Таллітон® таблетки 12,5 мг блістер №28

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить 6,25 мг або 12,5 мг, або 25 мг карведилолу;

допоміжні речовини:

таблетки 6,25 мг: хіноліновий жовтий (E 104), магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат;

таблетки 12,5 мг: жовтий захід FCF (E 110), магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат;

таблетки 25 мг: магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, сахароза, кросповідон, лактози моногідрат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 6,25 мг: блідо-жовтого кольору, пласкі, продовгуваті таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е 341» з іншого боку, без або майже без запаху;

таблетки 12,5 мг: блідо-оранжевого кольору (можливі вкраплення темнішого кольору), плоскі, круглі таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е342» з іншого боку, без або майже без запаху;

таблетки 25 мг: білого або майже білого кольору, плоскі, круглі таблетки, з фаскою, з рискою з одного боку та гравіруванням стилізованої літери та номера «Е 343» з іншого боку, без або майже без запаху.

Сполучені блокатори альфа- і бета-адренорецепторів.

Код АТХ C07A G02.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Карведилол, рацемічна суміш двох енантіомерів (R- та S-карведилол), є блокатором альфа- та бета-адренорецепторів із множинною дією. Блокада бета-адренергічних рецепторів пов’язана з S-енантіомером і неселективна для бета-1- і бета-2-адренорецепторів, тоді як обидва енантіомери мають однакові блокувальні властивості, специфічні для альфа-1-адренорецепторів. У більш високих концентраціях карведилол також слабко чи помірно блокує кальцієві канали. Він не має власної симпатоміметичної активності і (як пропранолол) має мембраностабілізувальні властивості.

Фармакодинамічні ефекти

Карведилол зменшує периферичний судинний опір шляхом селективної блокади альфа1-адренорецепторів. Карведилол знижує артеріальний тиск, спричинений фенілефрином, агоністом альфа-1-адренорецепторів, але не спричинений ангіотензином II.

Блокування карведилолом кальцієвих каналів може посилити кровообіг у певних ділянках судинного русла, таких як шкірний кровообіг. Завдяки своїй бета-блокувальній дії карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), зменшуючи вивільнення реніну і рідко викликаючи затримку рідини.

Карведилол має органопротекторні ефекти, що, ймовірно, частково зумовлені додатковими властивостями, поза його блокувальною дією на адренергічні рецептори. Він має потужні антиоксидантні властивості, пов’язані з обома енантіомерами, є поглиначем активних кисневих радикалів. Клінічні дослідження продемонстрували зменшення оксидативного стресу, що вимірюється за допомогою різних маркерів, під час тривалого лікування карведилолом. Крім того, карведилол чинить антипроліферативну дію на клітини гладкої мускулатури судин людини.

Карведилол не впливає на ліпідний профіль. Він не змінює співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ).

Клінічна ефективність

Артеріальна гіпертензія

Карведилол знижує артеріальний тиск у пацієнтів із гіпертензією завдяки поєднанню бета-блокади та альфа-1-опосередкованої вазодилатації. Його антигіпертензивний ефект не пов’язаний із підвищенням загального периферичного опору судин, характерним для препаратів із суто бета-блокувальною дією.

Частота серцевих скорочень при його застосуванні дещо знижується. Нирковий кровотік і функція нирок не змінюються у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Карведилол не впливає на ударний об’єм серця та знижує загальний периферичний судинний опір. Він не впливає на кровопостачання окремих органів та судин, що ведуть до них, зокрема нирок, скелетних м’язів, передпліч, ніг, шкіри, головного мозку або сонних артерій. Зменшується частота виникнення відчуття холоду у кінцівках і ранньої втоми під час фізичного навантаження, які часто виникають під час лікування бета-блокаторами без судинорозширювального ефекту.

Довготривалий вплив карведилолу на артеріальну гіпертензію був підтверджений у кількох клінічних дослідженнях. Антигіпертензивний ефект має швидкий початок, досягає максимуму протягом 2–3 годин і триває протягом 24 годин. При тривалому лікуванні максимальний ефект можна очікувати протягом 3–4 тижнів.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю

Кілька клінічних досліджень продемонстрували, що карведилол можна ефективно застосовувати при нирковій гіпертензії, а також при хронічній нирковій недостатності та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або перенесли трансплантацію нирки. Карведилол поступово знижує артеріальний тиск як у дні діалізу, так і в дні без діалізу, а його антигіпертензивна ефективність подібна до тієї, що спостерігалася у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

На підставі результатів порівняльних досліджень було зроблено висновок, що у пацієнтів на гемодіалізі карведилол ефективніший і краще переноситься, ніж блокатори кальцієвих каналів.

Ішемічна хвороба серця

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол продемонстрував антиішемічні та антиангінальні властивості, які виявляються при тривалому лікуванні. Дослідження гострих гемодинамічних ефектів показали, що карведилол значно зменшує потребу міокарда в кисні та надмірну симпатичну активність. Карведилол також зменшував переднавантаження шлуночків (тиск у легеневій артерії, тиск у легеневих капілярах) та післянавантаження (загальний периферичний опір).

Хронічна серцева недостатність

У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю карведилол значно знижував смертність та частоту госпіталізацій у клінічних дослідженнях. Було доведено, що карведилол є ефективним і добре переноситься навіть пацієнтами з тяжкою хронічною серцевою недостатністю. Карведилол збільшував фракцію викиду та послаблював симптоми хронічної серцевої недостатності ішемічного та неішемічного походження. Ефект карведилолу виявився дозозалежним. У іншому дослідженні застосування карведилолу у складі стандартної терапії достовірно більше знижувало смертність порівняно з препаратом порівняння метопрололом.

