ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Гепацеф Комбі є комбінацією сульбактаму натрію та цефоперазону натрію.
Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є незворотним інгібітором β-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мЕкв) на 1 г. Сульбактам — дуже легкорозчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.
Цефоперазон натрію — це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектру дії, що застосовується тільки парентерально. Містить 34 мг натрію (1,5 мЕкв) на 1 г. Цефоперазон — це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.
Механізм дії. Антибактеріальним компонентом препарату Гепацеф Комбі є цефоперазон — цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не виявляє вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є незворотним інгібітором найважливіших β-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до β-лактамних антибіотиків.
Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами був підтверджений у ході досліджень цілісних мікроорганізмів з використанням резистентних штамів, під час яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язувальними білками, часто чутливі штами стають вразливішими до дії препарату Гепацеф Комбі, ніж до дії одного цефоперазону.
Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, виявлено синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікроорганізмів з найбільш вираженою дією проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, види Bacteroides, види Staphylococcus, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Гепацеф Комбі виявляє активність in vitro щодо широкого спектру клінічно значущих мікроорганізмів.
Грампозитивні мікроорганізми:
– Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);
– Staphylococcus epidermidis;
– Streptococcus pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);
– Streptococcus pyogenes (β-гемолітичні стрептококи групи А);
– Streptococcus agalactiae (β-гемолітичні стрептококи групи В);
– більшість інших штамів β-гемолітичних стрептококів;
– багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок).
Грамнегативні мікроорганізми:
– Escherichia coli;
– види Klebsiella;
– види Enterobacter;
– види Citrobacter;
– Haemophilus influenzae;
– Proteus mirabilis;
– Proteus vulgaris;
– Morganella morganii (попередня назва Proteus morganii);
– Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri);
– види Providencia;
– види Serratia (включаючи S. marcescens);
– види Salmonella та Shigella;
– Pseudomonas aeruginosa та деякі інші види Pseudomonas;
– Acinetobacter calcoaceticus;
– Neisseria gonorrhoeae;
– Neisseria meningitidis;
– Bordetella pertussis;
– Yersinia enterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми:
– грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);
– грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
– грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).
Встановлено такий діапазон чутливості до препарату Гепацеф Комбі.
Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (мкг/мл, як концентрації цефоперазону):

Чутливі	≤16
Проміжні	17–63
Резистентні	≥64

Розміри диска зони чутливості (мм, тест Кірбі — Бауера):

Чутливі	≥21
Проміжні	16–20
Резистентні	≤15

Для визначення МІК можна застосовувати серійні розведення препарату Гепацеф Комбі за допомогою методу розведення в агарі або бульйоні. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що терапія препаратом Гепацеф Комбі, імовірно, буде ефективно впливати на мікроорганізм — збудник інфекції, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливим до препарату Гепацеф Комбі при застосуванні останнього у вищих дозах або якщо інфекція розвинулася у тих тканинах чи рідинах організму, де досягаються високі концентрації антибіотика.
Рекомендовані ліміти контролю якості для дисків чутливості до сульбактаму/цефоперазону 30 мкг/75 мкг:

Контрольний штам	Розмір зони, мм
Види Acinetobacter ATCC 43498	26–32
Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853	22–28
Escherichia coli ATCC 25922	27–33
Staphylоcoccus aureus ATCC 25923	23–30

