Дебітум-Сановель таблетки, вкриті плівковою оболонкою 50 мг блістер №28
діюча речовина: sertraline;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 27,975 мг або 55,95 мг, або 111,9 мг сертраліну гідрохлориду, що еквівалентно 25 мг або 50 мг, або 100 мг сертраліну;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат;
для таблеток 25 мг — Opadry Green 20A21200 (барвник FD&C синій № 2 алюмінієвий лак (Е 132), барвник FD&C жовтий № 6 алюмінієвий лак (Е 110), гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, хіноліновий жовтий алюмінієвий лак (Е 104), титану діоксид (Е 171));
для таблеток 50 мг — Opadry II Blue OY-L-20906 (поліетиленгліколь, барвник FD&C синій № 2 алюмінієвий лак (Е 132), гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171));
для таблеток 100 мг — Opadry White Y-1–7000 (титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, поліетиленгліколь).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 25 мг — довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою зеленого кольору; таблетки 50 мг − довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, з рискою з одного боку; таблетки 100 мг − довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою з одного боку.
Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Код АТХ N06А В06.
Фармакодинаміка.
Сертралін сильним селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну 5-НТ) у нейронах. Механізм дії сертраліну полягає в інгібіції процесу захоплення серотоніну у нейронах ЦНС.
Сертралін не має спорідненості з мускариновими холінорецепторами, серотоніновими, допаміновими, гістаміновими, GABA-, бензодіазепіновими та адренорецепторами.
На відміну від лікування трициклічними антидепресантами, сертралінне збільшує масу тіла при лікуванні депресії. Сертралін не сприяє виникненню психічної або фізичної залежності.
У контрольованих дослідженнях у здорових добровольців сертралін не мав седативної дії та не змінював психомоторні функції.
Фармакокінетика.
Всмоктування і розподіл: при лікуванні сертраліном дозою 50–200 мг 1 раз/добу протягом 14 днів Сmax (максимальна концентрація) досягається через 4,5–8,4 годин після застосування препарату. Т1/2 (період напіввиведення) сертраліну у середньому становить 26 годин, 98% препарату зв'язується з білками плазми крові. При застосуванні дози сертраліну 1 раз на добу Сss (рівноважні концентрації) досягаються протягом тижня. Прийом сертраліну одночасно з їжею призводить до незначного збільшення значення AUC (площа під фармакокінетичною кривою), величина Сmax також збільшується на 25%.
Метаболізм і виведення: сертралін в основному розпадається на етапі «першого проходження» у печінці і перетворюється на основний метаболіт N-дезметилсертралін. Період напіврозпаду N-дезметилсертраліну варіює у межах 62–104 години. Метаболіти виводяться з калом і сечею в рівних кількостях. Тільки невелика частина препарату (менше 0,2%) виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.
Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з ОКР подібна до дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Проте, враховуючи меншу масу тіла у дітей, препарат рекомендується застосовувати в меншій дозі, щоб уникнути надмірних рівнів його у плазмі крові. Залежність ефективності лікування від концентрації сертраліну не встановлена.
Фармакокінетичний профіль у підлітків і людей літнього віку істотно не відрізняється від пацієнтів віком від 18 до 65 років.
Для лікування депресивних, обсесивно-компульсивних розладів (ОКР), панічних розладів, що супроводжуються або не супроводжуються агорафобією, посттравматичних стресових розладів (ПТСР), соціальної фобії (соціальний тривожний розлад).
- Відома гіперчутливість до компонентів препарату;
- одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та пімозидом;
- печінкова недостатність;
- дитячий вік, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років
Протипоказане застосування
Інгібітори моноамінооксидази (МАО): при одночасному застосуванні сертраліну та інгібіторів моноамінооксидази (інгібіторів МАО) у хворих спостерігалися серйозні ускладнення. Побічні реакції спостерігалися у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом МАО (наприклад, метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або спочатку приймали сертралін і припинили, почавши терапію МАО. Ці реакції включають тремор, судоми, підвищене потовиділення, нудоту, блювання, почервоніння, запаморочення та гіпертермію з ознаками, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, напади судомів та смерть.
Незворотні МАОІ (наприклад селегілін)
Сертралін не можна приймати з незворотніми МАОІ, такими як селегілін. Лікування сертраліном не можна розпочинати раніше, ніж через 14 днів після припинення застосування незворотних МАОІ. Застосування серталіну необхідно припинити щонайменше за 7 днів перед початком лікування незворотними МАОІ.