Хронічна серцева недостатність у пацієнтів із нирковою недостатністю

Карведилол знижує захворюваність та летальність у хворих на діалізі з дилатаційною кардіоміопатією.

Крім того, метааналіз об’єднаних індивідуальних даних 4217 пацієнтів, серед яких 2566 пацієнтів із хронічною хворобою нирок, з двох багатонаціональних подвійно сліпих плацебоконтрольованих рандомізованих досліджень показав, що у пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, асоційованою з дисфункцією лівого шлуночка легкого та помірного ступеня тяжкості, із серцевою недостатністю або без неї, карведилол знижує ризик смерті від усіх причин, серцево-судинної смерті, смерті від серцевої недостатності, а також ризик першої госпіталізації з приводу серцевої недостатності. У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації] < 45 мл / хв / 1,73 м²) не було суттєвої різниці в цих кінцевих точках між групами карведилолу і плацебо.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда

У подвійно сліпому плацебоконтрольованому дослідженні за участю 1959 пацієнтів після інфаркту міокарда з фракцією викиду лівого шлуночка ≤ 40% або індексом руху стінок ≤ 1,3 (із симптомами серцевої недостатності або без них) карведилол не показав статистично значущого зниження однієї з первинних кінцевих точок, смерті або госпіталізації через серцево-судинні скарги (зниження на 8% порівняно з плацебо, р = 0,297), але достовірно знижував загальну смертність на 23% (р = 0,031), частоту випадків летального і нелетального інфаркту міокарда на 29% (p = 0,002), серцево-судинну смертність на 25% (p = 0,024) та частоту випадків госпіталізації у зв’язку з нелетальним інфарктом міокарда на 41% (p = 0,014). Згідно з додатковим аналізом, карведилол достовірно знизив смертність або частоту випадків госпіталізації через серйозні серцево-судинні ускладнення на 17% (р = 0,019).

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність карведилолу у дітей та підлітків не встановлена через малу кількість і обмежений обсяг досліджень. Наявні дослідження зосереджені на лікуванні серцевої недостатності у дітей, яка відрізняється від захворювання у дорослих за характеристиками та етіологією. Результати ряду попередніх та обсерваційних досліджень серцевої недостатності, зокрема серцевої недостатності внаслідок м’язової дистрофії, вказували на можливі позитивні ефекти карведилолу, але докази ефективності, отримані в рандомізованих контрольованих дослідженнях, є суперечливими та непереконливими.

Дані цих досліджень з безпеки показують, що небажані явища в цілому були подібними у групі лікування карведилолом і контрольній групі. Через невелику кількість учасників порівняно з дослідженнями за участю дорослих і відсутність оптимальної схеми дозування для дітей та підлітків наявних даних недостатньо для встановлення педіатричного профілю безпеки карведилолу.

Таким чином, застосування карведилолу дітям та підліткам не рекомендується, оскільки бракує даних з безпеки і неможливо оцінити співвідношення користь/ризик.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому всередину карведилол швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому. Абсолютна біодоступність становить приблизно 25%. Карведилол є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну, який відіграє головну роль у біодоступності деяких лікарських засобів.

У здорових добровольців після перорального прийому капсули 25 мг карведилол швидко абсорбується, причому максимальна концентрація у плазмі крові C_max становить 21 мкг/л, що досягається приблизно через 1,5 години (t_max). Фармакокінетика карведилолу є лінійною (концентрація у плазмі крові пропорційна до прийнятої дози). Після перорального прийому карведилол зазнає значного метаболізму першого проходження, біодоступність становить приблизно 25% у здорових добровольців чоловічої статі. Карведилол являє собою рацемічну суміш, а S-енантіомер, як виявляється, метаболізується швидше, ніж R-енантіомер, що забезпечує абсолютну пероральну біодоступність 15% порівняно з 31% для R-енантіомеру. Максимальна концентрація R-карведилолу у плазмі крові приблизно в 2 рази вища, ніж концентрація S-карведилолу. Їжа не впливає на біодоступність або максимальну концентрацію в плазмі крові, однак може подовжити час досягнення максимальної концентрації.

Дослідження in vitro показали, що карведилол є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну. Роль Р-глікопротеїну у розподілі карведилолу також була підтверджена in vivo у здорових добровольців.

Розподіл

Карведилол є високоліпофільною сполукою, його зв’язування з білками плазми крові становить близько 95%. Об’єм розподілу коливається від 1,5 до 2 л/кг та збільшується у пацієнтів із печінковою недостатністю.

Біотрансформація

У людини карведилол метаболізується у печінці з утворенням декількох метаболітів, які виводяться головним чином із жовчю. Ентерогепатична циркуляція карведилолу спостерігалася у дослідженнях на тваринах.

Деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця призводить до утворення трьох активних метаболітів з бета-блокуючою активністю. За результатами доклінічних досліджень метаболіт 4'-гідроксифенол мав у 13 разів більш потужну бета-блокуючу активність, ніж карведилол. Водночас три активні метаболіти виявилися слабшими судинорозширювальними засобами, ніж карведилол. Концентрації трьох активних метаболітів становили одну десяту від концентрації карведилолу. Два гідроксикарбазольні метаболіти є дуже сильними антиоксидантами, активність яких у 30–80 разів потужніша за активність карведилолу.

Фармакокінетичні дослідження у людей показали, що окислювальний метаболізм карведилолу є стереоселективним. Результати дослідження in vitro припускають, що різні ізоферменти цитохрому P450, зокрема CYP2D6, CYP3A4, CYP2E1, CYP2C9, а також CYP1A2, можуть брати участь у процесах окислення та гідроксилювання.

