Вінорельбін-Віста концентрат для розчину для інфузій 10 мг флакон 1 мл №1

діюча речовина: вінорельбін;

1 мл концентрату містить 13,85 мг вінорельбіну тартрату, що еквівалентно 10 мг вінорельбіну;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Вінорельбін. Код АТХ L01С А04.

Фармакодинаміка.

Вінорельбін є цитостатичним антинеопластичним препаратом, алкалоїдом барвінку з молекулярною дією, направленою на динамічну рівновагу тубуліну у мікротубулярному апараті клітин. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв’язує переважно мітотичні мікротубули, у високих дозах впливає на аксональні мікротубули. Дія на спіралізацію тубуліну у вінорельбіну вища, ніж у вінкристину. Вінорельбін блокує мітоз на G2-М фазі, внаслідок чого спричиняє загибель клітин у інтерфазі або при продовженні мітозу.

Безпека та ефективність вінорельбіну у дітей не встановлені.

Фармакокінетика.

Розподіл

Рівноважний об’єм розподілу вінорельбіну великий і в середньому становить 21,2 л/кг (діапазон 7,5–39,7 л/кг), що свідчить про екстенсивний розподіл у тканинах організму. Зв’язування з білками плазми крові низьке (13,5%). Однак вінорельбін добре зв’язується з клітинними елементами крові, особливо з тромбоцитами (78%), а з лімфоцитами зв’язується лише 4,8%. Значною мірою поглинається легенями, де, за даними хірургічних біопсій, досягає концентрацій до 300 разів вищих, ніж у сироватці крові. Вінорельбін не виявляється у тканинах центральної нервової системи.

Біотрансформація. Усі метаболіти вінорельбіну утворюються за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450, за винятком 4-О-деацетилвінорельбіну, який формується за участю карбоксилестераз. 4-О-деацетилвінорельбін є єдиним активним метаболітом і головним метаболітом, що виявляється у крові. Сульфатних і глюкуронідних кон’югатів не виявлено.

Виведення. Середній період напіввиведення в термінальній фазі становить приблизно 40 годин. Кліренс вінорельбіну високий, він наближається до швидкості печінкового кровотоку і становить у середньому 0,72 л•год^–1•кг^–1 (діапазон 0,32–1,26 л•год^–1•кг^–1). Менше 20% внутрішньовенної дози виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді. Більша частина препарату виводиться з жовчю у вигляді незміненого вінорельбіну та його метаболітів.

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів

Пацієнти із порушеннями функції нирок та печінки

Фармакокінетика вінорельбіну у пацієнтів із порушеннями функції нирок не вивчалася, однак зниження доз у таких випадках не потрібне з огляду на низьку ниркову екскрецію вінорельбіну.

Порушення функції печінки

Результати дослідження фармакокінетики вінорельбіну у пацієнток з раком молочної залози з метастазами у печінку показали, що зміна середнього кліренсу вінорельбіну спостерігалася лише при ураженні понад 75% печінки.

Під час фармакокінетичного дослідження з підбором доз у рамках I фази у 6 онкологічних пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки (рівень білірубіну не більше ніж у 2 рази вищий за верхню межу норми (ВМН) і рівень трансаміназ не більше ніж у 5 разів вищий за ВМН), які отримували вінорельбін у дозах до 25 мг/м² поверхні тіла, а також у 8 онкологічних пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (рівень білірубіну у понад 2 рази вищий за ВМН і рівень трансаміназ у понад 5 разів вищий за ВМН), які отримували вінорельбін у дозах до 20 мг/м² поверхні тіла; середній загальний кліренс вінорельбіну був порівнянний із кліренсом у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Тобто фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як запобіжний захід рекомендується зменшувати дозу до 20 мг/м² поверхні тіла та систематично контролювати гематологічні показники у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти літнього віку

Дослідження за участю пацієнтів літнього віку (віком від 70 років), хворих на недрібноклітинний рак легенів, показало, що фармакокінетика вінорельбіну у пацієнтів старшого віку не змінюється. Однак, оскільки пацієнти літнього віку ослаблені, при збільшенні доз вінорельбіну необхідна обережність.

Фармакокінетична/фармакодинамічна залежність

Була продемонстрована сильна залежність між системною експозицією вінорельбіну та зниженням кількості лейкоцитів або поліморфноядерних клітин.

• Монотерапія або у складі терапії першої лінії недрібноклітинного раку легенів 3 або 4 стадії.
• Лікування метастатичного раку молочної залози 3 або 4 стадії, рецидивуючого після терапії антрациклінами або у разі її неефективності.

Не допускається інтратекальне введення препарату.

Підвищена чутливість до вінорельбіну або до інших алкалоїдів барвінку.

Застосування вакцини від жовтої гарячки у період лікування вінорельбіном.

Кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм³ або серйозні інфекції (наявні або у недавньому минулому, в останні 2 тижні).