Зворотній селективний інгібітор МАО-А (моклобемід)
При застосуванні з селективними інгібіторами зворотної дії МАО-А (моклобемід) підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, тому не слід застосовувати таку комбінацію. Сертралін можна розпочинати приймати раніше, ніж через 14 днів після лікування зворотними інгібіторами МАО. Рекомендується припинити застосування сертраліну щонайменше за 7 днів перед початком лікування зворотними МАО.
Зворотний неселективний МАО (лінезолід)
Не слід застосовувати сертралін з неселективними інгібіторами МАО зворотної дії (наприклад, с антибіотиком лінезолід, який є слабким неселективним МАО зворотної дії).
Побічні реакції, що виникають під час лікарської взаємодії МАОІ (наприклад метиленовий синій) включають гіпертермію, тремор, посилене потовиділення, нудоту, блювання, запаморочення, ригідність, судоми м'язів, сплутану свідомість, зміни психічного стану, надмірний збуджений стан з розвитком коми. У деяких хворих спостерігався розвиток ускладнень, подібних до злоякісного нейролептичного синдрому.
Пімозид
При одночасному застосуванні сертраліну і пімозиду спостерігалося збільшення рівнів пімозиду приблизно на 35%, при його одноразовому призначенні в низькій дозі (2 мг). Збільшення рівнів пімозиду не було пов'язано з жодними змінами на ЕКГ. Оскільки механізм цієї взаємодії невідомий, а пімозид відрізняється вузьким терапевтичним індексом, одночасний прийом пімозиду та сертраліну протипоказаний.
Не рекомендується одночасне застосування сертраліну із зазначеними нижче засобами
Лікарські препарати, що пригнічують ЦНС
Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі сертраліну з лікарськими препаратами центральної дії. Особливо це стосується взаємодії антидепресантів групи СІЗЗС з трициклічними антидепресантами, тому що сертралін сприяє підвищенню плазмового рівня останніх. Механізмом даної взаємодії є інгібування CYP2D6 ізоферменту антидепресантами групи СІЗЗС.
Алкоголь
У здорових людей сертралін не посилює вплив алкоголю на розумові і психомоторні функції, але, незважаючи на це, не рекомендується одночасне застосування алкоголю і сертраліну у хворих з депресією.
Серотонінергічні препарати
При заміні одного інгібітора нейронального захоплення серотоніну на інший немає необхідності у періоді відмивання. Проте слід дотримуватися обережності при зміні курсу лікування. Слід уникати одночасного застосування з триптофаном, суматриптаном або фенфлураміном.
Препарати, які сприяють продовженню інтервалу QT
Ризик подовження інтервалу QTс та/або виникнення шлуночкової аритмії (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу QTс (наприклад деякі атипсихотичні засоби та антибіотики).
Літій
У плацебо-контрольованих дослідженнях у здорових добровольців сумісний прийом сертраліну та літію достовірно не змінює фармакокінетику літію, однак підвищує тремор порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію.
При сумісному застосуванні сертраліну та препаратів літію, що можуть впливати не серотонінергічну нейромедіацію, повинен бути забезпечений відповідний контроль.
Фенітоїн
Дані, отримані у ході плацебо-контрольованого дослідження з участю здорових добровольців, дозволяють припустити, що тривалий прийом сертраліну у дозі 200 мг/добу не призводить до клінічно значущого пригнічення метаболізму фенітоїну. Незважаючи на це повідомлення, деякі випадки свідчать про підвищення експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін, рекомендується протягом початкового етапу лікування сертраліном контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові з відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження рівня сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифаміцину.
Триптани
Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходила незначна кількість повідомлень про випадки виникнення слабкості, гіперфлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну та суматриптану. Крім того, також можуть розвиватися симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватись при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, слід забезпечити належний нагляд за станом пацієнта.
Варфарин
Одночасне застосування сертраліну (200 мг/добу) з варфарином сприяє невеликому, але важливому з статичної точки зору збільшенню протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках може призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). На початку або при закінченні лікування сертраліном слід контролювати протромбіновий час.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином
Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін невідоме. Сертралін не впливає на бета-блокуючі властивості атенололу. Не виявлено взаємодії з дигоксином при застосуванні сертраліну в дозі 200 мг на добу.
Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів
При супутньому застосуванні з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад НПЗЗ, ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином) або іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик кровотечі, може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС, включаючи сертралін.
Блокатори нервово-м’язової передачі
СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестерази у плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м’язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.
Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450
Сертралін може діяти в якості слабкого або помірного інгібітору ізоферменту CYP2D6. Тривалий прийом сертраліну у дозі 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (у середньому на 23–37%) рівноважних концентрацій дезипраміну (показника активності ізоферменту CYP2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами CYP2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у вищих дозах.
Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3А4, CYP2С9, CYP2С19 та CYP1А1. Це підтверджується результатами досліджень in vitro щодо взаємодії препаратів із субстратами CYP3А4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстратами CYP2С19 (діазепаму) і субстратами CYP2С9 (толбутаміду, глібенкламіду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування CYP1А2 або не має його взагалі.
У перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності, які щоденно вживали три склянки грейпфрутового соку, підвищувалися плазмові рівні сертраліну приблизно на 100%. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час терапії сертраліном.
Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключати можливість значного підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3А4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3А4 — апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3А4 під час терапії сертраліном.
В осіб з повільним метаболізмом CYP2С19 плазмові рівні сертраліну підвищуються приблизно на 50% порівняно з особами з швидким метаболізмом CYP2С19. Не можна виключати можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP2С19, як омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.
У дорослих та дітей, які лікуються антидепресантами, можуть спостерігатися такі симптоми: неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторний неспокій, гіпоманія, манія. Ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. У таких випадках потрібно змінити терапевтичний режим, або відмінити прийом лікарського засобу у випадку, якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з’являється суїцидальність або симптоми погіршення суїцидальності. Відміна препарату повинна бути поступова, оскільки різке припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. З метою визначення ризику розвитку біполярного розладу слід перед лікуванням обов’язково провести обстеження пацієнта. Для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, який включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії.
Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)
Повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому (СС) або злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) при застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном. Ризик виникнення СС або ЗНС зростає при застосуванні СІЗЗС одночасно з іншими препаратами серотонінергічної дії (включаючи триптани, фентаніл та його аналоги, трамадол, декстрометорфан, мепридин, метадон, пентазоцин), лікарськими засобами, які порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ, наприклад метиленовий синій), препаратами антипсихотичної дії та інших антагоністів допаміну, а також опіатів. Симптоми СС: зміни психічного настрою (такі як збудження, галюцинації, кома), зміни стану автономної нервової системи (наприклад тахікардія, зміна артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або порушення роботи шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). Деякі симптоми подібні до проявів ЗНС: гіпертермія, ригідність м’язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного настрою. Необхідно забезпечити контроль стану пацієнтів на предмет виникнення ознак і симптомів СС або синдрому ЗНС.
Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів
Існують обмежені дані контрольованих досліджень стосовно оптимального часу переходу від застосування СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. При переході потрібно забезпечити належне спостереження за станом пацієнта і дотримуватися консервативної оцінки, особливо при переході від препаратів довготривалої дії, таких як флуоксетин.
Інші лікарські засоби серотонінергічної дії, такі як триптофан, фенфлурамін та антагоністи рецепторів 5-НТ
Слід з обережністю застосовувати сертралін разом з іншими засобами, що посилюють серотонінергічну нейротрансмісію (триптофан, фенфлурамін, фентанін), 5-НТ антагоністами або рослинними препаратами, які містять звіробій (Hypericum perforatum). По можливості слід уникати такої комбінації.
Подовження інтервалу QTс/шлуночкова тахікардія типу «пірует»
У післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки продовження інтервалу QTс і шлуночкову тахікардію типу «пірует» при застосуванні сертраліну. Більшість випадків спостерігалася у пацієнтів, які мали інші фактори ризику подовження інтервалу QTс/шлуночкової тахікардії типу «пірует». Тому слід з обережністю застосовувати сертралін у пацієнтів, які мають фактори ризику подовження інтервалу QTс.
Манія
Хворим з манією в анамнезі сертралін слід призначати з обережністю. При цьому необхідно забезпечити ретельний нагляд за станом пацієнта. Хворим у маніакальній фазі слід припинити прийом сертраліну.
Шизофренія
При прийомі препарату у хворих пацієнтів на шизофренію, можуть посилюватися симптоми психотичних розладів.
