КО-СЕНТОР® (CO-SENTOR®)

Гедеон Ріхтер

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

таблетки, вкриті оболонкою 50 мг + 12,5 мг, №  30

Лозартан калій 50 мг
Гідрохлоротіазид 12.5 мг

№ UA/10087/01/01 з 15.01.2015 до 15.01.2020За рецептомB

таблетки, вкриті оболонкою 100 мг + 12,5 мг блістер, №  30

Лозартан калій 100 мг
Гідрохлоротіазид 12.5 мг

№ UA/10087/01/03 з 17.02.2016 до 17.02.2021За рецептомB

таблетки, вкриті оболонкою 100 мг + 25 мг, №  30

Лозартан калій 100 мг
Гідрохлоротіазид 25 мг

№ UA/10087/01/02 з 15.01.2015 до 15.01.2020За рецептомB

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамічні параметри. Комбінований препарат, що чинить гіпотензивну дію. Містить лозартан калію — блокатор рецепторів ангіотензину II (БРА) 1-го типу (АТ1-рецептори) та діуретик — гідрохлоротіазид (ГХТ).

Комбінація лозартану та ГХТ. Доведено, що при застосуванні комбінованого препарату, що містить лозартан та ГХТ, спостерігається адитивна дія, спрямована на ↓ АТ. Комбінація лозартану калію та ГХТ ↓ АТ краще, ніж кожний компонент препарату окремо. Це пов’язано із взаємодоповнювальною дією лозартану калію та ГХТ. Окрім цього, внаслідок діуретичної дії ГХТ ↑ активність реніну плазми крові та виділення альдостерону, а також ↓ концентрацію калію та ↑ рівень ангіотензину II в плазмі крові.

Лозартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II та, шляхом інгібування дії альдостерону, ↓ втрату іонів калію, спричинену сечогінними засобами.

Доведено, що лозартан виявляє слабкий та короткочасний урикозуричний ефект.

ГХТ незначно ↑ концентрацію сечової кислоти в плазмі крові; комбінація лозартану та ГХТ сприяє ↓ гіперурикемії, що спричинена застосуванням діуретиків.

Антигіпертензивний ефект лозартану та ГХТ триває протягом 24 год та зберігається при довгостроковій терапії. Незважаючи на значне ↓ АТ, комбінація цих двох гіпотензивних засобів не чинить клінічно значущого впливу на ЧСС. У ході клінічних досліджень після 12 тиж застосування комбінації лозартану та ГХТ у дозі 50 та 12,5 мг відповідно спостерігалося ↓ діастолічного АТ у положенні сидячи в середньому на 13,2 мм рт. ст.

Лозартан та ГХТ ефективно ↓ АТ у чоловіків та жінок, в осіб негроїдної та інших рас, у дорослих пацієнтів молодого та похилого (≥65 років) віку. Препарат ефективний при будь-якому ступені АГ.

Лозартан є специфічним БРА. Лозартан та його основний активний метаболіт мають більшу спорідненість до АТ1-рецепторів, ніж до рецепторів ангіотензину II 2-го типу (АТ2-рецептори). Активний метаболіт в 10–40 разів активніший за лозартан.

In vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбонової кислоти Е-3174 блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху його синтезу.

Не інгібує кіназу II (АПФ) — фермент, що руйнує брадикінін, ↓ загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), концентрацію в крові адреналіну та альдостерону, АТ, тиск у малому колі кровообігу; ↓ постнавантаження, виявляє діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, ↑ толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН).

Припинення терапії лозартаном не викликало різкого ↑ АТ у пацієнтів з АГ.

Встановлено, що частота виникнення кашлю у пацієнтів, які отримували лозартан або ГХТ, була аналогічною, тоді як у групі, що отримувала інгібітори АПФ, частота була значно вище.

ГХТ — тіазидний діуретик, ↓ реабсорбцію іонів натрію, посилює екскрецію нирками іонів калію, бікарбонату та фосфатів. Знижує АТ за рахунок ↓ ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, ↓ пресорного впливу вазоконстрикторних речовин.

