Аміаку Розчин 10% розчин для зовнішнього застосування 10 % флакон 40 мл тм А+ №1

Аміак - 10 %

Аміаку розчин — лікарський засіб із групи дихальних аналептиків. Він може застосовуватися при непритомності різного генезу, оскільки під час вдихання пари аміаку подразнюють рецептори слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та, відповідно, рефлекторно збуджують дихальний центр.
Також при укусах комах застосовуються примочки з розчином аміаку в якості місцево-подразнювального засобу. При цьому препарат не проникає у кров’яне русло та, таким чином, не зумовлює системної дії. При місцевому застосуванні розчин аміаку виявляє антисептичний ефект та сприяє очищенню шкіри. Даний лікарський засіб застосовується при хірургічній обробці рук за методом С.І. Спасокукоцького та І.Г. Кочергіна. Для цього 25 мл розчину розводяться у 5 л теплої води (Машковский М.Д., 2005).

Дихальні аналептики: аміаку розчин

До дихальних аналептиків належать лікарські засоби, які впливають на органи дихання. За механізмом дії вони є стимуляторами дихального центру. При цьому важливо не застосовувати дихальні аналептики у високих дозах, оскільки вони можуть спричинити парадоксальний ефект: викликати зупинку дихання. Препарати даної групи застосовуються для стимуляції дихання при непритомності, дихальній недостатності, що гостро розвинулася внаслідок загострення хронічних захворювань, або інших причин (Харкевич Д.А., 2006). Розчин аміаку при інгаляції виявляє властивості дихального аналептика.

Аміаку розчин: засіб першої допомоги

Аміаку розчин — невід’ємний компонент аптечок для надання першої медичної допомоги. Перш ніж застосувати даний препарат, слід згадати характеристики цього лікарського засобу та заходи безпеки при його застосуванні, оскільки при їх недотриманні можна спричинити шкоду для здоров’я.
Аміаку розчин — це безколірна, прозора летюча рідина із характерним різким задушливим запахом. Розчин аміаку має лужну рН.
Розчин аміаку несумісний із кислотами, галогенами, солями срібла та цинку. Також він викликає корозію виробів із міді та гальванізованих поверхонь.
При вдиханні надмірної кількості розчину аміаку можуть розвиватися задишка, утруднене дихання, біль у грудях, хрипи аж до появи рожевого пінистого мокротиння та розвитку набряку легень, виникають симптоми подразнення очей, носа, горла.
При контакті із шкірою та слизовими оболонками можуть виникати їх подразнення, почервоніння та утворення везикул. При випадковому проковтуванні нерозчиненого розчину виникає опік стравоходу та шлунка (Машковский М.Д., 2005).
З огляду на подразнювальні властивості аміаку слід дотримуватися запобіжних заходів при його застосуванні: не допускати потрапляння на слизові оболонки. Не слід наносити даний засіб на пошкоджену шкіру, при екземі, дерматиті та інших шкірних захворюваннях. Розчин аміаку не можна застосовувати в осіб із гіперчутливістю до аміаку (Машковский М.Д., 2005).
При потраплянні розчину в очі, на слизові оболонки або при проковтуванні слід негайно звернутися до лікаря.
У якості першої допомоги при випадковому потраплянні розчину в очі слід промити їх тривало (близько 15 хв) водою, промивання можна повторити декілька разів із інтервалом 10 хв. Не слід застосовувати мазі та засоби на масляній основі.
При потраплянні розчину аміаку до рота рекомендується прополоскати ротоглотку 0,5% розчином лимонної кислоти, можна застосувати для полоскання натуральні фруктові соки. При випадковому проковтуванні розчину аміаку слід випити велику кількість води, натурального фруктового соку, молока. Окрім того, для нейтралізації розчину застосовують всередину 0,5% розчин лимонної кислоти або 1% розчин оцтової кислоти. У подальшому проводиться симптоматична терапія, при необхідності — респіраторна підтримка.

Розчин аміаку: що робити при непритомності?

Непритомністю, або синкопе, називають раптову втрату свідомості, пов’язану з транзиторною недостатністю кровообігу головного мозку. Поширеність непритомності становить 3–6 випадків на 1000 осіб на рік залежно від вікової групи (Петров В.Н., 2009). Непритомність може бути зумовлена цілим рядом захворювань, а також емоційним стресом, фізичним навантаженням, різкою зміною положення тіла, тривалим знаходженням у задушливому, погано вентильованому приміщенні, переїданням. Непритомності можуть передувати різні передвісники, найбільш часті — загальна слабкість, запаморочення, дзвін або шум у вухах, головний біль, порушення зору. Вони зазвичай розвиваються за декілька хвилин до власне непритомності.
Об’єктивно виявляються блідість шкірних покривів, м’язовий гіпотонус, АТ може бути зниженим або нормальним, реакція зіниць на світло збережена. Найбільш часто відмічають вазовагальну непритомність (Чукаева И.И. и соавт., 2014).
Долікарська допомога при непритомності повинна включати наступні заходи. Хворого слід покласти без подушки, якщо такої можливості немає — надати положення сидячи, опустивши його голову між колінами, що дозволить збільшити надходження крові до головного мозку. Необхідно звільнити хворого від тісного одягу, що обмежує екскурсію грудної клітки, відкрити вікно, окропити обличчя холодною водою. Із метою рефлекторної стимуляції дихального та судиннорухового центрів застосовують розчин аміаку: невеликою кількістю зволожують шматок вати або марлі та підносять до носа хворого на 0,5–1 с (Петров В.Н., 2009). Необхідно провести контроль частоти дихання, пульсу та АТ, не залишати хворого без спостереження до приїзду бригади швидкої медичної допомоги. При тривалій втраті свідомості необхідно надати хворому положення на боці (Чукаева И.И. и соавт., 2014).

Розчин аміаку: висновки

Розчин аміаку — препарат, що відпускається без рецепта та відповідно до АТС-класифікації належить до лікарських засобів, що впливають на респіраторну систему. Найбільш часто даний препарат застосовується у наданні невідкладної допомоги при непритомності. Також розчин аміаку може застосовуватися місцево при укусах комах.