Тести до розділу 3
1. До стандартів діагностики пневмонії не належить такий критерій:
А. Гострий початок захворювання з температурою тіла вище 38 °С.
В. Вкорочення перкуторного звука, вологі звучні хрипи, бронхіальне дихання.
С. Інфільтративні вогнищеві зміни в легенях.
D. Лейкоцитоз, висока ШОЕ, зрушення лейкоцитарної формули вліво.
Е. Посилений судинний малюнок у легенях.
2. При негоспітальній пневмонії препаратом вибору антибіотиків не вважається:
А. Для І групи — амоксицилін або макролід перорально.
В. Для ІІ групи амоксицилін/клавуланова кислота або цефуроксим перорально.
С. Для ІІІ групи ампіцилін або цефалоспорин ІІ–ІІІ поколінь + макролід перорально.
D. Для IV групи захищений пеніцилін + макролід або цефалоспорин ІІІ покоління внутрішньовенно.
Е. Для IV групи макролід + пеніцилін внутрішньовенно.
3. До макролідів не належить:
А. Азитроміцин.
В. Кларитроміцин.
С. Ципрофлоксацин.
D. Спіраміцин.
Е. Рокситроміцин.
4. До фторхінолонів не належить:
А. Кларитроміцин.
В. Ципрофлоксацин.
С. Левофлоксацин.
D. Гатифлоксацин.
Е. Моксифлоксацин.
5. Преднізолон при пневмоніях застосовується лише за виключенням наступного ускладнення:
А. Інфекційно-токсичний шок.
В. Дифузний міокардит.
С. Гепатит.
D. Гломерулонефрит.
Е. Плеврит.
6. До клінічних проявів інфекційно-токсичного шоку не належить:
А. Зниження АТ у середньому на 20–30 мм рт. ст., а у хворих з серцевою недостатністю — на 40–60 мм рт. ст.
В. Шкіра та видимі слизові оболонки бліді.
С. Тахікардія.
D. Тахіпное.
Е. Збільшення діурезу.
7. До стандартів діагностики бронхіальної астми не належить:
А. Напад ядухи, сухий кашель.
В. При перкусії коробковий звук, при аускультації сухі, свистячі, тріскучі хрипи.
С. На ЕКГ P-pulmonale гіпертрофія правого шлуночка.
D. Інфільтративні зміни в легенях.
Е. Пікова швидкість видиху та об’єм форсованого видиху за 1 с зменшуються.
8. До агоністів бета2-адренорецепторів не належить:
А. Сальбутамол.
В. Фенотерол.
С. Сальметерол.
D. Флутиказон.
Е. Формотерол.
9. До інгаляційних глюкокортикостероїдів не належить:
А. Флутиказон.
В. Будесонід.
С. Беклометазон.
D. Формотерол.
Е. Тріамцинолон.
10. До стандартів лікування бронхіальної астми не належить наступний препарат:
А. Зменшення вираженості нападу ядухи: сальбутамол або фенотерол по 1–2 вдихи 3–4 рази на добу.
В. У разі відсутності ефекту — преднізолон (60–100 мг в/в).
С. Для профілактики нападів ядухи застосовують пролонговані агоністи бета2-адренорецепторів сальметерол чи формотерол.
D. Кращим препаратом для профілактики нападів бронхіальної астми є комбінований препарат, що містить сальметерол і флутиказону пропіонат.
Е. Кращим препаратом для профілактики нападів бронхіальної астми є препарат теофіліну.
11. Тактика лікування персистуючої форми бронхіальної астми
середньої тяжкості не включає такі препарати:
А. Симптоматична терапія один або два контролюючі засоби (сальбутамол + будесонід).
В. Високі дози інгаляційних глюкокортикостероїдів (флутиказон, будесонід) у вигляді монотерапії.
С. Комбінація інгаляційних глюкокортикостероїдів у низьких дозах з модифікаторами лейкотрієнів.
D. Агоністи бета2-адренорецепторів пролонгованої дії в монотерапії без інгаляційного глюкокортикоїду.
Е. Комбінація інгаляційних глюкокортикостероїдів з ксантинами.
12. До ефективних методів лікування тяжкої персистуючої форми бронхіальної астми не належить такий:
А. Симптоматична терапія + два або більше контролюючих засобів (комбінований препарат, що містить сальметерол і флутиказону пропіонат).
В. При недостатній ефективності симптоматичної терапії у поєднанні з контролюючими засобами додають модифікатор лейкотрієнів та/або ксантини пролонгованої дії.
С. При недостатньому клінічному ефекті від призначеної терапії додають орально глюкокортикостероїди в оптимальній дозі; за умови позитивної динаміки переходять на інгаляційні глюкокортикостероїди у високих дозах.
