0
UA | RU

Афінітор (Afinitor)

Новартіс Фарма

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Еверолімус2,5 мг
№ UA/11439/01/03 від 18.08.2021
За рецептом
РечовинаКількість
Еверолімус5 мг
Допоміжні речовини: лактоза безводна, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, бутилгідрокситолуол (е 321).
№ UA/11439/01/01 від 18.08.2021
За рецептом
РечовинаКількість
Еверолімус10 мг
Допоміжні речовини: лактоза безводна, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, бутилгідрокситолуол (е 321).
№ UA/11439/01/02 від 18.08.2021
За рецептом
РечовинаКількість
Еверолімус3 мг
За рецептом
РечовинаКількість
Еверолімус5 мг
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Афінітор таблетки 5 мг,таблетки 10 мг,таблетки 2.5 мг, Novartis Pharma (Швейцарія)

Склад

діюча речовина: everolimus;

1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг еверолімусу;

допоміжні речовини: лактоза безводна, кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, бутилгідрокситолуол (Е 321).

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

довгасті таблетки від білого до злегка жовтуватого кольору, зі скошеними краями, без риски, з гладенькою поверхнею;

2,5 мг: таблетки з відбитком «NVR» з одного боку та «LCL» з іншого;

5 мг: таблетки з відбитком «NVR» з одного боку та «5» з іншого;

10 мг: таблетки з відбитком «NVR» з одного боку та «UHE» з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Інші антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази. Код АТХ L01X E10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Еверолімус — селективний інгібітор mTOR (мішені рапаміцину у ссавців). mTOR являє собою основну серин-треонінкіназу, активність якої підвищується при розвитку багатьох видів онкологічних захворювань людини.

Еверолімус зв’язується з внутрішньоклітинним білком FKBP-12, утворюючи комплекс, що пригнічує активність комплексу-1 mTOR (mTORC1). Пригнічення сигнального шляху mTORC1 перешкоджає трансляції та синтезу білків шляхом зниження активності рибосомальної протеїнкінази S6 (S6K1) та еукаротичного фактора елонгації 4E-зв’язуючого білка (4EBP-1), що регулює білки, задіяні в клітинному циклі, ангіогенезі та гліколізі. Вважається, що S6K1 фосфорилює домен 1 активаційної функції рецептора естрогену, який відповідає за ліганд-незалежну активацію рецепторів. Еверолімус знижує рівні фактора росту ендотелію судин (VEGF), який посилює процеси ангіогенезу пухлини. У пацієнтів з ТСК лікування еверолімусом призводить до підвищення концентрацій VEGF-A та зниження VEGF-D. Еверолімус — сильнодіючий інгібітор росту та проліферації пухлинних клітин, клітин ендотелію, фібробластів та гладком’язових клітин кровоносних судин; він знижує гліколіз у солідних пухлинах in vitro та in vivo.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії максимальні концентрації еверолімусу (Cmax) досягаються через медіану часу, що дорівнює 1 годині, після щоденного застосування 5 або 10 мг еверолімусу натще або з легкою нежирною їжею. Значення Cmax пропорційне до дози в діапазоні від 5 до 10 мг. Еверолімус належить до субстратів та помірних інгібіторів PgP.

Вплив їжі.

У здорових добровольців їжа з високим вмістом жирів знижувала системну експозицію 10 мг Афінітору (виміряну за допомогою AUC) на 22%, а Cmax — на 54%. Нежирна їжа знижувала AUC на 32%, а Cmax — на 42%.

Проте їжа не мала очевидного впливу на профіль «концентрація — час» для постабсорбційної фази.

Відносна біодоступність/біоеквівалентність.

У дослідженні відносної біодоступності значення AUC0-inf при прийомі таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг у вигляді водної суспензії було еквівалентне відповідному значенню при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг. Значення Cmax при прийомі таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг у вигляді суспензії становило 72% від відповідного значення при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг.

Розподіл.

Співвідношення кров/плазма для еверолімусу, що залежить від концентрації в діапазоні від 5 до 5000 нг/мл, становить від 17 до 73%. Кількість еверолімусу, що міститься у плазмі, становить приблизно 20% від загальної концентрації у крові, що спостерігається у хворих на рак, які застосовують Афінітор по 10 мг/добу. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 74% як у здорових добровольців, так і у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки.

У пацієнтів із прогресуючими солідними пухлинами Vd становив 191 л для видимих центральних частин і 517 л для видимих периферичних частин.

Метаболізм.

Еверолімус — субстрат CYP3A4 та PgP. Після перорального застосування еверолімус є основним циркулюючим компонентом у крові людини. У крові людини були виявлені шість основних метаболітів еверолімусу, включаючи три моногідроксильовані метаболіти, два гідроксильовані продукти з відкритим кільцем та фосфатидилхоліновий кон’югат еверолімусу. Ці метаболіти були також виявлені у тварин, на яких проводили дослідження токсичності. Активність цих метаболітів була майже у 100 разів меншою за активність еверолімусу. Отже, еверолімус відіграє головну роль у загальній фармакологічній активності.

Елімінація.

Середнє значення CL/F еверолімусу після щоденної дози 10 мг у пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії становило 24,5 л/годину. Середній елімінаційний період напіввиведення еверолімусу становить приблизно 30 годин.

Спеціальних досліджень виведення з участю онкопацієнтів не проводили, проте є дані досліджень з участю пацієнтів, які перенесли трансплантацію. Після застосування одноразової дози еверолімусу, міченого радіоактивним ізотопом, разом з циклоспорином 80% радіоактивності виводилося з фекаліями, а 5% — із сечею. У калі та сечі початкова речовина виявлена не була.

Фармакокінетика рівноважного стану.

Після застосування еверолімусу у пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії рівноважне значення AUC0-τ було пропорційне до дози в діапазоні денних доз від 5 до 10 мг. Рівноважний стан досягався протягом 2 тижнів. Значення Cmax пропорційне до дози в діапазоні від 5 до 10 мг. Значення tmax спостерігається через 1–2 години після застосування дози. Значення AUC0-τ та мінімальна концентрація перед застосуванням дози значно корелювали.

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції печінки.

Безпеку, переносимість та фармакокінетику еверолімусу оцінювали у двох дослідженнях одноразових пероральних доз Афінітору з участю 8 та 34 дорослих осіб з порушенням функції печінки порівняно з особами з нормальною функцією печінки.

У першому дослідженні середнє значення AUC еверолімусу у 8 осіб з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлдом–П’ю) вдвічі перевищувало показник, зафіксований у 8 осіб з нормальною функцією печінки.

У другому дослідженні за участю 34 осіб із різним ступенем порушення функції печінки експозиція препарату (тобто AUC0-inf) у пацієнтів із легкими (клас А за Чайлдом — П’ю), помірними (клас В за Чайлдом — П’ю) та тяжкими (клас С за Чайлдом — П’ю) порушеннями печінки була відповідно у 1,6, 3,3 та 3,6 раза вищою, ніж у здорових добровольців.

Результати моделювання фармакокінетики препарату при багаторазовому застосуванні свідчать на користь дозування препарату пацієнтам з порушенням функції печінки залежно від їхнього статусу за класифікацією Чайлда — П’ю.

Зважаючи на результати двох досліджень, пацієнтам із порушеннями функції печінки рекомендована корекція дози.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії суттєвого впливу кліренсу креатиніну (25–178 мл/хв) на значення CL/F еверолімусу виявлено не було. Порушення функції нирок після трансплантації (діапазон кліренсу креатиніну 11–107 мл/хв) не впливало на фармакокінетику еверолімусу у пацієнтів, які перенесли трансплантацію.

Пацієнти літнього віку.

При фармакокінетичній оцінці онкологічних хворих значного впливу віку (27–85 років) на кліренс еверолімусу при пероральному застосуванні виявлено не було.

Етнічна приналежність.

Кліренс еверолімусу при пероральному застосуванні (CL/F) однаковий у пацієнтів монголоїдної раси та пацієнтів європеоїдної раси з однаковою функцією печінки. З огляду на аналіз популяційної фармакокінетики, кліренс при пероральному застосуванні (CL/F) у пацієнтів негроїдної раси, які перенесли трансплантацію, в середньому на 20% вищий.

Клінічні характеристики

Показання

  • Лікування у комбінації з екземестаном прогресуючого гормон-рецептор-позитивного, HER2-негативного раку молочної залози у жінок у постменопаузному періоді, у яких відсутні швидкопрогресуючі захворювання внутрішніх органів, якщо попередня терапія нестероїдними інгібіторами ароматази призвела до рецидиву або прогресування.
  • Лікування неоперабельних або метастатичних, добре чи помірно диференційованих нейроендокринних пухлин підшлункової залози у дорослих пацієнтів з прогресуючим захворюванням.
  • Лікування пацієнтів із нейроендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту або легень. Препарат Афінітор призначений для лікування неоперабельних або метастатичних, добре диференційованих (ступеня 1 або ступеня 2) нефункціонуючих нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту або легень у дорослих з прогресивним захворюванням.
  • Лікування пацієнтів з нирковоклітинною карциномою на пізній стадії, у яких захворювання прогресує на тлі або після VEGF-терапії (спрямованої на фактор росту ендотелію судин).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних рапаміцину або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Еверолімус є субстратом CYP3A4, а також субстратом та помірним інгібітором PgP. Отже, на абсорбцію та подальшу елімінацію еверолімусу можуть впливати речовини, що діють на CYP3A4 та/або PgP. In vitro еверолімус є конкурентним інгібітором CYP3A4 та змішаним інгібітором CYP2D6.

Відомі та потенційні взаємодії з деякими інгібіторами та індукторами CYP3A4 та PgP зазначено у таблиці 1.

Інгібітори CYP3A4 та PgP, що підвищують концентрацію еверолімусу.

Речовини, що інгібують CYP3A4 або PgP, можуть підвищувати концентрацію еверолімусу в крові, уповільнюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.

Індуктори CYP3A4 та PgP, що знижують концентрацію еверолімусу.

Речовини, що індукують CYP3A4 або PgP, можуть знижувати концентрацію еверолімусу в крові, прискорюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.

Таблиця 1

Вплив інших діючих речовин на еверолімус.

Активна речовина за видом взаємодії Взаємодія — зміна AUC/Cmax еверолімусу

Коефіцієнт значень середнього геометричного (спостережуваний діапазон)

Рекомендації щодо одночасного застосування
Потужні інгібітори CYP3A4/PgP
Кетоконазол Значення AUC збільшилося у 15,3 раза (діапазон 11,2–22,5). Значення Cmax збільшилося у 4,1 раза (діапазон 2,6–7). Не рекомендоване одночасне застосування Афінітору та потужних інгібіторів.
Ітраконазол,

позаконазол,

вориконазол

Не досліджувалося. Можливе сильне підвищення концентрації еверолімусу.
Телітроміцин, кларитроміцин
Нефазодон
Ритонавір, атазанавір, саквінавір, дарунавір, індинавір, нелфінавір
Помірні інгібітори CYP3A4/PgP
Еритроміцин Значення AUC збільшилося у 4,4 раза (діапазон 2–12,6).

Значення Cmax збільшилося у 2 раза (діапазон 0,9–3,5).

Якщо застосування помірних інгібіторів CYP3A4 або PgP уникнути не можна, слід виявляти обережність. Якщо пацієнт потребує одночасного застосування помірного CYP3A4 або PgP інгібітору, можна розглянути доцільність зниження дози до 5 мг або 2,5 мг на добу.

Проте клінічні дані щодо такої корекції дози відсутні. У зв’язку з міжсуб’єктною варіабельністю рекомендована корекція дози може не бути оптимальною для всіх пацієнтів, тому рекомендується проводити ретельний моніторинг побічних ефектів. Якщо застосування помірного інгібітору припиняється, слід враховувати, що період виведення препарату з організму становить щонайменше 2–3 дні (середній час виведення для більшості помірних інгібіторів, які застосовують), і лише після його закінчення можна знову застосовувати препарат Афінітор у дозі, яку пацієнт приймав до початку супутньої терапії.

Іматиніб Значення AUC збільшилося у 3,7 раза.

Значення Cmax збільшилося у 2,2 раза.

Верапаміл Значення AUC збільшилося у 3,5 раза (діапазон 2,2–6,3).

Значення Cmax збільшилося у 2,3 раза (діапазон 1,3–3,8).

Циклоспорин для перорального застосування Значення AUC збільшилося у 2,7 раза (діапазон 1,5–4,7).

Значення Cmax збільшилося у 1,8 раза (діапазон 1,3–2,6).

