Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл розчин для інфузій 10 мг/мл флакон 100 мл у коробці №10

діюча речовина: парацетамол;

1 мл розчину містить 10 мг парацетамолу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію цитрат дигідрат; оцтова кислота, льодяна; вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий і безбарвний розчин до блідо рожево-помаранчевого кольору (сприйняття може змінюватися), вільний від часточок.

Теоретична осмолярність 305 мОсмоль/л; pH 4.5 — 5.5.

Анальгетики та антипіретики.

Код АТХ N02B E01.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Точний механізм аналгетичних і жарознижувальних властивостей парацетамолу ще має бути встановлений; він може включати центральний та периферичний вплив.

Фармакодинамічні ефекти

Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл забезпечує початок знеболювання через 5–10 хвилин після початку введення. Піковий аналгетичний ефект досягається через 1 годину, і тривалість цього ефекту зазвичай становить 4–6 годин.

Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл зменшує підвищену температуру протягом 30 хвилин після початку введення з тривалістю жарознижувального ефекту щонайменше на 6 годин.

Фармакокінетика.

Дорослі

Абсорбція

Фармакокінетика парацетамолу лінійно залежна від дози аж до введення 2 г як після одноразового застосування, так і після багаторазового введення протягом 24 годин.

Біодоступність парацетамолу після інфузії лікарського засобу Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл у дозах 500 мг та 1 г подібна до біодоступності після інфузії 1 г та 2 г пропацетамолу (містить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно). Максимальна концентрація парацетамолу у плазмі крові (C_max), що спостерігається у кінці 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г лікарського засобу Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл, становить 15 мкг/мл та 30 мкг/мл відповідно.

Розподіл

Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми. Після введення 1 г парацетамолу в цереброспінальній рідині спостерігали значну концентрацію парацетамолу (приблизно 1,5 мкг/мл), починаючи з 20-ї хвилини після інфузії.

Метаболізм

Парацетамол метаболізується головним чином у печінці двома основними шляхами: через кон’югацію глюкуронової кислоти та кон’югацію сульфатної кислоти. Останній шлях швидко насичується при введенні доз, що перевищують терапевтичні. Невелика частка (менше 4%) метаболізується цитохромом Р450 до реактивного проміжного продукту (N-ацетилбензохіноніміну), який за нормальних умов застосування швидко знешкоджується відновленим глутатіоном і виводиться з сечею після кон’югації з цистеїном і меркаптуровою кислотою. Однак при тяжкому передозуванні кількість цього токсичного метаболіту підвищується.

Виведення

Метаболіти парацетамолу виводяться в основному з сечею. 90% введеної дози виводиться протягом 24 годин, переважно у вигляді кон’югатів глюкуроніду (60–80%) і сульфату (20–30%). Менше 5% виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення з плазми становить 2,7 години, а загальний кліренс — 18 л/год.

Фармакокінетичні показники парацетамолу у дітей подібні до тих, що спостерігаються у дорослих, за винятком періоду напіврозпаду плазми, який трохи коротший (від 1,5 до 2 годин), ніж у дорослих. У новонароджених період напіввиведення з плазми триває довше, ніж у дітей, тобто приблизно 3,5 години. У новонароджених та дітей віком до 10 років значно менше виділяється кон’югатів глюкуроніду та більше сульфатних кон’югатів, ніж у дорослих.

Таблиця 1

Пов’язані з віком фармакокінетичні значення (стандартизований кліренс, *CL_std/F_oral(л × год^-1 × 70 кг^-1)

*CL_std — оцінка кліренсу для популяції.

Особливі категорії пацієнтів.

Ниркова недостатність

У разі тяжкого порушення функції нирок (кліренс креатиніну 10–30 мл/хв) виведення парацетамолу трохи уповільнюється, період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години. Швидкість виведення глюкуронідних та сульфатних кон’югатів у 3 рази повільніша у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, ніж у здорових людей. Тому при застосуванні парацетамолу пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) мінімальний інтервал між кожним введенням повинен бути збільшений до 6 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінюються. Немає необхідності коригувати дозування лікарського засобу таким пацієнтам.

Флакон об’ємом 100 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 33 кг.

Флакон об’ємом 50 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 10 кг і до 33 кг.

Ампула об’ємом 10 мл призначена тільки для доношених новонароджених, немовлят та дітей з масою тіла до 10 кг.

Короткочасне лікування помірного болю, особливо після операції.

Короткочасне лікування гарячки.

Для введення внутрішньовенним способом клінічно обґрунтоване нагальною потребою лікування болю або гіпертермії, та/або коли інші шляхи введення недоступні.

Гіперчутливість до парацетамолу, пропацетамолу гідрохлориду (попередника парацетамолу) або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка печінкова недостатність.