Судоми
Препарат не призначати хворим із судомами. Також його не слід призначати пацієнтам із нестабільною епілепсією. За хворими із контрольованою епілепсією, які застосовують сертралін, слід спостерігати. При збільшенні частоти виникнення судом застосування сертраліну слід припинити.
Суїцид
Прийом антидепресантів, особливо у дітей і молоді, може призвести до збільшення спроб суїциду. Оскільки можливість суїцидальних спроб є реальною при депресії і цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії, на ранньому етапі терапії сертраліном за пацієнтами необхідний ретельний контроль.
Відомо, що пацієнти, які мають випадки, пов’язані зі скоєнням самогубства в історії захворювань, чи ті, хто виявляє суїцидальні міркування перед початком лікування, мають загрозу самогубства, думки або спроби самогубства, і тому слід ретельно проводити моніторинг під час початку і протягом перших місяців лікування та періодів, коли доза препарату збільшується/зменшується або лікування припиняється, так як у пацієнтів можуть з’явитися несподівані зміни поведінки, такі як хвилювання, гіперактивність і, як наслідок, можливість до скоєння самогубства.
При лікуванні інших психічних розладів сертраліном можуть відбуватися підвищення розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці захворювання можуть бути супутніми з великим депресивним розладом. Такі ж застереження стосуються пацієнтів з іншими психічними розладами. При аналізі даних, отриманих у результаті проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень з вивчення антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами, визначено, що існує підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років порівняно з таким при застосуванні плацебо.
Необхідно забезпечити ретельний контроль за пацієнтами, особливо за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та тих, хто доглядає за ними) слід попередити про необхідність спостереження на предмет можливого погіршення клінічного стану, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, незвичайних змін поведінки, а також про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення таких симптомів.
Пацієнти педіатричного профілю
Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, окрім пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом віком 6–17 років. У ході клінічних досліджень у дітей та підлітків випадки прояву суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожості (агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше при прийомі антидепресантів, ніж при застосуванні плацебо. Якщо з причин клінічної необхідності рішення все ж таки приймається на користь застосування препарату, необхідний ретельний контроль за пацієнтом на предмет виявлення ознак суїцидальних симптомів. Крім того, існує обмежений масив клінічних даних щодо безпеки довготривалого застосування препарату у дітей та підлітків включаючи, вплив на ріст, досягнення статевої зрілості, когнітивний і поведінковий розвиток. У післяреєстраційному періоді було декілька повідомлень про сповільнення росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв'язок поки що залишаються нез’ясованими. При довготривалому лікуванні пацієнтів дитячого віку лікарі мають вести спостереження на предмет виявлення відхилень від норми процесу ростута розвитку організму.
Крововиливи
Прийом антидепресантів групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може спричинити виникнення шкірних крововиливів у вигляді синців, екхімози і пурпури та інші геморагічні випадки, такі як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, в тому числі кровотечі, що призводять до фатальних наслідків. Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі антидепресантів групи СІЗЗС і препаратів, що впливають на функції тромбоцитів (наприклад, атипових нейролептиків і фенотіазинів, трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, антикоагулянтів), а також пацієнтам з порушеннями кровообігу в історії та у разі ризику виникнення кровотеч.
Гіпонатріємія
Внаслідок лікування СІЗЗС або ІЗЗНС, включаючи сертралін, може виникнути гіпонатріємія. Причиною виникнення у більшості випадків є результат синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомляли про випадки зниження рівня натрію у сироватці крові до 110 ммоль/л. Підвищений ризик виникнення гіпонатріємії мають пацієнти літнього віку, які застосовують СІЗЗС та ІЗЗНС, пацієнти, які приймають діуретики або пацієнти з гіповолемією будь-якого іншого походження. У випадку пацієнтів з гіпонатріємією необхідно розглянути можливість припинення прийому сертраліну і забезпечити належне медичне втручання. Симптоми гіпонатріємії: головний біль, труднощі зосередження, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падіння. Симптоми тяжкої та/або гострої гіпонатріємії: галюцинації, синкопе, судоми, кома, затримка дихання і летальний наслідок. Тому слід враховувати припинення застосування сертраліну у пацієнтів з симптоматичною гіпонатріємією.
Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування сертраліном
При припиненні лікування препаратом часто з’являються симптоми відміни, особливо у випадку раптової відміни препарату. За даними клінічних досліджень частота симптомів відміни становила 23% у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, і 12% у пацієнтів, які продовжували лікування.
