Кір

Содержание

Кір — це інфекційне захворювання, спричинене вірусом. Цей вірус є єдиним етіологічним чинником захворювання.

Вірус кору проникає в організм людини через верхні дихальні шляхи (клітини епітелію) та кон’юнктиви. Розмножується вірус активно у регіонарних лімфатичних вузлах та лімфатичній тканині. Потім він проникає в кров, викликаючи віремію — поширення вірусу по всьому організму. Внаслідок цього інфікуються клітини лімфатичної системи всього організму, а також епітелій дихальних шляхів.

Люди є єдиним резервуаром вірусу кору. Вірус передається повітряно-краплинним шляхом та через контакт із секретом дихальних шляхів інфікованої людини. Це робить кір високозаразним захворюванням, особливо в умовах тісного контакту.

Інкубаційний період кору (від моменту інфікування та до появи перших симптомів) — в середньому 10 діб, хоча може змінюватися в межах 8–12 діб. Поява висипу відмічається через 14 діб після інфікування, але інколи — протягом 7–18 діб.

Період заразності, або час, протягом якого інфікована людина може передати вірус іншим, починається з появи перших симптомів і триває до 3–4 діб після появи висипу. Інфекційність вірусу зберігається у повітрі чи інфікованих поверхнях до 2 год.

Клінічна картина кору

Кір — це інфекційне захворювання, яке практично завжди проявляється клінічними симптомами. Ці симптоми розвиваються поетапно та включають такі:

1. Продромальні симптоми. Це перші ознаки кору, які з’являються і тривають кілька діб. До них належать висока температура тіла (іноді до 40 °C), сухий кашель (зберігається 1–2 тиж), риніт, кон’юнктивіт, який може викликати світлобоязнь і набряк повік. Ці симптоми зазвичай зникають одночасно зі зниженням температури тіла.
2. Плями Бєльського — Філатова — Копліка. Папули сіро-білого кольору, які масово з’являються на слизовій оболонці щік на рівні малих корінних зубів. Вони з’являються за 1–2 доби до появи екзантеми та зберігаються до 1–2 діб після її появи. Це патогномонічний симптом кору, але його відсутність не виключає діагнозу кору.
3. Висип. У цей період з’являється плямисто-папульозний висип (від темно-червоного до фіолетового кольору), d=0,1–1 см, з’являються протягом 2–4 діб. Висип часто спочатку з’являється на голові, потім поширюється на тулуб і кінцівки. Окремі елементи висипу зазвичай зливаються між собою. Висип починає бліднути і зникати через 3–7 діб, залишаючи буру пігментацію і легке лущення епідермісу.
4. Інші симптоми. У деяких випадках можуть виявляти інші симптоми, такі як відсутність апетиту, діарею та генералізовану лімфаденопатію.

Розуміння цих симптомів та їх послідовності може допомогти у своєчасній діагностиці та лікуванні кору.

Діагностика кору

При підозрі на кір важливо провести низку допоміжних досліджень для підтвердження діагнозу. До них належать ідентифікація етіологічного чинника та збирання клінічного матеріалу для вірусологічних та молекулярних досліджень.

1. Імуноферментний аналіз (ІФА). Це дослідження дає змогу виявити специфічні антитіла класу IgM проти вірусу кору в плазмі крові у невакцинованих осіб за останні 2–3 міс. Ці антитіла з’являються через 2–3 доби після появи висипу та зникають через 4–5 тиж. Забір крові проводять через 7 діб від моменту появи висипу (це той час, коли концентрація специфічних IgM найвища).
2. Ізоляція вірусу. Це включає культивування вірусу з клінічного матеріалу, такого як мазок із глотки, сеча або цільна гепаринізована кров. Забір зразків краще провести протягом 1–4 діб з моменту появи висипу.

Підозра на кір ґрунтується на клінічній картині, але для підтвердження діагнозу необхідні лабораторні дослідження. Якщо людина перебувала в контакті з хворим на кір, у якого лабораторно підтверджений діагноз, а зараз має характерні симптоми цього захворювання, то можна встановлювати діагноз кір.

При діагностиці кору важливо врахувати й інші захворювання, симптомами яких також є генералізований висип. Це можуть бути інфекційні захворювання, такі як скарлатина, краснуха, інфекції, спричинені ентеровірусами, аденовірусами, парвовірусом B19, вірус Епштейна — Барр та мікоплазми. Крім того, необхідно врахувати неінфекційні хвороби, такі як алергічний та медикаментозний висип.