Флуконазол Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Дилтіазем
Дронедарон Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Ампренавір,

фозампренавір

Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Грейпфрутовий сік або інші харчові продукти, що впливають на CYP3A4/PgP Не досліджували. Можливе підвищення концентрації еверолімусу (варіанти ефекту можуть бути різними). Слід уникати цієї комбінації.
Потужні та помірні індуктори CYP3A4
Рифампіцин Значення AUC зменшилося на 3% (діапазон 0–80%).

Значення Cmax зменшилось на

58%

(діапазон 10–70%).

Не слід одночасно застосовувати потужні індуктори CYP3A4.

Якщо пацієнт потребує одночасного застосування потужного індуктора CYP3A4, слід розглянути доцільність підвищення дози препарату з 10 мг на добу до 20 мг на добу, поетапно підвищуючи дозу на 5 мг на 4-й день та 8-й день після початку застосування індуктора. Передбачається, що така доза препарату корегує показник AUC до діапазону, що спостерігається без застосування індукторів. Проте клінічні дані щодо такої корекції дози відсутні. Якщо застосування індуктора припиняється, слід враховувати, що період виведення препарату з організму становить 3–5 днів (достатній строк, щоб стимуляція ферментів значним чином минула), і лише після його закінчення можна знову застосовувати препарат у дозі, що застосовувалася до початку одночасного застосування препаратів.

Дексаметазон Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації.
Протиепілептичні засоби (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) Не досліджували. Можливе зниження концентрації.
Ефавіренц, невірапін Не досліджували. Можливе зниження концентрації.
Звіробій (Hypericum perforatum) Не досліджували. Можливе значне зниження концентрації. Під час терапії еверолімусом не слід застосовувати препарати, що містять звіробій.

Препарати, на плазмову концентрацію яких може вплинути еверолімус. З огляду на результати in vitro, малоймовірно, що системні концентрації, отримані після щоденного перорального застосування препарату в дозі 10 мг, призведуть до пригнічення PgP, CYP3A4 та CYP2D6. Однак не виключається пригнічення CYP3A4 та PgP у кишечнику. Дослідження взаємодії у здорових добровольців показало, що супутнє застосування перорального мідазоламу, чутливого субстратного зонда CYP3A, з еверолімусом призводило до зростанняCmax мідазоламу на 25 %,AUC(0-inf) – на 30 %. Цей вплив, ймовірно, зумовлений пригніченням кишкового CYP3A4 під дією еверолімусу. Отже, еверолімус може впливати на біодоступність при одночасному застосуванні з препаратами, що є субстратами CYP3A4 та/або PgP. Однак клінічно значущого впливу на експозицію субстратів CYP3A4, що застосовуються системно, не очікується. Одночасне застосуванняеверолімусуідепооктреотидузбільшилоCminоктреотиду ізсереднімгеометричнимспіввідношенням (еверолімус/плацебо) 1,47.Клінічнозначущоговпливунаефективністьвідповідінаеверолімусу пацієнтівіз прогресуючими нейроендокриннимипухлинамивстановити невдалося.

Супутнє застосування еверолімусу та екземестану збільшувало Cmin і C2h екземестану на 45 % і 64 % відповідно. Проте відповідні рівні естрадіолу в рівноважному стані (4 тижні) не відрізнялися в двох групах лікування. Збільшення частоти небажаних реакцій, пов’язаних із застосуванням екземестану, не спостерігалося у пацієнток з гормон-рецептор-позитивним прогресуючим раком молочної залози, які отримували комбінацію препаратів. Малоймовірно, що збільшення рівнів екземестану впливатиме на ефективність або безпеку.

Супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Пацієнти, які супутньо застосовують інгібітор АПФ (наприклад раміприл), мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку.

Вакцинація.

Імунна відповідь на вакцини може змінюватися, тому протягом лікування Афінітором ефективність вакцинації може знизитися. Під час лікування Афінітором слід уникати щеплення живими вакцинами. Приклади живих вакцин: інтраназальна вакцина проти грипу, вакцина проти кору, паротиту, краснухи, пероральна вакцина проти поліомієліту, БЦЖ (бацила Кальметта – Герена), вакцина проти жовтої гарячки, вітряної віспи та тифозні вакцини TY21a.

Особливості застосування

Неінфекційний пневмоніт.

Неінфекційний пневмоніт є клас-ефектом для похідних рапаміцину, включаючи Афінітор. Неінфекційний пневмоніт (включаючи інтерстиціальне захворювання легенів) спостерігавсяу пацієнтів, які застосовували Афінітор, зокрема у пацієнтів, які застосовували Афініторза показанням нирковоклітинна карцинома (НКК) на пізній стадії. Деякі випадки були тяжкими, рідко спостерігалися летальні наслідки. У пацієнтів з неспецифічними респіраторними симптомами та такими симптомами як гіпоксія, випіт у плевральну порожнину, кашель або диспное, у яких у результаті відповідних досліджень були виключені причини інфекційного, пухлинного або іншого немедичного генезу, можливий неінфекційний пневмоніт. У пацієнтів із НКК, НЕП та гормон-рецептор-позитивним раком молочноїзалози слід виключити із диференціальної діагностики неінфекційного пневмоніту опортуністичні інфекції, такі як пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP/PCP). Пацієнтам рекомендовано негайно повідомляти про всі нові та посилення вже наявних респіраторних симптомів.

Пацієнти, у яких на рентгенівських знімках виявлені зміни, що вказують на неінфекційний пневмоніт, та які мають незначну кількість симптомів або зовсім їх не мають, можуть продовжувати застосування Афінітору без корекції дози. Якщо симптоми є помірними (ступінь 2) або тяжкими (ступінь 3), може бути показано застосування кортикостероїдів до зникнення клінічних симптомів.

Для пацієнтів, які потребують застосування кортикостероїдів для лікування неінфекційного пневмоніту, може бути доцільне проведення профілактики пневмонії, спричиненої PJP/PCP.

Інфекції.

Афінітор має імуносупресивні властивості і може сприяти розвитку у пацієнта бактеріальних, грибкових, вірусних або протозойних інфекцій, включаючи інфекції, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами. У пацієнтів, які застосовували Афінітор, спостерігався розвиток місцевих та системних інфекцій, включаючи пневмонію, інші бактеріальні інфекції, інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз або пневмонія, спричинена PJP/PCP, та вірусні інфекції, включаючи реактивацію вірусу гепатиту В. Деякі з цих інфекцій були тяжкими (наприклад, призвели до сепсису, включаючи септичний шок, респіраторної або печінкової недостатності), а іноді – летальними.

Лікарі та пацієнти повинні пам’ятати про посилений розвиток інфекцій при застосуванні Афінітору. Пацієнтам з інфекціями слід призначити відповідну терапію, і ці інфекціїповинні повністю регресувати до початку лікування Афінітором. Під час застосування Афінітору слід уважно спостерігати за можливою появою ознак та симптомів розвитку інфекцій. У разі діагностування інфекційного захворювання слід негайно призначати адекватне лікування, а також переривати застосування або зовсім відмінити Афінітор.

У разі діагностування інвазивної системної грибкової інфекції Афінітор слід відмінити негайно, а пацієнту призначити відповідну протигрибкову терапію.

Були повідомлення про випадки пневмонії, спричиненої PJP/PCP, іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, які застосовували еверолімус.Розвиток PJP/PCP може бути пов’язаний із супутнім застосуванням кортикостероїдів або інших імунодепресантів. Може бути потрібнепроведення профілактики PJP/PCP у разі необхідності одночасного застосування з кортикостероїдами або іншими імунодепресантами.

Реакції підвищеної чутливості.

При застосуванні еверолімусу спостерігалися реакції гіперчутливості, що проявлялися, зокрема, такими симптомами, як анафілаксія, диспное, припливи, гіперемія, біль у грудях або ангіоневротичний набряк (наприклад набряк дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього).

Сумісне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Пацієнти, які паралельно приймають інгібітор АПФ (наприклад раміприл), мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (проявляється у вигляді набряку дихальних шляхів чи язика, з порушенням функції дихання або без такого).

Стоматит.

Стоматит, в т. ч. виразки у роті та мукозит ротової порожнини, є найчастішою побічною реакцією у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Афінітор. Стоматит виникає переважно протягом перших 8 тижнів лікування. Неконтрольоване дослідження за участю жінок у період постменопаузи з раком молочної залози, які отримували лікування Афінітором (еверолімусом) і ексеместаном, показало, що безалкогольний кортикостероїдний оральний розчин, який застосовують у вигляді ополіскувача для порожнини рота протягом перших 8 тижнів лікування, може знижувати частоту розвитку та ступінь тяжкості стоматиту. Таким чином, лікування стоматиту може включати профілактичне (у дорослих) та/або терапевтичне лікування лікарськими засобами для місцевого застосування, такими як безалкогольний кортикостероїдний оральний розчин у вигляді ополіскувача для порожнини рота. Однак не слід застосовувати засоби, що містять спирт, перекис водню, йод та похідні чебрецю, оскільки вони можуть загострювати перебіг захворювання. Рекомендується контроль та лікування грибкових інфекцій, особливо пацієнтам, які приймають стероїдні препарати.Протигрибкові засоби не застосовують до встановлення діагнозу грибкової інфекції.

Випадки ниркової недостатності.

Випадки ниркової недостатності (у тому числі гострої ниркової недостатності), деякі з них з летальним наслідком, спостерігалися у пацієнтів, які застосовували Афінітор. Слід проводити моніторинг функцій нирок у пацієнтів з додатковими факторами ризику, які можуть ще більше погіршити функцію нирок.

Лабораторні аналізи та моніторинг.

Функція нирок.

У ході клінічних досліджень повідомлялося про підвищення сироваткового рівня креатиніну, зазвичай незначне. До початку терапії Афінітором та періодично потому слід проводити моніторинг функції нирок, включаючи вимірювання азоту сечовини крові (BUN), білків у сечі або сироваткового креатиніну.

Рівень глюкози у крові.

У клінічних дослідженнях повідомлялося про розвиток гіперглікемії. До початку терапії Афінітором та періодично потому слід проводити моніторинг сироваткового рівня глюкози в крові натще. Більш частий моніторинг рекомендується, якщо Афінітор застосовувати супутньо з іншими лікарськими засобами, що можуть спричинити гіперглікемію. По можливості пацієнт повинен досягти оптимального глікемічного контролю до початку застосування Афінітору.

Рівень ліпідів у крові.

Зареєстровані випадки дисліпідемії (в тому числі гіперхолестеринемії та гіпертригліцеридемії). До початку терапії Афінітором та періодично потому рекомендується контролювати рівні холестерину та тригліцеридів у крові, а також регулювати їх за допомогою належної медикаментозної терапії.

Показники крові.

У ході клінічних досліджень повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну, лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів. До початку терапії Афінітором та періодично потому рекомендовано проводити моніторинг показників загального клінічного аналізу крові.

Карциноїдні пухлини.

Під час рандомізованого подвійно сліпого багатоцентрового дослідження з участю пацієнтів із карциноїдними пухлинами Афінітор плюс октреотид-депо (Сандостатин® LAR®) був порівнянний із плацебо плюс октреотид-депо. Результати дослідження не задовольняли первинну кінцеву точку ефективності застосування препарату (виживаність без прогресування), а проміжний аналіз загальної виживаностіу числовому відношенні віддавав перевагу групі плацебо плюс октреотид-депо. Тому безпека та ефективність застосування препарату Афінітор для пацієнтів із карциноїдними пухлинами не були доведені.

Прогностичні фактори розвитку нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту або легень.

У пацієнтів з нефункціонуючими нейроендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту або легень та хорошими прогностичними базовими факторами, наприклад клубовою кишкою як місцем локалізації первинної пухлини та нормальними значеннями хромограніну A або без ураження кісткового мозку, індивідуальну оцінку співвідношення користь/ризик слід проводити до початку терапії препаратом Афінітор. Обмежені докази переваг оцінки виживаності без прогресування були отримані у підгрупі пацієнтів з клубовою кишкою як місцем локалізації первинної пухлини.

Взаємодії.

Слід уникати одночасного застосування з інгібіторами та індукторами CYP3A4 та/або ефлюксним насосом P-глікопротеїну (PgP). Якщо сумісного застосування помірного інгібітору або індуктора CYP3A4 та/або PgP уникнути неможливо, дозу Афінітору коригують на основі прогнозованої AUC.

Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 призводить до суттєвого підвищення плазмових концентрацій еверолімусу. Дотепер немає достатньої кількості даних щодо режиму дозування в такій ситуації. Тому одночасне лікування Афінітором та потужними інгібіторамиCYP3A4не рекомендоване.

