Синглон^® таблетки для жування (Singlon^® tablets for chewing) (261580) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Монтелукаст - 4 мг

фармакодинаміка. Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), наявними у дихальних шляхах людини, і спричиняють такі реакції, як бронхоспазм, гіперсекреція, підвищення проникності судин і збільшення кількості еозинофілів.
Перорально введений монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв’язується з CysLT1-рецепторами. Відомо, що монтелукаст пригнічує бронхоспазм після інгаляції LTD4 у дозі 5 мг. Бронходилатація спостерігається упродовж 2 год після перорального застосування; цей ефект є адитивним до бронходилатації, спричиненої агоністами β-адренорецепторів. Лікування монтелукастом пригнічувало як ранню, так і пізню фази бронхоконстрикції, спричиненої антигенною стимуляцією. Відомо, що прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за аналізом мокротиння) та у периферичній крові, при цьому покращував клінічний контроль БА.
Лікування монтелукастом зменшує вираженість денних та нічних симптомів БА, доповнює клінічний ефект інгаляційних ГКС, знижує річну частоту епізодів загострення БА і необхідність застосування агоніста β-адренорецепторів.
Фармакокінетика. Всмоктування. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального застосування. Після застосування дорослими натще таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, середня C_max у плазмі крові досягалася через 3 год (T_max). Середня біодоступність при пероральному застосуванні становила 64%. Прийом звичайної їжі не впливав на біодоступність і на C_max при пероральному застосуванні препарату. Безпека й ефективність були підтверджені під час клінічних досліджень, які проводилися із застосуванням таблеток 10 мг, вкритих плівковою оболонкою, незалежно від часу прийому їжі.
Для таблеток жувальних 5 мг C_max у дорослих досягалася через 2 год після перорального застосування. Середня біодоступність у разі перорального застосування становить 73% і знижується до 63% у разі прийому зі звичайною їжею.
Після прийому натще таблеток жувальних 4 мг у дітей віком 2–5 років показник C_max досягається через 2 год після прийому препарату. Середнє значення C_max на 66% вище, а середнє C_min нижче, ніж у дорослих після прийому таблеток 10 мг.
Розподіл. Більше ніж 99% монтелукасту зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту у рівноважному стані в середньому становить 8–11 л. У ході досліджень на щурах із застосуванням радіоактивно міченого монтелукасту проникнення через ГЕБ було мінімальним. Крім того, концентрація міченого радіоізотопом матеріалу в усіх інших тканинах через 24 год після введення препарату також виявилася мінімальною.
Метаболізм. Монтелукаст активно метаболізується. Під час досліджень із застосуванням в терапевтичних дозах метаболіти монтелукасту не виявляються у плазмі крові (у рівноважному стані) у дорослих пацієнтів і пацієнтів дитячого віку.
Цитохром Р450 2С8 є основним ферментом у метаболізмі монтелукасту. Крім того, ізоферменти CYP ЗА4 і 2С9 відіграють незначну роль у метаболізмі монтелукасту, хоча ітраконазол (інгібітор CYP ЗА4) не змінював фармакокінетичні показники монтелукасту у здорових добровольців, які отримували 10 мг монтелукасту на добу. Згідно з результатами досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохром Р450 ЗА4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.
Виведення. Кліренс монтелукасту з плазми крові у здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після перорального застосування монтелукасту, міченого ізотопом, 86% речовини виводиться з калом протягом 5 днів і менше 0,2% — із сечею. Цей факт у поєднанні з даними про біодоступність монтелукасту при пероральному застосуванні свідчить, що монтелукаст і його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю.
Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції нирок не проводили. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок не вважається необхідною. Дані щодо фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (понад 9 балів за класифікацією Чайлда — П’ю) відсутні.
У разі прийому високих доз монтелукасту (у 20 та 60 разів вищих за дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі крові. Цей ефект не відзначався у разі прийому рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу.

Синглон, таблетки жувальні, по 4 мг показаний дітям віком від 2 до 5 років.
Синглон, таблетки жувальні, по 5 мг показаний дітям віком від 6 до 14 років.
• Лікування БА.
– Як додаткове лікування при БА у пацієнтів з персистуючою БА від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі БА за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують за потребою.
– Як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів з персистуючою БА легкого ступеня, у яких не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів БА, що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
• Профілактика БА.
Профілактика БА, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням, у пацієнтів віком від 2 років.
• Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.
Ризики виникнення психоневрологічної симптоматики у пацієнтів з алергічним ринітом можуть перевищувати користь від застосування препарату Синглон, тому препарат Синглон необхідно застосовувати в якості препарату резерву у пацієнтів з неадекватною відповіддю або непереносимістю альтернативної терапії.

