МОНТЕЛІВ^® (MONTELIV) (263710) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Таблетки.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Код АТС R03D C03.

Додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролю астми за допомогою β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності. Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Монтелів^® застосовують дорослим та дітям віком від 15 років. Приймають по 1 таблетці (10 мг) 1 раз на добу, ввечері.

Корегування дози у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого чи помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потребується. Дані щодо корегування дози у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності відсутні (даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає).

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку травного тракту: біль у животі.

Загальні розлади: спрага.

, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:

З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, в тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, тремор, депресія, дезорієнтація; дуже рідко — суїцидальні наміри та поведінка (суїцидальність).

З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, нодозна еритема.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, в тому числі судоми м'язів.

Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк, гарячка.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описано виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозуванні препаратом Монтелів^® немає. У дослідженнях у хворих на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів та у короткострокових дослідженнях у дозах до 900 мг/добу пацієнтам протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих небажаних реакцій.

Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відмічалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Застосування препарату Монтелів^® під час вагітності не вивчалося. При призначенні препарату жінкам у період вагітності необхідно враховувати співвідношення користь/ризик.

За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст під час вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв'язок між цими випадками та прийманням препарату Монтелів^® не доведений.

Період годування груддю.

Не відомо, чи виводиться Монтелів^® у грудне молоко. Але оскільки у грудне молоко виводяться багато ліків, необхідно враховувати співвідношення користь/ризик при призначенні препарату жінкам у період годування груддю.

Діти.

Застосовують дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.

Пацієнтів необхідно попередити, що Монтелів^® не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.

Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.

Немає даних, що свідчать про те, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при супутньому застосуванні монтелукасту.

У поодиноких випадках у пацієнтів на тлі терапії препаратами проти астми, в тому числі монтелукастом, може розвинутися системна еозинофілія, інколи з клінічними ознаками васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт), що часто лікується системними кортикостероїдами. Такі випадки зазвичай, але не завжди, пов'язані зі зменшенням чи припиненням застосування пероральних кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікарям слід бути готовими до розвитку в пацієнтів еозинофілії, васкулітних висипань, погіршення симптомів з боку легень, кардіологічних ускладнень та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути.

Застосування монтелукасту пацієнтам з аспіринзалежною астмою не дозволяє пацієнтам приймати аспірин та інші нестероїдні протизапальні засоби.

Монтелів^® містить аспартам, джерело фенілаланіну. Пацієнтам із фенілкетонурією слід мати на увазі, що 1 таблетка 10 мг містить фенілаланіну в кількості, еквівалентній дозі до

0, 375 мг фенілаланіну.

Препарат Монтелів^® не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, недостатності лактози чи порушенням всмоктування глюкози та галактози.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату.

Терапевтичний ефект препарату Монтелів^® на показники контролю астми досягається протягом дня. Прийом препарату не пов'язаний із вживанням їжі. Пацієнтам слід порадити продовжувати прийом препарату Монтелів^®, навіть якщо їх стан під контролем, так само як і в періоди погіршення їх стану. Не слід застосовувати Монтелів^® супутньо з іншими препаратами, що містять ту саму діючу речовину — монтелукаст.

Лікування препаратом Монтелів^® порівняно з іншими метдами лікування астми.

Препарат Монтелів^® можна додавати до існуючого курсу лікування пацієнта.

Інгаляційні кортикостероїди.

Монтелів^® можна застосовувати як допоміжний засіб пацієнтам, у яких застосування інгаляційних кортикостероїдів та β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при

необхідності, не забезпечує задовільний клінічний контроль захворювання.

Не слід замінювати інгаляційні кортикостероїди препаратом Монтелів^®.

Скорочення супутньої терапії.

Лікування бронхолітиками: Монтелів^® може бути доданий до схеми лікування пацієнтів, які не контролюються належним чином на бронхолітиках поодинці. Коли клінічний ефект настане (як правило, після першої дози), бронхолітична терапія пацієнта може бути зменшена до вживання за потребою.

Інгаляційні кортикостероїди: лікування Монтелівом^® забезпечує додаткові клінічні переваги для пацієнтів, які отримують інгаляційні кортикостероїди. Скорочення дози кортикостероїдів можливо за наявності контролю над захворюванням. Дозу слід знижувати поступово під медичним наглядом.