Після застосування per os спостерігається посилений діурез протягом 2 год, досягаючи піку через ≈4 год, і триває 6–12 год, антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 год.

Фармакокінетичні параметри. Лозартан швидко абсорбується з травного тракту. Біодоступність ≈33%. У лозартану є ефект першого проходження через печінку. Метаболізується лозартан шляхом карбоксилювання з утворенням активного метаболіту. Крім активного метаболіту, утворюються неактивні метаболіти, що включають 2 основні метаболіти, які утворюються шляхом гідроксилювання бутилового бічного ланцюга, та 1 другорядний — N-2-тетразол-глюкуронід.

Лозартан та його активний метаболіт на ≥99% зв’язуються з білками плазми крові, переважно з альбуміном. Vd лозартану =34 л. Час досягнення плазмової Cmax лозартану (tmax) =1 год, активного метаболіту =3–4 год після застосування per os. Прийом їжі не чинить значного впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі крові.

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту ≈600 та ≈50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту ≈74 та ≈26 мл/хв відповідно. При застосуванні per os лозартану ≈4% прийнятої дози екскретується в незміненому вигляді із сечею та ≈6% — із сечею у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійний фармакокінетичний профіль при застосуванні лозартану калію per os у дозі до 200 мг. Після застосування per os концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові ↓ поліекспоненціально з кінцевим T½ ≈2 та ≈6–9 год відповідно. При застосуванні препарату в дозі 100 мг 1 раз на добу не відбувається значної кумуляції в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту.

Екскреція лозартану та його метаболітів відбувається з жовчю та сечею. Після застосування per os лозартану, що був мічений радіоактивним ізотопом вуглецю — 14С, ≈35% радіоактивної мітки виявляється в сечі та 58% — у калі.

Елімінація лозартану та його активного метаболіту неможлива за допомогою гемодіалізу.

ГХТ швидко абсорбується з травного тракту. T½ =5,8–14,8 год. Не метаболізується в печінці. Близько 61% екскретується нирками в незміненому вигляді протягом 24 год.

ГХТ проникає через плацентарний бар’єр та екскретується в грудне молоко. ГХТ проникає через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ).

Особливості фармакокінетики у особливих груп пацієнтів

Комбінація лозартану та ГХТ. Різниці між показниками плазмової концентрації лозартану та його активного метаболіту, а також абсорбції ГХТ у дорослих пацієнтів молодого та похилого віку з АГ немає.

Лозартан. Після застосування лозартану per os у пацієнтів з легким та середньої тяжкості порушенням функції печінки плазмова концентрація лозартану в 5 разів вища, а концентрація активного метаболіту — в 1,7 раза вища порівняно з показниками здорових добровольців.

ПОКАЗАННЯ

терапія АГ у пацієнтів, яким показана комбінована терапія у разі недостатнього контролю адекватного АТ при монотерапїї лозартаном або ГХТ.

ЗАСТОСУВАННЯ

per os, незалежно від прийому їжі, запиваючи склянкою води.

Препарат не для застосування на початковій стадії терапії, препарат призначається лише пацієнтам, у яких АТ адекватно не контролюється за допомогою монотерапії лозартаном або ГХТ.

Зазвичай початкова та підтримувальна доза препарату становить 50 мг лозартану та 12,5 мг 1 раз на добу. Для тих пацієнтів, у яких не вдається досягнути адекватного контролю АТ, доза може бути ↑ до 100 мг лозартану та 12,5 мг ГХТ або до 100 мг лозартану та 25 мг ГХТ 1 раз на добу. Максимальна доза — 1 таблетка препарату 100 мг/25 мг 1 раз на добу.

Антигіпертензивний ефект досягається протягом 3–4 тиж після початку терапії.

Препарат можна застосовувати з іншими гіпотензивними засобами.

Пацієнти з порушенням функції нирок (нирковою недостатністю) або які знаходяться на гемодіалізі. У пацієнтів із середньої тяжкості порушенням функції нирок (кліренс креатиніну =30–50 мл/хв) корекція початкової дози препарату не потрібна.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, призначати препарат не рекомендується.