Фармакокінетика
_{Розподіл}. Середні значення C_max сульбактаму та цефоперазону після в/в введення протягом 5 хв разової дози 2 г (у співвідношенні 1:1) препарату Гепацеф Комбі (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0–27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd = 10,2–11,3 л).
Середні значення C_max сульбактаму та цефоперазону після в/в введення протягом 15 хв разової дози 4,5 г (у співвідношенні 1:2) препарату Гепацеф Комбі (1,5 г сульбактаму + 3 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 88,3 та 416,1 мкг/мл відповідно.
C_max сульбактаму та цефоперазону в плазмі крові після першого в/м введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становила 11 та 45,3 мкг/мл і 29,9 та 58,4 мкг/мл відповідно після введення 7-ї дози при застосуванні препарату кожні 12 год.
Виведення. При застосуванні препарату Гепацеф Комбі близько 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону виділяється нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Після введення препарату Гепацеф Комбі середній Т_½ сульбактаму становить близько 1 год, а цефоперазону — 1,7 год. Концентрації в плазмі крові пропорційні до введеної дози. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.
Після в/м введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму і 1 г цефоперазону) C_max сульбактаму і цефоперазону в плазмі крові досягалися в період від 15 хв до 2 год після введення препарату. Середні значення C_max у плазмі крові становили 19 і 64,2 мкг/мл для сульбактаму та цефоперазону відповідно.
Після багаторазового введення препарату не повідомлялося про будь-які суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі та не виявлена їх кумуляція при застосуванні через кожні 8–12 год.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості, яким вводили Гепацеф Комбі, загальний кліренс сульбактаму в організмі значною мірою корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою Т_½ сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7 год, за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює Т_½, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не виявлено значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти літнього віку. Фармакокінетику препарату Гепацеф Комбі вивчали у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, мали довший Т_½, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре корелюють зі ступенем порушення функції печінки.
Діти. Дослідження, що проводили за участю дітей, продемонстрували відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній Т_½ сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 год, а цефоперазону — від 1,44 до 1,88 год.
Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються в різних тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку та ін.
Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх одночасному застосуванні у формі препарату Гепацеф Комбі.
Цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

ПОКАЗАННЯ:

препарат застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами мікроорганізмів:
– інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
– септицемія;
– менінгіт;
– інфекції шкіри і м’яких тканин;
– інфекції кісток і суглобів;
– запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

ЗАСТОСУВАННЯ:

Гепацеф Комбі (комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію) випускається у флаконах і застосовується лише парентерально.
Комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію представлена у формі сухого порошку для відновлення у співвідношенні 1:1 у перерахунку на вільний сульбактам та цефоперазон. Флакони із порошком у співвідношенні 1:1 містять еквівалент 1000 мг + 1000 мг сульбактаму та цефоперазону відповідно.
Дорослі. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дорослих становить 2–4 г/добу (тобто 1–2 г цефоперазону на добу) в/в або в/м в рівномірно розподілених дозах кожні 12 год.

Співвідношення	Сульбактам/цефоперазон, г	Доза сульбактаму, г	Доза цефоперазону, г
1:1	2–4	1–2	1–2

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату Гепацеф Комбі можна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону — 4 г) в/в у рівномірно розподілених дозах кожні 12 год. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату Гепацеф Комбі).
Порушення функції печінки. Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Порушення функції нирок. Режим дозування при застосуванні препарату Гепацеф Комбі слід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі не вище 1 г, яку слід вводити кожні 12 год (максимальна добова доза сульбактаму — 2 г), а пацієнтам з кліренсом креатиніну <15 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі не вище 500 мг, яку вводять кожні 12 год (максимальна добова доза сульбактаму — 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність у додатковому застосуванні цефоперазону окремо.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.
Т_½ цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.
Пацієнти літнього віку. Див. Фармакокінетика.
Діти. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дітей становить 40–80 мг/кг маси тіла/добу (тобто 20–40 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розподілена на 2–4 дози.

Співвідношення	Сульбактам/цефоперазон, мг/кг маси тіла/добу	Доза сульбактаму, мг/кг маси тіла/добу	Доза цефоперазону, мг/кг маси тіла/добу
1:1	40–80	20–40	20–40

При тяжких або рефрактерних інфекціях цю дозу можна підвищити до 160 мг/кг маси тіла/добу (80 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розділивши її на 2–4 дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Новонароджені. Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 год. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг маси тіла/добу (160 мг/кг маси тіла/добу препарату Гепацеф Комбі). У випадках, коли є необхідною доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг маси тіла/добу, додаткову дозу цефоперазону слід застосовувати окремо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Спосіб застосування. В/в введення. Для краплинної інфузії вміст кожного флакона препарату Гепацеф Комбі слід відновити у відповідній кількості 5% водного р-ну декстрози, 0,9% р-ну натрію хлориду для ін’єкцій або води для ін’єкцій, а потім розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15–60 хв.
Відновлення.

