Прегестаційний діабет — це стан, при якому у жінки діагностується цукровий діабет (ЦД) до настання вагітності. Це може бути ЦД I типу (інсулінозалежний) або ЦД II типу (інсулінонезалежний).

Управління прегестаційним діабетом до періоду вагітності (ПВ) важливе для здоров’я матері та розвитку плода. Вагітність може погіршити перебіг вже діагностованого ЦД (не залежить від його типу).

Прегестаційний діабет може підвищити ризик розвитку певних ускладнень у ПВ, включаючи прееклампсію, вроджені вади у дитини, передчасні пологи та макросомію (надмірне зростання плода).

Управління прегестаційним діабетом включає моніторинг рівня глюкози в крові, здорове харчування, регулярні фізичні вправи і, можливо, застосування інсуліну або інших препаратів. Важливо також проводити регулярні медичні огляди для раннього виявлення та управління будь-якими ускладненнями.

Преконцепційне планування та консультування є також важливими аспектами управління прегестаційним діабетом. Жінки з ЦД, які планують вагітність, повинні обговорити свої плани з лікарем, щоб забезпечити найкращий можливий результат для себе та своєї дитини.

Вплив на вагітність

Гестаційний діабет у ПВ може посилити ризик материнської та дитячої захворюваності та летальності. У новонароджених підвищується ймовірність стикнутися з проблемами, такими як дихальна недостатність, низький рівень глюкози в крові (гіпоглікемія), низький рівень кальцію в крові (гіпокальціємія), підвищений рівень білірубіну в крові (гіпербілірубінемія), збільшення кількості еритроцитів (поліцитемія) та підвищення в’язкості крові.

Недостатній контроль наявного (прегестаційного) або такого, що виник у ПВ (гестаційного) діабету у період органогенезу (до 10-го тижня вагітності) може призвести до підвищеного ризику вроджених вад розвитку. Незадовільне управління СД на пізніших стадіях вагітності підвищує ймовірність ускладнень.

Управління прегестаційним діабетом: від планування вагітності до післяпологового періоду

1. Планування вагітності

У період планування вагітності основною метою є досягнення нормоглікемії. Це важливо для запобігання можливим ускладненням у ПВ. Крім того, необхідно провести санацію вогнищ інфекції, діагностувати та пролікувати хронічні ускладнення, такі як діабетична ретинопатія (за допомогою лазеротерапії). Важливим аспектом є також активне навчання жінки, щоб вона могла ефективно контролювати свій стан у ПВ.

2. ПВ

У ПВ ідеальна компенсація ЦД повинна бути досягнута вже в перші тижні, тому що в цей період ризик розвитку вроджених вад у плода найвищий. Якщо до цього часу не проводилася інтенсивна інсулінотерапія, її слід розпочати та продовжувати протягом усього ПВ. Важливо враховувати, що потреба в інсуліні може збільшитися у 2 рази.

3. Період пологів

Під час пологів необхідно забезпечити постійне внутрішньовенне введення інсуліну. Це може бути досягнуто за допомогою індивідуальної інсулінової помпи. Метою є підтримання рівня глюкози у крові 5,6–7,2 ммоль/л (100–130 мг/дл).

4. Період після пологів

Після пологів (не залежить від того, чи пологи були природні або за допомогою кесаревого розтину), необхідність в інсуліні швидше за все знизиться до 50%, а іноді може знижуватися до 30% від дози, яку приймали перед пологами. У разі ЦД II типу пероральні гіпоглікемічні препарати можна застосовувати тільки після закінчення періоду годування грудьми.

5. Період спостереження

Вагітні з гестаційним діабетом повинні бути під наглядом фахівців у високоспеціалізованих медичних центрах. Це стосується як ЦД, діагностованого до ПВ (прегестаційний), так і до ЦД, діагностованого в ПВ (гестаційний). Пологи у цих пацієнток також повинні проходити у спеціалізованих медичних закладах, де є необхідні ресурси та досвід для забезпечення найкращого результату для матері та дитини.