D. Пацієнтам з високим рівнем IgE допоміжно призначають ефективний препарат рекомбінантних людських антитіл до IgE (анти IgE).
Е. У разі неефективності вказаних вище препаратів застосовують цитостатики (метотрексат, циклоспорин А).
13. До факторів ризику фатальної астми не належить такий фактор:
А. Миттєві тяжкі напади задишки в анамнезі.
В. Хронічне застосування агоністів бета2-адренорецепторів та НПЗП на момент нападу.
С. Алергічні реакції на харчові продукти, погоду.
D. Одна госпіталізація хворого за рік.
Е. Дві і більше госпіталізації хворого за рік.
14. Для стадії декомпенсації астматичного статусу («німа легеня») не характерний наступний симптом:
А. Виражена задишка, ціаноз, відсутність харкотиння, набухання шийних вен.
В. Збереження свідомості, поява періодів збудження та апатії.
С. Тахікардія (ЧСС — 120/140 за 1 хв), тахіпное (частота дихання — 40–50 за 1 хв).
D. Артеріальна гіпотензія.
Е. Пікова швидкість та ОФВ1 становить 80% від належних величин.
15. При гіпоксемічній (гіперкапнічній) комі не визначається такий симптом:
А. Втрата свідомості, зниження рефлексів, чутливості.
В. Брадипное, періодичні ритми дихання.
С. ЧСС 180 за 1 хв і більше.
D. Артеріальна гіпотензія, колапс, шок.
Е. РаО2 <40 мм рт. ст., РаО2 >70–80 мм рт. ст
16. Невідкладна допомога при астматичному стані ІІ ступеня не включає наступний метод:
А. Преднізолон 200–500–2000 мг/добу в/в.
В. Регідратація (введення рідини до 2–3 л/добу).
С. Внутрішньовенне введення 1 мл 0,1% розчину пропранололу.
D. Оксигенотерапія.
Е. Штучна вентиляція легень при рН <7,2 ОД.
17. Невідкладна допомога при астматичному стані ІІІ ступеня
виключає наступний метод:
А. Штучна вентиляція легенів.
В. Продовження введення преднізолону до 2000 мг/добу в/в та регідратація (введення до 2–3 л добу рідини в/в).
С. В/в введення морфіну.
D. Корекція декомпенсованого респіраторного ацидозу, гіпокаліємії, гіпомагніємії.
Е. Оксигенотерапія.
18. До стандартів діагностики ХОЗЛ не належить такий критерій:
А. Тривалий кашель з виділенням слизового харкотиння, що триває щоденно, постійна задишка, яка має експіраторний характер.
В. При перкусії визначається коробковий звук, при аускультації — ослаблене дихання, сухі, свистячі та тріскучі хрипи.
С. Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, з’являються набряки на ногах, збільшується печінка.
D. Швидкісні показники: ОФВ1 та об’ємна пікова швидкість видиху суттєво зменшуються (за даними спірографії та пікфлоуметрії).
Е. ШОЕ становить 60–70 мм за 1 год.
19. При ХОЗЛ до ефективних препаратів не належать:
А. Пролонговані метилксантини (теофілін).
В. Агоністи бета2-адренорецепторів короткої (сальбутамол) та тривалої (сальметерол) дії.
С. Холінолітики (іпратропіум бромід).
D. Інгаляційні глюкокортикоїди (будесонід, флутиказон).
Е. Поєднання агоністів бета2-адренорецепторів з інгаляційними глюкокортикоїдами (комбінований препарат, що містить сальметерол і флутиказону пропіонат).
20. До стандартів діагностики ексудативного плевриту не належить такий симптом:
А. Задишка, біль у грудній клітці, субфебрилітет.
В. Тупий перкуторний звук над рідиною, ослаблене везикулярне дихання, яке може бути відсутнє.
С. Рентгенологічно визначається накопичення рідини в плевральній порожнині.
D. У плевральній рідині: позитивна проба Ривальта, білок >30 г/л, питома вага рідини >1018.
Е. На спірограмі збільшені швидкісні показники (ОФВ1, пікова швидкість видиху).
21. До стандартів діагностики саркоїдозу не належить такий критерій:
А. Збільшення лімфатичних вузлів у легенях, задишка, кашель, бронхіальна обструкція.
В. Ураження системи кровообігу: кардіоміопатія, гідроперикард, аритмії та блокади серця.
С. Лімфаденопатія периферичних лімфовузлів.
D. Ураження слинних залоз (підщелепних, під’язичних, навколовушних).
Е. Ураження нирок по типу хронічного гломерулонефриту: кальциноз, хронічна ниркова недостатність.
22. До стандартів лікування саркоїдозу не належить:
А. Застосування антибіотиків.
В. Призначення глюкокортикостероїду преднізолону по 20–40 мг/добу протягом 3–4 міс.