Застосування препарату протипоказано у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Пацієнти зі зниженим ОЦК. Зниження ОЦК та/або концентрації натрію слід відкоригувати до початку застосування препарату.

Пацієнти з порушенням функції печінки (печінковою недостатністю). Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки. Препарат протипоказаний до застосування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти похилого віку. Зазвичай корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

гіперчутливість до лозартану та похідних сульфаніламідів (таких як ГХТ) або будь-якого з компонентів препарату;

резистентна до терапії гіпокаліємія або гіперкальціємія;

тяжка печінкова недостатність;

холестаз або обструкція жовчних шляхів;

рефрактерная гіпонатріємія;

симптоматична гіперурикемія/подагра;

тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв);

анурія;

виражена артеріальна гіпотензія;

гіповолемія (у тому числі на фоні застосування високих доз діуретиків);

період вагітності та годування грудьми;

вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату не встановлені);

поєднане застосування з аліскіреном у пацієнтів із цукровим діабетом.

ПОБІЧНА ДІЯ

згідно з медичним словником нормативно-регуляторної діяльності MedDRA за частотою побічні ефекти лозартану, ГХТ або їх комбінації класифікуються наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Лозартан

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — анемія, хвороба Шенлейна — Геноха, екхімози, гемоліз.

З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Порушення метаболізму та харчування: нечасто — анорексія, подагра.

З боку психіки: часто — безсоння; нечасто — занепокоєння, тривожний розлад, панічний розлад, сплутаність свідомості, депресія, незвичайні сновидіння, порушення сну, сонливість, порушення пам’яті.

З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення; нечасто — підвищена збудливість, парестезії, периферична нейропатія, тремор, мігрень, непритомність.

З боку органа зору: нечасто — нечіткість зору, відчуття печіння/поколювання в оці, кон’юнктивіт, ↓ гостроти зору.

З боку органа слуху та рівноваги: нечасто — вертиго, шум у вухах.

З боку серця: нечасто — артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, стерналгія (біль за грудниною), стенокардія, AV-блокада II ст., цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, пальпітація, різні види аритмій серця (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, синусова тахікардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків).

З боку судинної системи: нечасто — васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — кашель, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, закладеність носа, синусит, захворювання біляносових пазух; нечасто — відчуття дискомфорту в горлі, фарингіт, ларингіт, диспное, бронхіт, носова кровотеча, риніт, закладеність дихальних шляхів.

З боку травної системи: часто — абдомінальний біль, нудота, діарея, диспепсія; нечасто — запор, зубний біль, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, гастрит, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: невідомо — порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — алопеція, дерматит, сухість шкіри, еритема, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, свербіж, висип, кропив’янка, підвищене потовиділення.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: часто — м’язові судоми, біль у спині, біль у ногах, міалгія; нечасто — біль у верхній кінцівці, набряк суглобів, біль у коліні, біль у м’язах та кістках, біль у плечі, скутість, артралгія, артрит, коксалгія, фіброміалгія, м’язова слабкість.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — ніктурія, полакіурія, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — ↓ лібідо, імпотенція.

Загальні розлади та порушення в місці введення: часто — астенія, втома, біль в грудній клітці; нечасто — набряк обличчя, ↑ температури тіла.

Результати лабораторних та інструментальних методів дослідження: часто — гіперкаліємія, невелике ↓ гематокриту та гемоглобіну; нечасто — невелике ↑ концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; дуже рідко — ↑ активності печінкових ферментів та концентрації білірубіну.

ГХТ

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, пурпура, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції.

Порушення метаболізму та харчування: нечасто — анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку психіки: нечасто — безсоння.

З боку нервової системи: часто — головний біль.

З боку органа зору: нечасто — затуманення зору, що минає, ксантопсія.

З боку судинної системи: нечасто — некротичний ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — респіраторний дистрес-синдром, включаючи пневмонію та набряк легень.

З боку травної системи: нечасто — запалення слинних залоз, подразнення шлунка, нудота, блювання, діарея, запор.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто — жовтяниця внаслідок внутрішньопечінкового холестазу, панкреатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — фотосенсибілізація, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто — м’язові судоми.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, ниркова недостатність.

Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто — ↑ температури тіла, запаморочення.

Комбінація лозартану та ГХТ. Побічних ефектів, які виникають при застосуванні комбінованого препарату, що містить лозартан та ГХТ, не виявлено.

Поряд з вищенаведеними побічними ефектами, при постмаркетинговому застосуванні препарату зареєстровані повідомлення про наступні побічні ефекти.

З боку гепатобіліарної системи: рідко — гепатит.

Результати лабораторних та інструментальних методів дослідження: рідко — гіперкаліємія, ↑ активності АлАТ.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

лозартан

Ангіоневротичний набряк. За пацієнтами з наявним в анамнезі ангіоневротичним набряком (особливо обличчя, губ, гортані та/або язика) слід проводити ретельний нагляд.

Артеріальна гіпотензія та ↓ ОЦК. У пацієнтів зі ↓ ОЦК або гіпонатріємією, що викликана інтенсивним застосуванням діуретиків, обмеженим споживанням солі, діареєю або блюванням, може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату. До початку терапії препаратом слід провести корекцію цих станів.

Електролітний дисбаланс. Цей стан досить часто спостерігається у пацієнтів з нирковою недостатністю та супутнім цукровим діабетом або без нього. Тому слід ретельно контролювати плазмову концентрацію калію та кліренс креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну =30–50 мл/хв.

Застосовувати комбінований препарат, що містить лозартан та ГХТ, у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками, добавками калію та замінниками солі, що містять калій, не рекомендується.

Порушення функції печінки. Згідно з даними фармакокінетики у хворих з порушенням функції печінки виявлено значне ↑ концентрації лозартану в плазмі крові, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких в анамнезі стостерігалося легке та середньої тяжкості порушення функції печінки. Досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутній, тому препарат протипоказаний до застосування цій категорії пацієнтів.

Порушення функції нирок. Внаслідок інгібування РААС спостерігалося порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність (зокрема у пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок).

Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, при застосуванні лозартану повідомлялося про ↑ концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни є зворотніми після припинення лікування. Слід дотримуватися обережності при призначенні лозартану у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату у пацієнтів, яким нещодавно була трансплантована нирка, відсутній.

Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не відповідають на терапію гіпотензивними препаратами, що діють шляхом інгібування РААС, тому застосування препарату в цих хворих не рекомендоване.

ІХС та цереброваскулярна хвороба. Як і будь-який гіпотензивний препарат, лозартан може викликати значне ↓ АТ у пацієнтів з ІХС та/або цереброваскулярною хворобою, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність. У пацієнтів з серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю або без неї, як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, є ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності (часто гострої).

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і при застосуванні інших вазодилатуючих лікарських засобів, слід особливо обережно призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Етнічні особливості. За даними спостережень, інгібітори АПФ, лозартан та інші БРА менш ефективно ↓ АТ у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас; можливо, це зумовлено тим, що серед представників негроїдної раси з АГ переважають особи з низькою активністю реніну.

ГХТ

Артеріальна гіпотензія та електролітний дисбаланс. Як і в разі застосування гіпотензивного препарату, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична гіпотензія. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами для своєчасного виявлення клінічних симптомів порушень водно-електролітного балансу, наприклад зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, що можуть маніфестувати при інтеркурентних діареї або блюванні. У цих пацієнтів слід регулярно контролювати вміст електролітів у плазмі крові. У спекотну погоду у пацієнтів з наявними набряками може спостерігатися гіпонатріємія розведення.

Метаболічні та ендокринні ефекти. Терапія препаратами, що містять тіазиди, може ↓ толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, включаючи інсулін. У ході терапії препаратами, що містять тіазиди, може маніфестувати латентний цукровий діабет.

Тіазиди здатні ↓ екскрецію кальцію із сечею та викликати епізодичне та незначне ↑ вмісту кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про наявність прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз застосування тіазидів слід припинити.