Ризик виникнення симптомів відміни залежить від декількох чинників: тривалість лікування, дозування, швидкість зниження дози. Найчастіше повідомляли про такі реакції як запаморочення, порушення сенсорних функцій (у тому числі парестезія), порушення сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), збудження або неспокій, нудота та/або блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми мали слабкими до помірного ступеня тяжкості, але у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування, але у дуже рідкісних випадках виникають у пацієнтів, які ненавмисно пропустили прийом препарату. Зазвичай такі симптоми зникають самостійно протягом 2-х тижнів. Однак існують випадки, коли симптоми зберігаються 2–3 місяці і більше. Таким чином рекомендується при припиненні лікування знижувати дозу сертраліну поступово, протягом декількох тижнів або місяців, зважаючи на потреби пацієнта.
Акатизія/психомоторний неспокій
При застосуванні сертраліну виникала акатизія, яка характеризується суб’єктивно неприємним або хворобливим відчуттям збудження і потребою часто рухатися, що супроводжується нездатністю сидіти або стояти спокійно. Найвищий ризик виникнення акатизії протягом перших тижнів лікування. Збільшення дози у таких пацієнтів може бути шкідливим.
Печінкова недостатність
Сертралін в основному метаболізується у печінці. За даними фармакокінетичного дослідження з багатократним прийомом препарату у пацієнтів із легким стабільним цирозом кліренс сертраліну зменшується, а період напівжиття подовжується приблизно в три рази, порівнюючи з особами з нормальною функцією печінки. Не було значущих відмінностей зв’язування білка в плазмі, яке спостерігається між двома групами. Застосування сертраліну хворим слід проводити під контролем лікаря. При призначенні сертраліну даній групі хворих слід зменшити дозу або приймати її рідше. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю протипоказано застосовувати сертралін.
Ниркова недостатність
Через активну біотрансформацію більшої частини сертраліну кількість сертраліну, що виводиться з сечею у незміненому вигляді, є незначною. У пацієнтів із легкими порушеннями або порушеннями середньої тяжкості функції нирок (кліренс креатиніну 20–50 мл/хв), а також у пацієнтів із серйозними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) фармакокінетичні параметри при одноразовому прийомі не відрізняються від таких у контрольної групи. Зважаючи на низькі показники виведення сертраліну нирками, дози препарату можуть не підлягати корекції залежно від ступеня порушень функції нирок. Застосування особами літнього віку
До клінічних досліджень було залучено понад 700 пацієнтів літнього віку (від 65 років). У клінічних дослідженнях різниці у безпеці, ефективності і частоті побічних реакцій, спричинених застосуванням сертраліну, в осіб літнього віку і молодших хворих не виявлено.
Однак пацієнти літнього віку можуть мати підвищений ризик до виникнення гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС.
Епідеміологічні дослідження, що проводилися у пацієнтів 50 років і старше показали підвищений ризик до переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС та ТЦА. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий.
Діабет
У хворих на діабет поряд з усуненням симптомів депресії лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може змінити глікемічний контроль. Може виникнути необхідність регулювання дози інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного препарату.
Електрошокова терапія
Клінічні дані про застосування сертраліну при електроконвульсивній терапії відсутні.
Грейпфрутовий сік
Не рекомендується приймати сертралін разом із грейпфрутовим соком.
Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі
Отримані повідомлення про хибно-позитивні результати діагностичних імунологічних тестів на бензодіазепіни у пацієнтів, які отримували терапію сертраліном. Хибно-позитивні результати зумовлені низькою специфічністю лабораторного тесту та можуть спостерігатися протягом багатьох днів після припинення лікування сертраліном. Відрізнити сертралін від бензодіазепінів можна за допомогою контрольного аналізу, наприклад газовою хроматографією/мас-спектрометрією.
Закритокутова глаукома
СІЗЗС, у тому числі і сертралін, можуть впливати на розмір зіниці, розширюючи її. Такий ефект може спричинити звуження поля зору, підвищувати внутрішньоочний тиск і погіршувати стан закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів, які схильні до цього захворювання. Тому сертралін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в історії хвороби.
Барвник FD&C жовтий № 6 алюмінієвий лак (Е 110), що наявний у складі лікарського засобу може спричиняти алергічні реакції.
З обережністю застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом. Перш ніж приймати цей лікарський засіб, проконсультуйтеся з лікарем.