для перорального застосування. Таблетки потрібно розжувати перед ковтанням.
Пацієнтам з БА та алергічним ринітом (сезонним та цілорічним) необхідно приймати 1 таблетку жувальну 4 мг 1 раз на добу. Для зменшення вираженості симптомів алергічного риніту час прийому слід підбирати індивідуально.
Синглон, таблетки жувальні по 4 мг. Препарат необхідно застосовувати дітям під наглядом дорослих. Дітям, у яких є проблеми зі вживанням жувальних таблеток, не можна давати цей лікарський засіб.
Синглон, таблетки жувальні по 4 мг, не застосовувати дітям віком до 2 років. Безпека та ефективність застосування препарату Синглон, таблетки жувальні по 4 мг, для дітей віком до 2 років не встановлені.
Рекомендована доза дітям віком від 2 до 5 років становить 4 мг (1 жувальна таблетка) на добу, увечері.
Застосовування відносно їди: Синглон, таблетки жувальні по 4 мг, слід застосовувати за 1 год до або через 2 год після вживання їжі. Підбирати дозування цій віковій групі не потрібно.
Синглон, таблетки жувальні по 5 мг, не застосовувати дітям віком до 6 років. Безпека та ефективність застосування препарату Синглон, таблетки жувальні по 5 мг, у дітей віком до 6 років не встановлені.
Рекомендована доза дітям віком від 6 до 14 років становить 5 мг (1 жувальна таблетка) на добу, увечері.
Застосовування відносно їди: Синглон, таблетки жувальні по 5 мг, слід застосовувати за 1 год до або через 2 год після вживання їжі. Підбирати дозування цій віковій групі не потрібно.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, що містять 10 мг монтелукасту, показані дорослим та підліткам віком від 15 років.
Загальні рекомендації. Терапевтичний вплив препарату Синглон на показники контролю БА настає впродовж 1 дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати препарат Синглон, навіть якщо контроль БА досягнутий, а також у періоди загострення БА.
Особливі групи пацієнтів. Немає необхідності у корекції дози пацієнтам із порушенням функції нирок або з порушеннями функції печінки від легкого до середнього ступеня. Дані стосовно пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутні. Для хлопчиків і дівчаток застосовуються однакові дози.
Застосування препарату Синглон як альтернативного методу лікування замість низькодозових інгаляційних кортикостероїдів у разі персистуючої БА легкого ступеня. Монтелукаст не рекомендований як монотерапія для пацієнтів з персистуючою БА помірного ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативи низькодозовим інгаляційним кортикостероїдам дітям із персистуючою БА легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не відмічено серйозних нападів БА, що потребували застосування пероральних кортикостероїдів, і які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди. Персистуюча БА легкого ступеня визначається як виникнення симптомів БА частіше ніж 1 раз на тиждень, але рідше 1 разу на добу, виникнення нічних симптомів частіше ніж 2 рази на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, і нормальна функція легень у періодах між епізодами БА. Якщо достатнього контролю БА не досягнуто, у подальшому (зазвичай впродовж 1 міс) слід визначити необхідність у додатковій або іншій протизапальній терапії, ґрунтуючись на послідовному лікуванні симптомів БА. Слід періодично оцінювати стан пацієнтів на предмет контролю БА.
Застосування препарату Синглон, таблетки жувальні по 4 мг, для профілактики БА у пацієнтів віком від 2 до 5 років, у яких основним компонентом БА є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням. Синглон рекомендований пацієнтам віком від 2 до 5 років для профілактики бронхоспазму, індукованого фізичним навантаженням, який може бути основним проявом персистуючої БА, що потребує застосування інгаляційних кортикостероїдів. Стан пацієнтів слід оцінити після 2–4 тиж лікування монтелукастом. Якщо достатньої реакції не досягнуто, слід розглянути питання про додаткову або іншу терапію.
Лікування препаратом Синглон залежно від інших засобів лікування БА. Якщо препарат Синглон застосовується як додатковий засіб до інгаляційних ГКС, Синглоном не слід різко заміняти інгаляційні кортикостероїди (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Препарат Синглон, таблетки жувальні, по 4 мг застосовувати у дітей віком від 2 до 5 років.
Препарат Синглон, таблетки жувальні, по 5 мг застосовувати у дітей віком від 6 до 14 років.
Препарат Синглон, таблетки жувальні, не рекомендовано застосовувати дітям віком до 2 років, оскільки безпека та ефективність не встановлені.

гіперчутливість до монтелукасту або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Дитячий вік до 2 років.

таблиця частоти побічних реакцій

*Частота визначена згідно з частотою повідомлень у базі даних клінічних досліджень: дуже часті (≥1/10), часті (від ≥1/100 до <1/10), нечасті (від ≥1/1000 до <1/100), поодинокі (від ≥1/10 000 до <1/1000), рідкісні (<1/10 000).
^†Про цю побічну реакцію повідомлялося з частотою «дуже часті» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
^‡Про цю побічну реакцію повідомлялось з частотою «часті» у пацієнтів, які застосовували монтелукаст, а також у пацієнтів, які отримували плацебо, під час клінічних досліджень.
^§Частота «поодинокі».

