Київ
Нозологічний довідник лікаря

Епіглотит

Содержание

Що таке епіглотит?

Епіглотит — це гостре бактеріальне ураження надгортанника, що призводить до тяжкої форми життєзагрозливої обструкції дихальних шляхів, що швидко розвивається.

Це рідкісне запальне захворювання, яке уражує надгортанник та прилеглі структури, включаючи черпалоподібну м’яку тканину, черпалоподібно-надгортанні складки, валлекули, основу язика, м’яке піднебіння та язичок.

Епіглотит може розвинутися на фоні або після недавнього вірусного захворювання.

Неінфекційні причини розвитку епіглотиту: пряма травма, ангіоневротичний набряк, гострий лейкоз.

Для позначення тяжкої форми запалення надгортанника, ділянки над голосовою щілиною, що тягнеться до порожнини рота, також використовуються терміни «епіглотит», «епіглотидит» та «супраглотит».

Що таке гострий епіглотит?

Термін «гострий епіглотит» описує саме набряк та запалення надгортанника, що найчастіше виявляється у дітей. У дорослих термін «супраглотит» точніший, оскільки запалення поширюється за межі надгортанника на гортанну частину глотки, черпалоподібні хрящі, черпалонадгортанні складки, валлекули, основу язика, а іноді і м’яке піднебіння та язичок.

Як епіглотит, так і супраглотит можуть викликати виражений набряк верхніх дихальних шляхів, що призводить до асфіксії та зупинки дихання.

Від чого може розвинутися епіглотит?

Віруси не спричиняють епіглотиту. У той самий час попередня вірусна інфекція (наприклад викликана вірусом вітряної віспи, Епштейна — Барр чи герпесу) може зумовлювати розвиток бактеріальної суперінфекції.

Що спричиняє епіглотит у дітей?

Більше 90% випадків епіглотиту у дітей спричинені Haemophilus influenza типу b (у тому числі ця етіологія можлива у вакцинованих дітей).

Також епіглотит у дітей можуть викликати:

  • Streptococcus pneumoniae;
  • β-гемолітичні стрептококи груп A та C;
  • Staphylococcus aureus;
  • Moraxella catarrhalis;
  • Haemophilus parainfluenzae;
  • Neisseria meningitidis;
  • Candida albicans, особливо в осіб із ослабленим імунітетом;
  • Klebsiella pneumoniae;
  • Pasteurella multocida.

Етіологія епіглотиту та супраглотиту у дорослих дещо відрізняється. Так, це захворювання у дорослих можуть викликати:

  • Haemophilus influenzae (25%);
  • Human parainfluenza;
  • Streptococcus pneumoniae;
  • стрептококи групи A;
  • рідше — мікобактерії, Bacteroides melaninogenicus, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Fusobacterium necrophorum, Klebsiella pneumoniae, Neisseria meningitis та Pasteurella multocida;
  • у пацієнтів з ослабленим імунітетом — Candida та Aspergillus.

Епіглотит: неінфекційні причини:

  • термічні опіки;
  • травми (наприклад сліпі рухи пальцями для видалення стороннього тіла з горла);
  • ангіоневротичний набряк;
  • гострий лейкоз;
  • лімфопроліферативні захворювання;
  • гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз;
  • куріння креку чи марихуани;
  • хімічні впливи (наприклад потрапляння мийного засобу з погано промитим посудом);
  • потрапляння стороннього тіла.

Фактори ризику розвитку супраглотиту у дорослих включають такі:

Патогенез

Обструкція дихальних шляхів та зупинка дихання розвиваються внаслідок запального набряку, скупчення та аспірації ротоглоткових виділень. Проникнення бактерій через слизовий бар’єр призводить до бактеріємії, яка може поширюватися на тканини навколо надгортанника, особливо у дорослих, і навіть викликати інфекційні ураження мозкових оболонок, шкіри, легень, органа слуху та інших ділянок. У дорослих набряк може поширюватися поступово на всю надгортанну ділянку, тоді як щільно пов’язаний епітелій голосових зв’язок зазвичай запобігає його поширенню на голосову щілину.