Загальна доза, г	Еквівалентна доза сульбактам+цефоперазон, г	Об’єм розчинника	Максимальна кінцева концентрація, мг/мл
1	0,5+0,5	3,4	125+125
2	1+1	6,7	125+125

Лактатний р-н Рінгера є прийнятним розчинником для проведення в/в інфузії, але не для первинного відновлення (див. Несумісність).
Для в/в ін’єкції вміст кожного флакона слід розводити, як описано вище, та вводити протягом щонайменше 3 хв.
В/м введення. 2% р-н лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для в/м введення, але не для первинного розведення (див. Несумісність).
Встановлено, що Гепацеф Комбі є сумісним з водою для ін’єкцій, 5% р-ном декстрози, 0,9% р-ном натрію хлориду, 5% р-ном декстрози в 0,225% р-ні натрію хлориду та 5% декстрозою у 0,9% р-ні натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 5 мг сульбактаму на 1 мл і до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.
Лактатний р-н Рінгера. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. Несумісність). Необхідним є двоетапне розведення з використанням стерильної води для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести лактатним р-ном Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (до 2 мл або 4 мл початково розбавленого розчину слід додати 50 мл або 100 мл лактатного р-ну Рінгера відповідно).
Лідокаїн. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. Несумісність).
Будь–який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Діти. Препарат застосовують у дітей.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

Гепацеф Комбі протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до пеніцилінів, сульбактаму, цефоперазону або будь-якого цефалоспорину.

ПОБІЧНА ДІЯ:

сульбактам/цефоперазон загалом добре переноситься. Більшість побічних реакцій є легкого або помірного ступеня тяжкості та мають сприятливий перебіг при тривалому лікуванні.
Нижченаведені побічні реакції виявлені під час прийому cульбактаму/цефоперазону. Частота побічних реакцій зазначена згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто (≥1/10 (≥10%)), часто (≥1/100 – <1/10 (≥1% – <10%)), нечасто (≥1/1000 – <1/100 (≥0,1% – <1%)), частота невідома (неможливо оцінити за наявною інформацією).
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто — нейтропенія, лейкопенія, пряма позитивна проба Кумбса, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, тромбоцитопенія; часто — коагулопатія, еозинофілія; частота невідома — гіпопротромбінемія.
З боку імунної системи: частота невідома — анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція (включаючи шок), гіперчутливість.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль.
З боку судинної системи: частота невідома — крововилив (включаючи летальний наслідок), васкуліт, артеріальна гіпотензія.
З боку ШКТ: часто — діарея, нудота, блювання; частота невідома — псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи: дуже часто — підвищення рівня АлАТ, підвищення рівня АсАТ, підвищення рівня ЛФ у крові; часто — підвищення рівня білірубіну в крові; частота невідома — жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж, кропив’янка; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, макулопапульозний висип.
З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома — гематурія.
Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом введення препарату: нечасто — флебіт у місці введення, біль у місці ін’єкції, пірексія, озноб.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