пацієнтів необхідно попередити, що Синглон для перорального застосування ніколи не слід застосовувати для лікування гострих нападів БА, а також про те, що вони повинні завжди мати при собі відповідний препарат невідкладної допомоги. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай.
Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїдами.
Відсутні дані на підтвердження того, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшувати у разі одночасного застосування монтелукасту.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілія, інколи супроводжувана клінічними проявами васкуліту (так званий синдром Чарга-Строса), лікування якого здійснюється шляхом системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням дози або припиненням застосування перорального кортикостероїдного препарату. Можливий взаємозв’язок між антагоністами лейкотрієнових рецепторів та появою синдрому Чарга-Строса неможливо спростувати або підтвердити. Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневої симптоматики, ускладнень з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі симптоми, слід повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.
Лікування монтелукастом не дозволяє пацієнтам з чутливою до ацетилсаліцилової кислоти БА застосовувати ацетилсаліцилову кислоту або інші нестероїдні протизапальні засоби.
Повідомлялося про виникнення психоневрологічних реакцій у дорослих, дітей та підлітків, які приймали Синглон (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Лікарі та пацієнти повинні пам’ятати про можливість виникнення психоневрологічних реакцій. Пацієнтам та/або доглядальникам слід дати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін. Лікарі повинні уважно оцінити ризики та користь продовження лікування препаратом Синглон при розвитку таких реакцій.
Синглон, таблетки жувальні по 4 мг, містить 1,2 мг аспартаму в кожній таблетці, що еквівалентно 0,674 мг фенілаланіну на дозу.
Синглон, таблетки жувальні по 5 мг, містить 1,5 мг аспартаму в кожній таблетці, що еквівалентно 0,842 мг фенілаланіну на дозу.
Аспартам гідролізується в ШКТ при пероральному прийомі. Одним з основних продуктів гідролізу є фенілаланін, що може бути шкідливим для пацієнтів із фенілкетонурією.
Ці лікарські засоби містять менше 1 ммоль (23 мг) на одну жувальну таблетку натрію, тобто практично вільні від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дослідження на тваринах не демонструють шкідливого впливу на вагітність або ембріональний/фетальний розвиток.
Наявні дані з опублікованих проспективних та ретроспективних когортних досліджень із застосуванням монтелукасту вагітними жінками, які оцінюють значущі вроджені вади у дітей, не встановили ризику, пов’язаного зі застосуванням лікарського засобу. Наявні дослідження мають методологічні обмеження, включаючи невеликий розмір вибірки, в деяких випадках ретроспективний збір даних, і несумісні групи порівняння.
Препарат Синглон слід застосовувати в період вагітності лише за явної потреби.
Годування груддю. Дослідження на щурах продемонстрували, що монтелукаст проникає в молоко. Невідомо, чи виводиться монтелукаст з грудним молоком у жінок.
Синглон можна застосовувати в період годування груддю, тільки якщо це вважається безумовно необхідним.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Проте у окремих пацієнтів може виникати сонливість та/або запаморочення, таким пацієнтам під час прийому препарату Синглон слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Синглон можна призначати разом з іншими препаратами, що зазвичай застосовуються для профілактики або тривалого лікування БА. Під час досліджень взаємодії між лікарськими засобами клінічна доза монтелукасту не чинила важливого клінічного впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, AUC для монтелукасту знижувалася приблизно на 40%. Оскільки монтелукаст метаболізується за допомогою CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, необхідно дотримуватися обережності, особливо стосовно дітей, якщо монтелукаст призначати одночасно з індукторами CYP ЗА4, 2С8 і 2С9, наприклад фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.
Дослідження in vitro продемонстрували, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2С8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (маркерний субстрат; препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2С8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2С8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (наприклад паклітакселу, розиглітазону та репаглініду).
Під час досліджень in vitro було встановлено, що монтелукаст є субстратом CYP 2С8 і меншою мірою 2С9 та ЗА4. У ході клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів із застосуванням монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітора CYP 2C8 і 2С9), гемфіброзил підвищував системний вплив монтелукасту у 4,4 раза. У разі одночасного застосування з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2С8 корекція дози монтелукасту не потрібна, але лікар повинен враховувати підвищений ризик виникнення побічних реакцій.
За результатами досліджень in vitro не очікується виникнення клінічно важливих взаємодій з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад з триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP ЗА4, не призводило до істотного підвищення системного впливу монтелукасту.

спеціальна інформація щодо передозування препарату Синглон відсутня. У ході досліджень хронічної БА монтелукаст призначали у дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тиж, а у короткочасних дослідженнях — у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тиж; ці дози не спричиняли будь-яких клінічно важливих побічних реакцій.
Протягом періоду післяреєстраційного застосування та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування монтелукасту. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми у дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у дитини віком 42 міс). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки у дорослих пацієнтів і дітей. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося. Найчастіше відмічали побічні реакції, що відповідали профілю безпеки монтелукасту, які включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.