Статева дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (ІЗЗСН) можуть викликати симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалу статеву дисфункцію при якій симптоми не зникали, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗСН.
Вагітність
У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричинене фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід. Повідомлялося, що застосування сертраліну у період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікуванні переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.
Слід наглядати за новонародженим, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовленими або серотонінергічними ефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).
Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх строках вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.
Кількість проведених контрольованих досліджень у вагітних жінок недостатня. Внаслідок цього вагітним жінкам слід застосовувати даний препарат тільки у випадку, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик.
Годування груддю
Опубліковані дані щодо рівнів сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявили незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50% від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). На даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендовано.
Фертильність
Дані, отримані під час досліджень на тваринах, не виявили впливу сертраліну на параметри фертильності.
Звіти досліджень застосування деяких СІЗЗС за участю людей свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Станом на сьогодні не було виявлено впливу на фертильність людини.
Під час контрольних досліджень була виявлена відсутність у сертраліну седативного ефекту. Також даний препарат не впливає на психомоторні функції. Незважаючи на це, при виконанні дій, що вимагають підвищеної уваги, таких як керування автотранспортом або робота з іншими механізмами, слід попереджати хворого, який застосовує сертралін, про можливе зниження розумових і фізичних здібностей, необхідних для виконання даних дій.
Сертралін не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами бензодіазепінового ряду та іншими транквілізаторами під час виконання вищевказаних дій.
Сертралін призначати 1 раз на добу вранці або ввечері. Таблетки Дебітум-сановель можна приймати незалежно від вживання їжі.
Початок лікування.
Дорослі.
При лікуванні депресивних та обсесивно-компульсивних розладів рекомендована доза становить 50 мг/добу.
При лікуванні панічних розладів, соціальної фобії і посттравматичного стресу початкова рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через тиждень доза може бути підвищена до 50 мг 1 раз на добу.
У разі відсутності терапевтичного ефекту дози поступово збільшують шляхом титрування з інтервалами не менше одного тижня (оскільки за даними фармакокінетичних досліджень рівноважна концентрація сертраліну у плазмі крові досягається приблизно за 1 тиждень при прийомі препарату 1 раз на добу). Не слід перевищувати максимальну дозу 200 мг/добу.
Діти та підлітки.
При лікуванні обсесивно-компульсивних розладів рекомендована початкова доза для дітей віком від 6 до 13 років — 25 мг на добу, для підлітків віком від 13 до 17 років — 50 мг на добу.
У разі відсутності ефекту лікування добову дозу можна буде підвищити до максимального рівня 200 мг. З метою запобігання передозуванню, при призначенні високої дози сертраліну необхідно враховувати різницю маси тіла між дітьми та дорослими.
Тривалість лікування.
Депресивні розлади: при систематичній оцінці застосування сертраліну у дозах 50–200 мг на добу (середня доза — 70 мг/добу) антидепресивний ефект зберігався протягом 8-тижневої початкової терапії і продовжувався до 44-го тижня.
Посттравматичний стрес: при систематичній оцінці застосування сертраліну в дозах 50–200 мг на добу лікувальний ефект зберігався протягом 24-тижневої терапії і продовжувався до 28-го тижня.
Соціальна фобія: при систематичній оцінці застосування сертраліну у дозах 50–200 мг на добу лікувальний ефект зберігався протягом 20-тижневої терапії і тривав до 24-го тижня.
Обсесивно-компульсивні та панічні розлади: при систематичній оцінці застосування сертраліну в дозах 50–200 мг на добу протягом 24–52 тижнів лікувальний ефект зберігався протягом 28-тижневої терапії, що підтвердило користь тривалого лікування.
Пацієнти літнього віку.
Препарат застосовувати у тих же дозах, що і для молодших пацієнтів. Спектр та частота побічних ефектів у цієї групи хворих аналогічні тим, що спостерігаються у молодших пацієнтів.
Пацієнти зпечінковою недостатністю.
У хворих ізпечінковою недостатністю застосування сертраліну слід проводити під контролем лікаря. При цьому доза сертраліну має бути нижчою.
Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Загалом, картина побічних реакцій, які зареєстровані у понад 600 дітей, подібна до картини побічних реакцій дорослих пацієнтів. У ході контрольованих досліджень були зареєстровані такі побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін — 281):
Дуже часто (≥ 1/10): головний біль, безсоння, діарея та нудота; часто (від ≥1/100 до <1/10): біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресивність, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм; нечасто: (від ≥ 1/10000 до <1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ, спроба суїциду, конвульсії, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, отит зовнішнього вуха, біль у вухах, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, припливи; частота невідома: енурез.
Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів
У ході епідеміологічних досліджень з переважним залученням пацієнтів віком від 50 років визначено, що існує підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до підвищення ризику, невідомий.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати дослідження співвідношення користь/ризик при лікування. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Тяжких симптомів при передозуванні сертраліну не виявлено, навіть при застосуванні препарату у високих дозах. Однак, при одночасному застосуванні з іншими препаратами або алкоголем може виникати тяжке отруєння. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні, так і в комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.
Симптоми: прояви серотонінового синдрому ̶ нудота, блювання, сонливість, тахікардія, зміни на ЕКГ, занепокоєння і розширення зіниць, ажитація, запаморочення, дуже рідко ̶ кома.
Після передозування сертраліном повідомлялося про подовження інтервалу QTc / шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліном рекомендується проводити ЕКГ — моніторинг.
Лікування: специфічних антидотів немає. Необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів. Уведення активованого вугілля разом з сорбітолом може бути ефективнішим, ніж викликане блювання або промивання шлунка. Потрібна інтенсивна підтримуюча терапія і постійне спостереження за життєво важливими функціями організму. У сертраліну великий об'єм розподілу, у зв'язку з чим посилення діурезу, проведення діалізу, гемоперфузії або переливання крові може виявитися неефективним.
При наданні пацієнтові допомоги необхідно обов'язково враховувати можливість передозування декількох препаратів одночасно.
Найчастіше спостерігається така побічна реакція як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу у 14% чоловіків спостерігалася статева дисфункція (порушення еякуляції) в порівнянні з відсутністю такого порушення у пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні реакції залежать від дози препарату і з часом зникають самостійно при продовженні терапії. При проведенні сліпих плацебо-контрольованих досліджень було виявлено, що побічні ефекти, що спостерігалися у пацієнтів з ОКР, панічним розладом, ПТСР і соціальним тривожним розладом були подібні до побічних ефектів, що виникали у пацієнтів з депресією.
Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігались у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і під час проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (в яких взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін і 2145 пацієнти, які отримували плацебо) за участь хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Інтенсивність та частота деяких побічних реакцій можуть зменшуватися при продовженні лікування і зазвичай не призводить до припинення терапії.
Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (частоту не можна встановити за наявними даними).
Інфекції та інвазії. Часто: фарингіт; нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; рідко: дивертикуліт, гастроентерит, отит середнього вуха.
Доброякісні та злоякісні новоутворення (у тому числі кісти та поліпи). Рідко: новоутворення (відомо про один випадок новоутворення в одного пацієнта, який приймав сертралін при відсутності такого ефекту у пацієнтів групи плацебо).
З боку системи крові та лімфатичної системи. Рідко: лімфаденопатія; частота невідома: лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість; рідко: анафілактоїдна реакція; частота невідома: алергія.
З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз; частота невідома: гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення метаболізму та харчування. Часто: знижений апетит, посилений апетит*; рідко: цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія; частота невідома: гіпонатріємія, гіперглікемія.
Психічні розлади. Дуже часто: безсоння; часто: депресія*, деперсоналізація, нічні жахи, відчуття тривожності*, збудження*, неврозність, зниження лібідо*, бруксизм; нечасто: галюцинації*, агресивні реакції*, ейфоричний настрій*, апатія, патологічне мислення; рідко: конверсійний розлад, залежність від ліків, психотичний розлад*, параноя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка (повідомляли про випадки наявності суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час лікування сертраліном або невдовзі після припинення терапії), сомнамбулізм, передчасна еякуляція; частота невідома: паронірія.
З боку центральної нервової системи. Дуже часто: запаморочення, сонливість (13%), головний біль*; часто: (парестезія*, тремор, гіпертонус, дизгевзія, порушення уваги; нечасто: конвульсії*, мимовільні м’язові скорочення*, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія*, порушення мовлення, постуральне запаморочення, синкопе, мігрень* рідко: кома*, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; частота невідома: розлади руху (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, скрегіт зубами та порушення ходи). Крім того, також були зареєстровані ознаки і симптоми серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов’язані із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, у тому числі збудження, сплутана свідомість, підвищене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, артеріальна гіпертензія, тахікардія. Акатизія і психомоторне збудження, спазм судин головного мозку (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції та синдром Колла-Флемінга).
