Що таке інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів?

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів розвивається внаслідок надмірного їх прийому та характеризується низкою патологічних симптомів: брадикардією, артеріальною гіпотензією, порушеннями свідомості, гіпоглікемією та ін. Можлива різна вираженість інтоксикації: від безсимптомного перебігу до розвитку шоку.

Які причини інтоксикації блокаторами бета-адренорецепторів?

Інтоксикація препаратами цієї групи може розвиватися внаслідок їхнього навмисного (з метою самогубства) або ненавмисного передозування.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів у дітей зазвичай ненавмисна. Найчастіше залишена без нагляду дитина приймає залишений у його вільному доступі препарат із цікавості чи гри.

За оцінками експертів, найчастіше токсична дія блокаторів бета-адренорецепторів пов’язана із застосуванням пропранололу.

Блокатори бета-адренорецепторів – це група лікарських засобів, які конкурентно та оборотно зв’язуються з бета-адренорецепторами. Так, вони блокують взаємодію бета-адренорецепторів з катехоламінами та іншими бета-агоністами.

Блокатори (антагоністи) бета-адренорецепторів застосовуються в терапії різних захворювань: артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, тахіаритмій та стенокардії. Крім того, їх можна застосовувати в комплексному лікуванні тривожного синдрому, мігрені, есенціального тремору, гіпертиреозу та інших захворювань. За оцінками експертів, блокатори бета-адренорецепторів запобігають ремоделюванню серця після інфаркту міокарда, зменшуючи вплив катехоламінів на серцевий м’яз.

Який патогенез інтоксикації блокаторами бета-адренорецепторів?

Блокатори бета-адренорецепторів класифікуються на селективні та неселективні залежно від рецепторної специфічності. Однак при передозуванні специфічність втрачається. Так, блокада бета-2 адренорецепторів призводить до бронхоспазму.

Також блокатори бета-адренорецепторів класифікуються на ліпофільні (бетаксолол, метопролол, небіволол, пропранолол) та гідрофільні (атенолол, лабеталол, надолол, соталол). Бісопролол та карведилол є ліпо-гідрофільними. Високополіпофільні блокатори бета-адренорецепторів легко проникають через гематоенцефалічний бар’єр і можуть викликати різні порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС).

Блокатори бета-адренорецепторів пригнічують дію циркулюючих катехоламінів. Таким чином інгібується активація мембранної аденілатциклази, зменшується формування внутрішньоклітинного цАМФ та надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини провідної системи серця. Це призводить до гальмування утворення актино-міозинового комплексу, зниження автоматизму та провідності, зменшення сили та частоти серцевих скорочень. Артеріальна гіпотензія, що розвивається, брадикардія, зниження скоротливості міокарда і споживання кисню зумовлюють гемодинамічну нестабільність. Також може розвиватися гіпоглікемія, спричинена інгібуванням глікогенолізу та глюконеогенезу.

Токсикокінетика

Для блокаторів бета-адренорецепторів характерний високий рівень всмоктування при пероральному прийомі.

Всмоктування може бути сповільнене при одночасному прийомі препаратів, здатних уповільнювати моторику шлунково-кишкового тракту.

Більшість блокаторів бета-адренорецепторів виводяться переважно печінкою. Атенолол, соталол, есмолол і надолол переважно нирками. Блокатори бета-адренорецепторів можуть викликати блокаду натрієвих або калієвих каналів та, відповідно, подовження інтервалів QRS та QTc.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: фактори ризику

Порушення функції печінки.
Ниркова недостатність.
Спільний прийом блокаторів кальцієвих каналів (БКК) може спричинити виражену артеріальну гіпотензію та кардіотоксичність.
Поєднане застосування препаратів, що впливають на ЦНС (наприклад трициклічні антидепресанти та антипсихотики можуть підвищувати токсичність блокаторів бета-адренорецепторів).
Коморбідність (наприклад супутня бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет) викликають підвищення ризику несприятливих наслідків.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: діагностика

Важливо зібрати детальний медикаментозний анамнез, у тому числі з’ясувати, чи приймав пацієнт якісь препарати, крім блокаторів бета-адренорецепторів, передусім антихолінергічні та кардіотоксичні. Встановлення того, який конкретний блокатор бета-адренорецепторів приймав хворий, має важливість. Це пов’язано з тим, що різні блокатори бета-адренорецепторів мають різний T_1/2, який може варіювати від декількох хвилин до декількох годин.

Зазвичай симптоми отруєння розвиваються через 1–2 год після прийому лікарського засобу.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: симптоми

Брадикардія.
Аритмічне серцебиття.
Артеріальна гіпотензія.
Зміни психічного стану (безсоння, сонливість, кошмарні сновидіння, галюцинації, депресія).
Головний біль.
Запаморочення.
Парестезії.
Загальна слабкість, невмотивована стомлюваність.
Задишка, відчуття нестачі повітря, ядухи, порушення дихання.
Нудота.
Біль у животі.
Біль у ділянці серця (при вазоспастичній стенокардії — збільшення вираженості симптомів).
Еректильна дисфункція.
Світлобоязнь.
Порушення спорожнення сечового міхура.
Підвищення скорочувальної здатності вагітної матки.
Судоми.
Зниження температури тіла.

