ДІАЗЕПАМ-ЗН (DIAZEPAMUM-ZN)

діюча речовина: діазепам (diazepam);

1 таблетка містить діазепаму 5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; тальк; целюлоза мікрокристалічна.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору круглої циліндричної форми з плоскою поверхнею та фаскою.

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N05B A01.

Фармакодинаміка.

Дія діазепаму проявляється у посиленні ГАМК-ергічного (ГАМК — гамма-аміномасляна кислота) блоку на синаптичному рівні, у першу чергу у лімбічній системі, субкортикальних структурах, таламусі та гіпоталамусі. ГАМК є головним нейротрансмітером центральної нервової системи (ЦНС). Алостерична частина ГАМК_А-рецептора є місцем зв’язку депресантів ЦНС, таких як бензодіазепіни, у тому числі й діазепам. Агоністи бензодіазепінових рецепторів мають анксіолітичну, протисудомну, седативну, снодійну і міорелаксуючу дію. Загальну нейрональну блокаду не спричиняють.

Внаслідок приєднання бензодіазепінів до ГАМК_А-рецептора зростає чутливість останнього до ГАМК. У результаті канали іона хлору рецепторного комплексу довше перебувають у стані активації, завдяки чому більша кількість іонів хлору здатна проникнути в нейрон, посилюючи ступінь гіперполяризації клітинної мембрани та блокуючи проведення сигналу.

Фармакокінетика.

Діазепам добре та швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, через 30-90 хвилин досягає рівня максимальної концентрації у плазмі крові, значною мірою зв’язується з білками плазми крові (приблизно 99%), добре розчинний у жирах, проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Основними метаболітами є N-дезметилдіазепам (нордазепам) і оксазепам. Діазепам і нордазепам у ході повільного гідроксилювання перетворюються в інші активні метаболіти, як, наприклад, оксазепам. Триваліший час напіввиведення нордазепаму (приблизно 60 годин) збільшує період дії препарату. При тривалому застосуванні відбувається відносне збільшення кількості нордазепаму в організмі. Метаболізм діазепаму у печінці здійснюється також з утворенням такого метаболіту, як темазепам. Концентрація діазепаму у плазмі крові знижується у дві фази: за початковою фазою швидкої елімінації, з 1-годинним періодом напіввиведення, настає приблизно 24-48-годинна кінцева фаза елімінації, тривалість якої продовжується метаболітами. Діазепам виводиться з організму із сечею, головним чином у вигляді вільних і кон’югованих метаболітів. У немовлят, а також в осіб похилого і старечого віку та при захворюваннях печінки і нирок період виведення з організму може збільшуватися у кілька разів. Діазепам і його метаболіти проникають через плацентарний бар’єр, проникають у грудне молоко.

Дорослі.

Епізодичне або тимчасове лікування тривожних розладів.

Безсоння.

Усунення м’язових спазмів, асоційованих зі спазмами церебральної етіології.

У складі комплексного лікування епілепсії.

Премедикація при незначних хірургічних втручаннях.

Бензодіазепіни показані, лише якщо проблема є серйозною, заважає способу життя людини або надзвичайно ускладнює його.

• Підвищена чутливість до бензодіазепінів або до будь-якого компонента лікарського засобу.
• Тяжка дихальна недостатність.
• Тяжка печінкова та ниркова недостатність.
• Синдром апное уві сні.
• Міастенія gravis.
• Фобічні або нав’язливі стани, хронічні психози, алкогольна та наркотична залежність.
• Закритокутова глаукома та гострий напад глаукоми.
• Період вагітності або годування груддю.
• Інтоксикація алкоголем або іншими психотропними речовинами.
• Не застосовувати як основний засіб для лікування психотичних станів.
• Не можна використовувати для лікування депресії та тривоги, спричиненої депресією.

