Бластоферон інтерферон бета 1a рекомбінантний людини (Blastoferon interferon beta 1a recombinant humans)

діючі речовини: 6 млн. МО (22 мкг) або 12 млн. МО (44 мкг) інтерферону бета 1 а;

допоміжні речовини: альбумін людини, манітол, кислота оцтова/натрію гідроксид (для до­ведення рН розчину), вода для ін'єкцій.

Розчин для ін'єкцій.

Код анатомічно-терапевтично-хімічної класифікації "Anatomical Therapeutic Chemical classification system / WHO" (АТС).

Код АТС L03A B07. Іммуностимулятори. Інтерферон бета 1а.

Препарат протипоказаний за наявності в анамнезі підвищеної чутливості до препаратів природних та рекомбінантних інтерферонів, до людського альбуміну.

Бластоферон повинен застосовуватися під контролем лікаря.

Медичний персонал повинен навчити хворого прийомам введення препарату із заповнених шприців. Впродовж курсу терапії місце введення слід міняти. Для полегшення стану при розвитку грипоподібного синдрому можна застосовувати анальгетики і/або жарознижуючі засоби. Перед введенням необхідно оглянути шприц з препаратом, щоб виключити наявність в ньому нерозчинених частинок.

У разі лейкопенії або підвищені рівня трансаміназ дозу препарату знижують на 20–50% до припинення токсичних явищ.

Ефективність Бластоферону при хронічному прогресуючому множинному склерозі не вста­новлена.

По результатам досліджень, не рекомендується застосовувати препарат у хворих з декомпен­сованими порушеннями функції печінки.

При застосуванні Бластоферону рекомендується періодичний контроль відповідних лабора­торних показників.

Загальні положення: Бластоферон слід призначати з обережністю хворим, у яких мають міс­це судомні напади. Хоча чіткої залежності між застосуванням препарату і розвитком судом­них нападів не встановлено, слід мати на увазі, що такі побічні явища описані при застосу­ванні препаратів бета-інтерферону.

Хворі повинні бути попереджені про неприпустимість зміни дозування або схеми введення без консультації з лікарем.

Канцерогенні, мутагенні властивості: Канцерогенних властивостей у Бластоферону не ви­явлено. Інтерферон бета 1а не проявляв мутагенних властивостей в тесті Еймса, а також при цитогенетичному аналізі лімфоцитів людини in vitro, як в умовах метаболічної активації, так і без метаболічної активації.

Досліджень впливу Бластоферону на фертильність у людини не проводили. У дослідженнях на тваринах (мавпи) ніяких змін менструального циклу і вмісту естрадіолу в сироватці крові при щоденних підшкірних ін'єкціях інтерферону бета 1 а впродовж шести місяців в дозі, що в 9 разів перевищує рекомендовану щотижневу дозу для людини (з урахуванням площі повер­хні тіла) відмічено не було. У дослідженнях на самцях мавп застосування інтерферону бета 1 а в тій же дозі не впливало на кількість сперматозоїдів, їх морфологію і функції. Застосування при вагітності: Категорія С по класифікації Управління США по продуктам харчування та лікам. Жінки повинні бути попереджені про те, що Бластоферон може сприяти спонтанному аборту.

При настанні вагітності під час лікування, необхідно розглянути питання про припинення терапії, за винятком випадків, коли за клінічними обставинами продовження терапії вважа­тиметься виправданим. При застосуванні Бластоферону рекомендується використовувати надійні методи контрацепції.

Застосування при годуванні груддю: Невідомо, чи переходить Бластоферон в грудне молоко. Проте, з урахуванням того, що багато з препаратів виявляється і в грудному молоці, застосо­вувати Бластоферон у матерів, які годують груддю слід з обережністю.

Застосування у дітей: Безпеку та ефективність застосування Бластоферону у дітей не дослі­джували.

