Визначення
Streptococcus pneumoniae — це грампозитивний мікроорганізм, що мешкає на слизовій оболонці носоглотки у близько 10% здорових дорослих людей. Захворюваність на інфекції, що викликаються цим патогеном, становить близько 200:100 000 осіб на рік. Проникнення бактерії до нижніх відділів дихальної системи часто пов’язане з мікроаспірацією.
S. pneumoniae залишається провідним збудником негоспітальної пневмонії, незалежно від її тяжкості. Він також найчастіше викликає пневмонії, що розвиваються протягом перших 4–5 днів перебування у стаціонарі. Крім того, цей мікроорганізм може бути причиною синуситу, отиту середнього вуха, менінгіту та бактеріємії.
Клінічна картина
Пневмонія, спричинена Streptococcus pneumoniae, часто починається стрімко. Пацієнти відзначають різке підвищення температури тіла, озноб, виражену задишку і кашель, що супроводжується виділенням мокротиння, яке спочатку має іржавий відтінок, а потім стає гнійним. До частих симптомів також належать прискорене дихання (тахіпное), прискорене серцебиття (тахікардія) та біль у грудній клітці, особливо при диханні. При тяжкому перебігу захворювання може розвиватися ціаноз.
При лабораторних аналізах крові часто фіксується лейкоцитоз, рідше — лейкопенія, яка вважається несприятливою прогностичною ознакою. При рентгенографії грудної клітки виявляються інфільтративні зміни у вигляді затемнень, що охоплюють сегмент, частку легені або множинні вогнища, що нагадують бронхопневмонію. У 50% хворих виявляють плевральний випіт.
Діагностика S. pneumoniae може бути утруднена через високу частоту носійства бактерії в носоглотці, що знижує достовірність результатів бакпосіву мокротиння. Однак своєчасне та якісне дослідження зразків дозволяє виключити наявність інфекції. Більш точним методом є бакпосів крові, хоча він позитивний менш ніж у 25% пацієнтів. Простим та інформативним методом також є тест на виявлення антигенів S. pneumoniae у сечі.
До факторів ризику належать попередня вірусна інфекція (наприклад грип), зловживання алкоголем, куріння, хронічні захворювання дихальних шляхів (хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіальна астма), відсутність селезінки, стан імунодефіциту (ВІЛ, онкозахворювання, аутоімунні хвороби), період вагітності, вживання наркотиків та робота, пов’язана з вдиханням шкідливих речовин, наприклад у зварювальників.
Лікування
При виборі терапії пневмонії, спричиненої Streptococcus pneumoniae, важливо враховувати дані про знижену чутливість збудника до β-лактамних антибіотиків, особливо в окремих популяціях. Незважаючи на це, пеніцилін та амоксицилін залишаються препаратами першої лінії. В якості альтернативи можуть застосовувати ампіцилін, цефалоспорини II та III покоління (слід уникати застосування цефалоспоринів I покоління), макроліди та фторхінолони, що виявляють антипневмококову активність, такі як левофлоксацин і моксифлоксацин.
Важливо підкреслити, що ципрофлоксацин є неефективним проти S. pneumoniae і не повинен застосовуватися в терапії цього захворювання. Також ефективність у лікуванні пневмококової інфекції показали кліндаміцин, лінезолід та ванкоміцин, особливо в умовах резистентності до стандартних препаратів. Перед призначенням препарату необхідно враховувати локальні дані щодо стійкості збудника та коректний підбір доз.