↑ рівня ХС та ТГ в плазмі крові також може бути пов’язане з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів терапія тіазидами може призвести до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан ↓ концентрацію сечової кислоти, його комбінація з ГХТ зменшує вираженість гіперурикемії, що викликана застосуванням діуретиків.

Порушення функції печінки. Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки вони можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, що при мінімальному порушенні водно-електролітного балансу може трансформуватися в печінкову кому.

Препарат Ко-Сентор протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Інше. У пацієнтів, що застосовують тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть спостерігатися навіть за відсутності симптомів алергії або БА в анамнезі. Є дані про загострення або прогресування системного червоного вовчака на фоні застосування тіазидів.

Застосування в період вагітності та годування грудьми. Застосування в період вагітності протипоказано, а при встановленні вагітності під час курсу терапії препаратом його застосування слід негайно припинити та перейти на альтернативну терапію.

Відомо, що застосування БРА протягом II та III триместрів вагітності може чинити токсичний вплив на плід (↓ функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо протягом II та III триместрів вагітності застосовувалися БРА, слід виконати ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матері яких застосовували БРА, слід часто перевіряти щодо виникнення артеріальної гіпотензії.

ГХТ може ↓ ОЦК та, відповідно, матково-плацентарний кровотік. Тіазиди проникають через плацентарний бар’єр та ідентифіковані в пуповинній крові. Вони можуть викликати електролітний дисбаланс у плода та, можливо, інші реакції, що спостерігалися у дорослих. Є повідомлення про випадки тромбоцитопенії у новонароджених та жовтяниці плода або новонародженого після застосування матір’ю тіазидів.

Період годування грудьми. Дані про екскрецію лозартану в грудне молоко відсутні. У разі необхідності застосування препарату в період годування грудьми грудне вигодовування слід припинити.

Діти. Досвід застосування препарату у дітей відсутній. Препарат не слід застосовувати у дітей.

Вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами не проводилися. Однак при керуванні транспортним засобом або роботі з іншими механізмами слід зауважити, що при застосуванні гіпотензивних препаратів можуть виникати запаморочення або сонливість, особливо на початку терапії або при ↑ дози.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

лозартан. Застосування із препаратами, основною або побічною дією яких є ↓ АТ (наприклад трициклічними антидепресантами, антипсихотиками, баклофеном, аміфостином), може ↑ ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Клінічно значущої взаємодії з дигоксином, непрямими антикоагулянтами, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом, еритроміцином не спостерігалося. Є повідомлення, що рифампіцин та флуконазол ↓ концентрацію активного метаболіту лозартану. Клінічне значення цих взаємодій не вивчено.

Як і інші препарати, що блокують утворення ангіотензину II або його дію, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону, триамтерену, амілориду), препаратів калію або замінників солі, що містять калій, може призвести до розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендовано.

Препарати літію. Лозартан може ↓ екскрецію літію, тому слід контролювати концентрацію літію в плазмі крові при поєднаному застосуванні з БРА.

НПЗП, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота в протизапальних дозах можуть ↓ антигіпертензивну дію лозартану.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), терапія БРА може викликати зниження функції нирок, у тому числі розвиток гострої ниркової недостатності, яке звичайно є зворотним.

Поєднане застосування БРА або діуретиків та НПЗП може також призводити до ↑ плазмової концентрації калію.

Ця комбінація препаратів повинна призначатися з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також після початку комбінованої терапії необхідно здійснити контроль функції нирок та в подальшому проводити його регулярно.

Аліскірен. Подвійна блокада РААС БРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном пов’язана з підвищеним ризиком виникнення гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Слід постійно контролювати АТ, функцію нирок та рівень електролітів у пацієнтів, які приймають лозартан та інші засоби, що впливають на РААС. Пацієнтам з цукровим діабетом не призначають одночасно аліскірен та лозартан. Слід уникати застосування аліскірену та лозартану одночасно у пацієнтів з нирковою недостатністю (ШКФ <60 мл/хв).

ГХТ

Перелічені нижче лікарські засоби можуть взаємодіяти з тіазидними діуретиками при одночасному призначенні.