Кількість тромбоцитів < 100 000 мм³.

Період годування груддю.

Особливі заходи безпеки.

Працювати з препаратом повинен лише підготовлений персонал. Необхідно гарантувати захист препарату від впливу навколишнього середовища та захист персоналу, який проводить маніпуляції з даним препаратом. Приготування розчинів для інфузій слід проводити у спеціально відведеній зоні, де забороняється палити, їсти та пити. При роботі з вінорельбіном необхідно дотримуватися правил роботи з цитотоксичними препаратами та обов’язково користуватися халатами з довгими рукавами, захисними масками, шапочками, захисними окулярами, стерильними одноразовими рукавичками, аркушами для захисту робочих поверхонь і контейнерами або мішками для токсичних відходів.

Шприци й інфузійні набори повинні бути зібрані ретельно, щоб уникнути витоку (рекомендується використовувати люєрівський наконечник). Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду і прозорого нейтрального скла не абсорбують вінорельбін і не взаємодіють з ним. У разі розливання або розбризкування розчинів вінорельбіну забруднену ділянку слід витерти і промити.

Вагітних медичних працівників потрібно попереджати, що препарат є цитотоксичним і що вони повинні уникати роботи з ним.

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню розчинів вінорельбіну в очі. Якщо це все ж сталося, очі слід негайно промити 0,9% розчином натрію хлориду. У разі подразнення необхідно звернутися до офтальмолога.

У разі потрапляння розчинів вінорельбіну на шкіру слід її ретельно промити великою кількістю води.

Після завершення роботи з препаратом робоче місце необхідно ретельно очистити і вимити руки та обличчя.

Слід з обережністю прибирати екскременти і блювоту пацієнтів.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з вінорельбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій і прибиранні, необхідно знищувати згідно із затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Одночасне застосування протипоказано

Вакцина від жовтої гарячки. У період лікування вінорельбіном протипоказане застосування вакцини від жовтої гарячки через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби (див. розділ «Протипоказання»).

Нерекомендовані комбінації

Живі атенуйовані вакцини. Протипоказано вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо летального, захворювання. Цей ризик підвищується у пацієнтів, які вже мають імунодепресію через основне захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, від поліомієліту).

Фенітоїн. Протипоказано застосовувати вінорельбін у поєднанні з фенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну під дією цитотоксичного препарату, або зниження ефективності вінорельбіну унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Ітраконазол. Посилення нейротоксичності ітраконазолу внаслідок зниження печінкового метаболізму.

Взаємодії, характерні для вінорельбіну

Цисплатин. Немає фармакокінетичної взаємодії при комбінованому застосуванні вінорельбіну з цисплатином протягом декількох циклів лікування. Однак частота гранулоцитопенії, пов’язана із застосуванням вінорельбіну у поєднанні з цисплатином, вище, ніж при монотерапії вінорельбіном.

Мітоміцин С. При комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку і мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму та диспное, у рідкісних випадках спостерігався інтерстиціальний пневмоніт.

Імуносупресанти (циклоспорин, такролімус). Слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, але відсутні спеціальні дослідження, тому слід бути обережним при супутньому застосуванні інгібіторів або індукторів цього транспортного білка.

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад, фенітоїну, рифампіцину) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу) концентрація вінорельбіну у крові може змінюватися. При застосуванні інгібіторів концентрація вінорельбіну в крові збільшується, а при застосуванні індукторів — знижується.

В одному клінічному дослідженні I фази було припущено, що при комбінованому застосуванні вінорельбіну (внутрішньовенно, 3-тижневий режим з дозуванням 22,5 мг/м² у 1-й та на 8-й день) та лапатинібу (щоденно в дозі 1000 мг) можливе збільшення кількості випадків нейтропенії 3–4 ступеня, тому лікування із застосуванням такої комбінації слід проводити з обережністю.

Лікування антикоагулянтами

Унаслідок підвищеного ризику розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу внутрішньоіндивідуальну варіабельність коагулюючої здатності під час захворювання, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і антинеопластичними препаратами, необхідно частіше контролювати міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС).

Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами.

Оскільки пригнічення кровотворної системи є основним ризиком, пов’язаним із застосуванням вінорельбіну, під час лікування слід проводити ретельний гематологічний моніторинг (визначення рівня гемоглобіну та кількості лейкоцитів, нейтрофілів і тромбоцитів у день кожного нового введення).

Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7–14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5–7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм³ і кількості тромбоцитів до рівня < 100 000/мм³ введення вінорельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

При появі симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.

Особливі застереження при застосуванні

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів із помірною або тяжкою печінковою недостатністю. Для коригування дози для цієї групи пацієнтів дивись розділ «Спосіб застосування та дози».

Враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Вінорельбін не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.

