Косопт (Cosopt) (263517) - інструкція із застосування ATC-класифікація

1 мл крапель очних, розчину містить 20 мг дорзоламіду у вигляді 22,26 мг дорзоламіду гідрохлориду і 5 мг тимололу у вигляді 6,83 мг тимололу малеату;
допоміжні речовини: бензалконію хлорид, натрію цитрат, маніт (Е421), гідроксіетилцелюлоза, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Дорзоламід - 20 мг/мл

Тимолол - 5 мг/мл

фармакодинаміка. До складу препарату входять дві діючі речовини: дорзоламіду гідрохлорид та тимололу малеат. Кожен із цих компонентів знижує підвищений внутрішньоочний тиск шляхом зниження секреції внутрішньоочної рідини, але за різним механізмом дії.
Дорзоламіду гідрохлорид є потужним інгібітором карбоангідрази ІІ типу. Інгібування карбоангідрази циліарного тіла зумовлює зниження секреції внутрішньоочної рідини за рахунок уповільнення утворення бікарбонатних іонів, що, в свою чергу, дозволяє знизити транспорт натрію та рідини.
Тимололу малеат є неселективним блокатором β-адренергічних рецепторів. Точний механізм дії тимололу, що проявляється у зниженні внутрішньоочного тиску, досі невідомий. Флуориметричні та тонографічні дослідження свідчать про те, що ефект тимололу зумовлений зниженням секреції гуморальної рідини. Крім того, тимолол може посилювати відтік вологи.
Поєднана дія двох компонентів забезпечує більш виражене (додаткове) зниження внутрішньоочного тиску, ніж монотерапія цими препаратами.
Після місцевого застосування Косопт знижує підвищений внутрішньоочний тиск незалежно від того, чи пов’язане його зростання з глаукомою. Підвищений внутрішньоочний тиск є основним фактором ризику у патогенезі пошкодження зорового нерва та втрати поля зору при глаукомі.
Косопт знижує внутрішньоочний тиск без розвитку характерних для міотичних засобів побічних ефектів, таких як нічна сліпота, спазм акомодації, звуження зіниці.
Фармакодинамічні ефекти. Клінічні ефекти. Проводилися клінічні дослідження тривалістю до 15 міс, в яких порівнювали вплив на зниження внутрішньоочного тиску препарату Косопт, що застосовувався 2 рази на добу (певними дозами вранці та ввечері) із 0,5% р-ном тимололу і 2,0% р-ном дорзоламіду, що застосовувалися окремо та в комбінації, у пацієнтів із глаукомою або внутрішньоочною гіпертензією, для яких комбінована терапія вважалася доречною та необхідною в цих дослідженнях. У них були включені як неліковані пацієнти, так і пацієнти, не контрольовані належним чином монотерапією тимололом. Більшість пацієнтів отримували лікування блокатором β-адренорецепторів місцевого застосування як монотерапію до включення в дослідження. В аналізі комбінованих досліджень вплив препарату Косопт, що застосовувався 2 рази на добу, на зниження внутрішньоочного тиску був більшим, ніж вплив монотерапії 2% р-ну дорзоламіду, що застосовувався 3 рази на добу, або 0,5% р-ну тимололу, що застосовувався 2 рази на добу. Вплив препарату Косопт, що застосовувався 2 рази на добу, на зниження внутрішньоочного тиску був еквівалентним впливу комбінованої терапії дорзоламідом і тимололом, що застосовувалася 2 рази на добу. Вплив препарату Косопт, що застосовувався 2 рази на добу, на зниження внутрішньоочного тиску зафіксовано при вимірюванні в різні моменти часу протягом дня, і цей вплив зберігався під час довготривалого застосування.
Пацієнти дитячого віку. Проводилося 3-місячне контрольоване дослідження, основною метою якого було дослідити та підтвердити безпеку застосування 2% офтальмологічного р-ну дорзоламіду гідрохлориду у дітей віком до 6 років. У цьому дослідженні 30 пацієнтів віком 2–6 років, внутрішньоочний тиск яких не був контрольований належним чином монотерапією дорзоламідом або тимололом, отримували препарат Косопт у відкритій фазі дослідження. Ефективність у цих пацієнтів не встановлювалася. У цій невеликій групі пацієнтів застосування препарату Косопт 2 рази на добу в цілому добре перенесли 19 пацієнтів, які завершили період лікування, а 11 пацієнтів припинили лікування через хірургічне втручання, зміну препарату або з інших причин.
Фармакокінетика. Дорзоламіду гідрохлорид. При місцевому застосуванні дорзоламід проникає в системний кровообіг. При тривалому застосуванні дорзоламід накопичується в еритроцитах у результаті зв’язування з карбоангідразою ІІ типу, підтримуючи дуже низькі концентрації вільного препарату в плазмі крові. Внаслідок метаболізму дорзоламід утворює єдиний N-дезетильний метаболіт, який менш виражено блокує карбоангідразу ІІ типу порівняно з його початковою формою, а також інгібує карбоангідразу І типу (менш активний ізофермент). Метаболіт також накопичується в еритроцитах, де зв’язується головним чином з карбоангідразою І типу. Близько 33% дорзоламіду зв’язується з білками плазми крові. Дорзоламід виводиться із сечею в незміненому стані та у вигляді метаболіту. Після припинення застосування препарату дорзоламід виводиться нелінійно з еритроцитів, характеризується початковим швидким зниженням концентрації та подальшою фазою повільного виведення з Т_½ близько 4 міс.
Коли дорзоламід застосовувався перорально для імітації максимального системного впливу після довготривалого місцевого офтальмологічного застосування, стан рівноваги досягався протягом 13 тиж. У стані рівноваги по суті не виявлено вільної діючої речовини або метаболіту в плазмі крові; інгібіція карбоангідрази в еритроцитах була меншою, ніж та, що, як передбачалося, є необхідною для фармакологічного впливу на функцію нирок або дихання. Подібні фармакокінетичні результати були отримані після постійного місцевого застосування дорзоламіду гідрохлориду. Проте у деяких пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок (визначений кліренс креатиніну становив 30–60 мл/хв) відмічали вищі концентрації метаболіту в еритроцитах, але суттєві відмінності в інгібіції карбоангідрази та клінічно значущі системні побічні ефекти не були безпосередньо пов’язані з цим результатом.
Тимололу малеат. Після місцевого очного застосування тимолол абсорбується системно. Системна експозиція тимололу визначалася після місцевого застосування 0,5% офтальмологічного р-ну тимололу малеату 2 рази на добу. Середня C_max у плазмі крові після застосування ранкової дози становила 0,46 нг/мл, а після застосування вечірньої дози — 0,35 нг/мл.