гіперчутливість. Повідомлялося про випадки розвитку тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію β-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи сульбактам/цефоперазон. Розвиток таких реакцій з більшою вірогідністю відмічається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі.
При розвитку алергічних реакцій застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За потреби слід провести оксигенотерапію, застосувати в/в стероїдні препарати, забезпечити прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Повідомлялося про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним наслідком, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виводиться з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів Т_½ цефоперазону із плазми крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляють терапевтичні концентрації цефоперазону і лише подовження Т_½ у 2–4 рази.
Корекція дози може бути необхідною в разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок слід контролювати концентрацію цефоперазону в плазмі крові та в разі необхідності коригувати дозу. У таких випадках без ретельного контролю концентрації в сироватці крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.
Загальні попередження. Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним наслідком, при застосуванні цефоперазону/сульбактаму. До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному (в/в) харчуванні. Слід здійснювати нагляд за такими пацієнтами стосовно ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. В разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища, слід припинити застосування цефоперазону/сульбактаму.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування препарату Гепацеф Комбі може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, при тривалому застосуванні препарату рекомендовано періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у недоношених новонароджених та інших немовлят.
Про виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може бути від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів змінює нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, призводить до розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксини, підвищують захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Необхідно розглядати можливість цього діагнозу в усіх пацієнтів із діареєю, що виникає при застосуванні антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile через 2 міс після завершення антибактеріальної терапії.
Діти. Гепацеф Комбі ефективно застосовується у немовлят, проте всебічних досліджень застосування препарату у недоношених або доношених новонароджених не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.
У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.
1 флакон препарату Гепацеф Комбі містить 0,063 г натрію. Слід брати до уваги цю інформацію при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок або хворих, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Застосування у період вагітності та годування грудьми
Вагітність. Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на щурах у дозах, що в 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр, але всебічних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних не проводили. Зважаючи на те, що результати досліджень впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди будуть такими ж при застосуванні у людей, Гепацеф Комбі можна застосовувати в період вагітності лише за наявності чітких показань.
Період годування грудьми. У грудне молоко проникає тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Гепацеф Комбі слід з обережністю призначати жінкам, які годують грудьми, незважаючи на те, що обидві складові препарату проникають у грудне молоко у незначній кількості.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Клінічний досвід застосування сульбактаму/цефоперазону дає підстави вважати, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами малоймовірний.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

комбінована терапія. Зважаючи на широкий спектр активності сульбактаму/цефоперазону, для адекватного лікування більшості інфекцій можна застосовувати Гепацеф Комбі як монотерапію. Однак за певних показань Гепацеф Комбі можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (див. ЗАСТОСУВАННЯ і Несумісність).
Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після застосування цефоперазону відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищене потовиділення, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції виявлені і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів. Пацієнтів слід попереджати про можливі побічні реакції, що виникають при вживанні алкогольних напоїв під час застосування препарату. Пацієнтам, що потребують штучного харчування (перорального або парентерального), не слід вводити р-ни, що містять етанол.
Взаємодія з речовинами, що використовують при проведенні лабораторних аналізів. При застосуванні р-ну Бенедикта або Фелінга може виникнути хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі.
Несумісність
Аміноглікозиди. Р-ни препарату Гепацеф Комбі та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо є необхідність у комбінованій терапії препаратом Гепацеф Комбі та аміноглікозидами, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію, використовуючи окрему вторинну систему для в/в інфузій, при цьому первинна система для в/в інфузій повинна бути ретельно промита схваленим р-ном у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату та аміноглікозидів були за можливості максимальними.
Лактатний р-н Рінгера. Первинне розведення лактатним р-ном Рінгера не рекомендоване, оскільки встановлено, що ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні лактатним р-ном Рінгера (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Лідокаїн. Первинне розведення 2% р-ном лідокаїну не рекомендовано, оскільки ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% р-ном лідокаїну хлориду (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

інформації щодо гострої токсичності цефоперазону натрію та сульбактаму натрію у людей недостатньо. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що, головним чином, є збільшенням вираженості його побічних ефектів, про які повідомлялося при застосуванні препарату. Слід брати до уваги, що високі концентрації β-лактамних антибіотиків у СМР можуть спричиняти неврологічні реакції, в тому числі судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виводяться із циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму в разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Гепацеф Комбі порошок для розчину для ін'єкцій 1 г + 1 г, Київмедпрепарат ОАО (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГЕПАЦЕФ КОМБІ

(GEPACEF COMBY)

Склад

діючі речовини: cefoperazone, sulbactam;

1 флакон містить стерильної суміші цефоперазону натрієвої солі та сульбактаму натрієвої солі (1:1), у перерахуванні на цефоперазон — 1,0 г та сульбактам – 1,0 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D62.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Гепацеф Комбі є комбінацією сульбактаму натрію та цефоперазону натрію.

Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором бета-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мЕкв) на 1 грам. Сульбактам — дуже легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.

Цефоперазон натрію — це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально. Містить 34 мг натрію (1,5 мЕкв) на 1 грам. Цефоперазон — це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.

