валсартану в ході клінічних досліджень, прийнята в кілька прийомів, становить 320 мг.

Валсартан можна застосовувати в комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітора АПФ, блокатора β-адренорецепторів і валсартану не рекомендується. Пацієнтам із серцевою недостатністю необхідний моніторинг функції нирок.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Змінювати дозу не потрібно.

Ниркова недостатність. Якщо кліренс креатиніну >10 мл/хв, корекція дози не потрібна. Одночасне застосування валсартану з аліскіреном у пацієнтів з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Цукровий діабет. Одночасне застосування валсартану з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність. У пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, біліарним цирозом і холестазом.

АГ у дітей

Діти і підлітки віком 6–18 років. Початкова доза становить 40 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла <35 кг і 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла ≥35 кг. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції АТ.

Максимальні дози, вивчені під час клінічних досліджень, наведені в таблиці.

Дози вище від зазначених не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Маса тіла Максимальна доза препарату Валези, досліджена під час клінічних випробувань
≥18–<35 кг 80 мг
≥35–<80 кг 160 мг
≥80–<160 кг 320 мг

Протипоказання

підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз; протипоказано вагітним і жінкам, які планують завагітніти (див. Застосування в період вагітності або годування груддю); одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2).

Побічна дія

класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних).

Артеріальна гіпертензія

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: частота невідома — гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: частота невідома — підвищення рівня калію в плазмі крові, гіпонатріємія.

Порушення з боку органа слуху та лабіринту: нечасто — вертиго.

Порушення з боку судин: частота невідома — васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — кашель.

Порушення з боку травної системи: нечасто — біль у животі.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота невідома — підвищення показників функції печінки, включаючи підвищення білірубіну в плазмі крові.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: частота невідома — ангіоневротичний набряк, висип, свербіж.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: частота невідома — біль в м’язах.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома — ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові.

Загальні розлади і порушення в місці введення: нечасто — втомлюваність.

Перенесений інфаркт міокарда та/або серцева недостатність

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: частота невідома — гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: нечасто — гіперкаліємія, підвищення рівня калію в плазмі крові; частота невідома — гіпонатріємія.

Порушення з боку нервової системи: часто — запаморочення, постуральне запаморочення; нечасто — запаморочення, головний біль.

Порушення з боку органа слуху та лабіринту: нечасто — вертиго.

Порушення з боку серця: нечасто — серцева недостатність.

Порушення з боку судин: часто — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; частота невідома — васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — кашель.

Порушення з боку травної системи: нечасто — нудота, діарея.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота невідома — підвищення показників функції печінки.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: частота невідома — ангіоневротичний набряк, частота невідома — висип, свербіж.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканини: частота невідома — біль в м’язах.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто — ниркова недостатність; нечасто — гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові; частота невідома — підвищення рівня азоту сечовини в крові.

Загальні розлади і порушення в місці введення: нечасто — слабкість, стомлюваність.

Особливості застосування

гіперкаліємія. Одночасне застосування з добавками калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі з вмістом калію або іншими засобами, які можуть привести до підвищення рівня калію в плазмі крові (гепарин та ін.) не рекомендується. При необхідності слід провести моніторинг рівня калію.

Порушення функції нирок. Немає необхідності в корекції дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну >10 мл/хв. В даний час немає даних про безпеку застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <10 мл/хв і осіб, які перебувають на діалізі, тому слід дотримуватися обережності при призначенні валсартану цим пацієнтам.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з порушенням функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Порушення функції печінки. У пацієнтів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю без холестазу валсартан слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі. У хворих з вираженим дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі, наприклад при прийомі діуретиків у високих дозах, в окремих випадках після початку лікування валсартаном може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком лікування валсартаном слід провести корекцію вмісту натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. Безпека застосування валсартану у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій, а також стенозом артерії єдиної нирки не встановлена.

Трансплантація нирки. Немає даних щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів з недавньою трансплантацією нирки.

Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнтам з первинним гиперальдостеронизмом не слід призначати валсартан, оскільки у них неактивована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Судинорозширювальні засоби слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом аортального, мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність. Антагоністи рецепторів ангіотензину II протипоказано призначати в період вагітності. Якщо лікування вважається за необхідне, пацієнткам, які планують вагітність, необхідно призначати альтернативні антигіпертензивні засоби з встановленим профілем безпеки щодо застосування в період вагітності. Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, прийом препарату слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Одночасне застосування каптоприлу і валсартану не дає додаткової клінічної переваги, навпаки, підвищується ризик розвитку побічних ефектів порівняно з іншим відповідним лікуванням. Одночасне застосування валсартану і інгібіторів АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності на початку терапії пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарда. Оцінка стану цих пацієнтів повинна включати оцінку функції нирок.

