Що таке гігантизм?

У загальній популяції зріст визначається складною взаємодією генетичних та середовищних факторів.

Гігантизм — це рідкісне захворювання, що характеризується надмірним, але пропорційним зростанням кінцівок та тулуба.

Який гормон спричиняє гігантизм?

Гігантизм викликається хронічною гіперсекрецією гормону росту та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) із соматотропної аденоми гіпофіза, яка формується до закриття епіфізів.

Гіпофіз — невелика ендокринна залоза розміром з горошину, розташована біля основи головного мозку під гіпоталамусом. Гіпофіз виробляє 8 важливих гормонів, включно з гормоном росту.

Гормон росту (соматотропін) сприяє зростанню дітей. Після зрощення зон росту (епіфізів) кісток гормон росту перестає сприяти збільшенню довжини тіла. Натомість він зумовлює підтримку нормальної структури кісток, хрящів, органів та метаболізму.

При гігантизмі надмірна кількість гормону росту призводить до аномального збільшення росту, а також різних змін м’яких тканин.

У чому різниця між гігантизмом та акромегалією?

Акромегалія, як і гігантизм, розвивається при надмірній кількості гормону росту. Акромегалія відзначається, якщо надмірна секреція гормону росту виникає після закриття зон росту епіфізами трубчастих кісток. Так, зріст людини не збільшується, але надмірна кількість гормону росту впливає на форму кісток та розмір органів. Гігантизм діагностують рідше, ніж акромегалію.

Причини гігантизму

У близько 95% випадків гігантизм розвивається внаслідок наявності аденоми гіпофіза, що секретує гормон росту. Найчастіше виявляються макроаденоми (аденоми гіпофіза діаметром ≥10 мм). Гігантизм також може бути викликаний гіперплазією гіпофіза, за якої гіпофіз збільшується в розмірі. Гіпофізарний гігантизм найчастіше виявляють в осіб чоловічої статі.

Гіперпродукція соматотропіну також може розвинутися внаслідок нейроінфекції, інтоксикації, черепно-мозкової травми.

Крім того, можливе зниження чутливості зон росту в епіфізах трубчастих кісток і, отже, зростання не припиняється після завершення пубертату.

Гігантизм може бути викликаний наявністю генетичної мутації або бути одним із проявів низки генетичних синдромів (включно з комплексом Карнея, синдромом Маккюна — Олбрайта, нейрофіброматоз, множинні ендокринні неоплазії 1-го або 4-го типів).

Гігантизм: патогенез

Гормон росту складається із 191 амінокислоти. Він секретується соматотропними клітинами передньої частки гіпофіза. Секреція гормону росту має кілька піків протягом дня. Нейрони, що знаходяться в дугоподібному та вентромедіальному ядрах, виробляють рилізинг-гормон гормону росту (РГГР), що стимулює вивільнення гормону росту гіпофізом. Соматостатин, який також секретується гіпоталамусом, чинить інгібувальну дію на секрецію гормону росту.

У процесі росту та розвитку також бере участь ІФР-1, гормон, що виробляється печінкою під впливом стимуляції гормоном росту. ІФР-1 — це білок, який складається з 70 амінокислот, подібний до інсуліну.

Також експресії гена гормону росту сприяють тиреоїдні гормони. При гіпоглікемії знижується секреція соматостатину гіпоталамусом та збільшується викид гормону росту.

Діагностика гігантизму

Як виявляється гігантизм?

Основною ознакою гігантизму є надмірне зростання та швидкі його темпи. Крім дуже високого зросту / великої статури для свого віку, можуть бути виявлені такі ознаки гігантизму:

виступаючі лобові горби і щелепа;
щілини між зубами;
великі риси обличчя;
великі долоні та стопи з товстими пальцями;
при цьому статура пропорційна.

Гігантизм: симптоми

Швидка стомлюваність, загальна слабкість, зниження працездатності / успішності у школі.
Запаморочення.
Підвищене потовиділення.
Двоїння в очах (диплопія) або звуження бічного (периферичного) зору.
Офтальмоплегія.
Головний біль.
Біль у суглобах.
Затримка статевого дозрівання / нерегулярні менструації у дівчат.
Порушення сну.
Синдром обструктивного апное уві сні.
М’язова слабкість.

Який ріст вважається гігантизмом?

Гігантизм діагностують дуже рідко, і він повинен бути запідозрений, якщо зріст пацієнта перевищує нормальний середній ріст на 3 стандартні відхилення або скоригований середній зріст батьків на 2 стандартні відхилення. Зазвичай йдеться про зріст >190 см у жінок та >200 см у чоловіків. Зріст при гігантизмі може досягати 2,4 м.