Механізм дії

Антибактеріальним компонентом препарату Гепацеф Комбі є цефоперазон — цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами був підтверджений у ході досліджень цілісних мікроорганізмів з використанням резистентних штамів, під час яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, часто чутливі штами стають вразливішими до дії препарату Гепацеф Комбі, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікроорганізмів з найбільш вираженою дією проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, види Bacteroides, види Staphylococcus, Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Гепацеф Комбі проявляє активність in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів.

Грампозитивні мікроорганізми:

Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);
Staphylococcus epidermidis;
Streptococcus pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);
Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А);
Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичні стрептококи групи В);
більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів;
багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок).

Грамнегативні мікроорганізми:

Escherichia coli;
види Klebsiella;
види Enterobacter;
види Citrobacter;
Haemophilus influenzae;
Proteus mirabilis;
Proteus vulgaris;
Morganella morganii (попередня назва Proteus morganii);
Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri);
види Providencia;
види Serratia (включаючи S. marcescens);
види Salmonella та Shigella;
Pseudomonas aeruginosa та деякі інші види Pseudomonas;
Acinetobacter calcoaceticus;
Neisseria gonorrhoeae;
Neisseria meningitidis;
Bordetella pertussis;
Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium);
грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella);
грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).

Встановлено такий діапазон чутливості до препарату Гепацеф Комбі.

Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (мкг/мл, як концентрації цефоперазону):

Чутливі	≤ 16
Проміжні	17–63
Резистентні	≥ 64

Розміри диска зони чутливості (мм, тест Кірбі — Бауера):

Чутливі	≥ 21
Проміжні	16–20
Резистентні	≤ 15

Для визначення МІК можна застосовувати серійні розведення препарату Гепацеф Комбі за допомогою методу розведення в агарі або бульйоні. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що терапія препаратом Гепацеф Комбі, імовірно, буде ефективно впливати на мікроорганізм-збудник інфекції, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливим до препарату Гепацеф Комбі при застосуванні останнього у вищих дозах або якщо інфекція розвинулась у тих тканинах чи рідинах організму, де досягаються високі концентрації антибіотика.

Рекомендовані ліміти контролю якості для дисків чутливості до сульбактаму/цефоперазону 30 мкг/75 мкг:

Контрольний штам	Розмір зони (мм)
Види Acinetobacter ATCC 43498	26–32
Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853	22–28
Escherichia coli ATCC 25922	27–33
Staphylоcoccus aureus ATCC 25923	23–30

Фармакокінетика.

Розподіл

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення протягом 5 хвилин разової дози 2 г (у співвідношенні 1 : 1) препарату Гепацеф Комбі (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0–27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd = 10,2–11,3 л).

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення протягом 15 хвилин разової дози 4,5 г (у співвідношенні 1 : 2) препарату Гепацеф Комбі (1,5 г сульбактаму + 3 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 88,3 мкг/мл та 416,1 мкг/мл відповідно.

Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону у сироватці крові після першого внутрішньом’язового введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становила 11 мкг/мл та 45,3 мкг/мл і 29,9 мкг/мл та 58,4 мкг/мл відповідно після введення сьомої дози при застосуванні препарату кожні 12 годин.

Виведення

При застосуванні препарату Гепацеф Комбі приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилась, виводиться з жовчю. Після введення препарату Гепацеф Комбі середній період напіввиведення сульбактаму становить приблизно 1 годину, а цефоперазону — 1,7 години. Концентрації у плазмі крові пропорційні до введеної дози. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.

Після внутрішньом’язового введення 1,5 г препарату Гепацеф Комбі (0,5 г сульбактаму і 1 г цефоперазону) максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону у плазмі крові досягалися у період часу від 15 хвилин до 2 годин після введення препарату. Середні значення максимальних концентрацій у плазмі крові становили 19 і 64,2 мкг/мл для сульбактаму та цефоперазону відповідно.

Після багаторазового введення препарату не повідомлялося про будь-які суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі та не спостерігалася їх кумуляція при застосуванні через кожні 8–12 годин.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти з порушеннями функції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості, яким вводили Гепацеф Комбі, загальний кліренс сульбактаму в організмі значною мірою корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою період напіввиведення сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7 години за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює період напіввиведення, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не спостерігалося значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетику препарату Гепацеф Комбі вивчали у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, мали довший період напіввиведення, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у здорових добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре корелюють зі ступенем порушення функції печінки.