Слід з обережністю застосовувати Афінітор у комбінації із субстратами CYP3A4 для перорального застосування, які мають вузький терапевтичний індекс, через можливу взаємодію між цими лікарськими засобами. Якщо Афінітор застосовувати із субстратами CYP3A4 для перорального застосування з вузьким терапевтичним індексом (наприклад пімозидом, терфенадином, астемізолом, цизапридом, хінідином або похідними алкалоїдів ріжків або кабамазепіном), за пацієнтом слід спостерігати щодо появи небажаних явищ, описаних в інструкції для застосування субстратів CYP3A4 для перорального застосування.

Порушення функції печінки.

Експозиція еверолімусу зростала у пацієнтів із легкими (клас А за Чайлдом – П’ю), середньої тяжкості (клас В за Чайлдом – П’ю) та тяжкими (клас С за Чайлдом – П’ю) порушеннями функції печінки.

Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом – П’ю) Афінітор рекомендується застосовувати, лише якщо можлива користь перевищує ризик.

Дотепер немає жодних даних клінічних досліджень ефективності або безпеки, які б дозволили рекомендувати корекцію дози для уникненнянебажаних реакційу пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Вакцинація.

Під час лікування Афінітором вакцинацію живими вакцинами не проводять.

Лактоза.

Пацієнтам із рідкісними спадковими станами, такими як непереносимість галактози, загальна лактазна недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не можна призначати цей лікарський засіб.

Ускладнення при загоєнні ран.

Порушення загоєння ран є характерним для такого класу препаратів, як похідні рапаміцину, включаючи Афінітор. Тому протягом передопераційного періоду Афінітор слід застосовувати з обережністю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Контрацепція.

Жінки репродуктивного віку під час застосування еверолімусу та впродовж 8 тижнів після закінчення лікування повинні використовувати високоефективний метод контрацепції (наприклад пероральний, ін’єкційний або імплантаційний гормональний, без вмісту естрогенів, метод контролю народжуваності, контрацептиви на основі прогестерону, гістеректомію, перев’язування маткових труб, повне утримування від статевих стосунків, бар’єрні методи, внутрішньоматкові засоби та/або жіночу/чоловічу стерилізацію). У пацієнтів чоловічої статі немає перешкод для планування батьківства.

Вагітність.

Достатніх даних щодо застосування еверолімусу вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність, включаючи ембріотоксичність та фетотоксичність. Потенційний ризик для людини невідомий.

Еверолімус не рекомендований під час вагітності та жінкам репродуктивного віку, які не використовують засобів контрацепції.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає еверолімус у грудне молоко жінок. Проте дослідження дії еверолімусу та/або його метаболітів на тварин виявили, що ці речовини проникають у молоко лактуючих щурів.Тому жінки, які приймають еверолімус, не повинні годувати дитину груддюпід час лікування та протягом 2 тижнів після прийому останньої дози.

Фертильність.

Дані щодо можливості еверолімусу призводити до чоловічої та жіночої безплідності відсутні, однак у пацієнтів жіночої статі під впливом препарату спостерігалася аменорея (вторинна аменорея та інші порушення менструального циклу) та асоційований із нею дисбаланс лютеїнізуючого гормону (ЛГ)/ фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). На основі даних доклінічних досліджень встановлено, що існує ризик порушення фертильності у чоловіків та жінок, які застосовують еверолімус.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Афінітор має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. Якщо під час лікування Афінітором пацієнти відчувають втому, то вони повинні утримуватися від керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікування Афінітором слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід застосування протиракової терапії, з метою проведення необхідного клінічного моніторингу застосування лікарського засобу.

Доза.

Рекомендована доза Афінітору становить 10 мг 1 раз на добу. Лікування повинно тривати доти, доки спостерігається клінічний ефект або до появи неприйнятних проявів токсичності.

Якщо прийом препарату пропущено, не слід застосовувати додаткову дозу, але необхідно прийняти звичайну призначену наступну дозу.

Коригування доз у зв’язку з виникненням побічних реакцій.

Для усунення тяжких побічних реакцій та/або при підозрі на непереносимість може бути потрібна зміна дозування. Дозу Афінітору можна зменшити або тимчасово відмінити препарат.При небажаних реакціях 1 ступеня у корекції доз зазвичай немає потреби. Якщо потрібне зменшення дози, то пропонується доза 5 мг на добу, але не менше.

У таблиці 2 стисло викладено рекомендації щодо зниження дози, призупинення або припинення застосування препарату Афінітор внаслідок побічних реакцій. Надаються також загальні рекомендації щодо ведення пацієнтів. Клінічний висновок лікаря визначає план ведення кожного пацієнта на основі індивідуальної оцінки співвідношення користь/ризик.

Таблиця 2

Корекція дози препарату Афінітор та рекомендації щодо ведення пацієнтів у зв’язку із побічними реакціями.

Небажана реакція

Тяжкість1

Корекція дози препарату Афінітор та рекомендації щодо ведення пацієнтів

Неінфекційний пневмоніт

2 ступінь

Розглянути доцільність призупинення лікування до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у дозі 5 мг на добу. Припинити лікування у разі відсутності послаблення симптомів протягом 4 тижнів.

3 ступінь

Призупинити лікування препаратом Афінітор до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Розглянути доцільність повторного застосування препарату Афінітор у дозі 5 мг на добу. У разі повторного розвитку проявів токсичності 3 ступеня розглянути доцільність припинення лікування.

4 ступінь

Припинити застосування препарату Афінітор.

Стоматит

2 ступінь

Тимчасове призупинення застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у тій самій дозі. У разі повторного розвитку проявів стоматиту 2 ступеня призупинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у дозі 5 мг на добу.

3 ступінь

Тимчасове призупинення застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у дозі 5 мг на добу.

4 ступінь

Припинити застосування препарату Афінітор.

Інші прояви негематологічної токсичності (за винятком метаболічних порушень)

2 ступінь

У разі помірних проявів токсичності корекція дози не потрібна. Якщо прояви токсичності посилюються, слід тимчасово призупинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у тій самій дозі. У разі повторного розвитку проявів токсичності2 ступеня призупинити застосування препарату Афінітор до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Повторно розпочати застосування препарату у дозі 5 мг на добу.

 

3 ступінь

Тимчасове призупинення застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня. Розглянути доцільність повторного застосування препарату Афінітор у дозі 5 мг на добу. У разі повторного розвитку проявів токсичності 3 ступеня розглянути доцільність припинення лікування.

4 ступінь

Припинити застосування препарату Афінітор.

Метаболічні порушення (наприклад гіперглікемія, дисліпідемія)

2 ступінь

Корекція дози не потрібна.

3 ступінь

Тимчасове призупинення застосування препарату. Повторно розпочати застосування препарату Афінітор у дозі5 мг на добу.

4 ступінь

Припинити застосування препарату Афінітор.

Тромбоцитопенія

2 ступінь

(< 75, ≥ 50 × 109/л)

Тимчасово припинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 1 ступеня (≥ 75 × 109/л). Поновлювати застосування препарату у тій самій дозі.

3 та 4 ступінь 

(< 50 × 109/л)

Тимчасово припинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤1 ступеня (≥ 75 × 109/л). Поновити застосування препарату у дозі 5 мг на добу.

Нейтропенія

2 ступінь

(≥ 1 × 109/л)

Корекція дози не потрібна.

3 ступінь

(< 1, ≥ 0,5 × 109/л)

Тимчасово припинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤ 2 ступеня (≥ 1 × 109/л). Поновити застосування препарату у тій самій дозі.

4 ступінь

(< 0,5 × 109/л)

Тимчасово припинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤2 ступеня (≥ 1 × 109/л). Поновити застосування препарату у дозі 5 мг на добу.

Фебрильна нейтропенія

3 ступінь

Тимчасово припинити застосування препарату до послаблення симптомів до ≤2 ступеня (≥ 1,25 × 109/л) та зникнення пропасниці. Поновити застосування препарату у дозі 5 мг на добу.

4 ступінь

Припинити застосування препарату Афінітор.

1Ступені тяжкості відповідають загальній термінології критеріїв небажаних явищ (СТСАЕ) версії 3.0 Національного інституту раку США (US NCI).

 

Особливі популяції.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок.

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції печінки.

  • Легкі порушення функції печінки (клас А за Чайлдом – П’ю): рекомендована доза становить 7,5 мг на добу.
  • Порушення функції печінки середньої тяжкості (клас B за Чайлдом – П’ю): рекомендована доза становить 5 мг на добу.
  • Тяжкі порушення функції печінки (клас C за Чайлдом – П’ю): рекомендовано застосовувати препарат Афінітор лише тоді, коли очікувана користь переважує ризик. У такому разі доза повинна становити не більше 2,5 мг на добу.

Слід проводити корекцію дози у разі змін характеристик функції печінки (за шкалою Чайлда –П’ю) у пацієнта протягом лікування.

Спосіб застосування

Афінітор слід застосовувати перорально один раз на добу в один і той самий час незалежно від вживання їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води. Таблетки не слід розжовувати або подрібнювати.

Діти

Безпеку та ефективність застосування препарату Афінітор дітям (віком до 18 років) не встановлено. На сьогодні даних немає.

Передозування

Досвід передозування у людини дуже обмежений. У популяції дорослих пацієнтів одноразові дози до 70 мг призводили до сприйнятливого профілю гострої переносимості. В усіх випадках передозування слід розпочати загальні підтримуючі заходи.

Побічні реакції

Пацієнти із НКК, НЕП та гормон-рецептор-позитивним раком молочної  залози. Профіль безпеки встановлено за об’єднаними даними стосовно 2879 пацієнтів, які приймали Афінітор за показаннями НКК, НЕП та гормон-рецептор-позитивний рак молочної залози, у 11 клінічних дослідженнях, 5 із яких були рандомізованими подвійно сліпими плацебо-контрольованими дослідженнями фази ІІІ, а 6 – відкритими дослідженнями фази І та фази ІІ. Згідно з об’єднаними даними з безпеки, найбільш поширеними небажаними реакціями (частота виникнення ≥ 1/10) були (у порядку зменшення): стоматит, висип, втома, діарея, інфекції, нудота, зниження апетиту, анемія, порушення смакових відчуттів, пневмоніт, периферичні набряки, гіперглікемія, астенія, свербіж, зниження маси тіла, гіперхолестеринемія, носова кровотеча, кашель та головний біль. Найбільш поширеними небажаними реакціями 3–4 ступеня тяжкості (частота ≥ 1/100 та < 1/10) були стоматит, анемія, гіперглікемія, інфекції, втома, діарея, пневмоніт, астенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, задишка, протеїнурія, лімфопенія, кровотеча, гіпофосфатемія, висип, артеріальна гіпертензія, пневмонія, підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та цукровий діабет. Ступені тяжкості вказані за CTCAE версії 3.0 та 4.03.

Таблиця 3 містить дані, які охоплюють побічні реакції, зареєстровані з найвищою частотою в ході клінічних досліджень у пацієнтів, які застосовували еверолімус по 10 мг/добу, порівняно з групою пацієнтів, які застосовували плацебо. Таблиця 5 містить дані, які охоплюють побічні реакції за кількістю випадків на основі об’єднаних даних пацієнтів, які приймали еверолімус у рамках трьох досліджень ТСК (включаючи обидва подвійно сліпих та відкрите додаткове дослідження). У таблицях 4 та 5 побічні реакції наведено відповідно до класифікації систем і органів MedDRA і за частотою виникнення. Категорія частоти визначається таким  чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо встановити за наявними даними). У рамках кожної групи за частотою побічні реакції зазначено у порядку зменшення проявів.