Застосування у осіб літнього віку. Кількість осіб літнього віку (старше 65 років), у яких за­стосовували інтерферон бета 1а в ході клінічних досліджень, вельми невелика. Тому немає остаточного висновку про те, чи відрізняється відповідь на Бластоферон у осіб літнього віку. Проте, необхідно проявляти обережність відносно дозування препарату у осіб цієї категорії. Як правило, необхідно починати з відносно низьких доз, враховуючи, що у осіб літнього віку частіше зустрічаються порушення функції печінки, нирок і серця, а також інші супутні за­хворювання.

Депресія. У хворих з депресивними станами, що нерідко спостерігається при множинному склерозі, інтерферон бета 1а слід застосовувати з обережністю. У хворих, які приймали різні препарати інтерферону, включаючи інтерферон бета 1а, описано збільшення частоти депре­сивних і суїцидних станів, а також спроб самогубства. Тому хворі повинні бути попереджені про те, що у разі появи яких-небудь симптомів депресії або суїцидних станів необхідно не­гайно звернутися до лікаря. У цих випадках лікар повинен розглянути питання про припи­нення застосування препарату.

Порушення функції печінки. При терапії інтерфероном нерідко відзначається безсимптомне підвищення рівня трансаміназ печінки (особливо аланінамінотрансферази). Інтерферон бета 1а слід призначати з обережністю хворим з активними формами захворювань печінки, хво­рим, які зловживають алкоголем, а також хворим з серйозними захворюваннями печінки в анамнезі.

У окремих випадках при застосуванні інтерферону бета 1а розвивається симптоматична пе­чінкова недостатність, що спочатку виявляється у формі жовтяниці.

При підвищенні рівня аланінамінотрансферази в п'ять разів вище за верхню межу норми не­обхідно розглянути питання про зниження дози Бластоферону. По мірі нормалізації рівня ферменту доза може бути поступово підвищена. При появі жовтяниці або інших ознак розви­тку печінкової недостатності застосування препарату слід припинити.

Анафілаксія. У окремих випадках при застосуванні інтерферону бета 1а можливий розвиток анафілактичної реакції. Можливі і інші алергічні реакції, включаючи висип і кропив'янку. Не виявляється чіткого зв'язку між важкістю алергічних проявів і дозою препарату. Можливий також розвиток алергічних реакцій при тривалому застосуванні препарату.

Лабораторні дослідження. Крім лабораторних досліджень, потрібних для відстежування стану хворих множинним склерозом, рекомендується також з певною періодичністю (1, 3 і 6 місяців) проводити підрахунок формених елементів крові і визначати рівень печінкових фе­рментів в сироватці. Раз на півроку рекомендується обстежувати стан щитовидної залози. Хворим з мієлодепресією необхідний більший моніторинг крові (повний аналіз крові з лей­коцитарною формулою і підрахунком кількості тромбоцитів).

Безпеку застосування доз, що перевищують 44 мкг три рази на тиждень при підшкірному введенні, спеціально не вивчали. Максимальну безпечну дозу інтерферону бета 1а, при якій не спостерігається явищ передозування, не визначали.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Спеціальних досліджень по взаємодії Бластоферону з іншими препаратами не проводили. З урахуванням того, що інтерферон бета 1а може викликати нейтропенію і лімфопенію, необ­хідне ретельне спостереження за хворими, які отримують Бластоферон у поєднанні з мієло- депресивними препаратами.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей, при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати. Препарат не можна використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеному на упаковці.

2 роки. Пакування.

Бластоферон випускають у попередньо наповнених шприцах.

Препарат по 6 млн. МО або 12 млн. МО у шприцах №3, №12 разом з інструкцією про застосування у картонній коробці.

Біо Сідус С.А., Аргентина.

Адреса. Констітусьон 4234, Буенос-Айрес, Аргентина.

Рекламації на препарат направляти до: Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції в системі охорони здоров'я МОЗ України (03116, м. Київ пр. Перемоги, 120, тел. (044) 424–72–60, 424–12–30; ДП "Центр імунобіологічних препаратів" за адресою, 03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 5, тел/факс 275–24–66, 275–07–02, e-mail: [email protected], та представнику виробника "Фармасайнс Україна Інк.", 01030, м. Київ, вул. Пирогова 10-В, офіс 5, тел. (044) 288–03–64, 235–78–48.