Барбітурати, наркотичні засоби, антидепресанти, етанол. Може спостерігатися потенціювання антигіпертензивної дії.

Гіпоглікемічні засоби (для прийому per os та інсулін). Може бути необхідна корекція дози гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик виникнення лактоацидозу, внаслідок можливого розвитку ниркової недостатності.

Інші гіпотензивні засоби. Можливий адитивний ефект.

Холестирамін та колестипол. ↓ абсорбцію ГХТ на 85 та 43% відповідно.

Пресорні аміни. Можливе незначне ↓ ефекту пресорних амінів, що не перешкоджає їх застосуванню.

Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад тубокурарину хлорид). Можливе посилення дії міорелаксантів.

Препарати літію. Діуретики ↓ нирковий кліренс літію та ↑ ризик інтоксикації літієм, тому одночасне застосування не рекомендується.

Лікарські засоби, що застосовуються для терапії подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути потреба в корекції дози препаратів, що сприяють екскреції сечової кислоти, оскільки ГХТ може ↑ плазмову концентрацію сечової кислоти. Одночасний прийом тіазидних діуретиків може ↑ частоту виникнення епізодів гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби. ↑ біодоступність тіазидних діуретиків внаслідок ↓ моторики травного тракту та швидкості випорожнення шлунка.

Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть ↓ ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів та посилювати їх мієлосупресивну дію.

Саліцилати. У разі застосування саліцилатів у високих дозах ГХТ може посилювати їх токсичний вплив на ЦНС.

Метилдопа. Є поодинокі повідомлення про виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТ та метилдопи.

Циклоспорин. Одночасний прийом з циклоспорином може ↑ ризик розвитку гіперурикемії та інших ускладнень, що подібні до подагри.

Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія або гіпомагніємія, що індуковані застосуванням тіазидів, можуть призвести до розвитку серцевої аритмії, викликаної серцевими глікозидами.

Блокатори β-адренорецепторів та діазоксид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі ГХТ, з блокаторами β-адренорецепторів може ↑ ризик гіперглікемії. Тіазиди, включаючи ГХТ, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Амантадин. Тіазиди, включаючи ГХТ, можуть ↑ ризик розвитку побічних ефектів амантадину.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми:

лозартан — виражене ↓ АТ, тахікардія, брадикардія (у результаті стимуляції n. vagus);

ГХТ — втрата електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія), а також дегідратація, що виникає внаслідок збільшення діурезу.

Лікування. Симптоматична та підтримувальна терапія. Якщо препарат прийнятий нещодавно, слід промити шлунок; при необхідності слід провести корекцію водно-електролітного дисбалансу.

Лозартан та його активні метаболіти не елімінуються за допомогою гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

не потребує спеціальних умов зберігання.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 08.06.2019 р. Версія для друку