Окиснювальний метаболізм діазепаму здійснюється з участю ізоферментів СYP3А та CYP2C19. Оксазепам та темазепам далі кон’югуються із глюкуроновою кислотою. Субстанції, які є модуляторами СYP3А та/або CYP2C19, потенційно можуть змінювати фармакокінетику діазепаму. Одночасне застосування седативних препаратів, таких як бензодіазепіни, або споріднених препаратів, з опіоїдами підвищує ризик седації, пригнічення дихання, гемодинаміки, коми та смерті через адитивну депресивну дію на ЦНС. У разі одночасного застосування цих препаратів потрібно обмежити дозу та тривалість застосування (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші психотропні (наприклад, анксіолітики, снодійні, нейролептики, інгібітори моноаміноксидази та інші антидепресанти) і протисудомні препарати, наркотичні засоби, наркотичні аналгетики та седативні антигістамінні препарати можуть потенціювати дію лікарського засобу.

Алкоголь посилює седативну дію препарату. Це впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Діазепам, особливо при тривалому застосуванні, може взаємодіяти з препаратами, що метаболізуються цитохромами CYP3A та CYP2C19 (наприклад, циметидин, кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, вориконазол, флувоксамін, флуоксетин, омепразол, ізоніазид, еритроміцин, дисульфірам, фосампренавір, ритонавір, пероральні контрацептивні засоби), внаслідок чого кліренс діазепаму знижується, і седативний ефект може посилюватися і подовжуватися. Індуктори ферментів (наприклад, рифампіцин), у тому числі протиепілептичні засоби (наприклад, карбамазепін, фенітоїн), можуть прискорити виведення діазепаму. Подібний вплив на метаболізм діазепаму може спричинити тютюнопаління.

При одночасному застосуванні з іншими міорелаксантами ефект непередбачуваний і існує ризик апное.

Діазепам посилює дію антигіпертензивних засобів. При одночасному застосуванні з моксонідином посилюється седативний ефект діазепаму. Міорелаксанти (баклофен або тизанідин), α-агоністи (лофексидин), протиблювотний засіб набілон і стимулятор шлунково-кишкового тракту цизаприд також посилюють седативну дію.

У низьких дозах теофілін знижує седативну дію бензодіазепінів.

Діазепам вступає у взаємодію з леводопою (сприяє ослабленню її дії), з фенітоїном і препаратами, що зменшують гіпертонус скелетної мускулатури (сприяючи посиленню їхньої дії).

Бензодіазепіни можуть посилювати побічні/токсичні ефекти клозапіну. Тому перед початком застосування клозапіну слід розглянути можливість зменшення дози (або припинення застосування) бензодіазепіну.

Бензодіазепіни можуть посилювати депресивний ефект натрію оксибату на ЦНС.

Перед початком лікування препаратом Діазепам-ЗН лікарю слід провести ретельний аналіз наявних розладів.

Якщо через 7-14 днів лікування пацієнт не спостерігає поліпшення або наступає рецидив безсоння, необхідно повідомити про це лікарю.

Загальна інформація, що стосується спостережуваних ефектів після лікування бензодіазепінами й іншими препаратами подібної дії, яку слід враховувати при застосуванні лікарського засобу Діазепам-ЗН, наведена нижче.

Толерантність

Регулярне застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їхньої дії.

Лікарська залежність

Застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується разом із дозою та тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з алкогольною залежністю, а також у пацієнтів із наркотичною залежністю в анамнезі, розладами особистості. Таким пацієнтам необхідний регулярний моніторинг, слід уникати повторного призначення препарату, лікування слід припиняти поступово. Після розвитку фізичної залежності раптове припинення застосування бензодіазепінів супроводжується синдромом відміни. Характерними проявами синдрому відміни є головний біль, тремор, м’язовий біль, підвищена тривожність, напруженість, дефіцит уваги, психомоторний неспокій, розлад сну (зокрема безсоння), сплутаність свідомості та дратівливість. Можуть виникати порушення сприйняття, запаморочення, серцебиття, втрата апетиту, нудота, блювання, пітливість, м’язові та абдомінальні спазми, рідко — делірій та періодичні судоми. У тяжких випадках можуть з’явитися дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, тактильна і світлова гіперстезія, поколювання та оніміння кінцівок, галюцинації або епілептичні напади.