Діти

Дослідження, що проводили з участю дітей, продемонстрували відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів препарату Гепацеф Комбі порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній період напіввиведення сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону — від 1,44 до 1,88 години.

Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються у різних тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фаллопієві труби, яєчники, матку та ін.

Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату Гепацеф Комбі.

Цефоперазон не заміщає білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

Клінічні характеристики

Показання

Препарат застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами мікроорганізмів:

інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
септицемія;
менінгіт;
інфекції шкіри і м’яких тканин;
інфекції кісток і суглобів;
запальні захворювання органів малого тазу, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Протипоказання

Гепацеф Комбі протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до діючих речовин (сульбактам, цефоперазон), до бета-лактамів або до будь-яких допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Комбінована терапія. Зважаючи на широкий спектр активності сульбактаму/цефоперазону, для адекватного лікування більшості інфекцій можна застосовувати Гепацеф Комбі як монотерапію. Однак за певних показань Гепацеф Комбі можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Несумісність»).

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після застосування цефоперазону відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігалися і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів. Пацієнтів слід попереджати про можливі побічні реакції, що виникають при вживанні алкогольних напоїв під час застосування препарату. Пацієнтам, що потребують штучного харчування (перорального або парентерального), не слід вводити розчини, що містять етанол.

Взаємодія з речовинами, що використовують при проведенні лабораторних аналізів. При застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга може виникнути хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі.

Особливості застосування

Гіперчутливість. Повідомлялося про випадки розвитку тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи сульбактам/цефоперазон. Розвиток таких реакцій з більшою вірогідністю спостерігається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі.

Перед початком терапії сульбактамом/цефоперазоном слід ретельно дослідити анамнез пацієнта щодо реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання»). Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, які проявляють алергію в тій чи іншій формі, особливо на лікарські засоби.

При розвитку алергічних реакцій застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За потреби слід провести оксигенотерапію, застосувати внутрішньовенно стероїдні препарати, забезпечити прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію (див. розділ «Побічні реакції»).

Повідомлялося про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним наслідком, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі спостерігаються терапевтичні концентрації цефоперазону і спостерігається лише подовження періоду напіввиведення у 2–4 рази.

Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати концентрацію цефоперазону у сироватці крові та у разі необхідності коригувати дозування. У таких випадках без ретельного контролю концентрацій у сироватці крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.

Загальні попередження. Повідомлялося про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним наслідком, при застосуванні цефоперазону/сульбактаму. Як і при застосуванні інших антибіотиків, у пацієнтів, які отримували сульбактам/цефоперазон, спостерігався дефіцит вітаміну К, що спричиняло коагулопатію. Механізм цього явища, імовірно, пов’язаний із пригніченням кишкової бактеріальної флори, що в нормі синтезує цей вітамін. До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів та пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти, слід контролювати протромбіновий час (або міжнародне нормалізоване співвідношення) для виявлення ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії і при наявності показань призначати прийом вітаміну К. У випадку розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища, слід припинити застосування цефоперазону/сульбактаму.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування препарату Гепацеф Комбі може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, при тривалому застосуванні препарату рекомендовано періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у недоношених новонароджених та інших немовлят.

Про виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може бути від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів змінює нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.

C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку діареї, пов’язаної з C. difficile. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксини, підвищують захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Необхідно розглядати можливість цього діагнозу у всіх пацієнтів із діареєю, що виникає при застосуванні антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомлялося про розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile через 2 місяці після завершення антибактеріальної терапії.

Діти.

Гепацеф Комбі ефективно застосовується немовлятам, проте всебічних досліджень застосування препарату недоношеним або доношеним новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.