Коментарі

06.06.2019 4:11
Дослідження LIFE (The Losartan Intervention For Endpoint reduction in hypertension) — міжнародне подвійно-сліпе дослідження порівняння лозартану та атенонолу, що охопило 9193 пацієнтів з АГ та документально підтвердженою за допомогою ЕКГ гіпертрофією лівого шлуночка. Пацієнти, у яких протягом 6 місяців перед рандомізацією в дослідженні реєструвався епізод інфаркту міокарду чи гострого порушення мозкового кровообігу були виключені із дослідження. Пацієнти були рандомізовані на отримання 50 мг лозартану чи 50 мг атенололу 1 р/добу. Якщо цільовий АТ (<140/90 мм рт. ст.) не був досягнутий, спочатку до монотерапії лозартаном чи атенололом додавали 12,5 мг гідрохлоротіазиду (ГХТ) та, за необхідності, дещо пізніше дозу кожного з цих препаратів підвищували до 100 мг 1 р/добу. За необхідності інші антигіпертензивні засоби (наприклад підвищення дози ГХТ до 25 мг/добу чи додавання іншого діуретичного засобу, блокатори кальцієвих каналів, блокатори α-адренорецептоів чи гіпотензивні лікарські засоби центральної дії, але інгібітори АПФ, блокатори рецепторів до ангіотензину II чи блокатори β-адренорецепторів) були додані до схеми терапії з мтою досягення цільових значень АТ. З метою досягнення контролю АТ пацієнти обох груп дослідження LIFE більшість часу отримували ГТХ на додаток до досліджуваного лікарського засобу (73,9% та 72,4% днів в групах лозартану та атенололу, відповідно). Із 9193 рандомізованих пацієнтів 4963 (64%) пацієнтів — жінки та 533 (6%) — представники негроїдної раси. Середній вік пацієнтів = 67 років; 5704 (62%) пацієнтів ≥65 р. На початку дослідження 1195 (13%) пацієнтів хворіли на цукровий діабет, 1326 (14%) — ізольовану систолічну АГ, у 1469 (16%) пацієнтів — ІХС та 728 (8%) — цереброваскулярну хворобу. Середнє значення АТ на початку дослідження склало = 174/98 мм рт.ст. в обох группах. Середня тривалість подальшого динамічного спостереження склала 4,8 років. В кінці дослідження або під останнього візиту перед первинною кінцевою точкою дослідження 77% пацієнтів в групі лозартану та 73% в групі, що отримувала атенолол, продовжували терапію досліджуваним ЛЗ. З цих пацієнтів, що продовжували приймати досліджуваний препарат, середні дози лозартану та атенололу в обох групах становили ≈80 мг/добу та 15% приймали атенолол чи лозартан в якості монотерапії, тоді як 77% также приймали ГХТ (середня доза = 20 мг/добу в кожній із груп дослідження). В кінці дослідження або під час останнього візиту перед первинною кінцевою точкою середній АТ = 144,1/81,3 мм рт.ст. — в групі лозартану та 145.4/80.9 мм рт.ст. — в групі атенололу. (різниця показників систолічного АТ = 1,3 мм рт.ст. була статистично значущою (p<0.001), тоді як різниця показників діастолчного АТ = 0,4 мм рт.ст. не була статично значущою (p=0.098)). Первинною кінцевою точкою були перший випадок серцево-судинної смерті, нефатального інсульту або нефатального інфаркту міокарда. Пацієнти з нефатальними епізодами залишалися в дослідженні, тому було проведено дослідження першої події кожного типу, навіть якщо це не була перша подія (наприклад, інсульт після первинного інфаркту міокарда враховувався при аналізі інсульту). Терапія лозартаном призвела до зниження на 13% (p = 0,021) ризику первинної кінцевої точки порівняно з групою атенололу.Ця різниця в першу чергу була результатом впливу на фатальний та нефатальний інсульт. Терапія лозартаном знижувало ризик інсульту на 25% порівняно з атенололом (р = 0,001).

Додати свій

Ціни на КО-СЕНТОР® в містах України

Вінниця 218.95 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 218.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Замостянська, 14, тел.: +380432261002

Дніпро 184.52 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 155.89 грн./уп.
«АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпропетровськ, вул. Калинова, 3, тел.: +380563775570

Житомир 274.62 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 274.62 грн./уп.
«АПТЕКА ОПТОВИХ ЦІН» Житомир, вул. Київська, 7/4, тел.: +380800505911

Київ 192.21 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 158.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, вул. Кирилівська, 109В/1, тел.: +380444686110

Львів 175.7 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 164.7 грн./уп.
«АПТЕКА ЗНАХАР» Львів, вул. Хмельницького Богдана, 1, тел.: +380322645337

Миколаїв 239.8 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 239.8 грн./уп.
«БУДЕМО ЗДОРОВІ РАЗОМ» Миколаїв, вул. Космонавтів, 62, тел.: +380937401099

Суми 200.9 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 200.9 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Харківська, 12, тел.: +380542635055

Харків 187.16 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 161.13 грн./уп.
«АПТЕКА ВАШ КОНСУЛЬТАНТ» Харків, просп. Гагаріна Юрія, 177, тел.: +380572524054

Чернігів 156.94 грн./уп.

табл. в/о 100 мг + 12.5 мг блістер № 30, Gedeon Richter ..... 156.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, вул. Шевченка, 22, тел.: +380462230396

Developed by Maxim Levchenko