У період лікування вінорельбіном зазвичай не рекомендується вводити живі атенуйовані вакцини, застосування вакцини проти жовтої гарячки протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорельбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»), а комбінація вінорельбіну з фенітоїном (як і зі всіма цитотоксичними препаратами) та з ітраконазолом (як і з усіма алкалоїдами барвінку) не рекомендується.

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню вінорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці, якщо препарат розпилюється під тиском. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9% розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Повідомлялося про легеневу токсичність, у тому числі про тяжкий гострий бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), що виникає при застосуванні вінорельбіну. Середній час до виникнення ГРДС після застосування вінорельбіну становив один тиждень (від 3 до 8 днів).

Інфузію слід негайно припинити у пацієнтів, у яких розвивається незрозуміла задишка або є будь-які ознаки легеневої токсичності.

Інтерстиціальну хворобу легенів реєстрували частіше у населення Японії. Особливу увагу слід приділяти цій групі пацієнтів.

Вагітність

Недостатньо даних щодо застосування вінорельбіну вагітним жінкам. Але досліди на тваринах продемонстрували ембріотоксичність та тератогенність. Враховуючи ці дані, а також фармакологічну дію лікарського засобу, існує потенційний ризик аномалій розвитку ембріона та плода.

Вінорельбін не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь явно переважає потенційний ризик.

Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорельбіном, її слід попередити про ризик для плода і вона повинна перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Жінки дітородного віку

Через генотоксичність пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом та протягом 7 місяців після його завершення.

Контрацепція у чоловіків

Чоловіки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після лікування.

Оскільки вінорельбін є генотоксичним препаратом, важливо, щоб пацієнти, які планують вагітність після терапії, отримали консультацію відповідного спеціаліста.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко. Екскреція вінорельбіну у грудне молоко під час досліджень на тваринах не була вивчена. Не можна виключати ризику потрапляння препарату у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.

Фертильність

Чоловікам, які отримують вінорельбін, не рекомендується планувати дитину під час лікування та протягом 4 місяців після лікування. Оскільки лікування вінорельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Дослідження впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися, але з огляду на фармакодинамічний профіль вінорельбін не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами чи іншими механізмами. Але необхідно дотримуватись обережності, зважаючи на можливі побічні реакції, які погіршують уважність і здатність до реагування (наприклад, нудота, підвищення температури або біль).

Препарат можна вводити лише внутрішньовенно після попереднього розведення.

Інтратекальне введення не допускається, оскільки може бути летальним.

Лікарський засіб Вінорельбін-Віста можна вводити лише внутрішньовенно у вигляді інфузії.

Вінорельбін слід застосовувати під наглядом лікаря, який має значний досвід лікування цитостатиками.

Метод застосування

Рекомендується вводити вінорельбін протягом 6–10 хвилин після розведення у 50 мл розчину натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%) для ін’єкцій або у 5% розчині глюкози для ін’єкцій.

Необхідно дотримуватися тривалості інфузії (від 6 до 10 хвилин), оскільки ризик подразнення вен підвищується, якщо час інфузії збільшується.

Перед введенням розчину вінорельбіну необхідно впевнитися, що голка знаходиться у вені.

При потраплянні препарату в навколишні тканини можливе місцеве подразнення. У разі попадання розчину Вінорельбіну-Вісти поза вену слід негайно припинити введення та вену промити 0,9% розчином натрію хлориду. Залишок розчину для інфузій вводять в іншу вену.

Лікування будь-якої екстравазації має здійснюватися відповідно до вказівок і політики місцевої лікарні.

Після закінчення введення препарату необхідно провести інфузію як мінімум 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.

Інструкцію для персоналу див. у розділі «Особливі заходи безпеки».

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легенів та метастазуючий рак молочної залози

При монотерапії вінорельбін зазвичай вводять у дозі 25–30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25–30 мг/м² поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.

Лікування особливих груп пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Не виявлено будь-якої різниці у пацієнтів літнього віку щодо швидкості відповідної реакції на лікування, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких із цих пацієнтів. Фармакокінетика вінорельбіну не залежить від віку пацієнта.

Пацієнти із порушеннями функції печінки

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки. Однак як застережний захід рекомендується зменшення дози до 20 мг/м² і ретельний моніторинг гематологічних показників у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок, враховуючи незначну екскрецію нирками, коригувати дози не потрібно.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не призначають пацієнтам цієї вікової категорії.

При передозуванні внаслідок застосування препарату у дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення кровотворної системи, що супроводжується гарячкою, інфекціями і паралітичною кишковою непрохідністю.

У разі передозування показана підтримуюча терапія. У разі інфекції рекомендується лікування антибіотиками широкого спектра дії. При необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез. Специфічний антидот вінорельбіну невідомий.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції на вінорельбін, як пригнічення кісткового мозку з нейтропенією, анемія, неврологічні розлади, шлунково-кишкова токсичність із нудотою, блюванням, стоматитом і запором, тимчасові підвищення показників печінкової функції, алопеція і місцевий флебіт.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути встановлена за наявними даними).