У деяких хворих інгаляційні кортикостероїди можуть бути повністю видалені Монтелівом^®, не слід різко заміняти інгаляційні кортикостероїди.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем чи працювати з механізмами не очікується. Проте в поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Монтелукаст можна застосовувати з іншими засобами, що зазвичай застосовують для профілактики та тривалого лікування астми і лікування алергічного риніту. У дослідженнях взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не чинив клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

Площа зони під кривою залежності концентрації монтелукасту в плазмі крові від часу (AUC) приблизно на 40% зменшувалася у пацієнтів, які супутньо приймали фенобарбітал. Оскільки монтелукаст метаболізується CYP 3A4, слід дотримуватися обережності, зокрема у дітей, при супутньому застосуванні монтелукасту з індукторами CYP 3A4, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст — це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC₄, LTD₄, LTE₄) — потужні ейкозаноїди запалення, що виділяються різними клітинами, в тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з рецепторами цистеїніллейкотрієнів (CysLT) у дихальних шляхах людини (в тому числі у клітинах гладких м'язів та макрофагах дихальних шляхів) та інших прозапальних клітинах (в тому числі еозинофілах та певних мієлоїдних стовбурових клітинах). Існує зв'язок між CysLT та патофізіологією астми та алергічного риніту. Лейкотрієнопосередковані ефекти у хворих на астму включають бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин та збільшення кількості еозинофілів. У хворих на алергічний риніт CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа після дії алергену під час як ранньої, так і пізньої фази, та проявляються симптомами алергічного риніту. Інтраназальна проба із CysLTs призводила до збільшення резистентності носових повітряних шляхів та симптомів закладеності носа.

Монтелукаст — перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв'язується з рецепторами CysLT₁. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Монтелукаст швидко і майже повністю всмоктується після перорального застосування. Після застосування таблеток по 10 мг у дорослих натще середня максимальна концентрація в плазмі (C_max) досягається через 3 години (T_max). Середня пероральна біодоступність становить 64%. Стандартна їжа не впливає на пероральну біодоступність та C_max. Безпечність та ефективність препарату доведені у клінічних дослідженнях, де таблетки по 10 мг застосовувалися без урахування часу прийому їжі.

Розподіл

Монтелукаст більше ніж на 99% зв'язується з білками плазми. Стаціонарний об'єм розподілу монтелукасту становить в середньому 8–11 л. Дослідження у тварин з ізотоп-міченим монтелукастом свідчать про мінімальний ступінь проникності крізь гематоенцефалічний бар'єр. Окрім цього, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після введення були мінімальними в усіх інших тканинах.

Біотрансформація

Монтелукаст екстенсивно метаболізується. У дослідженнях терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту в стаціонарному стані у дорослих та дітей не досягають рівня визначення.

У дослідженнях іn vitro із застосуванням мікросом печінки людини було показано, що в метаболізмі монтелукасту задіяні цитохроми Р450 3A4, 2A6 та 2C9. Згідно з подальшими даними досліджень мікросом печінки людини in vitro, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Внесок метаболітів до терапевтичного ефекту монтелукасту мінімальний.

Виведення

Плазмовий кліренс монтелукасту в середньому становить 45 мл/хв у здорових дорослих. Після перорального застосування міченого ізотопом монтелукасту, 86% радіоактивності виводилося протягом 5 днів із калом і < 0,2% — із сечею. Разом із розрахунковою пероральною біодоступністю монтелукасту це свідчить, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.

Пацієнти особливих груп

Немає необхідності в корекції дози у літніх пацієнтів або осіб з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться із жовчю, потреби в корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту в пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні.

У високих дозах (у 20 та 60 разів більше за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг один раз на добу цей ефект не відмічався.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

АстраЗенека ЮК Лімітед

AstraZeneca UK Limited

Кінгдом стріт, 2, Лондон W2 6BD, Великобританія

2 Kingdom Street, London W2 6BD, United Kingdom

Індрад. ТАЛ: Каді, місто Індрад — 382721, Мехсана, Гуджарат, Індія

Indrad. TAL: Kadi, City: Indrad — 382721, Dist: DIST — Mehsana, Gujarat, India

Торрент Фармасьютікалс Лтд.

Torrent Pharmaceuticals Ltd.