Трансдермальна біопсія легень

Содержание

Визначення

Найчастіше біопсію виконує радіолог під контролем комп’ютерної томографії (КТ), що забезпечує точну локалізацію на змінену ділянку легень та мінімізує ризик ушкодження судин. У разі, коли зміна велика і розташована поблизу стінки грудної клітки, процедура може проводитися під ультразвуковим (УЗД) контролем.

Для забору матеріалу використовується аспіраційна або ріжуча голка, яка вводиться безпосередньо в уражену ділянку або через встановлену зовнішню оболонку. Ця оболонка дозволяє багаторазово проводити забір зразків з одного місця. Процедура виконується доти, доки буде зібрано достатню кількість матеріалу щодо дослідження.

Після завершення маніпуляції обов’язковим етапом є контрольне рентгенографічне дослідження грудної клітки, за допомогою якого можна виключити пневмоторакс. Такий контроль виконується одразу після процедури, а також повторно через 24 год.

Підготовка до процедури пацієнта

Перед проведенням медичної процедури важливо виконати аналіз периферичної крові, включно з підрахунком тромбоцитів, а також виміряти рівень креатиніну в плазмі та визначити показники міжнародного нормалізованого відношення (МНО) та активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ).

У випадку пацієнтів, які приймають антикоагулянти, особливу увагу слід приділити контролю застосування цих лікарських засобів. Антитромбоцитарні препарати, такі як тієнопіридини, рекомендується скасовувати за щонайменше 2 дні, а ідеально — за 7 днів до процедури, хоча ацетилсаліцилову кислоту у профілактичних дозах можна продовжувати приймати. Також хворим необхідно бути поінформованими про підвищений ризик виникнення пневмотораксу та важливість застосування активної аспірації при такому ускладненні. Перед процедурою рекомендується встановити велику канюлю в периферичну вену та за можливості уникати седації.

Після маніпуляції обов’язковими є контрольні рентгенівські знімки грудної клітини, що проводяться відразу ж і через 24 год, для виключення пневмотораксу.

Показання

Важливими показаннями для проведення біопсії у клінічній практиці є:

1. Виявлення нової пухлини або зростання наявної в легенях, коли результати бронхоскопії не дають точних результатів.
2. Визначення стадії поширення новоутворення легень чи аналіз метастазів.
3. Наявність одиночних або множинних вузликів у легеневій паренхімі у пацієнтів без попереднього діагнозу злоякісної патології або в разі тривалої ремісії раку.
4. Постійні осередкові інфільтрати, які не діагностовані за результатами аналізів мокротиння або крові, серологічних тестів та бронхоскопії.
5. Пухлина середостіння.
6. Зміни в плеврі або стінці грудної клітки.
7. Новоутворення у кореня легень, яке також не може бути діагностоване за допомогою бронхоскопії.

Для збору зразків, призначених для цитологічного аналізу та визначення типу новоутворень, зазвичай достатньо аспіраційної біопсії. У випадках, коли потрібне детальніше гістологічне дослідження для діагностики лімфом, більшості доброякісних змін у легенях або для диференційної діагностики мезотеліоми плеври та метастазів, використовується біопсія ріжучою голкою.

Протипоказання

Важливі протипоказання до проведення медичних маніпуляцій включають такі фактори, як:

1. Необхідність співпраці із хворим під час процедури, що неможливо у деяких випадках.
2. Підвищені коагуляційні показники: МНО >1,5 або АЧТЧ, що більш ніж у 1,5 раза перевищує верхню межу норми.
3. Низький рівень тромбоцитів у плазмі крові <50 000 на мкл.
4. Наявність віддаленої легені або пневмотораксу з протилежного боку, що підвищує ризик ускладнень.
5. Значний рівень дихальної недостатності, коли проведення маніпуляції може загрожувати життю пацієнта.

Ці фактори можуть серйозно підвищити ризик виникнення ускладнень під час та після процедури і потребують ретельного розгляду та підготовки перед їх виконанням.

Ускладнення

Ускладнення після біопсії під контролем КТ можуть містити різні види ускладнень:

1. Пневмоторакс, що розвивається у близько 30% усіх хворих. З них <½ потребують активної аспірації для відновлення функції легень.
2. Кровотечу в плевральну порожнину, що є виходом крові із судин у простір між легенями та грудною стінкою.
3. Кровохаркання — виділення крові з мокротинням, що може бути ознакою внутрішньої кровотечі.
4. Повітряну емболію — рідкісний, але небезпечний стан, у якому повітря потрапляє в кровоносну систему.
5. Дисемінація пухлини впродовж біопсійного каналу, особливо характерна для мезотеліоми плеври.

Фактори, які можуть спричиняти розвиток пневмотораксу, що потребує активної аспірації, включають такі, як:

1. Діагностоване хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ).
2. Використання товстих ріжучих голок під час процедури.
3. Кашель під час біопсії, що може призвести до додаткового ушкодження тканин.
4. Багаторазове виконання плевральної пункції, що підвищує ризик попадання повітря в плевральну порожнину.

Кожне з цих ускладнень передбачає специфічний підхід до діагностики та лікування, щоб мінімізувати ризик для пацієнта та покращити результати після процедури.

Результати процедури

Ефективність перкутанної (надшкірної) біопсії легень значно залежить від низки факторів. Важливу роль відіграє розмір пухлини та її локалізація щодо стінки грудної клітки. Також значний вплив має методика проведення процедури — використання УЗД- або КТ-контролю. Новоутворення великого розміру, особливо ті, що знаходяться ближче до стінки грудної клітки та мають явні ознаки злоякісності, дозволяють досягати високої ефективності біопсії — у деяких випадках до 95%. Ці параметри забезпечують кращий візуальний доступ та спрощують процедуру забору тканинних зразків для діагностики.