У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

1 флакон препарату Гепацеф Комбі містить 0,063 г натрію. Слід брати до уваги цю інформацію при застосуванні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на щурах у дозах, що у 10 разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр, але всебічних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили. Зважаючи на те, що результати досліджень впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди будуть такими ж при застосуванні у людей, Гепацеф Комфі можна застосовувати у період вагітності лише при наявності чітких показань.

Період годування груддю

У грудне молоко проникає тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Гепацеф Комбі слід з обережністю призначати жінкам, які годують груддю, незважаючи на те, що обидві складові препарату проникають у грудне молоко у незначній кількості.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клінічний досвід застосування сульбактаму/цефоперазону дає підстави вважати, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами малоймовірний.

Спосіб застосування та дози

Гепацеф Комбі (комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію) випускається у флаконах і застосовується лише парентерально.

Комбінація сульбактаму натрію/цефоперазону натрію представлена у вигляді сухого порошку для відновлення у співвідношенні 1:1 у перерахунку на вільний сульбактам та цефоперазон. Флакони із порошком у співвідношенні 1:1 містять еквівалент 1000 мг + 1000 мг сульбактаму та цефоперазону відповідно.

Дорослі. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дорослих становить 2–4 г на добу (тобто від 1 до 2 г цефоперазону на добу) внутрішньовенно або внутрішньом’язово в рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин.

Співвідношення	Сульбактам/ цефоперазон (г)	Доза сульбактаму (г)	Доза цефоперазону (г)
1 : 1	2–4	1–2	1–2

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату Гепацеф Комбі можна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону — 4 г) внутрішньовенно у рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату Гепацеф Комбі).

Порушення функції печінки. Див. розділ «Особливості застосування».

Порушення функції нирок. Режим дозування при застосуванні препарату Гепацеф Комбі слід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15–30 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі, не більше 1 г, яку слід вводити кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму — 2 г), а пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у дозі, не більше 500 мг, яку вводять кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму — 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового застосування цефоперазону окремо.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.

Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.

Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Фармакокінетика».

Діти. Звичайна доза препарату Гепацеф Комбі для дітей становить від 40 до 80 мг/кг маси тіла/добу (тобто 20–40 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розподілена на 2–4 дози.

Співвідношення	Сульбактам/ цефоперазон (мг/кг маси тіла/добу)	Доза сульбактаму (мг/кг маси тіла/добу)	Доза цефоперазону (мг/кг маси тіла/добу)
1 : 1	40–80	20–40	20–40

При тяжких або рефрактерних інфекціях цю дозу можна підвищити до 160 мг/кг маси тіла/добу (80 мг цефоперазону/кг маси тіла/добу), рівномірно розділивши її на 2–4 дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Новонароджені. Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг маси тіла/добу (160 мг/кг маси тіла/добу препарату Гепацеф Комбі). У випадках, коли є необхідною доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг маси тіла/добу, додаткову дозу цефоперазону слід застосовувати окремо (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосіб застосування.

Внутрішньовенне введення.

Для краплинної інфузії вміст кожного флакона препарату Гепацеф Комбі слід відновити у відповідній кількості 5% водного розчину декстрози, 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або води для ін’єкцій, а потім розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15–60 хв.

Відновлення.

Загальна доза (г)	Еквівалентна доза сульбактам+цефоперазон (г)	Об’єм розчинника	Максимальна кінцева концентрація (мг/мл)
1	0,5+0,5	3,4	125+125
2	1+1	6,7	125+125

Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного відновлення (див. розділ «Несумісність»).

Для внутрішньовенної ін’єкції вміст кожного флакона слід розводити, як описано вище, та вводити протягом щонайменше 3 хвилин.

Внутрішньом’язове введення.

2% розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).

Встановлено, що Гепацеф Комбі є сумісним з водою для ін’єкцій, 5% розчином декстрози, 0,9% розчином натрію хлориду, 5% розчином декстрози в 0,225% розчині натрію хлориду та 5% декстрозою у 0,9% розчині натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 5 мг сульбактаму на 1 мл і до 250 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Лактатний розчин Рінгера. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»). Необхідним є двоетапне розведення з використанням стерильної води для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести лактатним розчином Рінгера для отримання концентрації сульбактаму 5 мг/мл (до 2 мл або 4 мл початково розбавленого розчину слід додати 50 мл або 100 мл лактатного розчину Рінгера відповідно).