лікування підвищеного внутрішньоочного тиску у пацієнтів із відкритокутовою глаукомою або псевдоексфоліативною глаукомою, коли місцеве застосування лише блокаторів β-адренорецепторів є недостатнім.

дози. Косопт призначають по 1 краплі в кон’юнктивальний мішок ураженого ока (уражених очей) двічі на добу.
Якщо одночасно застосовують інший місцевий офтальмологічний препарат, інтервал між закапуванням препарату Косопт та іншого лікарського засобу повинен становити щонайменше 10 хв.
Пацієнти повинні вимити руки перед застосуванням препарату та уникати контакту наконечника флакона з поверхнею ока або повіками.
Пацієнтам слід повідомити про те, що очні р-ни при неналежному догляді за ними можуть підлягати зараженню звичайними бактеріями, які, як відомо, викликають очні інфекції. Застосування заражених р-нів може призвести до серйозних уражень ока та подальшої втрати зору.
Пацієнтів слід інформувати про правильний та належний догляд за флаконами типу Окуметр Плюс.
Інструкція щодо використання пластикового білого напівпрозорого флакона типу 6 з білою кришкою
1. Вимити руки перед застосуванням препарату.
2. Уникати контакту наконечника флакона з поверхнею ока, повіками або руками.
3. Нахилити голову назад і тримати флакон навпроти очей.
4. Потягнути нижню повіку вниз і подивитися вгору. Тримати і обережно стиснути флакон з боків, дати одній краплі потрапити в простір між нижньою повікою та оком.
5. Натиснути пальцем в кут ока пацієнта біля носа або закрити повіки на 2 хв. Це допомагає зупинити потрапляння ліків в інші органи.
6. Повторити пункти 3–5 для іншого ока, якщо це прописано лікарем.
7. Закрити флакон ковпачком.