Таблиця 3

Інфекції та інвазії

Дуже часто

Інфекціїа*

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Дуже часто

Анемія

Часто

Тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія

Нечасто

Панцитопенія

Рідко

Істинна еритроцитарна аплазія

З боку імунної системи

Нечасто

Гіперчутливість

З боку обміну речовин та харчування

Дуже часто

Зниження апетиту, гіперглікемія, гіперхолестеринемія

Часто

Гіпертригліцеридемія, гіпофосфатемія, цукровий діабет, гіперліпідемія, гіпокаліємія, дегідратація, гіпокальціємія

Психічні розлади

Часто

Безсоння

З боку нервової системи

Дуже часто

Порушення смакових відчуттів, головний біль

Нечасто

Агресія

З боку органів зору

Часто

Набряк повік

Нечасто

Кон’юнктивіти

З боку серця

Нечасто

Застійна серцева недостатність

З боку судинної системи

Часто

Кровотечіb, артеріальна гіпертензія

Нечасто

Припливи, тромбоз глибоких вен

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Дуже часто

Пневмонітc, епістаксис, кашель

Часто

Диспное

Нечасто

Кровохаркання, легенева емболія

Рідко

Гострий респіраторний дистрес-синдром

З боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто

Стоматитd, діарея, нудота

Часто

Блювання, відчуття сухості у роті, біль у животі, запалення слизових оболонок, біль у ротовій порожнині та гортані, диспепсія, дисфагія

З боку печінки

Часто

Підвищення рівнів аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази

З боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже часто

Висипання, свербіж

Часто

Сухість шкіри, ураження нігтів, помірна алопеція, акне,  еритема, оніхоклазія, долонно-підошовний еритродизестезійний синдром, шкірна ексфоліація, ураження шкіри

Рідко

Ангіоневротичний набряк*

З боку скелетної системи та сполучних тканин

Часто

Біль у суглобах

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

Часто

Протеїнурія*, підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність*

Нечасто

Підвищена частота сечовипускання у денний час, гостра ниркова недостатність*

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Часто

Нерегулярні менструаціїe

Нечасто

Аменореяe*

Загальні розлади

Дуже часто

Втомлюваність, астенія, периферичні набряки

Часто

Пропасниця

Нечасто

Біль у грудях некардіологічного походження, порушення загоєння ран

Дослідження

Дуже часто

Зменшення маси тіла

*Див. також підрозділ «Опис окремих небажаних реакцій».

aВключаючи (часто) пневмонію, інфекції сечових шляхів; (нечасто) бронхіт, оперізувальний лишай, сепсис, абсцес та окремі випадки опортуністичних інфекцій [наприклад, аспергільоз, кандидоз, пневмоцистна пневмонія PJP/PCP та гепатит B (див. розділ «Особливості застосування»)] і (рідко) вірусний міокардит.

bВключаючи різні випадки кровотеч з різних місць, які не зазначено окремо.

cВключаючи (дуже часто) пневмоніт, (часто) інтерстиціальні захворювання легень, легеневі інфільтрації та (рідко) легеневі альвеолярні кровотечі, легеневу токсичність і альвеоліт.

dВключаючи (дуже часто) стоматит, (часто) афтозний стоматит, появу виразок на слизовій оболонці ротової порожнини та язика та (нечасто) біль ясен, глосит, глосодинія.

eЧастота базується на кількості жінок віком від 10 до 55 років, що зазначені в узагальнених даних.

Опис окремих небажаних реакцій.

Застосування еверолімусу під час клінічних досліджень призводило до серйозних випадків реактивації вірусу гепатиту В, включаючи летальні випадки. Реактивація інфекції є очікуваним явищем протягом періоду імуносупресії.

У ході клінічних досліджень і у постмаркетингових спонтанних повідомленнях застосування еверолімусу було пов’язане з випадками ниркової недостатності (у тому числі з летальним наслідком), протеїнурії та підвищеної концентрації креатиніну сироватки крові. Рекомендується моніторинг функції нирок.

За даними клінічних досліджень та спонтанних повідомлень у післяреєстраційний період, застосування еверолімусу супроводжувалося випадками аменореї (вторинної аменореї та інших порушень менструального циклу).

За даними клінічних досліджень та спонтанних повідомлень під час постмаркетингового спостереження, застосування еверолімусу було пов’язано з випадками пневмонії PJP/PCP, іноді з летальним наслідком.

За даними клінічних досліджень та спонтанних повідомлень у післяреєстраційний період, траплялися випадки ангіоневротичного набряку як при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, так і без нього.

Пацієнти літнього віку.

В об’єднаній популяції для оцінки безпеки 37 % пацієнтів,  які приймали Афінітор, були віком ≥ 65 років. Частота небажаних реакцій, що призводили до припинення застосування препарату, була більшою у пацієнтів віком ≥ 65 років (20 % проти 13 %). Найчастішими небажаними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату, були пневмоніт (у тому числі інтерстиціальне захворювання легень), стоматит, втома та задишка.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу надалі контролювати співвідношення користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівників сфери охорони здоров’я просять повідомляти про всі підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.  

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 ºС у захищеному від впливу світла та вологи місці. Зберігати  в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

за рецептом.

Виробник

Новартіс Фарма Штейн АГ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія.

Афінітор таблетки, що диспергуються 3 мг,таблетки, що диспергуються 5 мг, Novartis Pharma (Швейцарія)

Склад

діюча речовина: everolimus;

1 таблетка містить 3 мг або 5 мг еверолімусу;

допоміжні речовини: кросповідон, гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, бутилгідрокситолуол (Е 321), маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма

Таблетки, що диспергуються.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до злегка жовтуватого кольору, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, без риски, з гладкою поверхнею;

3 мг: тиснення «D3» з одного боку та «NVR» з іншого;

5 мг: тиснення «D5» з одного боку та «NVR» з іншого.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Інші антинеопластичні засоби. Інгібітори протеїнкінази. Код АТХ L01X E10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Еверолімус — селективний інгібітор mTOR (мішені рапаміцину у ссавців). mTOR являє собою основну серин-треонінкіназу, активність якої підвищується при розвитку багатьох видів онкологічних захворювань людини.

Еверолімус зв’язується з внутрішньоклітинним білком FKBP-12, утворюючи комплекс, що пригнічує активність комплексу-1 mTOR (mTORC1). Пригнічення сигнального шляху mTORC1 перешкоджає трансляції та синтезу білків шляхом зниження активності рибосомальної протеїнкінази S6 (S6K1) та еукаротичного фактора елонгації 4E-зв’язувального білка (4EBP-1), що регулює білки, задіяні в клітинному циклі, ангіогенезі та гліколізі. Еверолімус знижує рівні фактора росту ендотелію судин (VEGF), який посилює процеси ангіогенезу пухлини. У пацієнтів з туберозно-склерозним комплексом лікування еверолімусом призводить до підвищення концентрацій VEGF-A та зниження VEGF-D. Еверолімус — сильнодіючий інгібітор росту та проліферації пухлинних клітин, клітин ендотелію, фібробластів та гладком’язових клітин кровоносних судин; він знижує гліколіз у солідних пухлинах in vitro та in vivo.

Фармакокінетика.

Абсорбція

У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії максимальна концентрація еверолімусу (Cmax) досягається через медіану часу, що дорівнює 1 годині, після щоденного застосування 5 або 10 мг еверолімусу натще або з легкою нежирною їжею. Значення Cmax пропорційне дозі у діапазоні 5–10 мг. Еверолімус належить до субстратів та помірних інгібіторів PgP.

Вплив їжі

У здорових добровольців їжа з високим вмістом жирів знижувала системну експозицію 10 мг Афінітору (виміряну за допомогою AUC) на 22%, а Cmax — на 54%. Нежирна їжа знижувала AUC на 32%, а Cmax — на 42%.

У здорових добровольців, які приймали разову дозу 9 мг (3×3 мг) препарату Афінітор, таблетки, що диспергуються, у вигляді суспензії, їжа з високим вмістом жирів знижувала значення AUC на 11,7%, а максимальну концентрацію в крові (Cmax) — на 59,8%. Нежирна їжа знижувала значення AUC на 29,5%, а Cmax — на 50,2%.

Проте їжа не мала очевидного впливу на профіль «концентрація — час» у постабсорбційній фазі.

Відносна біодоступність/біоеквівалентність

У дослідженні відносної біодоступності значення AUC0-inf при прийомі таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг у вигляді водної суспензії було еквівалентне відповідному значенню при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг. Значення Cmax при прийомі таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг у вигляді суспензії становило 72% від відповідного значення при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг.

У дослідженні біоеквівалентності значення AUC0- inf при прийомі таблетки еверолімусу, що диспергується, дозуванням 5 мг у вигляді водної суспензії було еквівалентне відповідному значенню при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 × 1 мг. Значення Cmax при прийомі таблетки еверолімусу, що диспергується, дозуванням 5 мг у вигляді суспензії становило 64% від відповідного значення при прийомі інтактних таблеток еверолімусу в дозі 5 ×1 мг.

Розподіл

Співвідношення кров/плазма для еверолімусу, що залежить від концентрації в діапазоні від 5 до 5000 нг/мл, становить від 17 до 73%. Кількість еверолімусу, що міститься у плазмі, становить приблизно 20% від загальної концентрації у крові, що спостерігається у хворих на рак, які приймають Афінітор по 10 мг/добу. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 74% як у здорових добровольців, так і у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки.

У пацієнтів із прогресуючими солідними пухлинами Vd становив 191 л для видимих центральних частин і 517 л для видимих периферичних частин.

Метаболізм

Еверолімус — субстрат CYP3A4 та PgP. Після перорального застосування еверолімус є основним циркулюючим компонентом у крові людини. У крові людини були виявлені шість основних метаболітів еверолімусу, включаючи три моногідроксильовані метаболіти, два гідроксильовані продукти з відкритим кільцем та фосфатидилхоліновий кон’югат еверолімусу. Ці метаболіти були також виявлені у тварин, у яких проводилися дослідження токсичності. Активність цих метаболітів була майже у 100 разів меншою за активність еверолімусу. Отже, еверолімус відіграє головну роль у загальній фармакологічній активності.

Елімінація

Середнє значення CL/F еверолімусу після щоденної дози 10 мг у пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії дорівнювало 24,5 л/годину. Середній елімінаційний період напіввиведення еверолімусу становить приблизно 30 годин.

Спеціальних досліджень виведення за участю онкопацієнтів не проводилося, проте є дані досліджень за участю пацієнтів, які перенесли трансплантацію. Після застосування одноразової дози еверолімусу, міченого радіоактивним ізотопом, разом з циклоспорином 80% радіоактивності виводилося з фекаліями, а 5% — із сечею. У калі та сечі вихідна речовина виявлена не була.

Фармакокінетика рівноважного стану

Після застосування еверолімусу пацієнтами із солідними пухлинами на пізній стадії рівноважне значення AUC0-τ було пропорційне дозі в діапазоні денних доз від 5 до 10 мг. Рівноважний стан досягався протягом 2 тижнів. Значення Cmax пропорційне дозі у діапазоні доз 5–10 мг. Значення tmax спостерігається через 1–2 години після застосування дози. Значення AUC0-τ та мінімальна концентрація перед застосуванням дози значно корелювали.

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції печінки

Безпека, переносимість та фармакокінетика лікарського засобу Афінітор оцінювалися у двох дослідженнях одноразових пероральних доз Афінітору у таблетках за участю 8 та 34 дорослих осіб з порушенням функції печінки та порівнювалися з такими у осіб з нормальною функцією печінки.

У першому дослідженні середнє значення AUC еверолімусу у 8 осіб з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлдом–П’ю) вдвічі перевищувало показник, зафіксований у 8 осіб з нормальною функцією печінки.

У другому дослідженні за участю 34 осіб із різним ступенем порушення функції печінки експозиція препарату (тобто AUC0-inf) у пацієнтів із легкими (клас А за Чайлдом — П’ю), помірними (клас В за Чайлдом — П’ю) та тяжкими (клас С за Чайлдом — П’ю) порушеннями печінки була відповідно у 1,6, 3,3 та 3,6 раза вище, ніж у здорових осіб.

Результати моделювання фармакокінетики препарату при багаторазовому застосуванні свідчать на користь дозування препарату для пацієнтів з порушенням функції печінки залежно від ступеня порушення за класифікацією Чайлда — П’ю.

Виходячи із результатів двох досліджень, пацієнтам із порушеннями функції печінки рекомендована корекція дози.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із солідними пухлинами на пізній стадії суттєвого впливу кліренсу креатиніну (25–178 мл/хв) на значення CL/F еверолімусу виявлено не було. Порушення функції нирок після трансплантації (діапазон кліренсу креатиніну 11–107 мл/хв) не впливало на фармакокінетику еверолімусу у пацієнтів, які перенесли трансплантацію.

Педіатрична популяція

У пацієнтів з субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою Cmin було дозопропорційним у діапазоні добових доз від 1,35 до 14,4 мг/м2.

Геометричне значення Cmin, нормалізоване до дози у мг/м2, у пацієнтів із СЕГА віком <10 років та 10–18 років було статистично нижчим відповідно на 54% та 40%, ніж отримані у дорослих (> 18 років), що свідчить про те, що кліренс еверолімусу вищий у молодших пацієнтів. Обмежені дані щодо пацієнтів віком < 3 років (n=13) вказують на те, що нормалізований відносно площі поверхні тіла (ППТ) кліренс у пацієнтів з малою ППТ (ППТ = 0,556 м2) приблизно у два рази вищий, ніж у дорослих. Таким чином, вважається, що рівноважного стану у пацієнтів віком < 3 років можна досягти швидше.

Фармакокінетика еверолімусу не досліджувалась у пацієнтів віком до 1 року. Однак повідомлялось, що активність CYP3A4 знижується при народженні та збільшується протягом першого року життя, що негативно впливає на кліренс у пацієнтів цієї групи.

