Визначення

Галактоцеле — це найбільш часто діагностоване доброякісне новоутворення молочної залози (МЗ) у жінок в період годування грудьми. Це доброякісна кіста, яка формується внаслідок обструкції молочної протоки (МП), що призводить до накопичення молока в кістозній структурі. Термін «галактоцеле» походить від грецьких слів galatea (молочно-білий) і cele (пояс, сумка).

Галактоцеле зазвичай безболісне і являє собою помірно щільне новоутворення, яке може змінювати свої розміри протягом дня. Розміри галактоцеле можуть варіювати від ледь пропальпованої маси до великих елементів, що перевищують 10 см у діаметрі.

Галактоцеле може розвинутися в будь-якому місці МЖ уздовж пахвової лінії. Однак найчастіше кісти виникають в ретроареолярній ділянці (навколо соска), де найбільш густо розташовані МП. У більшості випадків при галактоцеле жінка не відчуває болю і не має запалення, проте можливі ускладнення, такі як інфекція, коли все ж необхідне лікування.

У близько 4% жінок з доброякісними захворюваннями МЗ, які звертаються в амбулаторні установи, діагностують галактоцеле. Частота розвитку галактоцеле підвищується з віком, особливо в період 45–50 років. Крім того, галактоцеле діагностують у 4–5% жінок, що проходять біопсію новоутворень МЗ з категорією 4 за Системою звітності та даних візуалізації МЗ (Breast Imaging Reporting and Data System — BI-RADS).

Однак частота галактоцеле може бути вищою, оскільки багато кіст мають незначно виражені симптоми і можуть самостійно розсмоктуватися без лікування (Gada P.B. et al., 2024).

Причини галактоцеле

Для розвитку галактоцеле необхідна наявність 3 основних факторів:

секреторний епітелій МЗ;
стимуляція пролактином;
обструкція МП.

Секреторний епітелій МЗ

Галактоцеле найчастіше розвивається після припинення годування грудьми, але також може виникати в ІІІ триместр вагітності або період годування грудьми. Проліферація МП в основному контролюється естрогенами, тоді як диференціація ацинарних клітин регулюється прогестероном за участю естрогенів, що сприяє мамогенезу. Вплив хоріонічного гонадотропіну зумовлює формування часточок з великими ацинарними клітинами і збільшенням їх кількості. Молоко може виділятися вже з 16-го тижня вагітності.

Фактори, що сприяють формуванню галактоцеле, включають:

труднощі при годуванні грудьми (наприклад у дітей з розщелиною піднебіння);
медичні показання, при яких годування грудьми протипоказано, а МП не спорожняються (наприклад при деяких захворюваннях дитини);
рідкісні метаболічні порушення, такі як фенілкетонурія, класична галактоземія;
неоперовані вади розвитку, такі як діафрагмальна грижа, атрезія стравоходу, трахеостравохідні фістули, кишкові обструкції у дитини;
ризик передачі інфекційних захворювань через грудне молоко (наприклад вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), T-лімфотропний вірус людини, вірус Ебола);
ризик надходження лікарських засобів або радіоактивних речовин матері через грудне молоко;
застосування комбінованих оральних контрацептивів, що може призвести до надмірної стимуляції епітелію МЗ (Khalid F. et al., 2022).

Стимуляція пролактином

У новонароджених хлопчиків описано близько 32 випадків неонатального галактоцеле, пов’язаних з трансплацентарним переходом пролактину або наявністю фетальної аденоми гіпофіза, що викликає хронічну галакторею. Дуже рідко галактоцеле може розвиватися у дорослих чоловіків внаслідок гіперпролактинемії, яка може бути викликана пролактиномою, іноді пов’язаною з мультиендокринною неоплазією I типу або гіпогонадотропним гіпогонадизмом.

Обструкція МП

Фактори, що зумовлюють обструкцію МП:

неправильна техніка грудного вигодовування;
зниження частоти годувань дитини;
травми МЗ;
запалення або інфекція;
аномалії сосків;
рідко — пухлини.