• Пробенецид спричиняє майже подвійне зниження кліренсу парацетамолу шляхом інгібування його кон’югації з глюкуроновою кислотою. У разі застосування парацетамолу одночасно з пробенецидом необхідно розглянути доцільність зниження дози парацетамолу.
• Саліциламід може подовжувати період напіввиведення парацетамолу.
• Необхідно бути обережним у разі застосування парацетамолу одночасно з речовинами, що індукують ферменти (див. розділ «Передозування»).
• Одночасне застосування парацетамолу (4000 мг на добу протягом щонайменше 4 днів) з пероральними антикоагулянтами може призвести до незначних змін показників МНВ (міжнародного нормалізаційного відношення). У цьому випадку підвищений контроль показників МНВ слід проводити протягом періоду одночасного застосування, а також протягом 1 тижня після припинення лікування парацетамолом.
• Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним дефіцитом, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Тривале або часте застосування лікарського засобу не рекомендується. Рекомендується використовувати відповідну аналгетичну пероральну терапію, як тільки цей шлях введення стане можливим.

Щоб уникнути ризику передозування, слід перевірити, чи інші введені лікарські засоби не містять парацетамолу або пропацетамолу. Дозування може потребувати корекції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування лікарського засобу в дозах, що перевищують рекомендовані, спричиняє ризик дуже тяжкого ураження печінки. Клінічні ознаки і симптоми ураження печінки (у тому числі фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), як правило, спостерігаються тільки через 2 дні після введення лікарського засобу, причому пік вираженості проявляється, як правило, через 4–6 днів. Лікування антидотом слід провести якнайшвидше (див. розділ «Передозування»).

Парацетамол необхідно застосовувати з обережністю при:

• печінковій недостатності;
• тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв, див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»);
• хронічному алкоголізмі;
• хронічному недоїданні (низькі запаси глутатіону печінки);
• зневодненні;
• генетично зумовленій недостатності Г-6-ФД (фавізм) у пацієнтів, оскільки можливе виникнення гемолітичної анемії через понижену доступність глутатіону після введення парацетамолу.

Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високим аніонним дефіцитом, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад з хронічним алкоголізмом), а також у тих, хто приймає максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 100 мл у флаконі, тобто практично не містить натрію.

Вагітність

Великий обсяг даних щодо застосування вагітним жінкам свідчить про відсутність будь-яких вад розвитку або фетотоксичності/неонатальної токсичності. Результати епідеміологічних досліджень неврологічного розвитку дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, показують непереконливі результати. За наявності клінічних показань парацетамол дозволяється застосовувати під час вагітності, проте його слід використовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого можливого часу з найменшою можливою частотою.

Годування груддю

Після перорального прийому парацетамол проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Не повідомляли про небажані ефекти для новонароджених. Отже, Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл можна застосовувати жінкам, які годують груддю.

Суттєвий вплив відсутній.

Флакон об’ємом 100 мл призначений лише для дорослих та дітей з масою тіла більше 33 кг.

Флакон об’ємом 50 мл призначений лише для дітей з масою тіла більше 10 кг і до 33 кг.

Ампула об’ємом 10 мл призначена тільки для доношених новонароджених, немовлят та дітей з масою тіла до 10 кг.

Дозування

Доза для введення та розмір флакону залежать винятково від маси тіла пацієнта. Об’єм, що вводиться, не повинен перевищувати визначену дозу. У разі необхідності потрібний об’єм слід розвести у відповідному розчині для інфузії перед введенням або використовувати шприцевий насос.

Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл можна використовувати в нерозведеному вигляді, а в разі необхідності - розводити в 9 мг/мл (0,9%) розчину натрію хлориду для інфузії або в 50 мг/мл (5%) розчину глюкози для інфузії, або в комбінації обох розчинів до 1/10 парацетамолу (одна десята об’єму розчину лікарського засобу Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл в дев’яти десятих розчинника). Термін придатності після розведення див. у розділі «Термін придатності».

Таблиця 2

Дозування залежно від маси тіла пацієнта

* Недоношені новонароджені:

Дані щодо безпеки та ефективності застосування недоношеним новонародженим відсутні (див. розділ «Фармакокінетика»).

** Максимальна добова доза:

Максимальна добова доза наведена для пацієнтів, які не отримують інші лікарські засоби, що містять парацетамол; в іншому випадку добову дозу необхідно належним чином коригувати, беручи до уваги застосування таких лікарських засобів.

*** Пацієнти з меншою масою тіла потребують менших об’ємів.

Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити щонайменше 4 години. Мінімальний інтервал між введеннями для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю повинен становити принаймні 6 годин.

Протягом 24 годин можна вводити не більше 4 доз.

Тяжка ниркова недостатність

При застосуванні парацетамолу пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) рекомендовано зменшити дозу та збільшити мінімальний інтервал між кожним введенням до 6 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Дорослі з гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, хронічним недоїданням (низькими запасами печінкового глутатіону), зневодненням

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3000 мг (див. розділ «Особливості застосування»).

Для внутрішньовенного застосування.

Розчин парацетамолу вводять шляхом 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії.

Пацієнти з масою тіла £ 10 кг

Об’єм, який необхідно ввести, потрібно вилучити з флакону / ампули та розвести у розчині натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%) або у розчині глюкози 50 мг/мл (5%), або у комбінації обох розчинів до 1/10 парацетамолу (одна десята об’єму розчину лікарського засобу Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл в дев’яти десятих розчинника) і вводити протягом 15 хвилин.

Для вимірювання дози відповідно до маси тіла дитини та бажаного об’єму слід використовувати шприц на 5 мл або 10 мл. Однак ніколи не можна перевищувати об’єм 7,5 мл на дозу.

Для дотримання дозування користувач повинен звірятися з інформацією про лікарський засіб.

Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл можна розводити розчином хлориду натрію 9 мг/мл (0,9%) або розчином глюкози 50 мг/мл (5%), або комбінацією обох розчинів до 1/10 парацетамолу (одна десята об’єму розчину лікарського засобу Парацетамол Б. Браун 10 мг/мл у дев’яти десятих розчинника). Розведений лікарський засіб необхідно використати протягом 1 години після приготування, включаючи час на проведення інфузії.

Отриманий розчин призначений лише для одноразового використання. Будь-який невикористаний розчин слід утилізувати.

Перед введенням лікарського засобу слід візуально перевірити його на наявність будь-яких частинок та знебарвлення. Дозволяється використання тільки у разі, якщо розчин є прозорим, безбарвним до блідо рожево-помаранчевого кольору (сприйняття може відрізнятися), вільний від частинок, а флакон та його кришка не пошкоджені.

Як і з будь-яким іншим розчином для інфузій, що постачається у флаконах з повітрям всередині, варто пам’ятати, що потрібно уважно стежити за проведенням інфузії розчину незалежно від способу його введення; особлива увага необхідна в кінці інфузії. Така увага в кінці інфузії особливо стосується введення інфузії в центральні вени і має на меті недопущення виникнення повітряної емболії.

Симптоми.

Існує ризик ураження печінки (у тому числі фульмінантний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит), особливо у людей літнього віку, у маленьких дітей, у пацієнтів із захворюваннями печінки, хронічним алкоголізмом, хронічним недоїданням та у пацієнтів, які отримують ферментні індуктори. Передозування може бути летальним у цих пацієнтів.

Симптоми зазвичай з’являються протягом перших 24 годин і включають нудоту, блювання, анорексію, блідість та біль у животі. Необхідно негайно вжити заходів у разі передозування парацетамолом, навіть якщо симптоми відсутні.

Передозування при одноразовому введенні 7,5 г і більше парацетамолу у дорослих або при одноразовому введенні 140 мг/кг маси тіла у дітей спричиняє цитоліз печінки, який може призвести до повного і необоротного некрозу, що спричиняє гепатоцелюлярну недостатність, метаболічний ацидоз та енцефалопатію, що може призвести до коми та мати летальний наслідок. Одночасно спостерігається підвищення рівня трансаміназ печінки (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази та білірубіну разом зі зниженням рівня протромбіну, який може з’явитися через 12–48 годин після введення. Клінічні симптоми ураження печінки, як правило, проявляються спочатку через два дні та досягають максимуму через 4–6 днів.

Лікування.

Негайна госпіталізація.

Перед початком лікування та якомога швидше після передозування необхідно взяти зразок крові для аналізу парацетамолу у плазмі крові.

Лікування включає введення антидоту N-ацетилцистеїну (NAC) внутрішньовенним або пероральним шляхом, якщо можливо, до настання 10-ї години після передозування. Однак NAC може забезпечити деякий ступінь захисту навіть через 10 годин, але в цих випадках слід призначати лікування із тривалим застосуванням NAC.

Симптоматичне лікування.

Аналізи функціонування печінки необхідно зробити на початку лікування і повторювати кожні 24 години. У більшості випадків печінкові трансамінази відновлюються до норми протягом 1–2 тижнів з повним відновленням нормальної функції печінки. Однак у дуже тяжких випадках може виникнути потреба в трансплантації печінки.

Як і при застосуванні всіх лікарських засобів парацетамолу, побічні реакції виникають рідко (≥ 1/10000 до 1/1000) або дуже рідко (< 1/10000), див. табл. 3.

Таблиця 3

(1) Повідомлялися про дуже рідкісні випадки реакції гіперчутливості від простих шкірних висипів або кропив’янки до анафілактичного шоку, які потребують припинення лікування.

(2) Поодинокі випадки.

(3) Повідомлялося про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій.

Під час клінічних випробувань часто повідомлялося про небажані реакції у місці ін’єкції (болі та відчуття печіння).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Невідкритий

2 роки.

Після першого відкриття

Інфузію необхідно починати одразу після приєднання флакону до інфузійної системи.

Після розведення

Хімічна та фізична стабільність під час використання (включаючи час введення) розчинів зберігалася протягом 48 годин при 23 °С.

Для уникнення мікробіологічного забруднення лікарський засіб слід використовувати негайно. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання до використання несе користувач.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

За рецептом.

По 10 мл у ампулах; по 20 ампул у картонній коробці.

По 50 мл або 100 мл у флаконах; по 10 флаконів у картонній коробці.

Б. Браун Медікал СА/B. Braun Medical SA.

Карретера де Террасса 121, 08191 Рубі (Барселона), Іспанія/Carretera de Terrassa 121, 08191 Rubi (Barcelona), Spain.