Вираженість скарг при інтоксикації блокаторами бета-адренорецепторів може бути різною залежно від ступеня тяжкості інтоксикації.

Чим небезпечна інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів?

У тяжких випадках можуть розвинутися кардіогенний шок, гостра серцева недостатність.

У осіб із підозрою на інтоксикацію блокаторами бета-адренорецепторів необхідно постійно контролювати життєво важливі показники та регулярно проводити 12-канальну електрокардіограму.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: ознаки, що виявляються на електрокардіограмі:

синусова брадикардія;
подовження інтервалу Q–T;
атріовентрикулярна блокада;
синоатріальна блокада.

Також може бути виявлено гіпоглікемію.

Ступінь порушення свідомості оцінюється за шкалою Глазго.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: лікування

Те, яке лікування призначають при інтоксикації блокаторами бета-адренорецепторів, залежить від тяжкості стану хворого і вираженості окремих симптомів.

Проводиться корекція вітальних функцій. За потреби виконуються реанімаційні заходи.

Показано госпіталізацію у відділення інтенсивної терапії.

У зв’язку з властивою їм ліпофільністю, деякі блокатори бета-адренорецепторів можуть викликати пригнічення ЦНС.

У пацієнтів із тяжкою інтоксикацією критично важливо забезпечити оперативну підтримку дихальних шляхів шляхом інтубації ендотрахеальною трубкою з манжетою. Премедикація атропіном може бути необхідна особливо у дітей, оскільки маніпуляції з гортанню під час інтубації можуть спричинити додаткову стимуляцію блукаючого нерва та брадикардію.

Для усунення бронхоспазму застосовують оксигенотерапію та бронходилататори (сальбутамол).

Пацієнтам, що надійшли невдовзі після прийому великої кількості їжі та/або з вираженими симптомами, може знадобитися деконтамінація шлунково-кишкового тракту шляхом промивання шлунка.

Особам з незначними симптомами, що виявляються пізніше 1 год після прийому препарату, рекомендується активоване вугілля для обмеження абсорбції лікарського засобу.

При судомах показані бензодіазепіни.

При розширенні комплексу QRS рекомендується бікарбонат натрію, а при подовженні інтервалу QTc — сульфат магнію.

Також у терапії інтоксикації блокаторами бета-адренорецепторів застосовують глюкагон.

Препарати кальцію можуть призначатися при артеріальній гіпотензії у пацієнтів з інтоксикацією блокаторами бета-адренорецепторів та БКК.

У резистентних випадках проводиться високодозна інсулінотерапія з еуглікемією. Як правило, вводиться 1 ОД/кг маси тіла звичайного інсуліну болюсно разом із 0,5 г/кг маси тіла декстрози внутрішньовенно (в/в). Декстроза протипоказана при рівні глюкози >400 мг/дл. Для підтримки суворого глікемічного контролю (рівня глюкози в межах 100–200 мг/дл) рівень глюкози у плазмі крові слід контролювати кожні 30 хв.

При вираженій артеріальній гіпотензії проводиться підтримувальна терапія вазопресорами.

У тяжких випадках може знадобитися екстракорпоральна мембранна оксигенація та штучна вентиляція легень.

При інтоксикації водорозчинними та екскретованими нирками блокаторами бета-адренорецепторів (наприклад ацебуталолом, атенололом, надололом та соталолом) може бути рекомендована гемоперфузія або гемодіаліз.

У випадках навмисного передозування показано консультацію психіатра.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: прогноз

Прогноз залежить від того, який препарат і в якій дозі був прийнятий, а також своєчасності надання медичної допомоги.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: диференційна діагностика

Інтоксикація антидепресантами.
Інтоксикація карбамазепіном.
Інтоксикація серцевими глікозидами (наприклад отруєння дигоксином).
Отруєння кокаїном.
Епідуральна гематома.
Гіперкаліємія.
Менінгіт.
Кардіогенний шок.
Фібриляція передсердь.
Інтоксикація БКК.

Інтоксикація блокаторами бета-адренорецепторів: профілактика

Суворе дотримання рекомендованих лікарем доз препарату.
Не перевищувати максимальну допустиму дозу згідно з інструкцією до конкретного препарату.
Уникати поєднаного застосування з верапамілом, дилтіаземом.
З обережністю приймати разом із серцевими глікозидами, аміодароном, антидепресантами та антипсихотиками.
Показано коригування дози пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок.
Зберігати лікарські засоби лише в оригінальних / промаркованих упаковках.
Зберігати блокатори бета-адренорецепторів у недоступних для дітей місцях та не залишати дітей без нагляду.