Результати досліджень фармакокінетичного аналізу популяції за участі 111 пацієнтів з субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою віком від 1,0 до 27,4 року (включаючи 18 пацієнтів віком від 1 до 3 років з ППТ 0,42 — 0,74 м2) показали, що нормалізований відносно ППТ кліренс загалом вищий у молодих пацієнтів. Імітаційні моделі, що використовуються для фармакокінетичного аналізу популяції, показали, що початкова доза 7 мг/м2 необхідна для досягнення значення Cmin в межах від 5 до 15 нг/мл у пацієнтів віком до 3 років. Таким чином, вища початкова доза 7 мг/м2 рекомендується для пацієнтів з субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою віком від 1 до 3 років.

У молодих пацієнтів з туберозно-склерозним комплексом та рефрактерними нападами, які приймали Афінітор, таблетки, що диспергуються, спостерігалась тенденція до зменшення показника Cmin, нормалізованого до дози (мг/м2). Середній Cmin, нормалізований до дози у мг/м2, був нижчим у молодих пацієнтів, що свідчить про те, що кліренс еверолімусу (нормалізований до площі поверхні тіла) був вищим у молодих пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

При фармакокінетичній оцінці онкологічних хворих значного впливу віку (27–85 років) на кліренс еверолімусу при пероральному застосуванні виявлено не було.

Етнічна приналежність

Кліренс еверолімусу при пероральному застосуванні (CL/F) однаковий у пацієнтів монголоїдної раси та пацієнтів європеоїдної раси з однаковою функцією печінки. З огляду на аналіз популяційної фармакокінетики, кліренс при пероральному застосуванні (CL/F) у пацієнтів негроїдної раси, які перенесли трансплантацію, в середньому на 20% вищий.

Взаємозв’язок фармакокінетики і фармакодинаміки

У пацієнтів з туберозно-склерозним комплексом та рефрактерними нападами умовний аналіз на основі логістичної регресії ймовірності відповіді на лікування нападів порівняно з нормалізованим часом (НЧ)-Cmin, стратифікованим за віком, свідчив про те, що збільшення вдвічі НЧ-Cmin асоціювалось зі збільшенням (95% ДІ: 1,339, 3,524) частоти відповіді на лікування нападів у 2,172 раза. Частота нападів на початку дослідження являла собою значимий фактор щодо частоти відповіді на лікування нападів (ВР: 0,978 [95% ДІ: 0,959, 0,998]). Крім цього, результати моделі логістичної регресії, що прогнозували логарифм абсолютної частоти нападів під час періоду підтримки дози основної фази, свідчили про те, що при збільшенні вдвічі НЧ-Cmin спостерігалось статистично значуще зменшення даного показника на 28% (95% ДІ: 12%, 42%) при абсолютній частоті нападів. Частота нападів на початку дослідження та НЧ-Cmin являли собою значимі фактори (α=0,05) щодо прогнозування абсолютної частоти нападів на моделі логістичної регресії.

Клінічні характеристики

Показання

Субепендимальна гігантоклітинна астроцитома (СЕГА), пов’язана із туберозно-склерозним комплексом (ТСК).

Субепендимальна гігантоклітинна астроцитома (СЕГА), пов’язана із туберозно-склерозним комплексом (ТСК), яка вимагає терапевтичного лікування у пацієнтів, яким не показане хірургічне лікування.

Доказом ефективності лікування є зміна в об’ємі СЕГА. Подальший клінічний результат, такий як послаблення пов’язаних із захворюванням симптомів, не виявлений.

Рефрактерні напади, пов’язані з туберозно-склерозним комплексом (ТСК).

Препарат Афінітор призначають як додаткове лікування пацієнтам віком від 2 років, у яких рефрактерні напади із парціальним початком, як з вторинною генералізацією, так і без неї, пов’язані з туберозно-склерозним комплексом (ТСК).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, інших похідних рапаміцину або до будь-якої допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Еверолімус є субстратом CYP3A4, а також субстратом та помірним інгібітором PgP. Отже, на абсорбцію та подальшу елімінацію еверолімусу можуть впливати продукти, що діють на CYP3A4 та/або PgP. In vitro еверолімус є конкурентним інгібітором CYP3A4 та змішаним інгібітором CYP2D6.

Відомі та потенційні взаємодії з деякими інгібіторами та індукторами CYP3A4 та PgP зазначені в таблиці 1.

Інгібітори CYP3A4 та PgP, що підвищують концентрацію еверолімусу

Речовини, що інгібують CYP3A4 або PgP, можуть підвищувати концентрацію еверолімусу в крові, уповільнюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.

Індуктори CYP3A4 та PgP, що знижують концентрацію еверолімусу

Речовини, що індукують CYP3A4 або PgP, можуть знижувати концентрацію еверолімусу в крові, прискорюючи метаболізм або ефлюкс еверолімусу з клітин кишечнику.

Вплив інших діючих речовин на еверолімус

Таблиця 1

Активна речовина за видом взаємодії Взаємодія — зміна AUC/Cmax еверолімусу

Коефіцієнт значень середнього геометричного (спостережуваний діапазон)

Рекомендації щодо одночасного застосування
Потужні інгібітори CYP3A4/PgP
Кетоконазол Значення AUC збільшилося у 15,3 раза (діапазон 11,2–22,5). Значення Cmax збільшилося у 4,1 раза (діапазон 2,6–7). Не рекомендоване одночасне застосування Афінітору та потужних інгібіторів.
Ітраконазол,

позаконазол,

вориконазол

Не досліджувалося. Можливе сильне підвищення концентрації еверолімусу.
Телітроміцин, кларитроміцин
Нефазодон
Ритонавір, атазанавір, саквінавір, дарунавір, індинавір, нелфінавір
Помірні інгібітори CYP3A4/PgP
Еритроміцин Значення AUC збільшилося у 4,4 раза (діапазон 2–12,6).

Значення Cmax збільшилося у 2 раза (діапазон 0,9–3,5).

Якщо застосування помірних інгібіторів CYP3A4 або PgP уникнути не можна, слід виявляти обережність. Якщо пацієнт потребує одночасного застосування помірних інгібіторів CYP3A4 або PgP, добову дозу знижують приблизно на 50%.

Подальше зниження дози може бути необхідним у разі розвитку побічних реакцій. Мінімальні концентрації еверолімусу необхідно оцінювати щонайменше через 1 тиждень після сумісного застосування помірних інгібіторів CYP3A4 або PGP. Якщо застосування помірних інгібіторів припиняється, слід враховувати, що період виведення препарату з організму становить щонайменше 2–3 дні (середній час виведення більшості помірних інгібіторів, що застосовують), і лише після його закінчення можна знову застосовувати таку дозу Афінітору, яку пацієнт отримував до початку терапії. Мінімальні концентрації еверолімусу слід оцінювати щонайменше через 1 тиждень.

Іматиніб Значення AUC збільшилося у 3,7 раза.

Значення Cmax збільшилося у 2,2 раза.

Верапаміл Значення AUC збільшилося у 3,5 раза (діапазон 2,2–6,3).

Значення Cmax збільшилося у 2,3 раза (діапазон 1,3–3,8).

Циклоспорин для перорального застосування Значення AUC збільшилося у 2,7 раза (діапазон 1,5–4,7).

Значення Cmax збільшилося у 1,8 раза (діапазон 1,3–2,6).

Флуконазол Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Дилтіазем
Дронедарон Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Ампренавір,

фозампренавір

Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу.
Грейпфрутовий сік або інші харчові продукти, що впливають на CYP3A4/PgP Не досліджувалося. Можливе підвищення концентрації еверолімусу (варіанти ефекту можуть бути різними). Слід уникати цієї комбінації.
Потужні індуктори CYP3A4
Рифампіцин Значення AUC знизилося на 63% (діапазон 0–80%).

Значення Cmax знизилося на 58% (діапазон 10–70%).

Не слід одночасно застосовувати потужні індуктори CYP3A4.

Пацієнти з СЕГА, які застосовують потужні індуктори CYP3A4, можуть потребувати підвищення дози Афінітору для досягнення такої ж експозиції, як і в пацієнтів, які не застосовують потужних індукторів. Дозу слід титрувати до досягнення мінімальних концентрацій 5–15 нг/мл, як визначено нижче. Пацієнти з нападами, які одночасно отримують потужні індуктори CYP3A4 (наприклад ферментіндуковані протисудомні засоби, такі як карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) на початку лікування еверолімусом, потребують підвищення початкової дози для досягнення мінімальних концентрацій від 5 до 15 нг/мл (див. таблицю 2).

Пацієнти, які не отримують одночасно потужні індуктори на початку лікування еверолімусом, у разі одночасного застосування можуть потребувати підвищення дози препарату Афінітор. Якщо концентрація нижче 5 нг/мл, добову дозу можна підвищити на 1–4 мг, перевіряючи мінімальний рівень та оцінюючи ступінь переносимості до підвищення дози.

Додавання іншого потужного індуктора CYP3A4 не вимагає додаткової корекції дози. Оцінюють мінімальну концентрацію еверолімусу через 2 тижні після початку застосування додаткового індуктора. При необхідності коригують дозу на 1–4 мг для досягнення цільової мінімальної концентрації.

Припинення застосування одного з численних потужних індукторів CYP3A4 не призводить до необхідності додаткової корекції дози. Оцінюють мінімальну концентрацію еверолімусу через 2 тижні після припинення застосування одного з численних потужних індукторів CYP3A4.

Якщо застосування всіх потужних індукторів припиняють, слід враховувати, що період виведення препарату з організму становить 3–5 днів (достатній строк, щоб стимуляція ферментів значним чином припинилася) і лише після його закінчення можна знову застосовувати препарат Афінітор у дозі, яку пацієнт приймав до початку супутньої терапії. Мінімальні концентрації еверолімусу слід оцінювати приблизно через 2 тижні.

Дексаметазон, Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації.
Карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації.
Ефавіренц, невірапін Не досліджувалося. Можливе зниження концентрації.
Звіробій (Hypericum perforatum) Не досліджувалося. Можливе значне зниження концентрації. Під час терапії еверолімусом не слід застосовувати препарати, що містять звіробій.

Препарати, на плазмову концентрацію яких може вплинути еверолімус

З огляду на результати in vitro, малоймовірно, що системні концентрації, отримані після щоденного перорального застосування препарату в дозі 10 мг, призведуть до пригнічення PgP, CYP3A4 та CYP2D6. Однак не виключається пригнічення CYP3A4 та PgP у кишечнику. Дослідження взаємодії у здорових добровольців показало, що супутнє застосування перорального мідазоламу, чутливого субстратного зонда CYP3A, з еверолімусом призводило до зростання Cmax мідазоламу на 25% і AUC(0-inf) – на 30%. Цей вплив, імовірно, зумовлений пригніченням кишкового CYP3A4 під дією еверолімусу. Отже, еверолімус може впливати на біодоступність при одночасному застосуванні з препаратами, що є субстратами CYP3A4 та/або PgP. Однак клінічно значущого впливу на експозицію субстратів CYP3A4, що застосовуються системно, не очікується.

Під час дослідження EXIST-3 (дослідження CRAD001M2304) еверолімус підвищував концентрацію протисудомних засобів — карбамазепіну, клобазаму, метаболіту клобазаму N- десметилклобазаму — в крові до прийому чергової дози приблизно на 10%. Таке підвищення не може бути клінічно значущим, але може бути врахована корекція дози протисудомних засобів з вузьким терапевтичним індексом, наприклад карбамазепіну. Еверолімус не впливав на концентрацію протисудомних засобів, що є субстратами CYP3A4 (клоназепам, діазепам, фелбамат і зонісамід), в крові до прийому чергової дози.

Супутнє застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)

Пацієнти, які супутньо застосовують інгібітор АПФ (наприклад раміприл), мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку.

Одночасна кетогенна дієта

Вплив кетогенної дієти може бути опосередкований через інгібування mTOR. З огляду на відсутність клінічних даних, можливість адитивного впливу на виникнення побічних ефектів виключати не слід, якщо еверолімус застосовують одночасно з кетогенною дієтою.

Вакцинація

Імунна відповідь на вакцини може змінюватися, тому протягом лікування Афінітором ефективність вакцинації може знизитися. Під час лікування Афінітором слід уникати щеплення живими вакцинами. Приклади живих вакцин: інтраназальна вакцина проти грипу, вакцина проти кору, паротиту, краснухи, пероральна вакцина проти поліомієліту, БЦЖ (бацила Кальметта — Герена), вакцина проти жовтої гарячки, вітряної віспи та тифозні вакцини TY21a.

Особливості застосування.

