Немотан (Nemotan)
Німодипін - 30 мг
фармакодинаміка. Німодипін зумовлює виражену селективну дію в деяких ділянках головного мозку. Його терапевтичні властивості пов’язані зі здатністю інгібувати скорочення клітин гладких м’язів, спричинене іонами кальцію.
Німодипін захищає нейрони та стабілізує їх функцію; він сприятливо впливає на кровопостачання головного мозку й підвищує толерантність до ішемії шляхом взаємодії з рецепторами нейронів і цереброваскулярними рецепторами, пов’язаними з кальцієвими каналами. Інші дослідження продемонстрували, що це не призводить до внутрішньомозкового феномену обкрадання.
Клінічно продемонстровано, що німодипін зменшує розлади пам’яті та покращує концентрацію уваги у пацієнтів при погіршеннях функції головного мозку.
Німодипін позитивно впливає на інші типові симптоми, як продемонстровано оцінкою загальних клінічних показників, оцінкою індивідуальних розладів, спостереженням за поведінкою і психометричними тестами.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Активна речовина німодипіну майже повністю всмоктується при пероральному прийомі. Cmax і AUC зростають пропорційно до дози аж до найвищої досліджуваної дози (90 мг).
Розрахований об’єм розподілу (Vss, двокамерна модель) для в/в введення становить 0,9–1,6 л/кг маси тіла. Сумарний (загальний) кліренс становить 0,6–1,9 л/год/кг.
Зв’язування з білками крові та розподіл. Зв’язування з білками крові сягає 97–99%.
Метаболізм, видалення та виведення. Видалення німодипіну здійснюється шляхом метаболізму через систему цитохрому Р450 3А4.
Біодоступність. Завдяки інтенсивному пресистемному метаболізму (близько 85–95%) абсолютна біодоступність становить 5–15%.
профілактика та лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку після субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.
після попередньої інфузійної терапії Немотан слід призначати внутрішньо по 60 мг (2 таблетки, вкриті оболонкою) 6 разів на добу (загальна добова доза — 360 мг). Таблетки ковтати цілими, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини, незалежно від вживання їжі, з інтервалами не менше 4 год. Не рекомендується вживати грейпфрутовий сік одночасно з препаратом.
Як альтернативний варіант профілактичне лікування можна розпочати відразу з прийому таблеток у вищезазначеному дозуванні не пізніше ніж на 4-й день після субарахноїдального крововиливу та застосовувати впродовж 21 дня.
У разі хірургічного втручання прийом таблеток Немотану слід продовжувати (дозування, як зазначено вище), щоб завершити 21-денний період лікування.
У разі розвитку побічних реакцій дозу слід знизити, а за потреби — припинити застосування препарату.
Пацієнти із порушенням функції печінки. У разі тяжких порушень функції печінки, особливо при цирозі печінки, біодоступність німодипіну може підвищуватися у зв’язку зі зниженням ефекту першого проходження та зниженням метаболічного кліренсу. У цих випадках дозу необхідно знизити, а за необхідності — припинити застосування препарату.
При супутньому застосуванні препарату з інгібіторами чи індукторами CYP 3A4 може виникнути потреба у корекції дози (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»).
Діти. Препарат не застосовувати у дітей.
застосування препарату Немотан протипоказано особам з індивідуальною гіперчутливістю до німодипіну чи до інших компонентів препарату.
Застосування препарату Немотан у комбінації з рифампіцином протипоказане, оскільки одночасне застосування цих лікарських засобів призводить до значного зниження ефективності препарату Немотан.
Протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) значно знижують біодоступність німодипіну, тому одночасне застосування Немотану з цими препаратами протипоказане.
Німодипін не слід застосовувати при нестабільній стенокардії та інфаркті міокарда та/або через 1 міс після їх виникнення (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
нижченаведений перелік побічних реакцій на препарат на підставі клінічних досліджень німодипіну за показанням «субарахноїдальний крововилив унаслідок аневризми».
З боку системи крові та лімфатичної системи: зміни показників аналізу крові, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: гострі реакції підвищеної чутливості, алергічна реакція, висипання.
З боку нервової системи: неспецифічні цереброваскулярні симптоми, головний біль.
З боку серця: неспецифічні аритмії, тахікардія, брадикардія.
З боку судинної системи: неспецифічні кардіоваскулярні симптоми, артеріальна гіпотензія, вазодилатація.
З боку ШКТ: шлунково-кишкові розлади, нудота, кишкова непрохідність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: легкі та помірні реакції з боку печінки, транзиторне підвищення активності ферментів печінки.
хоча застосування німодипіну не пов’язане з підвищенням внутрішньочерепного тиску, у цих випадках або коли вміст води у тканинах головного мозку підвищений (генералізований набряк головного мозку) рекомендується ретельний моніторинг пацієнта.
Застосування німодипіну потребує особливої обережності при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного АТ <100 мм рт. ст.
Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.
Препарати, які є інгібіторами чи індукторами системи цитохрому Р450 3А4, тому можуть призводити до підвищення концентрацій німодипіну в плазмі крові:
– макроліди (наприклад еритроміцин);
– інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад ритонавір);
– азольні протигрибкові засоби (наприклад кетоконазол);
– антидепресанти нефазодон та флуоксетин;
– хінупристин/дальфопристин;
– циметидин;
– вальпроєва кислота.
При одночасному застосуванні цих препаратів слід контролювати АТ і за необхідності — розглянути питання про зниження дози німодипіну.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми.