Дихальні шляхи у дітей помітно відрізняються від таких у дорослих. У дітей надгортанник розташований більш високо та спереду під кутом до трахеї. Крім того, надгортанник у немовлят більш податливий через незрілий хрящ. Інфекції, що викликають набряк та збільшення маси надгортанника, з вищою ймовірністю викликають симптоми у дітей через податливість хряща, створюючи ефект кульового клапана, коли кожен вдих тягне опухлий надгортанник через дихальні шляхи. У дорослих жорсткіший хрящ, але інфекції, що поширюються через надгортанник, все одно можуть призвести до порушення прохідності дихальних шляхів.

Haemophilus influenzae може викликати значний набряк надгортанника, який швидко прогресує до обструкції дихальних шляхів у пацієнтів будь-якого віку.

Діагностика епіглотиту

Будь-якому пацієнту з підозрою на епіглотит потрібна невідкладна медична допомога. Слід враховувати ризик порушення прохідності дихальних шляхів.

Як розпізнати епіглотит?

Захворювання розвивається гостро і прогресує швидко, обструкція дихальних шляхів може розвинутися менш ніж за добу.

Раптова декомпенсація, навіть після початку прийому антибіотиків при болю в горлі, дисфагії та лихоманці може фіксуватися при недіагностованому та нелікованому адекватно епіглотиті.

У дітей продромальні симптоми можуть бути відсутніми або може спостерігатися раптове підвищення температури тіла.

Епіглотит: симптоми

  • Стридор;
  • утруднене дихання;
  • міжреберні, підреберні чи надгруднинні ретракції;
  • слинотеча;
  • дисфагія;
  • відмова від їжі чи пиття;
  • осиплість голосу;
  • шийна лімфаденопатія;
  • біль у горлі;
  • занепокоєння, вираження паніки;
  • тахіпное;
  • дистрес із нестачею повітря;
  • ціаноз;
  • біль при пальпації під’язикової кістки;
  • лихоманка.

Слід уникати фізичного огляду, будь-яких маніпуляцій у положенні пацієнта лежачи на спині, щоб не спровокувати порушення прохідності дихальних шляхів.

У жодному разі не можна використовувати шпатель для огляду горла дитини з підозрою на епіглотит.

Діагноз ґрунтується на клінічних даних.

У дорослих можуть виникати попередні симптоми з боку верхніх дихальних шляхів, включаючи біль та дискомфорт у горлі, одинофагію чи дисфагію, осиплість голосу, утруднення дихання. Часто фіксується лихоманка без явних супутніх симптомів. Пацієнти можуть приймати вимушену позу, сидячи на руках, висунувши язик і нахиливши голову вперед або нахиливши тулуб вперед і витягнувши шию. Характерний біль при легкій пальпації над гортанню чи під’язиковою кісткою. Також можливий незначний кашель, дратівливість, тахікардія та симптоми інтоксикації. У тяжких випадках розвиваються стридор та порушення дихання, респіраторний дистрес.

Іноді при огляді можна побачити збільшений вишнево-червоний набряковий надгортанник.

Додаткові методи обстеження

Епіглотит у дітей повинен діагностуватися на підставі клінічної підозри. Не рекомендується проводити фізичний огляд, ларингоскопію, лабораторні аналізи чи рентгенологічне дослідження. Забезпечення прохідності дихальних шляхів є пріоритетом.

Використання шпателя для огляду горла може спровокувати респіраторний колапс.

Класична бічна рентгенограма шиї не є обов’язковою для встановлення діагнозу і проводиться тільки після забезпечення прохідності дихальних шляхів, дитина при її проведенні повинна перебувати під контролем медичного працівника.

Бічна рентгенограма шиї дозволяє виявити набряк надгортанника — «симптом великого пальця». Діагностичним є критерій товщини 7 мм (середня стандартна товщина надгортанника становить 3–5 мм) у дорослих.