Неінфекційний пневмоніт

Неінфекційний пневмоніт є клас-ефектом для похідних рапаміцину, включаючи Афінітор. Неінфекційний пневмоніт (включаючи інтерстиціальне захворювання легенів) спостерігався у пацієнтів, які застосовували Афінітор за показанням нирковоклітинна карцинома (НКК) на пізній стадії. Деякі випадки були тяжкими, рідко спостерігалися летальні наслідки. У пацієнтів з неспецифічними респіраторними симптомами та такими симптомами, як гіпоксія, випіт у плевральну порожнину, кашель або диспное, у яких у результаті відповідних досліджень була виключена наявність причин інфекційного, пухлинного або іншого немедичного генезу, слід розглянути імовірність діагнозу неінфекційного пневмоніту. Опортуністичні інфекції, такі як пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP), повинні бути виключені із диференціальної діагностики неінфекційного пневмоніту (див. розділ «Інфекції» нижче). Пацієнтам рекомендовано негайно повідомляти про всі нові респіраторні симптоми та посилення вже наявних респіраторних симптомів.

Пацієнти, у яких на рентгенівських знімках виявлені зміни, що вказують на неінфекційний пневмоніт, та пацієнти, які мають небагато симптомів або зовсім їх не мають, можуть продовжувати застосування Афінітору без корекції дози. Якщо симптоми помірні, терапію переривають до послаблення симптомів. Може бути показано застосування кортикостероїдів. Повторне застосування Афінітору розпочинають зі зменшеної на 50% добової дози, що була призначена, залежно від індивідуальної клінічної картини.

У разі розвитку тяжких симптомів неінфекційного пневмоніту терапію Афінітором відміняють та призначають кортикостероїди до регресії клінічних симптомів. Повторне застосування Афінітору розпочинають зі зменшеної на 50% добової дози, що була призначена, залежно від індивідуальної клінічної картини.

Для пацієнтів, які потребують застосування кортикостероїдів для лікування неінфекційного пневмоніту, може бути доцільною профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP).

Інфекції

Афінітор має імуносупресивні властивості і може сприяти розвитку у пацієнта бактеріальних, грибкових, вірусних або протозойних інфекцій, включаючи інфекції, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами. У пацієнтів, які приймають Афінітор, спостерігався розвиток місцевих та системних інфекцій, включаючи пневмонію, інші бактеріальні інфекції, інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз або кандидоз, пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP), та вірусні інфекції, включаючи реактивацію вірусу гепатиту В. Деякі з цих інфекцій були тяжкими (наприклад, призвели до сепсису, включаючи септичний шок, респіраторної або печінкової недостатності) та іноді летальними у дорослих та дітей.

Лікарі та пацієнти повинні пам’ятати про підвищений ризик розвитку інфекцій при застосуванні Афінітору. Для лікування попередньо існуючих інфекцій потрібно призначити відповідну терапію, і вони повинні повністю регресувати до початку лікування Афінітором. Під час застосування Афінітору слід уважно спостерігати за симптомами та ознаками розвитку інфекцій. При діагностуванні інфекційного захворювання негайно призначають адекватне лікування, а також переривають застосування або зовсім відміняють Афінітор.

При діагностуванні інвазивної системної грибкової інфекції Афінітор відміняють негайно, а пацієнту призначають відповідну протигрибкову терапію.

Були повідомлення про випадки пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP), у пацієнтів, які застосовували Афінітор. Розвиток PJP/PCP може бути пов’язаний із супутнім застосуванням кортикостероїдів або інших імунодепресантів. Слід розглянути проведення профілактики PJP/PCP при одночасному застосуванні кортикостероїдів або інших імунодепресантів.

Реакції підвищеної чутливості

При застосуванні еверолімусу спостерігалися реакції гіперчутливості, що проявлялися але не були обмежені такими симптомами, як анафілаксія, диспное, припливи, біль у грудях або ангіоневротичний набряк (наприклад набряк дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього).

Сумісне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)

Пацієнти, які паралельно приймають інгібітор АПФ (наприклад раміприл), мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (проявляється у вигляді набряку дихальних шляхів чи язика з порушенням функції дихання або без нього).

Стоматит

Стоматит, в т. ч. виразки у роті та мукозит ротової порожнини, є найчастішою побічною реакцією у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Афінітор. Стоматит виникає переважно протягом перших 8 тижнів лікування. Неконтрольоване дослідження за участю жінок у період постменопаузи з раком молочної залози, які отримували лікування Афінітором (еверолімусом) і ексеместаном, показало, що кортикостероїдний оральний розчин, який не містить спирту і який застосовують у вигляді ополіскувача для порожнини рота протягом перших 8 тижнів лікування, може знижувати частоту розвитку та ступінь тяжкості стоматиту. Таким чином, лікування стоматиту може включати профілактичне (у дорослих) та/або терапевтичне лікування лікарськими засобами для місцевого застосування, такими як кортикостероїдний оральний розчин, який не містить спирту, у вигляді ополіскувача для порожнини рота. Однак не слід застосовувати засоби, що містять спирт, перекис водню, йод та похідні чебрецю, оскільки вони можуть загострювати перебіг захворювання. Рекомендується контроль та лікування грибкових інфекцій, особливо пацієнтам, які приймають стероїдні препарати. Протигрибкові засоби не застосовують до встановлення діагнозу грибкової інфекції.

Кровотечі

Серйозні випадки кровотеч, інколи з летальним наслідком, були зареєстровані у пацієнтів, які застосовували еверолімус за наявності онкологічної патології. Серйозних випадків ниркової кровотечі не було зареєстровано під час застосування при ТСК.

Слід бути обережними щодо пацієнтів, які застосовують препарат Афінітор, особливо під час одночасного застосування з діючими речовинами, що впливають на функцію тромбоцитів або можуть збільшують ризик кровотечі, а також щодо пацієнтів з порушеннями згортання крові в анамнезі. Лікарі та пацієнти повинні бути уважними щодо ознак і симптомів кровотечі протягом усього періоду лікування, особливо у разі поєднання факторів ризику кровотеч.

Випадки порушення функції нирок

Випадки ниркової недостатності (включаючи гостру ниркову недостатність), іноді з летальним наслідком, спостерігалися у пацієнтів, які застосовували еверолімус. Рекомендується проводити моніторинг функції нирок, особливо у пацієнтів із додатковими факторами ризику, які в подальшому можуть негативно впливати на функцію нирок.

Лабораторні аналізи та моніторинг

Функція нирок

У ході клінічних досліджень повідомлялося про підвищення сироваткового рівня креатиніну, зазвичай незначне. До початку терапії Афінітором та періодично потому проводять моніторинг функції нирок, включаючи вимірювання азоту сечовини крові (BUN), білків у сечі або сироваткового креатиніну.

Рівень глюкози у крові

У пацієнтів, які приймали лікарський засіб Афінітор, повідомлялося про випадки гіперглікемії. До початку терапії лікарським засобом Афінітор та періодично протягом лікування рекомендується проводити моніторинг концентрації глюкози у сироватці крові натще. Більш часте здійснення моніторингу рекомендоване при сумісному застосуванні лікарського засобу Афінітор з іншими лікарськими засобами, що можуть призводити до гіперглікемії. Якщо можливо, пацієнт повинен досягти оптимального глікемічного контролю до початку застосування Афінітору.

Рівень ліпідів у крові

Зареєстровані випадки дисліпідемії (в тому числі гіперхолестеринемії та гіпертригліцеридемії). До початку терапії Афінітором та періодично потому рекомендується контролювати рівні холестерину та тригліцеридів у крові, а також регулювати їх за допомогою належної медикаментозної терапії.

Показники крові

У ході клінічних досліджень повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну, лімфоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів. До початку терапії Афінітором та періодично потому рекомендовано проводити моніторинг показників загального клінічного аналізу крові.

Взаємодії

Слід уникати одночасного застосування з інгібіторами та індукторами CYP3A4 та/або ефлюксним насосом P-глікопротеїну (PgP). Якщо сумісного застосування помірного інгібітору або індуктора CYP3A4 та/або PgP уникнути неможливо, дозу Афінітору коригують на основі прогнозованої AUC.

Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 призводить до суттєвого підвищення плазмових концентрацій еверолімусу. Дотепер немає достатніх даних щодо режиму дозування в подібній ситуації. Тому одночасне лікування Афінітором та потужними інгібіторами CYP3A4 не рекомендоване.

Слід з обережністю застосовувати Афінітор у комбінації із субстратами CYP3A4 для перорального застосування, які мають вузький терапевтичний індекс, через можливу взаємодію між цими лікарськими засобами. Якщо Афінітор застосовують із субстратами CYP3A4 для перорального застосування із вузьким терапевтичним індексом (наприклад із пімозидом, терфенадином, астемізолом, цизапридом, хінідином, похідними алкалоїдів ріжків або карбамазепіном), за пацієнтом слід спостерігати щодо появи небажаних явищ, описаних в інструкції із застосування субстратів CYP3A4 для перорального застосування.

Порушення функції печінки

Афінітор не рекомендовано застосовувати пацієнтам:

— віком ≥ 18 років із СЕГА або рефрактерними нападами та супутньою тяжкою печінковою недостатністю (клас С за Чайлдом – П’ю), крім випадків, коли потенційна користь переважає ризик (див. розділи «Спосіб застосування і дози» та «Фармакокінетика»);

— віком < 18 років із СЕГА або рефрактерними нападами та супутньою печінковою недостатністю (клас А, В, С за Чайлдом – П’ю) (див. розділи «Спосіб застосування і дози» та «Фармакокінетика»).

Вакцинація

Під час лікування Афінітором вакцинацію живими вакцинами не проводять. Пацієнтам дитячого віку з СЕГА якщо немає необхідності у негайному лікуванні рекомендується до початку терапії пройти серію дитячих щеплень живими вірусними вакцинами згідно з чинними рекомендаціями.

Ускладнення при загоєнні ран

Порушення загоєння ран є характерним для такого класу препаратів, як похідні рапаміцину, включаючи Афінітор. Тому протягом передопераційного періоду Афінітор слід застосовувати з обережністю.

Лактоза

Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, загальна лактазна недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не можна призначати цей лікарський засіб.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Жінки репродуктивного віку під час застосування еверолімусу та впродовж 8 тижнів після закінчення лікування повинні використовувати високоефективні методи контрацепції (наприклад пероральний, ін’єкційний або імплантаційний гормональний, без вмісту естрогенів, метод контролю народжуваності, контрацептиви на основі прогестерону, гістеректомію, перев’язування маткових труб, повне утримання від статевих зв’язків, бар’єрні методи, внутрішньоматкові засоби та/або жіночу/чоловічу стерилізацію).

Дані щодо застосування еверолімусу вагітним жінкам відсутні або обмежені. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність, включаючи ембріотоксичність та фетотоксичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Афінітор не призначають під час вагітності, доки потенційна користь для матері не переважає потенційний ризик для плода.

У пацієнтів чоловічої статі немає протипоказань для планування батьківства.

Еверолімус не рекомендований жінкам репродуктивного віку, які не використовують засобів контрацепції.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еверолімус у грудне молоко жінок. Проте дослідження дії еверолімусу та/або його метаболітів на тварин виявили, що ці речовини потрапляють у молоко лактуючих щурів. Тому жінки, які приймають еверолімус, не повинні годувати дитину груддю під час лікування та протягом 2 тижнів після прийому останньої дози.

Фертильність

Дані щодо можливості еверолімусу призводити до безплідності відсутні, однак у пацієнтів жіночої статі під впливом препарату спостерігалася вторинна аменорея та асоційований із нею дисбаланс лютеїнізуючого гормону (ЛГ)/ фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). На основі даних доклінічних досліджень встановлено, що існує ризик порушення фертильності у чоловіків та жінок, які приймають Афінітор.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Афінітор може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. Якщо під час лікування Афінітором пацієнти відчувають втому, то вони повинні утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікування Афінітором слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід лікування пацієнтів із ТСК та терапевтичного моніторингу лікарських препаратів.

Доза

Для отримання оптимального терапевтичного ефекту може бути потрібне точне титрування дози препарату. Дози, які є переносимими та ефективними, варіюють у різних пацієнтів. Супутня протиепілептична терапія може впливати на метаболізм еверолімусу та може сприяти цьому варіюванню.

Дозування розраховується на основі площі поверхні тіла (ППТ). ППТ розраховується за формулою Дюбуа, де маса тіла (М) наведена у кілограмах, а зріст (З) – у сантиметрах:

ППТ = (М 0,425 × З 0,725) × 0,007184

Початкова доза та цільові мінімальні концентрації при субепендимальній гігантоклітинній астроцитомі, що пов’язана із туберозно-склерозним комплексом

Рекомендована початкова доза препарату Афінітор для лікування пацієнтів з субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою становить 4,5 мг/м2. Вища початкова доза 7 мг/м2 рекомендується пацієнтам віком від 1 до 3 років на підставі фармакокінетичних симуляцій. Для отримання потрібної дози можна використовувати Афінітор, таблетки, що диспергуються, з різним вмістом діючої речовини.

