Гіпертиреоз у період вагітності

Содержание

Визначення

Гіпертиреоз часто діагностується у молодих жінок і може виявлятися в період вагітності. Він зумовлює ризики як для матері, так і плода, що розвивається, підвищуючи ймовірність викидня, передчасних пологів і розвиток тиреотоксичного кризу в процесі пологової діяльності. У випадках, коли гіпертиреоз спровокований хворобою Грейвса, антитіла АТ-рТТГ можуть проникати через плацентарний бар’єр, викликаючи транзиторний гіпертиреоз у новонароджених. Тому важливо контролювати рівень АТ-рТТГ на ранніх термінах вагітності чи після встановлення діагнозу гіпертиреозу. У разі виявлення високого рівня антитіл, особливо якщо він перевищує норму у 3 та більше разів, життєво необхідно проводити регулярне спостереження за станом функції щитоподібної залози плода протягом усієї вагітності. Це важливо також для жінок із анамнезом хвороби Грейвса, які пройшли інтенсивне лікування до зачаття.

Розвиток гіпертиреозу вперше у період вагітності

Діагностика гіпертиреозу у вагітних становить особливу складність через часті прояви тахікардії, емоційної нестабільності та підвищеного потовиділення, характерних для цього періоду. Комплексність зумовлена також фізіологічними змінами: наприкінці І триместру зазвичай відмічають зниження рівня тиреотропного гормону (ТТГ) через пік секреції хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ), що супроводжується підвищенням загального Т4. Основним показником для діагностики гіпертиреозу в період вагітності є збільшений рівень вільних тироксину (FТ4) або трийодтироніну (FТ3) за одночасно низького ТТГ.

Необхідно також провести диференціацію між гіпертиреозом, що виникає вперше в період вагітності, та тиреотоксикозом вагітних, який зазвичай не потребує лікування та самостійно минає до 20-го тижня вагітності. На відміну від гіпертиреозу, при тиреотоксикозі вагітних рідко фіксуються симптоми, такі як зоб або інші аутоімунні захворювання, а рівень АТ-рТТГ антитіл зазвичай залишається в нормі. Незважаючи на те що при субклінічному гіпертиреозі часто не потрібне активне втручання до 20-го тижня, його слід уважно моніторувати, щоб уникнути можливих ускладнень.

Виявлення гіпертиреозу у жінок до періоду вагітності

Жінкам, які проходять лікування від гіпертиреозу та планують вагітність, важливо знати про потенційні ризики для плода, пов’язані з антитиреоїдною терапією. Особливо важливо уникати цих препаратів між 6-м та 10-м тижнями вагітності, якщо це можливо, тому що в цей період ризик вроджених вад у плода може бути знижений за рахунок припинення терапії.

Для жінок з діагнозом хвороби Грейвса, які перебувають у стані еутиреозу завдяки прийому низьких доз тіамазолу (до 5–10 мг на добу) або пропілтіоурацилу (до 50–100 мг на добу), рекомендується відмінити тиреостатики при настанні вагітності. Після припинення прийому лікарських засобів необхідно кожні 1–2 тиж перевіряти стан жінки та контролювати рівні ТТГ та FT4. Якщо рівні гормонів залишаються в межах норми, забезпечуючи стан клінічного та біохімічного еутиреозу, можна розглянути можливість збільшення інтервалів між перевірками до 2–4 тиж у ІІ та ІІІ триместр.

Лікування гіпертиреозу у вагітних

Лікування гіпертиреозу у вагітних потребує особливого підходу, що включає застосування антитиреоїдних препаратів у мінімально ефективних дозах, щоб уникнути негативної дії на плід, такої як гіпотиреоз або розвиток зобу. Спочатку рівні ТТГ та FT4 у плазмі крові контролюють кожні 2 тиж, переходячи до щомісячного моніторингу після досягнення стану еутиреозу.

На ранніх термінах вагітності (до 16 тиж) рекомендовано пропілтіоурацил, який вважається найбільш безпечним для плода. Якщо жінка отримувала тіамазол до вагітності, їй слід перейти на пропілтіоурацил із співвідношенням дози близько 1:20 (наприклад 100 мг пропілтіоурацилу замість 5 мг тіамазолу на добу). Після досягнення 16-го тиж вагітності, якщо це можливо, слід знову перейти на тіамазол.

Якщо лікування гіпертиреозу починається після 16 тиж, допустиме застосування тіамазолу з початковою дозою 10–20 мг на добу, розподіленою на 1–2 прийоми. Пропілтіоурацил у цей період застосовують у дозі 100–200 мг, розділеної на 3 прийоми на добу. Важливо прагнути зниження доз антитиреоїдних препаратів, як тільки рівень FT4 наближається до верхньої межі норми, щоб мінімізувати ризик розвитку зобу або гіпотиреозу у плода.

У деяких випадках вагітним також може бути призначений пропранолол, але його застосування повинно бути обмежене і за суворими показаннями. Поєднане застосування L-T4 та антитиреоїдних засобів не рекомендується, оскільки це може посилити необхідність підвищення дози антитиреоїдних препаратів. Хірургічне втручання можливе у II триместр, але воно виправдане лише у випадках, коли інші методи лікування є неефективними або призводять до серйозних побічних ефектів.