препарат Косопт протипоказаний пацієнтам із:
– реактивними захворюваннями дихальних шляхів, у тому числі БА або БА в анамнезі, або тяжким ХОЗЛ;
– синусовою брадикардією, синдромом слабкості синусного вузла, синоатріальним блоком, AV-блокадою II або III ступеня, що не контролюється кардіостимулятором, вираженою серцевою недостатністю, кардіогенним шоком;
– тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або гіперхлоремічним ацидозом;
– підвищеною чутливістю до однієї або обох діючих речовин, або будь-якого з компонентів препарату;
– період вагітності та годування грудьми.
Зазначені вище захворювання базуються на інформації щодо окремих активних компонентів і не є специфічними для комбінації.

у клінічних дослідженнях препарату Косопт побічні реакції, що спостерігалися, відповідали тим, про які повідомлялося раніше при застосуванні дорзоламіду гідрохлориду та/або тимололу малеату.
Під час клінічних досліджень 1035 пацієнтів отримували лікування препаратом. Близько 2,4% усіх пацієнтів припинили лікування препаратом Косопт через появу місцевих очних побічних реакцій, близько 1,2% всіх пацієнтів припинили лікування через появу місцевих побічних реакцій, ознакою яких була алергія або підвищена чутливість (а саме запалення повік і кон’юнктивіт).
Як і інші офтальмологічні препарати, що застосовуються місцево, тимолол абсорбується в системний кровотік. Це може спричинити небажаний вплив, подібний до такого, що відмічається при застосуванні системних блокаторів β-адренорецепторів. Частота виникнення системних побічних реакцій на препарат після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному введенні.
Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялося при застосуванні препарату Косопт або одного з його компонентів у ході клінічних досліджень або постмаркетингового спостереження.
Частота: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), невідомо (неможливо встановити за наявними даними).

*Ці побічні реакції також відмічали при застосуванні препарату Косопт у ході постмаркетингового спостереження.
**Додаткові побічні реакції виявляли при застосуванні офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів, які можуть, вірогідно, виникати при застосуванні препарату Косопт.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжити моніторинг балансу користі та ризику лікарського засобу. Лікарів просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

