1. Доказова медицина не ставить наступного завдання:
A. Стандартизувати діяльність науковців, лікарів, організаторів охорони здоров’я.
B. Підвищити ефективність діагностики захворювання.
C. Підвищити ефективність лікування та профілактики захворювання.
D. Оптимізувати лікування, надаючи перевагу дорогим препаратам.
E. Оптимізувати діяльність національних систем охорони здоров’я.
2. Епідеміологія захворювання, яка застосовується в доказовій медицині, не включає:
А. Смерть.
В. Захворювання як небезпечну хворобу.
С. Клінічні прояви (набряки, нудота, біль).
D. Санаторно-курортне лікування.
Е. Інвалідизацію — нездатність пацієнта до фізичної діяльності.
3. Клінічні випробування не включають наступну фазу:
А. Перша фаза — вивчення препарату на 20–80 здорових добровольцях.
В. Друга фаза — вивчається ефективність речовин на 200–600 хворих.
С. Третя фаза — контрольні дослідження з метою визначення безпеки препарату на 2000 пацієнтів і більше.
D. Четверта фаза проводиться після реєстрації препарату з метою отримання більшої інформації про безпеку та ефективність засобу.
Е. П’ята фаза — спостереження за дією препарату протягом 15 років.
4. Клінічні рекомендації не ґрунтуються на такій достовірності:
А. Висока достовірність.
В. Помірна достовірність.
С. Обмежена достовірність.
D. Незначна достовірність.
Е. Достовірність відсутня.
5. Подвійне сліпе випробування передбачає такі умови:
А.Хворий не знає, який препарат він отримує.
В. Лікар не знає, який препарат призначається.
С. Хворий і лікар не знають, який препарат застосовується.
D. Тільки організатори дослідження знають, який препарат застосовується.
Е. Всі знають, який препарат призначений хворому.
6. Результати доказової медицини не повинні знати:
А. Науковці.
В. Практичні лікарі.
С. Студенти та курсанти.
D. Родичі пацієнта.
Е. Керівники охорони здоров’я з певних спеціальностей.
7. Лікування хворих не повинно бути:
А. Ефективним.
В. Безпечним.
С. Доступним.
D. Дуже дешевим.
Е. Не дуже дорогим.
8. Первинна профілактика захворювання не включає:
А. Наукове обґрунтування профілактики захворювання.
В. Підвищення професіоналізму лікарів.
С. Фундаментальну підготовку пацієнтів щодо даного захворювання.
D. Раннє виявлення захворювань.
Е. Виявлення факторів ризику захворювань.
9. У внутрішній медицині не використовують наступний тип наукових досліджень:
А. Описання випадку.
В. Описання серії випадків.
С. Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження.
D. Проведення метааналізу рандомізованих клінічних досліджень.
Е. З’ясування юридичних питань у дослідженні.
10. До первинних (прямих) кінцевих точок перебігу та лікування захворювань належать усі, окрім:
А. Загальної смертності.
В. Смертності від певного захворювання.
С. Зменшення кількості госпіталізацій.
D. Помилки лікаря.
Е. Одужання.
Еталони відповідей
1 D | 5 D | 9 Е |
2 D | 6 D | 10 D |
3 Е | 7 D | |
4 Е | 8 С |