Також для підтвердження діагнозу може проводитися комп’ютерна томографія шиї.

За можливості проводяться бактеріологічні посіви крові та слизу з надгортанника.

Постінтубаційна рентгенографія грудної клітки рекомендується при підозрі на пневмонію та набряк легень.

Ультразвукове дослідження проводиться у дорослих пацієнтів.

Загальний аналіз крові із лейкоцитарною формулою.

За відсутності порушення прохідності дихальних шляхів показана фіброоптична назофарингоскопія / ларингоскопія.

Епіглотит: лікування

Епіглотит є невідкладною медичною ситуацією.

Основні цілі лікування:

  • контроль прохідності дихальних шляхів;
  • елімінація інфекційного збудника

Стабілізація дихальних шляхів має бути пріоритетом перед початком прийому антибіотиків.

Для корекції гіпоксії показана киснева терапія.

Антибіотикотерапія проводиться препаратами широкого спектра дії (зазвичай рекомендується цефтріаксон).

Епіглотит: невідкладна допомога та лікування у дітей

При порушенні прохідності дихальних шляхів може бути показана інтубація або у тяжких випадках — голчаста крикотиреотомія або трахеостомія. Рекомендується проводити невідкладне втручання щодо підтримки прохідності дихальних шляхів в операційній, щоб спочатку візуалізувати дихальні шляхи за допомогою ларингоскопа.

Після забезпечення прохідності дихальних шляхів проводиться емпірична антибіотикотерапія (зазвичай застосовують цефуроксим, цефтріаксон або цефотаксим).

Після забезпечення прохідності дихальних шляхів пацієнтів слід госпіталізувати до відділення інтенсивної терапії, а після інтубації слід взяти мазки для бактеріологічного посіву.

Глюкокортикостероїди сприяють зменшенню вираженості набряку та скороченню потреби в інтенсивній терапії.

Рекомендується уникати укладання дитини на спину та мінімізувати непотрібні рухи чи втручання.

Лікування епіглотиту у дорослих пацієнтів

Лікування епіглотиту у дорослих значно відрізняється від лікування у дітей, оскільки у дорослих часто розвивається поширення запального процесу по всій надгортанній ділянці.

На відміну від дітей, дорослі можуть переносити фізичні огляди, візуалізацію або консервативні заходи без негайного порушення прохідності дихальних шляхів. У дорослих пацієнтів можливе проведення фіброоптичної інтубації у стані свідомості.

Отоларингологічна оцінка у дорослих має вирішальне значення для визначення стану дихальних шляхів та прогнозування ризику швидкого прогресування.

Рекомендується спостереження в умовах інтенсивної терапії.

Також показана антибіотикотерапія.

Глюкокортикостероїди призначають при набряках легкого та середнього ступеня тяжкості у дорослих без факторів високого ризику, таких як цукровий діабет або абсцес надгортанний.

При виявленні надгортанного абсцесу може бути проведена аспірація.

Особам, які перебувають у тісному контакті з пацієнтами з епіглотитом, у яких ідентифіковані ізоляти H. influenza типу b, показана антибіотикопрофілактика рифампіцином у дозі 20 мг/кг маси тіла/добу, не перевищуючи 600 мг/добу, протягом 4 днів.

Стан більшості хворих покращується протягом 48–72 год при відповідному лікуванні. Антибіотикотерапія показана протягом мінімум 7 днів.

З якими захворюваннями потрібно диференціювати гострий епіглотит?

Нижче наведено порівняння ознак епіглотиту та крупу (таблиця).

Таблиця. Диференційна діагностика епіглотиту та крупу
Ознака Епіглотит Круп
Дисфагія Характерна Ні
Гавкаючий кашель Нехарактерний Характерний
Слинотеча Характерна Нетипова
Ціаноз Характерний, розвивається швидко Нехарактерний
Розвиток захворювання Швидкий Поступовий
Вимушене положення Так Ні

Ускладнення епіглотиту

ГоловнаКошикОбране