реакції з боку серцево-судинної та дихальної системи. Як і інші офтальмологічні препарати місцевої дії, тимолол абсорбується системно. Оскільки тимолол є блокатором β-адренорецепторів, можливий розвиток побічних реакцій з боку серцево-судинної та дихальної системи, що виникають при системному застосуванні таких препаратів. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого застосування офтальмологічних препаратів нижча, ніж при системному застосуванні. Щодо зниження системної абсорбції див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Порушення з боку серця. Пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (наприклад ІХС, вазоспастична стенокардія/стенокардія Принцметала та серцева недостатність) та артеріальною гіпотензією лікування блокаторами β-адренорецепторів слід серйозно оцінити та розглянути терапію іншими діючими речовинами. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями щодо появи ознак погіршення цих захворювань і побічних реакцій.
Через негативний вплив на час проведення імпульсу блокатори β-адренорецепторів слід призначати з обережністю пацієнтам із блокадою серця I ступеня.
Порушення з боку судин. Пацієнтів із тяжким периферичним порушенням/порушеннями кровообігу (тобто тяжкі форми хвороби Рейно або синдрому Рейно) слід лікувати з обережністю.
Порушення з боку дихальної системи. Повідомлялося про розвиток реакцій з боку дихальної системи, у тому числі летальних, внаслідок бронхоспазму, у пацієнтів із БА після застосування деяких офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів.
Косопт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із легким/помірним хронічним обструктивним захворюванням легень і тільки за умови, що очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Порушення функції печінки. Не досліджувалося застосування цього лікарського засобу у пацієнтів із порушенням функції печінки, і тому його слід із обережністю призначати таким пацієнтам.
Імунологічні реакції та реакції гіперчутливості. Як і інші офтальмологічні препарати місцевої дії, цей лікарський засіб може абсорбуватися системно. Дорзоламід, як і сульфонаміди, містить сульфонамідну групу. Тому побічні реакції, що відмічаються при системному застосуванні сульфонамідних препаратів, можуть виникати при місцевому застосуванні, включаючи такі тяжкі реакції, як синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При появі ознак серйозних реакцій або реакцій гіперчутливості слід припинити застосування препарату.
При застосуванні цього лікарського засобу відмічали місцеві побічні реакції з боку органа зору, подібні до реакцій при застосуванні очних крапель із дорзоламіду гідрохлоридом. При виникненні таких реакцій слід розглянути питання про припинення застосування Косопт.
При прийомі блокаторів β-адренорецепторів пацієнти з атопією або тяжкою анафілактичною реакцією на численні алергени в анамнезі можуть бути більш чутливими до повторного впливу таких алергенів у разі анафілактичних реакцій і можуть не піддаватися лікуванню звичайною дозою епінефрину.
Поєднана терапія. Вплив на внутрішньоочний тиск або відомі впливи системних блокаторів β-адренорецепторів можуть посилюватися при застосуванні тимололу у пацієнтів, які вже отримують системний блокатор β-адренорецепторів. Слід ретельно спостерігати за відповіддю на лікування у таких пацієнтів. Застосування двох місцевих блокаторів β-адренорецепторів не рекомендується (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Застосування дорзоламіду та пероральних інгібіторів карбоангідрази не рекомендується.
Припинення лікування. Як і при застосуванні блокаторів β-адренорецепторів системної дії, слід поступово припинити застосування офтальмологічного тимололу при необхідності відміни препарату пацієнтам з ІХС.
Додаткові ефекти блокаторів β-адренорецепторів
Гіпоглікемія/цукровий діабет. Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до спонтанної гіпоглікемії, або пацієнтів з лабільним цукровим діабетом, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
Блокатори β-адренорецепторів можуть також маскувати ознаки гіпертиреозу. Раптове припинення застосування блокаторів β-адренорецепторів може призвести до погіршення симптоматики.
Захворювання рогівки. Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть викликати сухість очей. Пацієнтів із захворюваннями рогівки слід лікувати з обережністю.
Анестезія при хірургічному втручанні. Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть блокувати системний вплив бета-агоністів, наприклад епінефрину. Анестезіолога необхідно повідомити про те, що пацієнт отримує тимолол.
Лікування блокаторами β-адренорецепторів може загострювати симптоматику при міастенії гравіс.
Додаткові ефекти інгібіції карбоангідрази. Лікування пероральними інгібіторами карбоангідрази пов’язують із розвитком уролітіазу в результаті порушень кислотно-основного балансу, особливо у пацієнтів із сечокам’яною хворобою в анамнезі. Хоча порушень кислотно-основного балансу при застосуванні препарату Косопт не виявлено, рідко повідомлялося про розвиток уролітіазу. Оскільки інгібітор карбоангідрази при місцевому застосуванні абсорбується системно, пацієнти з сечокам’яною хворобою в анамнезі можуть мати вищий ризик розвитку уролітіазу при застосуванні препарату Косопт.
Інші особливості. Лікування пацієнтів із гострою закритокутовою глаукомою потребує застосування інших терапевтичних засобів додатково до препаратів, що знижують очний тиск. Не досліджувалося застосування цього лікарського засобу у пацієнтів із гострою закритокутовою глаукомою.
При застосуванні дорзоламіду повідомлялося про набряк рогівки та незворотну декомпенсацію рогівки у пацієнтів з уже існуючими хронічними вадами рогівки та/або з внутрішньоочним оперативним втручанням в анамнезі. Існує висока вірогідність виникнення набряку рогівки у пацієнтів із малою кількістю ендотеліальних клітин. Слід вживати запобіжних заходів у разі призначення препарату Косопт таким пацієнтам.
Про відшарування судинної оболонки ока повідомлялося після проведення фільтраційних процедур із призначенням лікування водними супресантами (наприклад тимолол, ацетазоламід).
Як і при застосуванні інших протиглаукомних препаратів, повідомлялося про зниження чутливості до офтальмологічного тимололу малеату після тривалого лікування у деяких пацієнтів. Проте у клінічних дослідженнях, під час яких 164 пацієнти перебували під лікарським наглядом протягом принаймні трьох років, не виявлено суттєвої різниці середнього показника внутрішньоочного тиску після початкової стабілізації тиску.
Використання контактних лінз. Косопт містить консервант — бензалконію хлорид, який може викликати подразнення очей. Слід зняти контактні лінзи перед закапуванням препарату та зачекати як мінімум 15 хв перед тим, як знову надягти їх. Відомо, що бензалконію хлорид може знебарвлювати м’які контактні лінзи.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Косопт не застосовують у період вагітності.
Дорзоламід. Немає відповідних клінічних даних щодо впливу під час вагітності. У кролів дорзоламід чинив тератогенний вплив при вагітності.
Тимолол. Немає відповідних даних щодо застосування тимололу у вагітних. Тимолол не слід застосовувати в період вагітності за винятком тих випадків, коли це явно необхідно. Для зниження системної абсорбції див. ЗАСТОСУВАННЯ,
Під час епідеміологічних досліджень не було отримано даних, які б показували ризик затримки внутрішньоутробного розвитку у разі застосування вагітною пероральних блокаторів β-адренорецепторів. Окрім того, у новонароджених спостерігалися симптоми β-блокади (наприклад брадикардія, артеріальна гіпотензія, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемія), коли блокатори β-адренорецепторів приймали до пологів. У разі застосування цього препарату до пологів за новонародженими необхідно проводити ретельне спостереження у перші дні після народження.
Годування грудьми. Невідомо, чи екскретується дорзоламід у грудне молоко. У годуючих молоком щурів, що отримували дорзоламід, відмічали зменшення приросту маси тіла потомства.
Блокатори β-адренорецепторів секретуються з грудним молоком. Проте при терапевтичних дозах тимололу в очних краплях малоймовірно, що в молоці матері міститься така його кількість, яка б викликала клінічні симптоми β-блокади у немовляти. Інформацію щодо зменшення системного поглинання див. у розділі ЗАСТОСУВАННЯ,
Якщо лікування препаратом Косопт є необхідним, не рекомендується годування дитини грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Будь-які дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами не проводилися. Можливі побічні реакції, такі як нечіткість зору, можуть негативно вплинути на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.
Діти. Ефективність застосування дітям не визначена. Безпека для пацієнтів віком до 2 років не встановлена. Інформацію про безпеку застосування дітям віком ≥2 і ˂6 років див. у розділі Фармакодинаміка.

спеціальні дослідження взаємодії препарату Косопт та інших лікарських засобів не проводилися.
У клінічних дослідженнях цей препарат застосовували одночасно з такими лікарськими засобами системної дії без ознак (без підтвердження) небажаних взаємодій препаратів: інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, сечогінні засоби (діуретики), НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову кислоту і гормони (наприклад естроген, інсулін, тироксин).
Існує ризик виникнення додаткових ефектів, що є причиною артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії, коли офтальмологічний р-н блокаторів β-адренорецепторів застосовують одночасно з блокаторами кальцієвих каналів для перорального застосування, препаратами, що знижують продукування катехоламіну, або блокаторами β-адренорецепторів, антиаритмічними препаратами (включаючи аміодарон), глікозидами наперстянки, парасимпатоміметиками, гуанетидином, наркотичними засобами та інгібіторами МАО.
Повідомлялося про потенціювання системної β-блокади (наприклад зниження ЧСС, депресія) при комбінованому лікуванні інгібіторами CYP 2D6 (наприклад хінідин, флуоксетин, пароксетин) та тимололом.
Хоча Косопт сам по собі (як монотерапія) чинить незначний вплив або не впливає на розмір зіниці ока, іноді повідомлялося про мідріаз в результаті одночасного застосування офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів епінефрину.
Блокатори β-адренорецепторів можуть посилювати гіпоглікемічний ефект протидіабетичних препаратів.
Блокатори β-адренорецепторів для перорального застосування можуть провокувати розвиток рикошетної АГ при відміні клонідину.

немає даних щодо передозування у людей при випадковому або навмисному проковтуванні препарату Косопт.
Симптоми. Є повідомлення про ненавмисне передозування офтальмологічного р-ну тимололу малеату, в результаті якого можливий розвиток системних ефектів, зокрема запаморочення, головного болю, задишки, брадикардії, бронхоспазму і зупинки серця, подібних до тих, що відмічають при передозуванні блокаторів β-адренорецепторів для системного застосування. Найбільш частими очікуваними симптомами при передозуванні дорзоламіду є порушення електролітного балансу, розвиток ацидозу та можливий вплив на ЦНС.
Існують обмежені дані щодо передозування у людей при випадковому або навмисному проковтуванні дорзоламіду гідрохлориду. Повідомлялося про сонливість після перорального застосування. При місцевому застосуванні повідомлялося про нудоту, запаморочення, головний біль, слабкість, незвичні сновидіння та дисфагію (утруднене ковтання).
Лікування симптоматичне і підтримувальне. Слід контролювати рівні електролітів у сироватці крові (особливо калію) та показників рН крові. Дослідження показали, що тимолол не виводиться повністю при діалізі.

при температурі не вище 25 °С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Після відкриття флакона застосовувати препарат не більше 4 тиж.