С. Амінохінолінові препарати: хлорохін по 250 мг/добу або гідроксихлорохін по 200 мг/добу.
D. Комбінована терапія: преднізолон + гідроксихлорохін.
Е. Застосування комбінації цитостатики (метотрексат) + глюкокортикостероїди.
23. До стандартів діагностики ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не належить такий критерій:
А. Прогресуюча задишка, ціаноз, притуплення перкуторного звуку, жорстке дихання, сухі хрипи, постійна крепітація над обома легенями, «тріск целофану» на видиху.
В. Лейкоцитоз, підвищення ШОЕ та альфа2— і гамма-глобулінів.
С. Підвищення в крові IgG, IgA, рідше IgM, поява ревматоїдного фактора та антилегеневих антитіл.
D. Рентгенологічне визначення ураження інтерстиційної тканини, посилення легеневого малюнка, переважне ураження альвеол, «сотові» легені, пізніше повітряні кісти діаметром 0,5–2 см.
Е. На ЕКГ гіпертрофія лівого шлуночка з систолічним перевантаженням.
24. До стандартних методів лікування ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту не відносяться:
А. Призначення при інтерстиційному набряку глюкокортикоїдів.
В. Застосування цитостатика D-пеніциламіну при стадії інтерстиційного фіброзу.
С. Призначення азатіоприну при виражених імунологічних порушеннях.
D. Призначення антагоністу альдостерону, спіронолактону та муколітика ацетилцистеїну.
Е. Призначення НПЗП (німесулід).
25. До стандартів діагностики хронічного легеневого серця не відноситься наступний критерій:
А. Задишка, кашель, серцебиття, перебої в роботі серця.
В. Ціаноз, «барабанні палички», гіпотонія, тахіпное, систолічний шум над ділянкою мечеподібного відростка.
С. Рентгенологічно визначається гіпертрофія та дилатація правого шлуночка та передсердя.
D. На ЕКГ р-mitrale, відхилення електричної осі серця вліво.
Е. Спірографічні та пікфлуометричні зміни: ознаки обструктивної дихальної недостатності (зменшення ОФВ1 та пікової швидкості видиху), а при вираженій емфіземі легень — зменшення ЖЄЛ.
26. Для тромбоемболії легеневої артерії не характерний наступний синдром:
А. Больовий.
В. Синдром легеневої недостатності.
С. Колаптоїдний.
D. Синдром гострої правошлуночкової недостатності.
Е. Синдром цитолізу.
27. До стандартів діагностики доведеної тромбоемболії легеневої артерії не належить наступний критерій:
А. Виражена задишка, сухий кашель, біль у грудній клітці на вдиху, кровохаркання.
В. Зв’язок захворювання з тромбофлебітом нижніх кінцівок у фазу загострення.
С. Теплий ціаноз, частота дихання 40–45 за 1 хв, ЧСС 130–140 за 1 хв.
D. P-pulmonale, зміщення електричної осі серця вправо.
Е. Лейкопенія, лімфопенія.
28. При тяжкій формі тромбоемболії легеневої артерії найбільш ефективним препаратом є:
А. Тримепередин.
В. Стрептокіназа.
С. Клопідогрель.
D. Надропарин кальцію.
Е. Теофілін.
29. У профілактиці рецидиву тромбоемболії легеневої артерії не використовують наступний метод:
А. Призначення варфарину.
В. Призначення ацетилсаліцилової кислоти.
С. Імплантація парасолькових кава-фільтрів.
D. Ходьба при загостренні тромбофлебіту нижніх кінцівок.
Е. Носіння стискуючих панчох на нижніх кінцівках.
30. Гострий респіраторний дистрес-синдром
не характеризують наступні клінічні симптоми:
А. Задишка, кашель, теплий ціаноз, велика кількість вологих хрипів (ознаки набряку легень некардіального походження).
В. Відхилення електричної осі серця вправо, р-pulmonale.
С. Рентгенологічно визначається вибухання конуса легеневої артерії, двобічні інфільтрати в легенях, підвищення тиску в легеневій артерії.
D. Поліорганна недостатність: нирок (олігоурія, протеїнурія, циліндрурія), печінки (жовтяниця, підвищена активність АлАТ, АсАТ), головного мозку (запаморочення, загальмованість).
Е. P-mitrale, зміщення електричної осі серця вліво.
Еталони відповідей
| 1 Е | 9 D | 17 С | 25 D |
| 2 Е | 10 Е | 18 Е | 26 Е |
| 3 С | 11 D | 19 А | 27 Е |
| 4 А | 12 Е | 20 Е | 28 В |
| 5 Е | 13 D | 21 Е | 29 D |
| 6 Е | 14 Е | 22 А | 30 Е |
| 7 D | 15 С | 23 Е | |
| 8 D | 16 С | 24 Е |