Прогресуючий сімейний внутрішньопечінковий холестаз

Содержание

Визначення. Класифікація

Прогресуючий сімейний внутрішньопечінковий холестаз — це група рідкісних генетичних захворювань печінки, які розвиваються зазвичай у дітей і характеризуються порушенням відтоку жовчі. У результаті жовчні кислоти накопичуються в печінці, що може спричинити ушкодження печінки та прогресуюче захворювання.

Прогресуючий сімейний внутрішньопечінковий холестаз (Progressive Familial Intrahepatic Cholestasis — PFIC) класифікується на 5 різних типів, що передаються за аутосомно-рецесивним принципом. 4 з них характеризуються нормальною активністю гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) у плазмі крові, тоді як 1 тип проявляється підвищеною активністю цього ферменту. Основна проблема при PFIC полягає у порушенні процесів транспорту жовчних кислот, що викликає різні симптоми та ускладнення.

PFIC включає кілька типів з різною активністю ГГТ. Типи PFIC-1, -2, -4 та -5, що характеризуються нормальною активністю цього ферменту, викликані мутаціями в різних генах: ATP8B1, ABCB11, TJP2 та NR1H4 відповідно. Поширеність цих захворювань варіює і може становити 1–9:100 000 осіб.

Симптоми

Типові прояви цих станів включають свербіж шкіри, жовтяницю і збільшення печінки, які зазвичай починають розвиватися в дитячому віці. У низці випадків симптоми можуть виявитися і пізніше. З часом у міру погіршення стану у пацієнтів може розвиватися портальна гіпертензія. Особливо високий ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми відмічається у хворих із PFIC-2.

Діагностика

Для діагностики певних печінкових розладів, таких як деякі форми холестазу, застосовуються специфічні лабораторні аналізи. З їхньою допомогою можливо виявити підвищені рівні жовчних кислот у плазмі крові при одночасно нормальних показниках активності ГГТ. Додатково використовуються методи візуалізації, включно з ультразвуковим дослідженням (УЗД), які зазвичай не візуалізують аномалій у структурі жовчних проток. Важливою частиною діагностики є диференціювання з іншими причинами внутрішньо- та позапечінкового холестазу.

Лікування

Для лікування використовується комплексний підхід, що включає прийом урсодезоксихолевої кислоти для збільшення відтоку жовчі, доповнення дієти необхідними вітамінами, а також у деяких випадках хірургічне втручання для дренування жовчі. У складних ситуаціях, коли інші методи є неефективними, може знадобитися трансплантація печінки.

PFIC-3, один із прогресивних типів, зумовлений мутацією гена ABCB4. Цей тип хвороби  діагностують із частотою 1–2:100 000 осіб та характеризується підвищеною активністю ГГТ. Клінічні прояви у ¹/₃ пацієнтів починають розвиватися вже в дитинстві із симптомів холестазу, таких як свербіж. У більш старшому віці у пацієнтів може розвинутися портальна гіпертензія, яку часто діагностують за кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу.

У пацієнтів з PFIC-3 також відмічається підвищений ризик формування жовчного каміння, гепатоцелюлярної карциноми, раку жовчних шляхів, а також можливість розвитку медикаментозно-індукованого та гестаційного холестазу.

Основним методом терапії є застосування урсодезоксихолевої кислоти. У випадках портальної гіпертензії використовується відповідна тактика лікування. Якщо розвивається печінкова недостатність, може знадобитися трансплантація печінки для врятування життя хворого.