Дослідження за участю здорових добровольців та пацієнтів показали, що R-енантіомер переважно метаболізується CYP2D6. S-енантіомер в основному метаболізується CYP2D6 та CYP2C9.

Генетичний поліморфізм

Результати клінічних фармакокінетичних досліджень у людей показали, що CYP2D6 відіграє важливу роль у метаболізмі R- та S-карведилолу. Таким чином, концентрації R- та S-карведилолу в плазмі крові є вищими в осіб, які повільно метаболізують CYP2D6. Важливість генотипу CYP2D6 у фармакокінетиці R- та S-карведилолу була підтверджена в популяційному дослідженні фармакокінетики, тоді як інші дослідження не підтвердили цього спостереження. Було зроблено висновок, що генетичний поліморфізм CYP2D6 може мати обмежене клінічне значення. Це підтверджується спостереженнями, згідно з якими відмінності у фармакокінетичних характеристиках, зумовлені поліморфізмом CYP2D6, не мали суттєвого впливу на фармакодинамічну відповідь здорових добровольців і не було виявлено зв’язку між генотипом або фенотипом CYP2D6 і дозою карведилолу або частотою небажаних явищ у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Елімінація

Після одноразового перорального прийому 50 мг карведилолу близько 60% екскретується в жовч і виводиться з калом у вигляді метаболітів протягом 11 днів. Після прийому однієї пероральної дози лише близько 16% виводиться з сечею у формі карведилолу або його метаболітів. Менше 2% препарату виводиться із сечею в незміненому вигляді. Після внутрішньовенної інфузії 12,5 мг у здорових добровольців плазмовий кліренс карведилолу становив близько 600 мл/хв, а період напіввиведення — близько 2,5 години. Період напіввиведення у тих самих суб’єктів після прийому капсули 50 мг становив 6,5 години, що фактично відповідає періоду напіввиведення з капсули. Після перорального прийому загальний кліренс S-карведилолу приблизно вдвічі перевищує кліренс R-карведилолу.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки

Зв’язування карведилолу з адренергічними рецепторами вивчали за допомогою радіорецепторного методу. Кінетика енантіомерів виявилася пропорційною до дози. Виявлено лінійний зв’язок між терапевтичною відповіддю, виміряною за допомогою ергометричної частоти серцевих скорочень, і логарифмічно трансформованою дозою та концентрацією S-енантіомеру, а також зі зв’язуванням з бета-1-адренергічними рецепторами. Як і у випадку з іншими бета-блокаторами, існує проміжок часу між досягненням певної концентрації препарату в плазмі крові і фармакодинамічним ефектом: максимальний вплив на частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск настає пізніше, ніж досягається максимальна концентрація в плазмі крові. Встановлено, що метаболічні відмінності, характерні для різних генотипів CYP2D6, обумовлюють значні фармакокінетичні відмінності, але не впливають на частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск або побічні ефекти, що, ймовірно, пов’язано з компенсацією активних метаболітів і загальною плоскою кривою залежності «концентрація — відповідь». Загалом залежність «доза — відповідь» та кінетико-динамічні зв’язки карведилолу визначаються складними взаємодіями між енантіоспецифічною кінетикою та динамікою, зв’язуванням з білками й участю активних метаболітів, як зазначено вище в цьому розділі.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Порушення функції нирок

Під час тривалого лікування карведилолом нирковий кровообіг не порушувався, а швидкість клубочкової фільтрації залишалася без змін.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю рівні AUC у плазмі крові, період напіввиведення та значення C_max суттєво не змінювалися. У пацієнтів із нирковою недостатністю виведення карведилолу нирками знижується, проте зміни фармакокінетичних показників є незначними.

Карведилол не виводиться під час діалізу, оскільки він не проходить через діалізну мембрану, ймовірно через дуже високий ступінь зв’язування з білками плазми.

Печінкова недостатність

При тяжкій печінковій недостатності біодоступність карведилолу значно підвищується (до 80%) за рахунок зменшення ефекту першого проходження. Тому карведилол протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. Під час фармакокінетичного дослідження за участю пацієнтів із цирозом печінки було встановлено, що експозиція (AUC) карведилолу збільшується у 6,8 раза у пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно з таким показником у здорових осіб.

Серцева недостатність

У дослідженні за участю 24 японських пацієнтів із серцевою недостатністю кліренс R- та S-карведилолу був значно нижчим, ніж раніше оцінювали у здорових добровольців. Ці результати свідчать про те, що серцева недостатність має суттєвий вплив на фармакокінетику R- та S-карведилолу.

Пацієнти літнього віку

Вік не впливав на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Клінічне дослідження, проведене за участю пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією, не показало різниці в профілі побічних ефектів порівняно з молодими пацієнтами. Так само не було виявлено різниці у небажаних ефектах в іншому клінічному дослідженні, проведеному за участю пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця.

Педіатрична популяція

Дослідження в педіатрії показали, що кліренс, скоригований відповідно до маси тіла, значно вищий у педіатричній популяції, ніж у дорослих.

Доклінічні дані з безпеки.

Канцерогенність

У дослідженнях канцерогенності на щурах і мишах карведилол не виявив канцерогенної дії при застосуванні в дозах, які у 38–100 разів перевищували рекомендовану максимальну дозу для людини.

Мутагенність

Карведилол не виявив мутагенної дії у дослідженнях in vitro та in vivo на ссавцях та інших тваринах.

Порушення фертильності та тератогенність

У самок щурів карведилол, який вводили у токсичній дозі (що у 100 разів перевищувала дозу для людини), спричиняв порушення фертильності, тоді як доза, що у 30 разів перевищувала дозу для людини, призводила до уповільнення росту/розвитку потомства. Ембріотоксичність спостерігалася у щурів і кроликів при дозі, що у 38–100 разів перевищувала дозу для людини, але вад розвитку не спостерігалося.

• Есенціальна артеріальна гіпертензія — як монотерапія або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (особливо з гідрохлортіазидом).
• Хронічна стабільна стенокардія (препарат не придатний для лікування гострого нападу стенокардії).
• Хронічна серцева недостатність помірного та тяжкого ступеня — як доповнення до стандартної терапії діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
• декомпенсована серцева недостатність — серцева недостатність ІV класу за класифікацією NYHA (New York Heart Association), яка вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів;
• атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня (крім випадків, коли встановлений постійний кардіостимулятор);
• супутнє внутрішньовенне введення верапамілу, дилтіазему або інших антиаритмічних засобів (особливо антиаритмічних засобів класу І);
• виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) < 50 уд/хв);
• виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 85 мм рт. ст.);
• кардіогенний шок;
• синдром слабкості синусного вузла (у тому числі синоатріальна блокада);
• некомпенсована серцева недостатність, яка потребує внутрішньовенного введення позитивних інотропних засобів і/або сечогінних засобів;
• легеневе серце, легенева гіпертензія;
• бронхіальна астма або обструктивні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом;
• феохромоцитоми (за винятком випадків, коли вона належним чином контролюється при застосуванні альфа-блокаторів);
• тяжкі порушення функції печінки / клінічно виражена дисфункція печінки;
• метаболічний ацидоз.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив карведилолу на фармакокінетику інших лікарських засобів

Карведилол є як субстратом, так і інгібітором Р-глікопротеїну. Таким чином, у разі одночасного застосування карведилолу біодоступність лікарських засобів, що транспортуються за допомогою Р-глікопротеїну, може зростати. Крім того, біодоступність карведилолу може змінитись під впливом індукторів або інгібіторів Р-глікопротеїну.

Дигоксин. У деяких дослідженнях за участю здорових добровольців та пацієнтів із серцевою недостатністю було виявлено збільшення впливу дигоксину майже на 20%. Більш виражений ефект спостерігався у чоловіків порівняно з жінками. Тому потрібно контролювати рівень дигоксину на початку лікування, під час коригування дози або при припиненні лікування карведилолом. Карведилол не впливав на дію дигоксину, введеного внутрішньовенно.

Циклоспорин та такролімус. Два дослідження за участю пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирок та серця і отримували циклоспорин перорально, показали підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові після початку лікування карведилолом. Карведилол, ймовірно, збільшує експозицію перорального циклоспорину приблизно на 10–20%. Приблизно для 30% пацієнтів дозу циклоспорину потрібно було зменшити, щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в межах терапевтичного діапазону, тоді як для інших пацієнтів корекція дози не була потрібна. В середньому дозу циклоспорину потрібно було зменшити приблизно на 20%. Механізм взаємодії невідомий, але пригнічення карведилолом активності Р-глікопротеїну в кишечнику може відігравати в ньому певну роль. Через значну варіабельність рівнів циклоспорину у різних людей після початку терапії карведилолом слід ретельно контролювати дозу циклоспорину та коригувати її, якщо буде потрібно. При внутрішньовенному введенні циклоспорину взаємодії з карведилолом не очікується.

Крім того, є дані, що CYP3A4 бере участь у метаболізмі карведилолу. Оскільки такролімус є субстратом Р-глікопротеїну та CYP3A4, на його фармакокінетику карведилол також може впливати через такі механізми взаємодії.

Вплив інших лікарських засобів та речовин на фармакокінетику карведилолу

Інгібітори, а також індуктори CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або досистемний метаболізм карведилолу, що призводить до підвищення або зниження концентрації R- та S-карведилолу у плазмі крові. Нижче наведені деякі приклади таких впливів, що спостерігалися у здорових добровольців або пацієнтів.

Аміодарон. Дослідження in vitro з мікросомами печінки людини показало, що аміодарон та дезетиламіодарон пригнічують окислення R- та S-карведилолу. Мінімальна концентрація R- та S-карведилолу була значно підвищена у 2,2 раза у пацієнтів із серцевою недостатністю, які одночасно отримували карведилол та аміодарон, порівняно з пацієнтами, які отримували монотерапію карведилолом. Вплив на S-карведилол приписується дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є сильним інгібітором CYP2C9. Рекомендується моніторинг бета-блокувальної активності у пацієнтів, які отримують комбіноване лікування карведилолом і аміодароном.

Рифампіцин. У дослідженні за участю 12 здорових добровольців вплив карведилолу зменшувався приблизно на 60% при одночасному застосуванні з рифампіцином, також спостерігалося зниження впливу карведилолу на систолічний артеріальний тиск. Механізм взаємодії невідомий, але він може бути зумовлений індукцією кишкового Р-глікопротеїну рифампіцином. Потрібен ретельний моніторинг бета-блокувальної активності у пацієнтів, які одночасно приймають карведилол і рифампіцин.

Флуоксетин і пароксетин. У рандомізованому перехресному дослідженні у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю супутнє застосування флуоксетину, сильного інгібітора CYP2D6, призвело до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу із підвищенням середнього значення AUC R(+)-енантіомеру на 77% та статистично незначущим підвищенням AUC S(–)-енантіомеру на 35% порівняно з групою плацебо. Однак різниці у побічних явищах, артеріальному тиску та частоті серцевих скорочень між групами лікування не відзначено. Вплив одноразової дози пароксетину, сильного інгібітора CYP2D6, на фармакокінетику карведилолу досліджували у 12 здорових добровольців після одноразового перорального прийому. Незважаючи на значне збільшення експозиції R- та S-карведилолу, клінічних ефектів у цих здорових суб’єктів не спостерігалося.

Алкоголь. Одночасне вживання алкоголю може вплинути на антигіпертензивний ефект карведилолу та спричинити різні побічні реакції. Доведено, що прийом алкоголю має гострий гіпотензивний ефект, який може посилити зниження артеріального тиску, спричинене карведилолом. Оскільки карведилол не розчиняється у воді, але розчиняється в етанолі, присутність алкоголю може вплинути на швидкість та/або ступінь абсорбції карведилолу в кишечнику через підвищення його розчинності. Крім того, карведилол частково метаболізується CYP2E1, ферментом, який індукується та інгібується алкоголем.

Грейпфрутовий сік. Вживання разової дози 300 мл грейпфрутового соку призводить до збільшення AUC карведилолу в 1,2 раза порівняно з водою. Хоча клінічне значення цього збільшення не з’ясоване, пацієнтам слід уникати одночасного вживання грейпфрутового соку, принаймні до встановлення стабільного співвідношення «доза — реакція».

Фармакодинамічні взаємодії

Препарати, які зменшують рівень катехоламінів. За пацієнтами, які приймають препарати з бета-блокуючими властивостями, і препарати, що можуть знижувати рівень катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори моноаміноксидази) слід ретельно спостерігати щодо проявів гіпотензії та/чи тяжкої брадикардії.

Інсулін та пероральні антидіабетичні засоби. Препарати, що мають бета-блокуючі властивості, можуть посилити гіпоглікемічний ефект інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені (особливо тахікардія). Тому пацієнтам, які приймають інсулін чи пероральні антидіабетичні засоби, рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові.

Дигоксин. Одночасне застосування бета-блокаторів та дигоксину може призвести до адитивного подовження часу атріовентрикулярної провідності.

Недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, аміодарон або інші антиаритмічні засоби. Одночасне застосування карведилолу з верапамілом, дилтіаземом або іншими антиаритмічними препаратами може збільшити ризик порушень атріовентрикулярної провідності.

Поодинокі випадки порушення провідності (рідко із порушенням гемодинаміки) спостерігалися при одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему. Тому, як і при застосуванні інших лікарських засобів з бета-блокуючою активністю, слід проводити моніторинг артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ при одночасному застосуванні карведилолу з пероральними недигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном або іншими антиаритмічними препаратами.

Супутнє внутрішньовенне введення блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему з карведилолом протипоказане.

Клонідин. Супутнє застосування клонідину з бета-блокаторами може потенціювати ефекти зниження артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Коли існує необхідність у припиненні супутнього лікування препаратами з бета-блокуючими властивостями та клонідином, спочатку слід припинити прийом бета-блокатору. Терапію клонідином можна припинити через кілька днів, поступово зменшуючи дозу.

Антигіпертензивні засоби. Як і інші бета-блокатори, карведилол може посилити дію інших препаратів, що застосовуються одночасно та мають антигіпертензивну дію (наприклад, антагоністи α₁-рецепторів), або спричиняти гіпотензію як побічний ефект.

Анестетики. Під час анестезії рекомендується ретельний моніторинг життєво важливих показників через синергічний негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу й анестетиків.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Одночасне застосування НПЗЗ й бета-адреноблокаторів може спричинити підвищення артеріального тиску та погіршити контроль артеріального тиску.

Бета-агоністи бронходилататорів. Некардіоселективні бета-блокатори протидіють ефектам бета-агоністів бронходилататорів. Рекомендується ретельний моніторинг пацієнтів.

Хронічна серцева недостатність

У пацієнтів, які отримують карведилол для лікування хронічної серцевої недостатності, симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися або може виникнути затримка рідини під час підвищення дози. Якщо такі симптоми виникають, дозу діуретика слід збільшити, а дозу карведилолу не слід змінювати, поки клінічний стан не стабілізується. Іноді може знадобитися тимчасове зниження дози Таллітону^® або тимчасове припинення лікування. Це не виключає подальшого успішного титрування дози.

При хронічній серцевій недостатності лікування можна розпочинати та продовжувати лише у адекватно компенсованому стані.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які приймають дигоксин, діуретики та/або інгібітор агіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з приводу хронічної серцевої недостатності, карведилол слід застосовувати з обережністю, оскільки як дигоксин, так і карведилол можуть уповільнювати атріовентрикулярну провідність.

Функція нирок при серцевій недостатності із застійними явищами

Зворотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузною хворобою судин та/або нирковою недостатністю. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок під час титрування дози препарату Таллітон^®. Якщо функція нирок знижується, карведилол слід відмінити або зменшити його дозу.

Дисфункція лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда

Перед лікуванням карведилолом пацієнт має бути клінічно стабільним та приймати інгібітор АПФ протягом щонайменше 48 годин до застосування карведилолу. При цьому доза інгібітора АПФ має бути стабільною протягом щонайменше 24 годин.

Хронічна обструктивна хвороба легенів

Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легенів з бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральний або інгаляційний препарат, тільки якщо потенційна користь переважує потенційний ризик.

У пацієнтів із тенденцією до бронхоспазму зупинка дихання може мати місце у результаті підвищення резистентності дихальних шляхів. За пацієнтами слід встановити ретельний нагляд під час початку прийому та підвищення дози карведилолу шляхом титрування. Дозу карведилолу слід зменшити, якщо під час лікування спостерігається бронхоспазм.

Цукровий діабет

Як і інші бета-блокатори, карведилол може іноді погіршувати контроль глікемії або маскувати ранні ознаки гострої гіпоглікемії у пацієнтів із цукровим діабетом, тому при застосуванні карведилолу необхідна особлива обережність та частий моніторинг рівня глюкози в крові.

Як і інші блокатори бета-адренорецепторів, карведилол може спричинити маніфестацію латентного діабету та загострення існуючого діабету.

У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування карведилолу може асоціюватися з погіршенням контролю рівня глюкози в крові.

Загалом, бета-блокатори можуть підвищувати резистентність до інсуліну та маскувати ознаки гіпоглікемії. Однак у кількох дослідженнях виявили, що вазодилататорні бета-блокатори, такі як карведилол, більш сприятливо впливають на рівень глюкози та ліпідний профіль. Було показано, що карведилол помірно підвищує чутливість до інсуліну і може полегшувати деякі прояви метаболічного синдрому.

Феохромоцитома

Пацієнтам із феохромоцитомою будь-який бета-блокувальний лікарський засіб слід застосовувати лише після попереднього лікування альфа-блокаторами.

Досвіду застосування карведилолу, який має одночасно альфа- та бета-блокувальні властивості, при феохромоцитомі немає, тому слід з обережністю застосовувати Таллітон^® пацієнтам, у яких підозрюють феохромоцитому.

Стенокардія Принцметала

У хворих на стенокардію Принцметала неселективні бета-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях. Хоча альфа-адреноблокуючий ефект карведилолу може запобігти розвитку таких симптомів, клінічного досвіду застосування карведилолу при стенокардії Принцметала немає, тому його можна призначати таким пацієнтам лише з обережністю.

Захворювання периферичних судин та феномен Рейно

Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з хворобою периферичних судин (наприклад феномен Рейно), оскільки бета-блокатори можуть прискорити або посилити артеріальну недостатність або погіршити її симптоми. Оскільки карведилол також має альфа-блокуючі властивості, цей ефект переважно збалансовується.

Тиреотоксикоз

Як і інші бета-блокатори, карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Брадикардія

Карведилол може викликати брадикардію. У разі розвитку брадикардії (частота серцевих скорочень менше 55 уд/хв) дозу Таллітону^® слід зменшити.

Реакції гіперчутливості

Слід обережно призначати карведилол пацієнтам, які в анамнезі мають серйозні реакції гіперчутливості, а також пацієнтам, які проходять десенсибілізаційну терапію, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість реакцій гіперчутливості.

Ризик анафілактичної реакції

Під час прийому бета-блокаторів пацієнти, які мають в анамнезі тяжкі анафілактичні реакції на різні алергени, можуть бути більш сприйнятливими до повторного контакту з алергеном, чи то випадковий, чи діагностичний чи терапевтичний алерген. Такі пацієнти можуть не реагувати на звичайні дози адреналіну, що застосовуються для лікування алергічної реакції.

Тяжкі шкірні побічні реакції

Під час лікування карведилолом повідомляли про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних побічних реакцій, таких як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса — Джонсона.

Пацієнтам, у яких спостерігаються тяжкі шкірні побічні реакції, що, можливо, пов’язані з карведилолом, слід припинити застосування препарату і більше ніколи не відновлювати.

Псоріаз

Пацієнтам, які страждають на псоріаз або мають псоріаз у сімейному анамнезі, карведилол слід призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Слід брати до уваги, що можливе виникнення значущих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій карведилолу з іншими лікарськими засобами (наприклад, дигоксином, циклоспорином, рифампіцином, анестетиками, антиаритмічними засобами) при одночасному застосуванні (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Контактні лінзи

Хворих, які носять контактні лінзи, слід попередити, що під час лікування карведилолом зменшується продукування слізної рідини.

Припинення лікування

Лікування карведилолом не слід припиняти різко. Припинення лікування (особливо при ішемічній хворобі серця та серцевій недостатності) слід проводити обережно, протягом тижня або двох, щоб уникнути ефекту післядії.

Клонідин

У разі припинення комбінованого лікування з клонідином спочатку слід припинити застосування карведилолу і через кілька днів припинити застосування клонідину.

Пацієнти літнього віку

В дослідженні у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією не було виявлено відмінностей у профілі небажаних ефектів порівняно з пацієнтами молодшого віку. Інше дослідження за участю пацієнтів літнього віку з ішемічною хворобою серця не виявило значної різниці у небажаних ефектах порівняно з такими у пацієнтів молодшого віку. Тому пацієнти літнього віку не потребують коригування початкової дози.

Порушення функції нирок

Під час тривалого лікування карведилолом ниркове кровопостачання зберігається, а клубочкова фільтрація залишається незмінною. Немає потреби коригувати дозу карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність

Карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно вираженими порушеннями функції печінки.

Педіатрична популяція

Безпеку та ефективність Таллітону® у пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому Таллітон® не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.

Алкоголь

Пацієнтам не рекомендується протягом лікування вживати алкогольні напої, тому що алкоголь може посилювати ефекти карведилолу.

Важлива інформація про деякі допоміжні речовини лікарського засобу Таллітон®

Таллітон® містить лактози моногідрат. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносності галактози, недостатністю лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

Таллітон® містить сахарозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносності фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

Вміст сахарози у лікарському засобі слід врахувати у разі призначення хворим на цукровий діабет.

Лікарський засіб Таллітон^®, таблетки 12,5 мг, містить барвник «Жовтий захід FCF» (E 110), що може спричиняти алергічні реакції.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Бета-блокатори зменшують перфузію плаценти, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода, викидня та передчасних пологів. Існує підвищений ризик серцевих та легеневих ускладнень у новонароджених у постнатальному періоді.

Немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу вагітним. Карведилол не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки потенційна користь не перевищує потенційний ризик.

Дослідження на тваринах показали, що карведилол та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Екскреція карведилолу у грудне молоко людини не встановлена. Однак більшість бета-блокаторів, зокрема ліпофільні сполуки, проникають у грудне молоко людини у різних кількостях. Тому під час застосування карведилолу годувати грудьми не рекомендується.

Досліджень щодо впливу карведилолу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Через індивідуальні реакції (наприклад, запаморочення, втомлюваність) здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами може бути знижена.

У зв’язку з антигіпертензивною дією карведилолу пацієнтам, які приймають Таллітон^®, не слід керувати автомобілем або працювати з механізмами, якщо вони відчувають запаморочення або пов’язані з ним симптоми. Ці симптоми частіше виникають на початку лікування, після корекції дози або зміни схеми лікування, а також у разі одночасного вживання алкоголю.

Таблетки слід приймати, запиваючи достатньою кількістю води, не розжовуючи. Пацієнтам, які страждають на хронічну серцеву недостатність, таблетки слід приймати під час їди.

Есенціальна гіпертензія.

Дорослі

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг на добу протягом перших двох днів лікування. При добрій переносимості ця доза може бути збільшена.

Рекомендована підтримуюча доза — 25 мг на добу. Ця доза є достатньою для більшості пацієнтів. У разі незадовільного ефекту, але не раніше ніж через 14 днів лікування, дозу можна збільшити до максимальної — 50 мг один раз на добу або по 25 мг двічі на добу.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована доза на початку лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. Для деяких пацієнтів цієї дози достатньо для належного контролю артеріального тиску. Якщо досягнутий ефект є незадовільним, дозу можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом до досягнення максимальної дози 50 мг, яку слід приймати за один чи два прийоми на добу.

Хронічна стабільна стенокардія.

Дорослі

Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг двічі на добу у перші два дні лікування. Рекомендована підтримуюча доза — 25 мг двічі на добу. У разі незадовільного ефекту, не раніше ніж через 14 днів, дозу можна збільшити до максимальної добової дози 100 мг розподіленої на два прийоми.

Пацієнти літнього віку

Рекомендована максимальна добова доза становить 50 мг, розділена на 2 прийоми.

Хронічна серцева недостатність.

Дозу лікарського засобу потрібно встановлювати індивідуально, а її поступове підвищення слід проводити під ретельним наглядом лікаря.

Для корекції дозування препарату стан пацієнтів повинен бути клінічно стабільним. Дозу препарату потрібно встановлювати індивідуально.

Пацієнти, які приймають дигоксин, діуретики або інгібітори АПФ, повинні отримувати ці препарати у попередньо встановленій дозі ще до початку лікування карведилолом.

Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів лікування. Дозу 3,125 мг можна отримати, розділивши навпіл таблетку 6,25 мг. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом, її можна поступово підвищувати не менше ніж з двотижневим інтервалом спочатку до 6,25 мг 2 рази на добу, потім — до 12,5 мг 2 рази на добу та зрештою — до 25 мг 2 рази на добу. Дозу потрібно збільшувати до максимального рівня, який добре переноситься пацієнтом.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю, маса тіла яких не перевищує 85 кг. Для пацієнтів з легкою та помірно тяжкою застійною серцевою недостатністю і масою тіла більше 85 кг максимальна рекомендована доза становить 50 мг 2 рази на добу.

Перед кожним підвищенням дози препарату пацієнта необхідно обстежувати на наявність можливих симптомів посилення серцевої недостатності або симптомів надмірної вазодилатації (гіпотензія, запаморочення). Симптоми посилення серцевої недостатності або затримки рідини в організмі усувають шляхом підвищення дози діуретиків. У деяких випадках може виникнути необхідність зменшити дозу карведилолу або взагалі тимчасово припинити його прийом.

Якщо лікування карведилолом припиняється більше ніж на один тиждень, терапію слід відновити з меншої дози двічі на добу, а потім титрувати до відповідної дози за звичайною схемою титрування.

Якщо лікування карведилолом переривалося більш ніж на два тижні, його слід поновлювати, починаючи з дози 3,125 мг 2 рази на добу та поступово підвищуючи її згідно з рекомендаціями, наведеними вище.

Симптоми потенційної вазодилатації (артеріальна гіпотензія, теплі кінцівки) спочатку слід лікувати зниженням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, дозу інгібіторів АПФ потрібно знизити з наступним зниженням дози Таллітону^®. У таких випадках дозу карведилолу не слід збільшувати, доки не зникнуть симптоми загострення серцевої недостатності або вазодилатації.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне.

Діти

Безпека та ефективність застосування карведилолу дітям та підліткам віком до 18 років не встановлена, тому лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам цієї вікової групи.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Карведилол протипоказано призначати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Протипоказання»). При помірно тяжкій печінковій недостатності може виникнути потреба у корегуванні дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозу потрібно встановлювати для кожного пацієнта індивідуально, однак під час дослідження фармакокінетичних параметрів не було отримано даних, які б свідчили про необхідність корегування дози карведилолу для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Припинення лікування.

Лікування карведилолом зазвичай є тривалим.

Як і у випадку з іншими бета-блокаторами, лікування не слід припиняти раптово. Застосування лікарського засобу потрібно припиняти поступово зі щотижневим зниженням дози. Це особливо важливо для пацієнтів зі стенокардією.

Безпека та ефективність застосування Таллітону^® дітям та підліткам віком до 18 років не встановлена, тому лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам цієї вікової групи.

Симптоми

У випадку передозування може розвинутись тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка синусового вузла та зупинка серця. Також спостерігалися утруднення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Лікування

Промивання шлунка або викликання блювання може бути корисним в перші кілька годин після прийому препарату.

Слід спостерігати за розвитком у пацієнта вищезазначених симптомів. Лікування призначати відповідно до стандартів лікування пацієнтів із передозуванням бета-блокаторів (наприклад, атропін, трансвенозна стимуляція, глюкагон, інгібітор фосфодіестерази, такий як амринон або мілринон, бета-симпатоміметики), у разі необхідності, в умовах інтенсивної терапії.

Увага: у випадку тяжкого передозування, яке супроводжується симптомами шоку, підтримуючу терапію потрібно продовжувати досить тривалий час, оскільки можливе збільшення періоду напіввиведення карведилолу і його перерозподілу. Тривалість лікування залежить від ступеня передозування; підтримуючу терапію слід продовжувати до стабілізації стану пацієнта.

Побічні реакції приведені відповідно до термінології MedDRA (Медичний словник для регуляторної діяльності) із зазначенням частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000).

Нижче узагальнено небажані ефекти, про які повідомлялося під час застосування карведилолу в клінічних дослідженнях.

З боку центральної нервової системи:

• дуже часто: головний біль, помірне запаморочення;
• часто: втрата свідомості, стан перед втратою свідомості;
• нечасто: парестезія.

Психічні порушення:

• часто: депресія, депресивний настрій;
• нечасто: розлади сну.

З боку серця:

• дуже часто: серцева недостатність;
• часто: брадикардія, гіперволемія (перенасичення рідиною);
• нечасто: атріовентрикулярна блокада, стенокардія.

З боку судин:

• часто: гіпотензія, ортостатична гіпотензія, розлади периферичної циркуляції (холодні кінцівки, хвороба периферичних судин, загострення періодичної кульгавості та феномен Рейно), гіпертензія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:

• часто: задишка, набряк легенів, бронхіальна астма;
• рідко: закладеність носа.

Інфекції та інвазії

• часто: бронхіт, пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

• часто: анемія;
• рідко: тромбоцитопенія;
• дуже рідко: лейкопенія.

З боку обміну речовин та харчування:

• часто: збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпоглікемія та погіршення контролю рівня глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

• дуже рідко: підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гамма-глютамілтрансферази.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

• нечасто: реакції з боку шкіри (наприклад алергічна екзантема, дерматит, кропив’янка, свербіж, ураження шкіри, подібні до псоріазних та червоного плескатого лишаю, некроліз).

З боку органів зору:

• часто: зниження сльозовиділення (сухість очей), порушення зору, подразнення очей.

З боку травного тракту:

• часто: нудота, діарея, блювання, диспепсія, абдомінальний біль;
• нечасто: запор;
• рідко: сухість у роті.

З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини:

• часто: біль у кінцівках.

З боку статевої системи та молочних залоз:

• нечасто: порушення еректильної функції.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

• часто: гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок у пацієнтів із дифузною хворобою судин та/або нирковою недостатністю;
• рідко: розлади сечовипускання.

З боку імунної системи:

• дуже рідко: гіперчутливість (алергічні реакції).

Загальні порушення:

• дуже часто: астенія (включаючи втому);
• часто: біль, набряк.

Опис окремих побічних реакцій

Запаморочення, втрата свідомості, головний біль та астенія зазвичай є легкими та, імовірніше, з’являються на початку лікування.

У пацієнтів із серцевою недостатністю з застійними явищами погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть з’явитися під час підвищення дози карведилолу шляхом титрування.

Про серцеву недостатність часто повідомляли як про побічне явище як у пацієнтів, які приймали плацебо, так і у пацієнтів, які приймали карведилол (14,5% та 15,4% відповідно, у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда).

Оборотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилолом у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском, ішемічною хворобою серця та дифузною хворобою судин та/або нирковою недостатністю.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден з описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Постмаркетинговий досвід

Під час періоду післяреєстраційного застосування карведилолу були зареєстровані нижченаведені побічні явища. Оскільки повідомлення про побічні явища надсилали добровільно і вони стосувалисяся груп пацієнтів, кількість яких невідома, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту та/або встановити причинно-наслідковий зв’язок із лікарським засобом.

Порушення обміну речовин та харчування

Як і при застосуванні інших блокаторів бета-адренорецепторів, карведилол може спричинити маніфестацію латентного діабету або призвести до погіршення перебігу вже наявного діабету.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Карведилол може спричиняти алопецію, тяжкі шкірні побічні реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона), гіпергідроз.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів

Карведилол може спричиняти нетримання сечі у жінок, що зникає після припинення застосування препарату.

Психічні порушення

Карведилол може спричиняти галюцинації.

Серцеві розлади

Зупинка синусового вузла може виникнути у схильних до цього пацієнтів (наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів із брадикардією, дисфункцією синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою).

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла і вологи місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Для дозування 6,25 мг.

По 7 таблеток у блістері; по 2 або 4 блістери у картонній коробці.

Для дозування 12,5 мг та 25 мг.

По 14 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

За рецептом.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118–120, Угорщина.

9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.