Лідокаїн. Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Будь-який невикористаний продукт або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти

Препарат застосовують дітям (див. вище).

Передозування

Інформації щодо гострої токсичності цефоперазону натрію та сульбактаму натрію у людей недостатньо. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що, головним чином, є посиленням його побічних ефектів, про які повідомлялося при застосуванні препарату. Слід брати до уваги, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, у тому числі судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Побічні реакції

Сульбактам/цефоперазон загалом добре переноситься. Більшість побічних реакцій є легкого або помірного ступеня тяжкості та мають сприятливий перебіг при тривалому лікуванні.

Нижченаведені побічні реакції спостерігалися під час прийому cульбактаму/цефоперазону. Частота побічних реакцій зазначена згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто ≥ 1/10 (≥ 10%), часто ≥ 1/100 — < 1/10 (≥ 1% — < 10%), нечасто ≥ 1/1000 — < 1/100 (≥ 0,1% — < 1%), частота невідома (неможливо оцінити за наявною інформацією). Усі нижчезазначені побічні реакції наведено згідно класів систем органів MedRA у порядку клінічної важливості.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже часто: нейтропенія^†, лейкопенія^†, пряма позитивна проба Кумбса^†, зниження рівня гемоглобіну^†, зниження рівня гематокриту^†, тромбоцитопенія^†.

Часто: коагулопатія*, еозинофілія^†.

Частота невідома: гіпопротромбінемія.

З боку імунної системи

Частота невідома: анафілактичний шок*^§, анафілактична реакція*^§, анафілактоїдна реакція^§, включаючи шок*, гіперчутливість*^§.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль.

З боку судинної системи

Частота невідома: крововилив (включаючи летальний наслідок), васкуліт*, артеріальна гіпотензія*.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, нудота, блювання.

Частота невідома: псевдомембранозний коліт*.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази^†, підвищення рівня аспартатамінотрансферази^†, підвищення рівня лужної фосфатази крові^†.

Часто: підвищення рівня білірубіну в крові^†.

Частота невідома: жовтяниця*.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Неасто: свербіж, кропив’янка.

Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз*^§, ексфоліативний дерматит*^§, синдром Стівенса — Джонсона, макулопапульозні висипання.

З боку нирок та сечовидільної системи

Частота невідома: гематурія*.

Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом введення препарату

Нечасто: флебіт у місці введення, біль у місці ін’єкції, пірексія, озноб.

* Побічні реакції, про які повідомлялося у постмаркетинговий період.

^† У розрахунки частоти побічних реакцій стосовно відхилень лабораторних показників від норми були включені всі доступні лабораторні значення, включаючи показники пацієнтів із порушеннями на початковому рівні. Такий консервативний підхід був взятий за основу через те, що початкова інформація не дає змогу диференціювати підгрупи пацієнтів із порушеннями на початковому рівні, які мали значущі зміни у лабораторних показниках, що були пов’язані із лікуванням, та пацієнтів, які не мали таких змін.

Порушення за такими показниками, як рівень лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну та гематокриту, спостерігалися тільки у ході досліджень. Підвищення та зниження рівнів не диференціювали.

^§ Надходили повідомлення про летальні наслідки.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Співробітників системи охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Аміноглікозиди. Розчини препарату Гепацеф Комбі та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо є необхідність у комбінованій терапії препаратом Гепацеф Комбі та аміноглікозидами, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію, використовуючи окрему вторинну систему для внутрішньовенних інфузій, при цьому первинна система для внутрішньовенних інфузій повинна бути ретельно промита схваленим розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату та аміноглікозидів були по можливості максимальними.

Лактатний розчин Рінгера. Первинне розведення лактатним розчином Рінгера не рекомендоване, оскільки встановлено, що ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні лактатним розчином Рінгера (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лідокаїн. Первинне розведення 2% розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ці речовини є несумісними. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні 2% розчином лідокаїну хлориду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Упаковка

По 2,0 г порошку у флаконах, 1 або 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.