У жінок галактоцеле частіше фіксується в період годування грудьми через звуження отворів МП, що призводить до порушення потоку молока і його накопичення в кістозній порожнині. Останнім часом також повідомлялося про випадки галактоцеле після пластики грудей або встановлення грудних імплантів, особливо при періареолярних розрізах, які є значущим фактором ризику травми проток і їх подальшої обструкції. Однак у деяких випадках операція через інфрамамарний доступ, яка вважається менш травматичною, також може призвести до розвитку галактоцеле (Kornfeld H. et al., 2021).

Передбачувана теорія формування галактоцеле після хірургічних втручань полягає в тому, що операція може стимулювати міжреберні нерви, що призводить до порушення нейрогенного контролю над центральними шляхами і зниження вироблення дофаміну в гіпофізарній портальній циркуляції, що, своєю чергою, підвищує рівень циркулювального пролактину і сприяє секреції молока.

Крім того, такі фактори, як попередній прийом гормональних контрацептивів, період вагітності та нещодавній період годування грудьми, можуть також відігравати роль у розвитку галактоцеле. На сьогодні не виявлено генетично схильних або інших факторів ризику, які зумовлюють виникнення галактоцеле.

Препарати, що підвищують ризик формування галактоцеле, — метоклопрамід та домперидон (Gada P.B. et al., 2024).

Симптоми галактоцеле

Галактоцеле зазвичай проявляється як помірно щільна, безболісна маса МЗ, яка може бути одно- або двосторонньою. Розміри новоутворення можуть змінюватися протягом часу. Кіста може збільшуватися або зменшуватися залежно від стадії годування грудьми або після її завершення.

До симптомів галактоцеле можна віднести незначний дискомфорт у грудях. Проте гострі симптоми (такі як біль, еритема чи гарячка) можливі лише в разі інфікування галактоцеле (Varshney B. et al., 2021).

Діагностика галактоцеле

При фізикальному обстеженні у пацієнта з галактоцеле зазвичай відзначається пальпована маса в ретроареолярній ділянці діаметром 1–2 см. Галактоцеле розміром >10 см діагностують рідко, але такі випадки зафіксовані в медичній практиці.

Характерною ознакою галактоцеле є поступова або швидка зміна розмірів новоутворення, що може фіксуватися протягом дня з короткочасним зменшенням розміру, особливо після годування.

Галактоцеле може бути одностороннім або двостороннім, єдиним чи множинним.

Для діагностики галактоцеле використовують ультразвукове дослідження (УЗД), за допомогою якого можна діагностувати кістозну рідинну масу. УЗД є оптимальним методом для пацієнтів віком до 30 років з новою пальпованою масою, а у жінок віком старше 30 років спочатку рекомендовано провести мамографію.

УЗД-характеристики галактоцеле можуть змінюватися залежно від новоутворення:

гостре галактоцеле — вміст представлений у вигляді гомогенної рідини із середніми ехосигналами;
персистивне галактоцеле — вміст стає віскозним і гетерогенним, з наявністю анехогенних смуг і внутрішніх рідинних просвітів.

УЗД-ознаки галактоцеле:

жирово-рідинний рівень з гіпо- або гіперехогенним шаром жиру у верхній частині кісти;
округла чи овальна форма з чіткими межами;
відсутність внутрішньої судинності на доплерівському дослідженні;
змінна ехогенність, часто гетерогенна через вміст жиру та білка;
заднє акустичне посилення, особливо при нескладних галактоцеле;
відсутність внутрішніх кальцифікацій; можливі кальцифікації на периферії.

Підозрілі УЗД-ознаки, які передбачають подальшу оцінку:

неясні або приховані краї;
задня акустична тінь, що імітує злоякісність;
гетерогенна ехотекстура, яка може вказувати на атиповий склад (особливо якщо молоко згущується з часом);
наявність внутрішньої судинності;
складний кістозний чи солідний вигляд.

Мамографічні ознаки, характерні для галактоцеле:

жирово-рідинний рівень (краще видно на латеральній мамограмі під кутом 90°);
чіткі овальні або круглі форми з гладкими межами;
кальцифікації на периферії.