У пацієнтів з перенесеним інфарктом міокарда, які приймають валсартан, відзначається незначне зниження артеріального тиску, але припинення лікування через тривалу гіпотензію, як правило, не потрібно, якщо дотримуватися інструкцій щодо режиму дозування препарату.

Серцева недостатність. У пацієнтів з серцевою недостатністю застосування потрійної комбінації інгібіторів АПФ, блокаторів β-адренорецепторів і валсартану не дає клінічної переваги. Оскільки дана комбінація підвищує ризик розвитку побічних ефектів, застосування не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності на початку терапії пацієнтів з серцевою недостатністю. Оцінка стану цих хворих повинна включати оцінку функції нирок.

У пацієнтів з серцевою недостатністю, які приймають валсартан, відзначається незначне зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну артеріальну гіпотензію, як правило, не потрібно, якщо дотримуватися інструкцій з дозування препарату.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії і рідко — гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Так як валсартан є антагоністом рецепторів ангіотензину II, існує ризик порушення функції нирок при його застосуванні.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі. У пацієнтів, які приймали валсартан, спостерігалося виникнення ангіоневротичного набряку, в тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів і набряку обличчя, губ, глотки та/або язика. У деяких з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. При виявленні ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом препарату. Повторно призначати препарат не можна.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Одночасне застосування препаратів групи антагоністів рецепторів ангіотензину, в тому числі валсартану, з іншими препаратами, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, пов’язане з підвищенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг АТ, функції нирок і електролітів у пацієнтів, що приймають валсартан й інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Діти. Порушення функції нирок. Застосування препарату у дітей з кліренсом креатиніну <30 мл/хв і дітей, яким проводять діаліз, не дослідили, тому валсартан не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів. Дітям з кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в плазмі крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов, при яких порушується функція нирок (висока температура тіла, дегідратація).

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з порушенням функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Порушення функції печінки. Як і дорослим, Валеза протипоказана дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і холестазом. Клінічний досвід застосування Валези у дітей з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану у таких пацієнтів не повинна перевищувати 80 мг.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказано застосовувати у вагітних або жінок, які планують завагітніти. Застосування валсартану в період годування груддю не рекомендується, оскільки немає доступних даних про таке застосування. Необхідно застосовувати альтернативні лікарські засоби з встановленою безпекою застосування під час годування груддю, особливо новонароджених або недоношених немовлят.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилось. При керуванні транспортними засобами або іншими механізмами слід брати до уваги можливість виникнення запаморочення або втоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину, інгібіторами АПФ або аліскіреном. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препаратів групи антагоністів рецепторів ангіотензину, в тому числі валсартану, з іншими препаратами, які блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, такими як препарати групи інгібіторів АПФ або аліскірен.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

Одночасне застосування не рекомендується

Літій. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ можливі тимчасове підвищення концентрації літію в плазмі крові і розвиток літієвої токсичності. Оскільки немає досвіду одночасного застосування валсартану і літію, дана комбінація не рекомендується. При необхідності комбінованого лікування необхідний ретельний моніторинг концентрацій літію в плазмі крові.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, і інші речовини, які можуть підвищити рівень калію. При необхідності одночасного застосування валсартану з лікарськими засобами, що впливають на рівень калію, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні

НПЗП, в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота >3 г/добу і неселективні НПЗП. При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II з НПЗП можливе зниження антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗП може призвести до підвищеного ризику погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в плазмі крові. На початку лікування рекомендується провести контроль функції нирок, а також адекватну гідратацію пацієнта.

Транспортери. За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ і печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися обережності на початку і наприкінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші. Клінічно значущих взаємодій з іншими лікарськими засобами до цього часу не відзначено. У ході клінічних досліджень були вивчені такі препарати: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.

Діти. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні у дітей та підлітків з АГ валсартану й інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, які можуть підвищити рівень калію в плазмі крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в плазмі крові.

Передозування

симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, яка може обумовлювати порушення свідомості, колапс та/або шок.

Лікування: стабілізація кровообігу; терапевтичні заходи залежать від часу прийому їжі, характеру і тяжкості симптомів. При гіпотензії пацієнту необхідно прийняти горизонтальне положення. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективний.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 30 °C.

Дата додавання: 20.12.2019 р.
© Компендиум 2018

Інструкція

Рекомендовані аналоги ВАЛЕЗА:

АДЕНІЗ
АДЕНІЗ
Мікрохім
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
ВАЗАР
ВАЗАР
Тева Україна
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
ВАЛЬСАКОР
ВАЛЬСАКОР
KRKA d.d. Novo Mesto
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
ВАНАТЕКС
ВАНАТЕКС
Польфарма
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
ДІОВАН
ДІОВАН
Новартіс Фарма
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
ДІОКОР СОЛО
ДІОКОР СОЛО
Асіно Україна
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
САКОРД
САКОРД
Профарма Інтернешнл Трейдінг Лімітед
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
Тіара соло
Дарниця ФФ
прості препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ii
geoapteka.ua
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko