АСІТАЛОКС таблетка (262647) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: escitalopram;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату еквівалентно 10 мг або 20 мг есциталопраму;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна cилікатована, натрію кроскармелоза, бутилгідрокситолуол (Е 321), бутилгідроксіанізол (Е 320), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: білі або майже білі, овальної форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «F» з одного боку та «54» з іншого боку з глибокою лінією розлому між «5» і «4»;

таблетки по 20 мг: білі або майже білі, овальної форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «F» з одного боку та «56» з іншого боку з глибокою лінією розлому між «5» і «6».

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу афінність до основного зв’язуючого сайта і суміжного з ним алостеричного сайта транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT_1А-, 5-HT₂-рецептори, дофамінові D₁- і D₂-рецептори, a₁-, a₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомеру.

Фармакокінетика.

Абсорбція практично повна і не залежить від вживання їжі. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80%. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками — нижче 80%. Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту відбувається за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t_1/2) препарату становить приблизно 30 годин. Кліренс (Cl_oral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів t_1/2 довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень.

У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлд-П’ю) t_1/2 був у 2 рази довшим, а експозиція на 60% вища, ніж в осіб з нормальною функцією печінки.

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший t_1/2 та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося.

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів (ОКР).

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.

Одночасне лікування неселективними, незворотними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) протипоказане через ризик серотонінового синдрому з ажитацією, тремором, гіпертермією тощо (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація есциталопраму із зворотними IMAO типу А (наприклад моклобемідом) або зворотнім неселективним IMAO лінезолідом протипоказані через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Есциталопрам протипоказаний пацієнтам з відомою пролонгацією інтервалу QT або вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.

Протипоказане одноночасне застосування есциталопраму з препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Неселективні незворотні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним незворотним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід розпочинати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Лікування неселективними незворотними ІМАО слід розпочинати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом протипоказана. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози, клінічний моніторинг має бути посилений.

Зворотний неселективний ІМАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є зворотним неселективним інгібітором МАО, і його не слід застосовувати пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо комбінація виявляється необхідною, її слід призначати з мінімальними дозами та під ретельним клінічним контролем.

Незворотний селективний ІМАО типу В (селегілін)

Комбінація із селегіліном (незворотний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому. Дози селегіліну до 10 мг/добу безпечно застосовували одночасно з рацемічним циталопрамом.

Подовження інтервалу QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в поєднанні з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводились. Не можна виключати адитивний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби класу IA та III, антипсихотичні засоби (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксицин, IV пентамідин, протималярійні засоби, особливо галофантрин), деякі антигістамінні препарати (наприклад, астемізол, гідроксизин, мізоластин) протипоказані.

Комбінації, що потребують обережності

Серотонінергічні лікарські засоби

Одночасне застосування із серотонінергічними засобами (наприклад, із трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг

СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів, що здатні знижувати судомний поріг (наприклад, антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних лікарських засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алкоголем є небажаною.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію

Необхідна обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки ці стани збільшують ризик злоякісних аритмій.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. CYP3A4 та CYP2D6 також можуть сприяти метаболізму, хоча і в меншій мірі. Здається, метаболізм основного метаболіту S-DCT (деметильований есциталопрам) частково каталізується CYP2D6.

Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу у дозі 30 мг один раз на добу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Сумісне призначення есциталопраму та циметидину у дозі 400 мг двічі на добу (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Рекомендується з обережністю призначати есциталопрам в комбінації з циметидином. Може знадобитися коригування дози.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними. З результатами моніторингу побічних ефектів під час супутнього лікування може знадобитися зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, що метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад флекаїнід, пропафенон і метопролол (при серцевій недостатності), або деякими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад такі антидепресанти як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такі антипсихотики як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Корекція дози може бути необхідною.

Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення рівня у плазмі крові цих двох лікарських засобів удвічі.

Дослідження in vitro продемонстрували, що есциталопрам також може спричиняти слабке інгібування CYP2C19. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP2C19.

Наступні особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Асіталокс не слід застосовувати для лікування дітей. Суїцидальна поведінка (спроби самогубства та думки про самогубство), та ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігались у клінічних випробуваннях серед дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з дітьми, які отримували плацебо. Якщо, виходячи з клінічної необхідності, рішення про лікування все ж прийнято, за пацієнтом слід ретельно спостерігати на предмет появи симптомів суїциду. Крім того, відсутні дані щодо довготривалої безпеки у дітей щодо впливу на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.

Парадоксальна тривожність

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом 2-х тижнів лікування. Для зменшення імовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а пацієнтам із контрольованою епілепсією забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС необхідно відмінити.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за хворими до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психіатричні стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хворих з іншими психічними розладами.

Пацієнти зі суїцидальною поведінкою в анамнезі ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Мета-аналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.

Пацієнтів та їх оточуючих слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та необхідності негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

Акатизія/психомоторний неспокій

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину) пов’язане з розвитком акатизії — стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш вірогідно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід з обережністю призначати пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів, що спричиняють гіпонатріємію).

Крововиливи

Повідомлялося про шкірні кровотечі, екхімози і пурпуру при прийомі СІЗЗС. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно пероральними антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

СІЗЗС/СІЗЗСН можуть збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» і «Побічні реакції»).

ЕСТ (електросудомна терапія)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, тому рекомендується обережність.