Вагітність. Відповідні дослідження впливу на вагітних не проводилися. Якщо необхідно застосовувати препарат у період вагітності, слід ретельно зважити співвідношення користь/потенційний ризик від прийому препарату залежно від тяжкості клінічної картини.
Період годування грудьми. Виявлено, що концентрація німодипіну та його метаболітів у грудному молоці за порядком величин відповідає такій концентрації в плазмі крові матері. Під час прийому препарату матерям не рекомендується годувати немовлят грудьми.
Фертильність. У поодиноких випадках в умовах запліднення in vitro антагоністи кальцію асоціювалися з оборотними біохімічними змінами в ділянці голівки сперматозоїдів, що може призводити до порушення функції сперми. Невідомо, наскільки значущими є ці зміни при короткотривалому лікуванні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Здатність керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами може бути порушена у зв’язку з можливим виникненням запаморочення.
таблетки Немотану не слід застосовувати одночасно з іншими формами німодипіну.
Німодипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, локалізовану як у слизовій оболонці кишечнику, так і в печінці. Тому препарати, що впливають на цю ферментну систему, можуть змінити первинний метаболізм або кліренс німодипіну.
При застосуванні німодипіну одночасно з нижченаведеними препаратами слід враховувати ступінь, а також тривалість взаємодії.
На підставі досліду застосування інших антагоністів кальцієвих каналів відомо, що рифампіцин підсилить метаболізм німодипіну внаслідок індукції ферментів. Таким чином, одночасне застосування рифампіцину і німодипіну призводить до значного зниження ефективності останнього. Застосування препарату Немотан у комбінації з рифампіцином протипоказане.
Протиепілептичні засоби (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін) значно знижують біодоступність таблеток німодипіну, тому одночасне застосування препарату Немотан з цими препаратами протипоказане
При поєднаному застосуванні нижченаведених інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 слід контролювати АТ і за необхідності розглянути питання про корекцію дози німодипіну.
Не проводилося досліджень взаємодії між німодипіном і макролідними антибіотиками. Відомо, що деякі макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин) інгібують систему цитохрому Р450 3А4 і не можна виключити можливості взаємодії між лікарськими засобами на цій стадії. Тому макролідні антибіотики не слід застосовувати з німодипіном.
Азитроміцин, який хоча й належить за структурою до класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP 3A4.
Не проводилося досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та інгібіторами анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавіром). Встановлено, що препарати цього класу є потужними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4. З урахуванням цього не можна виключити можливості вираженого і клінічно вагомого підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові при його одночасному застосуванні з інгібіторами протеази. Не проводилося досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та кетоконазолом. Відомо, що азольні протигрибкові засоби інгібують систему цитохрому Р450 3А4, зафіксовано різні взаємодії для інших дигідропіридинових антагоністів кальцієвих каналів. Тому при одночасному застосуванні з таблетками німодипіну не можна виключити суттєвого підвищення системної біодоступності німодипіну внаслідок зниження первинного метаболізму.
Не проводилося досліджень для вивчення потенційної взаємодії між німодипіном та нефазодоном. Повідомлялося, що антидепресант є потужним інгібітором цитохрому Р450 3А4. Зважаючи на це, не можна виключити можливості підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові при його одночасному застосуванні з нефазодоном.
Тривале поєднане застосування Немотану і флуоксетину спричиняло підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові майже на 50%. Дія флуоксетину значно зменшувалась, а дія його активного метаболіту норфлуоксетину — ні.
На підставі досвіду застосування ніфедипіну його одночасне застосування з хінупристином/дальфопристином може призводити до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові.
Одночасне застосування препарату Немотан та антагоніста Н2-рецепторів циметидину або препаратів вальпроєвої кислоти може призвести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові.
Тривале застосування німодипіну з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові; концентрація нортриптиліну залишається незмінною.
Німодипін може підсилювати гіпотензивний ефект таких гіпотензивних препаратів при їх одночасному застосуванні:
- діуретиків;
- блокаторів β-адренорецепторів;
- інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту);
- α1–антагоністів;
- інших антагоністів кальцію;
- α-адреноблокуючих речовин;
- інгібіторів ФЕД–5;
- α-метилдопи.
Однак, якщо неможливо уникнути комбінацій такого типу, необхідно уважно стежити за станом здоров’я пацієнта.
При дослідженні на тваринах встановлено, що одночасне в/в застосування німодипіну та препарату для лікування ВІЛ зидовудину призводить до значного збільшення AUC для зидовудину і зниження об’єму його розподілу і кліренсу.
Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Застосування дигідропіридинів — антагоністів кальцієвих каналів — одночасно із грейпфрутовим соком призводить до підвищення концентрації в плазмі крові та пролонгованої дії німодипіну внаслідок зниженого первинного метаболізму або кліренсу.
Унаслідок цього може збільшуватися вираженість гіпотензивного ефекту препарату. Після споживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати принаймні 4 дні, тому одночасне застосування грейпфруту/грейпфрутового соку та німодипіну не рекомендується.
симптоми. При гострому передозуванні спостерігаються: виражена артеріальна гіпотензія, тахікардія чи брадикардія, нудота, розлади з боку ШКТ.
Лікування. При гострому передозуванні рекомендується негайна відміна препарату. При призначенні екстреної допомоги показана симптоматична терапія. Як екстрена терапія рекомендується промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля.
При подальшому зниженні АТ в/в слід вводити норадреналін або допамін. Оскільки специфічний антидот невідомий, при лікуванні інших побічних реакцій надають також симптоматичну терапію.
при температурі не вище 25 °С.