Відновлення тривоги та неспокою

Після припинення лікування діазепамом на короткий період можливе виникнення феномену рикошету. Це означає, що симптоми, які спричинилися до лікування бензодіазепінами, повертаються або проявляються в сильнішій формі. Це також може супроводжуватися іншими реакціями, такими як зміни настрою, тривожність, порушення сну, неспокій. Враховуючи те, що ризик появи симптомів відміни/симптомів рикошету є вищим при раптовому припиненні лікування, рекомендується поступове зниження дози. Після закінчення лікування протягом декількох днів можуть виникати симптоми відміни.

Тривалість лікування

Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від показань. У разі прийому внутрішньо тривалість лікування не повинна перевищувати при безсонні — 4 тижнів, станах тривожності — 8-12 тижнів, включаючи період відміни. У деяких випадках може бути потрібне більш тривале лікування, ніж рекомендовано. Умовою більш тривалого лікування є повторна оцінка стану пацієнта.

На початку лікування важливо проінформувати пацієнтів, що тривалість лікування буде короткою та чітко пояснити про необхідність поступового зменшення дози. Для безпеки пацієнтів слід попередити, що вони не мають збільшувати дозу самостійно та припиняти прийом лікарського засобу раптово без згоди лікаря. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому, для зниження стану неспокою, особливо при припиненні терапії препаратом.

Антероградна амнезія

Діазепам, як і бензодіазепіни та подібні препарати, може спричиняти антероградну амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Стан проявляється частіше за все впродовж кількох годин після застосування бензодіазепінів внутрішньо, тому для зниження ризику пацієнтам слід надати можливість безперервного сну 7–8 годин.

Парадоксальні реакції

Під час застосування бензодіазепінів виникають парадоксальні реакції, такі як неспокій, збудження, тривога, дратівливість, агресивність, підвищення м’язового тонусу, марення, гнів, кошмарні сновидіння, безсоння, галюцинації, психози, сомнамбулізм, порушення особистості, виражена неадекватна поведінка та інші розлади поведінки. У разі появи таких симптомів необхідно одразу ж припинити застосування препарату. Ці реакції значно частіше спостерігаються у пацієнтів похилого віку.

Ризик одночасного застосування з опіоїдами

Комбіноване застосування діазепаму й опіоїдів може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики одночасне призначення седативних препаратів, таких як бензодіазепіни (або споріднені препарати) з опіоїдами, слід призначити пацієнтам, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо прийнято рішення призначати діазепам і опіоїди разом, потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого часу (див. також рекомендації щодо загального застосування в розділі «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо ознак і симптомів пригнічення дихання та седації. У таких випадках настійно рекомендується інформувати пацієнтів та осіб, які їх доглядають (якщо вони є) про ці симптоми.

Одночасне вживання алкоголю/депресантів ЦНС

Під час лікування препаратом Діазепам-ЗН не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно пов’язаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.

Пацієнтам, які мають в анамнезі наркотичну або алкогольну залежність, а також зловживання наркотиками, діазепам можна застосовувати лише у разі неефективності інших методів лікування і лише з особливою обережністю під ретельним наглядом, оскільки у них ризик розвитку бензодіазепінової залежності та зловживання наркотиками вищий. В інших випадках слід уникати застосування бензодіазепінів.

Особливі групи пацієнтів

Слід ретельно розглянути доцільність застосування лікарського засобу у разі дихальної недостатності або зниження розумової активності через ризик пригнічення дихання.

Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок і печінки, хронічною дихальною недостатністю, особам похилого віку або ослабленим пацієнтам дозу потрібно визначати з особливою обережністю, слід застосовувати нижчі дози з більшими інтервалами. У похилому віці підвищується чутливість до бензодіазепінів, виведення триває довше, може посилюватися седативний ефект, тому підвищується ризик розвитку когнітивних розладів (погіршення пам’яті) і гіпотонії (падіння).

Діазепам необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам із порфірією. Застосування діазепаму може спричинити посилення симптомів цієї хвороби.

При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від легкого до помірного ступеня слід дотримуватися звичайних застережних заходів.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

Інше

Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати ніяких спиртних напоїв.

Бензодіазепіни не рекомендуються для лікування психотичних розладів.

Бензодіазепіни не слід застосовувати для лікування депресії або тривоги, спричиненої депресією (можливе посилення суїцидальних думок/поведінки у цих пацієнтів).