Додаткові методи обстеження

Рівень гормону росту.
Рівень ІФР-1.
Рівень пролактину (підвищений у ¹/₃ випадків гігантизму).
Глюкозотолерантний тест.
Магнітно-резонансна томографія головного мозку.
Комп’ютерна томографія головного мозку.
Електрокардіограма та ехокардіографія.
Полісомнографія.
Рентгенографія.
Денситометрія.

Лікування гігантизму

Цілі лікування гігантизму:

регулювання рівня гормону росту та ІФР1;
контроль зростання пухлини гіпофіза;
зменшення впливу пухлини гіпофіза на прилеглі структури, такі як мозкова тканина та зоровий нерв;
зменшення патологічного впливу гормональної гіперсекреції на функції органів-мішеней.

Мета терапії гіпофізарного гігантизму до настання статевого дозрівання — мінімізація надмірного зростання за допомогою контролю рівня гормону росту та ІФР1.

На сьогодні існують доступні та ефективні лікарські засоби для терапії акромегалії, але дія цих препаратів на дітей та підлітків з гігантизмом вивчена недостатньо.

У період статевого дозрівання може застосовуватися антагоніст рецепторів гормону росту пегвісомант для контролю рівня ІФР1.

При гігантизмі найчастіше рекомендується хірургічне видалення аденоми гіпофіза, також може застосовуватися променева терапія.

Метою оперативного втручання є видалення чи зменшення розміру пухлини гіпофіза. Часто проводиться транссфеноїдальне втручання, тобто операція виконується через ніс та клиноподібну пазуху. Може проводитися ендоскопічна транссфеноїдальна резекція. У низці випадків може бути необхідним проведення повторних оперативних втручань.

Рівні ІФР-1 та гормону росту необхідно визначити через 12 тиж після операції.

Променева терапія показана як допоміжний метод лікування персистивного захворювання після операції. Може проводитися зовнішнє опромінення за допомогою лінійних прискорювачів з фокусуванням на гіпофізарній ямці та одноразове стереотаксичне високодозне опромінення за допомогою гамма-ножа або стереотаксичної багатодугової променевої терапії.

Гіпопітуїтаризм та нецукровий діабет можуть розвиватися внаслідок хірургічного втручання або променевої терапії. Рекомендується щорічна оцінка рівня гормонів гіпофіза і за необхідності — замісна гормональна терапія (можливе заміщення статевих гормонів).

Чим небезпечний гігантизм?

Можливі ускладнення гігантизму включають:

порушення рухливості внаслідок м’язової слабкості;
остеоартрит;
периферичну нейропатію;
синдром обструктивного апное уві сні;
кардіомегалію та клапанні порушення;
інсулінонезалежний цукровий діабет;
порушення статевого дозрівання;
підвищений ризик летального наслідку.

Ускладнення після операції з видалення пухлини гіпофіза можуть включати:

кровотечу;
витік спинномозкової рідини;
менінгіт;
нецукровий діабет;
гіпопітуїтаризм.

Можливі побічні ефекти променевої терапії включають:

гіпопітуїтаризм;
порушення зору;
розвиток пухлини за кілька років після лікування (рідко).

Диференційна діагностика

Ідіопатична високорослість.
Синдроми, пов’язані з високорослістю або надмірним зростанням: синдром Беквіта — Відемана, синдром Марфана, синдром Лойса — Дітца, синдром ламкої Х-хромосоми, синдром Сотоса, синдром Вівера, синдром Сімпсона — Голабі — Бемеля. Так, наприклад, синдром Сотоса — це вроджений синдром, що характеризується високим зростом, акромегалоїдним обличчам, розумовою відсталістю, макроцефалією та випередженням кісткового віку. До інших клінічних проявів цього синдрому належать неонатальна гіпотонія, вроджені вади серця, косоокість, сколіоз та схильність до раку. Синдром Сотоса зумовлений гаплонедостатністю гена NSD1 на 5-й хромосомі. При цьому рівні гормону росту та ІФР1 — нормальні. Для диференційної діагностики з гігантизмом потрібні генетичні дослідження. При синдромі Марфана характерна високорослість, довгі тонкі («павучі») пальці, гіпермобільність суглобів, доліхоцефалія, деформація грудної клітки (кілеподібна або лійкоподібна), слабкий розвиток мускулатури, можливі вади серця, розшаровуюча аневризма аорти, грижі, міопія. Рівень гормону росту нормальний.
Синдром камптодактилії, високого зросту та втрати слуху (cATSHl).
Акромегалія.