Рекомендації щодо дозування лікарського засобу при терапії дітей із субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою подібні до таких для дорослої популяції з субепендимальною гігантоклітинною астроцитомою, за винятком пацієнтів віком від 1 до 3 років та пацієнтів з порушенням функції печінки.

Початкова доза та цільові мінімальні концентрації при ТСК з рефрактерними нападами

Рекомендованy початковy дозy препарату Афінітор для лікування пацієнтів з нападами представлено в таблиці 2. Таблетки Афінітор, що диспергуються, різного дозування можна комбінувати для досягнення бажаної дози.

Таблиця 2

Початкова доза препарату Афінітор для пацієнтів з ТСК та рефрактерними нападами

Вік Початкова доза без одночасного застосування індуктора CYP3A4/ PgP Початкова доза при одночасному застосуванні індуктора CYP3A4/PgP
<6 років 6 мг/м2 9 мг/м2
≥6 років 5 мг/м2 8 мг/м2

Рекомендації щодо дозування лікарського засобу при терапії дітей із нападами подібні до таких для дорослої популяції, за винятком пацієнтів віком від 2 до менше ніж 6 років та пацієнтів з порушенням функції нирок.

Контроль дози

Мінімальний рівень еверолімусу в цільній крові слід оцінювати щонайменше через 1 тиждень після початку лікування. Дозу слід титрувати для досягнення найнижчої концентрації 5-15 нг/мл. Дозу можна підвищити для досягнення більш високої концентрації в межах заданого діапазону з метою підтримання оптимальної ефективності з урахуванням переносимості.

Титрування

Індивідуальні дози слід титрувати шляхом підвищення дози на 1-4 мг для досягнення цільової найнижчої концентрації з метою отримання оптимальної клінічної відповіді. Слід враховувати ефективність, безпеку, одночасну терапію та поточну найнижчу концентрацію при плануванні титрування дози. Титрування індивідуальних доз може базуватись на такій пропорції:

Нова доза еверолімусу = поточна доза × (цільова концентрація / поточна концентрація)

Наприклад, поточна доза, визначена за площею поверхні тіла пацієнта, становить  4 мг при концентрації 4 нг/мл в рівноважному стані. Для досягнення цільової концентрації, яка перевищує нижню межу Cmin 5 нг/мл, наприклад 8 нг/мл, нова доза еверолімусу становитиме 8 мг (збільшення на 4 мг порівняно з поточною добовою дозою).

Довготривалий моніторинг

Для пацієнтів з ТСК, у яких відмічалась субепендимальна гігантоклітинна астроцитома, об’єм СЕГА слід оцінити приблизно через 3 місяці після початку терапії препаратом Афінітор з подальшою корекцією дози препарату, беручи до уваги зміни об’єму СЕГА, відповідну мінімальну концентрацію препарату та переносимість пацієнтом.

Для пацієнтів з ТСК, у яких відмічалась субепендимальна гігантоклітинна астроцитома, та пацієнтів з ТСК і рефрактерними нападами після досягнення стабільної дози слід упродовж усього періоду лікування проводити моніторинг найнижчих концентрацій кожні 3-6 місяців у разі зміни площі поверхні тіла пацієнта, або кожні 6-12 місяців, якщо площа поверхні тіла є сталою.

Лікування повинно тривати доти, доки спостерігається клінічний ефект, або до появи неприйнятних проявів токсичності.

Якщо прийом препарату пропущено, не слід застосовувати додаткову дозу – необхідно прийняти звичайну призначену наступну дозу.

Коригування доз у зв’язку з виникненням побічних реакцій

У разі виникнення тяжких та/або нестерпних підозрюваних побічних реакцій може бути потрібне зменшення дози та/або тимчасове припинення терапії лікарським засобом Афінітор. При побічних реакціях ступеня 1 у корекції доз зазвичай немає потреби. Якщо необхідно зменшити дозу, рекомендується зниження приблизно на 50 % від  попередньо призначеної добової дози. При зменшенні дози нижче найменшого доступного дозування лікарського засобу слід розглянути доцільність переходу на застосування один раз на дві доби.

Таблиця 3

Рекомендації щодо корекції дози препарату Афінітор                                         

Небажана реакція Тяжкість1 Корекція доз препарату Афінітор
Неінфекційний пневмоніт Ступінь 2 Розгляньте тимчасове припинення терапії до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновлення терапії лікарським засобом Афінітор проводять у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза. Слід припинити терапію у разі відсутності послаблення симптомів протягом 4 тижнів. 
  Ступінь 3 Слід припинити терапію лікарським засобом Афінітор до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Розгляньте відновлення терапії лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза. При повторному виникненні токсичності ступеня 3 потрібно розглянути доцільність припинення терапії.
  Ступінь 4 Слід відмінити лікарський засіб Афінітор.
Стоматит Ступінь 2 Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у такій самій дозі. При повторному виникненні стоматиту ступеня 2 потрібно припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
  Ступінь 3 Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
  Ступінь 4 Слід відмінити лікарський засіб Афінітор.
Інші прояви негематологічної токсичності (за винятком метаболічних явищ) Ступінь 2 Якщо небажана реакція стерпна, потреба у корекції доз відсутня. Якщо токсичність стає непереносимою, слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у такій самій дозі. При повторному виникненні токсичності – ступеня 2 потрібно тимчасово припинити терапію лікарським засобом Афінітор до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
  Ступінь 3 Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза. При повторному виникненні токсичності ступеня 3 необхідно  розглянути доцільність припинення терапії.
  Ступінь 4 Необхідно відмінити лікарський засіб Афінітор.
Метаболічні явища (наприклад гіперглікемія, дисліпідемія) Ступінь 2 Потреба у корекції доз відсутня.
  Ступінь 3 Слід тимчасово припинити терапію. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
  Ступінь 4 Необхідно відмінити лікарський засіб Афінітор.
Тромбоцитопенія Ступінь 2

(< 75, ≥ 50 × 10 9/л)

Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1 (≥ 75 × 10 9/л). Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у такій самій дозі.
  Ступені 3 та 4

(< 50 × 10 9/л)

Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 1 (≥ 75 × 10 9/л). Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
Нейтропенія Ступінь 2

(≥ 1 × 10 9/л)

Потреба у корекції доз відсутня.
  Ступінь 3

(< 1, ≥ 0,5 × 10 9/л)

Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 2 (≥ 1 × 10 9/л). Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у такій самій дозі.
  Ступінь 4

(< 0,5 x 10 9/л)

Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 2 (≥ 1 × 10 9/л). Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
Фебрильна нейтропенія Ступінь 3 Слід тимчасово припинити терапію до послаблення симптомів до ступеня ≤ 2 (≥ 1,25 × 10 9/л) та зникнення гарячки. Відновіть терапію лікарським засобом Афінітор у дозі, приблизно на 50 % меншій, ніж попередньо призначена добова доза.
  Ступінь 4 Відмініть лікарський засіб Афінітор.
1    Ступені тяжкості: 1 – легкий; 2 – середній; 3 – тяжкий; 4 – загрозливий для життя (за загальними критеріями оцінки тяжкості небажаних явищ (СТСАЕ) версії 3.0 Національного інституту раку США (US NCI))

Терапевтичний моніторинг лікарського засобу

У пацієнтів, які проходять лікування з приводу СЕГА, необхідно проводити терапевтичний моніторинг концентрації еверолімусу у крові, використовуючи валідований метод аналізу. Мінімальні концентрації слід оцінювати щонайменше через 1 тиждень після застосування початкової дози препарату, після будь-якої зміни дози,  після початку чи зміни супутнього введення інгібіторів CYP3A4 або після будь-якої зміни печінкового статусу (за шкалою Чайлда–П’ю). Найнижчі концентрації слід оцінювати через 2-4 тижні після початку або зміни одночасно застосовуваних індукторів CYP3A4, оскільки потрібно врахувати  час природного розпаду індукованих ферментів. По можливості не слід змінювати метод аналізу та лабораторію для проведення терапевтичного лікарського моніторингу впродовж усього періоду лікування.

Перехід з однієї лікарської форми на іншу

Препарат Афінітор доступний у двох лікарських формах: таблетки та таблетки, що диспергуються. Афінітор у таблетках та Афінітор у таблетках, що диспергуються, не є взаємозамінними при застосуванні. Їх не можна поєднувати для досягнення бажаної дози.

Слід послідовно застосовувати препарат у тій самій лікарській формі відповідно до показання для застосування.

При переході з однієї лікарської форми на іншу дозу препарату слід скоригувати до найближчої за значенням вмісту діючої речовини у міліграмах у новій лікарській формі і визначити найнижчу концентрацію еверолімусу щонайменше через 1 тиждень потому.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнти віком ≥ 18 років

  • Порушення функції печінки легкого ступеня (клас А за Чайлдом – П’ю): 75 % рекомендованої початкової дози, розрахованої на основі площі поверхні тіла (ППТ) (округляється до найближчої дози препарату).
  • Порушення функції печінки середнього ступеня (клас B за Чайлдом – П’ю): 50 % рекомендованої початкової дози, розрахованої на основі ППТ (округляється до найближчої дози препарату).
  • Тяжкі порушення функції печінки (клас C за Чайлдом – П’ю): рекомендується приймати, якщо користь від застосування переважає потенційний ризик. В цьому випадку 25% дози, розрахованої з урахуванням ППТ (округленої до найближчого значення), перевищувати не слід.

Мінімальну концентрацію еверолімусу у цільній крові слід визначати щонайменше через 1 тиждень після будь-яких змін характеристик функції печінки (за шкалою Чайлда – П’ю).

Пацієнти віком < 18 років

Афінітор не рекомендований пацієнтам віком <18 років з СЕГА або рефрактерними нападами та порушенням функції печінки.

Педіатрична популяція

Безпека, ефективність та фармакокінетичний профіль  препарату Афінітор у дітей віком до 1 року з ТСК, у яких виявлена субепендимальна гігантоклітинна астроцитома, не встановлені. Дані відсутні.

Безпека, ефективність та фармакокінетичний профіль  препарату Афінітор у дітей віком до 2 років з ТСК та рефрактерними нападами не встановлені. Дані відсутні.

Результати клінічних досліджень не виявили негативного впливу препарату Афінітор на ріст та пубертатний розвиток.

Спосіб застосування

Афінітор слід застосовувати перорально один раз на добу в один і той самий час кожного дня незалежно від вживання їжі.

Афінітор, таблетки, що диспергуються, слід застосовувати тільки у вигляді суспензії; таблетки не слід ковтати цілими, розжовувати або кришити. Суспензію можна приготувати або у шприці для перорального введення, або у невеликій склянці. Необхідно  забезпечити прийом усієї дози.

Суспензію слід застосовувати відразу після приготування. Якщо суспензію не застосували впродовж 30 хвилин після приготування у пероральному шприці або впродовж 60 хвилин після приготуванні у невеликому стакані, її слід знищити та приготувати заново. Як розчинник слід застосовувати тільки воду.

• Використання шприца для перорального введення: помістіть необхідну кількість таблеток, що диспергуються (3 таблетки по 3 мг або 2 таблетки по 5 мг), у пероральний шприц ємністю 10 мл з ціною поділки  1 мл. Не слід перевищувати у шприці максимальну кількість препарату – 10 мг лікарського засобу Афінітор, таблеток, що диспергуються. Якщо потрібно застосування більшої дози, слід підготувати додатковий шприц. Таблетки, що диспергуються, не повинні бути зламані або подрібнені. Введіть поршень і натискайте на нього, доки він не дістане до таблеток, що диспергуються. Наберіть із склянки достатню кількість води, щоб покрити таблетки, що диспергуються (приблизно 5 мл), потім наберіть приблизно 4 мл повітря. Залиште пероральний шприц у склянці (з наконечником, спрямованим догори) приблизно на три хвилини, доки вміст диспергується. Обережно переверніть шприц для перорального введення п’ять разів безпосередньо перед застосуванням. Утримуючи його у вертикальному положенні (з наконечником, спрямованим догори), ретельно видаліть надлишок повітря, після чого повільно і обережно натисніть на поршень, одразу витискаючи весь вміст перорального шприца в рот. Наберіть у пероральний шприц такий же об’єм води та повітря (5 мл та 4 мл відповідно) і покрутіть ним, щоб отримати суспензію із часточок, що залишились. Введіть весь вміст перорального шприца, як описано вище, забезпечуючи прийом усієї дози.