Підозрілі мамографічні ознаки:

неясні або приховані краї;
складний кістозний або солідний вигляд;
кластери чи неправильні мікрокальцифікації;
архітектурні спотворення;
відсутність жирово-рідинного рівня.

У випадках коли новоутворення викликає симптоми або підозрюється інфекційний процес, може бути виконана тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТГАБ) як з діагностичною, так і терапевтичною метою. За допомогою ТГАБ можна виключити іншу можливу патологію, таку як кістозні новоутворення, фіброаденоми або запальні процеси. При галактоцеле зазвичай одержують молочну рідину.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) може бути використана для додаткової оцінки у пацієнтів з щільною тканиною грудей або як початкова діагностика у пацієнтів з високим ризиком (наприклад носіїв генетичних мутацій або жінок, які отримували променеву терапію в ділянці грудей або верхній частині живота в молодому віці).

МРТ рідко використовують, оскільки для оцінки галактоцеле зазвичай достатньо УЗД. Однак на МРТ можна виявити жирово-рідинний рівень, що підтверджує діагноз. Додаткові МРТ-ознаки можуть включати тонкі перегородки та гетерогенний вміст усередині кісти (Gada P.B. et al., 2024).

Диференційна діагностика галактоцеле

Галактоцеле необхідно диференціювати з кістою, абсцесом, карциномою МЗ, фіброкістозними змінами, фіброаденомою, лактаційною аденомою, флегмоною, травматичним жировим некрозом, гематомою, гамартомою (таблиця) (Gada P.B. et al., 2024).

Таблиця. Диференційна діагностика галактоцеле

Патологія	Клінічні ознаки	УЗД-характеристика	Мамографія	Особливості
Галактоцеле	Пальпована маса, часто ретроареолярно. Може бути безсимптомною або болісною.	Однорідна структура з гіпоехогенним фоном, можливий рівень жирово-рідинного рівня.	Кругла або овальна маса з рівнем жирово-рідинним рівнем, обідок кальцифікації.	Часто діагностують після завершення або під час грудного вигодовування. Основна діагностика — аспірація молока.
Кіста МЗ	Безболісна рухлива маса, можливий дискомфорт.	Однорідне рідинне новоутворення з гладкими чіткими краями.	Маса з гладкими краями, часто без кальцифікації.	Зазвичай без запалення або інфекції. Можливі множинні кісти.
Абсцес МЗ	Гострий біль, почервоніння, підвищення температури тіла, можливе виділення гною.	Гетерогенна структура з можливими ділянками гіпоехогенності, абсцеси можуть містити рідину або газ.	Кругла або овальна маса з нечіткими краями, можливі мікрокальцифікати.	Часто супроводжується інфекцією, набряком і запаленням. Може розвиватися після маститу.
Карцинома МЗ	Тверда нерівна маса, швидко зростає. Біль та зміни шкіри.	Нерегулярні, нечітко окреслені маси, можливі мікрокальцифікати.	Нерівні, нечіткі краї, можливі мікро- або макрокальцифікати.	Швидке збільшення маси, часто асоціюється зі змінами шкіри (втягнення, набряк).
Фіброкістозні зміни	Множинні м’які новоутворення, іноді болісні. Може відмічатися асиметрія.	Множинні кісти, часто дрібні, з чіткими краями та низькою ехогенністю.	Множинні кісти, без значущої кальцифікації.	Переважають у жінок репродуктивного віку. Вираженість симптомів може збільшуватися в певні фази менструального циклу.
Фіброаденоми	Пальповані щільні маси, часто безболісні, рухливі.	Щільні новоутворення з чіткими контурами, гіпоехогенні.	Овальні або круглі новоутворення з чіткими краями, без кальцифікації.	Доброякісні пухлини, часто діагностуються у жінок віком молодше 30 років.
Лактаційна аденома	Безболісна або слабкоболісна маса, може бути пов’язана з лактацією.	Гетерогенна структура з гіпоехогенними ділянками, може бути багатовогнищевою.	Овальна або кругла маса з чіткими краями, можлива кальцифікація.	Рідкісна доброякісна пухлина, найчастіше виявляється у жінок, які активно годують грудьми.
Флегмона МЗ	Гострий біль, набряк, почервоніння та запалення. Можливий гній.	Гетерогенне новоутворення з гіпоехогенними ділянками та потовщенням тканин.	Дифузне розмиття тканин, можливі нечіткі контури.	Запалення тканин, часто супроводжується інфекцією.
Травматичний жировий некроз	Тверда безболісна маса після травми. Часто самостійно зникає з часом.	Щільне новоутворення зі змінною ехогенністю, можлива кальцифікація.	Невизначена, з нерівними краями, можливі кальцифікати.	Часто розвивається після травми грудей із формуванням фіброзних змін.
Гематома	Біль, синець, утворення пухлини в місці травми.	Гетерогенне новоутворення з гіпоехогенними ділянками (кров).	Маса зі змінною щільністю, часто з низькою щільністю в центрі.	Формується після травм або операцій у результаті скупчення крові.
Гамартома	Безболісна рухлива маса з однорідною консистенцією.	Гіпоехогенне новоутворення з чіткими, рівними краями, часто з різними компонентами.	Овальна або кругла маса з чіткими краями, без кальцифікацій.	Доброякісне новоутворення з різних типів тканин, без ознак злоякісності.

Лікування галактоцеле

Для галактоцеле без наявності симптомів застосовується тактика спостереження, оскільки такі кісти часто самостійно розрішуються. За наявності таких проявів, як біль, збільшення розміру новоутворення або ознаки інфекції, необхідне медичне втручання.

Додаткові консервативні заходи при галактоцеле можуть включати:

застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) за потреби;
уникнення надмірного зціджування молока;
годування грудьми на вимогу дитини або зціджування в разі необхідності;
використання холодних компресів та підтримка грудей за допомогою бюстгальтера, що може допомогти зменшити вираженість дискомфорту.

При великих галактоцеле з наявністю симптомів необхідні серійні аспірації або встановлення дренажу з катетером для зменшення вираженості симптомів та ефекту маси, що сприяє зручному годуванні дитини. Однак аспірація не зменшує набряк навколишніх тканин, і порожнини часто наповнюються знову, тому потрібні повторні процедури. Повторні аспірації можуть підвищувати ризик інфекції, тому в таких випадках краще катетерне дренування, щоб запобігти перетворенню стерильного галактоцеле на інфіковане.

Якщо розвивається інфекція, необхідне хірургічне дренування та призначення антибіотиків.

Початкова антибіотикотерапія зазвичай включає призначення диклоксациліну або флуклоксациліну по 500 мг 4 р/добу протягом 10–14 днів, оскільки ці препарати ефективні при Staphylococcus та Streptococcus. Якщо диклоксацилін або флуклоксацилін недоступні, можна застосовувати цефалексин або клоксацилін, хоча його біодоступність може змінюватися.

Якщо первинна терапія антибіотиками є неефективною або протипоказаною (наприклад при алергії на пеніцилін), можуть бути призначені інші антибіотики:

кліндаміцин 300 мг 4 р/добу протягом 10–14 днів;
триметоприм-сульфаметоксазол 2 р/добу протягом 10–14 днів, проте його слід застосовувати з обережністю у матерів, які годують дітей віком молодше 30 днів, а також у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (G6PD) та недоношених немовлят через ризик гіпербілірубінемії (Gada P.B. et al., 2024).

Прогноз галактоцеле

У більшості випадків галактоцеле усувається або значно зменшується в розмірах на момент завершення годування грудьми. Це природний процес, у якому лікування не потрібне.

Згідно з результатами дослідження, не зафіксовано підвищення ризику розвитку раку МЗ після галактоцеле. Цей стан є доброякісним і пов’язаний з розвитком злоякісних пухлин. Галактоцеле не підвищує ймовірність розвитку фіброкістозних змін у МЗ або інших доброякісних захворювань МЗ (Gada P.B. et al., 2024).