З боку органів зору. Часто: порушення зору; нечасто: мідріаз*; рідко: глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гіфема; частота невідома: розлади зору, зіниці різного розміру, макулопатія.
З боку органів слуху та рівноваги. Часто: дзвін у вухах*; нечасто: біль у вухах.
З боку серця. Часто: сильне серцебиття*; нечасто: тахікардія; рідко: інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності; частота невідома: подовження інтервалу QTс, шлуночкова тахікардія типу «пірует».
З боку судин. Нечасто: артеріальна гіпертензія*, припливи жару; рідко: периферична ішемія, гематурія; частота невідома: аномальна кровотеча (така як шлунково-кишкова кровотеча).
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння. Часто: позіхання*; нечасто: бронхоспазм*, диспное, носова кровотеча; рідко: ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; частота невідома: інтерстиціальне захворювання легень.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: діарея, нудота, сухість у роті; часто: біль у животі*, блювання*, запор*, диспепсія, метеоризм; нечасто: езофагіт, дисфагія, геморой, підвищене слиновиділення, зміни забарвлення язика, відрижка; рідко: мелена гематохезія, стоматит, виразки на язиці, патології з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; частота невідома: панкреатит, мікроскопічний коліт, запалення кишківника (що спричинюють діарею).
З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки; частота невідома: серйозні захворювання печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: висипання*, гіпергідроз; нечасто: періорбітальний набряк*, набряк обличчя, пурпура*, алопеція*, холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка*, свербіж; рідко: ескудативна мультиформна еритема, підвищена фотчутливість, дерматит, бульозний дерматит, везикульозне висипання, патологічні зміни текстури волосся, нетиповий запах шкіри; поодинокі повідомлення про випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри (ТПРШ), такі як синдром Стівенса-Джонсана і токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, шкірна реакція.
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини. Часто: артралгія, міалгія; нечасто: остеоартрит, м’язова слабкість, біль у спині, посмикування; рідко: ураження кісток; частота невідома: м’язові спазми.
З боку нирок та сечовивідних шляхів. Нечасто: ніктурія, затримка сечі*, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі*; рідко: олігурія, утруднений початок сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз**. Дуже часто: порушення еякуляції; часто: еректильна дисфункція; нечасто: вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, порушення менструального циклу; рідко: менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм*, галакторея*; частота невідома: генекомастія.
Загальні порушення та реакції у місці введення. Дуже часто: підвищена втомлюваність*; часто: біль у грудній клітці*, загальне нездужання; нечасто: периферичний набряк, озноб, пірексія*, астенія*, спрага; рідко: грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.
Лабораторні дослідження. Нечасто: підвищення рівня аланінамінотрансферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, зменшення маси тіла*; рідко: порушення якості сперми, підвищення рівня холестерину в крові; частота невідома: відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.
Травми та отруєння. Рідко: травма.
Хірургічні втручання та медичні процедури. Рідко: процедура вазодилатації.
Якщо побічна реакція спостерігалася у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР і соціальним тривожним розладом, відповідні застосовані терміни були перекласифіковані згідно з термінами, що застосовувалися у контексті досліджень депресії.
* Такі побічні реакції також були зареєстровані протягом періоду після реєстрації препарату.
** Частота таких побічних реакцій визначалася для кількості пацієнтів відповідної статті у кожній групі сумарно.
Синдроми відміни, що спостерігалися при припиненні лікування сертраліном.
При припиненні лікування сертраліном описані окремі випадки розвитку синдрому відміни. Симптоми, що часто спостерігаються: запаморочення, парестезія, головні болі, неспокій, нудота, порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сновидіння), збудження, блювання, тремор. Не рекомендується різке припинення приймання сертраліну. Зазвичай ці симптоми легкого або помірного ступеня тяжкості та зникають самі, без необхідності медичного втручання. Проте у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому якщо пацієнтові вже не потребує терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози.
Пацієнти літнього віку
Пацієнти похилого віку, які застосовують СІЗЗС та ІЗЗНС, мають підвищений ризик виникнення, гіпонатріємії.
2 роки.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.
За рецептом.
Сановель Іляч Санаі ве Тиджарет А.Ш., Туреччина.
квартал Балабан, Циханер Сокагі, № 10, м. Стамбул, 34580, район Сіліврі, Туреччина.