Діазепам протипоказаний при закритокутовій глаукомі та нападах глаукоми, але може бути використаний при відкритокутовій глаукомі за умови відповідного лікування.

У разі тривалого застосування рекомендується контролювати функціональні проби печінки та проводити аналіз крові (морфологічний аналіз з мазком). Пацієнта, який приймає діазепам, слід попередити про виникнення синергічної взаємодії між препаратом й алкоголем та іншими психотропними засобами.

Допоміжні речовини

Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Діазепам проникає у грудне молоко, тому при необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю. Якщо лікарський засіб призначають жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря щодо припинення лікування, коли вони завагітніли або підозрюють, що завагітніли.

Бензодіазепіни можуть погіршувати спроможність приймати рішення та збільшувати час реакції, негативно впливаючи на здатність керувати автомобілем і працювати.

На першому етапі застосування лікарського засобу забороняється керувати транспортним засобом, займатися діяльністю, пов’язаною з ризиком нещасних випадків (наприклад, працювати з механізмами, працювати на висоті), протягом 12–24 годин після прийому, оскільки це потенційно небезпечно. Надалі ступінь обмеження слід визначати індивідуально, враховуючи час виведення, який може бути в кілька разів довшим, особливо у пацієнтів похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок і печінки. Під час застосування лікарського засобу і впродовж його дії забороняється вживання алкоголю.

Дозування і тривалість лікування слід індивідуально підбирати для кожного пацієнта.

Лікування слід розпочинати з мінімальної ефективної дози, що відповідає певному показанню.

Таблетки застосовувати внутрішньо.

Тривалість лікування

Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою, залежно від показань. При лікуванні безсоння тривалість курсу не повинна перевищувати 4 тижнів, при станах тривожності — 8-12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози.

На початку лікування необхідно повідомити пацієнта, що терапія матиме обмежений термін, і пояснити схему поступового зниження дози. Щоб зменшити тривожність через виникнення феномену рикошету, пацієнт має знати про можливість його появи упродовж терміну лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати, що при застосуванні бензодіазепінів з короткою тривалістю дії симптоми синдрому відміни можуть проявлятися в інтервалах між застосуваннями разових доз, особливо при застосуванні великих доз. При застосуванні бензодіазепінів із тривалою дією не слід замінювати їх на бензодіазепіни короткої дії через можливість розвитку синдрому відміни.

Дорослі

Тривожні стани: звичайна доза для дорослих — 5 мг. Максимальна доза — до 30 мг на добу у кілька прийомів. Режим дозування встановлює лікар індивідуально.

Безсоння, пов’язане з тривожністю у дорослих: по 5-15 мг за пів години до сну.

Необхідно застосовувати найменші ефективні дози, що усувають симптоми захворювання.

Не слід продовжувати лікування у повній дозі довше 4 тижнів.

Тривале застосування препарату не рекомендується.

Відміну препарату слід проводити шляхом поступового зниження дози. Для пацієнтів, які застосовували бензодіазепіни впродовж тривалого часу, може бути потрібен триваліший період для зменшення дози. Дозу може зменшувати тільки лікар.

Спастичні стани м’язів: м’язові спазми — 5-15 мг на добу, розподілених на дози по 5 мг 1-3 рази на добу; спазми церебральної етіології в окремих випадках — 5-60 мг на добу у кілька прийомів.

Премедикація: 5-20 мг.

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку більш чутливі до препаратів, що діють на ЦНС. Застосовувані дози не повинні перевищувати половини дози, рекомендованої дорослим пацієнтам.

Пацієнти з печінковою та/або нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня

Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із порушеннями функцій печінки та/або нирок легкого або помірного ступеня. Може виникнути необхідність зменшення дози лікарського засобу.

Дозу підбирати індивідуально для кожного пацієнта, залежно від ступеня недостатності ураженого органа.

Лікарський засіб Діазепам-ЗН, таблетки по 5 мг, не може застосовуватися дітям через неможливість точного дозування (поділу таблетки).