Управління прегестаційним діабетом потребує індивідуального підходу на кожному етапі, починаючи з планування вагітності до післяпологового періоду. Суворий контроль рівня глюкози в крові, адекватне планування вагітності та преконцепційне консультування, а також спеціалізоване медичне спостереження можуть допомогти мінімізувати ризики для матері та плода та забезпечити найкращий можливий результат.

Лікування: управління станом

Лікування прегестаційного діабету включає кілька основних компонентів, які можуть бути адаптовані залежно від індивідуальних потреб кожного пацієнта.

Здійснювати ретельне планування вагітності, особливо в контексті прегестаційного діабету, абсолютно необхідно для мінімізації потенційних ризиків, які можуть виникнути як для матері, так і дитини. Це включає можливість виникнення вад розвитку, які можуть з’явитися ще до того, як вагітність буде підтверджена. Тому жінкам з діагностованим прегестаційним діабетом і тим, хто планує вагітність (або не використовує контрацепцію), вкрай важливо забезпечити суворий і регулярний контроль рівня глюкози в крові.

1. Слідкувати за рівнем глюкози в крові: стабільний та регулярний вимір глюкози в крові служить важливим інструментом в управлінні ЦД та профілактиці можливих ускладнень. У ПВ нормальний рівень глюкози у крові натще становить близько 76 мг/дл (4,2 ммоль/л).

Метою лікарського спостереження має бути досягнення та підтримання наступних показників: рівень глюкози в крові натще має бути <95 мг/дл (<5,3 ммоль/л); 2-годинний постпрандіальний рівень — ≤120 мг/дл (≤6,6 ммоль/л); відсутність суттєвих коливань у рівні глюкози у крові; рівень глікозильованого гемоглобіну (Hb A1c) має бути <6,5%.

2. Лікарська терапія

Інсулін — препарат вибору, він не проникає через плацентарний бар’єр і забезпечує більш передбачуване зниження рівня глюкози у крові. Він застосовується у пацієнтів з ЦД І та ІІ типу, а також у деяких жінок з гестаційним діабетом.

Пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад глібурид) все ширше застосовуються для лікування ЦД у вагітних, що пов’язано з простим його введенням (застосування препарату внутрішньо замість ін’єкцій), низькою вартістю та кратністю застосування 1 раз на добу. Проте щодо застосування глібуриду думки суперечливі. Результати кількох досліджень, в яких порівнювали застосування глібуриду та інсуліну при гестаційному діабеті, продемонстрували, що ризик макросомії може бути вищим на тлі прийому глібуриду. На думку вчених, терапія глібуридом асоціювалася з підвищеним рівнем прееклампсії та частішою потребою у фототерапії для немовлят. Однак результати інших досліджень не виявили різниці у частоті прееклампсії при порівнянні глібуриду з інсуліном.

3. Здорове харчування: жінкам з ЦД, які планують вагітність, рекомендується збалансоване харчування, багате фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами та білками, з обмеженням споживання насичених жирів і простих цукрів.
4. Фізична активність: не слід забувати про регулярні фізичні вправи, підтримувати здорову масу тіла.
5. Преконцепційне планування: жінки з прегестаційним діабетом, які планують вагітність, повинні обговорити свої плани з лікарем. Це може включати посилений контроль рівня глюкози в крові, зміни в лікарській терапії ЦД та обговорення потенційних ризиків вагітності.
6. Регулярні медичні огляди: регулярні візити до лікаря важливі для моніторингу прогресу та раннього виявлення й контролю будь-яких ускладнень. Це може включати регулярні аналізи крові, перевірку зору та набряку/варикозного розширення вен на ногах, а також моніторинг здоров’я серця.

Важливо відзначити, що вагітність може змінити здатність організму контролювати рівень глюкози в крові, і будуть потрібні ретельніший моніторинг і можливе коригування лікування.