Додаткові побічні реакції, зібрані з постмаркетингового досвіду та клінічних випробувань, були додані відповідно до класифікації MedDRA з частотою невідомо.

Детальна інформація:

Реакції описані відповідно до класифікації ВООЗ (ступінь 1 = G1; ступінь 2 = G2; ступінь 3 = G3; ступінь 4 = G4; ступінь 1–4 = G1–4; ступінь 1–2 = G1–2; ступінь 3–4 = G3–4).

Інфекції та інвазії

Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня і зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.

Непоширені: тяжкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями; септицемія.

Поодинокі: ускладнена септицемія, інколи з летальним наслідком.

Частота невідома: нейтропенічний сепсис (інколи з летальним наслідком), нейтропенічна інфекція G3–4.

З боку кровотворної системи та лімфатичної системи

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією (G3: 24,3%; G4: 27,8%), оборотна протягом 5–7 днів і не кумулюється з плином часу; анемія (G3–4: 7,4%).

Поширені: тромбоцитопенія може проявлятися, але рідко буває тяжкою (G3–4: 2,5%).

Частота невідома: фебрильна нейтропенія, панцитопенія, лейкопенія (G1–4).

З боку імунної системи

Частота невідома: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції.

Ендокринні порушення

Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку метаболізму

Рідко поширені: тяжка гіпонатріємія.

Невідомо: анорексія.

З боку нервової системи

Дуже поширені: неврологічні порушення (G 3–4: 2,7%), включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомлялося після тривалої хіміотерапії.

Непоширені: тяжкі парестезії із сенсорними і моторними симптомами. Ці ефекти зазвичай оборотні.

Частота невідома: головний біль, запаморочення, атаксія, синдром задньої оборотної енцефалопатії.

З боку серцево-судинної системи

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодніння кінцівок.

Рідко поширені: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда, інколи летальний), виражена артеріальна гіпотензія, колапс.

Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.

Частота невідома: серцева недостатність.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Непоширені: задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати як при застосуванні вінорельбіну, так і інших алкалоїдів барвінку.

Рідко поширені: інтерстиціальна пневмонія, яка іноді може бути летальною.

Частота невідома: тромбоемболія легеневої артерії, гострий респіраторний дистрес-синдром іноді призводить до летального результату, кашель — G1–2.

З боку травного тракту

Дуже поширені: запор є основним симптомом, що рідко прогресує і призводить до кишкової непрохідності як при монотерапії вінорельбіном (G3–4: 2,7%), так і у разі комбінації вінорельбіну з іншими хіміотерапевтичними засобами (G3–4: 4,1%); нудота (G 1–2: 30,4%) і блювання (G 3–4: 2,2%) (протиблювальна терапія може зменшити ці ефекти), стоматит (при монотерапії вінорельбіном G1–4: 15%), езофагіт, анорексія.

Поширені: діарея, зазвичай слабкого або помірного ступеня.

Рідко поширені: панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишечнику).

Частота невідома: шлунково-кишкова кровотеча, сильна діарея, біль у животі.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів(G 1–2) без клінічних симптомів (АСТ у 27,6% і АЛТ у 29,3%).

Частота невідома: порушення функції печінки.

З боку шкіри та її похідних

Дуже поширені: алопеція, зазвичай легкого характеру (G3–4: 4,1%), може виникати при монотерапії вінорельбіном.

Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції.

Частота невідома: еритема долонь і підошов, гіперпігментація шкіри (змієподібна суправенозна гіперпігментація).

З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини

Поширені: артралгія, включаючи біль у щелепі та міалгію.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції

Дуже поширені: реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени у місці введення, місцевий флебіт) при монотерапії вінорельбіном (G 3–4: 3,7%).

Поширені: астенія, підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини).

Рідко поширені: некроз м'яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з подальшим промиванням вени може обмежити такий ефект).

Частота невідома: озноб G1–2.

Лабораторні та інструментальні дослідження

Частота невідома: втрата маси тіла.

Повідомлялося про такі додаткові побічні реакції на вінорельбін при пероральному застосуванні: порушення смаку, порушення зору, безсоння, дисфагія, езофагіт, збільшення маси тіла, дизурія та інші симптоми з боку сечостатевої системи.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 ^оС до 8 ^оС. Вміст флакона використати негайно після розкриття флакона. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розводити вінорельбін можна лише стерильними розчинами, зазначеними у розділі «Спосіб застосування та дози».

Не допускається розведення препарату лужними розчинами, оскільки у лужному середовищі може утворюватися осад.

По 1 мл (10 мг), 5 мл (50 мг) у флаконі; по 1 флакону в пачці картонній.

За рецептом.