• Використання невеликої склянки: помістіть необхідну кількість таблеток, що диспергуються (три таблетки по 3 мг або дві таблетки по 5 мг), у невелику склянку (максимальний розмір 100 мл) із приблизно 25 мл води. Не слід перевищувати у склянці максимальну кількість препарату – 10 мг лікарського засобу Афінітор, таблеток, що диспергуються. Якщо потрібне застосування більшої дози, слід підготувати додаткову склянку. Таблетки, що диспергуються, не повинні бути зламані або подрібнені. Залиште приблизно на три хвилини, щоб таблетки розчинились. Обережно розмішайте вміст ложкою, потім одразу випийте. Ополосніть склянку таким самим об’ємом води (25 мл) і розмішайте тією самою ложкою, щоб отримати суспензію з усіх часточок таблеток, що залишились, після чого випийте, забезпечуючи прийом усієї дози.

До уваги осіб, які здійснюють нагляд за пацієнтами!

Ступінь всмоктування еверолімусу при зовнішньому застосуванні невідомий. Тому особам, які здійснюють нагляд за пацієнтами, рекомендується уникати контакту з суспензією. До та після приготування суспензії слід старанно мити руки.

Знищення

Невикористаний лікарський засіб та відходи слід утилізувати згідно з вимогами чинного законодавства.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Афінітор  дітям віком до 1 року з СЕГА, пов’язаною з ТСК, не встановлені. На сьогодні дані відсутні.

Рекомендації щодо дозування препарату для дітей із СЕГА відповідають рекомендаціям для дорослих пацієнтів із СЕГА, за винятком пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Безпека, ефективність та фармакокінетичний профіль препарату Афінітор у дітей віком до 2 років з ТСК та рефрактерними нападами не встановлені. Дані відсутні.

Дані щодо здатності препарату впливати на затримку росту/розвитку при тривалому лікуванні в цій віковій категорії відсутні.

Передозування

Досвід передозування у людини дуже обмежений. У популяції дорослих пацієнтів одноразові дози до 70 мг призводили до сприйнятливого профілю  гострої переносимості.

У разі  підозри на передозування важливо виміряти концентрацію еверолімусу в крові.

В усіх випадках передозування слід розпочати загальні підтримувальні заходи. Вважається, що еверолімус не піддається діалізу до якогось суттєвого рівня (протягом 6 годин гемодіалізу було виведено менше 10 % прийнятої дози препарату).

Педіатрична популяція

Обмежена кількість педіатричних пацієнтів піддавались експозиції доз препарату, що перевищували дозу 10 мг/м2/добу. Ніяких ознак гострої токсичності у цих випадках зареєстровано не було.

Побічні реакції

Коротка характеристика профілю безпеки

Профіль безпеки лікарського засобу Афінітор визначений у двох рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих базових дослідженнях фази ІІІ та дослідженні фази ІІ.

Підсумок профілю безпеки

Результати трьох рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих базових досліджень III фази, в т.ч. подвійних сліпих та відкритих періодів лікування,  і нерандомізованого відкритого з однією групою дослідження II фази відображають профіль безпеки препарату Афінітор (n=612, в т.ч. 409 пацієнтів віком <18 років; середня тривалість експозиції – 36,8 місяця [діапазон: 0,5 – 83,2]).

— EXIST-3 (CRAD001M2304): рандомізоване, подвійне сліпе, контрольоване дослідження III фази порівняння низької та високої експозиції еверолімусу при додатковій терапії (низький мінімальний [LT] діапазон від 3 до 7 нг/мл [n=117] та високий мінімальний [HT] діапазон від 9 до 15 нг/мл [n=130]) порівняно з плацебо (n=119), у пацієнтів з ТСК та рефрактерними нападами із парціальним початком, які застосовували 1-3 протисудомних засоби. Середня тривалість подвійного сліпого періоду становила 18 тижнів. Медіана тривалості загального впливу препарату Афінітор (361 пацієнтів, які приймали щонайменше одну дозу еверолімусу) становила 30,4 місяця (діапазон: 0,5 – 48,8).

— EXIST-2 (CRAD001M2302): рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження фази ІІІ еверолімусу (n=79) у порівнянні з плацебо (n=39) з участю пацієнтів з ТСК та ангіоміоліпомою нирок (n=113), а також пацієнтів зі спорадичним лімфангіолейоміоматозом (ЛАМ) та ангіоміоліпомою нирок (n=5). Середня тривалість сліпого лікування становила 48,1 тижня (у діапазоні від 2 до 115) для пацієнтів, які отримували лікарський засіб Афінітор, та 45,0 тижня (у діапазоні від 9 до 115) для пацієнтів, які отримували плацебо. Медіана тривалості загального впливу лікарського засобу Афінітор (112 пацієнтів, які прийняли хоча б одну дозу еверолімусу становила 46,9 місяця (у діапазоні від 0,5 до 63,9).

— EXIST-1 (CRAD001M2301): рандомізоване, подвійне сліпе, контрольоване дослідження фази ІІІ еверолімусу (n=78) у порівнянні з плацебо (n=39) з участю пацієнтів з СЕГА, пов’язаною з ТСК, незалежно від віку. Середня тривалість сліпого лікування становила 52,2 тижня (у діапазоні від 24 до 89) для пацієнтів, які отримували лікарський засіб Афінітор, та 46,6 тижня (у діапазоні від 14 до 88) для пацієнтів, які отримували плацебо. Медіана тривалості загального впливу лікарського засобу Афінітор (111 пацієнтів, які прийняли хоча б одну дозу еверолімусу) становила 47,1 місяця (у діапазоні від 1,9 до 58,3).

— CRAD001C2485: проспективне, відкрите, з однією групою дослідження еверолімусу фази ІІ з участю пацієнтів із СЕГА (n=28). Медіана тривалості лікування становила 67,8 місяця (діапазон від 4,7 до 83,2).

Небажані реакції, які можуть бути пов’язані із застосуванням препарату Афінітор (побічні реакції), на підставі результатів огляду та медичної оцінки всіх небажаних реакцій, що відмічались у наведених вище дослідженнях, представлені у таблиці 4.

Найбільш частими небажаними реакціями (кількість випадків становила ≥ 1/10), з огляду на об’єднані дані з безпеки,  були (у порядку зменшення частоти): стоматит, пірексія, назофарингіт, діарея, інфекції верхніх дихальних шляхів, блювання, кашель, висипання, головний біль, аменорея, акне, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, порушення менструального циклу, фарингіт, зниження апетиту, втома, гіперхолестеринемія та артеріальна гіпертензія.

Найбільш частими небажаними реакціями ступенів 3-4 (кількість випадків ≥ 1%) були  пневмонія, стоматит, аменорея, нейтропенія, пірексія. порушення менструального циклу, гіпофосфатемія, діарея та целюліт. Градація за ступенями заснована на СТСАЕ версії 3.0 та 4.03.

У таблиці 3 наведено частоту розвитку побічних реакцій, що спостерігалися в ході трьох досліджень лікування ТСК (включаючи сліпе лікування та, за наявності, фазу додаткового відкритого лікування). Категорія частоти визначається таким чином:   дуже   часто   (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10);   нечасто   (≥ 1/1000, < 1/100);   рідко  (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо встановити за наявними даними). У рамках кожної групи за частотою побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності.

Таблиця 4

Побічні реакції                                                                                                               

Інфекції та інвазії
Дуже часто Назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, пневмоніяа , інфекції сечовивідних шляхів, синусити, фарингіт
Часто Отит середнього вуха, целюліт, стрептококовий фарингіт, вірусний гастроентерит, гінгівіт.
Нечасто Оперізувальний герпес, сепсис, вірусний бронхіт
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Часто Анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфопенія.
Порушення з боку імунної системи
Нечасто Гіперчутливість
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Дуже часто Зниження апетиту, гіперхолестеринемія.
Часто Гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіпертригліцеридемія, гіперглікемія
Психічні розлади
Часто Безсоння, агресивність, роздратування
Порушення з боку нервової системи
Часто Головний біль
Нечасто Дисгевзія
Порушення з боку судинної системи
Дуже часто Артеріальна гіпертензія
Часто Лімфатичний набряк
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення
Дуже часто Кашель
Часто Носові кровотечі, пневмоніт
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто Стоматитb , діарея, блювання
Часто Запор, нудота, біль у животі, біль у ротовій порожнині, метеоризм, гастрит
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Дуже часто Висипанняс, вугри
Часто Сухість шкіри, вугроподібний дерматит, свербіж, алопеція
Нечасто Ангіоневротичний набряк
Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини
Нечасто Рабдоміоліз
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Часто Протеїнурія
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже часто Аменорея d, порушення регулярності менструацій d
Часто Менорагія, кіста яєчника, вагінальні кровотечі
Нечасто Затримка менструацій d
Загальні розлади
Дуже часто Втомлюваність, пірексія
Дослідження
Часто Підвищення концентрації лактатдегідрогенази в крові, підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в крові, втрата маси тіла
Нечасто Підвищення концентрації фолікулостимулюючого гормону в крові

a Включає пневмонію, спричинену Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP).

b Включає (дуже часто) стоматит, появу виразок у ротовій порожнині, афтозні виразки (часто) виразки на губах, виразки на язиці (нечасто), біль в яснах, глосит.

c Включає (дуже часто) висипання; (часто) еритематозний висип, еритему та (нечасто), генералізований висип, макуло-папулярний висип, макулярний висип.

d Частота визначена шляхом аналізу загального набору даних щодо пацієнток жіночої статі віком від 10 до 55 років, які проходять лікування.

Інформація, отримана з подальших клінічних досліджень

Застосування еверолімусу у ході клінічних досліджень призводило до серйозних випадків реактивації вірусу гепатиту В, включаючи летальні випадки. Реактивація інфекції є очікуваним явищем протягом періоду імуносупресії.

У ході клінічних досліджень і у постмаркетингових спонтанних повідомленнях застосування еверолімусу було пов’язане з випадками ниркової недостатності (включаючи летальний випадок), протеїнурії та підвищеної концентрації креатиніну сироватки крові. Рекомендується моніторинг функції нирок.

У клінічних дослідженнях застосування еверолімусу було пов’язане з випадками кровотеч. Рідко під час застосування лікарського засобу з приводу онкологічного захворювання спостерігалися летальні випадки. При лікуванні ТСК не повідомлялося про серйозні випадки ниркових кровотеч.

За даними клінічних досліджень та спонтанних повідомлень під час постмаркетингового спостереження, застосування еверолімусу було пов’язано з випадками пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii (carinii) (PJP, PCP), іноді з летальним наслідком.

Серед інших значущих небажаних реакцій, зареєстрованих протягом клінічних досліджень в онкології та відзначених у спонтанних повідомленнях під час постмаркетингового спостереження, були серцева недостатність, легенева емболія, тромбоз глибоких вен, порушення загоєння ран та гіперглікемія.

У клінічних дослідженнях та спонтанних повідомленнях під час постмаркетингового спостереження відзначалися випадки ангіоневротичного набряку з та без сумісного застосування інгібіторів АПФ.

Пацієнти літнього віку

В об’єднаній популяції оцінки безпеки 37 % пацієнтів, які приймали Афінітор, були віком ≥65 років. Частота небажаних реакцій, що призводили до припинення застосування препарату, була більшою у пацієнтів віком від 65 років (20 % проти 13 %). Найчастішими небажаними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату, були пневмоніт (в тому числі інтерстиціальне захворювання легень), стоматит, втома та задишка.

Педіатрична популяція

У базовому дослідженні ІІ фази 22 із 28 досліджуваних пацієнтів з СЕГА мали вік до 18 років, а у базовому дослідженні ІІІ фази 101 із 117 досліджуваних пацієнтів з СЕГА мали вік до 18 років. У базовому дослідженні фази III за участю пацієнтів з ТСК та рефрактерними нападами 299 із 366 досліджуваних пацієнтів були віком до 18 років. Загальний тип, частота та тяжкість небажаних реакцій, що спостерігались у дітей та підлітків, в цілому відповідали таким у дорослих, за винятком інфекцій, що спостерігалися з більшою частотою та ступенем тяжкості у дітей віком до 6 років. Всього 49 з 137 пацієнтів (36 %) віком <6 років мали інфекції 3/4 ступеня  порівняно з 53 з 272 пацієнтів (19 %) віком від 6 до <18 років та 27 з 203 пацієнтів (13 %) віком ≥18 років. У 409 пацієнтів віком <18 років, які отримували еверолімус, було зафіксовано два летальних наслідки інфекції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу надалі контролювати співвідношення користі/ризику, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Працівників сфери охорони здоров’я просять повідомляти про всі підозрювані небажані реакції за допомогою національної системи повідомлень.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від впливу світла та вологи місці.

Зберігатив недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Новартіс Фарма Штейн АГ/ Novartis Pharma Stein AG.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Шаффхаусерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/ Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland.

Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2019

Рекомендовані аналоги Афінітор:

Еверолімус-Віста
таблетки 10 мг блістер, № 30
ВІСТА
Сертикан
таблетки 0,75 мг блістер, № 60
Новартіс Фарма
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko