Олія камфорна (Camphoric oil) (260791) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Камфора - 0,1 г/мл

Камфора у формі олійного р-ну має довгу історію застосування в практичній та експериментальній медицині. Точки прикладення її клінічних ефектів та способи застосування постійно переглядаються, однак ця речовина все ще затребувана.

Камфора: історія застосування

Уже в другій половині XVIII ст. лікарі застосовували суміш, до складу якої входила камфора, для викликання судом. У 1764 р. Леопольд Ауенбруггер (Leopold von Auenbrugger) намагався застосовувати камфору для лікування маячної манії, а у 1782 р. Вільям Олівер (William Oliver) зафіксував досвід успішного припинення манії шляхом індукованого судомного нападу. У 1934 р. Ласло Медуна (László Meduna) обрав камфорну олію для експериментальної індукції судом завдяки її невисокій (порівняно з іншими судомними отрутами) токсичності, передбачуваності на керованості судомами, а також меншій летальності після введення судомної дози. Після низки експериментів на тваринах розроблено метод судомної терапії кататонічної форми шизофренії. У 1935 р. опубліковані результати терапії. Однак у подальшому в міру накопичення клінічного досвіду встановлено, що хімічна судомна терапія не лікує власне шизофренію, однак сприяє ремісії у гострих випадках (Быков Ю.В., 2018).
Також на початку ХХ ст. камфора входила в рекомендації з лікування інфаркту міокарда (Крючкова О.Н., 2009).

Камфорна олія: механізм дії

Камфора — це смола природного походження, хоча в сучасній медицині частіше використовується камфора напівсинтетичного походження. Вона чинить аналептичну дію відносно дихальної та серцево-судинної системи (кардіотонічний, вазоконстрикторний ефект), а також здатна стимулювати ЦНС (зокрема дихальний та судиноруховий центр), покращує обмінні процеси в міокарді, збільшує коронарний кровотік, стимулює кровопостачання головного мозку та легень. Камфора позитивно впливає на альвеолярну вентиляцію та стимулює відкашлювання мокротиння. При місцевому застосуванні чинить місцево-подразнювальну, знеболювальну, антисептичну на протизапальну дію (Фармацевтична енциклопедія).
Камфора не розчиняється у воді, так що в медицині застосовується у формі олійного р-ну (Быков Ю.В., 2018). Окрім того, камфора входить до складу багатьох препаратів з НПЗП (крем, мазь) для місцевого застосування (Иванова М.Ф., 2012).
Одним з найбільш важливих компонентів камфори є терпен камфен, який виявляє противірусну, антибактеріальну та протигрибкову активність (Голубова Т.Ф., 2018).
Камфора у формі олійного р-ну чи у складі мазей для зовнішнього застосування є токсикологічно безпечним засобом подразнювальної дії. При нанесенні на шкіру в концентрації більше 3% (Кашеварова Н.Г., 2006) вона стимулює чутливі рецептори, за рахунок чого покращується трофіка підлеглих тканин та виявляється знеболювальний ефект (Громова М.А., 2020). Місцева дія р-ну камфори полягає у подразнювальному ефекті, який супроводжується розширенням судин, інтенсивним відчуттям тепла (аж до легкого печіння), ослабленням больових відчуттів за відволікаючим принципом та протисвербіжною дією (Конова О.М., 2016).
Камфорна олія вважається флогогеном хімічного походження. Флогоген — це агент, що викликає альтерацію, стимулятор запального процесу. Зазвичай флогогени застосовуються для корекції запального процесу, зокрема для інгібування стадії вторинної аутоальтерації та ексудації, пролонгування проліферативного запалення. Застосування флогогенів у клінічній практиці обґрунтовується тим, що при блокуванні проліферативних процесів репарація завершується за типом субституції: на місці пошкодження формується сполучна тканина, яка не виконує функціонального навантаження пошкодженого органа (Сергиенко А.В., 2005).

Олія камфорна: застосування в експериментальній медицині

Камфорна олія застосовується в оригінальній моделі гострого панкреатиту. Для моделювання захворювання у шлунок тварини через зонд вводиться суміш 70% етилового спирту та 10% камфорної олії. Ця модель відтворює токсико-алергічну етіологію гострого панкреатиту (Гайворонский И.В., 2006).
Олійний р-н камфори (у персиковій олії) застосовується для моделювання судом. Р-н вводиться внутрішньоочеревинно та дає можливість оцінити дію протисудомних препаратів, що впливають на ГАМК-, гліцин- та катехоламінергічні процеси головного мозку (Рыбальченко Т.Л., 2014).

Олія камфорна: практичне застосування

Камфорна олія застосовується в якості протикашльового засобу рефлекторної дії. Для досягнення лікувального ефекту слід поєднувати розтирання теплою камфорною олією зі створенням оптимального мікроклімату (зокрема, адекватне зволоження повітря) (Бармагамбетова А.Т., 2013).
При проведенні подвійного сліпого дослідження встановлено, що місцеве застосування крему, що містить комбінацію камфори, хондроїтину сульфату та глюкозаміну сульфату (порівняно з плацебо) сприятливо впливає на перебіг гонартрозу, знижує больові відчуття у суглобах та покращує функціональний статус пацієнта (Кудрявцева И.В., 2003).
Камфора (олійний чи спиртовий р-н) також може застосовуватися для оцінки нюхової функції при хворобі Паркінсона. При цьому оцінюють загальне сприйняття запаху р-ну та сприйняття кожним носовим ходом окремо (Таряник К.А., 2011).
Препарати на основі камфори рекомендовані для симптоматичного полегшення шкірного свербежу у хворих із онкологічними захворюваннями (зокрема з нирково-клітинним раком) під час проведення таргетної терапії (Bhojani N., 2009).
Описаний досвід застосування камфорної олії для лікування дерматоміазу. Дерматоміаз — це паразитарне захворювання, що викликається паразитуванням личинок мухи Dermatobia hominis. При цьому в місці укусу комахи формується запальний інфільтрат із прогресуванням у фурункулоїдне утворення, в якому розвиваються личинки. Лікування дерматоміазу передбачає хірургічне видалення личинок або стимуляцію природного виходу личинки нанесенням на паразитарний вузол стерильної камфорної олії (Бронштейн А.М., 2014).
Камфорна олія застосовується у стоматологічній практиці в якості допоміжного засобу при лікуванні пульпіту. Девіталізація пульпи проводиться з нанесенням паст на основі ангідриду миш’яковистої кислоти. До неї може бути додана камфорна олія, яка сповільнює дифузію миш’яку в тканину пульпи, за рахунок чого послаблюється його токсична дія (Костина И.Н., 2010).
Камфору (у формі спиртового р-ну) рекомендовано наносити у вигляді аплікації на уражену ділянку при лікуванні хронічного простого герпесу, особливо в катаральній стадії (Іщейкін К.Є., 2012). Камфорний спирт в цілому широко застосовується в дерматологічній практиці, наприклад для лікування поверхневих форм піодермії (Пашинян А.Г., 2007).
Пов’язки з камфорною олією застосовують на етапі реабілітації у пацієнтів з опіками кисті. Цей період триває 3 міс — 1 рік після опікової травми та спрямований на усунення деформації пальців та кисті, контрактур суглобів, косметичних та функціональних порушень кисті. Зазвичай у цей період проводять фізіотерапевтичні процедури (Умешов А.У., 2017).

Камфорна олія: застереження та обмеження

Хоча при місцевому застосуванні камфорна олія є токсично безпечною, необхідно враховувати, що випадкове чи навмисне вживання всередину може призвести до отруєння. Симптомами отруєння є галюцинації, артеріальна гіпертензія (Serikov K.V., 2012), лихоманка, судоми, гастроінтестинальні симптоми та характерний запах (Баранов А.А., 2015). У якості допоміжного засобу при лікування камфорної інтоксикації можуть застосовуватися діалізні технології (Шейман Б.С., 2014).
Камфора злегка подразнює слизову оболонку бронхів та стимулює бронхіальну секрецію. Цей ефект може застосовуватися при гострих запальних процесах у дихальних шляхах, однак камфора малоефективна при хронічних процесах. Окрім того, слід бути обережними при застосування камфори у дітей з алергією (Волко И.К., 2011).
Камфорну олію не слід застосовувати у дітей для лікування пелюшкового дерматиту через її подразнювальну дію (Саверская Е.Н., 2019).
Запах камфори є стимулюючим, тому слід уникати її застосування у хворих на епілепсію, оскільки це може викликати погіршення стану та почастішання нападів (Звонкова Н.Г., 2005).

Олія камфорна: висновки

Системне застосування камфори як стимулюючого засобу має свої обмеження. Однак олійний р-н камфори (так само як і камфора у складі крему та мазі) застосовується місцево й сьогодні. Легка знеболювальна та подразнювальна дія камфори як допоміжного засобу (у поєднанні із заходами та препаратами етіотропної та патогенетичної дії) затребувана в багатьох клінічних ситуаціях.