Серотоніновий синдром

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому у рідкісних випадках у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно із серотонінергічними препаратами. Комбінація таких симптомів як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія може означати розвиток цього стану. У такому випадку СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Симптоми відміни

Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції під час припинення лікування виникали приблизно у 25% пацієнтів, яких лікували есциталопрамом, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у т. ч. від тривалості застосування та дози, темпу зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю, у деяких пацієнтів можуть мати більш виражену інтенсивність.

Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування, але дуже рідко повідомлялося про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу.

Зазвичай ці симптоми зникають буз лікування протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів можуть бути більш тривалими (2–3 місяці або довше). Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.

Статева дисфункція

СІЗЗС/СІЗЗСН можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі сексуальні дисфункції, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/СІЗЗСН.

Ішемічна хвороба серця

Через обмежений клінічний досвід пацієнтам із ішемічною хворобою серця рекомендується застосовувати препарат з обережністю.

Подовження інтервалу QT

Встановлено, що есциталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. Про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, повідомлялося протягом постмаркетингового періоду, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з уже існуючим подовженням інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями.

Пацієнтам зі значною брадикардією, з недавнім гострим інфарктом міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю рекомендується застосовувати препарат з обережністю.

Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик злоякісних аритмій, і їх слід коригувати до початку лікування есциталопрамом.

При застосуванні препарату пацієнтам із стабільними серцевими захворюваннями, перед початком лікування слід оцінити ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом спостерігаються ознаки серцевої аритмії, лікування слід відмінити та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Цей мідріатичний ефект може звузити кут ока, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску та закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів, які раніше застосовували препарат. Тому есциталопрам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Цей лікарський засіб містить менше 23 мг/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Есциталопрам не слід призначати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібне. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Рекомендована початкова доза протягом перших 2-х тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Пацієнтам із значно зниженою функцією печінки рекомендується обережність та особливо ретельне титрування дози.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших 2-х тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Припинення лікування

Слід уникати різкого припинення застосування препарату. При припиненні лікування есциталопрамом дозу слід поступово зменшувати протягом принаймні 1–2 тижнів, щоб зменшити ризик симптомів відміни. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування, слід розглянути можливість відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Спосіб застосування

Препарат застосовувати дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від вживання їжі.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали у процесі клінічних випробувань серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, слід забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.

Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність.

Есциталопрам не слід застосовувати під час вагітності крім випадків, коли це є абсолютно необхідним, і лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Слід уникати різкого припинення лікування під час вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі симптоми можуть розвинутися як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (див. розділи «Особливі застосування» і «Побічні реакції»).

Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

Годування груддю

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не була встановлена.

Великий депресивний епізод

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної — 20 мг.

Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Дозу можна у подальшому збільшити до максимальної — 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить кілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Полегшення симптомів зазвичай відбувається через 2–4 тижні лікування. Згодом дозу, залежно від індивідуальної реакції пацієнта, можна зменшити до 5 мг або збільшити до максимум 20 мг на день.

Соціальний тривожний розлад — це захворювання з хронічним перебігом, для закріплення ефекту рекомендується лікування протягом 12 тижнів. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Соціальний тривожний розлад — це чітко визначена діагностична термінологія конкретного розладу, яку не слід плутати з надмірною сором’язливістю. Фармакотерапія показана лише в тому випадку, якщо розлад суттєво перешкоджає професійній та соціальній діяльності.

Місце цього лікування не оцінювалося у порівнянні з когнітивно-поведінковою терапією. Фармакотерапія є частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Вивчалося тривале лікування протягом щонайменше 6 місяців у дозі 20 мг/добу. Слід регулярно оцінювати переваги лікування та дозування препарату.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР — хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Слід регулярно оцінювати переваги лікування та дозування препарату.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості добову дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі не досліджувалася у пацієнтів літнього віку.

Токсичність.

Клінічні дані щодо передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомлялося про легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування інших лікарських засобів. Дози есциталопраму 400–800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.

Симптоми.

Ознаки передозування есциталопраму — це, головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), травної системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування.

Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Можливе застосування гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.

Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом 1-го або 2-го тижня лікування, зазвичай їх частота та інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

Побічні реакції, відомі для препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, що спостерігалися у процесі плацебо-контрольованих досліджень та під час медичного застосування, подані за системами органів і частотою у нижченаведеній таблиці. Частота визначається як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), рідкісні (≥1/10000, <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000) або частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

¹ Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.

² Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

⃰ Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подовження інтервалу QT

Про випадки пролонгації інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, повідомлялося у післяреєстраційний період, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з попередньо існуючим подовженням інтервалу QT або іншим серцевим захворюванням.

Ефекти класу

Епідеміологічні дослідження, переважно серед пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни

Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/або тривалими у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози.

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Таблетки по 10 мг: по 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

Таблетки по 20 мг: по 7 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Ауробіндо Фарма Лімітед — Юніт ІІІ/Aurobindo Pharma Limited — Unit III.

Сарвей № 313, 314 — Блоки I, II, III, IV, Бачупалі, Бачупалі Мандал, Медчал-Малкаджирі Дістрікт, Штат Телангана, 500090, Індія/Survey no.: 313, 314 — Block I, II, III, IV, Bachupally, Bachupally Mandal, Medchal-Malkajgiri District, Telangana State, 500090, India.

Ауробіндо Фарма Лтд, Індія/Aurobindo Pharma Ltd, India.

Ділянка №2, Маітрівіхар, Амеерпет, м. Хайдарабад — 500038, штат Телангана, Індія/Plot №2, Maitrivihar, Ameerpet, Hyderabad — 500038, Telangana, India.