Лікування кору

Лікування кору включає симптоматичну і підтримувальну терапію, спрямовану на зменшення вираженості симптомів захворювання.

Симптоматичне лікування

Симптоматичне лікування включає застосування антипіретиків для контролю температури тіла, забезпечення відпочинку і створення комфортних умов для хворого, зокрема затемнену кімнату для зменшення вираженості світлобоязні.

Підтримувальна терапія

Підтримувальна терапія включає забезпечення адекватної гідратації і харчування хворого.Додаткове вживання вітаміну А може бути необхідним для дітей з гіпотрофією, оскільки він відіграє важливу роль у підтримці здоров’я шкіри та слизових оболонок, а також імунної системи.

Антибіотикотерапія

При бактеріальних ускладненнях, таких як пневмонія або отит, може знадобитися антибіотикотерапія. Вибір антибіотика залежатиме від типу бактерії та чутливості до антибіотиків.

Важливо пам’ятати, що кір — це вірусне захворювання, і антибіотики не є ефективними проти самого вірусу кору. Вони застосовуються лише для лікування бактеріальних ускладнень.

Ускладнення

Кір може викликати серйозні ускладнення, особливо у новонароджених та дорослих, зокрема в осіб із гіпотрофією та клітинними імунодефіцитами. Ось деякі з найчастіших ускладнень:

1. Середній отит та пневмонія. Ці ускладнення можуть розвинутися у 7–9 та 1–6% хворих відповідно. Пневмонія може бути особливо небезпечною, з високим рівнем летальності.
2. Енцефаліт та міокардит. Енцефаліт, або запалення головного мозку, може розвинутися у 0,1% хворих, з летальністю 15% та стійкими неврологічними наслідками у 25% хворих. Міокардит, або запалення серцевого м’яза, також може розвиватися.
3. Вторинні бактеріальні інфекції. Кір викликає сильну транзиторну імуносупресію, що може призвести до вторинних бактеріальних інфекцій. Ці стани можуть мати тяжкий перебіг та призвести до смерті хворого.
4. Летальність. Летальність зазвичай дуже низька, але може досягати 20–30% серед новонароджених у країнах, що розвиваються.
5. Підгострий склерозуючий паненцефаліт (Subacute sclerosing panencephalitis). Це рідкісний нейродегенеративний розлад, який зазвичай розвивається через кілька років після перенесеного кору. Він може бути причиною летальності.

Розуміння цих ускладнень важливе для своєчасного виявлення та лікування, що може значно покращити прогноз для хворих на кір.

Прогноз

Кір, як правило, проявляється в легкій або середній формі і після перенесеного захворювання зазвичай залишає стійкий імунітет. Однак у пацієнтів деяких груп, включаючи дітей з гіпотрофією (особливо з дефіцитом вітаміну А) або у осіб з імунодефіцитами, кір може мати особливо тяжкий перебіг та супроводжуватися високим ризиком ускладнень.

Летальні наслідки при кору відмічають рідко, як правило, вони є результатом розвитку ускладнень. Особливо небезпечними є такі ускладнення, як енцефаліт із включеннями Даусона та гігантоклітинна пневмонія Гехта, які найчастіше розвиваються в осіб із гіпотрофією (дефіцит маси тіла) та клітинними імунодефіцитами.

Профілактика кору

1. Вакцинація. Вакцинація проти кору зазвичай проводиться у ранньому дитинстві та забезпечує довгостроковий імунітет проти захворювання.
2. Пасивна профілактика. У виняткових випадках після контакту з хворим на кір у сприйнятливих до захворювання осіб може бути застосований імуноглобулін. Це метод пасивної імунізації, який дає тимчасовий захист від захворювання.
3. Ізоляція хворих. Хворі на кір мають бути ізольовані протягом 4 діб від моменту появи висипу. У випадку пацієнтів з імунодефіцитом ізоляція має тривати протягом усього періоду хвороби.
4. Ізоляція сприйнятливих осіб. Особи, сприйнятливі до інфекції та невакциновані, які були у контакті з хворим, мають бути ізольовані протягом усього інкубаційного періоду. Якщо у хворого розвиваються ускладнення кору, він не становить небезпеки для оточуючих і не потребує ізоляції.

Ці заходи допомагають запобігти поширенню кору та захистити найбільш уразливі групи населення.