У разі передозування може виникнути сонливість, атаксія, дизартрія, ністагм, артеріальна гіпотензія, пригнічення ЦНС із симптомами м’язової слабкості, сплутаності свідомості, зниження розумової активності, рідко — з парадоксальним збудженням. Передозування лікарського засобу рідко може спричинити загрозу для життя, сильне передозування може спричинити кому, арефлексію, пригнічення кровообігу та дихання, апное. Пригнічення дихання бензодіазепінами у пацієнтів із захворюваннями дихальної системи має тяжчий перебіг.

Бензодіазепіни посилюють ефекти інших депресантів ЦНС, включаючи алкоголь.

Необхідно постійно контролювати кровообіг, дихання та функцію нирок пацієнта.

Слід застосовувати загальне симптоматичне та підтримуюче лікування, зокрема забезпечення прохідності дихальних шляхів, внутрішньовенне введення рідини, при необхідності — штучну вентиляцію легенiв і підтримку кровообігу, введення препаратів, що підвищують тонус судин. Флумазеніл можна використовувати як спеціальний антагоніст бензодіазепінових рецепторів.

Через можливість виникнення епілептичного нападу необхідна обережність при застосуванні флумазенілу пацієнтам з епілепсією, які лікуються бензодіазепінами, такими як діазепам, або пацієнтам, що мають залежність від бензодіазепінів.

Діаліз мало впливає на виведення діазепаму.

Найчастіше виникають підвищена втома, сонливість, м’язова слабкість. У більшості випадків після кількох днів застосування вони спонтанно зникають. Також їх можна уникнути шляхом зниження дози лікарського засобу.

Небажані побічні ефекти, наведені в таблиці нижче, базуються як на результатах клінічних випробувань, так і на постмаркетингових звітах. Небажані ефекти препарату, отримані з постмаркетингового досвіду діазепаму, походять зі спонтанних повідомлень про випадки та літератури. Оскільки ці повідомлення про побічні ефекти є добровільними та надходять від популяції невідомого розміру, їх частоту неможливо достовірно оцінити.

Рідко виникають: порушення координації, сплутаність свідомості, запаморочення, головний біль, погіршення настрою, нечіткість зору, порушення акомодації, шкірний висип, вегетативні розлади, запор, розлад мови, зниження артеріального тиску, затримка сечі та розлади сечовипускання, нудота, сухість у роті або підвищене слиновиділення, почервоніння, тремор, зміна лібідо, брадикардія.

Дуже рідко спостерігається підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази, жовтяниця та нейтропенія. У пацієнтів, які отримували бензодіазепіни, повідомлялося про падіння та переломи кісток. Ризик підвищується при одночасному застосуванні седативних засобів (зокрема алкогольних напоїв) та в осіб похилого віку.

Опис деяких побічних ефектів

Сонливість, емоційне виснаження, зниження уваги, сплутаність свідомості, втома, головний біль, запаморочення, м’язова слабкість, атаксія або двоїння в очах — ці явища виникають переважно на початку лікування та зазвичай зникають при повторному застосуванні. Іноді повідомлялося про інші побічні ефекти, такі як шлунково-кишкові розлади, зміни лібідо та шкірні реакції.

Амнезія

При терапевтичному дозуванні може виникнути антероградна амнезія, ризик якої зростає зі збільшенням дози. Ефект амнезії може бути пов’язаний з неадекватною поведінкою (див. розділ «Особливості застосування»).

Депресія

При застосуванні бензодіазепінів може проявитися раніше існуюча депресія.

Психіатричні та парадоксальні реакції

Відомо, що у зв’язку з лікуванням бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними препаратами можуть виникати неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, відчуття розчарування, істерики, марення, гнів, кошмарні сновидіння, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші небажані форми поведінки. У випадку з цим лікарським засобом ці симптоми можуть бути досить серйозними. Вони частіше виникають у людей похилого віку.

Залежність

Застосування препарату (навіть у терапевтичній дозі) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення терапії призводить до синдрому відміни або може викликати симптоми рикошету (див. розділ «Особливості застосування»). Може виникнути психічна залежність. Також повідомлялося про зловживання бензодіазепінами.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у коробці з картону.

За рецептом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.